ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Суть і значення податкового контролю

Розділ 2. Форми, прийоми і методи податкового контролю

Розділ 3. Податковий контроль як елемент податкового

менеджменту

Розділ 4. Методика оформлення результатів документальної перевірки

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Податкова система як один із важливих атрибутів держави формується і
розвивається із становленням державності. Аналіз становлення та розвитку
системи оподаткування, її проблеми і шляхи удосконалення сьогодні
заслуговують на особливу увагу.

В житті кожного суспільства має підтримуватись баланс між окремою
людиною і державною машиною. Більше того, суспільство розвивається тим
успішніше, чим краще збалансовані відносини особистості і держави. І,
навпаки, якщо превалюють інтереси тієї чи іншої сторони, в суспільстві
починається загнивання, наростають руйнівні і дестабілізуючи елементи.

Для нормальної життєдіяльності людині потрібно задовольняти потреби у
певних благах, і щоб їх отримати, люди працюють, створюючи матеріальні,
інтелектуальні, духовні та інші цінності. Проте людина не може існувати
поза суспільством і державою, а тому індивідуум мусить частину
створеного ним багатства віддавати державі, яка за це бере на себе
зобов’язання задовольняти певну суму потреб кожного індивідуума та
здійснювати соціальні функції: забезпечувати соціально незахищені
верстви населення — пенсіонерів, інвалідів, дітей; утримувати атрибути
держави (армію, міліцію, владні структури тощо) та інституції зовнішніх
відносин і безпеки; підтримувати гуманітарні галузі — культуру, освіту,
охорону здоров’я тощо. Витрати на названі цілі притаманні будь-якому
суспільству. Але забезпечити їх можна лише за рахунок частини багатства,
створеного людьми. Чим більше людина вироблятиме, тим більша грошова
маса доходу припадатиме на податкову ставку, яку вона має сплачувати.

Найважливішим механізмом підтримання балансу між інтересами людини і
державної машини є податкова система — система збирання податків. Саме
вона формує економічну частину балансу суспільства «людина — держава»,
забезпечуючи існування як державної машини, так і задіяних у ній
індивідуумів.

Філософсько-методологічний принцип оподаткування полягає в тому, що
податок — це добровільна і невелика частка прибутку чи доходу, яку
віддає той, хто його одержує за свою працю, на загальносоціальні потреби
і утримання державних інституцій. Податки є невід’ємним джерелом
поповнення доходної частини бюджету.

За своєю природою вони є абсолютним злом, бо люди не повинні віддавати
будь-кому результати своєї праці безоплатно. Однак така повинність
необхідна, бо людина живе в суспільстві і не вільна від нього. Тож
завдання держави полягає в тому, щоб створити таку систему податків, яка
б утримувала баланс у стані стабільності, а не конфліктності.

Як переконує світовий досвід, ефективність оподаткування залежить від
раціональної побудови податкової системи і рівня організації податкової
служби в державі. Із поєднанням цих факторів проявляється об’єктивність
і суб’єктивність системи оподаткування. Об’єктивність — через те, що
раціонально побудована податкова система дає змогу ефективніше
використовувати об’єктивні функції податків, а суб’єктивність — через
те, що існування податкової системи означає наявність податкової служби,
з допомогою якої держава проводить свою суб’єктивну діяльність у сфері
оподаткування. Причому ці фактори тісно взаємопов’язані, тому суттєві
зміни принципів побудови податкової системи супроводжуються перебудовою
організації роботи податкової служби.

Певна робота в галузі оподаткування проводилася в Україні ще за
радянських часів, коли податкова система була замінена системою платежів
до бюджету, яка контролювалася відповідними органами. Робота щодо
державних доходів у Міністерстві фінансів СРСР була покладена на
Управління державних доходів. У міністерствах фінансів союзних республік
працювали управління державних доходів, а в міністерствах фінансів АРСР,
крайових, обласних і міських фінансових органах — відділи державних
доходів. Управління і відділи виконували функції, пов’язані з
організацією роботи щодо державних доходів на відповідній території, а
також контролювали правильність нарахування платежів і виконання
зобов’язань перед бюджетом.

Безперечно, дана тема для наукового дослідження є актуальна, тому саме
вона і була обрана мною для написання курсової роботи.

Метою роботи стало вивчення питань – сутності і значення податкового
контролю, форм, прийомів і методів податкового контролю, податкового
контролю як елементу податкового менеджменту, методики оформлення
результатів документальної перевірки.

Для досягненя мети мною були проаналізовані численні нормативно-правові
акти, а також наукова та монографічна література по предмету роботи.
Зокрема, можна назвати хоча б окремі праці: Воронкова О.М. “Контрольна й
аналітична робота податкової служби України”, Вурлакова Л.В. “Система
налогообложения: (отечественный й зарубежный опыт)”, Геги П.Т., Доля
Л.М. “Основи податкового права”, Криницкого И.Е., Кучерявенко Н.П.
“Налоговое право”, Федосова В.М. “Податкова система України”,
Поддєрьогіна А.М. “Податкова система України на шляху розвитку”, Соскіна
О. “Концепція трансформації податкової системи в Україні”, Стояна В.І.
“Удосконаленя податкової системи України”, Ткаченко В.А., Каламбета
С.В., Кармазіна Ю.А. “Удосконалення податкового механізму на основі
визначеня податкового потенціалу” та ряд інших.

Дана робота розкривається у наступній структурі: розділі 1 “Суть і
значення податкового контролю”, розділі 2 “Форми, прийоми і методи
податкового контролю”, розділі 3 “Податковий контроль як елемент
податкового менеджменту”, розділі 4 “Методика оформлення результатів
документальної перевірки”.

Розділ 1. Суть і значення податкового контролю

Певна робота в галузі оподаткування проводилася в Україні ще за
радянських часів, коли податкова система була замінена системою платежів
до бюджету, яка контролювалася відповідними органами. Робота щодо
державних доходів у Міністерстві фінансів СРСР була покладена на
Управління державних доходів. У міністерствах фінансів союзних республік
працювали управління державних доходів, а в міністерствах фінансів АРСР,
крайових, обласних і міських фінансових органах — відділи державних
доходів. Управління і відділи виконували функції, пов’язані з
організацією роботи щодо державних доходів на відповідній території, а
також контролювали правильність нарахування платежів і виконання
зобов’язань перед бюджетом.

У багатьох міських і у всіх районних фінансових відділах були
організовані інспекції з державних доходів, на які було покладено:

— систематичний контроль за виконанням планів державних доходів,
правильним нарахуванням і своєчасною сплатою платежів до бюджету;

— вивчення економічного стану підприємств і господарських організацій
для виявлення можливостей для зростання доходів бюджету;

— постійне вивчення рівня рентабельності виробництва товарів і внесення
пропозицій щодо зміни чинних ставок податку з обороту;

— ведення обліку та звітності за державними доходами;

— підготовка до розгляду скарг і заяв щодо нарахування та стягнення
платежів до бюджету, які надійшли від господарських організацій.

Слід зауважити, що деякі положення стосовно порядку справляння бюджетних
доходів і виконання плану надходжень платежів до бюджету знайшли
втілення в системі оподаткування і в незалежній Україні. Перехід до
нової системи формування бюджету відбувається поступово, з урахуванням
соціально-економічних особливостей суспільства та дотриманням певних
етапів її становлення.

Початком законодавчого закріплення функцій податкового контролю в
Україні вважається 1990 рік, коли на основі Закону України «Про державну
податкову службу» почали функціонувати податкові органи в особі
Державної податкової інспекції, головним завданням якої було
забезпечення додержання податкового законодавства, повний облік
платників податків та інших обов’язкових платежів до бюджету, здійснення
контролю за правильністю обчислення та сплати цих платежів. На вищий
сходинці Державної податкової інспекції перебувала Головна ДПІ, на
середній — ДПІ Республіки Крим, областей і міст із районним поділом, а
на низовій — ДПІ районів і міст обласного підпорядкування1.

Таким чином, нині в Україні з урахуванням низки прийнятих законодавчих
актів головним органом Державної податкової служби є Державна податкова
адміністрація України, якій підпорядковуються ДПА в Автономній
Республіці Крим, областях, місті Києві та місті Севастополі, а їм, у
свою чергу, підзвітні державні податкові інспекції у районах, містах
(крім Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані
державні податкові інспекції. Згідно із статтею 2 Закону України «Про
державну податкову службу» завданнями органів державної податкової
служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів та
державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а
також неподаткових доходів, установлених законодавством; внесення у
встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового
законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом,
нормативно-правових актів і методичних рекомендацій із питань
оподаткування, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб —
платників податків й інших обов’язкових платежів та єдиного банку даних
про платників податків — юридичних осіб; роз’яснення законодавства з
питань оподаткування серед платників податків і, нарешті, запобігання
злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції
податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та
провадження у справах про адміністративні правопорушення. Протягом
усього періоду існування української податкової служби її діяльність
значною мірою обмежувалася контролюючими заходами.

Але формування централізованих фондів фінансових ресурсів держави має
відбуватися на основі глибокого вивчення економічної ситуації в країні
та детального аналізу результатів фінансово-господарської діяльності
підприємницьких структур різної форми власності й доходів окремих груп
громадян. Завданнями аналітичної роботи податкової служби є також
вивчення та аналіз економічного стану й системи оподаткування в державі,
вивчення податкового навантаження на платників податків та зборів,
аналіз показників, які впливають на фінансові результати, розробка
рекомендацій і заходів для нормалізації фінансово-господарської
діяльності підприємств окремо взятої галузі й розробка загальних
економічних засад оподаткування.

Важливим етапом у становленні системи оподаткування України було
прийняття у 1997 році нової редакції Закону «Про систему оподаткування»,
який ознаменував собою черговий етап становлення національної податкової
системи. Цим законом передбачалася зміна фіскальної спрямованості
оподаткування на регулюючу. Логічно, що при такому реформуванні
податкової системи її першим принципом стало стимулювання
підприємницької і виробничої діяльності та інвестиційної активності.
Проте виявляється неузгодженість цього закону із законодавчими актами
щодо конкретних податків. Так, у Законі України «Про систему
оподаткування» наголошується на введенні пільг щодо оподаткування
прибутку (доходу) спрямованого на розвиток виробництва. А в чинному
законодавстві стосовно прибутку (доходу), такі пільги поширюються тільки
на прибуток підприємств, отриманий від реалізації спеціальних продуктів
дитячого харчування власного виробництва. Умовно сюди ж можна віднести
суми страхового резерву на валові витрати. Та й взагалі тільки
податкових пільг буде недостатньо для стимулювання ділової активності.

Тепер повернемося до принципів побудови системи оподаткування, їх
перелік у новому законі збільшений порівняно з чотирма попередніми на
сім найменувань. Водночас вилучено такий важливий принцип, як поєднання
інтересів держави і платника податків, без якого неможлива ефективна
система оподаткування. Це в котре доводить наукову необґрунтованість та
інтуїтивний характер податкових рішень, не підкріплених аналітичними
розрахунками.

Також незадовільним залишилося визначення як податку і збору
(обов’язкового платежу), так і самої системи оподаткування, що знову не
передбачає системності. Визначення системи оподаткування залишилося в
межах сукупності податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів
та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому
законами України порядку. Але така сукупність являє собою не що інше, як
податкову систему. На нашу думку, у визначенні системи оподаткування,
зокрема переліку податкових платежів, повинні мати місце функції та
основні елементи оподаткування, а також податковий процес і принципи
його організації.

Розділ 2. Форми, прийоми і методи податкового контролю

Податковий процес містить декілька етапів і починається із розробки
загальної концепції оподаткування, визначення принципів податкової
політики, встановлення сукупності податків і зборів (обов’язкових
платежів), тобто складу податкової системи, а також функцій, прав та
обов’язків платників податків і органів податкової служби. Далі
законодавчо регламентується справляння кожного податку через прийняття
окремих законів, які в узагальненому вигляді визначають об’єкт
оподаткування, платників податку, ставки, пільги, методики обчислення,
порядок і форми розрахунків із бюджетом. Для чіткішої організації і
деталізації справляння податків ДПА України в межах чинного
законодавства розробляє і видає нормативно-методичні документи, які
конкретизують порядок обчислення, сплати і контролю за окремими
податками, а також порядок оформлення податкової звітності. Форми
податкових розрахунків, звітів, декларацій, пов’язаних з обчисленням і
сплатою податкових платежів, декларацій про валютні цінності,
реєстраційних документів платників податків, повідомлень про відкриття і
закриття банківських рахунків, а також форми звітів про діяльність
органів податкової служби затверджує ДПА України. Ця ж структура
організовує роботу податкової служби і визначає її основні напрями,
форми і методи.

Вихідною функцією податкових органів є облік платників і надходжень
податків. Він спрямований на визначення складу платників, їх основних
характеристик і є основою здійснення контролю за дотриманням ними
податкового законодавства. В обов’язковому порядку суб’єкт
підприємницької діяльності після реєстрації в органах виконавчої влади
має зареєструватися в податковій інспекції за місцем знаходження
юридичної особи або за місцем проживання, місцем отримання основного
доходу або податковою адресою фізичної особи. Формуванням і веденням
Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та Єдиного банку
даних про платників податків — юридичних осіб займається ДПА України. На
рівні податкових інспекцій відділами обліку і звітності відкриваються
картки особових рахунків за окремими видами платежів, за якими
проводиться оперативний облік податкових платежів, донарахованих сум за
результатами документальних перевірок, облік розстрочок, взаємозаліків,
пільг та відшкодування податків, а також сплати і стягнення фінансових
санкцій. На основі щоденної та періодичної інформації формуються
оперативні й статистичні звіти, які створюють інформаційну базу для
подальшої аналітичної роботи в податковому процесі.

Основною метою аналітичної роботи в податковому процесі є визначення та
оцінка кількісних і якісних показників податкових надходжень, а також
факторів, що їх зумовлюють. Аналітична робота містить прогнозування й
аналіз податкових надходжень та їхніх джерел, дослідження впливу
оподаткування на економічний стан у державі, вивчення розмірів податків
і зборів, оцінку чинників, які впливають на надходження податків,
розробку загальних економічних засад оподаткування. До того ж у ході
аналітичної роботимають не тільки реалізовуватися фіскальні завдання, а
й закладатися інструменти оптимізації оподаткування через застосування
регулюючих і контролюючих важелів.

Незважаючи на майже десятирічний період існування української системи
оподаткування, досі немає спеціальних методик та аналітичної бази
планування та аналізу податкових надходжень до бюджету. Нині вихідним
етапом розрахунків прогнозів надходжень податкових платежів до бюджету є
планування на регіональному рівні за допомогою застарілого
нормативно-статистичного методу, в основу якого покладені дані про
податкові надходження в розрізі окремих джерел за минулий рік з
урахуванням прогнозних індексів цін. Але для визначення оптимальних
планових показників слід враховувати також їхні тенденції й загальні
закономірності соціально-економічного розвитку суспільства, від яких у
першу чергу залежить можливість виконання платниками своїх податкових
зобов’язань. Тому на стадії аналітичної обробки та аналізу інформації,
яка передує безпосередньому розрахунку планових показників, треба
використовувати дані не тільки офіційних органів, а й конкретних
платників податків. Зокрема, при плануванні податку на прибуток
підприємств мають враховуватися такі дані:

— загальна кількість потенційних платників податків;

— сума доходу (прибутку) підприємств за минулий період, її зростання або
зниження відповідно до змін обсягів виробництва;

— тенденції підприємств до інвестування або накопичення капіталу;

— соціально-економічні наслідки збільшення або зменшення ставок даного
податку.

Спеціальні аналітичні розрахунки необхідно здійснювати і в процесі
планування податкових надходжень на рівні регіонів. Це можуть бути:

— загальна інвентаризація майна та ресурсів території;

— оцінка дохідності територіальної власності;

— визначення темпів економічного зростання регіонів;

— прогнозування рівня інфляції, індексів цін та інших економічних
чинників, які впливають на процес оподаткування1.

Як для планування податкових надходжень, так і для управління податковим
процесом потрібні дані не тільки про виконання бюджетних завдань
податкових доходів і результати діяльності податкової служби, а й про
вплив оподаткування на економічний розвиток і його тенденції. Таку
інформацію отримують у процесі аналітичної обробки та аналізу фактичних
сум податкових надходжень шляхом порівняння їх із даними минулих
періодів і передовим досвідом, а також за допомогою оцінки впливу
факторів макро-і мікрое-кономічного стану на кінцеві результати
оподаткування. У процесі аналітичної роботи виявляються недоліки,
невикористані можливості й перспективи податкового процесу.

Результатом аналітичної роботи є економічна ефективність управлінських
рішень, які приймаються в процесі справляння податків. Тому від методів
і прийомів, що використовуються при аналітичних розрахунках, залежить
рівень наукового обгрунтування податкового процесу. Як свідчить
практика, вдосконалення потребує не тільки інформаційно-аналітична база,
а й самі методи розрахунку планових показників та аналізу їх виконання.
У процесі аналітичної роботи мають застосовуватися сучасніші методи, які
виправдали себе в податковій практиці зарубіжних країн:
кореляційно-регресивні та багатофакторні моделі, теорія експертних
оцінок, імітаційні методи й методи оптимізації планових рішень.
Зазначені методи орієнтуються на застосування певних програмних заходів,
тобто уніфікацію і стандартизацію податкової звітності та її
показників1.

У ході аналітичної роботи здійснюється обгрунтування не тільки планових
показників, а й результатів контрольної роботи, яка є невід’ємним
елементом і необхідною умовою податкового процесу. Податковий контроль
зумовлений необхідністю перевірки виконання платниками своїх обов’язків,
які безпосередньо встановлені статтею 9 Закону України «Про систему
оподаткування», а саме:

1) проводити бухгалтерський облік, складати звітність про
фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у
терміни, встановлені законами;

2) подавати до державних податкових та інших державних органів
відповідно до законів податкові декларації, бухгалтерську звітність та
інші документи, відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і
зборів (обов’язкових платежів);

3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у
встановлені законами терміни;

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження
приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з
утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок із питань
обчислення та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів)1.

Невиконання цих обов’язків спричинює податкові правопорушення, за які
платники податків несуть адміністративну, фінансову та кримінальну
відповідальність. До таких правопорушень належать:

— порушення порядку реєстрації в податкових органах;

— порушення порядку ведення та зберігання звітності, пов’язаної з
оподаткуванням;

— порушення термінів сплати податків і подання податкової звітності;

— фальсифікація даних обліку і звітності;

— приховування або викривлення відомостей про об’єкти оподаткування чи
сум податків;

— протидія працівникам податкових органів при проведенні перевірок;

— вчинення тиску на працівників податкових органів;

— свідоме приховування податкових правопорушень тощо.

Відповідальність платників податків за порушення податкового
законодавства переважно представлена системою адміністративного та
фінансового санкціонування у вигляді пені й штрафів і незначною мірою
кримінальної відповідальності аж до позбавлення волі за ухилення від
сплати податків, причому санкціонування ведеться в розрізі окремих
податків.

На нашу думку, доцільно скористатися досвідом банківського нагляду щодо
диференціації інтенсивності контролю залежно від наявності порушень у
діяльності суб’єкта підприємництва і проведення податкового контролю в
трьох напрямах. Загальному контролю підлягають підприємства, які
стабільно працюють і дотримуються вимог чинного законодавства у сфері
оподаткування. Інтенсивний контроль застосовується до суб’єктів
господарювання, які періодично порушують податкове законодавство.
Постійний контроль поширюється на підприємства, які систематично (один
раз на квартал) порушують податкове законодавство і ухиляються від
оподаткування.

Слід зауважити, що базою підвищення якості контролюючої роботи має стати
аналіз і накопичення аналітичної інформації за результатами попередніх
перевірок підприємницьких структур щодо дотримання податкового
законодавства. Отже, необхідно посилити аналітичну і контрольну роботу
податкової служби як основи підвищення рівня національного
оподаткування. Від ефективності цих напрямів діяльності залежить
життєздатність і дієвість системи оподаткування, тому що вони об’єктивно
зумовлені всім ходом податкового процесу і є його невід’ємною частиною1.

Розділ 3. Податковий контроль як елемент податкового менеджменту

Серед численних економічних проблем, що постали перед Україною у період
переходу до ринкової форми ведення господарства, одне з чільних місць
посідає проблема розбудови ефективного державного податкового
менеджменту, розв’язання якої має здійснюватися шляхом вивчення, аналізу
творчого осмислення існуючої в Україні законодавчої бази і накопиченого
у світі досвіду у сфері оподаткування.

Податковий менеджмент реалізується на практиці через елементи, що
виступають відносно самостійними комплексами податкових заходів. Проте
лише за умови використання всіх елементів податкового менеджменту можна
досягнути максимального результату або синергійного ефекту — процесу
досягнення посилюючого ефекту внаслідок взаємодії всіх складових.

Синергійними елементами податкового менеджменту виступають:

— інформаційне забезпечення;

— економічний аналіз;

— планування і прогнозування;

— оперативна робота;

— контроль;

— оптимізаційне регулювання;

— внутрішня і зовнішня координація;

— засоби адаптаційного характеру.

Податкове планування і прогнозування — особливі елементи знаходження і
прийняття рішень, основним завданням яких є економічне обгрунтування
забезпечення якісних і кількісних параметрів, перспективних програм
соціально-економічного розвитку, з позицій існуючої в державі податкової
концепції. При податковому плануванні й прогнозуванні не лише
реалізовуються фіскальні завдання, але й закладаються основи оптимізації
тактики і стратегії податкового регулювання і контролю.

Взаємодію складових елементів регулювання у податковому менеджменті
зображено на рисунку 1.

Податковий контроль — елемент податкового менеджменту і важлива умова
його ефективності. Це — діяльність посадових осіб органів податкової
служби щодо спостереження за відповідністю процесу організації
платниками податків обліку об’єктів оподаткування, методики обчислення
та сплати податків прийнятими законодавчими актами з питань
оподаткування, щодо виявлення відхилень, допущених у ході виконання
податкових правил, та визначення впливу наслідків порушень на податкові
зобов’язання. Податкові контрольні дії охоплюють всю систему
оподаткування, а також здійснюються в розрізі окремих податків,
податкових груп, груп платників податків, територій. Податковий контроль
пронизує економіку по вертикалі і по горизонталі, забезпечуючи виконання
правил бухгалтерського обліку і звітності, законодавчих основ
оподаткування1.

Розділ 4. Методика оформлення результатів документальної перевірки

Для досконалого та якісного відображення результатів проведених
документальних перевірок суб’єктів підприємницької діяльності —
юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів
ДПАУ видала Наказ про Порядок оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб’єктами підприємницької діяльності — юридичними особами, їх
філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами1.

N

Tнадається керівнику, який очолює перевірку, а другий залишається в
структурному підрозділі, працівник якого склав цю довідку.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад
виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та
валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних
вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві
обставини фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької
діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень
податкового та валютного законодавства.

Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства
викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в
повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які
зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують
наявність зазначених фактів.

Акт документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії
і в електронному вигляді державною мовою і мати наскрізну нумерацію
сторінок.

У разі відсутності первинних документів, що підтверджують факт
порушення, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або
інших працівників підприємства (в межах їх компетенції), що
перевіряється.

Титульний аркуш акта документальної перевірки друкується на номерному
бланку органу державної податкової служби для складання актів
документальних перевірок. Перший примірник акта в оригіналі залишається
в органах державної податкової служби.

У разі необхідності використання у змісті акта скорочених назв і
загальноприйнятих абревіатур при першому вживанні відповідне
словосполучення наводиться повністю з одночасною вказівкою в дужках
його скороченої назви або абревіатури, які будуть використовуватись
далі в тексті.

В акті документальної перевірки, розрахунках та інших матеріалах не
допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та
інших даних.

Усі вартісні показники відображаються у гривнях, а показники, що
виражені в іноземній валюті, підлягають відображенню в акті
документальної перевірки з одночасною вказівкою їх еквівалента у
національній валюті України за курсом валют, що встановлений
Національним банком України на дату проведення фінансово-господарської
операції.

Інформація, що міститься в акті документальної перевірки, не підлягає
розголошенню органом державної податкової служби і її співробітниками,
а також передачі в інші органи, за винятком випадків, передбачених
законодавством.

У разі, якщо платник податків відмовляється від проведення
документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення
або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження
приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з
отриманням інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових
апаратів, комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за
готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових
комплексів, систем та засобів штрихового кодування, складається акт
відмови від допуску до перевірки.

Акт відмови від допуску до перевірки — це акт, який складається
посадовими особами податкового органу в разі відмови підприємства в
допуску до перевірки.

Акт відмови від підпису — акт, який засвідчує відмову посадових осіб
підприємства від підписання акта документальної перевірки. При цьому в
акті зазначається про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення)
керівника і головного бухгалтера підприємства із змістом акта перевірки,
обов’язками, правами і відповідальністю платника податків.

Акт відмови від допуску до перевірки та акт відмови від підпису
підписується не менш як трьома особами.

Акт документальної перевірки повинен складатися з трьох частин:

I — вступна;

II — описова;

III — висновок

та інформативних додатків.

Вступна частина акта документальної перевірки повинна містити такі дані:

дата підписання акта перевірки (число, місяць, рік підписання акта
посадовими особами, що проводили перевірку, та посадовими особами
підприємства);

номер акта перевірки (порядковий номер журналу реєстрації перевірок,
код структурного підрозділу, код за ЄДРПОУ підприємства);

місцезнаходження підприємства;

повна і скорочена назва підприємства відповідно до установчих
документів;

підстави для проведення документальної перевірки;

дата та номери посвідчень на документальну перевірку, назва органу
державної податкової служби, який його виписав;

посади осіб, назва структурного підрозділу, назва органу податкової
служби, прізвища, імена, по батькові, посади осіб, що проводять
перевірку;

документальна перевірка (планова чи позапланова);

період, за який проводиться перевірка діяльності підприємства;

інформація про направлення повідомлення підприємству про проведення
планової перевірки;

інформація про посадових осіб, відповідальних за фінансово-господарську
діяльність підприємства за період, що перевіряється, із зазначенням
наказів про призначення та звільнення із займаної посади;

інформація про наявність журналу реєстрації перевірок підприємства та
вчинення в ньому запису про проведення перевірки;

термін проведення перевірки (при необхідності зазначити перерву в
роботі);

дані про реєстрацію (перереєстрацію) платника податків в органах
виконавчої влади (назва документа, назва органу, дата і реєстраційний
номер), дата взяття на облік державним податковим органом (назва
документа, назва органу державної податкової служби та дата взяття на
облік), реєстраційні дані платника ПДВ (назва документа, дата, номер,
індивідуальний податковий номер);

дані про розмір статутного фонду, засновників, розмір їх внесків до
статутного фонду, форма внесення (у разі необхідності), а також коди за
ЄДРПОУ — для юридичних осіб;

код форми власності, підпорядкованість для державних підприємств;

перелік структурних підрозділів;

інформація про види діяльності, які здійснювало підприємство за період,
що перевірявся, та види діяльності, що підлягають ліцензуванню (номер і
дата видачі ліцензії, назва органу, що видав ліцензію, терміни початку
і закінчення дії ліцензії);

дані про наявність рахунків у банках та інших фінансових установах із
зазначенням своєчасності надання повідомлення про їх відкриття
(закриття

інформація про попередню комплексну документальну перевірку із
зазначенням назви органу державної податкової служби, дати та номера
акта перевірки, періоду перевірки (планова чи позапланова, установлені
порушення та вжиті заходи щодо усунення виявлених недоліків);

інформація про документи, які використані при даній перевірці,
згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод
— суцільний, вибірковий);

інформація про зустрічні перевірки, проведені у ході документальної
перевірки, про надіслані запити на їх проведення до інших органів
державної податкової служби;

перелік комп’ютерних автоматизованих інформаційних систем, інформація
яких використана під час перевірки;

інформація про те, чи є підприємство засновником (учасником), акціонером
іншого суб’єкта підприємницької діяльності;

якщо підприємство протягом своєї діяльності мало від’ємне значення
об’єкта оподаткування (збитки або незначні прибутки) чи заявляло
значні суми до відшкодування податку на додану вартість, в
обов’язковому порядку зазначаються обгрунтовані їх причини;

дані про наявність пільг, наданих відповідно до чинного
законодавства (код пільги, на яку суму і на який податок отримано
пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що
перевіряються);

відображення інформації про проведені підприємством інвентаризації його
основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних
цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей
балансу;

у разі проведення у ході перевірки інвентаризації відобразити її
результати.

Результати документальної перевірки групуються за окремими видами
податків і зборів (обов’язкових платежів) та у розрізі податкових
періодів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного
законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій
звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі
первинних документів податкового та бухгалтерського обліку
підприємства у розрізі періодів;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з
посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що
порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік)
фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане
порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення
посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у
податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків
операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту
порушення;

зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення
перевірки;

у разі відмови посадових осіб підприємства надати перевіряючим письмові
пояснення щодо причини ненадання документів факт відмови відобразити в
акті.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються,
групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені
відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень
податкового та валютного законодавства із зазначенням звітного періоду,
до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно
до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на
нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких
порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а
також посадовими особами підприємства.

Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а
також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених
доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб
підприємства (наприклад, «приховування об’єкта оподаткування»,
«розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

У випадках відсутності податкового обліку даний факт фіксується в
описовій частині акта, а у випадках, передбачених законодавством,
застосовуються непрямі методи, порядок застосування яких передбачений
чинним законодавством.

У разі, коли документальною перевіркою не встановлено порушень вимог
(посилання на нормативно-правові акти, які регламентують питання
повноти нарахування та своєчасності сплати відповідних податків, зборів
та інших обов’язкових платежів), в описовій частині акта
відображаються задекларовані показники та робиться відповідний запис:
«Документальною перевіркою пунктів № плану перевірки порушень не
встановлено». При цьому до акта перевірки додаються аналітичні
таблиці, які підтверджують задекларовані показники.

При проведенні планових комплексних документальних перевірок за
галузевим принципом проводиться аналіз фінансово-господарської
діяльності підприємства.

У висновках документальної перевірки відображається узагальнений опис
виявлених перевіркою порушень податкового та валютного законодавства
з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів.

Виявлені порушення податкового та валютного законодавства відображаються
у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов’язкових платежів
з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що
перевіряється.

В акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових)
санкцій та адміністративних штрафів за встановлені порушення.

У разі вилучення у ході перевірки документів, які підтверджують факт
виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав
для вилучення, номера та дати протоколу вилучення.

Відображається кількість складених примірників акта перевірки та
відмітка про вручення одного примірника посадовим особам
підприємства.

Інформативні додатки до акта документальної перевірки:

затверджений керівником (заступником керівника) органу державної
податкової служби та підписаний начальником відділу (управління)
працівника, що очолює перевірку, план перевірки підприємства;

розрахунки донарахованих сум податків, зборів, інших обов’язкових
платежів, а також розрахунки зменшення від’ємного значення об’єкта
оподаткування, зменшення податкового кредиту за податком на додану
вартість у розрізі податкових періодів;

розрахунки пені за порушення вимог законодавства у сфері
зовнішньоекономічної діяльності;

пояснення посадових осіб підприємства щодо виявлених порушень,
надані у ході перевірки;

інші матеріали, що підтверджують наявність фактів податкових та
валютних порушень;

матеріали (описи, відомість, протоколи) про результати проведеної в
ході перевірки інвентаризації;

постанова органу державної податкової служби про проведення вилучення
документів, протокол вилучення і опис документів, які вилучені, якщо
вилучення мало місце;

відомості про дебіторську та кредиторську заборгованість із
зазначенням повних назв підприємств, їх кодів за ЄДРПОУ, дати та номера
документа, що їх підтверджує, за найбільшою сумою заборгованості;

відомості про суми кредиторської та дебіторської заборгованості на
останній день місяця періоду, за який здійснюється перевірка, за
кожним зовнішньоекономічним контрактом;

відомості щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності з
зазначенням:

номера, дати договору (контракту) ЗЕД та його суми, номера та дати
реєстрації договору (контракту) ЗЕД у Міністерстві економіки та з
питань європейської інтеграції, держави нерезидента, який є стороною
договору (контракту) ЗЕД, найменування фінансової установи
нерезидента, через яку здійснюються розрахунки за договором
(контрактом), найменування фінансової установи резидента, через яку
здійснюються розрахунки за договором (контрактом), номенклатури товарів
договору (контракту) згідно з кодами Української класифікації товарів
зовнішньоекономічної діяльності, заборгованості, у т. ч. простроченої,
що виникла при виконанні договору (контракту), крім того, довідково
вказати наявність ліцензій на здійснення ЗЕД (у разі необхідності);

у разі необхідності копії форм фінансової звітності за період, що
перевіряється;

інші матеріали, що мають значення для прийняття повідомлення-рішення за
результатами перевірки та подальших заходів щодо забезпечення
повернення валютної виручки.

До підписання акта перевірки враховуються пояснення, надані посадовими
особами в ході перевірки.

При виникненні спірних питань під час здійснення перевірки, до
підписання акта, такі питання виносяться на розгляд постійних комісій
при обласних державних податкових адміністраціях (державних податкових
інспекціях, спеціалізованих державних податкових інспекціях по роботі з
великими платниками податків).

З матеріалами та актом перевірки ознайомлюється та візує їх начальник
відділу (управління) структурного підрозділу, працівник якого очолював
перевірку.

Акт документальної перевірки складається у двох примірниках та
підписується посадовими особами органу державної податкової служби та
інших контролюючих органів, які здійснювали перевірку, та посадовими
особами підприємства.

Після підписання акта перевірки посадовими особами один його примірник
(з додатками) передається керівнику або уповноваженій особі
підприємства, про що на останній сторінці всіх примірників акта
робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із
зазначенням його посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання
акта.

При відмові посадової особи підприємства від підпису, що
підтверджує вручення йому акта перевірки, робиться відповідний запис
в акті та один примірник акта перевірки направляється платнику
податків з поштовим повідомленням про одержання. До другого
примірника акта, що зберігається в органі державної податкової
служби, додаються документи, що підтверджують факт поштового
відправлення та вручення акта адресату.

Другий примірник акта після реєстрації та прийняття за ним
відповідного рішення передається до структурного підрозділу, у якому
зберігається справа платника.

У разі відмови посадових осіб підприємства, що перевіряється, від
підписання акта перевірки службовими особами органу державної
податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт
такої відмови. Акт підписується не менш як трьома особами. При цьому
в акті необхідно зазначити про ознайомлення керівника і головного
бухгалтера підприємства із змістом акта перевірки, обов’язками,
правами і відповідальністю платника податків.

Акт документальної перевірки в день його підписання (складання акта
відмови від підпису) реєструється структурним підрозділом, який провів
перевірку (очолював перевірку), у спеціальному журналі.

Акт відмови від підписання акта перевірки після його складання
реєструється в органі державної податкової служби у спеціальному
журналі.

Журнали реєстрації актів структурного підрозділу (до функцій якого
входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції)
прошнуровуються, пронумеровуються та скріплюються печаткою органу
державної податкової служби.

Працівник підрозділу, який очолював перевірку, складає розрахунки
штрафних (фінансових) санкцій, які передбачені чинним законодавством, у
розрізі податків, зборів та інших обов’язкових платежів та податкових
періодів.

Такий розрахунок не надається підприємству, а використовується при
розгляді матеріалів перевірки керівником (заступником керівника)
органу податкової служби для прийняття податкового
повідомлення-рішення та вжиття відповідних заходів.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового
органу (його заступником) протягом трьох робочих днів від дня підписання
акта документальної перевірки (складання акта відмови від підпису).

Термін зберігання актів документальних перевірок в органах державної
податкової служби:

фінансово-господарської діяльності — 5 років;

фінансово-господарської діяльності підприємств з іноземними

інвестиціями — 10 років1.

ВИСНОВКИ

Становлення системи цивілізованих ринкових відносин в Україні потребує
подальшого розвитку теорії оподаткування з метою досягнення її
відповідності соціально-економічній ситуації. Відомо, що податкові
відносини відбивають перерозподіл вартості при відчуженні частини
доходів власників у загальнодержавне користування. Однак такого
розуміння суті податкових відносин недостатньо для того, щоб на практиці
створювати ефективний податковий механізм.

Застосування перелічених вище синергійних елементів податкового
менеджменту дало б змогу сприяти зростанню добробуту в суспільстві,
становленню ринкових відносин, інтегруванню української економіки у
світовий ринок, створенню і функціонуванню цілісного, узгодженого,
стабільного, ефективного для сучасних умов податкового менеджменту як
необхідної складової відродження і процвітання Української держави.

Відповідальність платників податків за порушення податкового
законодавства переважно представлена системою адміністративного та
фінансового санкціонування у вигляді пені й штрафів і незначною мірою
кримінальної відповідальності аж до позбавлення волі за ухилення від
сплати податків, причому санкціонування ведеться в розрізі окремих
податків.

На нашу думку, доцільно скористатися досвідом банківського нагляду щодо
диференціації інтенсивності контролю залежно від наявності порушень у
діяльності суб’єкта підприємництва і проведення податкового контролю в
трьох напрямах. Загальному контролю підлягають підприємства, які
стабільно працюють і дотримуються вимог чинного законодавства у сфері
оподаткування. Інтенсивний контроль застосовується до суб’єктів
господарювання, які періодично порушують податкове законодавство.
Постійний контроль поширюється на підприємства, які систематично (один
раз на квартал) порушують податкове законодавство і ухиляються від
оподаткування.

Слід зауважити, що базою підвищення якості контролюючої роботи має стати
аналіз і накопичення аналітичної інформації за результатами попередніх
перевірок підприємницьких структур щодо дотримання податкового
законодавства. Отже, необхідно посилити аналітичну і контрольну роботу
податкової служби як основи підвищення рівня національного
оподаткування. Від ефективності цих напрямів діяльності залежить
життєздатність і дієвість системи оподаткування, тому що вони об’єктивно
зумовлені всім ходом податкового процесу і є його невід’ємною частиною

Слід пам’ятати, що орієнтація податкової системи у перехідний період
тільки на цілі суто фіскального характеру не дає і не може дати бажаних
результатів, бо процеси відтворення виробничого потенціалу зазнають
таких деформацій, що не вистачає ні часу, ні грошових витрат на
компенсування негативних наслідків, а процес падіння економічної системи
подібний до землетрусу, якому не можна запобігти і якого не можна
зупинити.

Як свідчить практика, неможливо побудувати ефективну податкову систему,
не сформувавши платника податку як елемент податкової системи, як
суспільний інститут. Для цього потрібно проводити всебічну організаційну
і просвітницьку роботу з платниками податків, урегульовувати і
вдосконалювати інформаційні потоки між платниками податків та органами
контролю за їх сплатою, а також враховувати соціально-культурні й
психологічні особливості громадян країни, усталені традиції при
прийнятті рішень у галузі оподаткування.

Одним із недоліків податкової системи України, на який є багато нарікань
із боку платників податків, — це досить часті перевірки їхньої
діяльності працівниками податкових органів та інших державних структур.
У розріз із загальним правилом оподаткування йде і практика авансової
сплати податків, яка застосовувалася в окремі періоди в Україні у
механізмі справляння ПДВ, а нині має місце при розрахунках із податку на
прибуток, наслідком чого стало вилучення обігових коштів підприємств,
особливо руйнівне в умовах інфляції.

Таким чином, можна констатувати, що в Україні розроблено законодавчу
базу, яка регламентує справляння податків, і створено адміністративні
органи, які контролюють виконання законодавства суб’єктами
господарювання, але сказати, що податкова система є ефективною і досягає
свого функціонального призначення, не можна.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти

Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомост Верховної Ради
України. — 1996. — № 30. — Ст. 140-143.

Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990
р. (із наступними змінами і доповненнями).

Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. (із
наступними змінами і доповненнями).

Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва: Указ Президента України від 3 липня 1998 р. // Урядовий
кур’єр від 07.07.1998. — №128.

Наказ Державної податкової адміністрації України “Про затвердження
Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання
податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької
діяльності — юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими
відокремленими підрозділами” від 16 вересня 2002 року за № 429 /
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за
№1023/7311.

Монографічна, наукова та інша література

Безгубенко Л.М., Безгубенко О.Ю. Синергійні елементи й ефекти
податкового менеджменту // Право України. – 2001. — №10. – С. 97-101.

Бельский К.С. Финансовое право: Наука, история, библиография. — М.:
Юрист, 1995.

Воронкова О.М. Контрольна й аналітична робота податкової служби України
// Фінанси України. – 2001. — №8. – С. 135-141.

Гега П. Т., Доля Л. М. Основи податкового права. — К.: Т-во «Знання»,
КОО, 2003.

Криницкий И.Е., Кучерявенко Н.П. Налоговое право. — Харьков: Клисон,
1995.

Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навчальний посібник. — К.: КНЕУ,
1999.

Поддєрьогін А.М. Податкова система України на шляху розвитку // Фінанси
України. – 2001. — №11. – С. 3-12.

Стоян В.І. Удосконаленя податкової системи України // Фінанси України. –
2001. — № 7. – С. 115-118.

Ткаченко В. А., Каламбет С. В., Кармазін Ю.А. Удосконалення податкового
механізму на основі визначеня податкового потенціалу // Фінанси України.
– 2001. — №7. – С. 99-103.

Федосов В.М., Опарін В.М., П’ятаченко Г.О. Податкова система України. —
К.: Либідь, 1994.

1 Воронкова О.М. Контрольна й аналітична робота податкової служби
України // Фінанси України. – 2001. — №8. – С. 135-141.

1 Воронкова О.М. Контрольна й аналітична робота податкової служби
України // Фінанси України. – 2001. — №8. – С. 135-141.

1 Гега П. Т., Доля Л. М. Основи податкового права. — К.: Т-во «Знання»,
КОО, 2003. – С. 158-159.

1 Воронкова О.М. Контрольна й аналітична робота податкової служби
України // Фінанси України. – 2001. — №8. – С. 135-141.

1 Безгубенко Л.М., Безгубенко О.Ю. Синергійні елементи й ефекти
податкового менеджменту // Право України. – 2001. — №10. – С. 97-101.

1 Наказ Державної податкової адміністрації України “Про затвердження
Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання
податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької
діяльності — юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими
відокремленими підрозділами” від 16 вересня 2002 року за № 429 /
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за
№1023/7311.

1 Наказ Державної податкової адміністрації України “Про затвердження
Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання
податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької
діяльності — юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими
відокремленими підрозділами” від 16 вересня 2002 року за № 429 /
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за
№1023/7311.

PAGE

PAGE 3

Похожие записи