КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

“Податковий кредит” ПЛАН

1. Поняття про податковий кредит

2. Податковий кредит фізичним особам

3. Витрати на навчання

4. Благодійність

5. Інші витрати

Висновки

Список використаної літератури

1. Поняття про податковий кредит

1 січня 2004 року вступив у силу Закон України «Про податок з доходів
фізичних осіб» (далі — Закон), що частково замінив декрет Кабінету
Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який діяв з 1993
року. Нововведений Закон встановлює нове право фізичних осіб на
зменшення річного оподатковуваного доходу.

Стаття 1.16 Закону визначає податковий кредит як суму (вартість) витрат,
понесених платником податку — резидентом у зв’язку з придбанням товарів
(робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом
звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та
акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його
загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками
такого звітного року.

Наказом ДПА України від 22 вересня 2003 року № 442 затверджено
Інструкцію про порядок нарахування платником податку податкового кредиту
щодо податку з доходів фізичних осіб, яка набирає чинності з 1 січня
2004 року.

Відповідно до Інструкції, платник податку – резидент, який має
ідентифікаційний номер, має право на нарахування податкового кредиту за
наслідками звітного податкового року.

Для того, щоб отримати право на податковий кредит громадянин повинен
подати до 1 квітня року, наступного за звітним, до податкового органу
річну податкову декларацію із зазначенням підстав для його нарахування.

До складу податкового кредиту включаються тільки фактично понесені
витрати, підтверджені документально, а саме: фіскальним або товарним
чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими
документами або договором, які підтверджують продавця товарів (робіт,
послуг) та визначають суму таких витрат.

Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми
загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом
звітного податкового року у вигляді заробітної плати. Якщо платник
податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за
наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні
податкові роки не переноситься.

До складу податкового кредиту платник податку – резидент має право
включити такі витрати фактично понесені ним протягом звітного
податкового року:

— частину суми процентів, сплачених ним за іпотечним кредитом (з
01.01.2005 р.);

— суму коштів або вартість майна, переданих у вигляді пожертвувань або
благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в
Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більше п’яти
відсотків від суми його загального річного оподатковуваного доходу
такого звітного року;

— суму власних коштів, сплачених громадянином на користь закладів
охорони здоров’я для компенсації вартості послуг з його лікування або
лікування члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у тому числі з
придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних
пристосувань, у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду
загальнообов’язкового медичного страхування (набере чинності з початку
року, наступного за роком набрання чинності Закону про загальобов’язкове
медичне страхування);

— суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти
протягом звітного податкового року, яку платник податку або члени його
сім’ї першого ступеня споріднення мають право включити до податкового
кредиту, яка не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для
працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року,
помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (в 2003 році
така сума становить 510 гривень), помноженої на кількість місяців
(повних або неповних) навчання протягом такого звітного податкового
року;

— суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових
внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами
довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування
як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня
споріднення, що не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи
неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір
страхування):

а) при страхуванні платника податку – суму, визначену у пункті 6.5.1.
пункту 6.5 статті 6 Закону України від 22.05.2003 р. №889-ІУ “Про
податок з доходів фізичних осіб”, тобто розміру, що не перевищує суми
місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на
1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до
найближчих 10 гривень;

б) при страхуванні члена сім’ї платника податку першого ступеня
споріднення – 50 відсотків суми, визначеної в частині “а” цього
підпункту.

Після закінчення 2004 року платник податку може скористатись податковим
кредитом за такими витратами: пожертвування або благодійні внески,
навчання, страхові внески за договорами довгострокового страхування
життя, на усиновлення дитини.

Платник податку зобов’язаний вести облік доходів та витрат у обсягах,
достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного
доходу, у разі коли такий платник податку зобов’язаний Законом подавати
декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру
сплаченого податку, у тому числі при застосуванні права на податковий
кредит. Також громадянин повинен зберігати протягом строку давності,
встановленого законом (1095 днів), документи, на підставі яких
формується податковий кредит та на вимогу податкового органу пред’являти
документи і відомості пов’язані з виникненням доходу та права на
отримання податкового кредиту, обчисленням та сплатою податку з доходів
фізичних осіб, та підтверджувати необхідними документами достовірність
відомостей, зазначених у декларації з цього податку.

Вже після закінчення 2004 року платник податку може скористатися
податковим кредитом за такими витратами: пожертвування або благодійні
внески, навчання, страхові внески за договорами довгострокового
страхування життя, на усиновлення дитини. Згідно з прикінцевими
положеннями Закону витрати, пов’язані з оплатою лікування платника
податку або членів його сім’ї (у тому числі придбання ліків), можна буде
відносити до податкового кредиту з початку податкового року, наступного
за роком, в якому набере чинності закон про загальнообов’язкове медичне
страхування. А з 1 січня 2005 року, у разі набрання чинності законом, що
регулює питання іпотеки, можливо буде включати до податкового кредиту
витрати, пов’язані з оплатою частини процентів за іпотечним кредитом.
Також з 1 січня наступного року, у разі набрання чинності законом, що
регулює питання недержавного пенсійного страхування, до податкового
кредиту можна буде включати витрати платника податку на оплату страхових
внесків за договорами недержавного пенсійного страхування як платника
податку, так і членів його сім’ї.

Однак слід зауважити, що до податкового кредиту можуть включатися тільки
фактично понесені платником податку витрати, підтверджені документально,
а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною
накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які
ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких
витрат. Ці документи не потрібно надсилати податковому органу, але їх
слід зберігати протягом строку, достатнього для проведення податківцями
перевірки правильності нарахування податкового кредиту (1095 днів).
Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних
сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яку
платник подаватиме до податкового органу за своєю адресою.

Отже, для того, щоб отримати право на податковий кредит, громадянин
повинен подати річну декларацію до 1 квітня року, наступного за звітним.

Треба зазначити, що Закон містить також і обмеження права на нарахування
податкового кредиту, а саме: податковий кредит може бути нараховано
виключно резидентом, що має податковий ідентифікаційний номер, а
загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми
загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом
звітного року як заробітна плата. Якщо платник податку не скористався
правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного
податкового року, то таке право на наступні податкові роки не
переноситься.

2. Податковий кредит фізичним особам

Практично будь який податковий закон крім об’єкта оподаткування, ставки
податку та інших необхідних для обчислення податку обов’язкових умов
містить податкові пільги. Так особливістю Закону України від 22.05.2003
р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» є встановлення права
платника податку на податковий кредит.

Оскільки скоро закінчується цей податковий рік, а податковий кредит
застосовується саме за підсумками відповідного звітного року, то саме
зараз необхідно одержати повну інформацію щодо умов, порядку та строків
одержання податкового кредиту.

Податковий кредит — це сума витрат, понесених платником податку у
зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або
юридичних осіб протягом звітного року, на суму яких дозволяється
зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу,
одержаного за наслідками такого звітного року.

Іншими словами громадяни мають право суму загального річного
оподатковуваного доходу зменшити на суму деяких витрат, установлених цим
Законом і тим самим повернути собі частину сплаченого до бюджету податку
з доходів фізичних осіб.

Перелік витрат, які дозволено включати до складу податкового кредиту
визначено Інструкцією про порядок нарахування платником податку
податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб. Проте слід
зазначити, що лише частину з наведених в переліку витрат дозволено
включати до складу податкового кредиту за підсумками 2004р., а деякі
витрати передбачено включати до складу податкового кредиту не раніше
2005р.

Після закінчення 2004 р. платник податку може скористатися податковим
кредитом за такими витратами:

пожертвування або благодійні внески;

навчання;

страхові внески за договорами довгострокового страхування життя;

оплата вартості державних послуг пов’язаних з усиновленням дитини.

Закон установлює деякі обмеження в нарахуванні громадянами податкового
кредиту:

право на податковий кредит має виключно резидент України, який отримав
індивідуальний ідентифікаційний номер і є найманим працівником ;

товари, роботи, послуги повинні бути придбані у резидента України;

витрати понесені громадянином , повинні бути підтверджені документально
(фіскальний або товарний чек, касовий ордер, товарна накладна, договір
або інший документ, який ідентифікує продавця товарів ( робіт, послуг) і
визначає суму таких витрат);

загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми
загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом
звітного року у вигляді заробітної плати ;

із суми витрат , фактично понесених громадянином, за якими він має право
отримати податковий кредит, виключається сума ПДВ та акцизного збору;

зменшення оподатковуваного доходу дозволяється тільки за підсумками
звітного року (а не в момент здійснення витрат). Якщо платник податку не
скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками
звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не
переноситься.

До складу податкового кредиту платник має право віднести лише витрати,
понесені ним самостійно. Якщо певні витрати бере на себе працедавець
(наприклад, оплату навчання, лікування, внески на добровільне
страхування тощо), то до податкового кредиту такі суми не включаються

Суми податкового кредиту, нараховані громадянином за кожною з
перелічених підстав його надання, зазначаються у річній податковій
декларації, Таку декларацію треба подати до податкового органу за місцем
проживання після закінчення звітного податкового року, але не пізніше 1
квітня року що настає за звітним. Тобто за підсумками 2004року громадяни
подають декларацію з 1 січня 2005 р. по 1 квітня 2005року.

3. Витрати на навчання

До складу податкового кредиту може бути включено витрати платника
податку на оплату середньої професійної або вищої форми навчання. При
цьому згідно із Законом України «Про освіту»:

– професійно-технічні навчальні заклади – це професійно-технічне
училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної
реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище,
навчально-виробничий центр, центр підготовки та перепідготовки робочих
кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи установ, що надають
професійно-технічну освіту;

– вищі навчальні заклади – це технікум (училище), коледж, інститут,
консерваторія, академія, університет. Вищі навчальні заклади в
установленому порядку можуть створювати різні типи
навчально-науково-виробничих комплексів, об’єднань, центрів, інститутів,
філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.

Платник може врахувати у складі податкового кредиту витрати як на своє
навчання, так і на навчання членів своєї сім’ї першого ступеня
споріднення (подружжя, батьки, діти, у тому числі усиновлені). При цьому
члени сім’ї самі вибирають, хто користуватиметься податковим кредитом
щодо таких витрат. Якщо навчаються обидва з подружжя, то податковий
кредит визначається окремо для кожного з них залежно від вартості їх
навчання.

Витрати на навчання включаються до податкового кредиту в розмірі,
визначеному за кожний повний або неповний місяць навчання протягом
звітного податкового року. Хочемо звернути увагу на можливі проблеми
відображення таких сум у складі податкового кредиту. Річ у тому, що
податковий кредит передбачає облік понесених протягом звітного року
витрат, тобто за місяці навчання, які припадають на цей звітний рік. При
такому буквальному прочитанні Закону № 889 та Інструкції про податковий
кредит платник може втратити право на податковий кредит при оплаті
навчання, наприклад, у 2004 році, але за навчальні місяці 2005 року.
Погодьтеся, це нелогічно.

На нашу думку, більш спеціальною в цьому випадку є норма, яка визначає,
що витрати на навчання включаються до податкового кредиту в розмірі,
визначеному за кожний повний або неповний місяць навчання протягом
звітного податкового року. Інакше кажучи, у цьому випадку має значення
не термін здійснення платежу, а період навчання, за який проведено
платіж. Наприклад, у листопаді 2003 року громадянка Іваненко О. І.
оплатила вартість навчання своєї дочки у вузі за друге півріччя
навчального року (січень – липень 2004 року). Незважаючи на те що платіж
було здійснено до закінчення звітного 2004 року, оплату було проведено
за місяці навчання саме у 2004 році, тому така громадянка має право
включити суму оплати за навчання до податкового кредиту за підсумками
2004 року.

І навпаки, та ж громадянка Іваненко О. І. у листопаді 2004 року оплатила
вартість навчання дитини за період січень – липень 2005 року. Ця сума у
складі податкового кредиту не потрапить до річної декларації за 2004
рік, тому її буде враховано лише при поданні декларації за 2005 рік.

Слід також мати на увазі, що стосовно таких витрат існує сумове
обмеження: загальна сума річного податкового кредиту щодо витрат на
навчання не може перевищувати розмір місячного прожиткового мінімуму на
одну працездатну особу, встановленого на 1 січня звітного податкового
року, помножену на 1,4 та округлену до найближчих 10 гривень, помножену
на кількість місяців (повних чи неповних) навчання протягом звітного
року. На сьогодні гранична річна сума податкового кредиту = 510 грн. х
кількість місяців навчання у році.

Приклад. Оплачені громадянкою Іваненко О. І. витрати на навчання дочки у
вузі за січень – липень 2004 року становлять 2450 грн. Оплату проведено
6 лютого. Щомісячна сума витрат дорівнює 350 грн. (2450 : 7 міс.).
Оскільки граничний розмір (510 грн. на місяць) не перевищено, усю суму
витрат на навчання (2450 грн.) може бути включено до податкового кредиту
такої громадянки.

Вартість навчання в навчальному 2004 – 2005 році підвищилася. Громадянка
Іваненко О. І. заплатила 6 липня 2004 року за навчання дочки за осінній
семестр (вересень – грудень 2004 року) суму в розмірі 2200 грн.
Щомісячна плата за навчання становить 550 грн. (2200 : 4), що перевищує
встановлену межу 510 грн. Отже, за підсумками 2004 року громадянка
Іваненко А.І. може врахувати у складі податкового кредиту суму в розмірі
2040 грн. (510 х 4).

Загальна сума податкового кредиту за підсумками 2004 року становитиме
4490 грн. (2450 + 2040). Документи, що підтверджують право на податковий
кредит: платіжне доручення на безготівкове перерахування коштів, або
квитанція банку чи відділення зв’язку, або довідка працедавця, який за
дорученням платника податків здійснював перерахування сум коштів з
одержуваного ним доходу на його навчання або навчання інших членів його
сім’ї першого ступеня споріднення навчальним закладам.

4. Благодійність

Є серед громадян України люди, які у змозі допомогти тим, хто цього
потребує, не лише добрим словом, а й реальною матеріальною допомогою.

Більшість же наших співвітчизників самі ледь-ледь зводять кінці з
кінцями і не можуть дозволити собі надати комусь благодійну допомогу.
Але, незважаючи на це, і таким громадянам іноді доводиться ставати
благодійниками. Адже не таємниця, що багато які неприбуткові установи
(наприклад, установи охорони здоров’я), щоб не платити податки з
отриманих за послуги сум, просять здійснити оплату таких послуг у формі
благодійного внеску. Раніше платник мав право урахувати у річній
декларації понесені ним на благодійність витрати, що не підлягали
оподаткуванню в межах 4 % річного сукупного оподатковуваного доходу.
Крім того, під цю пільгу підпадали тільки пожертвування (внески) до
благодійних організацій.

Тепер же в податковому кредиті можна врахувати будь-які пожертвування чи
благодійні внески всім неприбутковим організаціям (до яких, зокрема,
належать і благодійні організації). При цьому під неприбутковими
організаціями розуміються:

а) органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та
створені ними установи чи організації, що утримуються за рахунок коштів
відповідних бюджетів. Відразу зауважимо, що згідно з пп. 9.7.7 Закону №
889 забороняється надавати благодійну чи спонсорську допомогу органам
державного управління та органам місцевої влади або створеним ними
благодійним фондам чи іншим неприбутковим організаціям, або за їх
дорученням – третім особам, якщо надання такої благодійної допомоги є
попередньою чи подальшою умовою видачі платнику податків будь-яких
дозволу, ліцензії, узгодження, державної послуги чи іншого рішення на
його користь або прискорення такої видачі (спрощення його процедури);

б) благодійні фонди і благодійні організації, створені в порядку,
визначеному законом для проведення благодійної діяльності, у тому числі
громадські організації, створені з метою проведення екологічної,
оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової
діяльності, а також творчі спілки та політичні партії, громадські
організації інвалідів та їх місцеві осередки, створені відповідно до
Закону України «Про об’єднання громадян», науково-дослідні установи та
вищі навчальні заклади III – IV рівнів акредитації, внесені до
Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави,
заповідники, музеї-заповідники;

в) пенсійні фонди, кредитні спілки, створені в порядку, визначеному
законом;

г) інші, ніж визначені в абзаці «б» цього підпункту, юридичні особи,
діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами
відповідних законів;

ґ) спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб, створені для
представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок
внесків таких засновників і не провадять господарську діяльність, за
винятком отримання пасивних доходів;

д) релігійні організації, зареєстровані в порядку, передбаченому
законом;

е) житлово-будівельні кооперативи, об’єднання співвласників
багатоквартирних будинків, створені в порядку, визначеному законом.

Що стосується сумового обмеження, то його дещо змінили. Тепер платник
має право включити до податкового кредиту такі витрати в розмірі, що
перевищує 2 %, але не більше 5 % від суми його загального
оподатковуваного доходу за звітний рік.

Бухгалтери юридичних осіб – платників податку на прибуток, упевнені, вже
стикалися з роз’ясненнями ДПАУ щодо розуміння цього обмеження включення
сум благодійної допомоги до валових витрат. Очевидно, та ж доля чекає й
на податок з доходів. Інакше кажучи, на думку ДПАУ, платник не має права
включити ці витрати до складу податкового кредиту в сумі, що менша 2 % і
перевищує 5 % річного оподатковуваного доходу, тобто фактично в розмірі
3 % (від 2 до 5). Розглянемо зазначене вище на прикладі.

Приклад 2. Громадянин Петренко М. С. 10.06.2004 р. надав благодійну
допомогу установі охорони здоров’я в сумі 500 грн. При цьому його річний
оподатковуваний доход за підсумками 2004 року склав 4800 грн.

Розрахуємо «інтервал» податкового кредиту:

• від 96 грн. (4800 х 2 %);

• до 240 грн. (4800 х 5 %).

Відповідно громадянин Петренко М. С. має право включити до податкового
кредиту суму благодійного внеску в розмірі 144 грн. (240 – 96). Нам
залишається тільки сподіватися, що думка ДПАУ із цього питання зміниться
і що в новій річній декларації про доходи у складі податкового кредиту
платнику дозволять відображати всю суму благодійних внесків у межах 5 %
його річного оподатковуваного доходу, якщо, звичайно, ця сума перевищила
2 % межу. Тим більше, що перший крок до цього вже зроблено в Інструкції
про податковий кредит (див. «В якому розмірі благодійні витрати
відображаються в податковому кредиті?».

В якому розмірі благодійні витрати відображаються в податковому кредиті?
Витяг із п. 3.2 Інструкції про податковий кредит.

«Якщо сума коштів або вартість майна, що були передані у звітному
податковому році платником податку у вигляді пожертвувань або
благодійних внесків неприбутковим організаціям, становить менше двох
відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого
звітного податкового року, така сума коштів або вартість майна не
включається платником податку до податкового кредиту.

Якщо сума коштів або вартість майна, що були передані у звітному
податковому році платником податку у вигляді пожертвувань або
благодійних внесків неприбутковим організаціям, перевищує п’ять
відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого
звітного податкового року, розмір такого перевищення також не
включається платником податку до податкового кредиту». (Витяг із п. 3.2
Інструкції про податковий кредит ). У цьому випадку за умовами
попереднього прикладу громадянин Петренко М. С. зможе відобразити в
податковому кредиті суму в розмірі 240 грн. Ми однозначно підтримуємо
саме такий підхід у визначенні суми, що дає право на податковий кредит.

Документи, що підтверджують право на податковий кредит: платіжне
доручення на безготівкове перерахування благодійних внесків; квитанції
банку, відділення зв’язку, неприбуткової організації; довідка
працедавця, який за дорученням платника податків здійснював
перерахування сум таких внесків до неприбуткових організацій з
одержуваного ним (платником податку) доходу.

При цьому громадянин не зобов’язаний доводити податковому органу, що
установу (організацію), якій здійснено пожертвування (благодійні внески)
коштів (майна), включено до Реєстру неприбуткових установ та
організацій. Приналежність конкретної установи (організації) до
категорії неприбуткової та її наявність у Реєстрі неприбуткових установ
та організацій установлюються компетентним працівником податкового
органу під час виконання процедур перевірки відповідних платіжних
документів. При цьому зазначена процедура є складовою функціональних
обов’язків компетентного працівника податкового органу (п. 3.2
Інструкції про податковий кредит).

5. Інші витрати

До інших витрат, суму яких платник може включити до податкового кредиту,
входять:

– витрати на штучне запліднення незалежно від того, чи перебуває такий
платник у шлюбі з донором;

– оплата вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита,
пов’язаних з усиновленням дитини.

Такі витрати включаються до податкового кредиту без обмеження. Головне,
щоб їх було понесено протягом звітного податкового року і в платника
були підтверджуючі документи про такі витрати (платіжні доручення,
квитанції, корінці до прибуткового касового ордера, договори тощо).

Витрати, які може бути враховано в податковому кредиті, починаючи зі
звітного 2005 року.

Висновки

Податковий кредит – це сума (вартість) витрат, понесених платником
податку – резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у
резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім
витрат на сплату ПДВ та акцизного збору), на суму яких дозволяється
зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, отриманого за
результатами такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Для зручності розглядатимемо окремо кожний випадок понесених витрат, на
суму яких можна зменшувати оподатковуваний доход. Але спочатку
відзначимо основні положення про податковий кредит:

– громадянин має право врахувати ці витрати лише після закінчення
звітного року шляхом їх відображення в річній декларації про доходи;

– протягом року і до закінчення термінів розгляду декларації податковими
органами документи, що підтверджують понесені витрати, платник зберігає
у себе;

– платник має вести облік отриманих протягом року доходів і понесених
витрат;

– сума податкового кредиту враховується тільки в межах загального
річного оподатковуваного доходу платника. Сума перевищення податкового
кредиту над загальним річним оподатковуваним доходом не враховується і
не переноситься на наступний рік;

– суми витрат, не включені до податкового кредиту за підсумками звітного
року, на наступний звітний рік не переносяться, тобто право на
податковий кредит виникає тільки щодо витрат, фактично понесених у
звітному році.

Список використаної літератури

Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, 2004.

Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91р. №1251
//Відомості Верховної Ради (ВВР),1991.- №39.-ст.510 із змінами та
доповненнями.

Азаров М.Я., Бондаренко Г.І., Мельник П.В., Лєкар С.І., Зайцев В.І.,
Макаров Д.В., Тарангул Л.Л. Про податки і збори населенню України. К.,
2000.

Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки: Довідник / за
ред. Азарова М.Я. — К.: Експерт-Про, 2000.

Бутинець Ф.Ф., Шатило Н.В. Податковий облік в Україні — Житомир, 1998. г

Бюджетний кодекс України № 2542-ІП від 21.06.2001.

Вишневский В.П. Налоги Украины: теория й практика- Донецк, 1997.

Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник. —
К.: Товариство «Знання» КОО, 1998.

Буряковський В.В. Удосконалення податку на додану вартість // Фінанси
України. — 1998.-№12

Дубов В.В. Действующая налоговая система й пути ее совершенствования //
Финансы. — 1997.-№ 4.

PAGE

PAGE 11

Похожие записи