Реферат на тему:

Становлення податкової системи, етапи фіскальної політики,розвиток
наукової думки в США

План

1. Становлення податкової системи, етапи фіскальної політики,розвиток
наукової думки в США

2. Система федеральних податків

Література

1. Становлення податкової системи, етапи фіскальної політики,розвиток
наукової думки в США

Основні події фіскальної історії США

Закон про розпродажу (приватизацію) фонду федеральних земель.
(Переглядався в 1804, 1820, 1841, 1862 рр. Згідно Homestead Act 160
акрів землі коштували 18 дол.) 1787 р.

Створення Міністерства фінансів США (U.S. Department of the Treasury)
1789 р.

10-та поправка до конституції США (Білль про права). Проголошення
рівності фінансових прав властей штатів із федеральним урядом 1791 р.

“Горілчаний бунт” (Whiskey Rebellion) – заворушення, викликані
запровадженням федерального податку на віскі 1794 р.

Протекціоністський тариф на бавовняні та шерстяні вироби.Переглядався в
1824, 1828, 1846, 1857 рр. 1816 р.

Уряд США за 7,2 млн. дол.. викуповує в Росії Аляску 1867 р.

Створення Служби внутрішніх доходів (Internal Revenue Service) 1862 р.

Протекціоністський тариф Мак-Кінлі 1890 р.

Протекціоністський тариф Вільсона 1894 р.

Протекціоністський тариф Дінглі 1897 р.

16-та поправка до конституції. Введення федерального податку на прибуток
корпорацій 1908 р.

Запровадження федерального податку на особисті доходи 1913 р.

Введення прогресивного податку на спадщину 1916 р.

“Акт про бюджет і звітність”. Створення Головного контрольно-ревізійного
управління 1921 р.

Штат Джорджія першим запроваджує податок з продаж

Президент Ф. Рузвельт проголошує фінансово-економічну політику “Нового
курсу” (New Deal) 1933 р.

Скасування податку на виборців (Poll tax) 1964 р.

На гастролях у США квартет “Бітлз” виконує пісню “Збирач податків” 1971
р.

„Податковий бунт” (Taxpayer’s Revolt) у Каліфорнії. Поправка до
конституції штату („Пропозиція тринадцяти”) про обмеження податку на
нерухомість 1% вартості майна 1978 р.

“Закон про збалансований бюджет” (закон Гремма-Рудмена-Холлінгса) 1985
р.

Радикальна податкова реформа, зниження рівня і спрощення оподаткування
1986 р.

Податкова реформа, вдосконалення адміністрування податків 2000 р.

В науково-теоретичному плані в перші сто років існування США
американська фінансова думка знаходилася під впливом західноєвропейських
учених. Оригінальні роботи американських авторів появилися з другої
половини XIX ст. Так, Генрі Джордж (1839–1897) у книзі “Прогрес і
бідність” (1879 р.) висунув ідею націоналізації земельної ренти в формі
заміни всіх податків єдиним податком на землю. Попри свою утопічність,
ця пропозиція принесла автору світове визнання. В 1892 р. виходить
видатна праця Едвіна Селігмена (1861–1939) “Перекладання і сфера дії
податків”, у 1894 р. – “Прогресивне оподаткування в теорії та на
практиці”. Ці роботи цитують донині.

З другої половини ХХ ст. американська фінансова наука зайняла домінуючі
позиції. У 1959 р. виходить досі не перевершений за науковим рівнем
підручник Ричарда Масгрейва “Теорія державних фінансів (Дослідження
державної економіки)”. В монографії “Економіка податкового бунту” (1979
р.) Артур Лаффер оприлюднив тепер широко відому “криву Лаффера”, яка
зробила його знаменитим і слугувала теоретичним обґрунтуванням
податкової реформи 1986 р. Світове визнання заслуг американської школи
фінансової науки стало особливо помітним після нагородження в 1986 р.
Джеймса Б’юкенена Нобелівською премією – першого в історії цих нагород
ученого-фінансиста. Б’юкенен – автор і співавтор багатьох монографій, у
тому числі і роботи “Влада накладати податки” (1980 р.). Основна ідея
Б’юкенена: в сфері державних фінансів, оподаткування зокрема, інтереси
осіб, які приймають рішення (від простого виборця до президента) і в
сукупності формують суспільний вибір (public choice), визначаються не
одними економічними, але й соціальними, політичними, культурними та
іншими неекономічними мотиваціями. Щоправда, за визнанням самого
лауреата, в розробці фіскально-бюджетних аспектів вчення про суспільний
вибір, що стало новим словом у теорії державних фінансів, він опирався
на роботи представників італійської і шведської шкіл фінансової науки.
Вільям Вікрі (1914–1996), другий лауреат Нобелівської премії, крім
іншого, відомий розробкою концепції оптимального прибуткового податку в
розрахунку на довготерміновий період життя платника, а не в щорічному
вирахуванні.

2. Система федеральних податків

В центрі системи федеральних податків знаходиться індивідуальний
прибутковий податок (personal income tax), забезпечуючи близько 49%
податкових надходжень до федерального бюджету, обсяг якого у 2002/2003
фінансовому році досяг 2 трильйонів доларів.

Найперша проблема прибуткового податку – визначення оподатковуваного
доходу як бази оподаткування. Важлива деталь: податковий кодекс США не
дає визначення доходу. Згідно поправки до Конституції про запровадження
індивідуального прибуткового податку, “Конгрес наділяється правом
вводити і збирати податки на доходи з будь-яких джерел” [49, p.360],
тобто чіткий перелік конкретних видів доходів не передбачений.

У фінансовій теорії існує два підходи до визначення доходу: концепція
суми джерел і концепція приросту чистої вартості споживання. На світанку
розвитку прибуткового податку Б. Ф’юстінг (1907 р.) запропонував
визначення доходу як суми доходів у грошовій і товарній формах, що
надходять платнику з постійних джерел, тим самим нехтуючи податковою
платоспроможністю, що походить із тимчасових джерел. Цей спосіб став
теоретичною підставою для визначення оподатковуваного доходу в Англії та
Німеччині.

В США Роберт Хейг і Генрі Сімонс запропонували інше визначення доходу:
дохід – це грошова вартість чистого приросту реальної вартості
індивідуального споживання протягом певного періоду. Другими словами,
дохід підсумовує вартість фактичного споживання плюс чистий приріст
потенційного споживання (багатства, капіталу, заощаджень) даної особи за
певний час.

Отже, за способом Хейга-Сімонса дохід включає всі джерела як фактичного,
так і потенційного споживання, незалежно від грошової чи товарної форми
споживання. В той же час, даний спосіб передбачає скорочення доходу на
суму зменшення потенційного споживання. З такого погляду,
платоспроможність – це приріст економічного потенціалу платника, що
передбачає плюсування всіх вхідних потоків доходів, які підвищують
рівень індивідуального споживання, та вилучення всіх зменшень
споживання, а також витрат, пов’язаних із одержанням доходу. Наприклад,
якщо валовий дохід зубного лікаря з усіх джерел за рік дорівнює 100 тис.
дол., а витрати на обладнання зуболікарського кабінету склали 95 тис.
дол., то обсяг реально можливого індивідуального споживання лікаря –
всього 5 тис. дол., які і підлягають оподаткуванню.

Розрахунок оподатковуваного доходу демонструє наступна схема.

Неоподатковуваний мінімум (personal and dependency exemption) складає
6000 дол. на кожного члена сім’ї у рік (дані 2004 р.), стандартна скидка
(basic standard deduction) за даними 2002 р. – 7850 дол. на подружжя
(при подачі спільної декларації). Крім того, по відношенню до деяких
категорій платників діє додаткова стандартна скидка (each additional
standard deduction) у розмірі 900 дол. на сім’ю, 1150 дол. – на
самітних, а також на подружжя при подачі окремих декларацій. (Для
довідки: межа бідності для сім’ї з чотирьох чоловік складає 14335 дол.;
середня величина сімейного доходу дорівнює близько 40 тис. дол.).

Максимальні ставки індивідуального прибуткового податку мають тенденцію
до зниження: 1954–1961 рр. – 91%; 1962–1981 рр. – 70%; з 1982 р. – 50%;
1986 р. – 39,6%; 2001 р. – 30,1%; 2002 р. – 38,6%. Мінімальна ставка з
1986 р. знаходилася на рівні 14–15%, в 2002 р. знижена до 10%. З 1998 р.
для всіх категорій платників діяла п’ятиступенева прогресія, в 2002 р.
установлена шестиступенева шкала оподаткування. Коли нагадати, що до
1986 р. діяла 14-ти розрядна шкала, вочевидь значне спрощення
адміністрування податку.

Платники індивідуального податку діляться на чотири категорії: самітні
фізичні особи; подружні пари, які сплачують податки спільно; члени
сімей, які виплачують податок самостійно; глави домогосподарств. Поріг
доходу для застосування максимальної ставки для всіх категорій платників
єдиний, а для мінімальної ставки різний. У найбільш непривілейованому
становищі знаходяться неодружені, що, можливо, є ознакою певної
демографічної політики, здійснюваної через фіскальні заходи.

Чинні з 2002 р. шкали оподаткування прийняли такий вигляд:

Таблиця 4.1.

Оподатковуваний дохід, дол.

 

$ 0 – 6000

6000 – 27950

27950 – 67700

67700 – 141250

141250 – 307050

307050 – … Податкове зобов’язання

  

10%

$ 600, 00 + 15%

3892,50 + 27%

14625 + 30%

36690 + 35%

94720 + 38,6 з суми вищої від –

  

$ 0

6000

27950

67700

141250

307050

 

Таблиця 4.2

Подружжя з спільною декларацією (Married filing jointly – Schedule Y–1)

$0 – 12000

12000 – 46700

46700 – 112850

112850 – 171950

171950 – 307050

307050 – … 10%

$ 1200 + 15%

6405 + 27%

24265 ,50 + 30%

41995,50 + 35%

89280,50 + 38,6%

  $ 0

12000

46700

112850

171950

307050

Таблиця 4.3

L e o

J L ae e oe

o

?l?F????&?

?

?

?l?F????&?

?

?

household – Schedule Z)

Оподатковуваний дохід, дол.

 

$ 0 – 10 000

10 000 – 3 7 4 50

3 7 4 50 – 96 700

96 700 – 1 5660 0

1 5660 0 – 307050

307050 – … Податкове зобов’язання

  

10%

$ 10 00 + 15%

5117 ,50 + 27%

2111 5 + 30%

390 85 + 35%

9 1 7 4 2 , 5 0 + 38,6% з суми вищої від –

  

$ 0

10 000

3 7 4 50

96 700

1 5660 0

307050

 

Таблиця 4.4

Подружжя з окремими деклараціями 

(Married filing separately – Schedule Y–2)

Оподатковуваний дохід, дол.

 

$ 0 – 6000

6000 – 23350

23350 – 56425

56425 – 85075

85975 – 153525

153525 – … Податкове зобов’язання

  

10%

$ 600, 00 + 15%

3202,50 + 27%

12132,75 + 30%

20997,75 + 35%

44640,25 + 38,6% з суми вищої від –

  

$ 0

6000

23350

56425

85975

153525

 

При мінімальній ставці 10% і максимальній – 38,6% фактична (ефективна)
норма оподаткування завдяки сумарній дії податкових знижок, за
розрахунками американських спеціалістів, не перевищує 8%.

На другому місті за питомою вагою у доходах федерального бюджету (біля
33,5%, більше 600 млрд. дол.) знаходяться цільові соціальні податки або
внески (обов’язкові платежі) у фонди соціального страхування: податок
для фінансування програм соціального страхування (social security tax),
податок для медичного обслуговування (medicare tax), податок на
фінансування допомог по безробіттю (unemployment tax). Податок на
соціальне страхування (пенсії по старості та інвалідності, допомоги по
тимчасовій непрацездатності) справляються в залежності від фонду
заробітної плати за ставкою 12,4%, яка розділяється порівну – по 6,2%
для роботодавців і працюючих. За таким же принципом розщеплюються
порівну ставка податку (2,9%) на медичне обслуговування та податок у
фонд допомог по безробіттю (14,5% від фонду заробітної плати).

Зокрема, за рахунок податку на медичне обслуговування фінансуються
федеральні програми Medicare – безплатного лікування літніх людей
(старших 65 років) і Medicaid – безплатної або пільгової медичної
допомоги тим, хто не може оплачувати лікування.

Податок на прибуток корпорацій (corporate income tax) складає близько
10% доходів федерального бюджету (близько 200 млрд. дол.). Він
справляється за 8-ми розрядною шкалою оподаткування:

Таблиця 4.5

Оподаткування прибутку корпорацій

 

Оподатковуваний прибуток, дол.  

Ставка, %%

Менше 50 000 15

 

50 001 – 75 000 25

 

75 001 – 100 000 34

 

100 001 – 335 000 39

 

335 001 – 10 000000 34

 

10 000001 – 15 000000 35

 

15 000001 – 18 333333 38

 

Більше 18 333333 35

Отже, особливість американського податку на прибуток корпорацій полягає
в тому, що максимальна ставка в загалом прогресивній шкалі оподаткування
знаходиться не в кінці шкали, а в її середині. Подумайте, — з яких
міркувань був установлений такий порядок.

Всі корпорації, незалежно від розміру, оподатковуються в однаковому
порядку, в тому числі мають право на податкові кредити. Збори акціонерів
вправі прийняти рішення, за яким податок сплачується не на
корпоративному рівні, а самими акціонерами в формі прибуткового податку
з дивідендів. Саме у такий спосіб сплачує податок на прибуток більшість
американських корпорацій. Подумайте, — які мотиви спонукають подібні
рішення? 

Відповідно до податкового кодексу США валовий дохід корпорації
визначається в порядку, аналогічному визначенню валового оподаткованого
доходу фізичної особи. Зазвичай, оподатковуваний дохід корпорації
дорівнює або дуже близький до величини її прибутку. Прибуток, одержаний
корпорацією, підлягає подвійному оподаткуванню: перший раз як дохід
корпоративної господарської одиниці, другий раз – як прибуток після
сплати корпоративного податку, що підлягає розподілу між акціонерами. В
результаті сукупний тягар обох податків може сягати і навіть
перевищувати 60% [36, c.47].

Крім розглянутих індивідуального і корпоративного прибуткових податків,
у США справляється так званий альтернативний мінімальний податок (АМП),
який був запроваджений у 1969 р. з метою запобігання зменшення
платниками з високим рівнем доходів податкових зобов’язань шляхом
зловживання пільгами, знижками і кредитами, передбаченими для податку на
прибуток корпорацій (тобто легалізованого ухилення від податків). Для
АМП кількість пільг значно скорочена. Отже, АМП – реакція на можливість
такої комбінації пільг і знижок, що здатна звести податкові зобов’язання
нанівець. Якщо АМП, нарахований однаково на дохід корпорації чи фізичної
особи, перевищує суми звичайних зобов’язань по корпораційному й
індивідуальному прибуткових податках, то платник має сплатити саме
альтернативний податок. Ставки АМП: 26% для фізичних осіб, доходи яких
не перевищують 175 тис. дол., і 28% на суму перевищення 175 тис.; для
корпорацій – 20%. 

Альтернативний мінімальний податок прийнято, щоб примусити тих, хто має
право на численні пільги, хоч що-небудь платити. Американські фахівці
так оцінили цю форму оподаткування: “Альтернативний мінімальний податок
– ще один доказ відсутності внутрішньої логіки в нашій податковій
системі… Такий податок є визнанням невдачі. Він демонструє не тільки
дефекти системи, але й нездатність Конгресу справитися з ними”[49,
p.384].

Податок на спадщину і дарування – податок на майно, яке переходить до
спадкоємців (посмертний податок) і/або роздаровується при житті. Лише 2%
громадян США підпадають під дію даного податку, оскільки майно вартістю
менше 675 тис. дол. не оподатковується. До 2006 р. неоподатковуваний
поріг має піднятися до 1 млн. дол. Дарування, вартість яких не перевищує
10 тис. дол.. на рік, також звільнені від оподаткування. Тому не дивно,
що надходження податку на спадщину і дарування складають 1,5% доходів
федерального бюджету (близько 28 млрд. дол.). Податок справляється за
прогресивною шкалою при мінімальній ставці 18% і максимальній – 55%.

Податок на спадщину та дарування дуже дорогий в адмініструванні через
великі затрати часу, складності обліку й оцінки об’єктів оподаткування,
а також труднощі врахування на визначення податкових зобов’язань степені
родинних зв’язків, які в юридичному сенсі бувають дуже заплутаними. Тому
майбутнє податку на спадщину і дарування в США знаходиться під знаком
питання. Конгрес прийняв рішення про поступове скасування даного
податку, хоч президент загрожує накласти на цей законопроект вето.

Акцизи забезпечують 4% біля доходів федерального бюджету (близько 70
млрд. дол.). Акцизи установлені на нафтопродукти, шини, знаряддя для
мисливства та рибальства, транспортні та комунікаційні послуги.
Звичайно, в такій моторизованій країні як США на першому місці за своїм
фіскальним значенням знаходиться акциз на бензин. Роздрібна ціна бензину
складає 42–45 центів за літр, доля федеральних і місцевих податків, у
тому числі акцизу, в ціні дорівнює 31% (для порівняння приведемо інші
ціноутворюючі фактори: вартість нафти – 43%, вартість нафтопереробки –
13%, дистрибуція і маркетинг – 13%). Акцизну природу мають також
природоохоронні збори, які входять у вартість хімічної та іншої
продукції, що шкодить природі, руйнує озоновий шар.

За рахунок мита формується приблизно 1% доходної частини федерального
бюджету (близько 20 млрд. дол.). 

Інші поступлення складають 2% федеральних доходів (40 млрд. дол.). 

Помітна особливість американської системи федеральних податків –
відсутність податку на додану вартість, що вочевидь суперечить
загальносвітовій тенденції. Полеміка навколо цього податку ведеться в
США давно, але уряд так і наважився запровадити ПДВ на федеральному
рівні. Можливі причини полягають у тому, що проти налаштовані впливові
ділові кола, з погляду яких ПДВ не надає реальних конкурентних переваг
американським корпораціям на внутрішньому ринку та у зовнішніх
економічних зв’язках. Крім того, в опозиції до ПДВ знаходяться
губернатори штатів, оскільки даний податок буде конкурувати з штатним
податком із продаж.

Домінуюче фіскальне значення оподаткування індивідуальних доходів у
структурі державних доходів відображає високу ефективність ринкової
економіки США, матеріальний добробут американського суспільства, де
абсолютна більшість громадян мають високі доходи з відповідно високою
купівельною та податковою спроможністю. Щоправда, на науковій
конференції „Податкова політика в XXI столітті” звучали пророцтва, що
під кінець нинішнього століття оподаткуванню особистих доходів фізичних
осіб загрожує занепад, що можна пояснити зростаючим тягарем соціальних
та екологічних проблем. Натомість невпинно будуть зростати податки на
заробітну плату, що відраховуються у фонди соціального страхування, а
також податки на споживання, особливо ПДВ·. Так чи інакше виходить, що
податок на додану вартість – податок і американського майбутнього.

Література:

Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. – М.:
Бератор-Пресс, 2002. – С. 175–179.

Налоги и налогообложение / Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. – М.:
ЮНИТИ, 2000. – С. 347–392.

Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской.
– СПб.: Питер, 2001. – С. 452–456.

Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. – М.:
Дашков и Ко, 2002. – С. 92–104.

Похожие записи