Податок на промисел

Законодавчо-нормативна база: .

1. Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел»
від 17.03.1993 р. № 24-93 із змінами та доповненнями.

Податок на промисел — це плата, яка стягується з фізичних осіб за право
здійснення торгової діяльності. Механізм оподаткування податком на
промисел наведено на схемі 1:

Схема 1

Структурно — логічна схема податку на промисел

Платники

Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни
та особи без громадянства, як ті, що мають, так і ті, що не мають
постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як
суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох
разів протягом календарного року продаж вироблених, перероблених та
куплених продукції, речей, товарів.

Об’єкт оподаткування

Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами,
що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної
податкової інспекції у районі (місті) за місцем проживання, а
громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, за
місцем продажу товарів.

Ставки

Ставка податку на промисел установлюється у розмірі 10% указаної у
декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох
календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної
плати. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи календарних
днів ставка податку подвоюється.

Пільги

Не декларується та не оподатковується продаж вирощених в особистому
підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній
ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у
живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді
первинної переробки), продукції власного бджільництва, а також продаж
автотранспортних засобів, які перебувають у приватній власності
громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.

Порядок обчислення та сплати

Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту
на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником
сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за
невикористаним патентом поверненню не підлягає.

Мінімальний термін дії одноразового патенту — три, максимальний — сім
календарних днів.

У разі, коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року
більше чотирьох разів, така діяльність вважається систематичною і
зобов’язує громадян зареєструватися як суб’єкти підприємництва
відповідно до чинного законодавства України

Якщо фізична особа укладає від двох до чотирьох угод купівлі-продажу
власних автотранспортних засобів протягом календарного року, і ці угоди
не посвідчені нотаріально, то вона зобов’язана подавати в органи
Державної автоінспекції України одноразовий патент, що підтверджує
сплату податку на промисел.

Спеціальний торговий патент

Законодавче — нормативна база:

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.98 р. №826 «Про
затвердження переліку територій, на яких у порядку експерименту
застосовується спеціальний торговий патент «.

2. Наказ «Про затвердження форми книги обліку доходів і витрат суб’єктів
підприємницької діяльності — фізичних осіб, які придбали спеціальний
торговий патент та порядок її ведення» від 30.01.02 р. №43.

3. Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності» від 23.03.96 р. № 98 із змінами та доповненнями.

Спеціальний торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право
суб’єкта господарської діяльності на особливий порядок оподаткування
відповідно до закону.

Спеціальний торговий патент може бути придбаний суб’єктом
підприємницької діяльності, що працює у сфері торгівлі (в тому числі
іноземною валютою), громадського харчування, надання побутових послуг,
грального бізнесу, і обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) якого не
перевищує 1 млн. грн. за рік. У разі, якщо декілька суб’єктів
підприємницької діяльності мають торговельні зали для покупців або
надають побутові послуги в одному окремому приміщенні, будівлі або їх
частинах, крім ринків усіх форм власності, спеціальний торговий патент
видається лише за умови, що всі зазначені суб’єкти підприємницької
діяльності придбають спеціальні торгові патенти.

Суб’єкт підприємницької діяльності самостійно приймає рішення про
придбання спеціального торгового патенту.

Суб’єкти, які провадять діяльність без придбання торгового патенту або з
придбанням пільгового торгового патенту, також можуть отримати в
установленому порядку спеціальний торговий патент.

Під час придбання спеціального торгового патенту суб’єкт підприємницької
діяльності не вносить одноразову плату.

Вартість спеціального торгового патенту встановлюється органами
місцевого самоврядування щорічно після затвердження місцевого бюджету
залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного
переліку товарів або місцезнаходження об’єкта з надання побутових послуг
та виду побутових послуг.

При цьому розрахункова сума надходжень за рік від суб’єктів
підприємницької діяльності у вигляді плати за спеціальні торгові патенти
не може бути меншою від загальної суми надходжень до бюджетів усіх
рівнів та державних цільових фондів, податків і зборів (обов’язкових
платежів), сплачених такими суб’єктами підприємницької діяльності за
попередній бюджетний рік з урахуванням рівня інфляції.

Вартість спеціального торгового патенту не обмежується граничними
рівнями, встановленими для звичайного патенту. Органи місцевого
самоврядування можуть встановлювати диференційовану плату за спеціальний
торговий патент залежно від площі, яку використовує суб’єкт
підприємницької діяльності для здійснення торговельної діяльності або
надання побутових послуг. Шкала ставок плати за квадратний метр площі
може бути пропорційною, регресивною чи прогресивною.

Плата за спеціальний торговий патент установлюється за єдиною методикою
для всіх суб’єктів підприємницької діяльності або окремо для фізичних і
юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності. Забороняється
встановлювати вартість спеціального торгового патенту для окремого
суб’єкта підприємницької діяльності.

Наявність у суб’єкта підприємницької діяльності спеціального торгового
патенту засвідчує його право на особливий порядок оподаткування. Суб’єкт
підприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий патент не
сплачує:

— податок на додану вартість, крім податку з операцій ввезення
(пересилання товарів на митну територію України або отримання від
нерезидентів робіт (послуг) для їх використання або споживання на митній
території України);

— податок на доходи фізичних осіб;

— податок на прибуток підприємств, крім податку з доходів, отриманих у
вигляді дивідендів, процентів, роялті, та доходів від фрахту
транспортних засобів;

— плату (податок) за землю;

— збір за спеціальне використання природних ресурсів;

— збір на обов’язкове соціальне страхування;

— збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; ‘: «^ ‘ .

— відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і
утримання автомобільних доріг загального користування України;

— комунальний податок;

— ринковий збір;

— збір на видачу дозволу за розміщення об’єктів торгівлі та сфери
послуг.

Якщо суб’єкт підприємницької діяльності здійснює водночас декілька видів
діяльності, в т.ч. ті, що не належать до об’єктів сплати торгового
патенту, він повинен сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі)
щодо цієї діяльності на загальних підставах.

Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, які придбали
спеціальний торговий патент, зобов’язані вести книгу обліку доходів і
витрат у встановленому порядку.

Доходи від підприємницької діяльності, для здійснення якої суб’єкт
підприємницької діяльності — фізична особа — придбав спеціальний
торговий патент, не включаються до складу інших оподатковуваних доходів,
у тому числі до сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного
року.

Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, які займаються
виключно такими видами підприємницької діяльності, для здійснення яких
вони придбали спеціальні торгові патенти, звільняються від обов’язку
подання декларації як суб’єкти підприємницької діяльності і подають
декларації про свої доходи в порядку, передбаченому законодавством
України для громадян, які не здійснюють підприємницьку діяльність.

Спеціальний патент може застосовуватися у порядку експерименту тільки на
деякій території України. Постановою Кабінету Міністрів України «Про
затвердження переліку територій, на яких у порядку експерименту
застосовується спеціальний торговий патент » від 08.06.98 р. №826
затверджені населенні пункти:

м. Нова Каховка Херсонської області;

м. Велика Ялта;

м. Алушта;

м. Судак;

м. Євпаторія;

м. Феодосія;

м. Краматорськ Донецької області;

Хустський район Закарпатської області;

м. Миронівка Київської області;

м. Іллічівськ Одеської області;

м. Шпола Черкаської області;

м. Саки;

м. Луганськ; ‘

м. Білгород — Дністровський; ‘

смт. Затока Одеської області;

смт. Сергієвка Одеської області;

Відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють
торговельну діяльність, діяльність обміну готівкових валютних цінностей,
діяльність із надання послуг у сфері грального бізнесу, діяльність із
надання побутових послуг, в разі порушення вимог чинного законодавства
мають відповідальність згідно Закону України «Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами» від 21.12.2000р. №2181-111

1. За порушення термінів сплати або неповне внесення плати нараховується
пеня в розмірі 120 відсотків річної облікової ставки НБУ — Національного
Банку України, діючій на день сплати від суми недоїмки, розрахованої за
кожен день затримки платежу, включаючи день сплати;

2. За порушення порядку використання торгового патенту, згідно із
Законом України № 98/96 — ВР — сплачують штраф у розмірі вартості
торгового патенту за один календарний місяць;

3. За здійснення операцій, згідно з діючим Законом, без придбання
відповідних патентів або з порушенням порядку використання торговельного
патенту — сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового
патенту за повний строк діяльності суб’єкта підприємницької діяльності з
вказаним порушенням;

4. За здійснення операцій по реалізації товарів без отримання пільгового
торгового патенту сплачують штраф у п’ятикратному розмірі вартості
пільгового торгового патенту;

5. За здійснення торговельної діяльності без придбання
короткотермінового патенту — сплачують штраф в подвійному розмірі
вартості короткотермінового патенту за повний строк діяльності суб’єкта
підприємницької діяльності з вказаним порушенням.

6. До дня сплати штрафу, визначеного чинним законодавством, а також до
придбання торгового патенту або оформленню пільгового торгового патенту
діяльність відповідних суб’єктів підприємницької діяльності
призупиняється.

7. Штрафи, вказані вище, повинні бути сплачені порушником у п’ятиденний
термін, згідно законодавства України.

8. Посадові особи та громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності в
випадку порушення вимог чинного Закону притягуються до адміністративної
відповідальності згідно з законодавством.

Фіксований сільськогосподарський податок

Законодавче — нормативна база:

1. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від
17.12.98 р. №320 із змінами та доповненнями.

2. Постанова КМУ «Про затвердження Положення про порядок справляння та
обліку фіксованого сільськогосподарського податку » від 23.04.99 р.
№658.

3. Порядок розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та
заповнення форми розрахунку, затверджений наказом ДПАУ від 27.04.99 р.
№230.

4. Постанова КМУ «Про визначення поліських територій України» від
25.12.98 р. № 2068.

5. Закон України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від
15.02.95 р. № 56/95-ВР.

Відповідно до діючого законодавства фіксований сільськогосподарський
податок сплачується в рахунок наступних податків і зборів (обов’язкових
платежів):

— податку на прибуток підприємств;

— плати (податку) за землю;

— податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і
механізмів;

— комунального податку; —

— збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного
бюджету;

— збору на обов’язкове соціальне страхування;

— збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

— плати за придбання торгового патенту на здійснення торгової
діяльності;

— збору за спеціальне використання природних ресурсів (за використання
води для нестатків сільського господарства).

Інші податки і збори (обов’язкові платежі), визначені Законом України
«Про систему оподатковування» у редакції від 18.02.97 р. № 77/97-ВР, зі
змінами і доповненнями, сплачуються сільськогосподарськими
товаровиробниками в порядку і розмірах, установлених законодавчими
актами України.

Платники

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до
статті 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»
можуть бути:

— сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм,
передбачених законами України;

— селянські й інші господарства, що займаються виробництвом
(вирощуванням), переробкою і збутом сільськогосподарської продукції;

— власники земельних ділянок і землекористувачі, у тому числі орендарі,
що виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників і
землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого
підсобного господарства, будівництва й обслуговування житлових будинків,
господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного
будівництва, а також за винятком власників і землекористувачів земельних
ділянок, наданих для городництва і випасу худоби.

Перераховані вище категорії юридичних осіб реєструються платниками
фіксованого сільськогосподарського податку при умові, якщо сума,
отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного
виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний рік,
перевищує 50% від загальної суми валового доходу підприємства.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку мають право на вибір
обрати форму сплати фіксованого сільськогосподарського податку в
грошовій формі або/та у вигляді поставок сільськогосподарської
продукції. „ .

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Положення про порядок
справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку», від
23.04.99 р. №658 валовий доход визначається як загальна сума доходу
платника податку від усіх видів його діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній чи
нематеріальній формах як на території України, її континентальному
шельфі, винятковій (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У валовий доход від реалізації сільськогосподарської продукції власного
виробництва включаються:

— вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного
виробництва;

— вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, зробленої із
сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних
переробних підприємствах;

— при недоотримані даної умови підприємство сплачує податки у наступному
звітному періоді на загальних підставах;

— вартість реалізованої продукції, виробленої з власної сировини на
давальницьких умовах, незалежно від територіального розташування
переробного підприємства;

— вартість наданих послуг (послуг машинно-тракторного парку, будівельних
і ремонтних бригад), пов’язаних із сільськогосподарським виробництвом.

У випадку реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства
— платника фіксованого сільськогосподарського податку — створені на його
основі суб’єкти господарювання різних організаційно-правових форм, що
займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою і збутом
сільськогосподарської продукції, у рік реформування також є платниками
цього податку. На дані підприємства не поширюється умова, виконання якої
необхідно для переходу на сплату фіксованого сільськогосподарського
податку — сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції
власного виробництва і продуктів її переробки за попередній рік, повинна
перевищувати 50% від загальної суми валового доходу підприємства.

Об’єкт оподаткування

Об’єктом оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку є
площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському
товаровиробнику у власність або наданих у користування на умовах оренди.

Включення сільськогосподарських угідь в об’єкт оподаткування фіксованого
сільськогосподарського податку при здачі їх в оренду регламентовано
пунктом 9 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про порядок
справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку», від
23.04.99 р. № 658, зокрема:

— якщо сільськогосподарські угіддя здаються в оренду платником
фіксованого сільськогосподарського податку, орендовані площі не
включаються при розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку
орендаря;

— якщо сільськогосподарські угіддя здаються в оренду неплатником
фіксованого сільськогосподарського податку, орендовані площі включаються
в розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку орендаря.

В обох випадках орендарем вноситься орендодавцю передбачена договором
оренди плата за землю.

Щодо визначення бази оподатковування фіксованого сільськогосподарського
податку варто враховувати, що у відповідності зі статтею 3 Закону «Про
фіксований сільськогосподарський податок» і пункт 8 Положення № 658 у
випадку, якщо в звітному періоді відбувається зміна площ
сільськогосподарських угідь у зв’язку з придбанням права землевласника
або землекористувача, платник фіксованого сільськогосподарського податку
зобов’язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до
закінчення податкового року і протягом місяця надати такі розрахунки
органам державної податкової служби по місцю розташування земельної
ділянки та до органу державної податкової служби по місцезнаходженню
платника разом з витягом з державного земельного кадастру про склад
земельних угідь та їх грошову оцінку.

Державні землевпорядні організації уточнюють грошову оцінку
сільськогосподарських угідь у зв’язку зі зміною їхнього складу і
повідомляють про це платників податку й органи державної податкової
служби.

Ставки

Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлені статтею 3
Закону про фіксований сільськогосподарський податок із розрахунку на
один гектар сільськогосподарських угідь у відсотках до їхньої грошової
оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до
Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення і
населених пунктів, затвердженої постановою КМУ від 23.03.95 р. № 213, у
розмірах:

— для рілля, сіножаті і пасовищ — 0,5%;

— для багаторічних насаджень — 0,3 %.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку, що здійснюють
господарську діяльність у гірських зонах і поліських територіях,
сплачують податок з одного гектара сільськогосподарських угідь у
відсотках до грошової оцінки в розмірах:

— для рілля, сіножаті і пасовищ — 0,3%;

— для багаторічних насаджень — 0,1%.

Перелік поліських територій визначений постановою КМУ «Про визначення
поліських територій України» від 25.12.98 р. № 2068. Порядок визначення
гірських зон регламентований Законом України «Про статус гірських
населених пунктів в Україні» від 15.02.95 р.№56/95-ВР.

Порядок визначення фіксованого сільськогосподарського податку

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік,
визначається платником податку, виходячи з площі сільськогосподарських
угідь та їх грошової оцінки.

Законом про фіксований сільськогосподарський податок передбачений
порядок застосування коефіцієнтів до суми фіксованого
сільськогосподарського податку.

Якщо у сільськогосподарських товаровиробників нарахована у 1997 р. сума
визначених законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок
» податків і зборів (обов’язкових платежів) перевищує суму фіксованого
сільськогосподарського податку більш як у три рази, то до суми
фіксованого сільськогосподарського податку застосовуються такі
коефіцієнти: •

— у разі перевищення у 3-4 рази-1.5;

— у разі перевищення більш як у 4 рази — 2.

Слід зазначити, що зазначені коефіцієнти до суми фіксованого
сільськогосподарського податку не застосовують підприємства, створені
після 01.01.98 р.

Визначивши суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний
рік, платники повинні представити розрахунок суми фіксованого
сільськогосподарського податку, форма якого затверджена Наказом ДПАУ від
27.04.99 р. № 230.

Платники податку подають загальний розрахунок фіксованого
сільськогосподарського податку на всю площу сільськогосподарських угідь
органу податкової служби за місцем своєї реєстрації до 1 лютого
поточного року. У цей же термін платник податку подає розрахунок
фіксованого сільськогосподарського податку окремо по кожній земельній
ділянці органу державної податкової служби по місцю розташування такої
земельної ділянки.

Платнику фіксованого сільськогосподарського податку після здачі
розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку органом державної
податкової служби по місцю його реєстрації видається довідка, що
підтверджує його статус платника фіксованого сільськогосподарського
податку, завірена печаткою.

Порядок сплати

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється до 20
числа наступного місяця.

До 1 січня 2001 року платники фіксованого сільськогосподарського податку
були звільнені від його сплати, за винятком внесення платежів на
обов’язкове державне пенсійне страхування (68 %) і на обов’язкове
соціальне страхування (2 %).

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється у розмірі
третини суми, визначеної на кожен квартал у відсотках від річної суми
податку, у таких розмірах:

— в І кварталі — 10%;

— в II кварталі — 10%;

-в III кварталі-50 %;

— в IV кварталі-ЗО %;

Платники фіксованого сільськогосподарського податку мають право вибрати
одну з двох форм сплати податку: ,

-коштами;

— у виді поставок сільськогосподарської продукції.

Ці обидві форми сплати фіксованого сільськогосподарського податку його
платники можуть поєднувати.

У випадку сплати податку в грошовій формі — платники фіксованого
сільськогосподарського податку, а у випадку сплати в натуральній формі —
заготівельні (переробні) підприємства та організації перераховують кошти
на окремий рахунок відділення Державного казначейства в районі,
відкритий на балансовому рахунку 2512 «Кошти державного бюджету
цільового характеру» (код бюджетної класифікації 16040000 «Фіксований
сільськогосподарський податок»).

У випадку сплати податку у натуральній формі варто приділити увагу
визначенню кількості і виду сільськогосподарської продукції, що
планується поставляти в рахунок оплати фіксованого
сільськогосподарського податку.

Фіксований сільськогосподарський податок може сплачуватися різними
видами сільськогосподарської продукції: як продукцією рослинництва, так
і продукцією тваринництва. Причому кожен регіон має свої особливості, що
стосуються виробництва і вирощування сільськогосподарської продукції,
тому платник вибирає той вид продукції для поставок у рахунок сплати
фіксованого сільськогосподарського податку, що для нього буде більш
прийнятним.

Кількість сільськогосподарської продукції, що поставляється у рахунок
фіксованого сільськогосподарського податку, визначається виходячи з
нарахованої до сплати в звітному податковому році суми фіксованого
сільськогосподарського податку і договірної ціни (але не нижче біржової
ціни за винятком витрат, зв’язаних із прийомом продукції) на продукцію,
що поставляється у рахунок сплати податку на дату проведення сплати.

Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку
здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками у визначені ними
за узгодженням з районною державною адміністрацією терміни, але не
пізніше 15 жовтня — по продукції ранніх зернових культур і до 1 грудня —
по продукції пізніх зернових і технічних культур, а поставка продукції
тваринництва здійснюється щомісяця, але не пізніше останнього дня
поточного місяця.

Обсяги фіксованого сільськогосподарського податку по видах
сільськогосподарської продукції необхідно погоджувати з управлінням
сільського господарства та продовольства районної державної
адміністрації та укладати угоди про прийом сільськогосподарської
продукції, умови її заготівлі з заготівельними (переробними)
підприємствами і організаціями.

Обов’язки з доставки товарної сільськогосподарської продукції до
заготівельних підприємств і організацій у рахунок фіксованого
сільськогосподарського податку покладаються на платників податку.

Витрати, пов’язані з транспортуванням товарної сільськогосподарської
продукції до заготівельних підприємств і організацій, несуть платники
податку, а з прийманням, зберіганням і реалізацією цієї продукції, —
заготівельні підприємства і організації з наступним відшкодуванням таких
витрат за рахунок одержаної виручки від реалізації зазначеної продукції
та продуктів її переробки. Тарифи на виконання вказаних послуг
погоджуються з відповідною районною державною адміністрацією.

При доставці продукції заготівельним (переробним) підприємствам і
організаціям платники фіксованого сільськогосподарського податку повинні
зробити в товарно-транспортній накладній запис: «У рахунок сплати
фіксованого сільськогосподарського податку».

На продукцію, що надійшла в рахунок сплати цього податку, заготівельні
(переробні) підприємства, організації виписують прибуткову квитанцію
виходячи з залікової ваги і встановлених на неї цін.

Щомісяця, до 5 числа, що випливає за звітним місяця, заготівельні
(переробні) підприємства, організації і платники фіксованого
сільськогосподарського податку складають акти приймання-передачі
продукції в рахунок сплати фіксованого податку, що затверджуються
органами державної служби до 20 числа наступного місяця.

Реалізація сільськогосподарської продукції, що надійшла в рахунок
погашення суми фіксованого сільськогосподарського податку, здійснюється
за цінами, погодженими з районними державними адміністраціями, які
забезпечують надходження коштів на рахунок відділення Державного
казначейства в районі на рівні розрахункових. Реалізація цієї продукції
повинна здійснюватися не пізніше завершення звітного податкового року.

За рознарядкою районної державної адміністрації заготівельні (переробні)
підприємства, організації виписують покупцеві сільськогосподарської
продукції та продуктів її переробки рахунок на суму вартості
реалізованої продукції, збільшену на суму витрат, пов’язаних з
прийманням, зберіганням і реалізацією такої продукції. Продукція
реалізується покупцеві на умовах передоплати.

Покупець перераховує кошти на спеціальний рахунок заготівельного
(переробного) підприємства, організації, на якому акумулюються тільки
кошти, отримані від реалізації сільськогосподарської продукції, що
надійшла в рахунок погашення фіксованого сільськогосподарського податку.

Заготівельне (переробне) підприємство, організація зобов’язані
перерахувати кошти, отримані за реалізовану сільськогосподарську
продукцію, за вирахуванням витрат, пов’язаних з прийманням, зберіганням
і реалізацією такої продукції, на окремий рахунок відділення Державного
казначейства в районі протягом трьох банківських днів від дня їх
надходження.

Суми нарахованого (внесеного) фіксованого сільськогосподарського податку
включаються до складу валових витрат платника.

За порушення податкового законодавства передбачена відповідальність
згідно Закону України від 21.12.00 р. № 2181-ПІ «Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами».

Ставка

Об’єкт оподаткування

Платники

а) 10%, якщо товари підлягають продажу протягом 3 днів;

б) 20%, якщо товари підлягають продажу протягом 7 днів

X

Фізичні особи

Сумарна вартість товарів

Сума податку, належна до сплати в бюджет, але не менше за одну
мінімальну зарплату

Похожие записи