План

Вступ

1. Визнання витрат.

2. Облік витрат за елементами.

3. Облік витрат за видами діяльності.

3.1 Облік загальновиробничих витрат

3.2 Облік адміністративних витрат

3.3 Облік витрат збуту

3.4. Облік інших операційних витрат.

3.5 Облік фінансових витрат.

3.6 Облік витрат від участі в капіталі.

3.7 Облік інших витрат звичайної діяльності.

3.8 Облік надзвичайних витрат

Висновки

Список використаної літератури

Зміст

Вступ
………………………………………………………………
………………………

1. Визнання витрат
………………………………………………………………
……

2. Облік витрат за елементами
…………………………………………………..

3. Облік витрат за видами діяльності
…………………………………………

3.1 Облік загальновиробничих витрат
…………………………………

3.2 Облік адміністративних витрат
……………………………………..

3.3 Облік витрат збуту
………………………………………………………..

3.4. Облік інших операційних витрат
…………………………………..

3.5 Облік фінансових витрат
……………………………………………….

3.6 Облік витрат від участі в капіталі
…………………………………..

3.7 Облік інших витрат звичайної діяльності ……………………….

3.8 Облік надзвичайних витрат
……………………………………………

Висновки
………………………………………………………………
…………………..

Список використаної літератури
………………………………………………… 4

5

7

12

14

16

18

19

21

21

22

23

24

26

ВСТУП

Розвиток ринкових процесів в Україні, впровадження світового досвіду
господарювання, а також залучення іноземного капіталу в економіку
України збагачують фінансово-господарську діяльність підприємств новими
методами, опанування якими потребує від українських економістів та
бізнесменів сучасних знань, переосмислення основного економічного закону
розвитку нашого суспільства, мети господарської діяльності, а отже й
мети господарського обліку.

Для прийняття обміркованих економічних рішень як у межах кожного
окремого суб’єкта господарювання, так і у межах всієї держави, необхідно
мати достовірні дані про економічне становище об’єкта керування. Саме
бухгалтерський облік є тією наукою, котра відображає господарські
процеси та їх результати у вартісному вираженні. Саме на підставі
бухгалтерської звітності приймаються відповідальні рішення фінансовими
керівниками.

Найбільш важливе питання в системі бухгалтерського обліку є організація
виробничого обліку і перш за все розрахунок витрат на виробництво
кожного виду продукції, яка випускається і їх співставленні з плановою,
чи нормативною собівартістю.

В умовах ринку облік затрат – важливий інструмент управління даними
підприємствами.

Необхідність обліку затрат зростає в міру того, як ускладнюється
господарська діяльність підприємства і зростають потреби у підвищенні
рентабельності.

Всі фірми, щоб втриматись на сучасному ринку постали перед фактом
обов’язкового зниження собівартості продукції і одержання максимального
прибутку. Цього можна досягти, якщо ввести суворий контроль і
аналізувати чіткий облік прямих затрат, оскільки їх частка в
собівартості продукції найважливіша.

Метою курсової роботи є висвітлення проблем і завдань сучасного обліку
витрат діяльності.

1. Визнання витрат

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про
витрати підприємств всіх форм власності (крім банків та бюджетних
установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентується П(С)БО №
16 “Витрати”.

Згідно з П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” витрати — це
зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді
вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення
власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його
вилучення або розподілу власниками).

До витрат, що виникають у зв’язку зі зменшенням активів, відносять:

• списання матеріалів у виробництво, для ремонту основних фондів, на
адміністративні цілі;

• нарахування зносу (амортизації);

• списання основних засобів, МШП, нематеріальних активів та інших
необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

• втрати від знецінення запасів;

• недостачі запасів (сировини, матеріалів, товарів, готової продукції
тощо);

• нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської
заборгованості, що може бути не погашена;

• благодійні внески;

• визнані економічні санкції — сплачені штрафи, пені.

Витратами, що збільшують зобов’язання, є нарахування:

• зарплати, податків, зборів, обов’язкових платежів;

• відрахувань на обов’язкове і добровільне страхування;

• транспортних витрат;

• оренди, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг з реклами;

•послуг сторонніх організацій (аудиторських, юридичних, консультаційних,
медичних тощо);

• інші нарахування витрат, пов’язаних зі збільшенням зобов’язань.

Основними критеріями, якими необхідно керуватися при відображені витрат
в бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду є:

витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням
активів або збільшенням зобов’язань;

витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням
доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо
пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того
звітного періоду, в якому вони були здійснені.

якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох
звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу
його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними
звітними періодами.

не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові
результати:

платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими
аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

погашення одержаних позик.

інші зменшення активів або збільшення зобов’язань.

витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до
положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Важливим завданням обліку витрат на виробництво є економічно
обґрунтоване визначення величини витрат, які пов’язані з виготовленням
продукції (виконання робіт, надання послуг), забезпечення контролю за
використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Виходячи з поставленого завдання, витрати групуються за двома ознаками:

за елементами витрат;

за статтями калькуляції.

2. Облік витрат за елементами

Елементи витрат – це економічно однорідні за своїм змістом витрати
незалежно від того, на які види виробів вони здійснені і на якій ділянці
вони понесені.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків на рахунках
класу 8 передбачено відображати витрати за елементами| так:

1. Витрати операційної діяльності:

Рахунок 80 «Матеріальні витрати»;

Рахунок 81 «Витрати на оплату праці»;

Рахунок 82 «Відрахування на соціальні заходи»;

Рахунок 83 «Амортизація»;

Рахунок 84 «Інші операційні витрати».

2. Витрати, пов ‘язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також
витрати надзвичайних подій:

Рахунок 85 «Інші витрати».

Матеріальні затрати – це сума витрачених на виробництво сировини,
матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії. Матеріальні витрати на
виробництво є найбільш суттєвими.

До них належать:

витрати пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

витрати пов’язані з використанням природної сировини;

витрати некапітального характеру;

витрати на обслуговування виробничого процесу;

витрати пов’язані з управлінням виробництвом.

Майже на кожному підприємстві матеріальні затрати займають велику
частину. Їх питома вага становить 75 – 80 %. Цим визначається
необхідність особливо точного контролю та обліку за раціональним
використанням сировини і матеріалів у виробництві, оскільки економія
матеріальних затрат суттєво знижує собівартість продукції і потребу в
ресурсах.

Відправним моментом побудови обліку матеріальних витрат є їх
класифікація та оцінка. На основі класифікації та оцінки формуються
номенклатури-цінники. Основою побудови обліку матеріалів є їх
кількісно-якісна характеристика, тому обов’язковим є показники кількості
і якості у первинних документах у момент передачі їх у виробництво.

Під випуском матеріалів на виробництво розуміють їх споживання
безпосередньо в процесі виробництва. Відпуск на виробництво сировини,
матеріалів, напівфабрикатів здійснюється на основі оформлених
документів, у яких зазначається їхні вага, об’єм, площа або кількість
відповідно до діючих норм витрат.

Основними документами для оформлення відпуску матеріалів на виробництво
є лімітно-забірні карти, вимоги, накладні тощо. За лімітно-забірними
картками відпускаються матеріали, на які встановлені ліміти.

На основі первинних документів використання матеріалів оформляється в
залежності від напрямку затрат наступними бухгалтерськими проводками:

Дт 23 “Виробництво” – Кт 201 “Сировина та матеріали”.

Аналогічно відображається і витрачання палива запасних частин,
малоцінних і швидкозношуваних предметів.

На підприємствах використовують ряд синтетичних рахунків відповідно з
діючим планом рахунків. Для обліку витрат основного виробництва
використовують рахунок 23 “Виробництво”. На основі цього рахунку
проводиться розрахунок собівартості продукції основного і допоміжного
виробництв. Для випуску продукції основного виробництва підприємство
несе відповідні матеріальні затрати. В процесі виробництва доводиться
проводити розрахунок собівартості різних видів продукції.

Облік витрат матеріалів не завжди відображає дійсне споживання сировини,
матеріалів у виробництві, оскільки на кінець звітного періоду в цехах
можуть бути залишки невикористаних матеріалів, отриманих зі складу.

У виробництвах, де матеріали використовуються при виготовленні кількох
видів продукції, фактичні витрати їх на окремі види продукції
визначаються за встановленим коефіцієнтом і пропорційно нормативним
витратам на фактичний випуск продукції, пропорційно кількості або масі
виробленої продукції, пропорційно прямим витратам матеріалу або іншими
методами.

Також на підприємствах розробляються норми матеріальних витрат. Вони
включають:

норми затрат сировини і основних матеріалів;

норми затрат напівфабрикатів на одиницю продукції;

норми затрат палива і енергії на технологічні цілі, встановлюється на
одиницю продукції по кожному технологічному процесу.

Норми матеріальних затрат бувають: БРУТТО – включають норму обов’язкових
відходів; НЕТТО – це чисті затрати сировини і матеріалів, палива і
енергії.

На кожному підприємстві, незалежно від форм власності, виникає
необхідність оцінити та оплати працю, включивши згодом витрати на її
оплату до собівартості продукції.

Основну питому вагу витрат на оплату праці займає основна та додаткова
заробітна плата та соціальні відрахування.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому
виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган
виплачує працівнику за виконану роботу.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу в наслідок
встановлених норм праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних
розцінок для робітників.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад встановлені
норми, за особливі умови праці та за невідпрацьований час. Вона включає
доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, встановлені
чинним законодавством.

Крім цього до складу зарплати включають інші заохочувальні та
компенсацій виплати (виплати у формі винагороди за підсумками роботи за
рік, премії за спеціальними положеннями та інші грошові виплати
непередбачені законодавством).

З метою обчислення заробітної плати на кожному підприємстві повинен
вестися облік особового складу та використання робочого часу.

Суми відрахувань на соціальне страхування і до Пенсійного фонду, а також
до резерву відпусток визначається множенням суми основної і додаткової
заробітної плати на встановлений відсоток відрахувань і діленням на сто.

Облік заробітної плати організовується залежно від характеру
виробництва, технологічного процесу, системи організації оплати праці,
рівня автоматизації обліково-обчислювальних робіт та інших умов.

Облік виробітку продукції та заробітної плати робітників виробництва
забезпечує:

точні дані про вироблену кожним робітником кількість продукції;

контроль за відповідністю кількості продукції, кількістю матеріалів,
деталей;

своєчасне і точне нарахування заробітної плати;

визначення норм, розцінок та інших умов оплати праці.

Витрати на оплату праці визначаються виходячи з відрядних розцінок,
тарифних ставок і посадових окладів, що встановлюється залежно від
результатів праці, систем преміювання робітників, керівників,
спеціалістів.

Витрати на оплату праці – ведучий елемент.

Трудові витрати на виробництво промислової продукції відносяться на
рахунок 23 “Виробництво”. При цьому можна зробити такі записи:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 66 “Розрахунки по оплаті праці”,

Дт 23 “Виробництво”

Кт 65 “Розрахунки по страхуванню”.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються:
відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне
страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на
індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші
соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої
амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших
необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати
операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених
вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на виплату
матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Групування витрат за економічними елементами використовується для
планування витрат виробництва, виявлення резервів їх виникнення,
нормування оборотних коштів та контролю за їх оборотністю для розрахунку
економічних показників, які характеризують ефективність діяльності
підприємства (матеріалоємність, трудоємкість тощо), а також для
складання звіту про фінансові результату.

3. Облік витрат за видами діяльності

Згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про
фінансові результати» і 4 «Звіт про рух грошових коштів” вся діяльність
підприємства поділяється на звичайну (яка у свою чергу ще розподіляється
на інші види) і надзвичайну.

Діяльність підприємства

Звичайна діяльність Надзвичайні події

Операційна діяльність Інша діяльність

Основна Інша операційна фінансова Інвестиційна

Функції

Виробництво Управління Збут

Надзвичайна подія не може передбачатися у рамках звичайної діяльності та
відбувається без участі підприємства неперіодично (повені, зсуви,
землетруси. пожежі, техногенні аварії тощо).

Звичайною діяльністю вважається будь-яка діяльність, що здійснюється
підприємством згідно з його статутом. Прикладами звичайної діяльності є
виробництво і реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг,
реалізація оборотних активів. У свою чергу, звичайна діяльність включає
в себе операційну та іншу діяльність.

Операційна діяльність — це будь-яка основна діяльність підприємства, яка
приносить дохід, а також інші види діяльності, котрі не є інвестиційними
чи фінансовими.

До основної діяльності належать операції, пов’язані з виробництвом або
реалізацією готової продукції (товарів, робіт, послуг), котрі є метою
створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу. Для
виробничого підприємства такими є операції з виробництва і реалізації
продукції (робіт, послуг); для будівельної організації – операції з
виконання будівельно-монтажних робіт тощо.

Інша операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших
оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційну оренду
активів, операції з операційними курсовими різницями, створення резервів
сумнівних боргів, одержання або сплату санкцій тощо.

Інвестиційною діяльністю вважається придбання і реалізація активів, що
амортизуються (основних фондів, нематеріальних активів та інших
необоротних активів), а також короткострокових фінансових інвестицій,
які не є еквівалентами грошових коштів. Слід зазначити, що відповідно до
П(С)БО 3 у Звіті про фінансові результати доходи від інвестиційної
діяльності наводяться у двох статтях «Дохід від участі в капіталі» та
«Інші доходи», а витрати — відповідно у статтях «Втрати від участі в
капіталі» та «Інші витрати».

Фінансова діяльність охоплює операції, які призводять до зміни розміру і
складу власного капіталу та позик підприємства (залучення позикових
коштів, сплата відсотків по них, а також одержані відсотки, дивіденди
тощо).

Оскільки вся діяльність підприємства поділяється на надзвичайну і
звичайну (яка у свою чергу включає операційну, фінансову та
інвестиційну), то новим Планом рахунків передбачено окремі рахунки для
обліку витрат цих видів діяльності, а саме рахунки класу 9 “Витрати
діяльності”. Так, для обліку витрат від операційної діяльності
використовують рахунки 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні
витрати», 93 «Витрати на збут» і 94 «Інші витрати операційної
діяльності», для обліку витрат інвестиційної діяльності – рахунок 96
«Втрати від участі в капіталі», для обліку надзвичайних витрат –
однойменний рахунок 99 та ін.

3.1 Облік загальновиробничих витрат

Для обліку основних витрат на виробництво в Плані рахунків призначено
такі рахунки: 23 «Виробництво» і 91 «Загальновиробничі витрати». Рахунок
23 призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво
продукції. Рахунок 91 «Загальновиробничі витрати призначений для обліку
та розподілу непрямих виробничих витрат, зокрема:

витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління
цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне
страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату
службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого,
лінійного) призначення.

амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового,
дільничого, лінійного) призначення.

витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну
оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого
призначення.

витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата
праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих
удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості
продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших
експлуатаційних характеристик у виробничому процесі;

витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів,
оплата послуг сторонніх організацій тощо).

витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше
утримання виробничих приміщень.

витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці
загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне
страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на
здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю
продукції, робіт, послуг).

витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього
природного середовища.

інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних
загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і
управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або
майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні
Загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з
використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу
діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності
звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на
обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або
майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі
накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням
бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих
витрат тощо) при нормальній потужності.

Основна частина цих витрат розподіляється між видами продукції
(списується на дебет рахунка 23 “Виробництво”. Нерозподілені постійні
загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості
реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.
Нерозподілені витрати збільшують собівартість продукції, тобто прямо
списуються на рахунок 90 “Собівартість реалізації”. Загальна сума
розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не
може перевищувати їх фактичну величину.

В таблиці нижче облік витрат буде відображатися із застосуванням
рахунків 9 класу:

Таблиця №1

п/п Зміст господарських операцій Кореспонденція рахунків

Дебет Кредит

1 Передано матеріали у виробництво 23 20

2 Нараховано заробітну плату працівникам виробництва 23 66

3 Нараховано обов’язкові страхові збори 23 65

4 Нараховано знос виробничих основних засобів 23 13

5 Нараховано заробітну плату адміністрації і обслуговуючому персоналу
цеху 91 66

6 Нараховано обов’язкові страхові збори 91 65

7 Нараховано знос основних засобів, що знаходяться на обслуговуванні
адміністрації цеху 91 13

8 Загальновиробничі витрати включені до собівартості виготовленої
продукції 23 91

9 Оприбутковано на склад готову продукцію 26 23

10 Списана собівартість реалізованої продукції 90 26

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до
собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг),
поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші
операційні витрати.

3.2. Облік адміністративних витрат

Рахунок 92 “Адміністративні витрати” відображає загальногосподарські
витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. До
них, зокрема, належать:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на
проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління
підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів загальногосподарського використання (операційна оренда,
страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення,
водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна
тощо);

витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі
(крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до
виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Потрібно мати на увазі, що згідно з новою системою обліку
адміністративні витрати списуються в кінці звітного періоду на фінансові
результати, а не на витрати виробництва, як практикувалось раніше.

Приклади відображення в обліку адміністративних витрат (за видами
діяльності і елементами):

Таблиця 2

п/п Зміст господарських операцій Кореспонденція рахунків

Дебет Кредит

1 Нараховано заробітну плату адміністрації підприємства 92 66

2 Нараховано обов’язкові страхові збори 92 65

3 Нараховано знос обладнання офісу 92 13

4 Відображено витрати на службові відрядження управлінського персоналу
92 372

5 Списано матеріали на ремонт офісу 92 201

6 Здійснені інші адміністративні витрати 92 685

7 Відображено витрати на розрахунково-касове обслуговування 92 685

8 Списано адміністративні витрати на фінансовий результат 791 92

3.3 Облік витрат на збут

Рахунок 93 “Витрати на збут” обліковує витрати, пов’язані із збутом м
(реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

До витрат на збут, зокрема, належать:

витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на
складах готової продукції;

витрати на ремонт тари;

оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та
працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг
(операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення,
освітлення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції
(товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з
транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору
(базису) поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Приклади відображення в обліку витрат на збут (за видами діяльності і
елементами) наведені нижче.

Таблиця 3

п/п Зміст господарських операцій Кореспонденція рахунків

Дебет Кредит

1 Нараховано заробітну плату продавцям 93 66

2 Нараховано обов’язкові страхові збори 93 65

3 Нараховано знос торговельного обладнання 93 13

4 Відображено витрати на службові відрядження працівників збуту 93 372

5 Списано матеріали на ремонт тари 93 201

6 Створено резерв на покриття майбутнього гарантійного ремонту 93 473

7 Списано витрати пов’язані із збутом продукції 791 93

3.4 Облік інших операційних витрат

На рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності” ведеться облік
витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які
відображаються на рахунках 90 “Собівартість реалізації”, 91
“Загальновиробничі витрати”, 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати
на збут». До таких витрат належать:

витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей
бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти
в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату
продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної
валюти;

собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей
бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат,
пов’язаних з їх реалізацією;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву
сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за
операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною
діяльністю підприємства);

втрати від знецінення запасів;

нестачі й втрати від псування цінностей;

визнані штрафи, пеня, неустойка;

витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об’єктів
соціально-культурного призначення;

інші витрати операційної діяльності.

Облік на цьому рахунку ведеться аналогічно як і на рахунках 92 і 93,
тобто за дебетом даного рахунка відображається сума визнаних витрат а за
кредитом списання на рахунок 79 “ Фінансові результати”.

Кореспонденція рахунків з обліку інших операційних витрат подана нижче.

Таблиця 4

п/п Зміст господарських операцій Кореспонденція рахунків

Дебет Кредит

1 Відображено в обліку витрати на дослідження і розробку 941 20, 22,
66, 65

2 Списано реалізовану іноземну валюту 942 312

3 Відображено собівартість реалізованих виробничих запасів 943 20

4 Створено резерв сумнівних боргів 944 38

5 Відображено витрати від операційних курсових різниць 945 312, 314,
332, 334, 362, 632

6 Віднесено на витрати втрати від знецінення запасів 946 20, 22, 26,28

7 Відображено втрати і нестачі від псування цінностей (якщо винуватця не
встановлено 947 20, 22, 23, 25, 26, 28

8 Відображені визнані штрафи та санкції 948 31, 63, 64, 65, 68

9 Відображені інші витрати операційної діяльності (матеріальна допомога,
понаднормові втрати від браку) 949 301, 24

10 Віднесено інші операційні витрати на зменшення фінансового результату
791 94

3.5 Облік фінансових витрат

Витратами фінансової діяльності підприємства є витрати за відсотки (за
кредитами отриманими, облігаціями випущеними, фінансовою орендою тощо)
та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позичкового
капіталу.

Для обліку таких витрат у новому Плані рахунків передбачено рахунок 95
“Фінансові витрати”. Кореспонденція рахунків з обліку фінансових витрат
наведена нижче:

Таблиця 5

п/п Зміст господарських операцій Кореспонденція рахунків

Дебет Кредит

1 Нараховані проценти за користування кредитом 951 684

2 Нараховані проценти за договором фінансової оренди 952 684

3 Фінансові витрати списані на фінансові результати 792 951, 952

3.6 Облік втрат від участі в капіталі

У процесі здійснення інвестиційної діяльності виникають втрати від
зменшення вартості інвестицій, облік яких ведеться на рахунку 96 “Втрати
від участі в капіталі”. На даному рахунку обліковуються втрати,
пов’язані зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об єкта
інвестування. До таких втрат можуть бути віднесені збитки, одержані
інвестором, або інші втрати капіталу, наприклад, знецінення необоротних
активів, інвестицій.

Кореспонденція рахунків з обліку втрат від участі в капіталі наведена
нижче.

Таблиця 6

п/п Зміст господарських операцій Кореспонденція рахунків

Дебет Кредит

1 Відображено інвестором збитки, одержані від інвестиційної діяльності
(здійснюваної за методом участі в капіталі) 96 141

2 Списано одержані збитки на фінансовий результат 792 96

3.7 Облік інших витрат звичайної діяльності

До інших відносяться витрати, що виникають у процесі звичайної
діяльності (крім фінансових втрат), але не пов’язані з виробництвом і
реалізацією продукції (товарів) і послуг, а також втрати від страхової
діяльності. У складі інших витрат відображаються:

• собівартість реалізованих фінансових інвестицій;

• собівартість реалізованих необоротних активів та іншого майна
підприємства;

• собівартість реалізованих майнових комплексів;

• втрати від неопераційних курсових різниць;

• уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій;

• витрати, пов’язані з ліквідацією необоротних активів.

Облік таких витрат ведеться на рахунку 97 “Інші витрати”. За дебетом
даного рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом –
списання на рахунок 79 «Фінансові результати». Кореспонденція рахунків
з обліку інших витрат звичайної діяльності наведена нижче.

Таблиця 7

п/п Зміст господарських операцій Кореспонденція рахунків

Дебет Кредит

1 Відображено собівартість реалізованих фінансових інвестицій 971 14,35

2 Списано собівартість реалізованих необоротних активів – тобто
залишкову вартість основних засобів, нематеріальних активів тощо 972 10,
11, 12, 18

3 Відображено списання реалізованих цілісних майнових комплексів 973 10

4 Відображено суму знецінення (уцінки) необоротних активів, фінансових
санкцій 975 10, 12,

14, 35

5 Відображено витрати від не операційної від’ємної курсової різниці 974
302, 312, 314, 332, 334, 342

6 Відображається залишкова вартість необоротних активів при їх списанні,
ліквідації 976 10, 11,

12, 18

7 Списано в кінці звітного періоду на фінансові результати інші витрати
звичайної діяльності 793 97

3.8 Облік надзвичайних витрат

До витрат від надзвичайних подій відносяться як прямі втрати за
наслідками цих подій, так і втрати на здійснення заходів, пов’язаних із
запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата
стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на
відновлюваних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів
тощо). Дані витрати відображаються на рахунку 99 “Надзвичайні витрати”.
За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом –
списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням
суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства
внаслідок збитків від надзвичайних подій.

Таблиця 8

п/п Зміст господарських операцій Кореспонденція рахунків

Дебет Кредит

1 Визнані втрати від надзвичайних подій 991 10, 11, 20, 22, 26, 28

2 Списано надзвичайні витрати 794 991

Висновки

В умовах переходу вітчизняного бухгалтерського обліку на міжнародні
стандарти однією з найскладніших ділянок обліку стає облік витрат. У
результаті проведених досліджень, теоретичних і практичних матеріалів по
темі даної роботи, стає зрозумілим що у бухгалтерському обліку та
фінансовій звітності витрати відображаються в момент їх виникнення
незалежно від дати здійснення витрат. Отже облік витрат ведеться, а
звітність складається на підставі принципу нарахування.

Як бачимо, для ведення обліку витрат, а також складання звіту про
фінансові результати новим Планом рахунків передбачено відповідні класи
рахунків. Так, для узагальнення інформації про витрати підприємства
передбачено клас 8 “Витрати за елементами” та клас 9 “Витрати
діяльності”. На рахунках класу 9 обліковують витрати, які зменшують
доходи звітного періоду, а рахунки класу 8 призначені для відображення
операційних витрат підприємства за економічними елементами. При цьому
рахунки класу 9 “Витрати діяльності” застосовуються всіма
підприємствами, крім малих, з відкриттям за власним рішенням рахунків
класу 8 “Витрати за елементами”.

До виробничих затрат відносять затрати, які йдуть на виробництво
продукції, тобто витрати на сировину, матеріали, паливо і енергію на
поточні цілі, основну і додаткову заробітну плату, виробничих
працівників і відрахування на соціальні заходи, а також витрати на
організацію та управління діяльності суб’єкта господарювання в цілому.

Прямі затрати займають високу питому вагу в собівартості продукції і
спостерігається тенденція до зростання .

Цим визначається необхідність особливо точного обліку та суворого
контролю за раціональним використанням сировини і матеріалів у
виробництві, оскільки спадання прямих витрат знижує собівартість
продукції.

Зниження матеріальних витрат приводить не тільки до зниження
собівартості продукції, а й до збільшення випуску продукції.

Також високу питому вагу в собівартості продукції займають трудові
витрати, а отже доцільне їх зменшення.

Слід відмітити, що більш можливе використання найновіших досягнень
промислової науки, застосування прогресивних норм технологічного
проектування, вдосконалення бухгалтерського обліку, системи контролю і
звітності про дотримання норм витрат – все це сприятиме їх зниженню,
та збільшенню доходів.

Потрібно так здійснювати і контролювати затрати, щоб зростала
ефективність їх використання. Лише тоді можна говорити про зниження
витрат, а й відповідно і собівартості.

Список використаної літератури.

Буфатіна І. Особливості обліку витрат на виробничих підприємствах. //
Все про бухгалтерський облік, 2000. — №32 — с. 3-9

Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. Нормативно практичні
матеріали. За ред. Р.Л. Хом’яка. – Львів: Національний університет
“Львівська політехніка”, “Інтелект – Захід”, 2001.

Зубрицька І. Облік витрат на виробництво продукції. // Все про
бухгалтерський облік, 2000, №25 — с.4-8

Кужельний М.В. Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник.-
К.:КНЕУ, 2001.- 334с.

Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні. Збірник
нормативно правових актів. – Київ, 2000.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
-К.: А.С.К, 2000 — 784 с.

PAGE

PAGE 8

Похожие записи