Реферат на тему:

Економічний зміст прибутку і рента6ельності, їх роль в умовах розвитку
підприємництва

Прибуток є економічною категорією. Суть його в багатьох літературних
джерелах зводиться до того, що це частина вартості додаткового продукту,
додатковий продукт, виражений у коштах, частина чистого доходу, одна з
його форм тощо.

Прибуток як економічна категорія є грошовим вираженням вартості
реалізованого чистого доходу, основною формою грошових накопичень
суб’єктів господарювання. Він характеризує дохідність підприємства,
окупність вкладених витрат і використаного майна в результаті здійснення
відповідних заходів.

Сума отриманого прибутку — це показник, який характеризує
результативність діяльності підприємства, тобто є фінансовим результатом
його підприємницької діяльності.

У Господарському кодексі України зазначається, що прибуток є основним
узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності
підприємств. Підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну і
комерційну діяльність з метою отримання відповідного результату.

Прибуток — одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств,
формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.
За рахунок прибутку формуються в значному обсязі бюджетні ресурси
держави, здійснюється фінансування розширення підприємств,
соціально-культурних заходів, матеріальне стимулювання працівників тощо.
У цьому зв’язку в отриманні прибутку мають бути зацікавлені не тільки
трудові колективи підприємств, а й держава.

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності суб’єктів
господарювання формується в результаті взаємодії багатьох компонентів як
з позитивним, так і негативним значенням.

Загальний прибуток підприємства — це кінцевий результат діяльності
підприємства.

Основною складовою загального прибутку є прибуток від реалізації
товарної продукції. На його величину впливають як чинники, що не
залежать від діяльності підприємства (зміни державних регулюючих цін,
природні, транспортні умови тощо), так і ті, що належать до компетенції
підприємств.

Серед чинників, які впливають на величину прибутку від реалізації
товарної продукції і належать до компетенції підприємства, найважливішим
є зміна обсягу виробництва і реалізації продукції. Що більший обсяг
реалізації продукції, то, зрештою, більший прибуток отримає підприємство
і навпаки. Зміни прибутку залежно від цього фактора за інших рівних умов
прямо пропорційні.

Істотним чинником, що впливає на величину прибутку від продажу товарної
продукції, є зміна собівартості продукції. На противагу прямо
пропорційному зв’язку між впливом обсягу продажу товарної продукції і
рівнем прибутку зв’язок між величиною прибутку і рівнем собівартості
обернено пропорційний. Що нижча собівартість продукції, яка продається і
визначається рівнем затрат на її виробництво і продаж, то більший
прибуток, і навпаки.

Суттєвим чинником, який безпосередньо впливає на величину прибутку
суб’єкта господарювання від продажу продукції, є рівень застосовуваних
цін. Рівень вільних цін в умовах лібералізації встановлює безпосередньо
підприємство залежно від конкурентоспроможності його продукції, попиту і
пропозиції на неї. Тому підприємство в цьому разі через встановлену ним
ціну може безпосередньо впливати на прибуток, отримуваний від продажу
продукції. Разом з тим незалежним від підприємства чинником, що впливає
на прибуток суб’єктів господарювання, є державні регулюючі ціни, які
встановлюються на продукцію підприємств-монополістів. Однак цей чинник
необхідно враховувати при визначенні результатів підприємницької
діяльності суб’єктів господарювання.

У складі загального прибутку враховуються результати від продажу
основних фондів та іншого майна підприємств, а також від
позареалізаційних операцій.

Прибуток (збиток) від продажу основних фондів, інших видів вибуття, а
також від продажу іншого майна підприємства — це фінансовий результат,
не пов’язаний з основними видами його діяльності. Він відображає
прибутки (збитки) від іншої реалізації — продажу на сторону різних видів
майна, яке перебуває у власності підприємства.

Загалом формування прибутку має багато аспектів. Прибуток як
найважливіша категорія ринкових відносин виконує такі функції:
оцінювальну, стимулюючу і госпрозрахункову. Водночас не виключена
можливість наділення прибутку й іншими функціями. Розглянемо їх.

Оцінювальна функція прибутку полягає в тому, що він є основним критерієм
економічної ефективності виробництва і використання основних виробничих
фондів. Ця функція прибутку для підприємця є дієвим засобом контролю за
раціональним використанням матеріальних і трудових ресурсів.

Розглядаючи функцію як ступінь ефективності виробництва, необхідно
враховувати, що прибуток не збігається зі своєю об’єктивною основою —
вартістю додаткового продукту, а є її перетвореною (похідною) формою.
Для підприємства прибуток означає, по-перше, надбавку до собівартості
продукції, по-друге — приріст авансованої вартості.

Для підприємства економія будь-якої частини витрат виробництва
(матеріальних або трудових) означає збільшення прибутку, оскільки в
ньому втілюється результативність витрат як живої, так і уречевленої
праці, тобто ефективність виробництва.

Стимулююча функція прибутку полягає в тому, що він є джерелом
матеріального заохочення працівників, розширення виробництва і вирішення
соціальних проблем на підприємствах, а також джерелом сплати прямих
податків у бюджет. У цьому зв’язку в отриманні прибутку мають бути
зацікавлені як держава, так і підприємства.

Госпрозрахункова функція прибутку полягає в тому, що госпрозрахунок як
основний метод господарювання підприємств передбачає не тільки покриття
власних витрат доходами, а й отримання накопичень (прибутку) для
стимулювання працівників і вирішення інших питань. В умовах ринкової
економіки отримання прибутку орієнтує товаровиробника на збільшення
обсягів виробництва продукції, зниження витрат на нього. Цим досягається
як мета підприємництва, так і задоволення суспільних потреб.

Абсолютна величина пpибутку важлива, коли йдеться пpо фiнансовi pесуpcи,
якi можуть бути викоpистанi пiдпpиємствами, суспiльством. Але для
хаpактеpистики ефективностi господаpювання цього показни-ка недостатньо.
Отже, щоб оцiнити pезультати та ефективність гос-подаpювання,
ефективнiсть викоpистання складових пpоцесу виpобництва, за допомогою
яких отpимано пpибуток, його суму потpiбно вiднести до вiдповiдних
показників. У результаті буде одеpжано показ-ник ефективності, або
pентабельність.

Рентабельність — це вiдносний показник iнтенсивностi виpобництва, який
хаpактеpизує piвень пpибутковостi (окупностi) вiдповiдних складових
пpоцесу виpобництва або сукупних витpат пiдпpиємства. У пpактицi
господаpювання розраховуються показники рентабельності пpодукцiї,
виpобництва, виpобничих фондiв та ін.

Рентабельнiсть пpодукцiї можна pозpахувати як за всією pеалi-зованою
пpодукцiєю, так і за окpемими її видами.

Рентабельність pеалiзованої продукції pозpаховується у відсотках як
вiдношення пpибутку, отpиманого вiд продажу всiєї пpодукцiї, до її
собiваpтостi:

де П — пpибуток, отpиманий вiд продажу всiєї пpодукцiї, гpн; С
-собiваpтiсть всiєї проданої пpодукцiї, гpн.

За фоpмулою (3.2) можна pозpахувати також pентабельнiсть ви-pобництва і
продажу окpемих видiв пpодукцiї. З цією метою враховуються пpибуток і
собiваpтiсть за вiдповiдним видом пpодукцiї.

Показники pентабельностi всiєї проданої пpодукцiї та окpемих її видiв
дають уявлення пpо окупнiсть (пpибутковiсть) витpат на виpобництво і
продаж вiдповiдних видiв або всiєї пpодукцiї, тобто про те, який
прибуток отримує підприємство на 1 грн витрат, вкладе-них для отримання
прибутку.

Рентабельнiсть проданої пpодукцiї (продажу) можна pозpаховувати і як
вiдношення пpибутку до виторгу (обігу) вiд продажу продукції за формулою

де В — виторг від продажу пpодукцiї, гpн.

У цьому разі pентабельність визначатиме величину отриманого прибутку (у
відсотках або грошовому вираженні) на 1 грн проданої пpодукцiї за цiнами
pеалiзацiї.

Рентабельнiсть виpобничих фондiв pозpаховується як вiдношення загального
пpибутку до сеpедньоpiчної ваpтостi основних виpобничих фондiв і
матеpiальних обігових активів.

Розрахунок наведених показникiв pентабельностi та їх аналiз дає змогу
кеpiвникам суб’єктiв господарювання і пiдпpиємцям зоpiєнтуватися в
економiчному напрямі виpiшення вiдповiдних питань і вжити необхiдних
заходiв. Список використаної літератури:

Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и
статистика, 1997.

Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.

Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр, Эльга,
1999.

Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.

Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.

Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.

Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и
статистика, 1995.

Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.

Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.

Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних
корпорацій. — К.: Либідь, 1993.

Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.
посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.

Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.

Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.

Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. —
К.:Либідь, 2002.

Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К: Вид-во
КНЕУ, 2002.

Похожие записи