Реферат на тему:

Способи ухилення від оподаткування та шляхи протидії податковим
правопорушенням в Україні

Еволюція податкових відносин постійно свідчить про способи ухилення від
оподаткування, зумовлені як суб’єктивними, так і об’єктивними причинами.
Оскільки через податки зменшується частина доходу (прибутку), що
залишається у розпорядженні суб’єкта господарювання, то зрозумілим є
його прагнення зменшити вилучення доходу шляхом мінімізації або несплати
податкових платежів. Таке прагнення може виникнути навіть за умови
існування наявних лазівок ухилення у податковому законодавстві. Це ж
законодавство може об’єктивно змушувати підприємницьку структуру
порушувати його через великий податковий тягар. Згідно із світовим
податковим досвідом, оптимальний рівень сукупних податків, підтверджений
розрахунками А. Лафера, становить 30–35 %, а за розрахунками деяких
українських фахівців – сучасні сукупні податкові платежі в Україні
досягають 74 %.

Тому, як не прикро, саме недосконала нормативна база у сфері
оподаткування є основною причиною ухилення від нього. Уникнення
державного контролю за результатами фінансово-господарської діяльності
підприємницьких структур, що переростає в тіньову економіку або
нелегальний бізнес також є ухиленням від сплати податків. Як справедливо
зауважує Користін О. К., існує два напрями ухилення від сплати податків:
перший – пов’язаний із кримінальною діяльністю або використанням
незаконних методів, другий – полягає у легальному ухиленні через
маневрування недосконалим податковим законодавством. Як легальні методи
скорочення податкового навантаження платники застосовують податкове
планування та податкове маневрування.

Схожим є і поділ тіньової економіки на її основні складові. За Е.
Фейгом, “тіньова економіка містить усю економічну діяльність, яка з
будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до
валового національного продукту”. До неї входить так звана “неформальна”
економіка, тобто легальна і неприхована економічна діяльність, яка з
різних причин не враховується офіційною статистикою і не підлягає
оподаткуванню, та “підпільну” економіку, або протизаконну і навмисне
приховану економічну діяльність. Серед вітчизняних фахівців О.В.
Турчинов під тіньовою економікою розуміє економічну діяльність, яка не
враховується, не контролюється і не оподатковується державою і (або)
спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства.
Як і вивчення, так і складові тіньової економіки, за О. В. Турчиновим,
мало чим відрізняються від поглядів західних вчених.

З іншого боку, американський вчений Блейдс не залучає до тіньової
економіки неформальний сектор і обмежує її виробництвом легальної
продукції, приховуваним від державного контролю через небажання
сплачувати податки, заборонених законом товарів та послуг, а також
приховуванням доходів у натуральній формі. Важко погодитися з таким
поділом. Але ми згодні з твердженням Блейдса про те, що найбільший
внесок у нелегальний бізнес робить саме несплата податків від
незабороненої економічної діяльності. Тому під “тіньовою” ми будемо
розуміти економічну діяльність з метою ухилення від оподаткування, тому
що існують такі його способи, коли при неприхованих результатах
фінансово-господарської діяльності платника відбувається податкове
правопорушення і, по суті, таку діяльність не можна назвати тіньовою.

У податковій практиці України способи ухилення від оподаткування
поділяються на 2 основні групи.

По-перше, здійснюється неправомірний бухгалтерський облік при врахуванні
в ньому всіх існуючих коштів та їх оборотів, тобто всі операції
проведені по обліку.

По-друге, це специфічні способи щодо приховування і заниження об’єктів
оподаткування, до яких належать:

1. Зниження і фальсифікація звітних та облікових документів.

2. Нелегальні валютні та зовнішньоекономічні операції.

3. Перерахування виручки на рахунки фіктивних фірм, які не сплачують
податки, або неповернення виручки на рахунок підприємства шляхом
відпуску товарів без попередньої оплати.

При деяких цих способах здійснюються “псевдооперації”, які важко
піддаються контролю, тому що приховувані фінансово-господарські операції
щільно маскуються під легальні і для їх виявлення необхідне використання
спеціальних методів і кваліфікованих фахівців.

Існує також поділ способів ухилення від оподаткування за видами
сплачуваних податків, який характеризується діючою податковою системою.
Щодо конкретних основних прямих і непрямих податків в Україні, то може
відбуватися ухилення та заниження з ПДВ – через завищення його сум, що
підлягають відшкодуванню з бюджету або ненарахування його за бартером; з
податку на прибуток – через зменшення валового доходу та завищення
витрат господарювання; з акцизного збору – через перекручення
технологічного процесу підакцизної продукції для уникнення
оподаткування; з прибуткового податку – фальсифікація даних у декларації
про сукупний річний дохід або безповоротне отримання позики,
матеріальної допомоги чи підзвітних коштів. Взагалі, за всіма видами
податкових платежів одним з основних способів ухилення від оподаткування
є незаконне використання податкових пільг.

Як свідчить світова і вітчизняна податкова практика, тісно пов’язаним з
усіма іншими способами ухилення від оподаткування є приховування
реальних доходів від сплати податків та завищення витрат, що лягає на
собівартість або фінансові результати діяльності. Причому існує чимало
можливостей для приховування та зменшення об’єктів оподаткування,
починаючи з ведення фінансово-господарської діяльності без необхідної
реєстрації, ліцензії або взяття на облік у Державній податковій
інспекції, знищення та фальсифікації бухгалтерських і звітних
документів, невідображенням або перекрученням фінансово-господарських
операцій у бухгалтерському обліку, в тому числі необґрунтованого
списання і використання нееквівалентних товарообмінних операцій; і
закінчуючи застосуванням у процесі фінансово-господарської діяльності
рахунків інших організацій, структурних підрозділів, дочірніх або
фіктивних фірм.

Щодо завищення витрат на ведення господарської діяльності, то, на нашу
думку, найбільш поширеним його способом є завищення собівартості
маркетингових, інформаційних та охоронних послуг у безпідставно
необмежених сумах через відсутність точного вираження розміру витрат на
ці послуги, а також собівартості будівельно-монтажних і ремонтних робіт
шляхом внесення до витрат неіснуючого субпідряду (фіктивні
субпідрядники). Часто в даній практиці трапляються також випадки
завищення цін при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей,
орендної плати, вартості використаної електроенергії.

У процесі ухилення від оподаткування можна виділити три види операцій:

1) повністю виведені з-під бухгалтерського обліку;

2) спрямовані на приховування частини обороту;

3) здійснювані під виглядом інших операцій або так звані
“псевдооперації”.

Основними способами проведення таких операцій є фальсифікація облікових
і звітних документів. Найбільш важко контрольованим є використання
підроблених документів, фіктивних або взагалі неіснуючих фірм, бо
причини такої неконтрольованості криються у недосконалій процедурі
реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, що підтверджується
постійним зростанням числа зареєстрованих підприємств порівняно з
діючими. Тільки в 2000 р., за даними ДПА, нараховувалось фіктивних фірм
близько 20 % від загальної кількості зареєстрованих юридичних осіб, що
становить приблизно 145 тисяч осіб. До того ж, як правило, фіктивні
фірми реєструються за паспортами померлих або викраденими паспортами,
без підтвердження фактичного місцезнаходження. Особливістю таких фірм є
нетривалий термін існування (від кількох місяців до кількох днів),
нульова звітність, відсутність або збитковість діяльності. Дуже часто ці
фірми мають вигляд дочірніх компаній або супутників із сконцентрованим
місцезнаходженням поблизу великих діючих підприємств-виробників.

Як свідчать дані ДПА України, фіктивні документи найчастіше оформлюються
таким чином:

– при реалізації товару з перекрученням даних про кількість, ціну
реалізованого товару та суму виручки;

– при реалізації товарно-матеріальних цінностей під виглядом безоплатної
передачі або відрахування коштів на благодійні цілі із застосуванням
фіктивних договорів;

– при вексельних, зовнішньоекономічних та товарообмінних операціях із
використанням нееквівалентного обміну;

– при передачі товарно-матеріальних цінностей на зберігання іншому
суб’єкту підприємницької діяльності, як правило, фіктивному та при
оформленні повернення товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на
реалізацію, з фактичним поверненням виручки за реалізовані товари з
одночасним приховуванням комісійної винагороди від оподаткування;

– при оформленні зарплати на підставних осіб або за фіктивними
договорами про виконання робіт та надання послуг.

Окремим способом є також використання податкових пільг без належних
підстав, тобто незаконно. Такі порушення зумовлюють саме недосконалість
законодавчо-нормативної бази оподаткування та організації податкового
контролю, а саме: наявність лазівок та неоднозначність трактування
положень нормативних актів і недостатній контроль та корупція збоку
податкових контролюючих органів. Як правило, платники податків не
викривляють та не приховують результати своєї діяльності.

Завершальним етапом тіньової економічної діяльності є відмивання так
званих “брудних” грошей, одним з основних способів якого є нелегальний
експорт капіталу. Найчастіше він відбувається через створення в країнах
із низьким рівнем оподаткування доходів, підприємств, які й мають за
місцем реєстрації пільговий режим оподаткування тільки для роботи з
іноземними резидентами та в іноземній валюті. Особливе значення для
нелегального експорту мають такі способи, як нееквівалентний бартер,
контрабанда та ненадходження в строк експортної виручки. Найчастіше
обирається такий шлях: вітчизняний продавець (покупець) – офшорна
компанія – іноземний покупець (продавець), причому реалізація товару
відбувається через дану компанію з різницею між цінами продажу та
купівлі, яка залишається на її рахунку. Схематично це можна відобразити
на рис. 1.

Нелегальне вивезення капіталу за допомогою офшорних компаній є тільки
одним з видів ухилення від оподаткування. Цей перелік можна продовжити
такими основними схемами з використанням банківської системи:
фальсифікація документів при експорті та імпорті; неконтрольоване
виробництво та реалізація підакцизних товарів, зокрема
лікеро-горілчаних, так званий “піратський” бізнес на ринку аудіо- та
відеопродукції. За даними деяких фахівців, найбільші суми донарахувань
на одне податкове розслідування припадає саме на галузі, які
використовуються у вищевказаних схемах, відповідно: у банківській
діяльності – 859,4 тис. грн., лікеро-горілчаному виробництві – 602 тис.
грн., нафтовій промисловості – 243 тис. грн., причому донарахування на
одного перевіреного платника в середньому по Україні становило в 2000 р.
26,2 тис. грн.

Рис. 1. Нелегальний експорт капіталу

Тіньовий капітал обслуговує, як правило, не матеріальне виробництво, а
сферу обігу – торговельну, посередницьку і кредитно-банківську
діяльність, тобто ту, де є можливість швидко отримувати та відмивати так
звані “брудні” гроші. Парадоксально, але розширення мережі зв’язків
українських банків із зарубіжними банківськими установами і введення їх
до системи електронних міжбанківських міжнародних рахунків, а також
лібералізація валютного ринку України були використані, насамперед, не
для поліпшення фінансового стану країни, а для створення і використання
механізмів проведення українськими резидентами валютних коштів на
рахунки, що не контролюються державою, у банках-нерезидентах під
прикриттям зовнішньоекономічної діяльності, а також формування мережі
підставних рахунків комерційних структур, що здійснюють незаконну
конвертацію безготівкових коштів юридичних осіб різних форм власності у
готівкову валюту. Невикористаним джерелом наповнення державного бюджету
є також акумульовані на кореспондентських рахунках банків-нерезидентів
значні кошти, 35 % яких, за даними ДПАУ, становлять приховані від сплати
податки. За даними Національного банку України, у 2000 р. поза
банківськими установами в обігу було 9,2 млрд. грн. (44,5 % усієї
грошової маси України), які працювали на неоподатковуваний товарообіг
або тіньову економіку держави.

Переміщення коштів у банківський, а звідти – і в тіньовий сектор
посилюється і недосконалою нормативно-законодавчою базою щодо
кредитно-банківської діяльності та контролю за нею, що, в свою чергу,
дає змогу приховувати переміщення грошей та ухилення від оподаткування.

Особливе місце в цій проблемі займають “Лоро”-рахунки, які спільно з
використанням фіктивних фірм становлять потужний засіб тінізації
капіталу та уникнення від сплати податків (рис. 2).

Найчастіше такі правопорушення відбуваються при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності під прикриттям псевдоекспорту або
псевдоімпорту. Першим у переліку втрачених при цьому податкових
надходжень стоїть ПДВ, який сплачується платниками (декларантами) під
час подання вантажної митної декларації (проведення митних послуг).
Оскільки фактичної поставки товарів або надання послуг не відбувається,
то сума нарахованого ПДВ у складі договірної ціни перераховується на
“Лоро”-рахунок без сплати до бюджету.

Рис. 2. Використання “Лоро” – рахунків для ухилення від оподаткування

Можливість для ухилення від оподаткування виникає також через
недосконалість взаємоінформування та контролю за оплатою і поставкою
товарів або надання послуг з імпорту та експорту, тобто зустрічними
грошовими та товарними потоками, особливо при перетинанні митного
кордону України і заповненні вантажних декларацій. Адже саме ці
декларації в першу чергу зазнають фальсифікації.

Аналізуючи дані ДПА України щодо порушення податкового законодавства,
можна стверджувати, що сьогодні через недосконалість нормативної та
організаційно-контрольної бази діюча банківська практика являє собою
головний засіб уникнення сплати податків. Насамперед це відбувається
через використання фіктивних фірм. Середні обсяги грошових потоків у
розрахунку на одну фіктивну фірму, за статистикою ДПА, у 2000 р.
коливалися від 3 до 6 млн. грн. При цьому щоквартальні втрати бюджету
дорівнювали майже 500 млн. грн., а в розрахунку на рік – понад 2 млрд.
грн. (що, в свою чергу, становить 10 % дохідної частини державного
бюджету на 2000 р. або понад 60 % затвердженого дефіциту). Зрозуміло, що
питання, де шукати джерела надходжень до бюджету, є риторичним.

Чимало можливостей уникнення від сплати податків надає пільгове
оподаткування, про що свідчать дані таблиці 2. Причому з усього переліку
діючих податків і зборів на перших позиціях стоять ПДВ, податок на
прибуток та акцизний збір.

Таблиця 2

Витрати бюджетних нарахувань з отриманих платниками пільг

за видами податків і зборів на 1.10.2000*

*Розраховано за даними ДПА України

Загрозливих масштабів набуває скорочення надходжень ввізного мита через
незаконне користування пільгами за допомогою фальсифікації митних
документів (рис. 3).

Рис. 3. Ухилення від оподаткування при перетинанні митного кордону
України

Ця схема з успіхом застосовується також і для заниження та несплати ПДВ
і акцизного збору з імпортних товарів. Щодо ухилення від акцизного збору
вітчизняними товаровиробниками, то тут частіше застосовується
“псевдоекспорт” (рис. 4).

Рис. 4. Ухилення від оподаткування при псевдоекспорті

На жаль, зазначені схеми торкаються саме тих податкових надходжень, які
є основним джерелом доходів бюджету.

Підсумовуючи викладене вище, необхідно зазначити, що українська тіньова
економіка досягла безпрецедентних розмірів. За розрахунками деяких
фахівців, тіньовий сектор перевищив 50 % загального виробництва товарів
і послуг, а численні пільги, в тому числі і податкові, з’їдають майже 40
% усіх доходів держбюджету3.

Результати контрольної роботи податкових органів свідчать про постійне
зростання порушень податкового законодавства, з яких більше 36 %
припадає на ухилення від оподаткування. Тому, враховуючи досвід
податкової практики щодо перешкоджання навмисному ухиленню від
оподаткування та недопущення подальшого поглиблення кризи економіки,
пропонуємо наступне:

– проводити організаційно-методичну роботу із платниками податків для
підвищення податкової культури в суспільстві;

– створити інформаційну базу підприємств, організацій, закладів і
громадян України, які всіляко ухиляються від сплати податків, щоб
використати цю інформацію реєструючи ми органами у разі вирішення
питання про створення такими юридичними і фізичними особами нових
суб’єктів підприємницької діяльності;

– у законодавчому порядку зобов’язати заклади НБУ повідомляти Державну
податкову адміністрацію про кредитування комерційних структур з
обов’язковою перевіркою дотримання податкового законодавства щодо
використання кредитних коштів;

– запровадити обов’язковість державної реєстрації філій, відділів та
представництв фірм як юридичних осіб з метою дотримання інтересів
регіональних бюджетів і відповідальності у разі банкрутства;

– у разі повернення платниками донарахованих сум податків і виконання
фінансових санкцій за актами перевірок не порушувати справ за виявленими
порушеннями податкового законодавства, якщо шкода, заподіяна державі,
відшкодована у повному обсязі;

– непоодинокими є випадки, коли укладаються угоди діючих підприємств із
фіктивними підприємствами або організаціями, які припинили виробничу
діяльність через ті чи інші причини. У зв’язку з цим доцільно впровадити
персональну матеріальну відповідальність керівників підприємств у разі
укладення контрактів із неіснуючими юридичними особами;

– для підприємств, які знято з Держреєстру, але про які в результаті
оперативних заходів стало відомо, що вони приховують доходи від
оподаткування за час господарсько-фінансової діяльності, необхідно
відпрацювати механізм перевірок, а також механізм вилучення до бюджету
донарахованих за цими перевірками сум;

– для зручності контролю конче необхідно прискорити підготовку
Податкового кодексу України, де повинно бути чітко викладено зміст
податкового законодавства, усунено протиріччя між податковими законами,
спрощено механізм вилучення податкових сум.

Похожие записи