Курсова робота

Сучасна бухгалтерія та сучасний бухгалтер в Україні.

План

Вступ

Розвиток наукової облікової думки

Національні системи бухгалтерського обліку і звітності

Бухгалтерська професія та її майбутнє

Висновок

ВСТУП

З року в рік у нашій країні ринок праці поповнюють десятки тисяч
молодих спеціалістів-бухгалтерів. А чи користується попитом бухгалтер на
ринку праці, чи в кожного спеціаліста буде можливість працевлаштування?
Чи довговічна професія бухгалтера?

Здійснивши короткий екскурс в історію ми впевнились, що професія
бухгалтера одна з найдавніших. Вона пройшла крізь століття та війни і я
впевнена, що доки на землі будуть існувати економічні відносини, доти
буде існувати потреба в такому спеціалісті, як бухгалтер.

В Україні до.90-х років праця бухгалтера не оцінювалась належним чином:
це була малопрестижна і невисокооплачувана робота. Облікова професія не
приваблювала молодь. Але за останні роки спостерігається зовсім інша
картина, тому що будь-якій країні з перехідною економікою необхідно в
короткі строки забезпечити наявність бухгалтерів, які зможуть
забезпечувати ринкову економіку, бухгалтерів, здатних приймати вагомі
рішення на підставі глибокого розуміння основних економічних принципів.

РОЗВИТОК НАУКОВОЇ ОБЛІКОВОЇ ДУМКИ

Знання історії обліку важливе для розуміння його сучасного стану і
оцінки можливих напрямків розвитку. Історична еволюція бухгалтерського
обліку розглядається не заради її самої, а для полегшення розуміння
сучасного і оцінки майбутнього.

В літературі виділяють чотири основні періоди розвитку бухгалтерського
обліку: 1-й — з моменту виникнення товарно-грошових відносин до кінця
XVIII ст.; 2-й — з кінця XVIII ст. до кінця XIX ст.; 3-й кінець XIX і
початок XX ст.; 4-й — з початку XX ст. і до наших днів.

Перший період характеризується виникненням різних способів реєстрації
фактів в облікових регістрах (журналах, відомостях та ін.) у вигляді
систематичних і хронологічних записів. Вершиною періоду становлення
бухгалтерського обліку було широке розповсюдження методу подвійного
запису.

Другий період припадає на час революційних перетворень в галузі —
виробництва, розвитку різних форм товарних відносин та збільшення
обсягів торговельних, фінансових та інших операцій не тільки в окремих
країнах, але й в усьому світі. Протягом цього періоду видається досить
велика кількість праць з обліку, виникають різні теорії: юридична — у
Франції матеріалістична (економічна) — в Італії, камеральна — в
Німеччині тощо. Історичне значення цього періоду полягає в тому, що саме
тоді було визначено основні напрямки науки «рахівництво», за якими
відбувся подальший розвиток.

Третій період — становлення бухгалтерського обліку (рахівництва) як
галузі наукових знань. Протягом цього періоду зусилля більшості авторів
були направлені виключно на те, щоб встановити теоретичні основи
бухгалтерського обліку, визначити область тих явищ, вивчення яких
складає

об’єкт даної науки. Було сформульовано ряд визначень бухгалтерського
обліку і його цілей.

Четвертий період поділяють на дві основні стадії.

Перша стадія охоплює період до середини XX ст. і характеризується
розробкою базових принципів об’єктивної оцінки майново-правового стану
самостійно господарюючого суб’єкта, галузеві, напрямком у побудові
системи бухгалтерського обліку, розширенням державної регламентації
національних систем бухгалтерського обліку та звітності.

Друга стадія — розпочалась з середини XX ст. і триває, до наших днів
-характеризується розробкою принципів оцінки майново-правового стану
господарюючих суб’єктів в умовах зовнішнього ринкового середовища і у
зв’язку з прийняттям ефективних господарських рішень для отримання
майбутньої економічної вигоди.

Історичні пам’ятки залишили нам відомості, які дозволяють говорити про
наявність та характер господарського обліку в різних країнах
Стародавнього світу. Розвиток товарно-грошових відносин породжує
подвійний запис як відображення вибуття одного продукту і появу іншого.

Облік Стародавнього світу — облік фактів — в цілому був статичним. В
його основу було покладено інвентаризацію і пряму реєстрацію майна.
Пряма реєстрація означала вказівки на певний об’єкт. Непряма реєстрація
з’явилась пізніше і полягала в тому, що обліковий працівник замість
певного облікового об’єкту фіксував дані з так званих первинних
документів. З цього часу облікові відомості та фактичний стан справ
перестають бути адекватними.

Характерною рисою обліку елліністичного періоду було прагнення все
обліковувати і нічого не пропускати. Це стало передумовою суворої
регламентації обліку. В Греції вперше з’явились такі поняття, як
матеріальна відповідальність та інвентаризація. Виникли перші принципи
класифікації рахунків: матеріальні, особові та фінансові.

У Давньому Римі завершився розвиток стародавнього бухгалтерського
обліку. Римська облікова система опосередковано увібрала в себе
практично все найкраще, всі переваги та позитивні риси грецької і
східної бухгалтерії, до того ж зробила це розумно, відповідно до власних
умов господарювання і власних інтересів. З’явились такі регістри, як
прибутково-видаткова книга і книга рахунків клієнта. Обидві книги вела
бухгалтерія банку. Прибуткововидаткова книга була універсальною. Вона
застосовувалась як в торгівлі, так і в домашньому господарстві.

Виникнення книг, термінів, які застосовуються в сучасному
бухгалтерському обліку (депозит, акцепт, сума, конкуренція, дебітор,
кредитор тощо) — це те, що отримала сучасна бухгалтерія завдяки цій
країні.

Нікому невідомо, хто був винахідником бухгалтерського обліку. Можна лише
стверджувати, що система подвійного запису поступово почала з’являтись в
13-14 ст. в деяких торгових центрах Північної Італії.

Відомий в світі вчений А.Ч. Літтлтон описав передумови розвитку системи
подвійного запису, а також виділив історичні передумови, які, на думку
вченого, призвели до виникнення подвійного запису в італійських
містах-державах.

А.Ч. Літтлтон зазначає, що кожна з названих ним передумов існувала
окремо в різних місцях і в різний час, але одночасно вони жодного разу
не спостерігались. Поєднання цих передумов відбулось, коли Хрестові
походи призвели до масового переміщення людей через держави Північної
Італії (тоді ще не єдиної), яка відігравала роль центру торгівлі між
Європою та Близьким Сходом.

Саме з епохою Відродження пов’язується виникнення терміну
«бухгалтер» (звідси і «бухгалтерія»). Першою посадовою особою,
яка отримала звання бухгалтера, був Христофор Штехер, діловод
Інсбрукської облікової палати. В Женевському державному музеї
зберігається Указ імператора Максиміліана І від 13 лютого 1498 р.

В XV ст. бухгалтерський облік як сформована система обліку в окремих
купецьких підприємствах набула літературного оформлення. Першим
літературним твором з бухгалтерії стала праця, написана в Неаполі в 1458
р. Венедиктом Котрулі «Про торгівлю і досконалого купця», хоча
надрукована вона була лише в 1573 р. Робота була присвячена організації
і техніці ведення торгівлі. Бухгалтерський облік розглядався в ній як
один з інструментів управління одиничним підприємством і тому автор
присвятив йому спеціальну частину.

Однак вперше систематизацію обліку провів францисканський монах Лука
Пачолі. Це математик зі світовим ім’ям, людина універсальних знань,
учень Пьєра делла Франческа і Леона Батіста Альберті, друг і вчитель
Леонардо да Вінчі.

Його слава ґрунтується на відомому XI «Трактаті про рахунки і записи»,
який увійшов до складу фундаментальної праці — «Сума арифметики,
геометрії, вчення про пропорції і відношення». Він був надрукований на
чотири роки раніше книг Аристотеля і на вісімнадцять років — книг
Платона. Трактат був перекладений багатьма мовами, і за ступенем впливу
на розвиток обліку з ним не може зрівнятись жодна праця. Історики
відмічають п’ять найголовніших моментів, які Лука вніс до справи
розвитку бухгалтерського обліку.

1. Теоретичне обґрунтування подвійного запису. Л. Пачолі був першим, хто
спробував пояснити поняття дебет і кредит, хоча сам їх не вживав. Він
створив персоналістичну модель обліку і тим самим заклав основи для його
юридичного тлумачення, яке пізніше знайшло своє відображення у відомих
працях Е. Дегранжа і Дж. Чербоні. Видатний французький
бухгалтер П. Гарньє назве свою книгу «Облік — алгебра права», в якій
принцип подвійного запису пояснить виходячи з причинно-наслідкових
зв’язків (кредит — причина, дебет — наслідок). Персоналістична модель
виявилась настільки вдалою, що нею зацікавились і використовували у
своїх геніальних працях К. Маркс і Ф. Енгельс при поясненні подвійного
запису.

2. Персоналістична модель призводила до неможливості самостійного
розгляду таких абстрактних бухгалтерських категорій, як дебет і кредит,
що призвело до створення умов для виділення бухгалтерського обліку в
окрему науку,

1. Лука Пачолі розглядав бухгалтерський облік як самостійний метод, що
базується на застосуванні подвійного запису і використовується для
відображення господарських процесів, які відбуваються на окремому
підприємстві та за його межами. Таке тлумачення відрізнялось від праці
В. Котрулі, який вважав, що об’єктом бухгалтерського обліку є окреме
підприємство.

4. Подвійний запис на рахунках трактується як система (план) обліку, що
не може бути постійною і залежить від мети, яку
переслідує адміністрація.

5. Вперше ввів в бухгалтерський облік моделювання, що базувалось на
комбінаториці Л. Пачолі. Це дало можливість побудувати загальну модель,
в межах якої будь-який обліковий факт пояснюється як окремий випадок.

Вчений першим зібрав і систематизував окремі відомості про прийоми, які
застосовувались купцями того часу при веденні своїх торгових рахунків і
записів. Тим самим Л. Пачолі заклав основи наукової розробки обліку,
виводячи його з суто практичної діяльності. Ідеї подвійного запису,
закладені в середньовічній Італії, привернули до себе увагу багатьох
видатних вчених того часу. Бухгалтерський облік став предметом наукових
досліджень. В цей період в історії розвитку обліку було закладено
підвалини для зародження науки — бухгалтерії. Попри всі негативні
фактори і те, що розвиток обліку відбувся в епоху пізнього
Середньовіччя, саме завдяки їм виникли посада бухгалтера і термін
«бухгалтерія».

З кінця XV ст. італійські міста почали занепадати. З відкриттям Нового
Світу та нових торгових шляхів центр комерції змістився в Іспанію і
Португалію, а потім в Антверпен і Нідерланди. Досить природно, що
італійська система подвійної бухгалтерії повинна була розповсюджуватись
і на інші країни. Голландський математик Симон Стевін в числі інших
авторів популяризував ідеї Пачолі у своїй книзі «Vorstelicke
Boukhouding», яку було видано в 1607 р. в Лейдені і пізніше перекладено
на французьку мову. Були введені незначні зміни методів рахівництва.

Історик Раймонд де Рувер назвав період з 1494 по 1800 pp. епохою Застою
в бухгалтерському обліку, що не зовсім справедливо, оскільки саме в цей
час закінчились революційні перетворення і почались серйозні
дослідження. Світ змінювався, а разом з ним змінювався й облік.

До кінця XIX ст. система бухгалтерського обліку, основи якої були ,
закладені Лукою Пачолі, зазнала певних змін, що були пов’язані із
специфікою господарської діяльності великих промислових корпорацій: 1)
створені перші компанії, які були відокремлені від їх власників; 2)
виник акціонерний капітал; 3) розмежовано капітал і прибуток; 4) введено
поняття «діюче підприємство»; 5) почали працювати фондові біржі; 6)
розширилась промисловість і торгівля. На сцені з’явились люди облікової
професії.

Саме життя висувало вимоги до бухгалтерії. Винаходи та відкриття
створювали нові форми промисловості і торгівлі; розгалужувалась мережа
залізниць; постійно удосконалювалась галузь пароплавства; розширювались
торгові центри; розвивались пошта і телеграф; почали видаватись
бюлетені, газети, циркуляри, які сприяли підвищенню попиту та пропозиції
різних товарів; були введені в обіг векселі та чеки; зазнали перетворень
мінова та кредитна системи; збільшувався обсяг біржових операцій і
торговий оборот різних корпоративних підприємств; підвищувався рівень
загальної та спеціальної освіти населення, — все це сприяло усвідомленню
необхідної і раціональної, ефективної звітності, яка неможлива без
бухгалтерії.

Середина XIX ст. — це рубіж, який характеризувався значним розвитком
наукової думки в різних країнах світу. В цей час в науковій літературі
з’являються твердження про необхідність відтворення
бухгалтерії, її розвитку і застосування на різних
торговельних та промислових підприємствах. Такі ідеї були
провідними у Німеччині та Австрії, де відкривались комерційні школи з
ґрунтовним та ретельним викладанням бухгалтерії. В загальноосвітніх
училищах теж вводився курс бухгалтерії, організовувались публічні
лекції та читання з питань рахівництва в прикажчицьких
товариствах та ферейнах, проводились диспути на конференціях
бухгалтерів. З часом почали з’являтися нові докладні праці з
бухгалтерії, все частіше на користь обліку почали виступати діячі науки,
закипіла робота, і бухгалтерія почала перетворюватись з мистецтва на
науку яка набувала все більшого значення в економічному житті.

Поступово науковці дійшли висновку, що рахівництво також є наукою. Воно
має свій предмет і досліджує його так, як не вивчає жодна інша наука.
Рахівництво має свою загальну теорію знання, свій особливий метод
дослідження і, як утилітарна наука, своє прикладне знання, як практичний
додаток до загальної теорії та методу.

В період з 1870 року і до початку XX ст. наукова робота в галузі
рахівництва стала ще більш інтенсивною, з’явилось багато змістовних
праць з його теорії і практики. Незважаючи на окремі розбіжності, всі
праці провідних вчених цього періоду в історії рахівництва по суті
розвивали основні напрямки теорії рахівництва, які були сформульовані
раніше (юридичний та економічний), тому історичний розвиток рахівництва
збігався з розвитком основних напрямків облікової науки.

Одночасно з вченнями в галузі подвійної бухгалтерії з’являлись, як і
раніше, вчення про потрійну та інші системи, і це ще більше посилило те
завзяття, з яким науковці на підставі досвіду і знань продовжували
дослідження.

Спробу синтезувати юридичні та економічні цілі обліку вперше зробив
видатний італійський теоретик, юрист за освітою, Франческо Вілла. Саме з
його діяльністю сучасна історія обліку пов’язує виникнення
бухгалтерського обліку як теоретичної дисципліни. Ф. Вілла вважав, що
всі його попередники говорили про бухгалтерію лише як про мистецтво
ведення рахунків та книг. На його думку, для того, щоб бухгалтерія
піднялася до рівня науки, вона повинна досліджувати свої принципи та
категорії.

Послідовником ідей Ф. Вілли в юридичному напрямку виступив Джузеппе
Чербоні — творець вчення, що отримало назву логісмографія і логічний
запис фактів господарського життя). Згідно з цим вченням об’єктом обліку
виступали не цінності, а права і відповідальність осіб, зайнятих в
господарській діяльності. Всі особи, що мали відношення до господарства,
поділялись на чотири групи: власники, адміністратори, агенти і
кореспонденти (дебітори і кредитори). Цей поділ передбачав відповідну
класифікацію рахунків. Слід відмітити, що положення викладеної теорії,
хоча й обмежені, але протягом тривалого часу застосовувались на практиці
для ведення обліку на державних підприємствах Італії та інших країн.

На відміну від Дж. Чербоні, представник економічного напрямку
Фабіо Беста вважав, що предметом обліку є не люди та їх відносини, а
цінності. Облік він розумів як науку про економічний контроль,
що призводить до руху цінностей окремого підприємства. Він вважав, що
бухгалтерський облік — політична економія підприємства, а контроль —
попередній, поточний, наступний, — є його функцією. При
цьому контролюється не стільки рух цінностей (актив і
кредиторська заборгованість), скільки власні засоби, що є фондами
підприємства. Фонд, згідно Ф. Беста, — це загальний обсяг вартості,
вкладеної в підприємство.

Інший послідовник Ф. Вілли — Д. Масса — вважав, що рахівництво є галуззю
науки про управління. Мета рахівництва полягає в тому, щоб відмічати всі
господарські операції і класифікувати їх за тими чи іншими ознаками,
давати керуючому органу господарства всі відомості, необхідні для
управління. До завдань обліку, на думку Д. Масси, входить виявлення
результатів господарської діяльності та контроль всієї роботи
господарства.

Відомий представник німецької школи бухгалтерського обліку І. Шротт
зазначав, що рахівництво є наукою про систематичні записи господарських
операцій та їх контроль, іншими словами, бухгалтерський облік
встановлює, з одного боку, порядок виявлення майна господарства, змін
цього майна та їх результатів; з іншої боку, до його завдань входить
встановлення принципів і порядку ведення облікових робіт, спрямованих на
те, щоб відкрити і з’ясувати шкідливі для господарства наслідки
діяльності керуючих органів.

Суттєвий внесок до розвитку облікової науки зробив видатний швейцарський
вчений І.Ф. Шер. Він стверджував, що бухгалтерія — це історіографія
(історія) господарського життя, викладена за законами систематизації.
Предметом бухгалтерії він вважав здійснені внутрішні і зовнішні
господарські та правові факти. Підхід І. Шера до бухгалтерського обліку
як відображення економічного життя підприємства — історіографії
-залишається актуальним і зараз. І хоча І. Шер ще був далекий від
розгляду бухгалтерії з точки зору майнових інтересів різних суб’єктів
економічних відносин, він зробив важливі відкриття, пов’язані з
визначенням співвідношення між майновими інтересами підприємства і
глибиною відображення господарського життя. Саме він сформулював
економічні межі рахівництва, які, на його думку, «проходять там, де
завтра на теоретично ранній організації, на підприємстві стає більше
тієї приватногосподарської вигоди, яку може використати з нього
підприємець». З того моменту, як тільки витрати на ведення обліку, на
отримання будь-яких додаткових даних перевищать можливе отримання
господарського ефекту, відбувається порушення цієї межі.

Розгляд бухгалтерського обліку крізь призму інтересів різних суб’єктів
економічних відносин вперше зустрічається у працях представників
французької школи Е. Леоте і А. Гільбо. Така зміна розуміння обліку була
пов’язана з ускладненням економічної організації суспільства,
необхідністю визначення прибутку підприємств для впорядкування
взаємовідносин з акціонерами з приводу дивідендів, а також з державою —
з приводу сплати податків на прибуток і на доходи. Саме ці вчені
проголосили незалежність облікових ідей від вузьких практичних завдань.

Французькі вчені висунули доктрину трьох функцій обліку: 1) рахівничої,
пов’язаної з розробкою спеціальної логіки, класифікацією об’єктів,
рахунків тощо; 2) соціальної, що порівнює інтереси різних суб’єктів
суспільних відносин; 3) економічної, що дозволяє за допомогою облікової
інформації здійснити управління господарськими процесами.

Суттєвий внесок до розвитку теорії бухгалтерського обліку зробила
американська школа рахівництва. В силу обмеженого характеру участі —
держави в регулюванні економіки (в порівнянні з Європою) і специфіки
англо-американської системи права ідеї американської школи обліку значно
відрізняються від європейських концепцій.

Традиційно бухгалтерський облік в США був спрямований передусім на
задоволення інтересів власників і використовувався, в основному, як
інформація для прийняття рішень з управління виробництвом. Завдяки цьому
американські спеціалісти приділяли значну увагу розробці різних
економічних методик узагальнення та оцінки фактів господарської
діяльності, а також їх застосування в залежності від умов функціонування
підприємства і цілей власника.

Перша згадка про виникнення управлінського обліку датується 1855 р. і
відноситься до системи обліку, що застосовувалась на фабриці «Ліман
Міллс» і була спроектована, виходячи з цілей більш ефективного
моніторингу виробничого процесу.

У першій половині XIX ст. формується російська бухгалтерська школа, її
засновником вважається Карл Арнольд, німець за походженням, який вніс
багато нововведень до системи обліку: відкриття рахунків через рахунок
капіталу, впровадження синтетичного рахунку товарів тощо. Дана школа
розвивалася в руслі ідей методів німецької школи через те, що в Росії
велика кількість бухгалтерів були німцями. Однак існували спроби
використати й інші доктрини. Ф. Єзерський, видатний вчений, батько
потрійної бухгалтерії, намагався дати фінансове трактування обліку, яке
виявилося досить близьким до ідей французької школи.

Аналіз облікової літератури до початку XX ст. свідчить про існування
трьох напрямків в російській, а, отже, й українській бухгалтерській
науці:

1) висвітлення в літературі рекомендацій з дотримання правил ведення
бухгалтерського обліку на підставі вже існуючих шкіл;

2) науковий пошук та виникнення реформаторських течій;

3) початок наукової розробки з питань обліку і контролю.

Серед видатних вчених української школи, яка зародилася всередині
російської в XIX ст. і продовжує розвиватись сьогодні як незалежний
інститут, можна назвати: М.Т. Білуху, О.С. Бородкіна, Ф.Ф. Бутинця, Б.І.
Валуєва, Ю.А. Веригу, М.Г. Гайдая, A.M. Герасимовича, В.Г. Горєлкіна,
З.В. Гуцайлюка, М.Я. Дем’яненка, М.Х. Жебрака, І.П. Житну, В.П.
Завгороднього, Г.Г. Кірейцева, М.В. Кужельного, Л.П. Кулаковську, Б.М.
Литвина, Ю.Я. Литвина, В.Г. Лінника, І.В. Малишева, Є.В. Мниха, П.П.
Німчинова, В.О. Озерана, В.М. Олійника, Ю.І. Осадчого, В.М. Пархоменка,
B.C. Рудницького, П.Т. Саблука, В.В. Сопка, Л.К. Сука, Ю.Д. Чацкіса,
М.Г. Чумаченка, Л.С. Шатковську, В.Г. Швеця, В.О. Шевчука, С.І.
Шкарабана та багато інших.

З тих пір, як Лука Пачолі написав свою книгу пройшло 500 років, а
бухгалтерський облік, по суті, залишився незмінним. Мабуть, Лука Пачолі
почував би себе комфортно при існуючих облікових системах. Йому було б
нескладно зрозуміти і нові фінансові інструменти, які спочатку, можливо,
завдали йому клопоту.

Програмісти ретельно відображають ці середньовічні ідеї на екрані •
комп’ютера. Бухгалтерському обліку ще доведеться адаптувати нові
винаходи, які трансформують фінансову звітність.

На заміну бухгалтерським регістрам прийдуть бази даних, частиною яких
стане фінансова інформація. Для менеджерів буде забезпечено
безпосередній доступ до цих даних. Скорочена версія баз даних буде
передаватися по телефону на лазерні компакт-диски користувачів, і вони
самі зможуть визначати тип фінансового звіту, який їх цікавить. Компанії
вже не будуть обирати єдиний спосіб визначення прибутку, а зможуть
використовувати весь спектр методів для поглиблення і розширення
аналізу’. Використання структурованих гіпертекстів дозволить користувачу
одержувати інформацію будь-якого рівня деталізації, яка може йому
знадобитись для аналізу. З усією цією інформацією “на кінчиках пальців”
інвесторів і здійсниться реальна революція в бухгалтерському обліку.
Все, що для цього необхідно, — запровадити нову інформаційну технологію.

Досліджуючи історію розвитку бухгалтерського обліку, необхідно пам’ятати
і про інші науки, які так чи інакше пов’язані з обліком. Думка, що кожна
з наук, як об’єкт дослідження, повинна обмежити своє власне поле
діяльності і займатися виключно ним, збіднює проблематику і не має
майбутнього. Для розвитку науки необхідно встановлювати контакти і
сприяти взаємодії між окремими галузями наук в минулому, теперішньому та
майбутньому. Необхідно використовувати так званий корпоративний
(селективний, об’єднуючий) підхід, суть якого полягає в тому, що знання,
отримані з різних дисциплін, так чи інакше пов’язаних з бухгалтерським
обліком, служать вихідним матеріалом, який може бути використаний при
побудові нових методологічних конструкцій обліку.

Національні системи бухгалтерського обліку і звітності

Система — це така сукупність об’єктів, яка в результаті їх об’єднання
набуває певних властивостей, відмінних від властивостей кожного з
окремих суб’єктів (емерджентність).

Складні динамічні системи, до яких належить і система бухгалтерського
обліку, визначаються наявністю великої кількості різних показників, що
характеризують стан окремих її елементів, входів та виходів та
вимірюються кількісно у вигляді конкретних чисел. Такими показниками є
дані про постачання, виробництво та збут, використання ресурсів
(матеріальних, трудових, фінансових), стан розрахунків з
постачальниками, покупцями, банком, бюджетом, фінансовий результат та
його використання тощо.

Бухгалтерський облік, як система, являє собою сукупність елементів
певної форми і змісту, які взаємно пов’язані між собою і об’єднані
регулярною взаємодією. Можна виділити такі елементи системи
бухгалтерського обліку, як: носії інформації, рахунки, подвійний запис,
оцінка господарських фактів, калькуляція, інвентаризація, бухгалтерський
баланс, звітність, регістри бухгалтерського обліку, форми обліку, спосіб
обробки інформації. Бухгалтерський облік є відкритою системою, у якій
кількість елементів та зв’язки між ними змінюються в залежності від
входів та виходів з неї.

В силу багатьох причин національні системи бухгалтерського обліку різних
країн суттєво відрізняються. Це пов’язано з загальним рівнем освіти в
кожній країні, політичними та економічними зв’язками її зі світом,
відмінностями законодавчих систем тощо. Досить значну роль тут відіграє
і спосіб виробництва, і рівень інфляції, і темпи економічного розвитку,
і ще багато суто економічних факторів. Тому, системи обліку і контролю в
економіці формуються специфічно і в основному оптимально для кожної
країни.

Двох абсолютно однакових систем, бухгалтерського обліку не існує. В
основі їх різноманітності лежить вплив соціального середовища, що і
створює систему бухгалтерського обліку. До факторів соціального
середовища можна віднести: стадію економічного розвитку, особливості
підприємницької діяльності, ступінь втручання керівництва в економічні
відносини, спокусливість та освіченість користувачів та творців
бухгалтерської звітності, характер бухгалтерської професії, наявність .
специфічних прийомів регулювання бухгалтерського обліку, рівень
інфляції, культурні відносини, законодавчу систему, політичну систему,
систему освіти, академічний вплив, міжнародний вплив (наприклад,
колоніальне минуле) рівень іноземних інвестицій в країні.

В кожній окремо взятій країні соціальне середовище впливає на багато ,
аспектів бухгалтерського обліку, зокрема, необхідність наявності
бухгалтерської інформації у осіб, що приймають рішення; тип і рівень
бухгалтерської інформації, що вимагається; основні підходи до прийняття
бухгалтерських стандартів; загальний статус бухгалтерського обліку і
самих бухгалтерів; загальна значимість облікової професії; специфічні
принципи і . процедури бухгалтерського обліку, що застосовуються.

Суттєвий вплив на бухгалтерську практику також може здійснити і
оподаткування. В багатьох країнах Європейського союзу, включаючи
Францію, Німеччину, Італію, Бельгію, в бухгалтерській звітності витрати
відображають в тій сумі, в якій вони приймаються для податкових
розрахунків. Щоб зрозуміти, як в кожній країні розвивається власна
система бухгалтерського обліку та звітності, необхідно визначити ті
фактори, які впливають на особливості створення і функціонування таких
систем.

ПРАВИЛА І ПОСТУЛАТИ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

Постулат (лат. postulatum — вимога) — вихідне положення, припущення, що
приймається без доказів. Очевидність постулату не може піддаватись
сумніву, і він буде вважатись істинним до тих пір, поки не буде доведено
протилежне.

Постулати бухгалтерського обліку доповнюються правилами. Правило
-положення, в якому відображена закономірність, постійне співвідношення
будь-яких явищ.

Постулати бухгалтерського обліку визначають загальнометодологічні
концепції обліку — принципи. Слово принцип (від лат. рrincipium —
початок, основа) — вихідне положення будь-якої теорії, вчення, науки, що
визначає всі наступні положення, які випливають з його твердження. На
відміну від вихідних положень природничих наук — фізики, хімії,
математики, принципи бухгалтерського обліку розроблюються людьми і
можуть не діяти при зміні економічної ситуації.

Загальне визнання облікових принципів залежить від того, наскільки вони
відповідають трьом критеріям: доречності, об’єктивності і здійсненності.

Принцип доречний, якщо інформація має зміст і принесе користь споживачам
інформації про певну господарську одиницю.

Принцип об’єктивний, якщо на інформацію не впливають особисті думки чи
оцінки тих, хто її готує. Об’єктивність передбачає надійність,
перевіреність, відповідність дійсності.

Принцип здійсненний, якщо його реалізація не викликає надмірних
труднощів чи витрат.

Принципи бухгалтерського обліку вимагають суттєвого уточнення і саме
вони відрізняють одну модель обліку від іншої та становлять найбільшу
складність при узгодженні національної системи обліку з міжнародною*

Принцип превалювання сутності над формою — десятий принцип
бухгалтерського обліку: перший принцип — автономність підприємства,
другий принцип — безперервність, третій принцип — єдиний грошовий
вимірник, четвертий принцип — історична (фактична) собівартість, п’ятий
принцип -обачність, шостий принцип — нарахування та відповідність
доходів і витрат, сьомий принцип — періодичність, восьмий принцип —
повне висвітлення, дев’ятий принцип — послідовність.

Крім цих десяти принципів, які законодавче передбачені в Україні,
існують ще і інші принципи.

Принципи бухгалтерського обліку визначають правила ведення обліку, тобто
те, що відноситься до роботи бухгалтера в кожній країні. Вони
визначаються нормативними документами, що регулюють облік.

В Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» не зазначено, що саме відноситься до правил ведення обліку.
Однак, проаналізувавши систему бухгалтерського обліку в Україні, основні
методологічні прийоми, основні регулюючи документи, можна сказати, що
правила ведення бухгалтерського обліку в нашій країні полягають у
наступному:

1. Підприємства, організації зобов’язані вести бухгалтерський облік
майна, зобов’язань і господарських операцій (фактів господарського
життя) шляхом подвійного запису на взаємопов’язаних рахунках
бухгалтерського обліку, які включаються до робочого Плану рахунків, що
формується «в обліковій політиці підприємства на підставі єдиного Плану
рахунків.

2. Бухгалтерський облік майна, зобов’язань і господарських операцій
(фактів господарського життя) ведеться у національній валюті України — в
гривнях. Документування майна, зобов’язань та інших фактів
господарського життя, ведення регістрів бухгалтерського обліку і
звітності здійснюється українською мовою.

3. Для ведення бухгалтерського обліку в організації
формується облікова політика, що передбачає майнову відокремленість і
безперервність діяльності організації, послідовність застосування
облікової політики.

4. Підставою для запису в облікові регістри визнаються дані первинних
облікових документів, що фіксують господарські операції. Вони повинні
складатися в момент здійснення господарських операції або безпосередньо
після її закінчення і містити обов’язкові реквізити.

5, Майно, зобов’язання і господарські операції для відображення в
бухгалтерському обліку і звітності підлягають оцінці в грошовому
вимірнику (в гривнях) шляхом сумування фактично проведених витрат.
Допускається застосування й інших видів оцінок у відповідності з діючим
законодавством.

Проведення інвентаризації майна і фінансових зобов’язань та відображення
її результатів в бухгалтерському обліку є обов’язковим.

Постулати, принципи і правила визначають основні етапи облікової
процедури, способи відображення господарських операцій в системі обліку,
тобто облікова процедура — це умови реалізації правил ведення
бухгалтерського обліку.

До процедур обліку відносяться такі питання, як документування операцій,
збір і обробка документів, способи групування, послідовність записів у
регістри синтетичного та аналітичного обліку, спосіб заповнення Головної
книги та звітності. Обліковий процес — це здійснення облікових робіт в
певній послідовності, за окремими стадіями, які тісно пов’язані між
собою і представляють єдину систему. Основні стадії облікового процесу —
це виявлення, вимірювання і первинна реєстрація явищ, що обліковуються;
обробка первинної інформації і отримання облікових показників з
необхідною деталізацією та групуванням з одночасною перевіркою
правильності цих показників.

БУХГАЛТЕРСЬКА ПРОФЕСІЯ ТА ЇЇ МАЙБУТНЄ

Професія бухгалтера має великий спадок не тільки тому, що вона є однією
з найбільш давніх професій, а, головним чином, в силу того, що мистецтво
запису і співвідношення вперше знайшло втілення в якості інструменту
обліку.

Одним з невід’ємних елементів економіки є розвинута і ефективно
організована бухгалтерська справа. Бухгалтери відіграють життєво важливу
роль в наданні доказової і правильної інформації, необхідної для
прийняття рішень щодо постачання, найму кадрів і використання ресурсів,
від чого залежить ефективність ринкової економіки. Це стосується як
внутрішніх бухгалтерів, які обслуговують підприємства шляхом надання
інформації для прийняття управлінських рішень, так і зовнішніх, однією з
основних функцій яких є полегшення функціонування ринку капіталу за
рахунок забезпечення достовірності фінансових звітів підприємств.

Бухгалтерський облік — це те, що згідно із заданими правилами робить
бухгалтер.

Бухгалтери, природно, бувають різні: погані та хороші, у зв’язку з чим в
1927 р. висловився знаменитий американський аудитор Р. Монтгомері:
«хороший облік — наслідок роботи хороших бухгалтерів».

Бухгалтерська професія — професія чесних людей. Неоціненний внесок саме
в таку її інтерпретацію вніс основоположник бухгалтерської науки Лука
Пачолі. Моральна чистота і бездоганна чесність проникли через усе його
вчення про рахунки і записи.

В основі рахівництва, як вже зазначалось, лежить процедура і саме вона
зумовлює всю практичну роботу бухгалтера. Бути бухгалтером-практиком —
означає володіти цією процедурою, вміти за її допомогою вирішувати
облікові задачі, тобто реєструвати факти господарського життя,
відображати господарські процеси і керувати ними. Облікова процедура
дозволяє замість дійсних об’єктів працювати з їх символьними
зображеннями так само, як людина замість огляду місцевості вивчає її
карту.

Справжній бухгалтер повинен завжди сумніватися в даних, які він отримує,
і в інформації, яку представляє. Вивчаючи кожний факт господарського
життя, зважуючи його, бухгалтер і користувачі даними обліку повинні
керуватися правилом: more likely than not — більш ймовірне, ніж ні,
прийнятому в США, і при цьому пам’ятати, що «сумнів, — як писав Дайте, —
приносить не менший присмак, ніж знання».

Як наслідок, набуває актуальності питання розробки теоретичних аспектів
бухгалтерського обліку, які б сприяли задоволенню потреб соціальне
орієнтованого суспільства. Тому на підприємствах високорозвинутих країн
складалась система працівників з бухгалтерського обліку, які вирішують
проблеми, породжені складністю та великим обсягом облікової інформації.
На сьогодні такі працівники повинні, поряд із загальним керівництвом
економікою підприємства, забезпечувати ефективну роботу облікової
служби, контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку на
підприємстві, організовувати облік відповідно до потреб внутрішніх і
зовнішніх користувачів.

Традиційно, саме головний бухгалтер несе юридичну і моральну
відповідальність за законність та ефективність використання фінансових і
матеріальних ресурсів підприємства, господарських операцій, що
здійснюються. За ним зберігається правило другого підпису, яке закріплює
контрольні функції бухгалтерії. Однак, справжній престиж професії
визначається не формальними правами, а об’єктивними потребами
суспільства. В умовах ринкових відносин, заснованих на послідовному
застосуванні економічних методів управління, підвищуються вимоги до
інформаційного забезпечення і підсилюються управлінські аспекти обліку.
Бухгалтер сьогодення повинен володіти не тільки новими методами роботи,
але й новими уявленнями про ту систему управління, в рамках якої вони
повинні застосовуватись.

В останній час попит на бухгалтерські послуги різко збільшився, але й
змінилися вимоги до їх якості.

В той же час зміна статусу бухгалтера в нових умовах діяльності дає йому
й нову альтернативу. Формування ринку бухгалтерських послуг здійснюється
двома шляхами. З одного боку, аудиторська фірма надає консультативну
допомогу з питань обліку, з іншого — гостро постає проблема залучення
кваліфікованого бухгалтера на контрактній або постійній основі.

В умовах господарської самостійності підприємств значення бухгалтерської
служби та облікової інформації різко підвищується. Нова система повинна
спрямовувати управлінців на правильний шлях. Наприклад, вона не повинна
допустити помилки, що вкладати кошти в обладнання вигідніше, ніж у
програмне забезпечення або на підготовку кадрів. Адже ця «вигода» буде
явною тільки тому, що вартість техніки розподіляється рівномірно за
бухгалтерськими рахунками протягом кількох років, а інвестиції в
людський капітал негайно знизять поточний рівень рентабельності
виробництва.

Ведення бізнесу в ринкових умовах висуває підвищені вимоги і до якості
інформації, яка повинна бути пристосована до запитів користувачів,
вирішення їх проблем. Завдання бухгалтера або бухгалтерської служби
полягає у формуванні якісної, достовірної і повної інформації про
ведення

господарської діяльності та її результати, її правильне використання
дозволить зробити оптимальними управлінські та фінансові рішення.
Неточності, помилки, несвоєчасність подання інформації можуть не лише
завдати збитків, але й призвести до банкрутства підприємства. Високий
ступінь залежності від якості бухгалтерської інформації для прийняття
управлінських і фінансових рішень визначає роль бухгалтера в процесі
розвитку бізнесу в будь-якій сфері діяльності будь-якої країні.

Рівень розвитку бухгалтерської справи в різних країнах неоднаковий.
Ситуація в країнах Східної Європи, де триває процес переходу від
планової економіки до ринку, значно відрізняється від стану в Західній
Європі, де ринкова економіка функціонує протягом десятиліть, а, отже,
облікова справа володіє досвідом, накопиченим не одним поколінням
бухгалтерів.

Слід зазначити, що в Східній Європі немає нестачі у кваліфікованих і
досвідчених бухгалтерах. Проблема полягає в -ому, що протягом більшої
половини століття, аж до 1989 p., роль бухгалтерів полягала в
обслуговуванні системи централізованого планування шляхом виконання
інструкцій центральних органів управління щодо підготовки різноманітних
бухгалтерських відомостей, статистичних звітів, рахунків різних фондів
тощо.

Бухгалтерський облік є одним з найбільш очевидних «вузьких місць» в
системі, яке може уповільнити розвиток економіки. Тому у всіх
європейських країнах висловлюється загальна думка про те, що країнам з
перехідною економікою, необхідно в короткі строки забезпечити наявність
бухгалтерів, які зможуть обслуговувати ринкову економіку і які здатні
приймати рішення на підставі глибокого розуміння основних економічних
принципів.

В Україні сьогодні престиж бухгалтерської професії на порядок вищий в
порівнянні з образом бухгалтера минулих років. Тоді його діяльність
обмежувалась, як правило, обліком витрат, калькуляцією собівартості,
контролем за зберіганням соціалістичної власності і визначенням ступеню
виконання планових показників. Поняття прибутку, збитку, втраченої
користі та багато інших мали переважно абстрактний характер. Зараз ці
поняття наповнені реальним змістом і для власників фірм, і для
бухгалтерів.

До 90-х років бухгалтерів називали «державними контролерами». Насправді,
праця бухгалтера не оцінювалась належним чином: це була малопрестижна і
низькооплачувана робота. Облікова професія не приваблювала молодих
людей. Із усіх економічних факультетів вузів на обліковому був найнижчий
конкурс. Навіть дипломовані спеціалісти в галузі обліку прагнули
уникнути роботи в бухгалтерії.

Вже декілька років в Україні спостерігається зовсім інша картина.
Більшість тих, хто вирішує присвятити себе господарській діяльності,
віддає перевагу не абстрактно-економічній, а бухгалтерській або
управлінській освіті. Бухгалтерська професія суттєво помолодшала.

Рівень спеціальних знань та навичок перевіряється шляхом складання
кваліфікаційного іспиту, який проходить в три етапи. Програма і порядок
складання іспиту визначається Комітетом з питань професійної освіти і
затверджується Радою Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів
України (ФПБАУ).

Претенденти мають право одержати сертифікат після успішної здачі всіх
трьох етапів кваліфікаційного іспиту та представлення доказів стажу
роботи за спеціальністю, який відповідає вимогам Комітету з питань
професійної освіти ФПБАУ.

Протягом п’яти років претендент повинен скласти всі три етапи іспиту.
Якщо він не виконав цієї умови, то він має право здати їх повторно. Щоб
одержати сертифікат ФПБАУ, необхідно обов’язково мати загальноосвітню
підготовку.

Сертифікація бухгалтерів здійснюється за розробленим Міжнародною
федерацією бухгалтерів (МФБ) переліком дисциплін, який включає:
фінансовий облік, управлінський облік, інформаційні технології, аудит,
оподаткування, вступ до фінансового менеджменту. Кодекс етики
професійних бухгалтерів і аудиторів України. Вводяться і додаткові
дисципліни: основи економіки, правові основи підприємницької діяльності,
ділова математика, основи управління підприємством.

Завжди є актуальним в будь-якій сфері діяльності питання
професіоналізму. В умовах ринку професіоналізм в роботі є головним
критерієм, що визначає корисність кожного працівника, його цінність для
підприємства. Критерії професійного рівня бухгалтера могли б бути
закріплені у спеціальному положенні «Про професійний рівень бухгалтера»,
затвердженому Мінфіном України.

Такими критеріями можуть стати: отримана освіта, стаж роботи за
спеціальністю, професійні знання (рівень яких перевіряється спеціальним
письмовим тестуванням, яке може проводитись у встановленому порядку,
наприклад, один раз в 5 років), здатність до аналітичної роботи,
сприйняття нових знань, що також перевіряється спеціальним тестуванням;
вмінням працювати на комп’ютері, інші критерії.

З підвищенням значення бухгалтера в ринковій економіці на перший план
висувається питання його підготовки.

Якщо розглядати бухгалтерський облік як наукову дисципліну, то
підготовка облікових працівників повинна здійснюватись в навчальних
закладах середнього і вищого рівня. Світова практика свідчить, що за
останнє десятиріччя бухгалтерська освіта все більше переходить в
престижні університети і вищі учбові заклади Англії, Німеччини, США,
Франції. В багатьох країнах з розвинутою ринковою інфраструктурою
дипломовані бухгалтери проходять 2-3 тижневе підвищення кваліфікації в
престижних навчальних закладах і провідних аудиторських фірмах. Для всіх
розвинутих країн світу в ХХ-му ст. характерна наступна тенденція в
бухгалтерському обліку — обов’язковість знання бухгалтерського обліку
для всіх осіб, які хочуть займатися підприємництвом, менеджментом тощо,
які вже мають інженерну, медичну, сільськогосподарську, юридичну або
іншу освіту.

Це питання є важливим, оскільки отримання базової освіти і поява
внаслідок цього можливості професійно працювати бухгалтером є початковим
етапом в освоєнні бухгалтерської професії. Питання підготовки і
перепідготовки бухгалтерів повинні знаходитись сьогодні у
підпорядкуванні і під контролем держави.

На сьогодні зберігся старий підхід до підготовки бухгалтерів та їх
навчання: викладення матеріалу на лекціях і подальше його обговорення на
семінарських заняттях. Таке навчання є не зовсім правильним, адже
теоретичне освоєння матеріалу в більшій мірі повинно відбуватися
самостійно, шляхом вивчення підручників, посібників. Лекції необхідно
читати з проблемних питань. Щоб підготувати бухгалтера, потрібно дати
йому практичні навички роботи. Це досягається як через тестування його
знань по темах, проблемах, вирішення ситуаційних практичних завдань, так
і, звичайно ж, через практичну роботу в бухгалтерії.

Бухгалтерський облік легко перетворити в рутину і схоластику як при
навчанні, так і на практиці. Тому сучасний учбовий процес підготовки
облікових кадрів повинен розкрити студенту логічність і послідовність
бухгалтерського обліку, його методику, творчі можливості професії. Вони
поширюються не тільки на безперервний розвиток та удосконалення системи
бухгалтерського обліку як науки і практики, його прийомів і методів, але
й на постійне дослідження тих глибинних економічних і соціальних
процесів, які формуються і узагальнюються в обліковій інформації.

Зміни підходу до навчання пов’язані також з приходом до вузів нових
спеціалістів. Без утримання працюючих і залучення нових

висококваліфікованих спеціалістів нереально забезпечити підготовку
бухгалтерів, адекватну ринковій економіці.

Головною рисою бухгалтера сьогодення є можливість забезпечення
максимальної достовірності бухгалтерського обліку, що потребує вміння
використовувати різні облікові методи. Наприклад, при низькому рівні
інфляції бухгалтери західних фірм дотримуються принципу консерватизму,
згідно з яким ринкова вартість активів (так само, як і витрат
виробництва) може бути використана в калькуляціях собівартості продукції
лише в тому випадку, якщо вона була нижча первісної вартості цих
активів. В умовах високого рівня інфляції використовується інший метод,
при якому вартість активів визначається з врахуванням ринкової ціни тих
елементів капіталу, якими можна замінити ті, що вибувають. Цей метод
переважає у всіх капіталомістких галузях промисловості, він дозволяє при
визначенні суми прибутку більш точно обліковувати витрати на утримання
та заміну застарілого устаткування. Отже, бухгалтер повинен вміти швидко
пристосовуватись до змін в економічному житті країни.

Неправильне або несвоєчасне надання інформації може викликати збитки і
навіть банкрутство підприємства. Досить високий рівень залежності
управлінських і фінансових рішень від якості бухгалтерської інформації
визначає його корисність і цінність для підприємства.

Таким чином, в наші дні імідж бухгалтера — це імідж освіченої,
компетентної людини, зі спеціальністю, що відповідає вимогам
суспільства. Сучасний бухгалтер — це комунікабельний, здатний до
продуктивного ділового спілкування спеціаліст, який розбирається в
питаннях, що більшості людей здається «китайською грамотою», чимось
недоступним і недосяжним.

Вимоги, висунуті до облікової професії, досить високі. У бухгалтера
повинен бути «сильний розум, послідовні практичні цілі». Гете вважав, що
такий розум — «кращий розум на землі». Аристотель зазначав, що «розум
полягає не тільки в знаннях, але й в умінні застосовувати знання на
практиці». Облікова професія — справа високоінтелектуальних людей, які
володіють здібностями, що перевищують рівень звичайного підприємця.
Російський вчений О.П. Рудановський зазначав, що «підприємець знає в
господарстві, яким він керує, тільки те, що відчуває і бачить своїми
очима». Бухгалтер же складає баланс, який «є душею господарства,
існування якого he менш реальне, ніж матеріального інвентарю
господарства». Разом з тим, баланс «можна осягнути тільки розумове, і не
можна, як інвентар, осягнути в натурі».

В бухгалтерській етиці як в формі суспільної свідомості, обумовленій
соціально-економічними особливостями розвитку, як і в самій обліковій
інформації, тісно пов’язані різноманітні і часто суперечливі інтереси
численних учасників господарської діяльності. Задоволення запитів всіх
учасників, підбір інформації, її інтерпретація і надання залежать від
досвіду бухгалтера, його вміння акцентувати увагу керівництва на певних
аспектах з метою прийняття оптимального управлінського рішення. В цьому
світлі сучасні етичні норми потребують, щоб бухгалтер був не просто
збирачем і обробником інформації, але й її першим тлумачником,
аналітиком, який веде постійний пошук і мобілізацію резервів підвищення
ефективності господарської діяльності свого підприємства, активним
учасником управлінського процесу.

Як найважливіша складова бухгалтерського іміджу виступає образ
аналітика, який забезпечує інформаційні потреби керівництва і
знаходиться в постійному пошуку ресурсів підвищення ефективності
діяльності своєї фірми. Наприклад, бухгалтер може порадити керівнику
підприємства ввести більш гнучку систему преміювання службовців.
Ефективною є система, яка створює добрі стимули і максимально мотивує
працівників. В зв’язку з цим бажано, щоб розрив між періодом, коли
працівник добре попрацював, і моментом, коли його праця
винагороджується, був найменшим. Більш часті, нехай навіть і не сильно
великі винагороди, створюють добрі стимули для роботи і сприяють
підвищенню самооцінки співробітника, особливо якщо

виплата пов’язана з його власним внеском в успіх фірми. Важливо, щоб,
працюючи, людина вже знала, що може розраховувати на премію. Ефективними
заохоченнями можуть бути також оплачений фірмою відпочинок, безкоштовне
харчування тощо.

Бухгалтерський облік — не тільки потужний інструмент формування
обґрунтованої інформації. В руках несумлінних людей він може служити
засобом шахрайства, афер і фальсифікацій. В кодексі професійної етики
бухгалтерів повинні отримати відображення кращі традиції нашої професії,
які складалися століттями, сформовані вітчизняною і міжнародною
обліковою практикою, створені багатьма поколіннями бухгалтерів з часів
Л. Пачолі і його попередників.

Сьогодні імідж бухгалтера пов’язаний також з уявленням про активну
ділянку управлінського процесу, яке визнає, що для успішного управління
важливе значення має виховання у службовців дисципліни та відданості
справам фірми. В інтересах своєї фірми бухгалтер може ініціювати
прийняття зведень внутрішніх правил — кодексу ділової етики, положення
якого повинні розповсюджуватись на всіх співробітників. В цьому
документі можна зафіксувати конкретні вимоги та заборони. Здебільшого,
доцільно зазначити, що службовці повинні виступати як уособлення фірми
та діяти в її інтересах. В зведенні внутрішніх правил можна передбачити,
що співробітникам забороняється мати особисту зацікавленість в
постачальниках підприємства, в справах її клієнтів та конкурентів.
Відомості про діяльність підприємства, особливе конфіденційного
характеру, повинні використовуватись в його інтересах. Якщо службовець
порушує це положення, його дії можуть розглядатися як крадіжка та
каратися вкрай до звільнення або навіть передачі матеріалів справи в
судову інстанцію. Згідно з новим українським законодавством, до числа
злочинних діянь відносяться незаконне розголошення або використання
відомостей, які становлять комерційну або банківську таємницю, без згоди
їх власників, здійснене з корисних або інших особистих зацікавлень та
які завдали значних збитків.

Складові успіху. Розглядаючи складові іміджу представника облікової
професії, зазначимо, що на індивідуальному рівні імідж конкретного
бухгалтера складається не тільки в процесі навчання та
самовдосконалення, пізнання історичних коренів облікової професії,
усвідомлення та дотримання вимог бухгалтерської етики, здійснення
принципів комерційної таємниці в процесі ознайомлення з новітніми
тенденціями розвитку бухгалтерського обліку за допомогою спеціальних
періодичних видань, а також в процесі спілкування з колегами,
керівниками, власниками та працівниками підприємств, аудиторами,
представниками банківських, податкових структур тощо.

В зв’язку з цим хотілося б сформулювати декілька практичних рекомендацій
з цього питання з тим, щоб кожен бухгалтер зміг стати для себе чимось в
якості іміджмейкера. В цьому відношенні може бути корисним досвід,
накопичений колористикою.

В сучасній Україні не можна нехтувати навіть нюансами, здатними вплинути
на успіх в професійній діяльності. Бухгалтеру необхідно пам’ятати, що
стиль одягу та, перш за все, його кольорова гама — це непрямий фактор,
який впливає на ефективність ділових зв’язків, адже одяг розглядається
як частина робочого оточення, в умовах якої проходить ділова зустріч.
Одяг повинен сприяти авторитету бухгалтера. Не найкраще враження
справляє людина, одягнена у все темне. Але не можна одягати і визивний
одяг. В діловому оточені слід утримуватись від їдко-жовтого або
яскраво-помаранчевого. Ці кольори багато хто вважає «ляпасом суспільному
смаку».

Стиль одягу бухгалтера повинен бути бездоганним. Жінці-бухгалтеру не
рекомендовані: міні-спідниця для ділових зустрічей, плаття без рукавів,
«парад» ювелірних виробів.

Стиль одягу чоловіка-бухгалтера також повинен відповідати гарному
діловому смаку. Так, вузька краватка не гармоніює з костюмом з широкими
лацканами. Не заохочується будь-яка вигадливість: масивна пряжка на
ремені, ланцюжок на шиї та ін. Збираючись на ділову зустріч, не слід
одягати джинси та светр.

Міжнародні нормативи бухгалтерської освіти. Традиційно вважається, що
функцією бухгалтера є тільки ведення обліку і рахунків. Можливо, так і
було на початковому етапі розвитку цього виду діяльності. Але в наш час,
коли інформаційне забезпечення стало найважливішим фактором успішної
господарської діяльності, функції бухгалтера зазнали суттєвих змін.

Сучасний бухгалтер займається не тільки веденням рахунків, але й
здійснює широку діяльність, що включає планування і прийняття рішень,
контроль і привернення уваги керівництва до порушень, оцінку, огляд
діяльності і аудит. Сучасний бухгалтер повинен задовольнити потреби тих,
хто використовує облікову інформацію, незалежно від того, чи є вони
зовнішніми чи внутрішніми її споживачами.

За кордоном розроблені національні і міжнародні стандарти відносно
обсягу знань, якими повинен володіти бухгалтер з вищою освітою.

Міжнародні стандарти обліку і нормативи бухгалтерської освіти та етики
розроблені міжнародними професійними організаціями — відповідно
Комітетом з міжнародних стандартів обліку і комітетами з освіти і етики
Міжнародної федерації бухгалтерів.

В п. 6 Міжнародного нормативу бухгалтерської освіти № 9, що був
прийнятий у липні 1991 p., зокрема, зазначено, що професійні бухгалтери
зараз виконують обов’язки в складній соціальній, економічній та
юридичній сфері, саме тому розширюється перелік знань, якими вони
повинні володіти.

Міжнародні нормативи бухгалтерської освіти охоплюють різноманітні
сторони і ступені системи бухгалтерської освіти.

Нормативи передбачають, що за спеціальністю «Бухгалтерський облік» в
коледжі або університеті необхідно засвоєння наступних основних
дисциплін:

— фінансовий облік;

— управлінський облік;

— інформаційні технології;

— аудит;

— оподаткування»,

— фінанси підприємств.

Для підготовки кваліфікованого спеціаліста в області бухгалтерського
обліку у навчальному плані відповідно до міжнародних нормативів має
також бути передбачено вивчення в якості додаткових таких дисциплін, як
економіка, право, математика і статистика, етика, управління.

Навчання за спеціальністю «Бухгалтерський облік» завершується
тестуванням на професійну компетентність.

Програми навчання обліку повинні розвивати у студента розуміння суті і
ролі обліку, а це потребує знання історичної і етичної перспектив
розвитку бухгалтерської професії, а також теоретичних основ обліку.

В цілому університети є консервативними установами, в яких процес реформ
може тривати не один десяток років і навіть не одне покоління. Однак,
окремі учбові заклади доклали досить енергійних зусиль до того, щоб
забезпечити підготовку бухгалтерів, які б відповідали умовам їх країни,
що змінилися.

ВИСНОВОК

На сьогоднішній день престиж бухгалтерської професії на порядок вищий в
порівнянні з образом бухгалтера минулих років.

Професіональний рівень бухгалтера визначається за такими критеріями:
отримана освіта, стаж роботи за спеціальністю, професійні знання,
здатність до аналітичної роботи, сприйняття нових знань, вміння
працювати з комп’ютером, знання іноземних мов. Такий спеціаліст ніколи
не залишиться безробітним.

PAGE

PAGE 1

Похожие записи