Дипломна робота на тему:

«Оподаткування транспортних засобів”

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….4

1. Розділ 1. Необхідність оподаткування транспортних
засобів і їх роль у податковій системі України……………………….7

2. 1.1. Транспортні засоби як об’єкт оподаткування і складова
частина системи оподаткування……………………………………….7

3. 1.2. Еволюція системи оподаткування транспортних засобів
в Україні………………………………………………………………..19

4. Розділ 2. Аналіз практики оподаткування транспортних
засобів – її фінансова і економічна ефективність……………………33

5. 2.1. Аналіз механізму оподаткування транспортних засобів та

його фіскальна достатність………………………………………..33

6. 2.2. Порядок і ефективність оподаткування операцій по
відчуженню транспортних засобів……………………………………44

7. 2.3. Контроль за сплатою податку з власників транспортних
засобів та відповідальність платників……………………………….51

8. Розділ 3. Проблеми оподаткування транспортних засобів та
операцій по їх відчуженню в умовах реформування економіки
України…………………………………………………………………57

Висновки……………………………………………………………………69

Список використаної літератури………………………………………….75

Вступ

Близько тисячі років у людському суспільстві існує складна і досить
суперечлива в своїй сутності категорія податків. За економічною сутністю
податки є обов’язковими платежами, що вилучаються державою з доходів
Юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування
витрат держави.

Об’єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов
підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх
доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати
від держави безплатні блага та послуги.

Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень
розвитку держави, її економічних та правових інститутів. Створення
податкової системи — це не тільки практична, а й велика наукова
проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в
державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім’ї.
Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності
введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні
та соціальні процеси.

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства
вводились різноманітні податки — на землю, майно, прибуток, цінні
папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи,
збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та
птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків,
податки на бороду, вікна, двері, тощо.

Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринкової
економіки. Вони стають об’єктивними елементами фінансових відносин між
державою та юридичними і фізичними особами. Формується завершена модель
податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об’єкти

оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за
витрачанням, надання пільг.

У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію
коштів в її розпорядження. Вся сукупність податків, зборів, відрахувань
і платежів в державі становить її податкову систему. Податкова система
будь-якої держави має свою структуру, тобто класифікацію податків
залежно від різних ознак. Структура податкової системи визначається,
здебільшого, рівнем економічного розвитку держави, а також політичними
силами, що перебувають прикладі.

Нині можна стверджувати, що в Україні створено податкову систему, яка
дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхній
розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку.
Так, у 1995 році находження усіх видів податків і відрахувань
забезпечили 63,3% доходів бюджету, а в 1999 році — 61,4%, в 2000 —
62,5%, в 2001 – 63,1% [19.с.229].

На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків
і відрахувань регулюються 28 законами. Усього за чинним законодавством
передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань і 14
місцевих податків і зборів.

Одним з найпоширеніших загальнодержавних податків як за кількістю
платників, так і за кількістю об’єктів оподаткування є податок
транспортні засоби, відомий нині як податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Справляння цього податку регламентується Законом України «Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»
від 11.12.91р., «Про внесення змін до Закону України «Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»
від 18.02.97р., «Про внесення змін до деяких законів України щодо
фінансування дорожнього господарства» від 16.07.99р., Наказом ДПА
України «Порядок заповнення Розрахунку податку з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 16 02.2000р. та
іншими нормативними актами.

Дана дипломна робота базується на основі вивчення та узагальнення
положень чинного законодавства, нормативних документів, наукової
літератури, публікацій у спеціальних журналах, періодичній пресі та
даних ДПІ м. Тернополя.

Об’єктом дослідження роботи є не прямі податки, а предметом дослідження
виступає податок з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів. Саме предмет визначає тему роботи, знаходиться в
центрі уваги дослідника і є конкретною частиною об’єкту.

Дипломна робота охоплює три розділи: 1-ий розділ — «Необхідність
оподаткування транспортних засобів і їх роль в податковій системі
України», 2-ий — «Аналіз практики оподаткування транспортних засобів –
її фінансова та економічна ефективність», 3-ій розділ — » Проблеми
оподаткування транспортних засобів та операції по їх відчуженню в умовах
реформування економіки України «.

Метою роботи є: висвітлення питань розвитку оподаткування власників
транспортних засобів, суті та призначення даного податку, визначення
об’єктів, суб’єктів оподаткування, дослідження методики нарахування та
порядку справляння податку, а також обґрунтування пропозицій,
невирішених проблем та шляхів вдосконалення оподаткування власників та
продажу транспортних засобів.

Дипломна робота написана на 95 сторінках, має 10 таблиць, 6 рисунків, 6
додатків.

Розділ 1. Необхідність оподаткування транспортних засобів і їх роль у
податковій системі України.

1.1. Транспортні засоби як об’єкт оподаткування і складова частина
системи оподаткування.

.

Оподаткування – найбільш гнучкий

і ефективний, але й небезпечний

інструмент соціальних реформ. Тут

необхідно чітко знати, що робиш,

аби результати далеко не розійшлися

з намірами.

Гуннар Мюрдаль.

Розгалужена податкова система сучасної держави опирається на всебічно
розроблене вчення про податки. Серед його творців – найпочесніші
представники економічної і фінансової думки: від Адама Сміта, Адольфа
Вагнера до Джона Кейнса, Поля Самуельсона, Джеймса Б’юкена. Серед цих та
інших імен, які уособлюють наукове податкознавство, фіскальну теорію і
практику, є визначні вчені академічного напрямку, державні діячі та
радники урядів, лауреати Нобелевської премії. Їм належить невичерпне
багатство ідей і знань.

Декілька століть ведеться наукова дискусія стосовно принципів
оподаткування, орієнтирів організації податкових систем (додаток 1).

Твердження Уільяма Петті, що найважливішим нормативним принципом
оподаткування є соціально-психологічний вплив податків на платників, —
думка, яка випередила свій час і актуальна дотепер.

У принципах Адама Сміта (пропорційність, визначеність, зручність,
дешевизна податків) державні й національні інтереси сприймались як сума
індивідуальних платників податків. Проте, на думку історика англійських
фінансів Б.Сабіне, погляди Сміта були тотожні пропаганді “неуцького
ставлення до податків”, що поставило Велику Британію на межу фінансового
банкрутства.

Згідно з поглядами Давіда Рікардо, підприємці та домогосподарства завжди
намагаються скоротити свої видатки, а прагнення до збільшення доходів чи
нарощування капіталу необмежене, що і необхідно заохочувати відповідною
структурою податків.

Джон Ст. Мілль наголошував, що фіскальне полегшення одному платнику не
приносить стільки добра, скільки зла заподіює іншому податкова
несправедливість. Відповідно до закону зниження граничної корисності
доходу щодо його зростання для вирівнювання відносного податкового
тягаря Мілль обґрунтовує прогресивне оподатковування доходів, але
теоретично виправдану прогресію він вважав практично небажаною з
міркувань зумовленого нею дестимулювання господарської діяльності.

Адольф Вагнер розпочав новий етап розвитку фіскальної думки. Якщо
класики англійської політекономії зосереджувались більше на економічних,
ніж на соціальних наслідках податків, то у А. Вагнера пріоритетним є
соціально-етичний фактор, який свідчить про переорієнтацію з
індивідуалістичних на державницькі позиції, з мікроекономічних на
макроекономічні засади оподаткування. За Вагнером, податкові системи
відповідають стану економіки та структурі власності, залежать від
співвідношення суспільних сил.

В “Основах Світового податкового кодексу”, підготовленого в 1993 р. у
рамках Міжнародної податкової програми вченими-фінансистами з
Гарвардського університету (США), сформульовані принципи, які, на
відміну від космополітичного, поза історичного характеру в інших
авторів, передбачають ”врахування національних особливостей”.
Рекомендація максимальної відмови від пільг та звільнень від податків
обґрунтована в теорії добробуту Артура Пігу, згідно з якою мета ділової
людини в підприємництві — досягти успіху, якому не загрожують податки,
якщо вони завдають конкурентам такі ж збитки, як і йому самому
Розглянуті принципи оподаткування можна узагальнити в поняттях
продуктивності (здатність податкової системи забезпечити суму доходів,
достатню для фінансування державних потреб); справедливості, що означає
рівно великість податків у горизонталі (платники з однаковими доходами
оподатковуються за однією ставкою) і диференціацію податків у вертикалі
за ознакою платоспроможності різних соціальних категорій платників;
еластичності (гнучкість податкової системи, її здатність реагувати на
коливання економічної кон’юнктури та зміни державних потреб);
нейтральності (відсутність впливу податку на економічні рішення
платників щодо витрачання, заощадження чи інвестування коштів).
Можливість і доцільність останнього принципу визнається не всіма
вченими-фінансистами, адже навряд чи знайдеться податок, повністю
незалежний від оточуючих його соціально-економічних обставин або
нейтральний щодо впливу на них. У деяких ситуаціях нейтральність заважає
забезпеченню податковими засобами соціальної справедливості та
регулюванню економічного росту. На наш погляд, універсальний принцип, що
об’єднує всі інші, синтезує індивідуалістичні й державницькі підходи,
сформулював не фінансист-теоретик, а видатний французький державний діяч
XVII ст. кардинал, — Арман Рішельє (1585 — 1642). У своєму “Політичному
заповіті” він постулює, що: по-перше, інтереси держави не можна
приносити в жертву сентиментальним почуттям чи ідеологічним доктринам;
але, по-друге, ніяка державна політика не може мати успіху без підтримки
національної громадської думки. Звідси фіскальний принцип Рішельє: “Не
слід переобтяжувати платників податками, але не слід і брати з них
менше, ніж необхідно для потреб держави”.

Порівняння принципів оподаткування засвідчує, що істини фінансової науки
і мистецтво фіскальної політики мають консервативний характер

Отже, проаналізувавши даний матеріал ми можемо сказати, що порівняльна
характеристика принципів оподаткування, сформульованих різними авторами
впродовж трьох з половиною віків, засвідчує, що безперервно відкривати
нове, творити чудеса винахідливості в сфері державних фінансів
неможливо. Істини фінансової науки зберігають консервативний характер,
допускаючи лише деякі модернізації. Суть залишається незмінною.

Реалізація принципів оподаткування може виражатись: у вигідності сплати
податків і зборів та в здатності платників сплачувати податки.

Потрібно зазначити, що в Україні не реалізуються, фактично, принципи
оподаткування в тій мірі, якій хотілося б. Що призводить до приховування
доходів платниками, в тому числі і об’єктів оподаткування. Складається
враження, що принципи оподаткування існують лише на папері.

Особливе місце серед принципів оподаткування займають три принципи,
охарактеризуємо їх :

1. Стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів
(обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом
бюджетного року.

Зміни в податкове законодавство України вносяться досить часто, що
суперечить принципу стабільності. Візьмемо для прикладу ПДВ в період від
1997 року по 10.10.2000 року тільки законами України в Закон “Про
податок на додану вартість “, було внесено 59 змін. Звичайно, податкова
система на стадії її становлення неминуче мусить характеризуватися більш
високим ступенем змінюваності, ніж стала система. Однак те, що
спостерігалось за останні роки і спостерігається досі, виходить за межі
нормального процесу становлення податкової системи.

2. Доступність – забезпечення дохідливості норм податкового
законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

Державна податкова адміністрація роз’яснює податкове законодавство
випускаючи літературу, але її кількість дуже велика. І платникам досить
тяжко осягнути податкове законодавство при його частих змінах і при
такій кількості роз’яснювальної літератури. Наприклад, щоб зрозуміти як
саме сплачується податок з власників транспортних засобів потрібно
переглянути Закон, який регламентує його сплату, а також ряд
роз’яснювальних листів Державної податкової адміністрації.

3.Стиулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної
активності.

Протягом 1991-2001 року зросла ступінь нерівномірності розподілу
податкового тягаря між окремими платниками в наслідок тінізації
економіки та недостатньо обґрунтованого пільгового режиму оподаткування
окремих суб’єктів господарювання, і як наслідок, віддалення податкової
системи від ідеалів соціальної справедливості. Як бачимо, в Україні
найвагоміші суми пільг надаються платникам регіонів, які забезпечують
найбільші суми надходжень до бюджету: м. Києва – 20 відсотків від
загальної суми фактично отриманих в державі пільг, Дніпропетровської
області – 16 відсотків і Донецької області – 13 відсотків, щодо пільг на
транспортні засоби,то вони становлять – 4 відсотки від суми отриманих в
м. Києві пільг, Дніпропетровської області – 2.5 відсотків, Донецької
області – 3 відсотки [ 40 ,33].

Вагому складову частину системи оподаткування становлять транспортні
засоби та операції з купівлі та продажу їх як об’єкти оподаткування.

Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим
податком. Це – другий за черговістю елемент оподаткування, бо визначивши
платника, необхідно встановити, що саме у нього оподатковується.
Нормальна податкова робота можлива тільки при чітко визначеному об’єкті
оподаткування. Об’єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватись
чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника, відображати
саме його (а не сторонніх юридичних чи фізичних осіб) вплив на даний
об’єкт. В об’єкті оподаткування фокусуються суперечності фіскальної і
регулюючої функції податків. З одного, фіскального, боку, держава
заінтересована в тому, щоб об’єкт оподаткування був значним та постійно
зростав. З іншого боку, кожний платник намагається сплачувати якомога
менше податків, а відтак – зменшувати об’єкт оподаткування. Якщо таке
зменшення збігається з інтересами суспільства (наприклад, щодо платежів
за ресурси), то регулююча функція реалізується, якщо ні (наприклад, щодо
податку на прибуток чи доходи), то можна констатувати наявність
суперечностей у системі оподаткування. Звідси випливає, що вибір
об’єктів оподаткування повинен бути таким, щоб звести ці суперечності до
мінімуму (повністю їх ліквідувати неможливо, бо в цілому рух вартості
від одного суб’єкта до іншого, що опосередковується через фінансові
відносини, об’єктивно має суперечливий характер).

Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового)
об’єкта оподаткування. Фізичний вимір має досить точно відображати
об’єкт оподаткування. Наприклад, оцінка земельної ділянки проводиться в
гектарах, квадратних метрах і т.д. Чим більші розміри оподатковуються,
тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім – при
оцінці доходів і опосередкованим – при оцінці тієї ж земельної ділянки
(за ринковою чи нормативною ціною), майна і ін. Фізичний вимір більш
точний, грошовий опосередкований завжди певною мірою відносний [38,
c.15].

Розглянемо податок з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин в редакції закону Україні від 11.12.1991 р. Платниками
транспортного податку є юридичні особи (резиденти та нерезиденти), а
також фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без
громадянства), які мають зареєстровані власні транспортні засоби.
Зазначені особи повинні сплачувати транспортний податок при наявності у
них зареєстрованих в Україні відповідно до діючого законодавства
транспортних засобів, які згідно статті 2 закону про податок з власників
транспортних засобів і є об’єктом оподаткування. Виникає питання: чи
сплачується транспортний податок за транспортні засоби не зареєстровані
в ДАІ? Питання не таке просте, як це може здатися на перший погляд.
Нечіткість законодавчих норм дозволяє висувати аргументи як “за”, так і
“проти”.

Аргумент “за”. Згідно зі статтею 6 Закону України “Про податок з
власників транспортних та інших самохідних машин і механізмів” від
11.12.1991 р. розрахунок суми транспортного податку подають “на основі
бухгалтерського звіту (балансу)”. Тому податок необхідно сплачувати за
всі транспортні засоби, які знаходяться на балансі підприємства.

Аргументи “проти”.

У законі не сказано, що розрахунок слід робити за всіма без винятку
транспортними засобами, які знаходяться на балансі підприємства (ми ж не
складаємо розрахунку податку за транспортними засобами, які не є
об’єктами оподаткування). Звичайно, до розрахунку включатиметься тільки
ті транспортні засоби, які знаходяться на балансі підприємства (тобто
належать йому.)

Відповідно до статті 1 Закону платниками податку з власників
транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, “які мають
зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні
транспортні засоби”. Реєстрацію та облік транспортних засобів здійснюють
органи ДАІ МВС України. Якщо ви маєте автомобіль, але він не поставлений
на облік в ДАІ і на нього не видані номерні знаки, то ви не підпадаєте
під визначення платника податку щодо цього автомобіля і податок за нього
платити не повинні.

Якщо норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на
законодавчій підставі припускають неоднозначне (множинне) трактування
прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, в
наслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника
податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного
узгодження приймається на користь платника податків (пп.4.4.1 п.4.4
ст.4) Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000
р.

Ще одним, непрямими, аргументом є лист ДПАУ від 14.03.1997 р, який і
досі не втратив чинності. У цьому документі зазначено: “Якщо
транспортний засіб не знятий з обліку в органах ДАІ, то податок з
власників транспортних засобів сплачується незалежно від того, у якому
він стані чи наскільки часто він використовується”. Як бачимо,
податківці прив’язують необхідність сплати податку до реєстрації
транспорту в ДАІ. Отже, якщо транспортний засіб не зареєстровано в
органах ДАІ, то, на нашу думку, податок з власників транспортних засобів
за нього платити не потрібно.

Об’єкти оподаткування в Законі з зазначенням чотирьохзначних кодів
представлені у відповідності до гармонізованої системи опису і кодування
товарів. (Додаток 2). Згідно даної системи виділяють дві групи
транспортних засобів: група 87 – засоби наземного транспорту, крім
залізничного або трамвайного рухомого складу, і їх частини і
устаткування; та група 89 – судна та інші плавучі засоби.

Об’єктами оподаткування є також купівля і продаж транспорту. При
здійсненні операцій по відчуженню як фізичні, так і юридичні особи
сплачують певні податки (ПДВ, акцизний збір, ввізне мито, державне
мито). Згідно пункту 2 постанови ВРУ “Про перелік товарів (продукції),
на які встановлюється акцизний збір“ від 12.09.1996р одним із
законодавчих документів, який визначає перелік підакцизних товарів,
виступає Закон України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на
деякі транспортні засоби” від 24.05.1996р. Відповідно до зазначеного
Закону, акцизний збір сплачується в наступних випадках:

При реалізації транспортних засобів українськими
підприємствами-виробниками та фізичними особами. Разом з тим необхідно
відмітити, що до 01.01.2007 року обороти по реалізації легкових,
вантажно-пасажирських автомобілів і мотоциклів, які виготовляються
українськими підприємствами всіх форм власності звільнені від сплати
акцизного збору. При чому вказана пільга поширюється на обороти по
реалізації транспортних засобів, які виготовляються на вітчизняних
підприємствах з імпортних і виготовлених в Україні комплектуючих, при
умові виготовлення не менше 1000 автомобілів і 1000 мотоциклів в рік.
Порядок звільнення від обкладання акцизним збором оборотів по реалізації
легкових, вантажно-пасажирських автомобілів, мотоциклів і шин
пневматичних резинових для легкових автомобілів, які виготовляються
українськими підприємствами всіх форм власності, затверджений постановою
КМУ від 16.02.1998р.

При ввезені транспортних засобів на митну територію України фізичними і
юридичними особами.

Більшість суб’єктів підприємницької діяльності стикається з необхідністю
сплати акцизного збору саме при імпорті транспортних засобів. Сплата
акцизного збору здійснюється одночасно зі сплатою інших митних платежів
(мита, “імпортного” ПДВ, митних зборів), тобто до або підчас
представлення митної декларації (проведення митних процедур).

Ставки акцизного збору встановлені в євро в залежності від об’єму
циліндру двигуна автомобіля. При цьому степінь зносу транспортного
засобу значення на має.

Перелік транспортних засобів, які підлягають обкладанню акцизного збору,
а також ставки акцизного збору наведено в додатку 3.

Продаж автомобіля підприємством, яке не спеціалізується в області
торгівлі автотранспортними засобами здійснюється на основі договору
купівлі-продажу, завіреного нотаріально. Згідно статті 3 Декрету КМУ
“Про державне мито” від 21.03.1993р. за нотаріальне посвідчення такого
договору сплачується державне мито в розмірі 5 відсотків від суми
договору, але не нижче дійсної ціни транспортного засобу. Операції з
продажу транспортних засобів є об’єктами оподаткування ПДВ виходячи з
договірної ціни транспортного засобу. Договірна вартість визначається за
вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного
збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів
(обов’язкових) платежів, за винятком ПДВ, що включаються в ціну товару
згідно із законами України з питань оподаткування. У разі продажу
транспортного засобу без оплати або з частковою оплатою їх вартості у
межах бартерних операцій або при продажі пов’язаній з продавцем особі чи
суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник
податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни
операції. але не нижчої за звичайні ціни.

Часто підприємства для продажу автомобіля звертаються до фірм, які
спеціалізуються на продажі транспортних засобів і які мають дозвіл МВС
на даний вид діяльності. Такий продаж здійснюється в рамках договору
комісії. Проведення комісійної торгівлі автомобілями регламентовано
Правилами торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами.
затвердженими наказом України від 18.12.1995р.

На комісію приймаються транспортні засоби вітчизняного, іноземного
виробництва і номерні агрегати як технічно справні, так і не справні.
При взятті на комісію транспортних засобів перевірка їхнього технічного
стану і укомплектованості здійснюється з участю комітента. На комісію
приймаються транспортні засоби і номерні агрегати, зняті з обліку в
органах ДАІ, для продажу на території України:

Від громадян України – при наявності паспорта чи документа, який його
замінює і свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) транспортного
засобу з відміткою в ньому ДАІ про зняття з обліку в зв’язку з продажем
або довідки на агрегат, вузол, яка видана органами ДАІ. На комісію
можуть прийматися вузли і агрегати транспортних засобів на основі
свідоцтв про спадщину і документів, які засвідчують законність їх
придбання;

Від підприємств (організацій, установ) – при наявності накладної з
вказівкою моделі, марки транспортного засобу, номера шасі, двигуна, його
ціни, а також свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорту) з відміткою
в ньому ДАІ про зняття з обліку в зв’язку з продажем, довіреності
уповноваженої особи підприємства (установи, організації) і паспорта або
документа, який його замінює.

При відсутності технічного паспорту транспортний засіб на комісію не
приймається. Забороняється також приймати на комісію транспортні засоби,
вузли і агрегати, ідентифікаційні номери яких знищені чи підроблені.

В податковому обліку вартість переданого на комісію автотранспортного
засобу не відображається в складі валового доходу, так як згідно з
пунктом 1.31 статті 1 Закону про податок на прибуток не рахується
продажем операцій по наданню товарів в рамках договорів комісії,
зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших
громадсько-правових договорів, які не передбачають передачу прав
власності на такі товари. Валові доходи у підприємства – комітента
виникають, на нашу думку, по факту отримання грошових засобів від
комісіонера за проданий транспортний засіб третій особі. Оподаткування
комісійних операцій ПДВ регулюється пунктом 4.7.статті 4 Закону про ПДВ.
Згідно даного пункту базою оподаткування ПДВ є продажна вартість таких
транспортних засобів. Податкове зобов’язання у підприємства-комітента
виникає при отриманні коштів від посередника за реалізований
транспортний засіб. Для підтвердження виникнення податкових зобов’язань
комітент виписує податкову накладну на ім’я комісіонера [ 40, 143].

Платниками податку на прибуток виступають тільки юридичні особи.

Об’єктом оподаткування даного податку є прибуток, який вираховується
шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду,
визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону про податок на прибуток на:

суму валових витрат платника податку;

суму амортизаційних відрахувань.

В податковому обліку при продажі автомобіля відповідно Закону про
податок на прибуток балансова вартість групи 2 зменшується на вартість
продажу автомобіля (за мінусом ПДВ). Якщо сума продажу автотранспортного
засобу рівна чи перевищує балансову вартість групи 2, то балансова
вартість групи 2 прирівнюється до нуля, а сума перевищень включається в
склад валового доходу і відображається рядком 3.2. декларації про
прибуток підприємства.

Митні збори справляються на підставі Митного кодексу України в розмірах,
визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.97р. “Про
ставки митних зборів” (зі змінами та доповненнями).

Митні збори справляються під час митного оформлення за: митне оформлення
транспортних засобів, перебування під митним контролем, митне оформлення
в зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, де
вони зберігаються, чи поза робочим часом, установленим для митниці;
митне оформлення транспортного засобу індивідуального користування, якщо
цей засіб використовується для перевезення товарів та інших предметів в
обсягах, що підлягають обкладанню митом; видачу посвідчень на право
реєстрації (перереєстрації) ввезених в Україну громадянами транспортних
засобів (у тому числі ввезених тимчасово), а номерних агрегатів, що
підлягають реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції;
зберігання товарів, транспортних засобів і запасних частин до них на
складах митниць.

Ставки ввізного мита встановлено Законом України “Про ставки акцизного
збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби” (додаток3).

1.2. Еволюція системи оподаткування транспортних засобів в Україні.

Більшість підприємств і організацій мають автомобілі, за право їздити
на яких необхідно щорічно сплачувати податок, а при купівлі і продажі ще
ряд податків (акцизний збір, ПДВ, ввізне мито). В цьому підпункті ми
простежимо еволюцію даних податків.

Податок з власників транспортних засобів, як податковий платіж, існував
в колишньому СРСР. Протягом багатьох десятиліть громадяни – власники
транспортних засобів, що проживали в містах, сплачували місцевий збір. З
прийняттям у 1981 році Положення “Про місцеві податки”, збір було
замінено місцевим податком і до оподаткування залучено крім жителів міст
і сільське населення. Починаючи з 1988 року, податок розповсюджено і на
транспортні засобі підприємств [39, c.101].

В умовах незалежної України цьому податку також приділяється значна
увага. Спершу Верховною Радою України було прийнято Закон України від 11
грудня 1991 року “Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів”, який був введений в дію з 1січня 1992
року. Цим законом було встановлено податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів як одне із джерел
фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання
автомобільних шляхів загального користування. Даний Закон чітко визначив
також: платників податку, ставки і зарахування податку, пільги щодо
податку, порядок обчислення і строки сплати податку, відповідальність
платників та порядок оскарження дій посадових осіб податкових органів. У
відповідності до норм цього Закону, ставка податку встановлювалася у
карбованцях і залежала від потужності двигуна і типу транспортного
засобу.

На протязі п’яти останніх років редакція Закону зазнавала постійних
змін. Так 9 квітня 1993 року було прийнято Декрет Кабінету міністрів
“Про ставки податку з власників транспортних та інших самохідних машин
та механізмів”. Яким вносилися зміни лише до частини першої статті
Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів”, що стосувалося ставок податку, які було
визначено в частинах мінімальної заробітної плати (без індексації) з
кожної кінської сили залежно від потужності двигуна автомобіля,
мотоцикла, мотоблока чи інших самохідних машин і механізмів.

Змін до інших статей Закону Декретом не вносилося. Залишались без змін
порядок обчислення податку, строки його сплати та встановлені пільги.

Згідно листа Головної державної податкової інспекції України та
Головного управління ДАІ МВС України від 12 травня1993 року “Про
організаційні заходи по виконанню Декрету Кабінету Міністрів України”
“Про ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів”, платники – громадяни повинні були оплачувати
вказаний податок за кожен рік окремо або ж один раз за два роки перед
техоглядом, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводять
технічний огляд транспортних засобів, а підприємства, організації і
установи – кожний рік перед техоглядом транспортних засобів, але не
пізніше першого півріччя.

До першого липня податок сплачувався і тоді, коли за встановленим
графіком технічний огляд транспортних засобів мав проводитись після
першого липня. За несвоєчасну сплату податку нараховувалася пеня у
розмірі 0,2 відсотки від суми несплаченого податку за кожен день
прострочення.

У 1994 році своїм листом від 9 березня 1994 року “Про податок з
власників транспортних засобів” Державна податкова інспекція України
повідомила, що прийнятим Верховною Радою України Законом України від 1
лютого 1994 року “Про Державний бюджет України на 1994 рік” (стаття 21)
встановлювалась ставка податку з юридичних осіб–власників транспортних
засобів іноземного виробництва, придбаних за вільноконвертовану валюту,
у розмірі 2,4 мінімальної заробітної плати з кожної кінської сили
потужності двигуна або в розмірі 3,5 мінімальної заробітної плати з
кожного кіловата потужності двигуна. Від сплати цього податку
звільнялись підприємства автомобільного транспорту загального
користування та інші підприємства, транспортні засоби яких зайняті на
перевезенні пасажирів, підприємства, які мають у власності автомобілі
спеціального призначення, технологічними транспортними засобами, які
придбані за вільноконвертовану валюту.

Відповідно до класифікатора іноземних валют (затвердженого головою
правління України Ющенком В.А. 14.03.93 року) до групи
вільноконвертованої валюти відносяться валюти, які без обмежень
обмінюються на інші види валют і курси, яких котируються Національним
банком України.

Вказаний вище Закон не відміняв дію Закону України від 11 грудня 1991
року “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів” і Декрет Кабінету Міністрів України від 9 квітня
1993 року “Про ставки податку з власників транспортних засобів
самохідних машин і механізмів”. Отже, пільги і ставки податку для
оподаткування всіх інших транспортних засобів та інших самохідних машин
і механізмів залишалися без змін.

У 1995 році нарахування та сплата податку з власників транспортних
засобів здійснювалася на основі “Порядку застосування ст.18 Закону
України “Про Державний бюджет України на 1995 рік” та п.4 постанови про
введення в дію Закону”, затвердженого наказом Головної державної
податкової інспекції України №41 від 26.05.95 року і зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 7 червня 1995 року.

Ставки і розміри податків, які обраховувалися у співвідношенні з
мінімальною заробітною платою стали обрахуватися у співвідношенні з
розміром неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Порядок нарахування та сплати податку залишався тим самим. Власники
транспортних засобів сплачували цей податок за місцем знаходження
підприємств. Відповідно до статті 25 Постанови Кабінету Міністрів
України від 21 жовтня 1993 року “Про затвердження Правил державної
реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин,
сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і
моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок” місцезнаходженням
підприємств, що мають транспортні засоби вважається район чи місто, де
транспортні засоби фактично знаходяться.

Відповідно до статті Закону України від 26 березня 1992 року “Про
місцеві Ради народних депутатів та місцеве та регіональне
самоврядування” (із змінами і доповненнями) податки, які сплачуються
підприємствами вносяться до місцевого бюджету за місцезнаходженням
підприємств, їх філій, інших структурних одиниць, що там знаходяться,
потужності двигунів та ставки податку.

Отже, ті власники транспортних засобів, які мають філії, відділення,
цехи, автобази, площадки, стоянки, за якими закріплено транспортні
засоби сплачують податок з власників транспортних засобів до місцевих
бюджетів за місцезнаходженням цих відділень, філій, автобаз, цехів,
площадок, стоянок, а податковим інспекціям за місцезнаходженням останніх
самохідних машин і механізмів за встановленою формою то копією
платіжного доручення про сплату податку [40, с.172].

Відповідно до ст.25 Закону України від 22 березня 1996 року “Про
Державний бюджет України на 1996 рік” у 1996 році податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачувався
у розмірах, передбачених Дикретом Кабінету Міністрів України від 9
квітня 1993 року “Про ставки податку з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів” з урахуванням статті 18 Закону
України “Про Державний бюджет України на 1995 рік”, збільшених у 1,5
рази.

Вказаним Законом не передбачалось прогресивного оподаткування
транспортних засобів, оскільки останні мають незмінний об’єкт
оподаткування (номінальна потужність двигуна) і тверді ставки податку на
рік з кожної кінської сили, а дохід фізичних осіб змінювався щомісячно і
при його оподаткуванні не враховувались частини неоподатковуваного
мінімуму.

18 лютого 1997 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України
“Про внесення змін до Закону України “Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів””. Згідно
статті 3 даного Закону податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів сплачується в таких розмірах (див.
табл. 1.2.1.).

Таблиця 1.2.1.

Ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів введені в дію з 25 березня 1997 року [10, с.3].

Код

Опис об’єктів оподаткування Ставки податку на рік (з 100 куб. см. об’єму
циліндрів двигуна, з 1кВт потужності двигуна або 100 см довжини)

1 2 3

8701 Трактори колісні (крім гусеничних – код 87 01 30) 0,32ЕКЮ з 100
куб. см

8703

1 Автомобілі легкові (крім автомобілів з електродвигуном – 87 03 90 100)
з об’ємом циліндрів двигуна:

до 1000 куб. см

від 1001 куб. см до 1500 куб. см

від 1501 куб. см до 1800 куб. см

від 1801 куб. см до 2500 куб. см

від 2501 куб. см і більше

2

0,68ЕКЮ з 100 куб. см

1,14ЕКЮ з 100 куб. см

1,36ЕКЮ з 100 куб. см

1,81ЕКЮ з 100 куб. см

4,55ЕКЮ з 100 куб. см

3

8704 Автомобілі вантажні

0,45ЕКЮ з 100 куб. см

8711 Мотоцикли (мопеди) велосипеди з двигуном (крім тих, що мають об’єм
циліндра двигуна до 50 куб. см – код 87 11 10)

0,45 ЕКЮ з 100 куб.

Даним Законом встановлено податок з власників деяких наземних і водних
транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело
фінансування будівництва реконструкції, ремонту та утримання
автомобільних шляхів загального користування та проведення
природоохоронних заходів на водоймищах.

Податок з визначених цим Законом власників наземних і водних
транспортних засобів сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб і

місцем проживання фізичних осіб, зараховується до бюджетів місцевого
самоврядування (сільських, селищних, міських). З цієї суми 90 відсотків
надходить на покриття витрат з експлуатації та утримання автомобільних
доріг, у тому числі підприємствами Української державної корпорації по
будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг (Укравтодор) на
проведення природоохоронних заходів на водоймищах, а 10 відсотків –для
зміцнення матеріально-технічної бази органів, які здійснюють реєстрацію,
перереєстрацію та технічній огляд цих транспортних засобів.

Останні зміни щодо податку з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів були проведені 1.07 2001 року, якими
затверджено ставки даного податку в національній валюті України
(додаток 2). Дане нововведення спростило механізм розрахунку, в тому
розумінні, що ставки податку не прив’язані до європейської валюти,
зокрема не залежать від курсу валюти.

Впродовж історії формування в Україні з 1991 року по 2002 рік податок з
власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів
набув найоптимальнішої форми, яка найкраще задовольняє потреби сучасної
податкової системи. Звичайно, в подальшому процесі розвитку нашої
держави податкова система буде вдосконалюватися і разом з нею даний
податок.

На сьогоднішній день на розгляд Верховної Ради України представлено
декілька законопроектів, щодо змін та доповнень до порядку оподаткування
транспортних засобів. Одним з них є проект Податкового кодексу України,
згідно якого ставки податку на великовантажні автомобілі знижено з 15 —
20 до 12 — 15 грн. залежно від об ему циліндрів двигуна. 3 метою
компенсації втрат бюджету від зниження ставок податку на вантажні
автомобілі запропоновано збільшити ставки податку на сідельні тягачі,
диференціювати підхід до оподаткування мотоциклів (на мотоцикли з
об’ємом циліндрів двигуна від 801 см3 ставку податку передбачається
збільшити до 10 грн. із 100 см), змінити об’єкт оподаткування для
гідроциклів та інших потужних маломірних водних транспортних засобів зі
стаціонарним двигуном.

Крім того, внаслідок зміни економічної сутності податку змінено його
назву та розширено базу оподаткування за рахунок включення до неї
літальних апаратів.

Одним з позитивних моментів урядового проекту Податкового кодексу
України е відмова від класифікації об’єктів оподаткування за кодами
Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Визначення окремих
об’єктів оподаткування подано в першій статті восьмого розділу проекту
Податкового кодексу. Встановлення чіткого порядку обчислення та сплати
податку для юридичних осіб дозволить уникнути в по дальшому
неоднозначного тлумачення вимог законодавства [41, с.7].

Слід відзначити і соціальну спрямованість пільг, наданих щодо податку на
транспортні засоби фізичним особам. Практика справляння податку з
власників транспортних засобів показала нелогічність сплати податку на
транспортні засоби, що включені до автомобільних колон військового типу
відповідно до переліку і порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів
України, і не експлуатуються. Тому вони увійшли до складу тих, що
пільгуються. Запропонованим проектом Податкового кодексу також виключено
з об’єктів оподаткування транспортні засоби, що перебувають на
консервації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а
також транспортні засоби Міністерства оборони України, за винятком
легкових автомобілів групи експлуатації, чим врегульовано питання щодо
виділення бюджетних коштів на сплату податку бюджетним установам.

З визнанням України незалежною державою ПДВ зайняв чільне місце в
системі податків. Разом з еволюцією податкової системи еволюціонував і
ПДВ. Насьогодні, в Закон України “Про податок на додану вартість” від
03.04.97року, тільки Законами України було внесено понад шістдесят змін,
не враховуючи накази та листи ДПА. В переліку законів України, якими
були внесені зміни доцільно виділити Закон України “Про стимулювання
виробництва автомобілів в Україні”, яким надано значні пільги
підприємствам виробникам транспортних засобів. Згідно даного закону
виробники транспортних засобів звільнені від сплати податків до 2007
року.

Одним з видів непрямих податків є акциз. Він представляє собою непрямий
податок на певні товари, який включають в ціну товару і сплачуються
покупцями. Механізм акцизного збору дуже схожий на податок на додану
вартість. Дійсно, це непрямі податки; обидва включаються в ціну товару;
і один, і другий сплачується споживачем. Однак їх розділяє і декілька
принципових моментів. По-перше, акцизний збір – це податок на товари чи
продукцію, тоді як ПДВ передбачає в якості об’єкту оподаткування оборот
від реалізації товарів ( робіт, послуг). По-друге, ПДВ оподатковує
обороти від всіх товарів, а при нарахуванні АЗ враховуються тільки
специфічні, підакцизні товари. По-третє, акциз тісно пов’язаний з
специфічним фінансовим інструментом – митом і часто при ввозі товарів на
територію держави використовується як акциз чи мито.

Механізм акцизного збору на початку 1995 року закріплений Декретом
Кабінетом Міністрів України від 26.12.1992 року “Про акцизний збір” .
Динаміка змін нормативних актів по акцизному збору в більшості повторює
зміни ПДВ: прийняття перших законів України в грудні 1991 року, потім
Декретів в грудні1992 року і знову законів в 1995 році. Правда,
принципові зміни по акцизному збору в основному були пов’язані з
коректуванням рівня ставок.

Обов’язковим елементом нормативних актів, які регулюють механізм
акцизного збору, є додаток, який містить перелік товарів, які
розглядаються законодавством в якості підакцизних товарів і який
закріплює ставки цього збору. Подібний перелік самим неопосередкованим
чином пов’язаний з декількома статтями. Перш за все, звичайно, зі
статтею 4, яка визначає ставки акцизного збору, де виділені тільки
загальні підходи до нарахування акцизного збору, а конкретизуються по
окремих товарах вони вже у вказаному переліку. Досить тісно пов’язане це
доповнення з переліком пільг.

Декретом Кабінету Міністрів України віл 26.12.1992 року закріплені
практично два види звільнень від акцизного збору:

1.При реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту.

2. При реалізації легкових автомобілів:

— спеціального призначення ( міліція, швидка допомога) по переліку,
визначеному Кабінетом Міністрів України;

— спеціального призначення, для інвалідів, сплата вартості яких
проводиться органами соціального забезпечення.

Логіка законодавства при пільгуванні акцизного збору зрозуміла:
виділяють ті групи товарів. По яким направляються кошти з бюджету і
стягнення збору означало б просто добавлення лишніх етапів в русі коштів
– спочатку в бюджет, а потім – з нього платникам.

Попередня редакція пільг по акцизному збору в Законі України від
18.12.1991 року була ще більш лаконічною і охоплювала, практично, тільки
першу групу товарів. Небагатослівність законодавства по даній стороні
акцизу цілком зрозуміла – навіщо закладати громіздкий важіль змін в
вигляді самостійної норми, коли можна вносити оперативні зміни в
перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, і ставки цього
збору, що й буде більш приємливим для платника.

Рівень ставок акцизного збору досить різноманітний: від 10 відсотків до
300 відсотків. Причому, якщо Постановою Кабінету Міністрів України від
26.12.1992 року ставки акцизного збору коливались від 10 до 85
відсотків, то з появою в якості об’єкту оподаткування митної вартості
імпортних товарів Постановою ВРУ від 4.02.1994 року “Про перелік
товарів (продукції) на які встановлюється акцизний збір, та ставки цього
збору” ставки акцизного збору збільшилися до 250 – 300 відсотків.
Використання ставок такого рівня (150 –200, 250 – 300 відсотків )
пояснюється тим, що в даному випадку розрахунок здійснюється по
імпортних товарах в відсотках до митної вартості з врахуванням митної
вартості та мита [40, с.145].

Ставки акцизного збору на підакцизні товари встановлено в євро. Зміна
ставок на товари які підлягають обкладенню акцизним збором на євро з екю
відбулася за рахунок змін валюти країн ЄЕС. Державна митна служба від 21
січня 2000 року затвердила Інструкцію про порядок справляння акцизного
збору при ввезенні товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на
митну територію України. За новим порядком справляння акцизного збору з
імпортних товарів його сума визначається добутком митної вартості на
ставку акцизного збору. Втратив чинність наказ Держмитслужби “Про
затвердження Інструкції щодо порядку справляння податку на додану
вартість та акцизного збору при ввезенні товарів на митну територію
країни” від 14.02.1997 року.

Законом України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі
транспортні засоби” (із змінами і доповненнями внесеними законами
України від 12.06.1997 року, від 04.11.1999 року) від 1 січня 2000 року
затверджені ставки акцизного збору і ввізного мита на транспортні засоби
(додаток 3). Акцизний збір з транспортних засобів сплачується у валюті
України за валютним курсом Національного банку України, в ставках,
встановлених вищенаведеним Законом.

Доцільно згадати, що з метою стимулювання виробництва автомобілів в
Україні та недопущення випадків ухилення від оподаткування при їх
ввезенні чи продажу Верховна Рада прийняла Закон України від 07.12.2000
р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
регулювання ринку автомобілів в Україні”.

Відповідно до прикінцевих положень цього Закону він набирає чинності
через 45 днів після опублікування, тобто з 20 лютого 2001 року.

З цієї дати тимчасове ввезення легкових автомобілів на митну територію
України фізичними та юридичними особами — резидентами дозволятиметься
тільки після сплати мита та інших податків, передбачених при імпорті
автомобілів. Ставки акцизного збору та ввізного мита для нових
автомобілів залишаються без змін, а для тих, що були в користуванні до 5
років, збільшено у два рази, понад 5 років — у три рази.

Істотні зміни внесено до ст. 71 Митного кодексу України, якою було
визначено, що товари та інші предмети тимчасово ввозяться на митну
територію України чи тимчасово вивозяться за межі цієї території на
строк, що не перевищує одного року з дня пропуску через митний кордон
України. Згідно із заявами підприємств чи громадян цей строк міг бути
продовжений Державною митною службою України з урахуванням тривалості
господарської, наукової, гуманітарної та інших видів діяльності, що
здійснюється з використанням таких товарів та інших предметів.

Відповідно до зазначених змін дозволено тимчасове ввезення легкових
транспортних засобів (код 87.03) на митну територію України фізичними та
юридичними особами — резидентами тільки після сплати мита та інших
податків (зборів), передбачених законодавством при імпорті автомобілів.

Дозволено тимчасове ввезення легкового транспортного засобу (код 87.03
за Гармонізованою системою опису та кодування товарів) нерезидентам —
суб’єктам господарської діяльності (включаючи представництва іноземних
суб’єктів господарської діяльності незалежно від кількості філій) та
нерезидентам — фізичним особам, визначеним у момент перетину митного
кордону України власниками таких транспортних засобів, або членам їх
сімей (дружина, чоловік, діти, батьки) для власних потреб.

Транспортні засоби, тимчасово ввезені під письмове зобов’язання про
зворотне вивезення, не можуть бути передані у володіння або користування
іншим особам.

Тимчасове ввезення транспортних засобів за кодами виробів за
Гармонізованою системою опису та кодування товарів 87.02,87.03 або 87.05
дозволяється за наявності документа, що підтверджує їх реєстрацію за
межами України. У разі невиконання цієї умови зазначені транспортні
засоби підлягають митному оформленню в порядку, визначеному
законодавством України. Транспортні засоби, тимчасово ввезені
нерезидентами на митну територію України для власного користування на
термін, що перевищує два місяці, підлягають реєстрації в органах
Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України.

Ряд нововведень цього Закону приведуть до усунення відомої схеми
(причому законодавче дозволеної), коли сплачуються низькі податки і
збори при ввезенні легкового транспортного засобу в розукомплектованому
вигляді

Пунктом 4 Закону визначено такою, що втратила чинність, ст. З Декрету
Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. “Про порядок обкладення митом
предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну”, якою
було встановлено, що транспортні засоби та запасні частини до них (крім
вироблених у державах — учасницях Співдружності Незалежних Держав), що
ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами, які
постійно проживають в Україні, підлягають обкладенню митом за ставками
згідно з додатком.

Дію додатку до цього Декрету, яким було встановлено ставки мита на
транспортні засоби індивідуального користування та запасні частини до
них, також скасовано. Таким чином, з припиненням дії зазначеного Декрету
порядок нарахування мита визначатиметься Законом України від 05.02.92 р.
“Про Єдиний митний тариф”, постановою Кабінету Міністрів України від
09.07.2000 р. “Про внесення змін до ставок ввізного мита на окремі види
товарів” та постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.97 р. “Про
ставки митних зборів”. Причому якщо Декретом було встановлено ставку
ввізного мита на двигун внутрішнього згорання за 1 см у розмірі 0.05
дол. США. то постановою Кабінету Міністрів України установлено на
двигуни із зворотно-поступальним рухом поршня, що використовуються для
транспортних засобів групи 87. з робочим об’ємом циліндрів двигуна більш
як 1000 см.куб. і які були в користуванні, ставку ввізного мита у
розмірі 1,5 євро за 1 см.куб. об’єму циліндрів двигуна.

Крім того, Законом доповнено ст. 27 Декрету Кабінету Міністрів України
від 10.05.93 р. “Про стандартизацію і сертифікацію”, якою визначено, що
нові транспортні засоби, які ввозяться на митну територію України
суб’єктами підприємницької діяльності або фізичними особами, підлягають
обов’язковій сертифікації відповідно до чинного законодавства.

Законом також визначено, що транспортними засобами, що були у
користуванні, слід вважати такі, на які були або е реєстраційні
документи, видані уповноваженими державними органами, в тому числі
іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби.

Транспортні засоби, які тимчасово ввезені на митну територію України
фізичними та юридичними особами — резидентами без сплати мита та
податків (зборів) до набрання чинності цим Законом, можуть знаходитися
на території України до закінчення терміну, на який їх тимчасово
ввезено.

Законом установлено норму обов’язкової сплати податків та зборів, що
справляються при імпорті автомобілів відповідно до законодавства (якщо
такі податки та збори не були попередньо сплачені) у разі продажу
автомобілів, ввезених в Україну і конфіскованих, у тому числі в рахунок
погашення боргу або інших зобов’язань за цивільно-правовими угодами та
договорами.

Зазначені податки і збори підлягають стягненню до моменту або в момент
продажу таких автомобілів.

Розділ 2 Аналіз практики оподаткування транспортних засобів – її
фінансова і економічна ефективність.

2.1.Аналіз механізму оподаткування транспортних засобів та його
фіскальна достатність.

Податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і
механізмів належить до так званих малих податків. Він забезпечує менше
одного відсотка податкових находжень зведеного бюджету України.
Розрахунок податку проводиться згідно ставок визначених гармонізованою
системою кодування товарів щодо об’єкту оподаткування ( додаток 2 ).

Наведемо приклад обчислення податку з власників транспортних засобів по
різних видах і марках транспортних засобів у вигляді таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

Розрахунок суми податку н прикладі певних видів

і марок транспортних засобів від .01.012000р. [39, с.13].

Вид і марка транспортного засобу Об’єм циліндрів двигуна

(куб см) Загальна сума податку в грн.

Москвич – 412, 2140 1500 60

ЗАЗ 968М 1200 48

ГАЗ 21”Волга” 2400 240

КАМАЗ 5320 10900 1653

МАЗ 7310 3800 380

МАЗ – 500,503,5335 11200 1680

ТТ40 4150 103,75

З даної таблиці ми бачимо як розраховується податок з власників
транспортних засобів . Розрахунок суми даного податку подають тільки
юридичні особи (ст.6 Закону про транспортний податок), які є платниками
податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів. Нагадаємо , що сплачувати транспортний податок в Україні
повинні, зокрема, юридичні особи (підприємства, установи і організації,
а також іноземні юридичні особи), які мають зареєстровані в Україні
власні транспортні засоби , що обкладаються транспортним податком .

Підприємства, які не мають транспортних засобів, а також фізичні особи
(незалежно, від того мають вони транспортні засоби чи ні) розрахунок не
подають [40, с.25].

Юридичні особи розраховують податок на підставі бухгалтерських звітних
даних про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного
року, виходячи з об’єму циліндрів двигуна або потужності електродвигуна
наземного транспортного засобу, а для водних транспортних засобів –
виходячи з довжини корпусу за встановленими ставками (додаток2).

Відповідно до Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо
фінансування дорожнього господарства” у порядку і строки, визначені
податковими органами, юридичні особи повинні сплачувати податок
щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним
кварталом, а фізичні особи – перед технічним оглядом транспортних
засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого
півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок
сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не
настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію
транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби
в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного
податкового органу. За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку,
податок не повертається.

Порядок заповнення Розрахунку податку з власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів, а також зміни до його форми
затверджено наказом Державної податкової адміністрації від 16.02.2000
року, згідно з Порядком нарахована сума подятку, що підлягає сплаті за
звіт на рік, розбивається на чотири рівні частини (кожна по 25 відсотків
від загальної суми податку підсумкового рядка) і відображається
платником податку в Розрахунку за поквартальними термінами сплати (див.
додаток 4).

Перехід від сплати транспортного податку за період до наступного
техогляду до поквартальної сплати є позитивним моментом. Це, зокрема,
дозволяє юридичним особам уникнути передплати податку у випадку
придбання протягом року транспортного засобу, оскільки транспортний
податок за нього буде сплачуватись починаючи з того кварталу, в якому
транспортний засіб придбано, а не за повний рік, як це було раніше.
Отже, сплачуючи податок щокварталу, підприємство уникає зайвого
вилучення з обороту своїх оборотних коштів.

Юридичні особи – платники податку зобов’язані пред’являти органам, що
здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд транспортних
засобів, платіжні доручення про сплату податку з написом установи банку
про зарахування податку по наземним транспортним засобам до
територіальних дорожніх фондів, а по водним транспортних засобам – до
відповідних бюджетів місцевого самоврядування.

Фізичні особи – платники податку зобов’язані пред’являти органам, що
здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд транспортних
засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку як за
попередній, так і за поточний роки, а платники, звільнені від сплати
цього податку, – відповідний документ, що дає право на користування цими
пільгами.

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що
дають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і
технічний огляд транспортних засобів не проводиться.

Документом, що встановлює єдиний порядок реєстрації та обліку
транспортних засобів, видачі реєстраційних документів та номерних знаків
на території України є Правила державної реєстрації та обліку
автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі
автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів,
напівпричепів та мотоколясок, затверджені Постановою Кабміну від
21.10.93р. зі змінами внесеними постановами Кабміну від 18.05.94р, від
31.05.94, від 13.01.95.

У відповідності до даного документу, державна реєстрація і облік
транспортних засобів здійснюється органами ДАІ МВСУ з метою контролю за
відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів
діючим в Україні стандартам, правилам, нормативам, дотримання
законодавства про виконання військово-транспортних зобов’язань, сплату
податків, зборів, інших платежів, забезпечення обліку та попередження
протиправних дій окремих осіб щодо транспортних засобів.

Правомірність придбання транспортних засобів стверджується документами,
скріпленими печаткою, виданими торговельними організаціями, митними
органами та судами, нотаріальними конторами, органами соціального
захисту населення, підприємствами-виготовлювачами транспортних засобів,
підрозділами ДАІ.

Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника
і документів, що засвідчують його особу, правомірність придбання чи
одержання транспортного засобу, відповідність конструкції засобу
встановленим нормам безпеки, а також необхідною умовою є наявність
квитанції з місцевого відділення ощадного банку чи каси місцевого органу
самоврядування про сплату податку з власників транспортних засобів.

Згідно Закону України від 16.07.99р “Про внесення змін до деяких законів
України щодо фінансування дорожнього господарства” від сплати податку
звільняються :

а) підприємства автомобільного транспорту загального користування – щодо
транспортних засобів зайнятих на перевезені пасажирів, на які в
установленому законом порядку визначені тарифи оплати проїзду в цих
транспортних засобів незалежно від форм власності;

б) навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджету, стосовно
учбових транспортних засобів, при умові використання їх за призначенням;

в) особи, зазначені у пунктах 1 і 2 ст.14 Закону України “Про статус і
соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи”, ст. 4-11 Закону України “Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту”, ст. 6 і 8 Закону України ”Про основні
засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого
віку в Україні”, щодо одного легкового автомобіля з об’ємом циліндрів
двигуна до 2500 см.куб. (для інвалідів І і ІІ груп – незалежно від
об’єму циліндрів двигуна) або одного мотоцикла з об’ємом циліндрів
двигуна до 650 см.куб., чи одного човна моторного або катера (крім
спортивного) з довжиною корпусу до 7,5м;

г) на 50 відсотків – сільськогосподарські підприємства – товаровиробники
за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення
людей з кількістю місць не менше 10;

д) на 50 відсотків – громадяни, у власності яких знаходяться автомобілі,
вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року .

Станом на 01.01.02 в м. Тернополі було зареєстровано 9 підприємств,
звільнених від сплати податку, кількість транспортних засобів в них –
314. Сума пільг всього на рік становила 57176 грн. (додаток 6).

Кількість фізичних осіб , що мають право на пільги згідно цього Закону –
7605 . Сума пільг становила 220954 грн. (додаток 6).

Поступлення по податку з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів мають велике значення у бюджетах органів
місцевого самоврядування. Приведемо деякі статистичні дані стосовно
надходжень сум податку до бюджету м. Тернополя і простежимо як
розподіляється сума податку між юридичними і фізичними особами в таблиці
2.1.2.,згідно додатку 6

Таблиця 2.1.2.

Сплата податку юридичними та фізичними особами до бюджету

м. Тернополя по податку з власників транспортних засобів

та інших машин і механізмів за

1999-2001 рр. ,грн.(додаток 6).

Роки

Показники 1999 2000 2001

Надходження по податку з власників транспортних засобів за рік 2287610
3881127 4142676

Сплачено юридичними особами за рік 731964 1766319 2341577

У відсотках до суми надходжень за рік 31,9 45,5 56,5

Сплачено фізичними особами за рік 1555646 2114808 1801099

У відсотках до суми надходжень за рік 68,1 54,5 43,5

На основі даних статистичної таблиці можна зробити висновок, що на
протязі трьох останніх років сума надходжень по податку з власників
транспортних засобів зросла. Покажемо це на прикладі рисунку 2.1.1., а
надходження по податку, в розрізі юридичних та фізичних осіб, на
рисунках 2.1.2. і 2.1.3., відповідно.

Рисунок 2.1.1.

Рисунок 2.1.2.

Рисунок 2.1.3.

Так, за 2001рік поступлення по податку становили 4142676 грн. і зросли
в порівнянні з 2000 та 1999 роками відповідно на 261549 грн. та 1855066
грн. Як бачимо надходження від фізичних осіб по податку в порівнянні з
2000 роком знизилися на 313709 або на 9 відсотків, а по юридичних особах
навпаки зросли на 575258 грн. або на 11 відсотків. Не дивлячись на те,
що станом на 01.01.02 мають заборгованість по даному податку 77
організацій. Найбільшу суму недоїмки 137.5 тис.грн. мають
автотранспортні підприємства, у зв’язку з високою ставкою на вантажні
автомобілі, а також з важким фінансовим станом. До їх числа можна
віднести автогосподарство УМВСУ в м. Тернополі, яке фінансується з
обласного бюджету. Збільшення надходжень від юридичних осіб зумовило
зростання поступлень податку з транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів в 2001 році порівняно з попередніми роками , що
нейтралізувало зменшення сум платежів від фізичних осіб.

ДПІ у м. Тернополі проводиться робота по розширенню бази оподаткування з
вищевказаного податку, а саме:

— направлено листи військовим установам на предмет здачі розрахунку по
податку з власників транспортних засобів та сплати даного податку.
Заборгованість в сумі 11,2 тис.грн. виникла через несплату податку, в
зв’язку з посиланням на Закон України “Про збройні сили України” від
05.10.2000 року.

— порівнюється інформація Державтоінспекції з даними підприємств,
організацій та установ відображених в їхніх розрахунках.

На зростання надходжень по податку з власників транспортних засобів мали
вплив ряд факторів . В першу чергу – це вплив такого негативного явища
як інфляція, яке впливало на вартість грошової одиниці – української
гривні. По-друге, в 2001 році, зменшилася, порівняно з попередніми
роками сума пільг: фізичні особи на 79846, юридичні особи – 39293. По
третє сума несплаченого податку, юридичними особами в 2001 році в
порівнянні з 1999, 2000 роками зменшилася відповідно на 92856 і 4198.

На надходження по податку від фізичних осіб вплинуло зменшення кількості
транспортних засобів, які були обліковані в ДПІ м. Тернополя, в 2001році
порівняно з 2000 роком на 107 механічних засобів. Проте, згідно даних
ДАІ МВВС кількість зареєстрованих в них автомобілів зросла. Виникає
питання: чи всі транспортні засоби, які зареєстровані в ДАІ МВВС, стоять
на обліку в ДПІ м. Тернополя, дослідити яке ми можемо з допомогою
таблиці 2.1.3.

Таблиця 2.1.3.

Порівняльна характеристика транспортних засобів, які зареєстровані в ДАІ
і ДПІ м. Тернополя (додаток 5).

Роки Транспортні засоби, які зареєстровані ДАІ МВВС м. Тернополя
Транспортні засоби, які зареєстровані в ДПІ м. Тернополя

Юридичні особи .Фізичні особи Всього Юридичні особи Фізичні особи
Всього

2000 5301 5937 11238 6870 29621 36491

2001 6550 31756 38306 6174 29514 35688

Як бачимо, в 2000 році, кількість зареєстрованих транспортних засобів в
ДПІ м. Тернополя на 25253 перевищує, кількість транспортних засобів, яка
облікована в ДАІ МВВС. На відміну від 2000 року, в 2001 році кількість
зареєстрованих в ДАІ транспортних засобів на 2618 перевищує кількість
механічних засобів, які стоять на обліку в ДПІ. Більш наочно це можна
побачити на рис.2.1.4.

Рисунок 2.1.4.

Порівняння кількості автомобілів, які зареєстровані в ДАІ і ДПІ м.
Тернополя.

В першому розділі, нашої дипломної роботи, ми розглядали питання: чи
потрібно платити податок за незареєстрований транспортний засіб? І
дійшли висновку, що ні. Тоді, навіщо власники транспортних засобів
сплачують податок? Очевидною буде відповідь: в 2000 році існувало таке
поняття як генеральне доручення. При продажі автомобілів, продавець
виписував покупцеві доручення і фактично зміни власника транспортного
засобу не відбувалося, а отже і реєструвати механічний засіб було не
потрібно. Податок з власників транспортних засобів і інших самохідних
машин і механізмів сплачувався в тому місті, де проводився технічний
огляд механічного засобу, що і призвело до диспропорції між кількістю
зареєстрованих транспортних засобів в ДАІ і ДПІ м. Тернополя.

Особливо вигідне придбання автомобіля за дорученням було фізичним
особам, про що свідчить різниця між кількістю облікованих механічних
засобів, на 23684 транспортних засобів.

З відміною доручення кількість зареєстрованих транспортних засобів в
2001 році в порівняні з 2000 роком зросла на 27068 автомобілів. Як видно
з рисунку 1.1 обліковані в ДАІ механічні засоби на 2618 переважають
кількість зареєстрованих в ДПІ. Дана не відповідність викликана тим, що
на обліку в ДАІ стоять причепи до легкових і вантажних автомобілів, а
також автомобілі швидкої допомоги в кількості 2618 транспортних засобів,
відповідно юридичні – 376, фізичні – 2242, які згідно Закону України “
Про податок транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”
не обкладаються податком.

2.2. Порядок і ефективність оподаткування операцій по відчуженню
транспортних засобів.

Операції по відчуженню транспортних засобів оподатковуються акцизним
збором, податком на додану вартість, ввізним митом, державним митом,
збором в Пенсійний фонд.

Ставки акцизного збору встановлені в євро в залежності від об’єму
циліндру двигуна автомобіля (додаток 3). При цьому степінь зносу
транспортного засобу, який ввозиться значення не має. Акцизний збір з
транспортних засобів, які імпортуються в Україну, сплачується в валюті
України згідно курсу НБУ на день представлення митної декларації.

Хотілося б нагадати, що починаючи з 01.01.2001 року – дати набрання
чинності Закону України “ Про внесення змін деякі закони України по
питанням оподаткування підакцизних товарів” від 04.11.1999 року – шини
для легкових автомобілів виключені з переліку підакцизних товарів. Що
стосується ввозу в Україну причепів, то потрібно відмітити, що
зобов’язання акцизного збору виникає тільки при розмитненні причепів і
напівпричепів, масою більше 3500 кг.

Імпортери транспортних засобів, які сплатили акцизний збір під час
проведення митних процедур, представляють податковим органам по їх
місцезнаходженню на протязі 20 календарних днів, які наступають за
останнім календарним днем звітного місяця, в якому були імпортовані
транспортні засоби, декларацію по формі, яка приведена в додатку 3к
Інструкції про порядок нарахування і сплати податку на додану вартість
і акцизного збору за товари, ввезені із-за меж митного кордону України і
товари, які експортуються за його межі.

Нагадаємо , що для обчислення суми акцизного збору застосовуються ставки
встановлені в євро за один кубічний сантиметр залежно від об’єму
циліндру двигуна автомобіля.

Ставка акцизного збору на автомобіль з об’ємом циліндрів двигуна 1500
см. куб. становить 0.2 євро.

Сума акцизного збору становить:

1500 см. куб. х 0.2 євро х 4.6 грн. = 380 грн.

Якщо транспортний засіб придбаний юридичною особою сума сплаченого
акцизного збору включається в ціну придбаного автомобіля і підлягає
амортизації.

Контроль правильності обчислення і своєчасності сплати акцизного збору з
товарів, що імпортуються в Україну, під час митного оформлення
здійснюється митними органами, а контроль правильності обчислення ПДВ та
акцизного збору з імпортних товарів під час їх реалізації – Державною
податковою інспекцією. Таким чином, справляння акцизного збору з імпорту
товарів в Україну контролюють дві служби – державна податкова інспекція
і Державний митний комітет. Кожна розробляє “свої” Інструкції, які
суттєво відрізняються між собою. А платники акцизного збору – суб’єкти
ЗЕД повинні чітко дотримуватись обох нормативних документів. Нажаль,
провести аналіз надходжень по акцизному збору, саме по транспортних
засобах, ми не можемо, з причини відсутності даних.

Товари, транспортні засоби та запасні частини до них, що ввозяться
громадянами на митну територію України, обкладаються ПДВ за ставкою,
яка встановлена Законом України від 03.04.1997 року “ Про податок на
додану вартість”.

Відповідно до Закону для товарів, які ввозяться ( пересилаються) на
митну територію України платниками податку, базою оподаткування є
договірна ( контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної
вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на
транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та
страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати
брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород пов’язаних
з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об’єктів
інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних
зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових
платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну
товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань
оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні
за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на
момент виникнення податкових зобов’язань.

ПДВ становить 20 відсотків від бази оподаткування.

Датою виникнення податкових зобов’язань при ввезенні транспортних
засобів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначеній у ній
суми ПДВ, що підлягає сплаті.

Враховуючи положення вищезазначеного Закону, сума ПДВ на транспортні
засоби, ввезені на митну територію України, обчислюється з урахуванням
митної вартості, ввізного мита та акцизного збору.

Сума ПДВ становить :

1500 см. куб. х 0.1 євро х 4.6 грн. =690 грн.

( 2100 дол. США х 5.6 грн. + 1380 грн. + 690 грн.) х 20
відсотків / 100 відсотків = 2766, 0 грн..

Розглянемо, як юридичні особи ведуть податковий облік придбання
автомобіля. Перед цим відмітимо, що цілей податкового обліку
автомобільний транспорт віднесений до складу основних фондів групи 2, що
відповідає Державному класифікатору України “ Класифікація основних
фондів” який затверджено наказом Державного комітету України по
стандартизації, метрополії і сертифікації від 19.08.1997 року.

Нагадаємо також, що в податковому обліку визначення основних фондів,
порядок формування їх вартості в цілях амортизації регламентується
Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції
Закону України від 22.05.1997 року. Так, згідно положення цього закону в
зв’язку з придбанням автомобіля балансова вартість групи 2
збільшується на суму вартості його придбання, з врахування транспортних
і страхових платежів, а також других затрат, пов’язаних з таким
придбанням, без врахування сплаченого податку на добавлену вартість.

Що стосується сум ПДВ, сплачених в зв’язку з придбанням автомобіля в
складі його вартості і вартості здійснених при цьому затрат, то згідно
Закону України “ Про податок на додану вартість”, такі суми ПДВ
включаються в склад податкового кредиту підприємства в тому звітному
періоді, в якому придбаний автомобіль, незалежно від строків вводу його
в експлуатацію. Однак це справедливо тільки в тому випадку, коли
підприємство являється платником ПДВ. Якщо ж підприємство не являється
платником ПДВ, то сума сплаченого ПДВ входить в балансову вартість групи
2 основних фондів.

Надходження сум податку на додану вартість з оподаткування транспортних
засобів не можливо відокремити всієї сукупності надходжень по даному
товару. На нашу думку це не є ефективно. Оскільки, знаючи яка сума
податку надходить по кожній базі оподаткування ПДВ, простіше було б
спрогнозувати надходження майбутніх періодів і проконтролювати їх.

Державне мито – грошовий збір, який стягується в судових і арбітражних
органах, органах державного нотаріату, Міністерства внутрішніх справ
України, Міністерства іноземних справ України, передбачених
законодавством України, за здійснення ними окремих дій і видачу
документів. Елементи державного мита приведемо у вигляді таблиці
2.2.1.

Таблиця 2.2.1.

Елементи державного мита [34, с.35].

Державне мито

Платник Юридичні і фізичні особи за послуги, які надаються судовими,
нотаріальними і другими державними органами та видачу документів

Об’єкт Вартість послуг державних органів, ціна позову та ін.

Ставка Проста (в твердій сумі) або пропорційна (в процентному
відношенні)

Джерело Для суб’єктів підприємницької діяльності – собівартість
продукції (робіт, послуг);

Для громадян – власні кошти

Просте державне мито стягується в твердій сумі (в розмірах частин
неоподаткованого мінімума доходів громадян). Пропорційне державне мито
стягується в процентному відношенні до відповідної суми. Деякі ставки
державного мита наведені в таблиці 2.2.2.

Таблиця 2.2.2.

Перелік (неповний) об’ктів стягнення і розмірів ставок державного мита.

Назва документів і дій, за які стягується державне мито Розміри ставок
державного мита

З позовних заяв, які подаються в суд

За повторну видачу копії судового рішення і скарг, які вступили в силу
закону

З позовних заяв майнового характеру, які подаються в арбітражний суд

За нотаріальне засвідчення договорів купівлі-продажу майна державних
підприємств, а також за засвідчення договору застави

За нотаріальне засвідчення правильності переводу документу зоднієї мови
на іншу (за сторінку)

За нотаріальне засвідчення вірності копій документів і виписок з них (за
сторінку) 5% ціни позову

0.02 неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожну копію

5% ціни позову, але не менше, 0.25 неоподаткованого мінімуму доходів
громадян

0.1% вартості майна, яке викупляється, або предмету застави

0.3 неоподаткованого мінімуму доходів громадян

0.01 неоподаткованого мінімуму доходів громадян

Державне мито сплачується по місцю розгляду і оформлення документів і
зараховується в бюджет місцевого самоврядування, крім мита, яке
стягується з позовних заяв, які подаються в арбітражний суд, а також з
заяв про перевірку рішень і постанов арбітражних судів, які
зараховуються в Державний бюджет України [36, с.300].

Ставки ввізного мита на легкові транспортні засоби визначено Законом
України “ Про ставки акцизного збору і ввізного мита”.

У наведеному прикладі сума ввізного мита становить :

1500 см. куб. х 0.1євро х 4.6 грн. = 690 грн.

Доцільно згадати, що митне оформлення товарів та інших предметів при
митній вартості більшій ніж 1000 дол. США, ставка митного збору
становить 0.2 відсотка від митної вартості.

Митні збори становлять :

2100 дол. США х 5.6 грн. х 0.2 / 100 відсотків = 23.52
грн.

загальна сума податків і зборів, належна до сплати при ввезенні
легкового автомобіля, становить :

2766.0 грн. + 1380.0 грн. + 690.0 грн. + 23.52 грн.
=4859.52 грн.

Ефективність оподаткування операції по відчуженню транспортних засобів
залежить від запобігання контролюючими органами ухиленню від сплати
податку.

Як показує практика, нерідко в силу різних обставин на одні і ті ж
механічні транспортні засоби видаються реєстраційні документи (
наприклад, транспортний засіб був придбаний в Німеччині,
перереєстрований в Російській Федерації, а потім проданий громадянину
України). В новому реєстраційному документі, виданому в Російській
Федерацій не вказується дата першої реєстрації цього транспортного
засобу, а зазначається рік його виготовлення. В зв’язку з
вищезазначеним у вказаних випадках при нарахуванні мита необхідно
виходити не з дати реєстрації такого транспортного засобу, що
проставлена в новому реєстраційному документі, а з року його
виготовлення.

За наявною в Держмиткомі інформацією, деякі прикордонні митниці, зокрема
Мостицька, Берегівська, Волинська, при ввезені громадянами в Україну
придбаних за кордоном транспортних засобів безпідставно видавали на
ввезений в Україну транспортний засіб митні декларації та провізні
відомості , оформлені на осіб, які взагалі не виїжджали за кордон. З
метою недопущення зазначених фактів в майбутньому при оформленні митних
декларацій на ввезений транспортний засіб необхідно дотримуватися
порядку, який встановлений Державним митним комітетом України.

Відомі випадки, що під номерні знаки і документи транспортних засобів,
які зареєстровані в Україні, ввозилися автомобілі придбані громадянами
за кордоном. Тобто, автомобіль куплявся за кордоном тієї марки, яка
відповідала документам, на нього ставилися українські номерні знаки і
без сплати податків, які передбачаються при ввезенні транспортних
засобів, автомобіль вільно перевозився на територію України.
Ефективність оподаткування операцій з продажу та купівлі транспортних
засобів, насамперед, залежить від виконання працівниками контролюючих
органів своїх обов’язків. Нажаль вищенаведені приклади перетину митного
кордону України свідчать не про запобігання, а про сприяння ухилення від
сплати податків.

2.3. Контроль за сплатою податку з власників транспортних засобів та
відповідальність платників.

Контроль за сплатою податку до бюджету здійснює Державна податкова
інспекція. За порушення чинного законодавства щодо оподаткування
власників транспортних засобів платники зазначеного податку несуть
відповідальність.

У разі приховування (заниження) об’єктів оподаткування з власників
транспортних засобів стягується уся сума несплаченого податку, а також
пеня або штраф у порядку, передбаченому законом. Для юридичних осіб
застосовуються фінансові санкції у вигляді стягнення однократного
розміру донарахованої за результатами перевірки суми податку.

За несвоєчасну сплату податку нараховується пеня у розмірі 120
відсотків річних від облікової ставки облікової ставки НБУ, що діє на
день складання акта (довідки) документальної перевірки платника податку,
від суми недоплати за кожний день прострочення платежу, включаючи день
сплати. Посадові особи, керівники, що винні у заниженні сум податку,
приховуванні об’єктів оподаткування, відсутності бухгалтерського обліку
або ведення його з порушеннями встановленого порядку, а також у
неподанні, несвоєчасному поданні або поданні не за встановленою
формулою розрахунків чи інших документів, пов’язаних з обчисленням і
сплатою податку притягуються до адміністративної відповідальності. Яка
передбачає штраф від 85 грн. до 170 грн., а за ті самі дії, вчинені
повторно особою, яку протягом року піддано адміністративному стягненню
за одне із зазначених правопорушень, — від 170грн. до 255грн.

Згідно Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від
21.12.2000р., до Закону про транспортний податок внесені зміни, —
встановлено новий строк подання розрахунку. За несвоєчасне його подання
передбачається штраф у розмірі 170грн.. При заниженні суми податку (якщо
податкова інспекція самостійно донараховує суму податку) – штраф у
розмірі 5 відсотків від суми недоплати за кожен квартал, починаючи з
кварталу, на який припадає недоплата, та закінчуючи кварталом в якому
платник податку отримує податкове повідомлення але не більше 25
відсотків донарахованої суми та не менше 170грн.. Затримка сплати
податку на строк до 30 та від 31 до 90 календарних днів обкладається
штрафом у розмірі, відповідно – 10 і 20 відсотків несплаченої вчасно
суми.

Контроль за сплатою податку з власників транспортних засобів у
м.Тернополі здійснює відділ по стягненню платежів з фізичних осіб
Державної податкової інспекції м. Тернополя. Аналіз результатів
документальних перевірок, які проведені працівниками зазначеного відділу
на протязі 1999-2001 років відобразимо в таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1.

Аналіз результатів документальних перевірок за 1999-2001 роки (додаток
6).

Показники 1999 рік 2000 рік 2001 рік

Фі-зичні особи Юридичні особи Фі-зичні особи Юри-дичні особи Фізичні
особи Юри-дичні особи

Кількість виявлених платників, які повинні, але не сплачували податок

0

0

0

1

0

0

Перевірено власників транспортних засобів

0

332

0

384

445

328

– з них встановлено порушень 0 70 0 49 26 122

Донараховано податку

– кількість платників 0 32 0 21 26 31

–сума 0 5182 0 3645 1712 77706

Нараховано фінансових санкцій

– кількість платників 0 66 0 46 0 122

– сума 0 11413 0 5614 0 100290

Нараховано пені

– кількість платників 0 32 0 26 0 9

– сума 0 2149 0 1095 0 8789

Всього донарахувань 0 18744 0 10354 1712 186785

Застосовано адмінштрафи:

— кількість посадових осіб 0 66 0 49 0 34

— сума штрафу 0 5610 0 4165 0 2890

Передано справ по податку з власників транспортних засобів

– до податкової міліції 0 0 0 0 0 0

– до суду 0 0 0 0 0 0

Як бачимо, з даних таблиці, здійснюючи контроль за надходженнями по
сплаті податку від власників транспортних засобів, працівниками
Державної податкової інспекції м. Тернополя, було перевірено 328
юридичних осіб – платників податку, кількість яких в порівнянні з 1999 і
2000 роками зменшилася на 4 і 56 платників. Хоча кількість перевірених
платників в 2001 році і зменшилася, кількість порушень зросла в
порівнянні з попередніми роками на 52 і 73, відповідно. Це, пов’язано з
тим, що велика частка підприємств, має у власності вантажні автомобілі,
сума податку за які значно перевищує суму податку за легкові автомобілі.
Причому, більшість підприємств фінансується з Державного бюджету України
і інших джерел отримання доходу не мають, а якщо і мають, то він ледве
покриває затрати. Підприємства маючи значні суми заборгованості по
податку, намагаються ухилитися від його сплати, порушуючи чинне
податкове законодавство.

Список підприємств, установ, організацій, які мають найбільшу
заборгованість станом на 14.05.2002 року представимо в таблиці 2.3.2.

Таблиця 2.3.2.

Список підприємств, установ, організацій, які мають найбільшу
заборгованість станом на 14.05.2002 року.

Назва Сума заборгованості

1.ВАТ “АТП-16154” – 03118802 61838,01

2.УВТК Ів.-Франківської ЛПК – 24633164 15975,57

3.КЕЧ – 08464162 13220,00

4.Тернопільський з-д. Продтоварів – 00374580 12222,36

5.Філія “Поділля” – 25747450 8473,75

6.ВАТ “Керамік” – 00291629 8136,52

7.ПМК-12 фірми “Тернопільбуд” – 01269017 6052,21

8.Автогосподарство УВС – 08682832 5975,63

9.СМП “Аксель” – 14057185 5230,23

10.Комунальне “АТП-1906” – 05447993 4880,17

11.Торгово-гуртова база – 05453151 4519,05

12.ДП “Галант” – 01552581 3230,00

13.Комбінат “Будіндустрія” – 01268118 2209,05

Всього 151962,55

Всього заборгованості станом на 14.05.2002 рік – 297322,00 грн.

Відсоток найбільш несплачених сум заборгованості до загальної суми
заборгованості – 51,11%.

Як бачимо всі підприємства наведені в таблиці державної форми власності.
Звичайно, установи приватної форми власності, також мають
заборгованість, але недоїмка суми податку по підприємствах державної
форми власності значно переважає її.

Юридичні особи – платники податку з власників транспортних засобів
занижують суму платежу, який потрібно сплатити. Про що свідчить
самостійне донарахування сум податку податковою інспекцією, в 2001 році
зазначена сума становить 77706, що значно перевищує суми донарахувань
1999 і 2000 років на 72524 і 74061, відповідно. Збільшилася в 2001 році
сума фінансових санкцій, вона становила 100290, що на 88877 і 94676
більше в порівнянні з попередніми роками.

Вражаючу суму, становить сума пені, оскільки кількість платників в 2001
році становить 9 юридичних осіб, а сума пені 87809. В 1999 році
кількість платників, яким була нарахована пеня, становила 32, а в 2000
році 26, причому сума становила 2149 і 1095, відповідно. Зростання суми
пені в 2001 році при такій кількості платників, може свідчити про
відсутність коштів у юридичних осіб, щоб вчасно погасити заборгованість.

Сума всіх донарахувань в 2001 році становила 18785, що відповідно на
16804 і 17643 більше ніж 1999 і 2000 роках. Відобразимо зростання суми
донарахувань на рис2.3.1.

Рисунок 2.3.1.

Як бачимо, сума донарахувань з кожним роком збільшувалася. Це може бути
доказом того, що рівень дохідності юридичних осіб, які мають у власності
транспортні засоби, не зростає, а навпаки знижується, або того, що
більшість платників податку намагаються всіляко ухилитися від його
сплати, не відкидаючи можливості порушення чинного законодавства, що і
відбувається судячи з даних таблиці.

Кількість посадових осіб до яких застосовано адміністративні штрафи в
2001 році у порівнянні з попередніми роками знизилася на 32 і 15,
відповідно сума штрафу також знизилася на 2720 і 1275 відносно 2001
року.

На протязі трьох останніх років до податкової міліції та до суду, справ
по податку з власників транспортних засобів передано не було, як по
фізичним так і по юридичним особам.

Потрібно зазначити, що в 2000 році в ході документальної перевірки
юридичних осіб, був виявлений один платник податку, який повинен був,
але не сплачував платіж до бюджету. В 1999 і 2001 роках фактів такого
порушення не виявлено.

Як видно з таблиці на протязі двох років, які передували 2001 році
фізичними особами податкове законодавство не порушувалося. Всі платники
податку з власників транспортних засобів, сплачували платіж до бюджету.
В 2001 році ситуація змінилась, не в кращий бік, в ході документальних
перевірок було перевірено 445 власників транспортних засобів з яких 26
порушили чинне законодавство. А саме занизили суму податку, який
потрібно було сплатити. Стверджувати, що це було зумисне заниження сум
податку не можливо. Є вірогідність, того, що при розрахунку суми
податку, вони допустили арифметичні помилки. Але з іншої сторони, в
порівнянні з 1999 і 2000 роками в яких не було зафіксовано жодного
порушення, викликає сумнів те, що в розрахунку податку помилилося 26
чоловік.

Розділ 3. Проблеми оподаткування транспортних засобів та
операцій по їх відчуженню в умовах реформування економіки України.

Однією з проблем оподаткування транспортних засобів та операцій по їх
відчуженню є ухилення від сплати податків (легальне і нелегальне ).

В 2001 році працівниками державних податкових адміністрацій
правоохоронним органам було передано більше 1800 матеріалів перевірок.
По цим даним відкрито більше 900 кримінальних справ, що 2.6 рази більше
в порівнянні з 2000 роком. Структуру злочинів, які здійснені в сфері
оподаткування транспортних засобів, відобразимо на рисунку 3.1.

Рис 3.1.

Структура злочинів, які здійснені в сфері оподаткування.

Вона характеризується наступним чином:

ухилення від сплати податку складає 35.7% від загальної кількості
злочинів, які розкриті в цій сфері;

хабарництво – 3%;

інші злочини – 61.3%.

Аналіз структури злочинів особливо важливий для ціленаправленої
профілактичної роботи і виявлення причин , які провокують злочини в
сфері оподаткування.

Аналіз статистичних і інших матеріалів, які характеризують стан боротьби
з ухиленням від сплати податків, свідчить про те, що не дивлячись на
прийняті міри по організаційно-технічному, кадровому і правовому
забезпеченню діяльності податкових органів, в цій сфері все ж
спостерігаються недоліки, які знайшли своє відображення в подальшому
поширенню фактів ухилення від сплати податків.

Широке розповсюдження порушень податкового законодавства викликано
впливом багатьох обставин. Одні з них діють на загальнодержавному рівні
і відображають недоліки, які пов’язані з кризовим станом економіки, інші
– обумовлені специфічними особливостями функціонування податкової
інспекції, загалом умовами виконання обов’язків їх працівниками в умовах
жорсткої протидії зі сторони правопорушників.

Процес встановлення системи оподаткування в Україні проходить в умовах,
які характеризуються дефіцитом бюджету, інфляційними процесами, ростом
цін і зниженням платоспроможності населення. В таких умовах головною
ціллю “неродивих” керівників підприємств стало не збільшення
виробництва, а особисте збагачення за рахунок приховання доходів від
оподаткування. Щоб ухилитися від сплати податків, підприємці відкривають
гривневих і валютних рахунків. Значна частина доходу своїм робітникам
виплачується у вигляді матеріальної допомоги та премій. Фальсифікуються
бухгалтерські документи в сторону зниження ціни реалізації, завищуються
собівартість товарів і суми амортизаційних відрахувань на повне
оновлення основних фондів та збільшення їх частини загальній величині
основних фондів. Деякі підприємства реєструються по фіктивній адресі.

Також, платники податку з власників транспортних засобів
ухиляються від його сплати використовуючи пільги. Серед цієї групи
правопорушень найбільший інтерес викликає ухилення від сплати податків
шляхом завищення відсотку певної категорії працюючих на підприємстві,
яким надається право на пільги при оподаткуванні, фальсифікації в
декларації даних про розтрачання коштів ніби на ведення підприємством
власного будівництва чи благодійної діяльності.

В останні роки податкове законодавство змінювалось досить часто,
що негативно вплинуло на розвиток виробництва і діяльності суб’єктів
підприємництва.

Суттєвою перепоною на шляху діяльності податкових органів є
протиріччя в діючому законодавстві, а також невідповідність відомчих
актів законам України. Не до кінця врегульованим залишається і таке
важливе питання, як момент набрання чинності нормативного акту. Деякі
інструкції і пояснення міністерства фінансів і Головної державної
податкової адміністрації України, а також закони вводяться в дію
“останнім числом”. Прикладом може бути введення в дію Закону України
“Про державний бюджет України на 1997 рік”. Не стало винятком прийняття
законів, нормативних актів ДПАУ, що називається “в останню годину”. Для
прикладу наведемо наказ ДПАУ “Про порядок заповнення розрахунку податку
з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”
від 16.02.2000 року. Важко повірити що на підготовку такого документа
ДПАУ було потрібно півроку, але, як звичайно, він зареєстрований, за два
тижні до закінчення строку його подання податковим органам. А що, як
бухгалтери візьмуть на озброєння таку ж “манеру” і всі разом будуть
здавати звітність в останній день? Автори вищенаведеного наказу
“механічно” об’єднали фрагменти різних абзаців ( першого і
третього) статті 6 Закону України від 11.12.1991 року “Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” у
його діючій редакції, виникла неоднозначність у розумінні того, який
саме рік “поточний”, а який – “звітний”.

З одного боку, не викликає сумнівів, що податок розраховується,
так би мовити, відразу на весь рік виходячи з бази оподаткування станом
на 1 січня того року, за який (і протягом якого, за винятком платежу за
четвертий квартал року,- до 15 квітня, до 15 липня, до 15 жовтня, до 15
січня наступного року) податок сплачується. Наприклад, загальна сума
податку на 2000 рік розраховується з бази оподаткування станом на 1
січня 2000 року. По одній чверті зазначеної суми платник вносить згідно
з вищезгаданими термінами.

Таким чином, Розрахунок подається не “за” поточний рік, а
саме “на” поточний рік, тобто він не є звітним документом “за звітний
рік”, і в статті 6 зазначеного закону під “звітним роком” розуміється
той рік, за яким подається бухгалтерська звітність станом на 1 січня
наступного року. Скажімо баланс, згідно з даними якого визначається база
оподаткування в даному випадку, наприклад, за 1999 рік, складається на 1
січня 2000 року, іншими словами, Розрахунок на 2000 рік, складений на
підставі бухгалтерської звітності станом на 1 січня 2000 року, потрібно
подати до податкового органу не пізніше 15 березня 2000 року.

Цим пояснюється необхідність подання додаткових Розрахунків
протягом року у випадку придбання транспортних засобів платником, адже
якщо б Розрахунок подався за минулий рік, такі транспортні засоби вже
були б до нього включені.

З іншого боку, подібних логічних міркувань краще було б взагалі
уникнути шляхом ретельнішого редагування текстів нормативних актів. От і
в пункті 4 Порядку є абзац “10 – загальна сума податку, що підлягає
сплаті за звітний рік…”, що в зіставленні з текстом пункту 2 Порядку
дозволяє припустити :

Раз Розрахунок складається “за звітний рік” (див. пункт 4
Порядку), а подається “не пізніше 15 березня року, наступного за
звітним” (див. пункт 2 Порядку), то чому б Розрахунок на 2000 рік не
здати до15 березня 2001 року? Ось так і заплуталися (а точніше
заплутали).

До речі, якщо раніше фінансова звітність за звітний рік
складалася станом на 1 січня наступного календарного року, то тепер вона
складається станом на 31 грудня саме звітного року…

Пункт 5 Порядку практично дослівно переписаний зі статті 7
вищезазначеного закону ”… 120 відсотків річних від облікової ставки…” –
що ж це за “річні від річних”, “річні в квадраті”, чи що?

І останнє. Згідно з третім абзацом статті 6 зазначеного закону
розрахунок подається юридичними особами не тільки за місцем свого
знаходження, але й за місцем постійного базування транспортних засобів.
У той же час у новій формі Розрахунку зазначено тільки “ місце
знаходження платника податку “. Зараз важко сказати що це – друкарська
помилка, свідома відмова від зайвих “ папірців “ або свідома “ пастка “
для тих хто не подав Розрахунку. В даному наказі ДПАУ ми знайшли
протиріччя не тільки положенням Закону “ Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” але й
власним положенням.

Таким чином, можна відмітити, що сукупність вищезазначених недоліків в
сукупності з морально-психологічними особливостями характеру підприємця
при певних умовах можуть виступати в ролі конкретних обставин, які
сприяють здійсненню податкових та інший злочинів.

Як свідчать вказані недоліки податкова система України потребує
корінного реформування.

На розгляд Верховної Ради України представлено декілька законопроектів
щодо змін та доповнень до порядку оподаткування власників транспортних
засобів. Розглянемо деякі з них.

Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської
діяльності запропоновано доповнити ст. 4 (пільги щодо податку) Закону
України від 11.12.91 p. “Про податок з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів” переліком юридичних осіб, які
передбачено повністю звільнити від сплати податку. Це — військові
частини, заклади, установи та організації Міноборони України. МВС
України. СБУ. Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Держкомітету у справах охорони державного кордону України. Управління
державної охорони України. Національного космічного агентства України.
Державного департаменту України з питань виконання покарань та
підрозділи податкової міліції державної податкової служби, що
фінансуються з Державного бюджету України, щодо транспортних засобів за
умови їх цільового використання у службових справах та у межах
встановлених лімітів. Крім того, пропонується списати з військових
частин, закладів. установ та організацій, зазначених у проекті,
заборгованість зі сплати податку з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів, яка виникла до набрання чинності
Законом.

Проект Закону України “Про внесення зміни до ст.4 Закону України “Про
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів”” розроблено згідно з дорученням Кабінету Міністрів України
від 08.07.2000 p. та на виконання ст.14 Закону України “Про Збройні Сили
України”, якою визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також
майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними
закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною
власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються
від сплати усіх видів податків.

Законом України від 16.07.99 p. “Про внесення змін до деяких законів
України щодо фінансування дорожнього господарства”, зокрема, внесено
зміни і до Закону, якими Міноборони України та інші утворені відповідно
до законів України військові формування було позбавлено пільг щодо
звільнення від сплати податку з власників транспортних засобів.

Видатки на сплату зазначеного податку законами України “Про Державний
бюджет України на 2000 рік”. “Про Державний бюджет України на 2001 рік”
та “Про Державний бюджет України на 2002 рік” для Міноборони Україні не
передбачувались, тому стягнення податку з військових частин створює
податковим органам певні труднощі.

Необхідність прийняття Закону виникла і у зв’язку з тим, що згідно з
положеннями Закону України від 18.02.97 p. “Про систему оподаткування”
встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до
бюджетів та державних цільових фондів, а також пільг їх платникам
здійснюється Верховною Радою України. Верховною Радою Автономної
Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до
цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Для безпосередньої реалізації норми ст. 14 Закону України “Про Збройні
Сили України” необхідно внести відповідні зміни до Закону.

Слід зазначити, що значна кількість спеціальної автомобільної техніки
бойової та стройової груп експлуатації Міноборони, до яких відносяться
автомобільна техніка зі змонтованим на її базі спеціальним обладнанням
(у тому числі і озброєнням), з позицій взагалі не виїжджає. Інша частина
транспортних засобів Збройних Сил України перебуває в законсервованому
стані на тривалому зберіганні і не використовується в мирний час. Розмір
податку, який необхідно сплачувати за ці транспортні засоби, становить
близько 45 млн. грн. Багато з тих транспортних засобів, які перебувають
на тривалому зберіганні, морально та фізично застаріли, в зв’язку з чим
не плануються для використання у Збройних Силах України і підлягають
списанню. Такі транспортні засоби знаходяться на зберіганні тільки тому,
що їх неможливо реалізувати.

Згідно з розрахунками Міноборони України та інших органів виконавчої
влади, які також передбачається звільнити від сплати податку з власників
транспортних засобів, втрати бюджету в зв’язку з прийняттям Закону
становитимуть 80 млн. грн.

Реалізація цього законопроекту дозволить зменшити навантаження на
Держбюджет України, скасує податковий борг Міноборони України та інших
зазначених в законопроекті органів виконавчої влади, припинить
недоцільне перетікання грошових потоків з бюджету в бюджет.

Законопроект від 19.04.2001 p., запропонований народним депутатом
України М. Гнатюком до ст. З Закону, полягає у тому, що у коді 87 01
Гармонізованої системи опису та кодування товарів виділено окремо
сідельні тягачі у код 8 7 01 20 і встановлено окрему ставку податку — 10
грн. зі 100 см3 об’єму циліндрів двигуна. Крім того, проектом
передбачено звільнити на 50 відсотків від сплати податку власників
вантажних автомобілів (код 87 04 з об’ємом двигуна до 6001 см3),
вироблених у країнах СНД до 1990 p. включно щодо одного такого
автомобіля. Запропонований проект спрямовано на послаблення податкового
тиску на фізичних осіб — власників вантажних автомобілів з об’ємом
двигунів до 6001 см3 та покриття сум, які втрачаються зі збільшенням
надходжень від підняття ставки на сідельні тягачі. Слід зазначити, що
згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів сідельні
тягачі класифікуються в товарній позиції 8701 “Трактори”, субпозиція 87
01 20. До сідельних тягачів відносяться вантажні транспортні засоби.
зчеплені з напівпричепами (наприклад: КамАЗ, МАЗ, Volvo, Mersedes-Bens
та інші), на яких встановлено двигун високої потужності, які приносять
більшу користь (дохід) та більше зношують дороги. Згідно із Законом
сідельні тягачі оподатковуються за ставкою 2.5 грн. за 100 см.куб.
об’єму циліндрів двигуна, а аналогічні вантажні автомобілі без зчеплення
з напівпричепами оподатковуються за ставками, встановленими цим Законом
для вантажних автомобілів (81 04), які в 4 — 8 разів вище. Статистичні
дані свідчать, що кількість громадян, які мають у власності вантажні
автомобілі (код 87 04), вироблені в країнах СНД до 1990 р. включно, з
об’ємом двигуна до 6001 см.куб., становить близько 125 тис. відповідно
сума податку за них становить 50 млн. грн., отже сума пільг становитиме
25 млн. грн. Кількість сідельних тягачів, що оподатковуються, — 58 тис.
сума податку за ставкою 10 грн. зі 100 см.куб. об’єму циліндрів двигуна
дорівнює 64 млн. грн. Економічний ефект від введення цього Закону в дію
становитиме 39 млн. грн.

У порядку законодавчої ініціативи аналогічний законопроект щодо
сідельних тягачів внесено на розгляд Верховної Ради України народним
депутатом України В. Коломойцевим. Друга частина проекту вносить зміни
до ст. З Закону щодо диференціації ставок податку на мотоцикли (мопеди,
велосипеди) (код за Гармонізованою системою опису та кодування товарів
87 11). Замість ставки на мотоцикли, передбаченої чинним Законом — 2
грн. з 100 см.куб. об’єму циліндрів двигуна, пропонуються зміни, які ми
зазначимо в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Ставки на мотоцикли, які пропонуються [32, с.55].

Мотоцикли (мопеди), велосипеди з двигуном (крім тих, що мають об’єм
циліндрів двигуна до 50 см.куб., — код 87 11 10) з об’ємом циліндрів
двигуна:

до 500 см.куб.

від 501 см.куб. до 800 см.куб.

від 801 см.куб. і більше

2 грн. зі 100см.куб.

5 грн. зі 100см.куб.

10 грн. зі 100см.куб.

Запропонований проект спрямовано на розширення бази оподаткування щодо
податку з власників транспортних засобів за рахунок доповнення об’єктів
оподаткування сідельними тягачами та мотоциклами з великими об’ємами
двигунів, кількість яких неухильно збільшується. Поділ мотоциклів
за об’ємом циліндрів двигунів та встановлення для них ставок, які
збільшуються залежно від об’єму двигуна, дасть змогу оподатковувати
дорогі, переважно імпортні мотоцикли за підвищеними ставками, що
відповідатиме принципам справедливості.

Додаткові надходження від реалізації другої частини законопроекту дадуть
змогу додатково мобілізувати до бюджету 5 млн. грн. податку з власників
транспортних засобів. А запропоновані доповнення щодо встановлення
окремої ставки для сідельних тягачів певною мірою знімуть напруженість
серед автоперевізників щодо пільгового оподаткування власників сідельних
тягачів.

Як відомо, наприкінці минулого року відбулось друге читання проекту
Податкового кодексу у Верховній Раді України. Коротко проведемо
порівняльний аналіз розділу VIII “Податок на транспортні засоби” проекту
Кодексу з чинним Законом, який викладено в новій редакції Закону України
від 18.02.97 p. зі змінами та доповненнями. На відміну від цього Закону
у Кодексі (ст. 8001) наводиться визначення термінів, наприклад:
“легковий”, “вантажний”, “спеціальний автомобіль” тощо. Хоча досить
складно віднести певний транспортний засіб до відповідного коду
Гармонізованої системи опису та кодування товарів, все ж таки ці
визначення в основному зможуть правильно зорієнтувати платника податків.
Відповідно до Кодексу, щоб бути платником податку, не обов’язково
транспортний засіб реєструвати в Україні відповідно до чинного
законодавства, досить бути його власником.

У Кодексі усунено упущення із Закону щодо оподаткування власників —
нерезидентів, які надали транспортні засоби в оренду: особи, які
одержали транспортні засоби від нерезидентів на умовах оренди, є
платниками податку.

Доповнено список транспортних засобів, які не є об’єктами оподаткування:

тягачі, які використовуються на залізничних платформах (код 87 04);

коляски інвалідні, обладнані двигуном або іншими механізмами для
пересування (код 87 03 90100):

несамохідні плавзасоби (код 89 07);

у Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, — транспортні
засоби, які перебувають на консервації, а також транспортні засоби
Міноборони України, за виключенням легкових автомобілів транспортної
групи експлуатації.

Змінилася шкала ставок щодо податку. За кодом 87 01 трактори колісні
(крім гусеничних — код 87 01 30) ставку залишено попередню — 2 грн. зі
100 см.куб. об’єму циліндрів двигуна. За кодом 87 02 автомобілі для
перевезення не менше 10 осіб. включаючи водія, ставка з 3.6 грн. за 100
см.куб. об’єму циліндрів двигуна зросла до 4.0 грн. Щодо легкових
автомобілів (код 87 03) (крім автомобілів з електродвигуном — код 87 03
90100) зміни починаються з об’ємів двигуна в межах 1801 — 2500 см.куб.
об’єму циліндрів двигуна: 10 грн. за 100 см.куб. об’єму циліндрів
двигуна знижено до 8 грн.

А у межах від 2501 см.куб. до 3000 см.куб. об’єму циліндрів двигуна
згідно з Кодексом треба сплачувати 20 грн. з 100 см.куб., від 3001
см.куб. і більше — 40 грн. зі 100 см.куб. об’єму циліндрів двигуна.
Удвічі підвищено ставку на автомобілі з електродвигуном — з 0.5 грн. за
1 кВт до 1,0 грн.

З 1 січня 2003 року з метою недопущення забруднення навколишнього
середовища, поліпшення екологічної ситуації в Україні заборонено
реалізацію на внутрішньому ринку України та ввезення на митну територію
України легкових автомобілів, не обладнаних пристроєм для нейтралізації
ядучих фракцій вихлопних газів (каталізатором).

Законом внесено істотні зміни до ставок акцизного збору та ввізного мита
на транспортні засоби, причому ст. 1 Закону України від 24.05.96 р. “Про
ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби”
викладено в новій редакції.

Ставки акцизного збору та ввізного мита для нових автомобілів
залишаються без змін, а для тих, що були в користуванні до 5 років,
збільшено у два рази, понад 5 років — у три рази.

Для наочного прикладу зробимо розрахунок належних до сплати податків і
зборів при імпорті легкового автомобіля на територію України (див.
таблицю 3.2.).

Приміром, громадянин придбав за кордоном три легкових автомобіля: один
новий і два, що були в користуванні. Умовно припустімо, що вартість
кожного автомобіля — 2000 дол. США, об’єм циліндрів двигуна —
1500 см.куб. На дату розмитнення курс 1 дол. США становив 5,4 грн., курс
1 євро — 5,1 грн. Фактично сплачено за транспортування,
перевантаження та страхування кожного автомобіля 100 дол. США.

При здійсненні митного оформлення нарахування митного збору, акцизного
збору, ввізного мита та податку на додану вартість провадиться згідно з
вимогами законів України від 24.05.96 р. “Про ставки акцизного збору і
ввізного мита на деякі транспортні засоби”. від 03.04.97 р. “Про податок
на додану вартість”. від 05.02.92 р. “Про Єдиний митний тариф”, Митного
кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.97 р.
“Про ставки митних зборів”.

Таблиця 3.2

Розрахунок належних до сплати податків і зборів при імпорті легкового
автомобіля на територію України [33, с.15].

Митні збори

Акцизний збір

Ввізне

ПДВ

Загальна сума податків і зборів,

Автомобіль

2100 дол. США х х5,4х0.2: 100=22.68 грн,

1500см’х x0.2 евро х x 5.1 грн = =1530 грн.

1500см’х x0.1 євро х х5,1 = 765 грн.

(2100 дол. США х х5,4+ +1530 + 765)x х20%:100%= =2725

22.68+1530 +765+2725 = =5042.68

Автомобіль. що був у користуванні до 5 2100 дол. США х x5.4х0.2: :100=
22.68 грн.

1500см’х x0.4 евро х 5.1 грн. = = 3060 грн.

1500 см’х 0,2 евро х х5,1 =1530 грн.

(2100дол США х x5,4+3060+ +530) х20% . 100% =3186 22,68+3060+
+1530+3186= 7796,68

Автомобіль. що був у користуванні понад 5 років

2100 дол. США х х 5,4х0,2: :100 = =22,68 грн.

1500см3 х x0,6 євро х x5,1 грн. = =4590грн.

1500 см’х 0,3 евро х х 5,1 = 2295 грн.

(2100 дол. США х 5,4 + +4590 + 2295) х 20%:100% = =3645

22,68+4590+ +2295+3645 =10552,68

Висновки

На сьогоднішній день можна впевнено сказати, що в Україні відбувається
реформування податкової системи. Законодавчі і виконавчі органи влади
намагаються знайти оптимальні варіанти її функціонування. Однак, про
деякі аспекти цього процесу можна судити на прикладі такого платежу, як
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів.

Проаналізувавши законодавство України з питань оподаткування цим
податком можна сказати, що в зв’язку з набранням чинності Закону України
«Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування
дорожнього господарства» від 16.07.99р., яким внесено суттєві зміни до
Закону України від 11.12.91р. «Про податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів» у редакції Закону
України від 18.02.97р., а саме змінено порядок і терміни сплати податку,
розміри ставок, відповідальність платників, а також розширено перелік
пільг для фізичних осіб — власників транспортних засобів.

Отож, з 1 січня 2000 року ставки даного податку встановлено не в звичних
«ЄВРО», а в національній валюті України, тобто в гривнях. Для деяких
об’єктів оподаткування введено додаткові інтервали об’ємів двигуна, а
також розбивку на такі інтервали з установленням для кожного з них
окремої ставки для обчислення податку. Це стосується, зокрема, легкових
автомобілів з об’ємом циліндрів двигуна від 2501 куб. см до 3500 куб.
см, для яких тепер встановлено окрему ставку — 20 грн., а також
вантажних автомобілів, для яких раніше було встановлено єдину ставку, а
з 01.01.2000р. введено три різні розміри ставок залежно від об’єму
циліндрів двигуна.

Принципові зміни відбулися і в цільовому призначені податку. Якщо раніше
податок зараховувався до місцевого бюджету і частина його (90%)
спрямовувалася на покриття витрат на експлуатацію та утримання
автомобільних доріг, а частина (10%) — на зміцнення
матеріально-технічної бази органів, що здійснюють реєстрацію і техогляд
транспортних засобів, то з 1 січня 2000 року сума податку зараховується
на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів з наступним
розподілом (85%) на фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом;
реконструкцією, ремонтом, і утриманням автомобільних доріг загального
користування, і лише частина (15%) спрямовується до місцевих бюджетів
для ремонту і утримання вулиць в населених пунктах.

Для фізичних осіб — платників податку порядок обчислення і сплати
податку залишився незмінним, тобто перед реєстрацією, перереєстрацією, а
також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз
за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться
техогляд. Юридичні особи згідно із новим Законом сплачують цей податок
щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним
кварталом.

Потрібно зазначити, що з 1 січня 2000 року розширена категорія
пільговиків. До неплатників приєднано навчальні заклади, котрі повністю
фінансуються із бюджету, а виключено установи і організації, які
фінансуються із Державного бюджету України, тобто організації і установи
Міністерства оборони України, Прикордонних військ України, Цивільної
оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ
України, Прокуратури України.» 50%-ну пільгу крім сільськогосподарських
виробників отримують власники легкових автомобілів, вироблених у країнах
СНД і поставлених на облік в Україні до 1990 року включно.

Розширений перелік пільговиків за рахунок надання пільг ветеранам праці,
які вийшли на пенсію. Ветерани війни, особи, які постраждали в
результаті аварії на Чорнобильській АЕС, ветерани праці набули права
вибору відносно транспортного засобу, у зв’язку з наявністю якого не
буде сплачуватися транспортний податок. Таким транспортним засобом може
бути один легковий .автомобіль з об’ємом циліндрів двигуна вже до 2500
куб. см (раніше було до 2200 куб. см) або один мотоцикл з об’ємом
циліндрів двигуна до 650 куб. см, або один човен моторний чи катер (крім
спортивних) з довжиною корпусу до 7,5 м. Інвалідам І і II групи тепер
надається пільга при сплаті податку на будь-який легковий автомобіль (не
тільки з ручним управлінням), причому незалежно від об’єму циліндрів
двигуна.

Судячи по питомій вазі поступлень від податку з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів в структурі доходів
бюджетів, можна сказати, що він виконує не стільки фіскальну функцію,
скільки економічну. Підтвердженням цього є цільове використання сум
податку, що поступають на рахунки територіальних дорожніх фондів. Однак
болючою проблемою сьогодення є погіршення якості автомобільних шляхів,
що має свої негативні наслідки; Значні втрати несуть підприємства як
агропромислового комплексу так і інших галузей народного господарства.
Отже, очевидною є необхідність покращення стану автомобільних шляхів, що
сприятиме зростанню вантажообороту. Як наслідок автомобільний транспорт
зможе виправдати свою першість в обслуговуванні народного господарства.

Для покращення стану справ в частині стягнення та використання податку з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
можна запропонувати наступне:

1. Для вирішення такої болючої проблеми, як обкладання податком
транспортних засобів, що знаходяться у власності юридичних чи фізичних
осіб, незалежно від їх використання може поступити наступний порядок
сплати цього платежу. Власники транспортних засобів проходять техогляд,
на основі якого органи ДАІ видають довідку про можливість чи не
можливість використання конкретного транспортного засобу, а вже потім
повинен наступати процес сплати податку.

2. Корисним, також, може стати спрямування частини суми поступлень по
податку на вирішення екологічної проблеми. З кожним роком зростає
кількість власників транспортних засобів, які в більшості є старшими 10
років і викидають в повітря велику кількість токсичних речовин. Для
оподаткування вказаних об’єктів необхідно впровадити специфічні ставки
податку, незалежно від марок і походження транспортних засобів, та
збільшити адміністративні штрафи до власників які використовують
автотранспорт з підвищеними токсичними викидами. Додатково одержані
кошти можна було б використати для пом’якшення негативних ефектів,
наприклад, на покращення стану лісосмуг вздовж автомобільних шляхів.

3. Необхідно стабілізувати даний податок, що в свою чергу приведе до
зменшення порушень при його сплаті та проходженні технічного огляду, які
в даний час зустрічаються дуже часто.

4. Велике значення має цільове використання коштів, що надходять до
бюджету по цьому виду платежу, оскільки це є проявом його суті. Отже,
необхідно приділяти більше уваги контролю за поступленням і витрачанням
вказаних сум податку.

Не слід забувати, що рівень соціально-економічного розвитку держави
визначається не тільки станом справ в економіці, а й такою здається на
перший погляд дрібницею, як станом доріг в державі.

Операції по відчуженню транспортних засобів оподатковуються акцизним
збором, податком на додану вартість, ввізним митом, державним митом,
збором в Пенсійний фонд.

Товари, транспортні засоби та запасні частини до них, що ввозяться
громадянами на митну територію України, обкладаються ПДВ за ставкою,
яка встановлена Законом України від 03.04.1997 року “ Про податок на
додану вартість” ввізним митом та акцизним збором за ставками які
встановлені в євро в залежності від об’єму циліндру двигуна автомобіля .
При цьому степінь зносу транспортного засобу, який ввозиться значення
не має. Акцизний збір з транспортних засобів, які імпортуються в
Україну, сплачується в валюті України згідно курсу НБУ на день
представлення митної декларації.

Датою виникнення податкових зобов’язань при ввезенні транспортних
засобів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначеній у ній
суми ПДВ, що підлягає сплаті.

Контроль правильності обчислення і своєчасності сплати акцизного збору з
товарів, що імпортуються в Україну, під час митного оформлення
здійснюється митними органами, а контроль правильності обчислення ПДВ та
акцизного збору з імпортних товарів під час їх реалізації – ДПІ. Таким
чином, справляння акцизного збору з імпорту товарів в Україну
контролюють дві служби – державна податкова інспекція і державний митний
комітет України. Кожна розробляє “свої” Інструкції, які суттєво
відрізняються між собою. А платники акцизного збору – суб’єкти ЗЕД
повинні чітко дотримуватись обох нормативних документів.

Державне мито – грошовий збір, який стягується в судових і
арбітражних органах, органах державного нотаріату, Міністерства
внутрішніх справ України, Міністерства іноземних справ України,
передбачених законодавством України, за здійснення ними окремих дій і
видачу документів.

Ефективність оподаткування операції по відчуженню транспортних
засобів залежить від запобігання контролюючими органами ухиленню( як
легальному так і нелегальному) від сплати податку.

В 2001 році працівниками державних податкових адміністрацій
правоохоронним органам було передано більше 1800 матеріалів перевірок.
По цим даним відкрито більше 900 кримінальних справ, що 2.6 рази більше
в порівнянні з 2000 роком.

Аналіз статистичних і інших матеріалів, які характеризують стан
боротьби з ухиленням від сплати податків, свідчить про те, що не
дивлячись на прийняті міри по організаційно-технічному, кадровому і
правовому забезпеченню діяльності податкових органів, в цій сфері все ж
спостерігаються недоліки, які знайшли своє відображення в подальшому
поширенню фактів порушення чинного законодавства.

Процес встановлення системи оподаткування в Україні проходить в умовах,
які характеризуються дефіцитом бюджету, інфляційними процесами, ростом
цін і зниженням платоспроможності населення. В таких умовах головною
ціллю “неродивих” керівників підприємств стало не збільшення
виробництва, а особисте збагачення за рахунок приховання доходів від
оподаткування. Щоб ухилитися від сплати податків, підприємці відкривають
гривневих і валютних рахунків. Значна частина доходу своїм робітникам
виплачується у вигляді матеріальної допомоги та премій. Фальсифікуються
бухгалтерські документи в сторону зниження ціни реалізації, завищуються
собівартість товарів і суми амортизаційних відрахувань на повне
оновлення основних фондів та збільшення їх частини загальній величині
основних фондів. Деякі підприємства реєструються по фіктивній адресі.
Платники ухиляються від сплати податків використовуючи пільги.

Суттєвою перепоною на шляху діяльності податкових органів є часті зміни,
протиріччя в діючому законодавстві, а також невідповідність відомчих
актів законам України. Не до кінця врегульованим залишається і таке
важливе питання, як момент набрання чинності нормативного акту. Деякі
інструкції і пояснення міністерства фінансів і Головної державної
податкової адміністрації України, а також закони вводяться в дію
“останнім числом”. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня
1990 року у редакції закону № 3813-12 від 24 грудня 1993 року із змінами
і доповненнями.

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну
податкову службу в Україні» № 83/98 від 5 лютого 1998 року.

3. Закон .України «Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів» №1963-ХІІ від 11 грудня 1991 року //
Відомості ВРУ. — 1992. — №1!

4. Закон України «Про Державний бюджет України на 1994 рік» № 3898-ХІІ
від 1 лютого 1994 року.

5. Закон України «Про державний бюджет на 1995 рік» № 126/95 ВР від 6
квітня 1995 року.

6. Закон України «Про державний бюджет України на 1996 рік» № 96/96-ВР
від 22 березня 1996 року.

7. Закон України «Про державши бюджет України на 1999 рік» № 378-ХІУ від
31 грудня 1998 року.

8. Закон України «Про систему оподаткування» № 77/97-ВР від 18 лютого
1997 року.

9. Закон України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні”
№460/97-ВР від 16.07.1997 року.

10. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів» №75/97-ВР від 18 лютого 1997 року // Відомості ВРУ. — 1997.
І -№16.

11. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо
фінансування дорожнього господарства» №986-ХІУ від 16 липня 1999 року.

12. Закон України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі
транспортні засоби” №216/96-ВР від 12.05.1996 року.

13. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні” №2134-ІІІ від
07.12.2000 року.

14. Декрет Кабінету Міністрів України «Про ставки податку з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» № 34-93 від
9 квітня 1993 року.

15. Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито” №7-93 від
21.03.1993 року.

16. Наказ України “Правила торгівлі транспортними засобами і номерними
агрегатами” №168 від 18.12.1995 року.

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1993 року № 873
«Про затвердження правил державної реєстрації та обліку автомобілів,
автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів,
мотоциклів всіх типів, марок і моделей , причепів напівпричепів та
мотоколясок» зі змінами та доповненнями.

18. Постанова Верховної Ради України “Про перелік товарів (продукції),
на які встановлюється акцизний збір” №365/96-ВР від 12.09.1996 року.

19. Постанова Кабінету Міністрів України “Про ставки митних зборів” №65
від 21.01.1997 року.

20. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до правил
проведення „Державного технічного огляду” № 487 від 31 березня 1999
року.

21. Про затвердження Розрахунку податку з власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів та Порядку заповнення Розрахунку
податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів. Наказ ДПА України від 16.02.2000р. №61 // Баланс. — 2000.
-№11.

22. Інструкція «Про порядок ведення Державними податковими інспекціями
оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів» № 37
від 12 травня 1994 року із змінами і доповненнями.

23. Лист Державної податкової адміністрації України від 11 вересня 1997
року № 19-02717/10-7314 «Щодо переліку пільг» // Галицькі контракти. —
1997. -№ 42.-С. 67-68.

24. Лист Державної податкової адміністрації України від 6 травня 2000
року №6278/7/17-0317 «Про податок з власників транспортних засобів» //
Баланс. — 2000. — №27. — С. 24-27.

25. Бабенко Л.В. Податок з власників транспортних засобів та інших

самохідних машин і механізмів // Фінанси України. — 1996. — №8. — С.
101-106.

26. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС. — 2000.

27. Васильченко З.М. Доходи бюджетів в системі управління економікою //
Фінанси України. — 1997. — № 6. — С. 28.

28. Держава-податки-бізнес: // Монографія В.М.Суторміна, В.М.Федосов,
В.Л.Андрущенко. — К.: Либідь. — 1992.

29. Ільяшенко С. Ще раз про автотранспорт // Податки та бухгалтерський
облік. — 1999. — №24. — С. 35-38.

30. Кавторєва Я. Нове про транспортний податок // Податки та
бухгалтерський облік. — 2000. — №4. — С. 47-48.

31. Клєщевнікова М. Особливості справляння податку в 2000 році // Вісник
податкової служби України. — 2000. — №19. — С. 49-52.

32. Кривий О.А. Перспективне законодавство щодо податку з власників
транспортних засобів // Вісник податкової служби України. – 2000. — №7.
– С. 54-55.

33. Левченко Є.О. Оподаткування операцій з продажу
транспортних засобів // Вісник податкової служби України. – 2001. — №6.
– С. 14-15.

34. Мороз З.И. Податок з власників транспортних засобів // Вісник
податкової служби України. — 1997. — №6. — С. 54-56.

35. Мороз З.И, Податок з власників транспортних засобів // Вісник
податкової служби України. — 1999. — №45. — С. 47-48.

36. Мороз З.И. Оподаткування власників транспортних засобів // Вісник
податкової служби України. — 2000. — №33. — С. 62-63.

37. Оподаткування та платежі в бюджет. Частина IV. Правове регулювання
банківської та інвестиційної діяльності в Україні. — К.: «Екобуд», —
1996.

38. Податкова система України // Підручник під ред. д.е.н. Федосова
В.М..- К/ Либідь. -1994.

39. Савенко Ю. Автомобиль как причина уплаты налогов //
Бизнес-Бухгалтерия. — 1999. — №41. — С. 52-80.

40. Семенченко Ж.І., Павленко Н.О. Автомобиль на предприятии от
приобритения до ликвидации // Підручник – 2001р.

41. Хмельов Г. Податок на транспортні засоби // Вісник податкової служби
України. — 2000. — №33. — С. 7-8.

42. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навчальний
посібник. -К.; НІОС,2000.

PAGE

PAGE

PAGE 77

Похожие записи