Міністерство науки і освіти України

Тернопільска академія народного господарства

Інститут фінансів

Кафедра податків

та фіскальної політики

Курсова робота

на тему:

“Вітчизняний досвід адміністрування прибуткового податку”

Науковий керівник:

Крисоватий А.І.

Виконав:

студент групи Ф-41

Бартків І.М.

Тернопіль 2001

План

Вступ

Прибутковий податок у податковій системі України.

Становлення прибуткового податку та історія розвитку.

Порядок розрахунку, сплати прибуткового податку та проблеми його
адміністрування.

Висновок

Зміст

Вступ………………………………………………………….
……………………….4 ст.

Прибутковий податок у податковій системі України…5 ст.

Становлення прибуткового податку та історія
розвитку……………………………………………………….
……………………12 ст.

Порядок розрахунку, сплати прибуткового податку та

проблеми його
адміністрування……………………………….17 ст.

Висновок……………………………………………………….
……………………25 ст.

Список використаної
літератури………………………………………….26 ст.

Вступ

Однією з основних функцій держави є перерозподіл доходів громадян
шляхом справляння податків з подальшим спрямуванням грошових коштів на
громадські потреби. Прибутковий податок з громадян – основний у системі
прямих особистих податків з фізичних осіб. Виконуючи як фіскальну, так і
соціально-економічну(регулюючу) функції, прибутковий податок має велике
громадське значення. Як обов’язковий платіж з особистих доходів
громадян, що надходить безеквівалентному порядку в дохід бюджету, він
має разом з тим зворотний характер, тобто забезпечує матеріальні та
соціальні потреби населення. Від вчасної та повної сплати прибуткового
податку до бюджету залежить вчасно виплата заробітної плати працівникам
закладів освіти, охорони здоров’я, культури та інших бюджетних установ.
Грошової допомоги багатосімейним і малозабезбеченим громадянам та інші
виплати соціального напрямку.

Зародження прибуткового податку відбувалось з появою перших держав, а
формування його продовжується і досі. За час існування незалежної
України сам податок, як і його ставки, часто змінювався. Тому важливо
зрозуміти і усвідомити значення податку для бюджету та його місце серед
інших податків. В даній курсовій роботі буде приділена увага існуванню
прибуткового податку в податковій системі України та проблеми його
адміністрування.

1. Прибутковий податок в податковій системі України.

Податки з населення – це економічні відносини в грошовій формі, які
виникають між державою і населенням із приводу примусового обов’язкового
вилучення частини доходу для створення централізованого грошового фонду
держави [7.- с. 327].

Прибутковий податок з громадян є вразливим інструментом податкової
політики. Як джерело доходів бюджетів цей податок твердо виконує
фіскальну функцію.

В основу діючого механізму прибуткового податку покладено такі принципи
як дискретність оподаткування, його прогресивний характер та значне
пільгове спрямування. Йому властиві низка інших принципів з дванадцяти
визначених для системи оподаткування [8. – с. 56].

Платниками прибуткового податку (суб’єктами оподаткування) в Україні є
фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси,
національності, сімейного, соціального й майнового стану, приналежності
до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії.
Це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства – як
ті, що постійно проживають (у цілому не менше ніж 183 дні у календарному
році), так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Об’єкт оподаткування визначається залежно від характеру проживання
платника в Україні. У громадян, які постійно проживають в Україні,
об’єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний доход за календарний
рік, який визначається як сума місячних сукупних оподатковуваних
доходів, одержаних із різних джерел на території України та за її
межами. У громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні,
об’єктом оподаткування є дохід, одержаний лише з джерел в Україні [7.-
с. 327].

Суб’єкт прибуткового податку охоплює специфічну групу правовідносин, які
торкаються взаємозв’язку мі громадянином і державою. Хотілося б
послатись на фразу А.Сміта: ”власник землі обов’язково є громадянином
тієї країни, де знаходиться його власність. Власник капіталу є, по суті,
громадянином всього світу і зовсім не обов’язково пов’язаний з
якою-небудь окремою країною” (А.Смит. Исследование о природе и причинах
богатства народов. М., 1962, с.605). Цей принцип розвивається
Європейською соціальною хартією, яка була прийнята 18 жовтня 1961р. і
вступила в силу з 1965р., в відповідності з якою хартія зобов’язує
сторони, які домовляються, скорочувати або відміняти канцелярські та
інші збори, що сплачуються іноземними робітниками або їхніми наймачами
(ст. 18) і забезпечувати їм умови, не менш сприятливі порівняно з
власними громадянами, по всіх питаннях, які торкаються податків, зборів
і відрахувань (п. 5 ст. 9).

Таким чином, в основі оподаткування осіб закладені два основних
принципи:

принцип рівності в податковій сфері іноземців, осіб без громадянства і
осіб держави, на території якої вони отримують доходи;

право держави, громадяни якої отримують доходи за її межами, обкладати
ці доходи податком, кошти від надходження якого повинні витрачатись на
розвиток виробництва даних територій (див. С.Г.Попеляев. Подоходный
налог – принципы и структура. М., 1993, с. 13) [6. – с. 154].

Однією з важливих умов формування цивілізованих ринкових відносин у
нашій країні є побудова і функціонування ефективної системи
оподаткування. Для забезпечення виконання державного бюджету, що
сьогодні становить чималу проблему для України, необхідно насамперед
забезпечити раціональне оподаткування фізичних і юридичних осіб. При
цьому податки і збори, що впроваджуються, повинні бути виправдані як на
макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях, а ставки податків
— помірними для платників податків.

Безумовно, ключову роль у формуванні доходів державного бюджету
відіграють надходження від юридичних осіб, проте надходження в бюджет
від фізичних осіб також істотні: наприклад, відповідно до Закону України
«Про Державний бюджет України на 1999 рік» прибутковий податок із
громадян становить 7,3% бюджетних доходів, що можна порівняти з
надходженнями від податку на прибуток підприємств (близько 8%).

У розвинутих країнах податки на доходи фізичних осіб становлять значну
частину доходів бюджету і посідають одне з перших місць у списку джерел
державних доходів. Для країн з розвинутою ринковою економікою є цілком
виправдано, оскільки рівень доходів населення там досить високий, щоб
забезпечити такий обсяг надходжень до державного бюджету. В Україні, де.
за деякими оцінками, близько 80-90% усього населення країни перебуває
поза межею малозабезпеченості, цифра 7,3% — питома вага прибуткового
податку в доходах бюджету — є порівняно високою, так само як і станки
цього податку, що змінювалися кілька разів протягом 1993—1999 років.
Слід зазначити, що прибутковий податок у нашій країні зазнав значних
змін протягом короткого періоду часу, як і пов’язані з ним мінімальна
заробітна плата і неоподатковуваний мінімум доходів (див. табл. 1)[15. –
с. 18].

Таблиця 1. Зміни розмірів мінімальної заробітної плати і
неоподатковуваного мінімуму доходів у 1993-1999 роках

Періоди

Мінімальна зарплата, крб.

Неоподатковуваний мінімум, крб.

Підстава для використання

Січень—травень 1993 р.

4600

4600

Декрет КМУ № 13-92 від 26.12.1992 р.

Червень—серпень 1993 р.

6900

13800

Постанова ВР України від 01.06.1993 р.. Постанова КМУ № 433 від
10.06.1993 р.

Вересень— листопад 1993^).

20000

40000

Постанова ВР України від 27.08.1993 р., Постанова КМУ від 10.09.1993р.

Грудень 1993 р. — вересень 1994 р.

60000

120000

Постанова ВР України від 25.11.1993 р.. Постанова КМУ № 1032 від
14.12.1993 р.

Жовтень 1994 р.— січень 1995 р.

60000

780000

Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України
від 13 вересня 1994 року № 519» від 31.10.1994р.

Лютий —вересень 1995 р.

60000

1400000

Указ Президента України від 03.02.1995 р. № 100/95

Жовтень 1995 р.—лютий 1996 р.

60000

1700000

Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України
від 13 вересня 1994 року № 519» від 21.11.1995 р.

Березень 1996 р.— грудень 1997 р.

1500000 (15 грн.)

1700000 (17 грн.)

Постанова ВР України від 20.02.1996 р. № 49/96-ВР «Про порядок введення
в дію статей 10, 33, 34 Закону України «Про оплату праці і встановлення
мінімального розміру пенсії за віком»

Січень—червень 1998 р.

45 грн.

17 грн.

Закон України «Про встановлення величини вартості межі
малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 рік»
від 24.12.1997 р № 760/97-ВР

Липень—грудень 1998 р.

55 грн.

17 грн.

Закон України «Про внесення змін у статтю 2 Закону України «Про
встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру
мінімальної заробітної плати на 1998 рік» від 22.07.1998 р.

Січень 1999 р. — теперішній час

74 гри.

17 грн.

Закон України «Про встановлення величини вартості межі
малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 рік»
від 25.12.109в р М* 366-ХІУ

Незалежно від кількості днів перебування в Україні протягом календарного
року підлягають оподаткуванню доходи, одержані з джерел в Україні та за
її межами, суб’єктів оподаткування з числа громадян України, які:

направлені за кордон для роботи в державних установах України та їхніх
представництвах в міжнародних урядових і неурядових організаціях;

знаходилися в службових відрядженнях за кордоном;

входили до складу екіпажів морських, повітряних та інших транспортних
засобів, що використовуються для міжнародних перевезень.

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховують доходи,
одержані у грошовій (національній грошовій одиниці або в іноземній
валюті), матеріальній і нематеріальній формах.

Доходи, одержані в іноземній валюті від нерезидентів, перераховують в
національну грошову одиницю України за курсом Національного банку
України, що діяв на дату одержання доходу. Прибутковий податок з
доходів, одержаних в іноземній валюті, сплачується в національній
грошовій одиниці України.

Доходи у матеріальній формі у вигляді продукції власного виробництва
товаровиробників обчислюють за середньозваженою ціною реалізації
стороннім споживачам у місяці, що передує місяцю, в якому здійснюється
нарахування таких доходів суб’єктам оподаткування. Якщо у цьому місяці
продукція стороннім споживачам не реалізувалась, доходи обчислюють за
середньозваженою ціною реалізації попереднього місяця. При цьому, якщо
середньозважена ціна менша, ніж фактична собівартість цієї продукції,
доход у матеріальній формі обчислюють за фактичною собівартістю.

Доходи працівників підприємств з сезонними видами виробництва, які мають
державний пріоритет у розвитку (фермерські господарства, кооперативи і
колективні сільськогосподарські підприємства), одержані протягом року у
вигляді продукції цих підприємств, обчислюють за їхньою фактичною
собівартістю,

Доходи у вигляді продукції інших товаровиробників розраховують за цінами
придбання, збільшеними на офіційний індекс інфляції до місяця, що
передує місяцю нарахування цих доходів суб’єктам оподаткування. Якщо
така продукція була одержана по товарообмінних операціях в галузі
зовнішньоекономічної діяльності, то ціну придбання визначають за митною
вартістю з урахуванням мита, митних зборів та акцизного збору з
підакцизних товарів, сплаченою при ввезенні в Україну і перерахованою в
національну валюту за курсом Національного банку України.

Доходи у нематеріальній формі (у вигляді послуг і прав) обчислюють за
їхньою фактичною ціною у місяці, у якому одержано такий доход. При цьому
фактична ціна послуг не може бути нижчою, ніж середньозважена ціна
реалізації таких послуг стороннім споживачам у місяці, що передує
місяцю, в якому нараховуються такі доходи суб’єктам оподаткування. Якщо
у цьому місяці такі послуги стороннім споживачам не реалізувались,
доходи обчислюють за середньозваженою ціною реалізації попереднього
місяця. При цьому, якщо середньозважена ціна менша, ніж фактична
собівартість цієї послуги, доход обчислюють за фактичною собівартістю.

Доходи, одержані за межами України громадянами з постійним місцем
проживання в Україні, включають до складу сукупного доходу, що підлягає
оподаткуванню в Україні.

Суми податку, сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних
держав громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховують
при сплаті ними прибуткового податку в Україні. При цьому розмір
зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, яке
може перевищувати суми прибуткового податку, що підлягає сплаті цими
особами відповідно до законодавства України.

Сплачені за межами країни суми податку зараховуються за умови письмового
підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави факту
сплати податку та за наявності міжнародного договору з цієї державою про
уникнення подвійного оподаткування доходів та запобігання ухиленню від
сплати податку.

При оподаткуванні з сукупного доходу, одержуваного громадянами протягом
календарного року, виключаються:

допомога з фонду соціального страхування і Пенсійного фонду, зокрема:

допомога по вагітності та пологах;

одноразова допомога при народженні дитини;

додаткова допомога при народженні дитини;

допомога по догляду за дитиною;

грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом чотирьох і більше
дітей віком до 16 років,

допомога по догляду за дитиною-інвалідом;

допомога на дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років);

допомога на дітей одиноким матерям,

допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;

допомога на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;

тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від
сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе,

допомога на поховання;

інші види допомог, що виплачуються з цих фондів відповідно до чинного
законодавства

Допомога по тимчасовій непрацездатності, в тому числі допомога по
догляду за хворою дитиною, включається до складу сукупного
оподатковуваного доходу місяця, за який нарахована ця допомога;

компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі відповідно до
Кодексу законів про працю України і у межах норм, передбачених чинним
законодавством України, за винятком компенсації втраченої вигоди,
регресних сум і компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Сума компенсації за невикористану відпустку при звільненні включається
до складу сукупного оподатковуваного доходу місяця, в якому виплачуються
працівникові, який звільняється,

одержувані аліменти,

одержувані пенсії з пенсійного фонду України;

доход у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, що переходить
суб’єкту оподаткування шляхом дарування за родинними стосунками (від
одного подружжя іншому, дітям, батькам), а також внаслідок успадкування
(одному з подружжя, батькам, дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам,
діду, бабі), за винятком сум авторської винагороди, одержуваних
неодноразово спадкоємцями (правонаступниками) авторів творів науки,
літератури і мистецтва, відкриттів, винаходів та промислових зразків,

доход від продажу власної продукції рослинництва, квітництва,
бджільництва, тваринництва (у тому числі кролів, нутрій, птиці) як у
живому вигляді, так і продукції їхньої переробки, одержаної з
присадибної (дачної, садової) земельної ділянки, наданої громадянам у
користування або переданої у власність Наявність у громадян присадибної
земельної ділянки та походження з неї відповідної продукції
підтверджується довідкою органу місцевого самоврядування, а для
власників продукції, вирощеної на дачних і садових ділянках — довідкою
правління садового товариства (кооперативу);

доход від продажу за державним контрактом уповноваженим органам Кабінету
Міністрів України сільськогосподарської продукції, одержаної в рахунок
оплати праці від виробників сільськогосподарської продукції.

Одержання доходів у вигляді сільськогосподарської продукції та продукції
її переробки підтверджується відповідно довідкою виробника
сільськогосподарської продукції, яка подається суб’єктом оподаткування;

страхове відшкодування, одержане за обов’язковим і добровільним
страхуванням.

Суми страхових внесків за договорами добровільного страхування,
здійснених за рахунок коштів підприємств, установ і організацій,
включаються до сукупного оподаткованого доходу суб’єкта оподаткування в
тому місяці, в якому вони були перераховані страховій організації,
незалежно від того, хто виступає страхувальником і одержувачем
страхового поліса;

матеріальна допомога, пожертвування, благодійні внески як в грошовій,
так і в натуральній формі незалежно від їхнього розміру, що надаються
Урядом, місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками,
фондом соціального страхування, іноземними державами, іншими юридичними
та фізичними особами у звітному календарному році: у зв’язку з стихійним
та екологічним лихом, аваріями і катастрофами; сім’ям громадян, які
загинули (померли) при виконанні службових обов’язків; на лікування за
висновком Міністерства охорони здоров’я України;

відсотки, нараховані на державні скарбничі зобов’язання;

на облігації державних і місцевих позик, а також виграші за лотереями,
що впроваджуються Кабінетом Міністрів України, місцевими Радами народних
депутатів з метою спрямування всієї виручки від їх проведення до
відповідних бюджетів;

вартість безплатного харчування, форменого одягу, безплатного проїзду,
встановлена Урядом України для працівників певних професій;

грошове утримання осіб рядового і сержантського складу строкової служби
військовослужбовців Прикордонних військ України, Національної гвардії
України, Збройних Сил України, Військ цивільної оборони, Міністерства
внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Додаткові пільги щодо цього податку може надавати Верховна Рада України,
а Верховна Рада Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних
депутатів можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у
межах сум, що надходять до їхніх бюджетів.

Сукупний оподатковуваний доход, одержуваний суб’єктами оподаткування
протягом календарного року, зменшується на:

розмір установленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму
доходів за місяць (надалі — неоподатковуваний мінімум у відповідних
відмінках), який визначається Указами Президента України.

У разі зміни протягом календарного року розміру неоподатковуваного
мінімуму сума неоподатковуваних мінімумів за календарний рік не може
перевищувати 12 середньозважених по місяцях неоподатковуваних мінімумів;

доход, що не перевищує встановленого чинним законодавством розміру
неоподатковуваного мінімуму на місяць одному з батьків (опікунів,
піклувальників) на кожну дитина віком до 16 років;

доход, що не перевищує розміру 5 неоподатковуваних мінімумів на місяць,
включаючи неоподатковуваний мінімум, у інвалідів з дитинства; інвалідів
1 і 2 груп, громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і
віднесені до III та IV категорії; одного з батьків, який виховує
інваліда з дитинства, і батьків, які виховують двох і більше інвалідів з
дитинства, які постійно проживають разом з ними;

доход, що не перевищує розміру десяти неоподатковуваних мінімумів на
місяць, включаючи неоподатковуваний мінімум, у громадян, які постраждали
від Чорнобильської катастрофи і віднесені до І та II категорії;

доход, що не перевищує розміру 10 неоподатковуваних мінімумів на місяць,
включаючи неоподатковуваний мінімум, у громадян, нагороджених вищою
ознакою України, Героїв Радянського Союзу; Героїв Соціалістичної Праці;
повних кавалерів ордена Слави; повних кавалерів ордена Трудової Слави;
учасників бойових дій; інвалідів війни; учасників війни; осіб, на яких
поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту»;

суми відсотків, сплачені за користування позиками та іпотечними
кредитами фізичним і юридичним особам, які є резидентами України, у
розмірі, що не перевищує 12 середньозважених неоподатковуваних мінімумів
за календарний рік;

суми, виплачені підприємствами, установами і організаціями громадянам,
які перебувають на квартирному обліку, для поліпшення житлових умов
(виплата первинних внесків для вступу до житлово-будівельного
кооперативу, будівництво або придбання житлових будинків, квартир) в
межах 50 середньозважених мінімумів за календарний рік;

доход, що не перевищує 12 середньозважених неоподатковуваних мінімумів
за рік, одержаний за допомогою дарування та внаслідок успадкування від
фізичних осіб;

суми доходів, що перераховуються суб’єктами оподаткування благодійним та
екологічним фондам, закладам культури, мистецтва, спорту, освіти, науки,
охорони здоров’я, релігійним організаціям і органам соціального
забезпечення в межах 12 середньозважених неоподатковуваних мінімумів за
календарний рік [4. – с. 128].

2. Становлення прибуткового податку та історія розвитку.

Якщо зробити ретроспективний аналіз оподаткування з етапу його
зародження, то історично першими з’явилися податки з населення.
Примітивною, початковою формою податків були повинності у вигляді
безкоштовних послуг, які населення надавало державі.

Грошові податки з громадян починають свою історію з майнового та
подушного оподаткування. Перший варіант прибуткового податку з’явився в
Америці і поступово поширився в Європі.

В Україні сьогодні діють два податки з населення (де платниками є лише
фізичні особи}:

прибутковий податок та податок на промисел. Прибутковий податок
законодавче закріплено Декретом Кабінету Міністрів України від
26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян», а податок на
промисел — Декретом Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. «Про
податок на промисел».

Традиційним і з найбільшою питомою вагою серед податків з населення є
прибутковий податок. Він бере свій початок з прибутково-майнового
податку, який було встановлено в листопаді 1922 року. У 1924 році його
було перетворено в прибутковий податок. Був період. коли ставилося
питання про його скасування. Так, у 1960 році було прийнято Закон СРСР
«Про відміну податків із заробітної плати робітників і службовців». Але
він не почав діяти певно тому що ефективність прибуткового оподаткування
залежить від принципів, покладених в його основу В СРСР завжди діяв
диференційований підхід щодо прибуткового податку який продовжує діяти в
Україні. Якщо звернутися до принципів оподаткування в СРСР, то довгий
час у його основі був принцип диференціації суб’єктів оподаткування
(платників податку). Платники податку поділялися за соціальною ознакою
на такі групи:

робітники і службовці;

літератори і працівники мистецтв;

лікарі, адвокати, викладачі та інші особи. що займаються приватною
практикою;

кустарі, ремісники та ін.

При визначенні ставок податку враховувалися джерела та розміри доходу.
Більш прогресивні ставки податку встановлювалися щодо кустарів та
ремісників.

З 1990 року розроблено нову прогресивну шкалу оподаткування, за якою
платники по датку з метою оподаткування були поділені залежно від
джерела доходу на такі групи:

робітники та службовці, які мали доходи, отримані за основним місцем
роботи та не за основним місцем роботи. Доходи не за основним місцем
роботи оподатковувались без встановлення неоподатковуваного мінімуму за
спеціальною шкалою до 101 крб., а далі використовувалася основна шкала
за основним місцем роботи;

працівники літератури та мистецтва, які сплачували податок по доходах за
рік;

особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сфері
кустарно-ремісницьких промислів, побутового обслуговування.
народно-художніх промислів та в соціально-культурній сфері.
Оподаткуванню підлягає річний дохід;

громадяни, які отримують доходи від ведення селянського господарства.

Найбільш жорстка шкала оподаткування була встановлена для осіб, які
займалися індивідуальною трудовою діяльністю. Якщо для першої та другої
груп максимальна ставка податку була встановлена 60% з суми доходу, що
становила більше 3001 крб. на місяць, то для індивідуалів — 60% з річної
суми доходу більше 6000 крб., тобто 500 крб. на місяць.

З 1992 року Україна перейшла на власну систему прибуткового
оподаткування. Першим принципом, який було покладено в основу. став
поділ платників залежно від постійного місця проживання: громадяни
України. іноземні громадяни, особи без громадянства (резиденти,
нерезиденти).

Другий — поділ платників на окремі категорії залежно від джерела доходу:
за місцем основної роботи, не за місцем основної роботи. від
підприємницької діяльності.

Третій принцип — це декларування доходів та встановлення єдиної шкали
оподаткування по доходу за рік [14. – с. 31].

Щодо ставлення держави до доходів громадян найпоказовішим був 1993 рік,
в якому з 1 січня Декретом КМУ № 13-92 від 26.12.1992 р. «Про
прибутковий податок з громадян» була введена нова система оподаткування
доходів осіб, які постійно мешкають в Україні. Був визначений
мінімальний неоподатковуваний дохід, кратний мінімальній місячній
заробітній платі (МЗ). Максимальна гранична податкова ставка в
прогресивній шкалі (див. табл. 2) була встановлена на рівні 50% для
доходів, що перевищують ЗО мінімальних місячних доходів. Мінімальний
дохід (МД) дорівнював 4600 крб. (7 дол. за курсом НБУ та 4 дол. за
курсом готівкового долара).

Таблиця 2. Шкала прогресивного оподаткування доходів громадян,
встановлена Декретом КМУ № 13-92 від 26.12.92 р. «Про прибутковий
податок з громадян»

Розмір місячного сукупного оподатковуваного доходу (у мінімальних
місячних заробітних платах — МЗ)

Ставки та розміри податку

До 1 МЗ включно

Не оподатковується

Від 1 МЗ + 1 крб. до 10 МЗ включно

10% від суми, що перевищує 1 МЗ

Від 10 МЗ + 1 крб. до 20 МЗ включно

Податок із 10 МЗ + 20% від суми, що перевищує 10 МЗ

Від 20 МЗ + 1 крб. до ЗО МЗ включно

Податок із 20 МЗ + 35% від суми, що перевищує 1 МЗ

Понад ЗО МЗ

Податок із ЗО МЗ + 50% від суми, що перевищує 1 МЗ

Відповідно до шкали, поданої у таблиці 2, максимальна середня ставка
прибуткового податку дорівнювала 44—46% місячного доходу громадян на
рівні доходу в 200—250 мінімальних зарплат (див. рисунок, графік 1). Для
малозабезпечених верств населення з доходом від 5 до ЗО МД середня
ставка податку коливалася на рівні 8—20% місячного доходу, а в межах від
ЗО до 90 МД зростала з 20 до 40%. Такі темпи зростання середньої
податкової ставки означали, що найбільший податковий тягар відповідно до
встановленої шкали прибуткового податку припадає на верстви населення із
середнім та нижче середнього рівнем прибутку.

У зв’язку із швидкою інфляцією з 1 червня 1993 року мінімальний дохід
збільшений до 2 МД та, перевищивши мінімальну зарплату, становив 13800
крб. (4 дол. за курсом НБУ). Максимальна гранична ставка прибуткового
податку відповідно до Постанови КМУ № 433 від 10.06.1993 р. «Про
збільшення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і ставки їх
прогресивного оподаткування» була збільшена до 60% і стала
застосовуватися до досолів, що перевищують 200 МД ( див. табл. 3).

Таблиця 3. Шкала прогресивного оподаткування доходів громадян,
встановлена Постановою КМУ № 433 від 10.06.1993 р. «Про збільшення
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і ставки їх прогресивного
оподаткування»

Розмір місячного сукупного оподатковуваного доходу (в неоподатковуваних
мінімумах — МД)

Ставки та розміри податку

до 1 МД включно

Не оподатковується

Від 1 МД + 1 крб. до 10 МД включно

10% від суми, що перевищує 1 МД

Від 10 МД + 1 крб. до ЗО МД включно

Податок із 10 МД + 20% від суми, що перевищує 10 МД

Від ЗО МД + 1 крб. до 40 МД включно

Податок із ЗО МД + 30% від суми, що перевищує ЗОМД

Від 40 МД + 1 крб. до 100 МД включно

Податок із 40 МД + 40% від суми, що перевищує 40 МД

Від 100 МД + 1 крб. до 200 МД включно

Податок із 100 МД + 50% від суми, що перевищує 100 МД

Понад 200 МД

Податок із 200 МД + 60% від суми, що перевищує 200 МД

Нова шкала, подана у таблиці 3, значно зменшила податковий тягар на
середні верстви населення, оскільки відповідно до неї середня податкова
ставка межах 30-90 МД була знижена до величини 16-30%. У свою чергу, це
призвело і до зниження максимальної середньої податкової ставки до
40-45% місячного доходу громадян, не змінивши, проте, ситуацію для
малозабезпечених верств, для яких ставки прибуткового податку залишилися
на колишньому рівні (див. рисунок, графік 2).

Таблиця 4. Шкала прогресивного оподаткування доходів громадян,
встановлена Постановою КМУ № 1032 від 14.12.1993 р. «Про збільшення
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і ставки їх прогресивного
оподаткування»

Розмір місячного сукупного оподатковуваного доходу (в неоподатковуваних
мінімумах — МД)

Ставки та розміри податку

До 1 МД включно

Не оподатковується

Від 1 МД + 1 крб. до 10 МД включно

10% від суми, що перевищує 1 МД

Від 10 МД + 1 крб. до 20 МД включно

Податок із 10 МД + 20% від суми, що перевищує 10 МД

Від 20 МД + 1 крб. до ЗО МД включно

Податок із 20 МД + 30% від суми, що перевищує 20 МД

Від ЗО МД + 1 крб. до 40 МД включно

Податок із ЗО МД + 40% від суми, що перевищує ЗО МД

Від 40 МД + 1 крб. до 50 МД включно

Податок із 40 МД + 60% від суми, що перевищує 40 МД

Понад 50 МД

Податок Із 50 МД + 90% від суми, що перевищує 50 МД

Графік 3 на рисунку ілюструє зміну середньої ставки прибуткового податку
відповідно до шкали, поданої в таблиці 4. Істотних змін зазнало
оподаткування доходів громадян із середнім та високим рівнем доходів,
для малозабезпечених верств ставки прибуткового податку не змінилися.
Порівнюючи, шкалу, подану в таблиці 4, з двома попередніми, слід
зазначити стрімке зростання середніх податкових ставок у діапазоні від
60 МД і вище до рівня в 41 (для 60 МД) і 77-79% (для 200-250 МД). У
діапазоні 28-55 МД розглянутої шкали середні ставки податку перебували
на рівні 17-38% і посідали проміжну позицію між середніми податковими
ставками, встановленими попередніми шкалами.

Аналізуючи графік 4 на рисунку, необхідно зазначити, що чергова порядку
стягування прибуткового податку (див. таблицю 5) зумовила стрімке
зниження максимальної середньої ставки прибуткового податку порівняно зі
шкалою таблиці 4 із 79 (як було раніше) до 48% на рівні доходу в 200-250
МД та одночасно підвищення середніх ставок у діапазоні 8-55 МД до рівня
12-40% (попередня шкала передбачала 8,5-35% для цього діапазону). Це
засвідчило збільшення податкового тягаря на верстви населення із
середнім і нижче середнього рівнем доходів та зниження податкового пресу
на людей із високими доходами.

Із 1 жовтня 1994 року МД становив 780 тис. крб. відповідно до Указу
Президента України № 649/94, а з 1 лютого 1995 року неоподатковуваний МД
був збільшений до 1400 тис. крб.

Таблиця 5. Шкала прогресивного оподаткування доходів громадян,
встановлена Указом Президента України № 519 від 13.09.1994 р. «Про
збільшення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і ставки їх
прогресивного оподаткування»

Розмір місячного сукупного оподатковуваного доходу (в неоподатковуваних
мінімумах — МД)

Ставки та розміри податку

До 1 МД включно

Не оподатковується

Від 1 МД + 1 крб. до 5 МД включно

10% від суми, що перевищує 1 МД

Від 5 МД + 1 крб. до 10 МД включно

Податок із 5 МД + 20% від суми, що перевищує 5 МД

Від 10 МД + 1 крб. до 15 МД включно

Податок із 10 МД + 30% від суми, що перевищує 10 МД

Від 15 МД + 1 крб. до 25 МД включно

Податок із 15 МД + 40% від суми, що перевищує 15 МД

Понад 25 МД

Податок із 25 МД + 50% від суми, що перевищує 25 МД

Останній Указ Президента України “Про внесення змін до Указу Президента
України від 13 вересня 1994 року № 519” від 21.11.1995р. знову вніс
зміни до чинної шкали прибуткового податку (див. табл. 6 і рисунок,
графік 5). Відповідно до цього Указу з 1 жовтня 1995 року
неоподатковуваний мінімальний місячний дохід (МД) становив 1700 тис.
крб. і вже протягом шести років залишався незмінним, незважаючи на те,
що величина мінімальної заробітної плати за цей час неодноразово
змінювалася.

Таблиця 6. Шкала прогресивного оподаткування доходів громадян,
встановлена Указом Президента України «Про внесення змін до Указу
Президента України від 13 вересня 1994 року № 519” від 21.11.1995 р.

Розмір місячного сукупного оподатковуваного доходу (в неоподатковуваних
мінімумах — МД)

Ставки та розміри податку

До 1 МД включно

Не оподатковується

Від 1 МД + 1 крб. до 5 МД включно

10% від суми, що перевищує 1 МД

Від 5 МД + 1 крб. до 10 МД включно

Податок із 5 МД + 15% від суми, що перевищує 5 МД

Від 10 МД + 1 крб. до 60 МД включно

Податок із 10 МД + 20% від суми, що перевищує 10 МД

Від 60 МД + 1 крб. до 100 МД включно

Податок із 60 МД + 30% від суми, що перевищує 60 МД

Понад 100 МД

Податок із 100 + 40% від суми, що перевищує 100 МД

Таким чином, шкала, яка діє сьогодні, порівняно з колишніми свідчить про
деяке послаблення фіскальної функції податків, якою «грішили» поперед-і
укази та постанови українського уряду, знищуючи стимули для інноваційної
діяльності, розширення й розвитку виробництва, проте і вона не
позбавлена недоліків. Зокрема, до недоліків можна віднести порівняно
високу граничну ставку 15% у межах 5-10 МД та невідповідність величини
неоподатковуваного мінімуму доходів мінімальній місячній заробітній
платі, тотожність яких забезпечувалася на початку 1993 року.

Що стосується першого названого недоліку, то українська практика
податкового реформування протягом 1993-1999 років передбачала
законодавче встановлені граничні ставки прибуткового податку, що
забезпечують рівень середніх ставок у діапазоні 5-30 МД нижчий за нині
існуючі. Виходячи з міркувань щодо зберігання й підвищення соціального
добробуту українських громадян, доцільно було б знизити чинні ставки в
цьому діапазоні до рівня в минулому, з огляду на те, що близько 80%
громадян України отримують доходи у межах вищевказаного діапазону, й
одночасно змінити порядок нарахування субсидій та іншої соціальної
допомоги [15. – с. 19-23].

3.Порядок розрахунку, сплати прибуткового податку та проблеми його
адміністрування.

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи,
одержані в грошовій та натуральній формах за вільними цінами (крім
доходів працівників підприємств сезонного виробництва, які обчислюються
за фактичною собівартістю).

Загальний порядок визначення прибуткового податку з громадян має такий
вигляд:

ПП = (СОД — СЗ) х СтПП,

де: ПП — прибутковий податок;

СОД — сукупний оподатковуваний доход без урахування сум, що не
включаються до нього;

СЗ — суми зменшення;

СтПП — ставки прибуткового податку.

До сукупного оподатковуваного доходу не долучаються:

соціальні виплати, державні пенсії, компенсаційні виплати, суми з
відчуження майна, виграші за державними цінними паперами, суми
матеріальних допомог та благодійна діяльність (з урахуванням обмежень),
суми збережень на депозитних рахунках банків України та інші виплати.

До сум, які зменшують сукупний оподатковуваний доход (СЗ), належать:
один неоподатковуваний мінімум доходів громадян додатково до
встановленого мінімуму на дітей віком до 16 років, якщо місячний
сукупний оподатковуваний доход не перевищує 10 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян; 5, 10 і 15 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян надається відповідно: інвалідам з дитинства, потерпілим
від Чорнобильської катастрофи 3 і 4 категорії; інвалідам війни І групи,
потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1 та 2 категорії; учасникам
бойових дій, особам, які мають особливі заслуги перед країною.

Крім цього, не належать до цієї групи: суми відсотків, які сплачені за
користування позиками; доходи, одержані внаслідок дарування
(успадкування); суми, що перераховані благодійним організаціям за
заявами громадян у межах 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
протягом календарного року.

Прибутковий податок з громадян за місцем основної роботи обчислюється
залежно від розміру місячного СОД.

Порядок розрахунку, ставки та розмір суми прибуткового податку наведені
у таблиці 1.

Таблиця 1. Механізм розрахунку суми прибуткового податку з громадян

Місячний сукупний оподатковуваний доход

Ставки податку

Порядок розрахунку та суми податку

• до 17 гривень

не оподатковується

• 18 грн. — 85 гри. (від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян (н.м.д.г.)

10% від суми доходу, що перевищує 17 грн.

(85 — 17) х 10% : 100 == 6 грн. 80 коп.

• 86 грн. — 170 грн. (від 5 до 10 н.м.д.г )

15% від доходу, що перевищує 85 грн.

6 грн. 80 коп. + (170 — 85) х 15% : 100 -19 грн. 55 коп.

• 171 грн. — 1020 грн. (від 10 до 60 н.м.д.г.)

20% від доходу, що перевищує 170 грн.

19 грн. 55 коп. + (1020 — 170) х 20% : 100 = 189 грн. 55 коп.

• 1021 грн. — 1700 грн. (від 60 до 100 н.м.д.г )

30% від доходу, що перевищує 1020 грн.

189 грн. 55 коп. + (1700 — 1020) х 30% : 100 = 393 грн. 55 коп.

• 1701 грн. і вище (понад 100 н.м.д.г).

40% від доходу, що перевищує 1701 грн.

393 грн. 55 коп. +(сума перевищення -1700) х 40% : 100

Суми доходів, які отримані у вигляді дивідендів за акціями та внаслідок
розподілу прибутку підприємств, оподатковуються за ставкою ЗО відсотків.

Прибутковий податок сплачується громадянами з їхніх доходів, одержаних
від підприємств, організацій та фізичних осіб, з якими вони мають
трудові відносини відповідно до законодавства про працю і за умови
сплати внесків на обов’язкове соціальне та державне пенсійне
страхування.

Обчислення та перерахунок податку провадять підприємства, установи,
організації та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності до 1
лютого наступного за звітним

року. До 15 лютого ці відомості подаються ними до податкової
адміністрації.

Щомісячно підприємства та організації не пізніше строку одержання коштів
в банках на виплату громадянам належних

сум зобов’язані перерахувати податок до бюджету за минулий місяць.

Юридичні та фізичні особи, які виплачують заробітну плату працівникам з
виручки, а також ті особи, що не мають рахунків в банках, перераховують
податок наступного дня після здійснення відповідних виплат.

Поряд з цим, у механізмі прибуткового податку з громадян враховано також
низку особливостей, які обумовлені їхнім місцем роботи, характером
діяльності та статусом платників. Це зокрема доходи громадян, отримані
не за місцем основної роботи (у тому числі за сумісництвом), і доходи
від здійснення підприємницької діяльності, які оподатковуються за
ставкою 20 відсотків.

При обчисленні місячного оподатковуваного доходу не враховуються
неоподатковуваний мінімум доходів громадян та пільги. Ці два чинники
беруться до уваги при визначенні річної суми податку податковою
інспекцією на основі декларації, яку громадяни зобов’язані подати до 1
березня року, наступного за звітним.

Резиденти, які виплатили доходи громадянам, зобов’язані подати до
податкової інспекції відомості про суми виплачених доходів та утриманого
податку не пізніше 30 днів після виплати.

Доходи громадян, отримані від підприємницької діяльності (без створення
юридичної особи), оподатковуються за підсумками роботи протягом року,
виходячи з чистого доходу. Його визначають як різницю між валовим
доходом (виручкою у грошовій і натуральній формі) та документально
підтвердженими витратами.

Податкові інспекції, які обчислюють прибутковий податок з громадянина не
за місцем його постійного проживання, передають інформацію про суми
доходів та сплаченого податку податковим органам за місцем постійного
проживання

платника.

Сплата прибуткового податку може провадитися авансовими виплатами у такі
строки: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня та платежами з
оціночного доходу, до 15 листопада. У разі значного збільшення або
зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути
здійснено перерахунок сум податку за строками сплати податку,

що не настали.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, зобов’язані
подавати декларації до податкових адміністрацій щоквартально у 15-денний
строк після його закінчення, а по закінченні календарного року — до 1
лютого.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи, мають право самостійно обирати такий спосіб
оподаткування шляхом придбання патенту.

При цьому мають бути виконані такі умови:

а) кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з фізичною
особою — суб’єктом підприємницької діяльності (СПД), повинна бути не
більше п’яти;

б) валовий доход СПД за останні 12 календарних місяців до місяця
придбання патенту повинен не перевищувати 7000 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

в) СПД є платником ринкового збору.

Застосування фіксованого податку не дозволяється при здійсненні торгівлі
лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Основні переваги фіксованого податку у тому, що:

СПД не сплачує податки та збори, які нараховуються на фонд оплати праці;

сума податку не переглядається за підсумками року;

необов’язковим є ведення обліку доходів та витрат, а також проведення
розрахунків із споживачами з використанням електронних
контрольно-касових апаратів (ЕККА);

власник патенту здійснює торговельну діяльність без ліцензії.

Обсяги фіксованого податку визначаються органами місцевого
самоврядування в межах від 20 до 100 гривень за календарний місяць. При
використанні СПД найманої праці обсяг податку збільшується на 50
відсотків за кожну особу. Сумою 100 гривень встановлюється податок на
одержання патенту для здійснення підприємницької діяльності на всій
території України.

Слід зауважити, що патент може бути скасовано до закінчення терміну дії
(видається на строк від 1 до 12-ти календарних місяців), якщо торгівлю
здійснює особа, яку не занесено до патенту, або здійснюється торгівля
лікеро-горілчаними чи тютюновими виробами.

Суми фіксованого податку спрямовуються: 10 відсотків на державне
пенсійне страхування, 90 відсотків на потреби територіальних громад.

Оподатковуваний доход для іноземних громадян визначається так само, як і
для громадян України. Водночас до нього долучають суми, які виплачуються
для компенсації витрат на навчання дітей у школі, харчування та суми
надбавок за проживання в Україні.

Не долучаються: суми витрат на відрядження, найм житлового приміщення,
утримання автомобіля для службових цілей та суми, які відраховуються до
Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування та Державного фонду
сприяння зайнятості населення.

Декларації до податкових органів іноземні громадяни, які мають постійне
місце проживання в Україні, подають як і громадяни України. Крім цього,
щоквартально у 15-денний строк подається декларація про одержувані
доходи, а про фактичні протягом року — до 1 лютого наступного за звітним
року.

Доходи, що виплачуються громадянами, які не мають постійного місця
проживання в Україні, оподатковуються з джерел їх виплати за ставкою 20
відсотків без врахування неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та
пільг [8. – с. 56-60].

Мабуть кожний погодиться з тим що найбільш «народним» в нашій країні є
прибутковий податок з громадян. Дійсно його платником може стати кожний
з нас від школяра до пенсіонера.

Разом з тим існують певні категорії громадян, яким сукупний
оподатковуваний доход зменшується незалежно від того, які доходи вони
одержують. У більшості випадків, це особи які потребують соціального
захисту. Можливість надання таких пільг для них встановлена статтею 6
Декрету про прибутковий податок.

При визначена суми прибуткового податку осіб які мають пільги слід
враховувати таке:

Пільги надаються за місцем основної роботи щомісячно шляхом зменшення
сукупного оподатковуваного до ходу. Податок обчислюється за прогресивною
шкалою ставок;

Із доходів що підлягають виплаті з джерел в Україні громадянам, які не
мають постійного місця проживання в Україні, податок утримується у
джерела виплати доходів за ставкою 20% без виключення з доходу
встановлених чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму та інших
пільг;

Громадянам, які одержують доходи не за основним місцем роботи та від
здійснення підприємницької діяльності, пільги надаються податковими
органами при нарахуванні авансових сум прибуткового податку і при
річному перерахунку. Для цього разом з декларацією таким громадянам
необхідно подати копії документів, що підтверджують право на одержання
пільг. Податкові органи на підставі одержаних від громадян декларацій та
відомостей, що надійшли від підприємств установ організацій, протягом
двох місяців з моменту подачі декларації визначать суму податку, яку
належить сплатити громадяни ну до бюджету за сукупним річним доходом
враховуючи і встановлені законодавством пільги.

За наявності у громадянина права на пільги з кількох підстав йому
надається одна з них за його вибором. Винятком з цього правила є лише
пільга одному з батьків, який має троє і більше дітей, що надається на
підставі постанови КМУ від 23 06 93 р № 470 «Про ставки оподаткування
доходів працівників зайнятих на підземних роботах у вугільній і
гірничодобувній промисловості та зменшення податку багатодітним сім ям».
Крім того, якщо при проведенні річного перерахунку прибуткового податку,
громадянин втрачає право на пільгу на дітей через те, що його
середньомісячний доход перевищує 1180 грн. (10 мінімальних заробітних
плат х 118 грн. ), йому все одно надається пільга для багатодітних
батьків.

При виникненні права на пільги протягом року вони на даються з місяця, в
якому було подано документи, що є підставою для одержання пільг. У разі
несвоєчасного подання документів з поважних причин пільга надається з
місяця виникнення такого права за рішенням власника або уповноваженого
ним органу, або керівника податкової інспекції, але не раніше як з
початку календарного року.

Пільги, що надаються в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян,
включають в себе і пільгу в розмірі одного н.м.д.г. (17 грн.) введеного
до шкали ставок.

Якщо документи, що підтверджують право на пільгу були подані своєчасно,
а пільга не була надана чи була обчислена неправильно, зайво утриманий
податок може бути повернений або зарахований у рахунок майбутніх
платежів за заявою громадянина. Однак поширюється ця норма лише на
податок обчислений не пізніше ніж за три роки до виявлення факту
невірного оподаткування.

У випадках, коли працівник працював не повний місяць (менше 15
календарних днів) і подав заяву про звільнення з роботи, прибутковий
податок з виплачуваних у цьому місяці доходів (заробіток за
відпрацьовані дні, компенсація за невикористану відпуску та інші
оподатковувані доходи) утримується без застосування неоподатковуваного
мінімуму і пільги на дітей. Про це зазначається у довідці про виплачені
доходи і утриманий податок за фор мою № 3. Ці пільги повинні бути надані
працівнику за новим місцем його роботи, якщо кількість відпрацьованих
днів за попереднім і новим місцем роботи у місяці звільнення перевищує
15 календарних днів.

Іноземним громадянам та особам без громадянства, які мають постійне
місце проживання в Україні, пільги щодо податку надаються в такому ж
розмірі і на тих підставах, що й для громадян України [9. – с. 22].

Одним із найважливіших завдань органів державної податкової служби є
виявлення доходів громадян, які умисно приховуються від оподаткування і
декларування, одержуються в “тіньовому” секторі, наносячи цим самим
значних збитків державі.

На жаль, не всі підприємці, інші громадяни, посадові особи підприємств,
установ та організацій, які виплачують заробітну плату та інші доходи
своїм працівникам, виконують свої конституційні обов’язки щодо
своєчасної та повної сплати податків, декларування одержаних доходів в
установленому законодавством порядку. Приховування деяких доходів від
оподаткування призводить не лише до значних втрат бюджету , проблем
фінансування бюджетної сфери, виплат пенсій тощо, а й завдає морального
приниження тій частині громадян, яка чесно виконує свої обов’язки перед
державою.

З метою виховання в платників податків відповідальності й поваги до
чинного законодавства п.10 Програми формування високої податкової
культури населення і підтримки зусиль органів державної податкової
служби, спрямованих на наповнення дохідної частини бюджетів і державних
цільових фондів, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від
19.04.99р. № 636, передбачено постійне висвітлення в засобах масової
інформації фактів притягнення до відповідальності деяких осіб за
порушення податкового законодавства. Аналіз контрольно-перевірочної
роботи органів державної податкової служби свідчить, що одним із
характерних шляхів ухилення від оподаткування є підроблення та
використання підприємствами і фізичними особами — суб’єктами
підприємницької діяльності фіктивних документів, фірм, що в кінцевому
результаті призводить до зменшення сум прибуткового податку, які мали б
надійти до бюджету.

Значні порушення чинного законодавства допускають деякі підприємства та
організації, виплачуючи готівкою заробітну плату, премії, різні позики.

Нині ще залишається досить гострою проблемою оподаткування іноземних
громадян, які одержують доходи на території України, проте ухиляються
від подання декларації і сплати податків до бюджету.

Таким чином, у результаті ухилення від оподаткування доходів фізичних
осіб бюджет втрачає чималі кошти, потрібні для соціально-економічного
розвитку регіонів. Нагадаємо, що прибутковий податок як обов’язковий
платіж з особистих доходів громадян має зворотний характер, тобто
забезпечує матеріальні і соціальні потреби населення.

Проект Податкового кодексу України спрямовано на поліпшення податкового
клімату в державі, вдосконалення системи адміністрування податків і
зборів, у тому числі порядку оподаткування доходів фізичних осіб.

Ефективна їх реалізація залежить від того, наскільки платники податків
розуміють важливість добровільної і вчасної сплати до бюджету
встановлених законодавством обов’язкових платежів та роблять це. На
жаль, деякі громадяни приховують доходи від оподаткування і навмисно не
сплачують прибутковий податок. Відносно таких фізичних осіб застосовано
чимало фінансових санкцій, порушено кримінальних справ. Але цей шлях не
найкращий. Цивілізоване життя потрібно створювати через упровадження
ідеології тільки добровільної і повної сплати податків до бюджету.
Державна податкова служба передовсім зацікавлена в прискоренні виходу з
«тіні» прихованих капіталів, збільшенні чисельності сумлінних платників
податків, створенню атмосфери довіри і взаєморозуміння між податковим
працівником і суб’єктом підприємницької діяльності.

Кожному громадянинові чинним законодавством надано можливість
добровільно сплачувати податки, декларуючи одержані доходи за звітний
період. Не чекаючи примусового стягнення, громадяни мають змогу в
установленому порядку подати декларацію про свої доходи до податкової
інспекції за місцем проживання і виконати свій конституційний обов’язок
перед державою [12. – с. 6].

Відповідальність за порушення податкового законодавства надто серйозна,
адже бюджет втрачає чималі суми через те, що окремі суб’єкти
підприємницької діяльності прагнуть жити і працювати не за законом,
одержувати доходи й приховувати їх від оподаткування. Шкода, що при
цьому вони не замислюються, що несплачені сповна і у встановленому
порядку податки — це невчасно сплачені заробітна плата вчителям і
медикам, допомога багатодітним і малозабезпеченим громадянам, пенсії та
чимало інших соціальних виплат. Як громадяни, вони е порушниками не лише
своїх конституційних обов’язків, а й моральних норм.

Контроль податкових органів із дотримування законодавства про
оподаткування фізичних осіб і далі вдосконалюватиметься, включаючи
активне використання найрізноманітніших методів виявлення прихованих від
оподаткування доходів. Чи не краще зрозуміти найголовніше, що лише
сплачені податки нині зможуть забезпечити старість завтра.

Варто нагадати, що кожному громадянинові чинним законодавством надана
можливість добровільно сплачувати податки. Усвідомивши це і не очікуючи
застосування примусових заходів стягнення, громадяни можуть подати
декларацію про свої доходи до податкової інспекції за місцем свого
проживання до 1 березня 2000 р.

З 1998 року почав діяти Державний реєстр фізичних осіб – платників і
інших обов’язкових платежів як автоматизований банк даних для
забезпечення обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки.
Фізичні особи по закінченні року подають декларацію, в якій необхідно
вказати всі доходи, а в останньому розділі задекларувати наявність та
грошову оцінку квартири, будинку, дачі, земельної ділянки, транспортних
засобів.

Усі дані заносяться в комп’ютер. Первинне декларування майна не повинно
враховуватися як дохід (це можна навіть назвати податковою амністією). А
в подальшому щорічно задекларовані доходи порівнюються із майновим
станом громадянина і на цій основі здійснюється оподаткування.

Таким чином, будуть створені умови для розвитку малого бізнесу і
запобіганню ухилення від сплати податку [14. – с. 31].

Висновок.

В курсовій роботі розглянуто прибутковий податок з громадян. Розвиток
податку відбувався поступово, а його становлення спостерігаємо і досі.
Податок, будучи важливим важелем податкової політики держави, вимагає
особливої уваги і вдосконалення. Зрозуміло, що ефективність податку
залежить й від свідомості платників держави. Держава повинна враховувати
матеріальне і фінансове становище платників податку для того, щоб дати
їм можливість розвиватися, а в майбутньому забезпечити більше
надходження до бюджету. При адмініструванні прибуткового податку
важливо врахувати зарубіжний досвід. Варто законодавчо підвищити розмір
неоподатковуваного мінімуму доходів, принаймні до мінімальної заробітної
плати, що дасть можливість відновити соціальну справедливість та
припинити перерозподіл доходів між українськими громадянами які
перебувають на межі злиднів та поза наю. Оскільки доходи середнього
класу в світовій практиці визначають швидкість і масштаби інноваційних
та інвестиційних процесів в економіці країни, то слід стимулюючи
економічні процеси в Україні, сформувати ще не чисельний середній клас.

Список використаної літератури

Декрет Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.121992р. “Про
прибутковий податок з громадян”.

Азаров М.Я., Все про податки, — К.: 2000, — с.220.

Василик О.Д., Теорія фінансів, — К.: 2000, — с.154.

Василок О.Д., Державні фінанси України: навч. пос., — К.: Вища шк.,
1997р., — с. 128.

Гега П., Доля Л., Основи податкового права: навч. пос., — К.: Товариство
“Знання”, КОО, 1998р., — с. 128.

Кучерявенко Н.П., Основы налогового права, — Харьков: Издательство
“Костанта”, 1996р., — с. 154.

Федоров В.М., Податкова система України: Вища шк., 1994р., — с. 347.

Юрій С.І., Бескид Й.М., Бюджетна система України: навч. пос. – К.:
НІОС., 2000р. – с. 56.

Гопцій Р. “Пільги з прибуткового податку” // Все про бухгалтерський
облік №116 (541) 13 грудня 2000, — с. 22.

Демиденко Л.М. “Удосконалення прямого оподаткування у напрямку
інтеграції в ЄЕС” // Фінанси України 4’2000, — с. 124.

Лєкарь С. “Приховування заробітної плати від оподаткування призводить до
значних втрат бюджету” // Вісник податкової служби України №22 ’2000, —
с. 45.

Лєкарь С. “Прибутковий податок має сплачувати кожний”// праця і зарплата
№45 (241) грудень 2000р., — с. 6.

Лєкарь С. “Переважна частина доходів фізичних осіб приховується від
оподаткування” // Праця і зарплата №6 (202), — с. 8.

Невмержицький В. “Механізм встановлення прибуткового податку” // Вісник
податкової служби України, №16, — с. 31.

Сотник І.М. “Прибутковий податок з громадян: еволюція ставок у 1993-1999
роках” // Фінанси України, 7 ’2000, — с. 19.

Інструкція про прибутковий податок з громадян // Праця і зарплата №15
(165)

PAGE

PAGE

Похожие записи