Пошукова робота

Склад і класифікація витрат сільськогосподарських підприємств

Методичні основи класифікації витрат сільськогосподарських підприємств
подано у П(С)БО 16 «Витрати», а також у Методичних рекомендаціях з
планування, обліку і калькулювання

собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських
підприємств, що затверджені наказом Міністерства аграрної політики
України від 18.05.01 № 132.

Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств розроблені
відповідно до законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні» від 16.07.99. № 996, «Про оподаткування прибутку
підприємств» від 22.05.97 № 283 та національних положень (стандартів)
бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдності в складі і
класифікації витрат, застосування методики їх планування та обліку і
визначення собівартості продукції (робіт, послуг) в
сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм
власності, включаючи їх допоміжні і підсобні підрозділи.

Дія Методичних рекомендацій поширюється на структурні підрозділи
несільськогосподарських підприємств, що займаються виробництвом
сільськогосподарської продукції.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це витрати підприємства,
пов’язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Планування (нормування) собівартості продукції (робіт, послуг)
передбачає найбільш ефективне використання матеріально-технічних і
грошових ресурсів на основі нормативів та забезпечення дії проти
витратного механізму відповідно до технологічних умов і вимог охорони
навколишнього середовища.

Метою обліку витрат і визначення собівартості продукції (робіт, послуг)
є документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних
витрат на виробництво продукції для забезпечення контролю за
використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг)
здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично
здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних
заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва та для
обґрунтування цінової політики підприємства.

Витрати, проведені в іноземній валюті, перераховуються у грошову одиницю
України за курсом Національного банку на момент здійснення операцій.

Витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням
активів або збільшенням зобов’язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або
збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу
підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення
або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути
достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням
доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду,
відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були
здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох
звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу
його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними
звітними періодами.

Не визнаються витратами звітного періоду:

а) платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими
аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

б) попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

в) погашення одержаних позик;

г) зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводять до
зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками.

У плануванні і бухгалтерському обліку визначають собівартість
реалізованої продукції та виробничу собівартість.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з
виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована
протягом звітного періоду, розподілених загальновироб-ничих і
наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

а) прямі матеріальні витрати;

б) прямі витрати на оплату праці;

в) інші прямі витрати;

г) загальновиробничі витрати.

Прямими вважаються витрати, які можна віднести безпосередньо на
відповідний об’єкт витрат або які розподіляються між

об’єктами витрат пропорційно до бази, з якою ці витрати знаходяться в
близькій залежності, зокрема витрати мастильних матеріалів
розподіляються пропорційно вартості основного пального; амортизація і
витрати на поточний ремонт приміщення — пропорційно площі, що
використовується при виробництві окремих продуктів тощо.

Прямі матеріальні витрати — це витрати цінностей (матеріалів),
використаних безпосередньо на виробництво конкретного виду продукції,
включаючи ті, що пов’язані з:

а) підготовкою та освоєнням випуску продукції (суми цих витрат
відносяться на собівартість продукції з початку її виробництва);

б) виконанням технологічного процесу з виробництва продукції, виконання
робіт і надання послуг (сировина, насіння, паливо, енергія, добрива,
засоби захисту рослин, ліки, корми, інструмент, пристрої та інші засоби
і предмети праці, а також матеріали);

в) проведенням поточного ремонту, технічного огляду і технічного
обслуговування основних виробничих засобів, у тому числі взятих у
тимчасове користування за угодами операційної оренди, за винятком їх
реконструкції та модернізації;

г) забезпеченням працівників спеціальним одягом і взуттям, захисними
пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених
законодавством, коли ці суми можна віднести на відповідний об’єкт.

Матеріальні ресурси та послуги, що входять до «Матеріальних витрат»,
оцінюються за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, визнається
собівартість, до складу якої входять такі фактичні витрати:

а) суми, що сплачуються згідно з договором постачальникові (продавцеві),
за вирахуванням непрямих податків;

б) суми ввізного мита;

в) суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, що не
відшкодовуються підприємству;

г) транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів,
оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і
транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх
використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування
запасів). Транспортно-заготівельні витрати включаються до собівартості
придбаних запасів або загальною сумою та відображаються на окремому
субрахунку рахунків обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних
витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку
запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець
звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані,
безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума
транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули,
визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних
витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих
рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих
запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається
діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок
звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на
суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний
місяць;

ґ) інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і
доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у
запланованих цілях.

Первісною вартістю запасів (кормів, насіння тощо), що виготовляються
власними силами підприємства, визнається протягом року планова
(нормативна) собівартість їх виробництва, яка в кінці року доводиться до
рівня фактичних витрат.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу
підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками)
підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно,
визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на
подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо
балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість,
то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість.
Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів
включається до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси,
визнається справедлива вартість отриманих запасів (вартість за
звичайними цінами).

Первісна вартість запасів після дати балансу вважається найменша з двох
оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того
періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

а) понаднормативні втрати і нестачі запасів;

б) проценти за користування позиками;

в) витрати на збут;

г) адміністративні та інші подібні витрати, які безпосередньо не
пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в
якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

До вартості матеріальних запасів включаються також витрати підприємств
на придбання тари, крім дерев’яної та картонної.

У разі включення до ціни матеріальних запасів вартості тари із загальної
суми витрат на їх придбання вираховується можлива вартість використання
або реалізації тари (без витрат на придбання матеріалів для її ремонту).

Вартість матеріальних запасів, які відносяться до собівартості
продукції, зменшується на вартість зворотних відходів. Зворотні відходи
— це залишки сировини та інших матеріальних ресурсів, які відповідно до
встановленої технології передаються до інших цехів і підрозділів як
повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (виконання
робіт, надання послуг).

Ціни на зворотні відходи встановлюються підприємством:

а) на рівні договірної ціни того матеріалу, на заміну якого вони
використовуються (за вирахуванням додаткових витрат, пов’язаних з
підготовкою їх до використання), чи в залежності від коефіцієнта
використання матеріалу;

б) за договірними (тут і далі — на момент здійснення операцій) цінами на
відходи, за вирахуванням витрат на їх збирання та обробку, якщо вони
призначені для переробки всередині підприємства чи передані стороннім
організаціям (тут і далі договірні ціни приймаються на момент здійснення
операції — в поточному місяці);

в) за повною ціною вхідної сировини чи матеріалу, якщо відходи
реалізуються для використання як повноцінний (повномірний) матеріал;

г) зворотні відходи оцінюються за зниженою ціною вхідних матеріалів
(напівфабрикатів), якщо відходи можуть бути використані в основному
(промисловому) виробництві, але з підвищенням витрат (зниженням виходу
готової продукції), для потреб допоміжного виробництва, виготовлення
предметів широкого вжитку (товарів культурно-побутового і господарського
призначення) або реалізовані стороннім підприємствам і організаціям.

Прямі витрати на оплату праці включають суми основної і додаткової
оплати, які нараховані згідно із прийнятою підприємством системою оплати
праці і які відносяться на конкретний об’єкт обліку витрат. При
нарахуванні оплати праці натурою продукція оцінюється в порядку,
передбаченому податковим законодавством.

До інших прямих витрат належать:

а) платежі зі страхування майна підприємства та цивільної
відповідальності власників транспортних засобів, а також окремих
категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів
продукції (виконанні робіт, наданні послуг), безпосередньо на роботах з
підвищеною небезпекою для життя та здоров’я, передбачених
законодавством;

б) плата за оренду основних засобів, що може бути віднесена на
конкретний об’єкт;

в) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт необоротних активів, що
використовуються в конкретному виробничому процесі, зокрема їх
амортизацію, витрати на освітлення, опалення, водопостачання,
електропостачання тощо;

г) податки і збори (обов’язкові платежі), які згідно із законодавством
відносяться на витрати виробництва;

ґ) інші витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного
об’єкта витрат.

До складу загальновиробничих витрат (в сільськогосподарських
підприємствах вони не діляться на постійні і змінні) включаються:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці, відрахування на
соціальні заходи й медичне страхування та витрати на оплату службових
відряджень апарату управління та спеціалістів галузей (цехів), дільниць,
підрозділів тощо);

б) амортизація необоротних активів загальновиробничого (цехового,
дільничного, бригадного) призначення;

в) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну
оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого
призначення;

г) витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата
праці, включаючи відрахування на соціальні заходи, працівників, зайнятих
удосконаленням технологій організації виробництва, поліпшенням якості
продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших
експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; оплата послуг
сторонніх організацій тощо);

ґ) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, во-довідведення та
інше утримання загальних приміщень виробничого призначення;

д) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці та інші
витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами
та якістю продукції, робіт, послуг тощо);

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього
природного середовища;

є) інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо); ж) плата за
оренду землі і майна виробничого призначення;

з) сума нарахованого (внесеного) фіксованого сільськогосподарського
податку. В кінці звітного періоду (року) цю суму розподіляють між
об’єктами обліку витрат продукції рослинництва пропорційно до площі
угідь, зайнятих відповідними культурами.

До складу загальновиробничих витрат входять окремі види витрат, що
стосуються всіх напрямів діяльності господарства, зокрема витрати на
утримання основних засобів (включаючи орендну плату), які обслуговують
виробничі процеси в різних напрямах діяльності господарства; витрати на
утримання складів для зберігання виробничих запасів (крім складів для
зберігання продукції та витрат на реалізацію); витрат на пожежну
охорону; поточні витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією
засобів природоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів,
фільтрів тощо); витрати на захоронения екологічно небезпечних відходів;
оплата послуг сторонніх організацій щодо приймання, зберігання та
знищення екологічно небезпечних відходів та очищення стічних вод; інші
види поточних ви-

трат на збереження природи; витрати, пов’язані з добуванням і
використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття
витрат на геологічну розвідку та пошуки корисних копалин, на
рекультивацію земель; плата за воду, що забирається з водогосподарських
систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання
інших природних ресурсів; за викиди і скиди забруднюючих речовин у
навколишнє природне середовище; розміщення відходів та інших видів
шкідливого впливу в межах лімітів. Ці витрати обліковуються на окремому
субрахунку рахунку 91 і розподіляються між основними галузями та
об’єктами витрат пропорційно до суми прямих витрат (без витрат основних
матеріалів: кормів, насіння, сировини).

Не відносяться на собівартість виробленої і реалізованої продукції і
покриваються за рахунок інших джерел:

а) адміністративні витрати;

б) витрати на збут;

в) інші витрати операційної діяльності;

г) фінансові витрати;

ґ) втрати від участі в капіталі;

д) втрати від надзвичайних подій;

є) витрати внаслідок вилучення капіталу власниками. До адміністративних
витрат належать витрати на управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати (організаційні, на проведення річних
зборів, представницькі тощо);

б) витрати на службові відрядження і утримання апарату управління
підприємством та іншого адміністративного персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів і необоротних активів
адміністративного призначення (операційна оренда, страхування майна,
амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання,
водовідведення, охорона тощо);

г) винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки
майна тощо);

ґ) витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс
тощо);

д) витрати на вирішення судових спорів;

є) податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі
(крім податків, зборів та обов’язкових платежів,

що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати адміністративного призначення.

Витрати на збут включають витрати, пов’язані з реалізацією (збутом)
продукції (товарів, робіт, послуг):

а) витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на
складах;

б) витрати на ремонт тари для зберігання продукції;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і
працівникам підрозділів, які забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); ґ) витрати на
передпродажну підготовку товарів;

д) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

є) витрати на утримання необоротних активів, пов’язаних зі збутом
продукції, товарів, робіт, послуг (оперативна оренда, страхування,
амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

є) витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції
(товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги;

ж) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

з) інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут не належать витрати, які згідно з договором
поставки виконуються постачальником за окрему плату (вартість тари,
відпускна ціна доставки цінностей до споживача тощо).

Адміністративні витрати та витрати на збут в кінці року списують на
результати діяльності підприємства.

До інших витрат операційної діяльності включаються:

а) витрати на дослідження та розробки;

б) собівартість реалізованої іноземної валюти;

в) собівартість реалізованих виробничих запасів;

г) сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до
резерву сумнівних боргів;

ґ) втрати від операційної курсової різниці;

д) втрати від знецінення запасів;

є) нестачі та втрати від псування цінностей;

є) визнані штрафи, пені та неустойки;

ж) витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

з) інші витрати операційної діяльності.

До фінансових витрат належать витрати на відсотки (за користування
отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою
тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового
капіталу.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані,
дочірні або спільні підприємства, що обліковуються методом участі в
капіталі.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час
звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані
безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів,
робіт, послуг). До таких витрат належать:

а) собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість і
витрати, пов’язані з реалізацією фінансових інвестицій);

б) собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість і
витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

в) собівартість реалізованих майнових комплексів;

г) втрати від неопераційних курсових різниць;

ґ) сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

д) витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж
тощо);

є) залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

є) інші витрати звичайної діяльності.

У сільськогосподарських підприємствах витрати операційної діяльності
(рослинництва, тваринництва і промислового виробництва) групуються за
такими економічними елементами:

а) матеріальні затрати;

б) витрати на оплату праці;

в) відрахування на соціальні заходи;

г) амортизація;

ґ) інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених
у виробництві (крім продукту власного виробництва):

а) сировини й основних матеріалів;

б) насіння;

в) кормів;

г) палива і мастильних матеріалів;

ґ) купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

д) палива й енергії;

є) будівельних матеріалів; є) запасних частин;

ж) тари й тарних матеріалів;

з) допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються заробітна плата
за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати,
оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на
оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються:
відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне
страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на
індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші
соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої
амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших
необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати на
відрядження, на послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове
обслуговування тощо.

Групування витрат за об’єктами і статтями калькуляції

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) формуються за центрами
відповідальності та об’єктами обліку, планування та калькулювання
собівартості продукції (робіт, послуг). Центрами відповідальності
виступають внутрішньогосподарські підрозділи, що функціонують на засадах
госпрозрахунку. їх склад визначається з урахуванням виробничої та
організаційної побудови підприємства, порядку закріплення засобів
виробництва тощо.

Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи
оплати праці, визначення та розподілу госпрозрахункового доходу
бухгалтерія підприємства облік витрат може вести в цілому по конкретних
виробничих підрозділах без деталізації за окремими об’єктами (видами і
групами худоби та птиці, видами виробництв). Фактичні витрати підрозділу
розподіляють між окремими культурами, видами і групами худоби та птиці
пропорційно до планових витрат, а за їх відсутності — до нормативних
витрат згідно з технологічними картами чи укрупненими нормативами.

Собівартість одержаної продукції (робіт, послуг) визначається у
загальноприйнятому порядку.

Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяються
на основні та накладні.

Основні витрати пов’язані з безпосереднім виконанням технологічних
операцій по виробництву продукції (робіт, послуг), а накладні — з
управління та обслуговування діяльності підрозділу (бригади, цеху,
ферми, внутрігосподарського кооперативу тощо), галузі чи господарства в
цілому.

Витрати на заходи з підвищення родючості земель (зокрема на гіпсування
та вапнування ґрунтів) плануються та обліковуються як витрати майбутніх
періодів і відносяться на собівартість сільськогосподарської продукції
рівними частинами протягом сівозміни.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) в плануванні та обліку
групуються за статтями, які господарство визначає самостійно, виділяючи
в окремі статті змінні і постійні витрати.

Змінні витрати діляться на пропорційні, величини на яких визначаються
обсягом одержаної продукції, та непропорційні, величина яких залежить
від обсягу виконаних робіт чи поголів’я тварин; до постійних належать
витрати, величина яких не залежить ні від кількості продукції, ні від
поголів’я чи обсягу виконаних робіт.

Примірний перелік статей витрат наведений у табл. 4.5.

До статті «Витрати на оплату праці» включається основна і додаткова
оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих у технологічному
процесі виробництва (в тому числі трактористів-машиністів).

До статті «Насіння та посадковий матеріал» включається вартість насіння
та посадкового матеріалу власного виробництва і придбаного, що
використані для посіву (посадки) відповідних сільськогосподарських
культур і насаджень, крім молодих багаторічних насаджень. Витрати на
підготовку насіння до посіву (протруювання, сортування тощо),
навантаження та транспортування його до місця посіву не включаються у
вартість насіння, а відносяться на виробництво певної
сільськогосподарської культури (групи культур) за відповідними статтями
витрат.

За статтею «Паливо і мастильні матеріали» відображають комплексну ціну
палива, в яку входять його вартість на виконання технологічних операцій,
а також вартість мастил тощо.

До статті «Добрива» включаються витрати на внесені в ґрунт під
сільськогосподарські культури органічні (гній, торф, компост, сидеральні
добрива тощо), мінеральні, бактеріальні, інші добрива та мікродобрива.

Витрати на підготовку добрив, навантаження їх в транспортні засоби і
розкидачі, вивезення в поле та внесення в ґрунт списуються на конкретну
сільськогосподарську культуру (групу культур) за відповідними статтями
витрат і в дану статтю не включаються.

До статті «Засоби захисту рослин та тварин» включаються вартість
пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших
хімічних і біологічних засобів, які використані для боротьби з
бур’янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин, а також
біопрепаратів і дезінфікуючих засобів, які застосовуються у
тваринництві.

Витрати, пов’язані з обробітком посівів сільськогосподарських культур і
багаторічних насаджень зазначеними засобами (крім вартості використаних
матеріалів), відносяться на відповідні культури (групи культур) або на
багаторічні насадження за певними статтями витрат (пальне, оплата праці
тощо).

У статті «Корми» відображаються вартість кормів власного виробництва та
придбаних, витрати на їх внутрішньогосподарське переміщення з поля на
постійне місце зберігання. На цю статтю відносяться також витрати на
приготування кормів у кормоцехах і кормокухнях. Ці суми списуються
безпосередньо на відповідні види і групи тварин прямо або розподіляються
між ними пропорційно масі згодованих кормів. Частина витрат на утримання
кормоцехів відноситься на вартість кормів, які передані на склад для
зберігання.

Витрати з транспортування кормів з місць постійного зберігання до
кормоцехів (кормокухонь) або безпосередньо на ферму відносяться на
відповідні статті витрат (пальне і мастильні матеріали, оплата праці
тощо).

У допоміжних виробництвах на цю статтю списуються корми, використані на
годівлю дорослої робочої худоби.

До статті «Сировина та матеріали» включається вартість сировини та
матеріалів, які є необхідними компонентами або утворюють основу
виготовленої продукції:

а) у цехах з виробництва комбікормів — вартість зерна, зерносумішей,
трав’яного борошна, жому, кормових дріжджів, сухого перегону,
м’ясо-кісткового та рибного борошна, мінеральної сировини, мікродобавок
та інших компонентів;

б) у млині, крупорушці — вартість зерна;

в) у пункті первинної обробки льону та продукції інших луб’яних культур
— вартість соломки, трести;

г) у цехах з переробки овочів, фруктів та картоплі — вартість овочів,
фруктів і картоплі, бобових, спецій, консервантів та інших продуктів;

ґ) у виноробних цехах — вартість винограду, плодів та ягід,
виноматеріалів, сокоматеріалів, спирту-ректифікату, цукру,
ва-куум-сусла, коньячного спирту, лимонної кислоти тощо;

д) у цехах забою худоби — вартість худоби, птиці, звірів, кролів,
каракульських ягнят;

є) у підрозділах з переробки молока — вартість молока, молочних
продуктів, цукру, ваніліну та інших продуктів.

У допоміжних виробництвах до цієї статті включаються вартість
матеріалів, палива, запасних частин, використаних для виробничих потреб.

Вартість використаних сировини і матеріалів зменшується на вартість
зворотних відходів, що виникли в процесі виготовлення готової продукції,
якщо вихідні матеріали повністю чи частково втратили початкові споживчі
якості (хімічні чи фізичні властивості, в тому числі повномірність,
конфігурацію тощо) і внаслідок цього не можуть бути використані за
прямим призначенням.

Відходи, які не використовуються, — не оцінюються.

У статті «Роботи та послуги» відображаються витрати на роботи та послуги
власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та
вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми
підприємствами, включаючи плату за воду для зрошення та інші послуги,
надані водогосподарськими організаціями (крім робіт і послуг, витрати на
які включаються до інших статей).

До складу цієї статті включають вартість послуг власного та залученого
автомобільного, тракторного та гужового транспорту (на переміщення
виробничих запасів з центральних складів, складів виробничих підрозділів
підприємства та інших місць постійного зберігання на поля, ферми,
польові стани, місця заправлення тракторів, комбайнів та інших
сільськогосподарських машин під час їх роботи в полі, вивезення
сільськогосподарської продукції з поля в місця зберігання та
використання). Витрати відносяться на окремі об’єкти планування та
обліку виходячи з обсягів робіт, пов’язаних з перевезенням вантажів (у
тонно-кілометрах, умовних еталонних гектарах тощо).

Вартість послуг електро-, тепло-, водо- та газопостачання визначається з
включенням вартості відповідно електричної, теплової енергії, води,
газу, одержаних зі сторони та вироблених у власному підприємстві.

Сума плати за воду для зрошення визначається виходячи з тарифів,
затверджених у встановленому порядку, та обсягів водопостачання для
поливу певних сільськогосподарських культур та угідь, а також для інших
виробничих потреб.

У вартість послуг з агрохімічного обслуговування та внесення добрив, що
на надані сторонніми підприємствами і організаціями послуги не
включається вартість отрутохімікатів та добрив.

До цієї статті включаються також витрати холодильних установок і камер
на замороження, охолодження та зберігання продукції. Витрати, пов’язані
із зберіганням у них м’яса, овочів, плодів та інших продуктів,
призначених для переробки, відносяться на вартість відповідних видів
сировини, використаних у виробництві.

До складу статті «Витрати на ремонт необоротних активів» включають:

а) суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях,
вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів,
витрачених на поточний ремонт основних засобів, включаючи вартість
пального та мастильних матеріалів, використаних на ремонт та обкатку
машин після ремонту;

б) вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з
технічного обслуговування і поточного ремонту тракторів,
сільськогосподарських машин та обладнання;

в) витрати на ремонт плівкових теплиць і парників, а також витрати на
ремонт і заміну гусениць та гумових шин тракторів і
сільськогосподарських машин (вартість плівки, яка використовується для
ремонту теплиць і парників, а також гуми включаються у витрати на
поточний ремонт без вартості зношеної плівки чи гуми за цінами їх
можливої реалізації (використання).

До статті «Інші витрати на утримання необоротних активів» включаються
суми, використані на їх утримання безпосередньо в конкретному
виробництві.

До складу цих витрат належать:

а) витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує необоротні активи
(крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих у
технологічному процесі виробництва сільськогосподарської продукції
тощо), механіків, сторожів, місць зберігання техніки тощо;

б) вартість пального та мастильних матеріалів на переїзд тракторів і
самохідних машин з однієї ділянки на іншу;

в) амортизаційні відрахування, які прямо не відносяться на певні об’єкти
обліку витрат (сільськогосподарські культури або види тварин).

Витрати на утримання основних засобів, включаючи орендну плату,
обліковуються на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» і відносяться на
собівартість продукції окремих культур і видів незавершеного виробництва
таким чином:

а) тракторів — пропорційно обсягу виконаних ними механізованих
тракторних і будівельних робіт (в умовних еталонних гектарах);

б) ґрунтообробних машин — пропорційно обробленим площам, зайнятим
певними культурами;

в) сівалок — пропорційно площі посіву культур;

г) технічних засобів для збирання врожаю — прямо або пропорційно
зібраній площі певних культур;

ґ) машин для внесення в ґрунт добрив — пропорційно фізичній масі
внесених добрив;

д) меліоративних споруд — пропорційно меліорованим площам;

є) приміщень для зберігання продукції — пропорційно кількості та
тривалості зберігання продукції протягом звітного періоду.

Витрати на утримання меліоративних споруд підприємства, що плануються та
обліковуються за статтею «Інші витрати на утримання необоротних
активів», відносяться на сільськогосподарські культури, які вирощуються
на зрошуваних та окремо осушених землях. Витрати на зрошення, якщо вони
не можуть бути безпосередньо віднесені на певні культури, розподіляються
між ними, а також пасовищами та сіножатями пропорційно площі поливних
земель.

Витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами включаються без
вартості одержаних з цих смуг дров, хмизу, плодів (за цінами їх можливої
реалізації чи використання). Ці витрати відносяться на багаторічні
насадження та посіяні культури пропорційно площам, до яких лісові смуги
прилягають.

Витрати на утримання тваринницького приміщення, де розміщено кілька
видів худоби, розподіляються пропорційно зайнятій площі.

До складу цієї статті входить різниця між первісною вартістю та виручкою
від вибракуваних тварин основного стада з наступним віднесенням цієї
суми на витрати виробництва відповідної продукції (молоко, приплід,
вовна тощо).

Витрати на утримання допоміжних та підсобних (промислових) виробництв
відносяться на кожне з виробництв безпосередньо або розподіляються між
окремими об’єктами обліку витрат пропорційно зайнятій площі, обсягу
виконаних робіт чи сумі витрат на оплату праці працівників, зайнятих
виконанням виробничих операцій.

У статті «Інші витрати» відображаються витрати, що безпосередньо
пов’язані з виробництвом певної продукції і не включені ні до однієї з
наведених статей, а саме:

а) вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівникам, зайнятим
доглядом за худобою, птицею тощо (за винятком вартості спецодягу, який
видається ветпрацівникам і сторожам), а також інших малоцінних і
швидкозношуваних предметів;

б) вартість підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси);

в) витрати на штучне осіменіння тварин (утримання пункту, вартість
сперми, оплата праці техніка штучного осіменіння тощо);

г) витрати на будівництво та утримання літніх таборів, загонів, навісів
та інших споруд некапітального характеру для тварин. Ці витрати
обліковуються у складі витрат майбутніх періодів, а на собівартість
відносяться рівними частками протягом терміну використання зазначених
споруд, який установлюється комісією з прийняття відповідного об’єкта в
експлуатацію;

ґ) платежі за страхування майна, тварин, урожаю сільськогосподарських
культур, а також окремих категорій працівників, зайнятих безпосередньо
на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров’я у випадках,
передбачених законодавством;

д) інші витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг)
і не віднесені до цієї та інших статей витрат. Ці витрати, як правило,
безпосередньо відносяться на відповідні сільськогосподарські культури
(групи культур), види тварин і продукцію підсобних промислових та інших
виробництв.

До складу статті «Непродуктивні витрати» (в обліку) включають втрати від
падежу молодняку та дорослої худоби на відгодівлі, птиці, звірів,
кролів, а також бджолиних сімей, за винятком втрат, які сталися
внаслідок стихійного лиха, сум, що підлягають відшкодуванню винними
особами, та вартості одержаної сировини (шкур, технічного м’яса тощо) за
цінами можливої реалізації.

На цю статтю відноситься брак у виробництві, яким вважаються вироби,
напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають
встановленим стандартам чи технічним умовам і не можуть бути
використаними за своїм прямим призначенням чи можуть бути використаними
лише після виправлення.

За місцем виявлення брак поділяється на внутрішній, виявлений на
підприємстві до відправлення продукції споживачам, і зовнішній,
виявлений у споживачів у процесі збирання, монтажу чи експлуатації
виробу. У собівартість внутрішнього остаточного браку включаються
фактичні витрати за всіма статтями витрат.

До вартості остаточного браку додаються витрати на його виправлення, із
цієї суми вираховується (віднімається) вартість забраковано! продукції
за ціною можливого використання і суми відшкодування, фактично утримані
з осіб, з вини яких стався брак, та суми, які за рішенням суду мають
відшкодувати постачальники за поставку недоброякісних матеріалів,
напівфабрикатів тощо.

Вартість браку відноситься на собівартість продукції, під час
виробництва якої він допущений.

У статті «Загальновиробничі витрати» відображаються бригадні, фермські,
цехові та загальновиробничі витрати.

До бригадних, фермських, цехових та загальновиробничих витрат належать
витрати на оплату праці працівників апарату управління; орендна плата;
амортизаційні відрахування і витрати на утримання та поточний ремонт
необоротних активів загального призначення; витрати на заходи з охорони
праці та техніки безпеки; витрати на перевезення працівників до місця
безпосередньої роботи; на утримання польових станів; інші витрати,
пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробництва окремих
підрозділів і галузей.

Бригадні, фермські, цехові та загальновиробничі витрати рослинництва,
тваринництва та промислових виробництв розподіляються між об’єктами
планування і обліку пропорційно загальній сумі витрат, за винятком
вартості насіння, кормів, сировини, матеріалів і напівфабрикатів,
відносяться на собівартість тільки тієї продукції, яка виробляється в
даній бригаді, фермі, цеху чи у відповідній галузі.

Список використаної літератури.:

Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату
України від 24.01.94 № 21.

Про затвердження типових норм первинних документів з обліку в
будівництві: Наказ Держ. ком. буд-ва, архіт. і житлової політики України
від 29.12.2000 № 416/299.

Бабич В. В, Свідерський Є. І. Бухгалтерський облік на підприємствах
малого бізнесу в Україні. — К.: Лібра, 1996. — 160 с

Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т.
А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. — Житомир: ЖІТІ, 2000. —672
с.

Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс
лекцій. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малю-ги.
— Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с

Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. «Облік і
аудит» вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп.
і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 592 с

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Вуд Ф. Бухгалтерский учет для предпринимателей. В 4 ч. — М.: Аскери,
1993.

Похожие записи