КУРСОВА РОБОТА

на тему

Облік зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Зміст

TOC \o «1-2» \h \z \u HYPERLINK \l «_Toc122809109» Вступ PAGEREF
_Toc122809109 \h 3

HYPERLINK \l «_Toc122809110» Розділ 1. Теоретичні основи обліку
зовнішньоекономічної діяльності PAGEREF _Toc122809110 \h 5

HYPERLINK \l «_Toc122809111» Розділ 2. Організація обліку ЗЕД
підприємства PAGEREF _Toc122809111 \h 12

HYPERLINK \l «_Toc122809112» 2.1. Облік грошових валютних коштів і
розрахункових операцій PAGEREF _Toc122809112 \h 14

HYPERLINK \l «_Toc122809113» 2.2. Облік експортно-імпортних операцій
PAGEREF _Toc122809113 \h 30

HYPERLINK \l «_Toc122809114» Розділ 3. Розкриття інформації про
зовнішньоекономічну діяльність у фінансовій звітності PAGEREF
_Toc122809114 \h 47

HYPERLINK \l «_Toc122809115» Висновки PAGEREF _Toc122809115 \h 52

HYPERLINK \l «_Toc122809116» Список використаних джерел PAGEREF
_Toc122809116 \h 54

HYPERLINK \l «_Toc122809117» Додатки PAGEREF _Toc122809117 \h 55

Вступ

По економічному потенціалу Україна входить до першої п’ятірки країн
Європи, але по ефективності його використання значно відстає від
розвинутих країн світу.

У відповідності із західноєвропейською практикою одним з важливих
параметрів розвитку економіки є стабільність цін і валюти. При цьому
рівень інфляції не повинен перевищувати 1,5% середнього рівня інфляції
країн з нижчим рівнем. Стабільність валюти забезпечується, якщо межі
коливання її курсу не перевищують 2,25%. Щоб досягти перерахованих
параметрів стабільності, необхідно прийняти ряд спеціальних мір, з яких
слід виділити «радикальну» форму зовнішньоекономічної діяльності країни.
З цією метою потрібно провести приватизацію підприємств із залученням
закордонних інвесторів, створити сприятливий інвестиційний клімат шляхом
надання твердих державних гарантій як закордонним, так і національним
підприємцям тощо.

Орієнтація нашої держави на ринкову економіку, необхідність підготовки
ґрунту для вступу України до Світової організації торгівлі, постійне
залучення іноземних інвесторів та розвиток комерційних відносин між
вітчизняними й іноземними підприємствами доводить, що облік
зовнішньоекономічної діяльності підприємств є досить актуальною темою
для дослідження.

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) включає наступні форми робіт і
співпраць:

експорт та імпорт товарів, капіталу, робочої сили;

надання виробничих, транспортних, експедиційних, страхових,
консультаційних, маркетингових, брокерських, агентських, управлінських,
бухгалтерських, аудиторських та інших послуг;

наукову, науково-технічну, науково-виробничу, виробничу, освітню й інші
форми кооперації з іноземними суб’єктами;

здійснення міжнародних фінансових операцій з цінними паперами,
розрахункових і кредитних операцій, спільної підприємницької діяльності
з закордонними партнерами;

підприємницьку діяльність, пов’язану з наданням ліцензій, патентів,
«ноу-хау», торгових марок й іншими видами нематеріальних об’єктів
власності;

організацію й здійснення діяльності в галузі проведення виставок,
аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів й інших подібних
заходів, що проводяться на комерційній основі;

проведення бартерних, лізингових операцій, операцій з придбання, продажу
й обміну валюти;

організацію роботи фізичних осіб на контрактній основі тощо.

Наведений вище список ще раз доводить актуальність вивчення обліку
зовнішньоекономічної діяльності, оскільки українські підприємства мають
достатній потенціал для повноцінного виходу на міжнародний ринок.

Метою написання курсової роботи є поглиблення й узагальнення знань,
одержаних під час вивчення курсу бухгалтерського обліку.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку зовнішньоекономічної діяльності

Основним нормативним документом, що регулює зовнішньоекономічну
діяльність в Україні, є Закон України «Про зовнішньоекономічну
діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ (із змінами).

Відповідно до цього закону, зовнішньоекономічна діяльність є діяльність
суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів
господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що
має місце як на території України, так і за її межами. [1]

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності суб’єкти господарської
діяльності та іноземні суб’єкти господарської діяльності керуються
наступними принципами:

принципом суверенітету народу України в здійсненні зовнішньоекономічної
діяльності — виключному праві українського народу здійснювати
зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами,
що діють на території України, а також обов’язку України неухильно
виконувати всі договори й зобов’язання України в галузі міжнародних
економічних відносин;

принципом свободи зовнішньоекономічного підприємства, що полягає в праві
суб’єктів добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки та
здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких її формах, що не
суперечать чинному законодавству України, а також виключному праві
власності суб’єктів ЗЕД на всі одержані ними результати
зовнішньоекономічної діяльності;

принципом юридичної рівності й недискримінації, що надає рівність перед
законом усіх суб’єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, у т.ч.
держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; заборону
будь-яких (окрім передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну
діяльність») дій держави, спрямованих на обмеження прав і дискримінацію
суб’єктів ЗЕД, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за
формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

принципом верховенства закону, що передбачає регулювання ЗЕД виключно
законами України та заборону застосування підзаконних актів та актів
управління місцевих органів, що в будь-який спосіб створюють для
суб’єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами
України;

принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності,
згідно якого держава повинна забезпечувати рівний захист інтересів усіх
суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її
території згідно із законами України, здійснювати рівний захист усіх
суб’єктів ЗЕД України за межами України згідно з нормами міжнародного
права, а також здійснювати захист державних інтересів України як на її
території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов
підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні
та вивезенні товарів.

Визначення основних термінів

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» дає наступні
визначення основних понять, що використовуються при проведенні
зовнішньоекономічної діяльності:

валютні кошти — валютні цінності (іноземна валюта готівкою, платіжні
документи в іноземній валюті, цінні папери і іноземній валюті, золото та
інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин, монет, а також
сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких
виражено в золоті, дорогоцінні камені;

демпінг — ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною,
нижчою від порівняної ціни на подібний товар у країні експорту, яке
заподіює шкоду національному товаривиробнику подібного товару;

експорт (експорт товарів) — продаж товарів українськими суб`єктами ЗЕД
іноземним суб`єктам господарської діяльності (у т.ч. з оплатою в
негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через
митний кордон України, включаючи реекспорт товарів;

експорт (імпорт) капіталу — вивезення за межі України (ввезення з-за меж
України) капіталу в будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг,
робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою
одержання прибутків від виробничої й інших форм господарської
діяльності;

зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода
двох або більше суб`єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямована
на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у
ЗЕД;

імпорт (імпорт товарів) — купівля (у т.ч. з оплатою в не грошовій формі)
українськими суб`єктами ЗЕД в іноземних суб`єктів господарської
діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію
України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання
установами й організаціями України, розташованими за її межами;

іноземна валюта — валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети
державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним
платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також
вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на
грошові знаки, які знаходяться в обігу), платіжні документи в грошових
одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, кошти в
грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях
та в діючій на території України валюті з вільною конверсією, які
знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на
території України та за її межами;

іноземні інвестиції — усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що
вкладаються іноземними суб`єктами господарської діяльності в Україні, у
результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний
ефект;

іноземні суб`єкти господарської діяльності — суб`єкти господарської
діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце
проживання за межами України;

експортна (імпортна) ліцензія — належним чином оформлене право на
експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або
валютних коштів з метою інвестицій та кредитування;

митне регулювання — регулювання питань, пов`язаних із встановленням мит
та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності
митного контролю України;

міжнародна кооперація — взаємодія двох або більше суб`єктів
господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним, при якій
здійснюється спільна розробка або спільне виробництво, спільна
реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у
виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також
устаткування, що використовується в комплексних поставках) або
спеціалізації на окремих технологічних стадіях науково-дослідних робіт,
виробництва та реалізації з координацією відповідних програм
господарської діяльності;

момент здійснення експортного (імпортного) контракту — момент, на який
здійснено всі обов`язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення
векселів (тратт) або укладення кредитних угод;

момент здійснення експорту (імпорту) — момент перетину товаром митного
кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що
експортується чи імпортується, від продавця до покупця;

переказ валютних коштів за межі України — переказ грошових (валютних)
коштів на користь (на рахунок) іноземного суб`єкта господарської
діяльності або в банківсько-кредитну установу, що не є суб`єктом
господарської діяльності України;

попередні імпортні депозити — внесення суб`єктами ЗЕД на безпроцентні
рахунки в банках, які обслуговують їх на території України, на період
від моменту набрання договорами (контрактами), що ними укладаються,
юридичної сили до моменту проходження товарами, що поставляються згідно
із зазначеними договорами (контрактами), через митний кордон України або
передачі товарів іноземним суб`єктам господарської діяльності на
території України, грошових коштів у валюті договору (контракту) в сумі,
визначеній у встановлених процентах до вартості відповідного договору
(контракту);

спеціальна економічна зона — територія, у межах якої відповідним законом
України встановлюється й діє спеціальний правовий режим господарської
діяльності та спеціальний порядок застосування й дії законодавства
України;

транзит товарів — переміщення товарів, вироблених за межами України,
через територію України без будь-якого використання цих товарів на
зазначеній території;

упущена вигода — дохід або прибуток, який міг би одержати суб`єкт ЗЕД в
разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав
внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його
передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати. [1]

Облік зовнішньоекономічних операцій суб`єктами ЗЕД

Суб`єкти ЗЕД ведуть бухгалтерський та оперативний облік
зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність, яку
надсилають органам Державної статистики України. Суб`єкти ЗЕД в галузі
обліку й звітності, а також комерційної таємниці керуються Законом
України «Про підприємства в Україні». Для бухгалтерського обліку
зовнішньоекономічних операцій суб`єкти ЗЕД керуються планом рахунків та
інструкцією про його використання, що діють на території України, та
відповідними змінами й доповненнями, що відображають специфіку ЗЕД.
Суб`єкти ЗЕД самостійно визначають порядок аналітичного обліку ЗЕД,
запроваджуючи відповідні субрахунки. Зовнішньоекономічна діяльність та
її результати відображаються в річній фінансовій звітності суб`єкта ЗЕД
за окремо зазначеними показниками:

у бухгалтерському балансі окремо виділяються кошти (активи), що
знаходяться в зовнішньоекономічному обороті, — товари, документи, цінні
папери, а також їх джерела (пасиви) — кредити, заборгованість, одержані
прибутки тощо;

у звіті про прибутки та збитки окремо відображаються виручка від
зовнішньоекономічних операцій і відповідні витрати. У додатку
(коментарі) до річного фінансового звіту робляться необхідні пояснення
щодо наведених показників зовнішньоекономічної діяльності. [1]

Мета та завдання бухгалтерського обліку ЗЕД

Основними об`єктами бухгалтерського обліку ЗЕД є валютні засоби й
валютні операції, товари та їх рух на основі експортно-імпортних
операцій, розрахункові й кредитні операції між суб`єктами ЗЕД, а також
між суб`єктами й обслуговуючими їх банками, кінцеві фінансові результати
господарської діяльності.

Мета бухгалтерського обліку ЗЕД:

контроль за зберіганням товарно-матеріальних цінностей і валютних
засобів;

своєчасне надання адміністрації, податковій і статистичній службі
інформації про рух товарів, ефективність його використання, про доходи,
витрати, фінансові результати, обов`язкові платежі й відрахування;

забезпечення своєчасних і правильних розрахунків по зовнішньоторгових
операціях.

Для досягнення цих цілей необхідно вирішити цілий комплекс
бухгалтерських завдань.

По-перше, це завдання методологічного характеру, що пов`язані з
використанням національного плану бухгалтерських рахунків і правильним
відображенням на них операцій по ЗЕД, а також питання визначення цінових
компонентів при визначенні вартості продукції, вибір методів оцінки
господарських засобів і джерел їх утворення, спеціальних фондів,
вкладання активів, затрат на виробництво й обіг, визначення й розподіл
доходів.

Другим важливим завданням обліку ЗЕД є його організація, що пов`язана з
чітким розподілом функціональних обов`язків серед робітників бухгалтерії
(організація матеріальної відповідальності за забезпеченням збереженості
товарно-матеріальних цінностей і грошових засобів, визначення
періодичності складання поточної звітності тощо).

Третім комплексом завдань бухгалтерського обліку ЗЕД є технічне
забезпечення, тобто адміністрація суб`єкта ЗЕД повинна забезпечити
раціональне ведення обліку за допомогою комп`ютеризації, автоматичної
обробки даних первинних документів, облікових регістрів і форм
звітності.

Розділ 2. Організація обліку ЗЕД підприємства

Організація бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності на
підприємстві визначається, передусім, тими цілями й завданнями, які вона
покликана вирішувати.

На великих підприємствах, що постійно здійснюють зовнішньоекономічні
операції, у складі бухгалтерської служби слід виділити окремі посади
бухгалтерів, кількість яких залежить від обсягів здійснення тих чи інших
операцій. До функцій цих бухгалтерів входить:

облік розрахунків з іноземними постачальниками та покупцями (при
попередній та наступній оплаті);

облік розрахунків зі сторонніми організаціями, що сприяють здійсненню
експортно-імпортних операцій (транспортні, страхові організації,
декларанти, митниця);

контроль за додержанням строків розрахунків, встановлених чинним
законодавством та укладеними договорами;

облік розрахунків з банками (по акредитивах, інкасо, переказах, з
купівлі-продажу іноземної валюти);

оформлення та облік розрахунків по закордонних відрядженнях;

складання облікових регістрів по операціях у іноземній валюті;

подання узагальнених даних щодо зовнішньоекономічної діяльності для
складання фінансової звітності;

складання податкової та статистичної звітності щодо зовнішньоекономічної
діяльності.

Облік зовнішньоекономічної діяльності ведеться на підставі первинних
документів, частина яких складається на підприємстві, а інші — надходять
від інших підприємств, у тому числі закордонних.

Їх правильне й кваліфіковане оформлення відіграє важливу роль для
успіху її здійснення на всіх етапах. Такі документи отримали назву
зовнішньоторговельних, вони підтверджують виконання угоди
купівлі-продажу з іноземним контрагентом. Головним документом є
зовнішньоторговельний контракт, який є результатом домовленості
експортера та імпортера, що визначає обов`язки сторін на всіх етапах
руху товару від продавця до покупця.

Залежно від функцій зовнішньоторговельні документи поділяються на певні
групи, що можна знайти в Додатку А.

Як видно з Додатку А, у окрему групу виділені митні документи. Це
пов`язано з тим, що здійснення зовнішньоекономічних операцій пов`язано з
перетином митного кордону України. Порядок митного оформлення товарів,
перелік митних органів та їх функції встановлені Митним кодексом
України.

Суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен бути зареєстрований у
митних органах за місцем державної реєстрації.

Згідно з чинним митним законодавством декларування товарів при їх
митному оформленні може здійснюватися:

самими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, які є власниками
товарів;

митними брокерами на підставі договору із суб`єктами
зовнішньоекономічної діяльності – власниками товарів.

На великих підприємствах роботу щодо укладання контрактів та митного
оформлення товарів доцільно покладати на інші відділи та служби
(юридичний, протокольний, валютно-фінансовий тощо).

На малих та середніх підприємствах, де такі відділи відсутні, до
функцій бухгалтерської служби (бухгалтера) додаються функції з укладання
договорів, контролю за їх виконанням та декларуванням товарів.

Таким чином, облік зовнішньоекономічної діяльності залежить,
насамперед, від правильності та юридичної обґрунтованості укладених
угод, своєчасності здійснення поставок та їх оплати, від правильності
оформлення всіх необхідних первинних документів при перевезенні
продукції через кордон та від кваліфікації бухгалтерів, що його
здійснюють. [11]

2.1. Облік грошових валютних коштів і розрахункових операцій

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, поряд з
рахунками в національній валюті мають право на відкриття рахунків в
іноземній валюті, де повинні зберігатись тимчасово вільні грошові кошти
підприємства в іноземній валюті (власні та позикові).

Обов`язковими рахунками для підприємств, які здійснюють
зовнішньоекономічну діяльність, є транзитний та поточний валютні
рахунки.

Транзитний валютний рахунок — це рахунок, призначений для зарахування
валютної виручки підприємства. Використання цього рахунку є обов`язковим
у зв`язку з необхідністю розподілу валютної виручки, що надходить від
нерезидента у валюті першої групи Класифікатора іноземних валют.

Поточний валютний рахунок призначений для проведення безготівкових і
готівкових розрахунків у іноземній валюті при здійсненні поточних
операцій, визначених законодавством України. Поточний валютний рахунок
може бути відкритий:

юридичним особам – резидентам України для здійснення поточної
діяльності;

фізичним особам – резидентам України з правом здійснення підприємницької
діяльності (приватні підприємці без створення юридичної особи) і без
нього;

представництвам юридичної особи – нерезидента України з правом
здійснення підприємницької діяльності або без надання такого права (в
залежності від мети й завдань, передбачених статутом юридичної особи –
нерезидента);

дипломатичним, консульським, торговим та іншим представництвам
іноземних держав;

іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам);

фізичним особам – нерезидентам України без права здійснення
підприємницької діяльності.

Поточні операції, що проводяться на підприємстві в іноземній валюті,
можуть бути торговельними та неторговельними:

торговельні:

між юридичними особами – резидентами та юридичними особами –
нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за
торговельними операціями;

між юридичними особами – резидентами на території України, за умови
наявності індивідуальної ліцензії НБУ;

між юридичними особами – нерезидентами та юридичними особами –
резидентами через юридичних осіб – резидентів посередників відповідно до
договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного
законодавства України;

інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства
України;

операції на міжбанківському валютному ринку України;

оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових
карток;

неторговельні:

виплата готівкової іноземної валюти за платіжними документами в
іноземній валюті на витрати, пов`язані з відрядженнями;

здійснення обмінних операцій з іноземною валютою за платіжними
документами в іноземній валюті;

виплата готівкової валюти за чеками та пластиковими картками фізичним
особам (резидентам та нерезидентам);

купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами
(резидентами та нерезидентами);

виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими
правами;

перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів,
симпозіумів, конференцій та інших міжнародних зустрічей;

оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні;

перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування,
патентування, сплату митних платежів, членських внесків;

платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних,
правоохоронних органів;

виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенсії,
аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти,
оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному
законодавству України.

Валютні рахунки підприємствам, які здійснюють господарсько-фінансову
діяльність в країнах дальнього й ближнього зарубіжжя (організації
морського, річного, авіатранспорту та спільні підприємства), дозволено
відкривати в іноземних банках.

Усі надходження на користь резидентів у іноземної валюті (виручка,
дивіденди), що надійшли на валютний рахунок за кордоном, незалежно від
строків надходження, підлягають зарахуванню на валютні рахунки
резидентів в українських уповноважених банках після сплати податків та
інших зборів, що передбачені законодавством іноземної держави.

Для обліку валютних коштів на рахунках в банку Планом рахунків
передбачено рахунок 31 «Рахунки в банках»: субрахунки 312 «Поточні
рахунки в іноземній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній
валюті».

Рахунок 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» використовується для
обліку валютних коштів на поточному валютному рахунку, тобто для обліку
надходжень та витрачання валютних коштів у результаті здійснення
поточних торговельних та неторговельних операцій.

На рахунку 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» обліковуються
кошти на транзитному, депозитному та інших (крім поточного) рахунках у
банку в іноземній валюті.

Облік купівлі іноземної валюти

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в підприємств виникає
необхідність купівлі або продажу іноземної валюти. Ці операції можуть
здійснюватись як резидентами, так і нерезидентами через уповноважені
банки та інші кредитно-фінансові установи. Для придбання валюти на біржі
або її перерахування за кордон для здійснення інших операцій потрібно
одержати індивідуальну ліцензію НБУ. Проводяться такі операції виключно
на Міжбанківському валютному ринку України, на аукціонах НБУ через
уповноважені банки, які купують іноземну валюту за дорученням клієнтів з
метою її перерахування за межі України у випадках, що не суперечать
чинному законодавству України. Купувати та продавати іноземну валюту,
минаючи уповноважені банки, не дозволяється. Для здійснення цих операцій
організація укладає договір з банком та сплачує йому за надання цієї
послуги комісійну винагороду.

Суб`єкти підприємницької діяльності можуть купувати на Міжбанківському
валютному ринку України валюту з метою:

забезпечення виконання їх зобов`язань перед нерезидентами з імпорту
товарів (робіт, послуг);

покриття витрат на службові відрядження за кордон;

попередньої оплати послуг зв`язку і транспорту;

розрахунків по картках міжнародних платіжних систем;

передоплати періодичної та поліграфічної продукції;

оплати за переробку давальницької сировини, за капітальне будівництво,
за надання туристичних і страхових послуг, за участь у семінарах,
проживання в готелях;

сплати мита й послуг патентних повірених на підставі відповідних
документів і довідки Державної податкової адміністрації;

погашення кредитів нерезидентів відповідно до укладених угод;

перерахування за кордон пенсій, стипендій, аліментів у порядку,
передбаченому угодами по неторговельних платежах з відповідними
державами;

репатріації капіталу, який належить іноземному інвестору, інвестованого
в економіку України, або дивідендів;

з іншою метою, передбаченою чинним законодавством.

Підставою для купівлі іноземної валюти на Міжбанківському валютному
ринку України при розрахунках з нерезидентами по торговельних операціях
є:

договір з нерезидентом, оформлений згідно з вимогами чинного
законодавства України, або інший документ, який відповідно до чинного
законодавства України має силу договору;

вантажна митна декларація в разі, якщо товар ввезено на територію
України (вантажні митні декларації, за якими здійснено митне оформлення
тимчасово ввезених вантажів під зобов`язання про їх зворотне вивезення,
не є підставою для купівлі іноземної валюти). Копія вантажної митної
декларації засвідчується круглою гербовою печаткою й підписом керівника
відповідної митниці;

акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) або інший документ, що
засвідчує надання послуг, виконання робіт;

документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив,
інкасо);

довідка Державної податкової адміністрації, у якій резидент
зареєстрований як платник податків, із зазначенням інформації про
основний поточний рахунок резидента в національній та іноземній валюті
(у випадку купівлі іноземної валюти першої групи Класифікатора).

Підставою для купівлі іноземної валюти на Міжбанківському валютному
ринку України резидентами при здійсненні розрахунків по неторговельних
операціях є:

заявки з розрахунком витрат на відрядження за кордон, на експлуатаційні
витрати транспортних засобів, що виконують рейси за кордон;

документи, що мають силу договору й можуть використовуватися згідно з
міжнародною практикою для оплати участі в міжнародних виставках,
конгресах; для оплати за навчання, лікування, патентування; для сплати
митних платежів; для відшкодування витрат судових, арбітражних,
нотаріальних, правоохоронних органів іноземних держав;

рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів, штрафів;

угоди між пенсійними фондами про перекази за межі України пенсій в
іноземній валюті.

При здійсненні кожної операції з купівлі іноземної валюти обов`язково
надається квитанція про сплату збору до Пенсійного фонду за формою
№377-ПФ та ведеться Книга реєстрів сплати збору до Пенсійного фонду.

При придбанні та використанні іноземної валюти НБУ виставляє певні
вимоги:

придбана та зарахована на спеціальний рахунок підприємства іноземна
валюта повинна бути використана відповідно до контракту або інших
документів протягом 5 банківських днів;

якщо після оплати залишились кошти, сума яких перевищує один біржовий
лот, останні можуть бути зараховані на поточний рахунок клієнта. Залишок
коштів повинен бути проданий на найближчих біржових торгах на
Міжбанківському валютному ринку.

При цьому позитивна різниця, яка може мати місце, направляється до
державного бюджету, а негативна курсова різниця списується на витрати
підприємства й відноситься на рахунок 949 «Інші витрати операційної
діяльності».

Облік готівкової іноземної валюти

Документальне оформлення операцій з готівковою іноземною валютою
аналогічне документальному оформленню руху грошових коштів у
національній валюті, але на кожний вид валюти повинна бути відкрита
окрема Касова книга, записи в якій ведуться в номінальному обчисленні.

Бухгалтер проводить обробку звіту касира. Відмінністю порядку
відображення валютних операцій є те, що перед тим, як показати рух
іноземної валюти, потрібно відрегулювати балансову оцінку активів і
пасивів. Таким чином, перед тим, як проводити обробку звіту касира,
бухгалтер повинен врегулювати оцінку іноземної валютної готівки в касі
на початок дня за курсом НБУ, діючим на день складання звіту. Після
цього бухгалтер переводить касові операції в іноземній валюті в
гривневий еквівалент за цим курсом.

Синтетичний облік готівкової іноземної валюти ведеться на рахунку 30
«Каса». Діючим Планом рахунків передбачена можливість ведення субрахунку
302 «Каса в іноземній валюті» та 304 «Операційна каса в іноземній
валюті». Ці рахунки є активними, грошовими; у балансі знаходяться в II
розділі активу. По дебету відображається надходження готівкової
іноземної валюти, а по кредиту — її зменшення, витрачання (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Кореспонденція обліку готівкової іноземної валюти

№ Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків

Д-т К-т

І. Надходження іноземної валюти

1. Отримано іноземну валюту з валютного рахунку в банку 302 312

Продовження табл. 2.1

2. Повернуто залишки підзвітних сум в іноземній валюті після повернення
з відрядження 302 372

3. Відображено позитивну курсову різницю по коштах в касі в іноземній
валюті 302 714

II. Вибуття іноземної валюти

4. Здано залишки іноземної валюти на рахунок в банку 312 302

5. Видано іноземну валюту у підзвіт на відрядження за кордон 372 302

6. Відображено негативну курсову різницю у зв’язку зі зміною курсу 945
302

Аналітичний облік готівкової іноземної валюти ведеться за місцями
зберігання валюти та за її видами.

Міжнародні розрахунки та їх механізм

Виникнення та постійне вдосконалення різних видів та форм міжнародних
розрахунків пов`язане з розвитком і розширенням товарного виробництва й
обігу.

Розрахунки в міжнародній торгівлі — це система регулювання платежів по
грошових зобов`язаннях та вимогах, що виникають між державами,
юридичними особами та громадянами різних країн на основі економічних,
політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. [9]

Більшість міжнародних розрахунків здійснюється через банки
безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні
відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких
відкриваються рахунки «Лоро» та «Ностро».

Схематично механізм міжнародних розрахунків зображено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Механізм міжнародних розрахунків

Пояснення до схеми:

1 — імпортер купує у свого банка телеграфний переказ, банківський чек,
вексель або інший платіжний документ;

2 — імпортер пересилає платіжний документ експортеру;

3 — експортер, який отримав від імпортера цей платіжний документ, продає
своєму банку за національну валюту, необхідну йому для виробництва або
інших цілей;

4 — банк експортера пересилає за кордон своєму банку-кореспонденту
платіжний документ;

5 — отримана від продажу цього документу сума іноземної валюти
зараховується банком імпортера на кореспондентський рахунок банку
експортера.

Такий механізм дозволяє здійснювати міжнародні розрахунки через
банки-кореспонденти шляхом зарахування зустрічних вимог та зобов`язань
без використання готівкової валюти.

Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з
фірмами й організаціями іноземних країн є акредитив, інкасо, банківський
переказ, розрахунки чеками. Разом з тим, у кожній із зазначених форм є
декілька різновидів.

Банківський переказ

Найпоширенішою формою безготівкових розрахунків є банківський переказ,
що зумовлюється технологічною простотою його здійснення, короткими
строками розрахунків та порівняно невисоким розміром оплати послуг
банку.

Банківський переказ — це доручення банку своєму банку-кореспонденту
виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказодавця
іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування
банку-платнику виплаченої ним суми. У міжнародній практиці
найпоширенішою формою розрахунків є документарний (умовний) переказ.

У бухгалтерському обліку банківський переказ по-різному відображається в
експортера й імпортера (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Відображення в бухгалтерському обліку розрахунків переказом

№ Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків

Д-т К-т

У імпортера:

1. Перераховано з валютного рахунку кошти іноземному постачальнику в
рахунок попередньої оплати 371 312

2. Оплачено рахунок іноземного постачальника документарним переказом 632
312

3. Сплачено комісійну винагороду банку за здійснення операцій шляхом
банківського переказу 92 312

У експортера:

1. Одержано кошти на валютний рахунок від іноземного покупця в рахунок
попередньої оплати 312, 314 681

2. Одержано кошти на валютний рахунок від іноземного покупця після
відвантаження продукції 312, 314 362

Акредитив

Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно менша
порівняно з банківським переказом, однак саме акредитив найповніше
забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, що максимально
відповідає інтересам експортера.

Документарний акредитив — це угода, у силу якої банк, що діє на прохання
та на підставі інструкцій свого клієнта або від свого імені, повинен
провести платіж третій особі (бенефіціару) або оплатити чи негоціювати
тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови
акредитиву. Розрахунки у формі документарного акредитиву наведені на
рис. 2.2.

Рис. 2.2. Порядок розрахунків документарним акредитивом.

Облік розрахунків акредитивами ведеться на рахунках 313 «Інші рахунки в
банку в національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній
валюті» — у разі відкриття покритого акредитиву; на рахунках 601
«Короткострокові кредити банків в національній валюті» та 602
«Короткострокові кредити банків в іноземній валюті» — у разі відкриття
непокритого акредитиву.

Розрахунки в іноземній валюті здійснюються лише через уповноважені
банки, а розрахунки в національній валюті України з іноземними
контрагентами можливі лише за умови отримання індивідуальної ліцензії
Національного банку України.

Документарне інкасо

Інкасо є найменш поширеною формою розрахунків при зовнішньоекономічній
діяльності. За своїм змістом інкасо — це послуга, що пропонується
банком, завдяки якій експортер у одній країні може одержати платіж від
дебітора в іншій країні.

Учасниками інкасо є:

довіритель-клієнт (експортер), який доручає операцію по інкасації своєму
банку;

банк-ремітент — банк, якому довіритель доручає провести операцію інкасо;

інкасуючий банк — будь-який банк, який не є банком-ремітентом
(наприклад, кореспондентський банк), що бере участь в операції по
виконанню інкасового доручення довірителя;

представляючий банк — банк, який інкасує, надає платнику документи до
оплати (як правило, банк, що обслуговує платника);

платник (покупець, замовник або уповноважені ним особи) — особа, якій
повинні бути видані представляючим банком фінансові та/або комерційні
документи для сплати відповідно до інкасового доручення довірителя.

У зовнішньоекономічній діяльності використовується документарне інкасо,
при якому банк опрацьовує фінансові та комерційні (відвантажувальні)
документи, після чого бере на себе зобов`язання одержати платіж від
іноземного покупця.

У залежності від операції інкасо може бути імпортним (банк імпортера,
одержавши від банку експортера товарні документи, у визначений термін
передає їх імпортерові й стягує з його рахунку належну імпортерові суму)
та експортне (банк експортера одразу ж після пред`явлення продавцем
товарних документів оплачує йому вартість вивантаженої продукції з
наступним отриманням повної суми від банку імпортера, який, в свою
чергу, отримує гроші від покупця). Облік операцій з використанням
документарного інкасо не має специфічних відмінностей, тому для
відображення таких операцій можна використовувати схему обліку для
банківського переказу (табл. 2.3, 2.4).

Таблиця 2.3

Операції по розрахунках у формі інкасо в експортера

№ Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків

Д-т К-т

1. Отримано виручку на транзитний валютний рахунок в формі інкасо від
іноземного покупця 314 362

2. Відображено курсову різницю по заборгованості покупців у зв`язку з:

підвищенням курсу НБУ;

зменшенням курсу НБУ 362

945 714

362

Таблиця 2.4

Операції по розрахунках інкасо в імпортера

№ Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків

Д-т К-т

1. Перераховано кошт з валютного рахунку для розрахунку з постачальником
632 312

2. Відображено курсову різницю по заборгованості перед постачальниками у
зв’язку з:

підвищенням курсу НБУ;

зменшенням курсу НБУ 945

632 632

714

Чеки

Банківським засобом платежу виступають також чеки. Вкладник має право
виписувати чек, що підлягає обов`язковому погашенню, лише за умови
наявності в нього спеціального банківського рахунку — чекового депозиту.

Чек — грошовий документ встановленої форми, що містить письмове
розпорядження власника поточного рахунку банку про безумовну виплату
певної суми конкретній особі або пред`явнику. Для розрахунків з
іноземними кредиторами використовуються комерційні чеки, що
відрізняється від інших видів тим, що його приймають тільки на інкасо
від бенефіціара й він не підлягає передачі. Комерційні чеки мають
обмежений термін дії. Якщо на чеку не позначено строк, він зазвичай діє
не більше, ніж 6 місяців. Часто зустрічаються чеки зі строком дії до 90
днів, 45 днів, рідше — 1 рік.

У разі прийняття чека на інкасо від клієнта з нього береться застава.
Застава справляється з кожного чека, пред`явленого до оплати.
Відмінність між сумами застави обумовлена існуванням двох форм оплати
чеків, які практикуються в іноземних банках: готівкою (саsh) чи за
допомогою інкасування (collection). При оплаті готівкою іноземний банк
протягом 3, 6 або 14 банківських днів зараховує всю необхідну суму в
покриття відправлених йому чеків, а потім перевіряє можливість платежу,
зв`язуючись з банками-платниками, на які їх виписано. При оплаті інкасо
іноземний банк кредитує рахунок банку тільки після всіляких перевірок,
що гарантує остаточне зарахування.

Оплата готівкою здійснюється без справляння комісії з банку. А при
прийнятті чеків від клієнтів для направлення їх до іноземних
банків-кореспондентів на інкасо, як правило, до одного відправлення
включається така кількість чеків, щоб комісія банку (її розмір від
номіналу чеку) окупила витрати на їх відправлення та принесла дохід.

Первинними документами при прийнятті комерційного чека є заява від
клієнта.

Вексель

Законодавством України передбачено здійснення вексельної форми
розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Резидент має право
виписувати на користь нерезидента за імпортною операцією простий
вексель. Поставка товарів (робіт, послуг) може проводитись після
виставлення резидентом векселя. При цьому ввезення товарів (робіт,
послуг) повинно бути здійснене не пізніше 90 календарних днів з моменту
виставлення векселя на користь постачальника-нерезидента, тобто в
зовнішньоекономічній діяльності використовуються короткострокові
векселі.

При здійсненні вексельної форми розрахунків за експортними операціями
строк зарахування виручки в іноземній валюті на рахунок
резидента-експортера в уповноваженому банку не повинен перевищувати
законодавче встановлений, тобто 90 календарних днів з дати митного
оформлення продукції. На практиці виникають ситуації, через які сторони
договору приймають рішення про його трансформацію, тобто переоформлення
бартерного договору (контракту) на купівлю-продаж, інші види договорів
чи навпаки. У випадку такого переоформлення підприємство повинно подати
до податкових органів за місцем своєї реєстрації копію договору
(контракту), а також копії додаткових угод, якими передбачено зміни умов
договору.

Готівкові розрахунки

Платежі за товари можуть здійснюватися в готівковій вільноконвертованій
валюті шляхом внесення уповноваженим представником юридичної особи –
нерезидента коштів до каси банку для подальшого їх зарахування на
розподільчий рахунок резидента. Це відбувається при виконанні наступних
умов:

наявність експортного договору (контракту), у якому передбачено повну
або часткову оплату готівкою іноземною валютою;

загальна сума, прийнята банком за одним договором (контрактом), не може
перевищувати 10000 дол. США або еквівалент даної суми в іншій вільно
конвертованій валюті за офіційним курсом НБУ на день зарахування коштів.

Кореспонденцію з обліку готівкових розрахунків у іноземній валюті
наведено в табл. 2.1.

Таким чином, форми міжнародних розрахунків відрізняються за ступенем
участі комерційних банків у їх проведенні: мінімальна частка участі
банків при банківському переказі (виконання платіжного доручення
клієнта), більш значна — по інкасо (контроль за передачею, пересиланням
товаророзпорядчих документів і видачею їх платнику відповідно до
інструкцій довірителя) й максимальна частка участі банків при акредитиві
(пред`явлення бенефіціару платіжного зобов`язання, що реалізується при
виконанні останнім основних умов, що містяться в акредитиві).
Відповідно, зростає забезпечення платежу для .експортера: мінімальне —
при банківському переказі за фактично поставлений товар, максимальне —
при акредитиві, який є грошовою гарантією оплати відвантаженого товару
банком, що відкрив акредитив. [9]

2.2. Облік експортно-імпортних операцій

Визначення експортних та імпортних операцій згідно із Законом України
«Про зовнішньоекономічну діяльність» наведено в Розділі 1.

Основні завдання обліку експортних операцій

Організація бухгалтерського обліку експортних операцій визначається
рядом факторів, передусім, участю або неучастю в експорті посередницьких
організацій, порядком передачі права власності на товари, що
експортуються, іноземному покупцю та формою розрахунків з ним.

Основними завданнями обліку експортних операцій є:

формування достовірної інформації про реалізацію експортованих товарів;

своєчасне виявлення та правильне визначення фінансового результату від
експорту;

формування достовірної інформації про стан розрахунків з іноземними
покупцями та посередниками;

формування достовірної інформації про курсові різниці.

Процес реформування економіки України істотно вплинув і на необхідність
створення нової методології бухгалтерського обліку, зокрема, на облік
експортних операцій. Щодо цього важливе значення мають принципи,
закладенні в Законі Україні «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні»:

принцип превалювання сутності над формою, що визначає визнання доходів і
відображення їх в обліку за методом нарахування, тобто з моменту
виникнення права на них;

принцип нарахування та відповідності доходів та витрат, відповідно до
якого доходи та витрати відображаються в обліку й звітності в момент їх
виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошей, а для
визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівнювати
доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання цих
доходів. [3]

Визнання доходів повинно здійснюватись відповідно до принципу
нарахування та відповідності доходів і витрат, який визначає порядок
реєстрації в бухгалтерському обліку доходів від продажу товарів. Вони
можуть визнаватися на момент поставки товару або послуги покупцю, до або
після такої поставки. Визначення цього моменту залежить від того, коли
ця господарська операція буде відповідати критеріям визнання,
визначеності, релевантності та надійності. Дохід відображається, коли
він визнаний або може бути визнаний (тобто існує можливість його
визнання).

Визнання доходу за товари, послуги або інші види активів, продані за
готівку чи в обмін, підтверджується моментом переходу права власності на
них від продавця до покупця.

Дохід відображається тоді, коли він зароблений, тобто коли компанія
виконала той обсяг роботи, здійснення якого дає їй право на одержання
доходу відповідно до умов контракту, і коли компанія впевнена, що
виконаний обсяг роботи буде оплачений замовником.

Найпоширенішою ситуацією, що відповідає наведеним критеріям визнання
доходу, є така ситуація, коли підприємство одержує дохід у вигляді
оплати за відвантажені нею товари, надані послуги в момент їх
відвантаження (надання). У бухгалтерському обліку такий дохід
відображається за датою продажу товарів або надання послуг. Подібний
метод відображення доходу називається відображенням на дату
відвантаження.

Існує ряд ситуацій, коли дотримання названих вище критеріїв визнання
доходу стає можливим лише після моменту відвантаження товару.

П(С)БО 15 «Дохід» визначає не тільки критерії визнання доходу від
реалізації в залежності від того, що було реалізовано — продукція,
роботи чи послуги або дохід було одержано внаслідок використання активів
підприємства іншими особами, а також виходячи з конкретних умов кожної
господарської операції, яка може призвести до виникнення доходу. Тому
дата відображення доходу від реалізації може не співпадати з датою
відвантаження продукції, товарів, підписання документів про виконання
робіт, послуг. Експортна операція вважається завершеною, коли сторони
зовнішньоекономічного контракту (договору) у повному обсязі виконали
умови контракту. Термін виконання експортної операції за чинним
законодавством становить 90 календарних днів, а за окремими товарами
—180 календарних днів.

Визначення фінансового результату від реалізації товарів на експорт
відбувається шляхом зіставлення доходів звітного періоду від реалізації
товарів на експорт з витратами, здійсненими для отримання цих доходів.
Аспект доходу відображає збільшення, а аспект витрат — зменшення
матеріального активу. Таким чином, доки не буде відображений дохід від
реалізації, у обліку не може відбуватися списання товарів, відвантажених
на експорт, а також затрат, пов`язаних із проведенням експортної
операції (транспортні, митні, страхові тощо).

На операції з експорту товарів істотний вплив справляють умови
зовнішньоекономічного контракту, у якому зазначаються умови платежів:
засоби, порядок і терміни фінансових розрахунків та гарантій виконання
сторонами взаємних платіжних зобов`язань, а також умови здачі-приймання
товарів (робіт, послуг) із зазначенням терміну та місця фактичної
передачі товарів, з визначенням переліку товарно-супровідних документів,
що містять усі необхідні відомості про товар і умови контракту.

Синтетичний та аналітичний облік експортних операцій

Після переходу права власності від продавця до покупця в бухгалтерському
обліку дохід від реалізації відображається по дебету рахунку 362
«Розрахунки з іноземними покупцями» й кредиту рахунку 70 «Доходи від
реалізації» з використанням відповідних субрахунків.

Після цієї операції можливе відображення витрат по експортній операції,
а саме списання реалізованих на експорт товарів по дебету рахунку 90
«Собівартість реалізації» й кредиту рахунків 28 «Товари» або 26 «Готова
продукція» за обліковою вартістю.

У процесі реалізації експортної продукції в підприємства виникають
комерційні витрати, зокрема такі, як витрати на підготовку товарів до
відвантаження, їх перевезення всередині країни та за кордоном,
вантажно-розвантажувальні роботи, страхування та зберігання вантажів в
дорозі, оплату зборів за митне оформлення вантажів тощо. Такі витрати
накопичуються на рахунку 93 «Витрати на збут» з подальшим перенесенням
до складу фінансових результатів.

Оскільки експортні товари призначені для вивезення з метою реалізації за
межами митного кордону України, то вони є експортними з моменту їх
відвантаження на адресу іноземного одержувача. Підставою для обліку
експортних товарів та їх руху є оформлені відповідним чином
товаросупровідні, транспортні, експедиторські, страхові, складські,
розрахункові, митні, претензійно-арбітражні, а також банківські
документи.

Визначальним принципом облікової політики підприємства, що формує момент
реалізації, виступає дата пред`явлення зазначених вище документів
покупцеві або пред`явлення їх до уповноваженого банку, отримання
грошових коштів, надання покупцем векселя, комерційного кредиту або
іншого документу, який гарантує оплату. Облік виручки ведеться в
національній та іноземній валюті.

Підтвердженням завершення експортної операції є відбитки печатки митниці
країни-одержувача на товаросупровідних документах і довідки банку про
надходження грошових коштів на рахунок підприємства.

Датою відвантаження (навантаження на борт, відправки або прийняття до
перевезення) вважається дата видачі транспортного документу. У випадку
видачі декількох транспортних документів (від різних дат або різних
портів відвантаження) датою відвантаження визнається дата останнього
транспортного документу.

Реалізація експортної продукції й експортних товарів відображається за
контрактною вартістю відповідно до базисних умов поставки. При
визначенні контрактної вартості враховуються облікова вартість і базисні
умови поставки. ПДВ і акцизний збір по експортних товарах у контрактні
ціни не включаються. Додатковими елементами контрактної вартості
експортної продукції й експортних товарів є мито, митні збори й
транспортні витрати залежно від базисних умов поставки «Інкотермс-1990».

Одночасно з реалізацією в бухгалтерському обліку відображається списання
первісної вартості реалізованих експортних товарів (собівартості
експортної продукції) й накладних витрат, пов`язаних з цією операцією
(мито, митний збір, транспортні витрати тощо).

Базою оподаткування ПДВ при експорті товарів (робіт, послуг) є договірна
(контрактна) вартість, визначена за вільними або регульованими цінами.

Об`єктом оподаткування є операції з вивезення (пересилання) товарів за
межі митної території України й надання послуг (виконання робіт) за
межами митної території України.

При експорті підприємствами-виробниками підакцизних товарів (продукції)
за іноземну валюту акцизний збір не сплачується за умови наявності
підтвердженої митними органами вантажної митної декларації.

У разі реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту
підприємствами, які придбали цей товар (продукцію) за цінами з акцизним
збором, суми такого акцизного збору повертаються виходячи з митної
вартості пропорційно до суми іноземної валюти, що фактично надійшла на
рахунок підприємства, але не більше за суму акцизного збору, сплачену до
бюджету виробником або постачальником підакцизного товару, якщо не
закінчився річний строк з дня надходження відповідних сум податку до
бюджету. Повернення проводиться фінансовими органами за висновками
податкових органів після подання письмової заявки з підтверджуючими
документами.

Якщо підприємство придбало товари для проведення експортної операції й
реалізує їх за іноземну валюту, то ціна придбання цих товарів
складається з купівельної вартості за вирахуванням ПДВ і акцизного
збору.

Порядок проведення перерахунку дебіторської заборгованості підприємства
на дату балансу визначено П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», згідно
з яким на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті
відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу.
Дебіторську заборгованість буде визнано монетарної статтею, якщо в
результаті її погашення передбачається одержання грошових коштів або їх
еквівалентів. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в
іноземній валюті проводиться також на дату здійснення розрахунку. Така
курсова різниця відображається в складі доходів від операційної
діяльності — у разі збільшення курсу валюти, та в складі витрат від
операційної діяльності — у разі зменшення курсу валюти.

Дохід, отриманий від реалізації товару, не підлягає перерахуванню у
зв`язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

Аналітичний облік експортних операцій необхідно організовувати за трьома
основними напрямками: за кожним покупцем, по кожному платежу та за
валютою платежу.

Облік авансів, одержаних від іноземних покупців

Суми отриманих авансів у рахунок майбутнього відвантаження (надання)
товарів (робіт, послуг) включатимуться до складу доходу звітного
періоду, коли буде здійснене таке відвантаження (надання), не за курсом
на момент відвантаження (надання), а за курсом на момент отримання
авансів.

Це означає, що доходи за виконані роботи й надані послуги визнаються на
дату їх надання, а за готову продукцію — на дату відвантаження, але
визначаються за курсом на дату попередньої оплати (одержання авансу),
перерахунок на дату визнання доходу не відбувається, тобто перерахунок
кредиторської заборгованості в іноземній валюті на дату визнання доходу
не здійснюється.

Вартість реалізації, що перевищує суму попередньої оплати, визначається
із застосуванням валютного курсу на дату визнання доходу від реалізації.

Якщо ж реалізовано готової продукції, товарів та інших активів на суму
меншу, ніж попередньо одержаний аванс, і подальша реалізація цьому
покупцеві не передбачається, а залишок авансу підлягає поверненню
покупцю грошима, то зобов`язання в сумі залишку авансу підлягає
перерахунку за валютним курсом на кожну дату балансу (поки не
відбудеться сплата грошей) і на дату погашення зобов`язання (сплати
грошей).

У зв`язку з цим в обліку необхідно чітко розділяти суми в іноземній
валюті, що надійшли від нерезидентів як погашення існуючої
заборгованості, та суми авансів, що надходять. Для обліку останніх
використовується субрахунок 681 «Розрахунки за авансами одержаними».

Сума дебіторської заборгованості, відображена в обліку на субрахунку 681
«Розрахунки за авансами одержаними», забезпечується запасами
(матеріальними активами), а не сумами коштів, тому її варто розглядати
як немонетарну статтю.

Бухгалтерський облік імпортних операцій

Основними завданнями бухгалтерського обліку імпортних операцій є:

перевірка правильності документального оформлення товарних та
розрахункових операцій;

дотримання вимог валютного та митного законодавства;

формування достовірної інформації про рух імпортних товарів (купівля,
зберігання, реалізація);

формування достовірної інформації про курсові різниці.

Облік імпортних товарно-матеріальних цінностей ідентичний загальним
вимогам обліку, за виключенням деяких особливостей, зокрема:

приймання імпортних товарів з обов`язковою участю експерту
торгово-промислової палати України зі складанням приймального акту й
акту експертизи. При виявленні нестачі або дефекту товарів складається
рекламаційний акт;

обов`язкове декларування експортно-імпортних товарів при перетині
митного кордону України;

відображення в обліку приймання товарів, що імпортуються, за датою
вантажної митної декларації;

необхідність відокремленого обліку імпортних товарів і розрахунків по їх
придбанню, що випливає з особливостей оподаткування цих товарів;

організація аналітичного обліку за найменуваннями, кількістю товарів,
обліковими партіями, контрактами, країнами та консигнаторами.

Відповідно до чинного законодавства українські підприємства можуть
ввозити з-за кордону необоротні засоби, матеріали, сировину, товари та
інші товарно-матеріальні цінності, щодо яких немає обмежень.

Найбільш поширеними імпортними операціями є ввезення товарів, у зв`язку
з чим умовні приклади розглядаються саме із ввезенням цього виду
товарно-матеріальних цінностей.

Синтетичний облік імпортних товарів ведеться на рахунку 28 «Товари».
Імпортні товари відображаються в обліку з моменту їх одержання за
купівельними або продажними цінами в залежності від місця їх зберігання,
тобто за обліковими цінами.

Облікова ціна на один і той же товар може бути різною в залежності від
умов поставок і місцезнаходження товару. Так, на умовах поставки
«франко-завод» початковою обліковою ціною буде контрактна ціна
постачальника за акцептованими рахунками-фактурами. При перетині митного
кордону України або при прийманні товару на складі покупця облікова ціна
на цей товар буде збільшена на суму накладних витрат, понесених за
кордоном, і на суму сплачених зборів, мита й податків., Товари, у тому
числі імпортовані з-за меж митної території України, є запасами,
оскільки вони відповідають усім критеріям цієї категорії активів. З
огляду на це, їх оцінка та облік здійснюються відповідно до вимог П(С)БО
9 «Запаси», тобто оцінюються та зараховуються на баланс за первісною
вартістю, яка включає:

вартість товару, що зазначена в документах на відвантаження в
постачальника;

витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування
до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків
транспортування;

суми ввізного мита та митних зборів;

суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

інші витрати, безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням
їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих
цілях. Це прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші
прямі витрати підприємства на доробку та підвищення якісних і технічних
характеристик запасів.

Таким чином, повна імпортна вартість товару складається з його
контрактної вартості, накладних витрат, сплачених у іноземній валюті,
сплаченого мита, зборів і податків при розмитненні вантажу.

При формуванні первісної вартості імпортних товарів на рахунок 281
«Товари на складі» буде відноситися їх митна вартість, тобто контрактна
вартість, перерахована за курсом НБУ на дату ввезення. З набуттям
чинності П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» такий порядок формування
облікової вартості імпортних товарів зберігається за умови, що
надходження товарів передуватиме їх оплаті. Однак коли за імпортні
товари буде перерахований аванс у іноземній валюті, то їх облікова
вартість буде іншою, ніж митна вартість, зазначена у вантажній митній
декларації, й визначається шляхом перерахунку в гривні за курсом НБУ на
дату сплати авансу.

Реалізація організаціями-імпортерами імпортних товарів покупцям
проводиться за вільними продажними цінами, що сформовані виходячи з
купівельних цін, торгових надбавок та ПДВ. При цьому сума ПДВ, що
підлягає внеску до бюджету, визначається як різниця між сумою податку,
отриманою від покупця, сумою податку, сплаченою на митниці при ввезенні
товарів та сумами податків, що відносяться до оплачених матеріальних
цінностей (робіт, послуг), вартість яких включається до витрат на збут.

У організації обліку імпортних операцій важливе місце займає облік
комерційних (накладних) витрат, питома вага яких в ціні товару більше
50%. Розміри їх визначаються базисними умовами поставки товару.

Деякі комерційні витрати безпосередньо відносяться до конкретних партій
закуплених товарів, наприклад, витрати по транспортуванню, недостача
товарів у дорозі, при зберіганні в межах норм природного убутку та деякі
інші. Їх прийнято називати прямими витратами. Інші витрати, такі як
відсотки по комерційному кредиту, портові й вантажні збори тощо, у
більшості випадків не мають прямого відношення до конкретних поставок
товарів. Такого роду комерційні витрати вважаються непрямими.

Для розрахунків з іноземними постачальниками за придбані товари
використовується пасивний рахунок 632 «Розрахунки з іноземними
постачальниками». Облік по цьому рахунку необхідно вести паралельно в
національній та іноземній валюті. За умови наступної оплати імпортної
поставки грошовими коштами цей рахунок є монетарною статтею, у зв`язку з
чим слід пам`ятати про необхідність визначення в бухгалтерському обліку
курсової різниці на дату балансу та на дату здійснення операції. За
умови зростання курсу іноземної валюти така курсова різниця
відображається на рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці»,
а за умови зменшення курсу іноземної валюти, у якій обліковується
заборгованість — на рахунку 714 «Дохід від операційної курсової
різниці». З подальшим відображенням у складі фінансових результатів на
рахунку 791 «Результат основної діяльності».

Для розрахунків з іноземними контрагентами за придбані необоротні активи
доцільно використовувати рахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»,
облік на якому ведеться аналогічно до попереднього випадку.

Але курсова різниця по такій заборгованості, що буде погашатись
іноземною валютою або її еквівалентами, відображається на рахунках 974
«Втрати від неопераційних курсових різниць» та 744 «Дохід від
поопераційної курсової різниці» відповідно.

Синтетичний облік розрахунків з контрагентами по всіх послугах,
пов`язаних з доставкою товарно-матеріальних цінностей до місця
призначення, (транспортних, експедиторських, страхових) ведеться на
рахунку 68 «Розрахунки по інших операціях». Ці послуги в залежності від
місця розташування їх виконавця можуть бути оплачені як у національній,
так і в іноземній валюті. У останньому випадку облік по рахунку слід
вести в порядку, передбаченому для відображення в обліку імпортних
операцій.

Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях рекомендується
здійснювати в розрізі країн, а всередині їх — у розрізі постачальників,
номерів контрактів та документів (рахунків) до сплати. У будь-якому
випадку повинен бути забезпечений чіткий контроль своєчасності
розрахунків за кожною поставкою товарів. Аналітичний облік імпортних
поставок ведеться за місцями зберігання й обліковими (товарними)
партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару,
можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки,
зберігання вантажу. Якщо з іноземним постачальником є домовленість про
пред`явлення рахунку на кожну транспортну партію, то за облікову партію
приймається партія, оформлена одним рахунком постачальника.

Оподаткування імпортних операцій

При перетині товарно-матеріальними цінностями кордону України необхідно
сплатити ПДВ, акцизний збір, мито та митні збори. Їх сума зазначається у
вантажній митній декларації та перераховується шляхом надання до банку
платіжного доручення на перерахування відповідних сум на рахунок
митниці. У бухгалтерському обліку сума сплаченого мита та митних зборів
включається до вартості імпортних товарно-матеріальних цінностей
проводкою: дебет рахунків 15 «Капітальні інвестиції», 20 «Виробничі
запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товари»; кредит
рахунку 642 «Розрахунки за обов`язковими платежами».

Сплата цих сум, як правило, проводиться з поточного рахунку, що в
бухгалтерському обліку відображається проводкою: дебет рахунку 642
«Розрахунки за обов`язковими платежами»; кредит 311 «Поточні рахунки в
національній валюті».

Мито та інші митні платежі не стягуються з:

горілчаних виробів кількістю 1 л, вина — 2 л, тютюнових виробів — 200
цигарок (або 200 г цих виробів) на одну особу;

предметів власного користування, що тимчасово ввозяться (пересилаються)
в Україну під зобов`язання про їх зворотне вивезення або транзит;

речей, які ввозяться (пересилаються) при переїзді на постійне місце
проживання в Україну;

речей, одержаних як спадок, оформлений на користь громадян-резидентів за
межами України, при наявності документального підтвердження
нотаріальними органами. Підтвердження підлягає легалізації в
консульствах України, діючих в цих державах;

речей, які ввозяться на митну територію України після їх тимчасового
вивезення при наявності документів, що підтверджують факт їх тимчасового
вивезення.

Суб`єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії,
відділення, а також інші відокремлені підрозділи, які імпортують на
митну територію України підакцизні товари, зобов`язані до або під час
подання вантажної митної декларації сплатити акцизний збір.

Акцизний збір на ввезені підакцизні товари обчислюється у відсотках до
митної вартості за встановленими ставками або в твердих сумах в євро з
одиниці товару. Сума акцизного збору в бухгалтерському обліку
включається до вартості імпортного товару.

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції з ввезення (пересилання) товарів
на митну територію України й отримання робіт (послуг), що надаються
нерезидентами для їх використання або споживання на митній території
України, у т.ч. операції по ввезенню власності за договорами оренди
(лізингу), застави та іпотеки.

Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість імпортних товарів,
але не менше митної вартості, що зазначена у вантажній митній
декларації. При оподаткуванні імпортних товарів сума ПДВ визначається в
розмірі 20% від митної вартості товару з урахуванням фактично сплаченого
мита й акцизного збору. Підставою для нарахування та сплати ПДВ є
вантажна митна декларація, де нарахована сума ПДВ зазначається окремо.
Сплата ПДВ повинна проводитись до/або на момент приймання вантажної
митної декларації до митного оформлення.

Імпорт деяких товарів та операції по передачі основних засобів у вигляді
внеску до статутного капіталу юридичних осіб не оподатковуються ПДВ. Ця
норма поширюється як на безпосередніх постачальників, так і на
посередників.

Ряд імпортних поставок звільнено від сплати ПДВ: поставки за Програмами
технічної допомоги Європейської Співдружності (ТАСІS), по поставках за
рахунок коштів Міжнародного Валютного фонду, товари походженням з Росії.
По поставках сировини й обладнання для виробничих потреб, а також
товарів критичного імпорту нарахування ПДВ по вантажній митній
декларації відбувається довільно, тобто ПДВ нараховується, але не
сплачується. Необхідні умови: надання митним органам довідки на
відповідність статусу імпортера й гарантійного листа про використання
отриманих товарно-матеріальних цінностей на виробничі потреби, копії
документів про взяття на облік і використання за цільовим призначенням.
При наявності пільг по миту на імпортні товари умовно нараховані суми
мита й акцизного збору в базу оподаткування ПДВ не включаються.

По імпортних товарах, які не є підакцизними й не відносяться до груп
1-24 Класифікатора товарної номенклатури зовнішньоекономічної
діяльності, на сплату ПДВ може бути оформлений вексель з відстрочкою
платежу на 30 календарних днів. Сума, зазначена в податковому векселі,
включається до суми податкових зобов`язань платника податку в
податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня
надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий
вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі,
окремо до бюджету не сплачується і враховується в розрахунках податкових
зобов`язань за результатами податкового періоду, у якому вексель
погашено. У наступному звітному податковому періоді сума, яка була
вказана в податковому векселі, включається до складу податкового
кредиту. Таким чином, під час імпорту товарно-матеріальних цінностей
видача податкового векселя може відображатися як відстрочені податкові
зобов`язання по кредиту рахунка 621 «Короткострокові векселі, видані в
національній валюті» і як можливе право на нарахування податкового
кредиту по дебету рахунка 641 «Розрахунки за податками», субрахунок
«ПДВ».

У випадку імпорту товарів (робіт, послуг) для здійснення операцій, які
не підлягають оподаткуванню, і тих, які звільнені від оподаткування,
податок на додану вартість, що сплачений митним органам під час
проведення митних процедур, до податкового кредиту не включається, а
відноситься до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей: дебет
рахунків 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари»; кредит 641 «Розрахунки за
податками».

Відображення операцій з імпорту товарно-матеріальних цінностей на митну
територію України в бухгалтерському обліку узагальнено в табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Відображення в бухгалтерському обліку операцій з імпорту

№ Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків

Д-т К-т

1. Нараховано митні збори та мита за запасами, товарами та МШП 20, 28,
22 642

2. Погашено заборгованість підприємства перед митницею 642 311

3. Нараховано суму ПДВ на товар, що ввозиться, якщо товарно-матеріальні
цінності ввезено до їхньої сплати 644 641

4. Погашено заборгованість підприємства з ПДВ та відображено 641

641 311

644

5. Видано митним органам в погашення ПДВ податковий вексель 644

621

641 621

641

644

6. Перераховано грошові кошти за податковим векселем 621 311

7 Оплачено постачальнику товарів і запасів, включаючи вартість
транспортних витрат, що входять у їхню ціну 632 312

8. Оплачено транспортні послуги іноземному перевізнику в разі, якщо
вартість доставки не включено у вартість товарів і запасів, інших послуг
685 312

9. Оплачено транспортні послуги вітчизняному перевізнику 685 311

10. Оплачено страхові послуги й ризики іноземному страховику 655 312

11. Оплачено страхові послуги й ризики вітчизняному страховику 655 311

12. Оприбутковано запаси, товари та МШП, поставлені нерезидентом за
курсом на дату розмитнення вантажу 20, 28,

22 632

13. Включено у вартість запасів, товарів та МШП транспортні послуги на
дату підписання 20,28,

22 685

14. Включено у вартість запасів, товарів та МШП страхові послуги 20,28,

22 655

Облік авансів, сплачених іноземному постачальнику

Сума авансу в іноземній валюті, передана іншим особам у рахунок платежів
для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів,
нематеріальних активів) і отримання робіт і послуг при включенні у
вартість цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності
з застосуванням валютного курсу на дату виплати авансу.

Іншими словами, вартість отриманих у рахунок погашення попередньої
оплати немонетарних активів визначається перерахунком вартості фактично
отриманих немонетарних активів (але не більше попередньо оплачених) за
валютним курсом на дату здійснення попередньої оплати (на дату
Перерахування авансу). Така вартість є історичною собівартістю отриманих
немонетарних активів. Вартість отриманих немонетарних активів понад
попередньо оплачену визначається із застосуванням валютного курсу на
дату визнання їх активами. Якщо немонетарних активів отримано менше, ніж
попередньо сплачено, і їх отримання вже не передбачається, а сума
залишку попередньої оплати (авансу) підлягає поверненню грошима, то
дебіторська заборгованість (у сумі залишку авансу) підлягає перерахунку
за валютним курсом на кожну дату балансу (поки не відбудеться одержання
грошей) і на дату її погашення (зарахування грошей на рахунок у банку).

Таким чином:

у бухгалтерському обліку необхідно чітко відстежувати суми іноземної
валюти, перераховані у вигляді авансів, і відокремлювати їх від
проведення наступної оплати. Для цього використовується рахунок 371
«Розрахунки за виданими авансами»;

валютна складова бухгалтерської первісної вартості товарів визначається
виходячи з курсу валюти на дату сплати авансу;

розрахована таким чином первісна вартість товарів бере участь у обліку
приросту (зменшення) товарно-матеріальних цінностей після їх
оприбуткування на баланс. Це може мати позитивні наслідки, оскільки за
дозволені для поставки товарів за імпортом 90 днів курс валюти може
зростати, а отже, валові витрати будуть коригуватися на меншу суму;

для того, щоб не вийшло бухгалтерського розриву між вартістю
товарно-матеріальних цінностей, що оприбутковуються, і відображуваною
заборгованістю щодо них, на кожну дату балансу немонетарні статті, які
відображені за історичною собівартістю й зарахування яких на баланс
пов`язане з операцією в іноземній валюті, відображається за валютним
курсом на дату здійснення операції. Отже, на відміну від монетарних
статей дебіторська заборгованість у валюті, що утворилася в результаті
здійснення передоплати за товари (роботи, послуги) на дату балансу
відображається за курсом, що діяв на момент перерахування авансу;

бухгалтерські первинні документи не відповідають записам по рахунках.
Так, у вантажній митній декларації відображається вартість товарів за
курсом НБУ на дату митного оформлення, і ПДВ розраховується саме
виходячи з цієї вартості.

Розділ 3. Розкриття інформації про зовнішньоекономічну діяльність у
фінансовій звітності

Суб`єкти підприємницької діяльності України (за виключенням суб`єктів
малого підприємництва) повинні складати п`ять форм фінансової звітності:

Баланс (форма №1);

Звіт про фінансові результати (форма №2);

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

Звіт про власний капітал (форма №4);

Примітки до річної фінансової звітності (форма №5).

Відповідно до принципу єдиного грошового вимірника, вимірювання та
узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій
звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці — у національній валюті
України.

У зв`язку з цим підприємства, що займаються зовнішньоекономічною
діяльністю та проводять розрахунки в іноземній валюті, повинні
перераховувати валютні статті в гривні за курсом НБУ.

Баланс

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» відображенню в Балансі підлягають:

активи, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена й очікується
отримання в майбутньому економічних вигод, пов`язаних з їх
використанням;

зобов`язання, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує
ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його
погашення;

власний капітал одночасно з відображенням активів або зобов`язань, які
призводять до його зміни. [7]

При чому всі монетарні статті (тобто статті балансу про грошові кошти, а
також ті активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у
фіксованій або визначеній сумі грошей або їх еквівалентів)
відображаються за офіційним валютним курсом НБУ на дату його складання
(останній день звітного періоду) (див. Додаток Б).

Звіт про фінансові результати

Згідно з П(С)БО 3 відображенню у Звіті про фінансові результати
підлягають:

доходи, оцінка яких може бути достовірно визначена в результаті
надходження активу або погашення зобов`язання, що призводить до
збільшення власного капіталу підприємства (крім застосування капіталу за
рахунок внесків учасників);

витрати, оцінка яких може бути достовірно визначена, у результаті
вибуття активу або збільшення зобов`язання, що призводить до зменшення
власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або
розподілу між власниками).

Специфічними видами доходів та витрат, які виникають при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності та підлягають відображенню у Звіті про
фінансові результати, є курсові різниці (за виключенням тих, що
виникають від фінансових інвестицій у господарські одиниці за межами
України), що відображено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Порядок відображення курсових різниць у Звіті про фінансові результати

Види доходів та витрат Звіт про фінансові результати

Назва статті Код рядка

Дохід від операційної курсової різниці Інші операційні доходи 060

Витрати від операційної курсової різниці Інші операційні витрати 090

Дохід від неопераційної курсової різниці Інші доходи 130

Витрати від неопераційної курсової різниці Інші витрати 160

Звіт про рух грошових коштів

Зміна курсів валют впливає також на заповнення річної форми фінансової
звітності — Звіту про рух грошових коштів (форма №3) у випадку, якщо на
дату його складання в балансі підприємства відображені статті в
іноземній валюті. Так, у рядку 040 «Прибуток (збиток) від нереалізованих
курсових різниць» у графі «Надходження» відображаються збитки, у графі
«Витрати» — прибутки від курсових різниць, що виникли внаслідок
перерахунку в результаті перерахунку статей Балансу в іноземній валюті,
не пов`язаних з операційною діяльністю.

У рядку 420 «Вплив зміни валютних курсів на залишок грошових коштів»
показується сума збільшення або зменшення залишку грошових коштів у
іноземній валюті в результаті коливань валютного курсу протягом звітного
періоду.

Звіт про власний капітал

Звіт про власний капітал (форма №4) — форма річної фінансової звітності,
у якій відображаються всі зміни у власному капіталі підприємства, що
відбулись протягом року. Особливість складання цієї форми звітності для
підприємств, що здійснили фінансові інвестиції в господарські одиниці за
межами України, полягає в тому, що курсові різниці по даній статті
відображаються в складі іншого додаткового капіталу у вільному рядку 280
Звіту про власний капітал.

Примітки до річної фінансової звітності

У Примітках до річної фінансової звітності наводиться інформація:

про суму курсових різниць, що включена до складу доходів і витрат
протягом звітного періоду;

про суму курсових різниць, що включена протягом звітного періоду до
складу іншого додаткового капіталу, а також інформація, що пояснює
взаємозв`язок між сумою таких курсових різниць на початок і на кінець
звітного періоду.

Інформація, наведена в п. 1, відображається в розділі VIII «Доходи і
витрати» Приміток до річної фінансової звітності в рядках 760
«Операційні курсові різниці» та 860 «Не операційні курсові різниці»
всіма підприємствами, а також і тими, для яких оприлюднення не є
обов`язковим.

Вимоги інших пунктів щодо розкриття інформації у фінансовій звітності
стосуються підприємств, для яких оприлюднення річної звітності є
обов`язковим. Причому таку інформацію подають у довільній формі
(письмово, у формі таблиць тощо).

Інші форми звітності

Серед інших форм звітності найбільш значною є Декларація про валютні
цінності, доходи та майно, що знаходяться за межами України. Вона
містить 5 розділів:

І. Загальні відомості;

II. Фінансові вкладення;

III. Майно і товари за кордоном;

IV. Доходи (дивіденди) в іноземній валюті, одержані за межами України;

V. Інформаційні відомості.

Декларування валютних цінностей здійснюється щоквартально строком до
15-го числа місяця після закінчення кварталу в регіональних відділах НБУ
й у державних податкових інспекціях за встановленою формою. Декларуванню
підлягає тільки наявність у резидентів валютних цінностей і майна, що
знаходяться за межами України.

У Декларації про валютні цінності та інше майно й доходи, які належать
резиденту України й знаходяться за її межами станом на 1-ше число
місяця, наступного за звітним періодом, вказується повне найменування
резидента; код ОКПО й адреса уповноваженого банку; країна, де
знаходяться валютні цінності; найменування й місцезнаходження іноземного
банку та реквізити рахунку, на який здійснено перерахування валютних
коштів; повне найменування, адреса й реквізити валютного рахунку за
кордоном; загальна сума за межами України за найменуванням валюти з
розшифруванням за видами цінностей; сума валютних коштів на рахунках
іноземних банків та інших фінансових установ; виручка в іноземній
валюті, отримана від експорту товарів, робіт і послуг.

Суб`єкти підприємницької діяльності України, незалежно від форм
власності, зобов`язані декларувати валютні цінності, що знаходяться за
межами України, а також участь резидентів у здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності.

Регіональне відділення НБУ щомісячно надає інформацію НБУ «Про стан
декларування резидентів України валютних цінностей і майна, що належать
їм і знаходяться за межами України».

У разі відсутності в підприємств валютних цінностей за межами України до
Державної податкової інспекції подається відповідна довідка у двох
примірниках. Один примірник залишається в ДПА для обліку та контролю.
Посередники, що ввозять в Україну на користь інших суб`єктів
підприємницької діяльності підакцизні товари, повинні подавати до ДПА
Звіт про обсяги переданих товарів, ввезених (імпортованих) в інтересах
інших суб`єктів підприємницької діяльності, й утриману суму акцизного
збору.

Висновки

Бухгалтерський облік зовнішньоекономічної діяльності регулюється
Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» та «Про зовнішньоекономічну діяльність».

У цілому, зовнішньоекономічна діяльність включає наступні форми робіт і
співпраць:

експорт та імпорт товарів, капіталу, робочої сили;

надання виробничих, транспортних, експедиційних, страхових,
консультаційних, маркетингових, брокерських, агентських, управлінських,
бухгалтерських, аудиторських та інших послуг;

наукову, науково-технічну, науково-виробничу, виробничу, освітню й інші
форми кооперації з іноземними суб’єктами;

здійснення міжнародних фінансових операцій з цінними паперами,
розрахункових і кредитних операцій, спільної підприємницької діяльності
з закордонними партнерами;

підприємницьку діяльність, пов’язану з наданням ліцензій, патентів,
«ноу-хау», торгових марок й іншими видами нематеріальних об’єктів
власності;

організацію й здійснення діяльності в галузі проведення виставок,
аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів й інших подібних
заходів, що проводяться на комерційній основі;

проведення бартерних, лізингових операцій, операцій з придбання, продажу
й обміну валюти;

організацію роботи фізичних осіб на контрактній основі тощо.

Зовнішньоекономічна діяльність та її результати відображаються в річній
фінансовій звітності суб`єкта ЗЕД за окремо зазначеними показниками:

у бухгалтерському балансі окремо виділяються кошти (активи), що
знаходяться в зовнішньоекономічному обороті, — товари, документи, цінні
папери, а також їх джерела (пасиви) — кредити, заборгованість, одержані
прибутки тощо;

у звіті про прибутки та збитки окремо відображаються виручка від
зовнішньоекономічних операцій і відповідні витрати. У додатку
(коментарі) до річного фінансового звіту робляться необхідні пояснення
щодо наведених показників зовнішньоекономічної діяльності. [1]

Розрахунки в зовнішньоекономічній діяльності ведуться як готівкою, так
і безготівковими формами. Основними формами безготівкових розрахунків
вітчизняних підприємств з фірмами й організаціями іноземних країн є
акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. Разом з тим,
у кожній із зазначених форм є декілька різновидів.

Суб`єкти підприємницької діяльності України (за виключенням суб`єктів
малого підприємництва) повинні складати п`ять форм фінансової звітності:

Баланс (форма №1);

Звіт про фінансові результати (форма №2);

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

Звіт про власний капітал (форма №4);

Примітки до річної фінансової звітності (форма №5).

Список використаних джерел

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991
№959-ХХІ, зі змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради УРСР. —
1991. — №29. — С. 377.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV, зі змінами та
доповненнями // Відомості Верховної Ради. — 2003. — №18, №19-20, №21-22.
— С. 144.

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України
від 16.07.1999 №996-XIV, зі змінами та доповненнями // Відомості
Верховної Ради. — 1999. — №40. — С. 365.

Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 №1576-ХІІ, зі
змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради. — 1991. — №49. — С.
682.

Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР,
зі змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради. — 1997. — №21. —
С. 156.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій від 30.11.1999 № 291, зі змінами та доповненнями.

П(С)БО 2 «Баланс» від 21.03.1999 №87.

П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене Наказом МФУ від
10.08.2000 №193.

Бутинець Ф. Ф., Жиглей І. В., Пархоменко В. М. Облік і аналіз
зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. — 2-е вид., доп. і перероб.
— Житомир: Рута, 2001. — 544 с.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник: 2-ге вид,
випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова. — К.: ВІРА-Р, 2002. — 552
с.

Організація бухгалтерського обліку. Підручник для студентів
спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За редакцією
проф. Ф.Ф. Бутинця. — 3-є вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП «Рута»,
2002. — 592 с.

Додатки

Додаток А. Документи, що оформлюються при здійсненні
зовнішньоторговельних операцій

Додаток Б. Статті балансу, що підлягають перерахунку на день складання
звітності

Додаток А

Документи, що оформлюються при здійсненні зовнішньоторговельних операцій

Документи з підготовки товару до відвантаження • Заява на фрахтування

• Заява на свідоцтво про огляд

• Інструкція по маркуванню

• Інструкція по відправленню

• Доручення на відвантаження

• Повідомлення про готовність до відправлення й про відправлення

• Дозвіл на постачання • Свідоцтво про огляд

• Повідомлення про розподіл документів

• Наряд на вивіз зі складу

• Наряд на внутрішнє транспортування

• Таблиця фрахтування

• Ліцензія експортна\імпортна

Комерційні документи • Рахунок-фактура

• Рахунок-специфікація

• Попередній рахунок

• Проформа-рахунок

• Специфікація

• Технічна документація

• Протокол випробувань • Пакувальний лист

• Сертифікат якості

• Гарантійні зобов`язання або гарантійний лист

• Дозвіл на відвантаження (доручення)

Документи по розрахунково-банківських операціях • Заява на віддачу
валютної ліцензії

• Платіжне доручення

• Заява на банківський переказ

• Банківський переказ

• Заява на банківську гарантію

• Банківська гарантія

• Гарантія оферти

• Гарантія виконання

• Гарантія авансу

• Гарантія платежу на випадок виконання

• Повідомлення про інкасовий розрахунок

• Заява на банківську тратту

• Банківська тратта

• Чек

• Інкасове доручення • Гарантійний лист за товарним акредитивом

• Заява на документарний акредитив

• Документарний акредитив

• Повідомлення про відкриття акредитиву

• Повідомлення про прийняття акредитиву

• Повідомлення про розрахунок по акредитиву

• Повідомлення про переказ акредитиву

• Заява про зміну акредитиву

• Повідомлення про зміну акредитиву

• Боргове зобов`язання

• Податкова декларація

• Вексель

Страхові документи • Страховий поліс

• Страховий сертифікат

• Страхова премія

• Страхове повідомлення • Страхове оголошення

• Рахунок страховика

• Відкритий ковернот

Транспортні документи • Доручення на відвантаження

• Експедиторська інструкція

• Повідомлення експедитором агента імпортера

• Рахунок експедитора

• Експедиторське посвідчення про транспортування

• Ордер на видачу товару

• Перепустка на товар

• Розписка в отриманні товарів • Повідомлення про відправлення

• Складська розписка експедитора

• Товароскладська квитанція

• Ордер на обробку вантажів

• Документи на портові збори

• Експедиторське посвідчення про отримання вантажу

• Повідомлення експедитором експортера

Транспортно-експедиторські документи • Коносамент

• Штурманська розписка

• Чартер, чартер-партія

• Чартерний (фрахтовий) коносамент

• Адендум

• Бернс-нот

• Букінґ-нот

• Делівері-ордер

• Відвантажувальна специфікація

• Таймшит

• Акт огляду комплектності й пакування

• Морська накладна

• Комерційний акт

• Фрахтовий рахунок

• Повідомлення про надходження вантажу

• Повідомлення про виникнення перепон у постачанні вантажу

• Повідомлення про постачання (вантажу)

• Фрахтовий маніфест • Комерційний графік

• Розписка доку

• Залізнична накладна

• Дорожня відомість

• Авіовантажна накладна

• Автодорожна накладна

• Річкова накладна

• Універсальний транспортний документ

• Документ змішаного транспортування

• Розписка в отриманні вантажу

• Гарантійний лист

• Підтвердження на фрахтування тоннажу

• Фрахт (плата за транспортування)

• Повідомлення про виникнення перешкод у транспортуванні вантажу

• Вантажний маніфест

• Контейнерний маніфест

• Мертвий фрахт

Митні документи • Митна декларація

• Митний тариф

• Експортні й імпортні ліцензії

• Декларація митного контролю (експорт)

• Декларація митного контролю (імпорт)

• Заява на видачу валютної ліцензії

• Валютна ліцензія

• Податкова декларація (податок на додану вартість)

• Вантажна декларація

• Декларація про негайне митне вивільнення

• Митне повідомлення про постачання

• Декларація про небезпечні вантажі

• Маніфест

• Сертифікат реєстрації контракту

• Заява на видачу Сертифікату на експорт стратегічно важливих сировинних
товарів

• Вантажно-митна декларація

• Сертифікат про безпечність товару

• Паспорт угоди

• Свідоцтво про огляд

• Консульська фактура • Сертифікат (свідоцтво) про походження товару

• Сертифікат

• Заява на сертифікат про походження товару

• Декларація про походження товару

• Заява на свідоцтво про контроль якості товару

• Сертифікат якості (відповідності)

• Заява на свідоцтво про огляд

• Статистичний документ (експорт)

• Статистичний документ (імпорт)

• Декларація про товари для митного транзиту

• Транзитне гарантійне свідоцтво

• Заява на ліцензію на митного перевізника

• Ліцензія на здійснення діяльності в якості митного перевізника

• Реєстраційна картка митного перевізника

• Ліцензія на здійснення діяльності в якості митного брокера

• Акт експертизи походження товару

Додаток Б

Статті балансу, що підлягають перерахунку на день складання звітності

АКТИВ ПАСИВ

Назва статті Код рядка Назва статті Код рядка

Довгострокові фінансові інвестиції 040,

045 Довгострокові кредити банків 440

Довгострокова дебіторська заборгованість 050 Інші довгострокові
фінансові зобов`язання 450

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 160 Інші
довгострокові зобов`язання 470

Короткострокові кредити банків 500

Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів 190 Поточна
заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями 510

Векселі видані 520

Інша поточна дебіторська заборгованість 210 Кредиторська заборгованість
за товари, роботи, послуги 530

Поточні фінансові інвестиції 220 Поточні зобов`язання за розрахунками з
учасниками 590

Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті 240 Інші поточні
зобов`язання 610

PAGE

PAGE 58

5

4

3

2

1

Банк імпортера

Банк – кореспондент експортера

Банк експортера

Експортер

Імпортер

Похожие записи