ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Визначення витрат

Розділ 2. Облік витрат за елементами

Розділ 3. Облік витрат за видами діяльності

3.1. Облік загальновиробничих витрат

3.2. Облік адміністративних витрат

3.3. Облік витрат збуту

3.4. Облік інших операційних витрат

3.5. Облік фінансових витрат

3.6. Облік витрат від участі в капіталі

3.7. Облік інших витрат звичайної діяльності

3.8. Облік надзвичайних витрат

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну
істину, що результативність (ефективність) будь-якої
виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім
від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо
глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази й
соціальних аспектів господарювання. Протягом останніх років тривало
становлення ринкової системи господарювання, активніше здійснювалися
економічні реформи, виявлялися нові аспекти реформування форм власності
і структурної перебудови економіки України.

Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того або
іншого успіху. В основі прогресу лежить підвищення ефективності
виробництва. Тут розуміється економічна і соціальна результативність
господарської діяльності. При знаходженні ефективності потрібно
порівнювати очікувану цінність того, що буде отримано, з очікуваної
цінністью того, що буде витрачено. В практичних розрахунках цей показник
знаходиться відношенням результатів виробництва до витрат.

Однак такий оціночний показник недосконалий. По-перше, він не
характеризуе вироблений продукт з точки зору його відповідності до
суспільного попиту. По-друге, неоднарозово в витратах сумуються прямі
вклади і не оцінюються окремі наслідки.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є
надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та
неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності
та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік базується на документуванні усіх господарських
процесів і проведення періодичних інвентаризацій. Забезпечує виявлення і
мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості
продукції (робіт, послуг).

Бухгалтерський облік у виробництві, як в інших галузях народного
господарства є одним з найважливіших джерел економічої інформації,
засобом контролю за роботою акціонерного товариства і знаряддям охорони
власності. Дані поточного бухгалтерського обліку (облікові документи,
записи) потрібні перш за все працівникам самих акціонерних товариств в
їх повсякденній роботі, також вони є основою для складання звітності.

Підкреслюючи значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською
діяльністю, німецький вчений економіст І. Ф. Шерр ще наприкінці ХІХ ст.
писав, що “Бухгалтерський облік – непогрішний суддя минулого, необхідний
керівник минулого, необхідний керівник сучасного і надійний
консультантмайбутнього кожного підприємства”.

З введенням в Україні міжнародних стандартів дещо змінився підхід до
формування собівартості. Однак це не означає принципової зміни
загального складу витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Якщо до 1 січня 2000 р. ми, можна сказати, не відрізняли поняття
“витрати” від поняття “собівартість”, оскільки на кожну одиницю
продукції розподіляли всі статті. Можуть бути розподілені тільки прямі
витрати і та частина накладних витрат, яка пов’язана з виробництвом цієї
продукції. Ті види постійних (накладних) витрат, які не пов’язані
безпосередньо з виготовленням продукції, не включаються до собівартості
цієї продукції, тобто не розподіляються на кожну одиницю. До таких
витрат належать витрати на збут і адміністративні витрати. До них можуть
належати й інші витрати, безпосередньо пов’язані з виготовленням
продукції.

Актуальність обраної для написання теми курсової роботи зумовлена тим
фактом, що питання обліку витрат діяльності завжди викликало підвищений
інтерес і не лише у керівників підприємств і працівників економічних
відділів, але і науковців, які неодноразово звертаються до її вивчення з
метою знаходження теоретико-практичних шляхів зниження собівартості, а
відтак – підвищеня конкурентоспроможності української продукції як на
внутрішньому, так і зовнішньому ринках.

Метою курсової роботи стало вивчення питань – визначення витрат, обліку
витрат за елементами, обліку витрат за видами діяльності.

Дана курсова робота написана на підставі аналізу підприємства ТОВ
“Вінпро”, основних видом діяльності якого є виробництво винних виробів.

Для досягненя поставленої мети використовувалалася нормативно-правова
база та літературні джерела. Серед літературних джерел окремо можна
виділити наступні праці: Ткаченко Н.М. “Бухгалтерський фінансовий облік
на підприємствах України”, Марочкіна А.М. “Бухгалтерський облік за
Національними стандартами”, Бутинець Ф.Ф. та ін. “Інформаційні системи
бухгалтерського обліку”, Грабової Н.М. “Теорія бухгалтерського обліку”,
Завгороднього В.П. “Бухгалтерський облік в Україні”.

При написанні роботи в основному використовувалися методи групування та
співставлення.

Курсова робота складається із наступних розділів: розділу 1 “Визначення
витрат”, розділу 2 “Облік витрат за елементами”, розділу 3 “Облік витрат
за видами діяльності”.

Розділ 1. Визначення витрат

При обчисленні собівартості важливе значення має склад витрат, які до
неї входять. Собівартість повинна включати до свого складу витрати
необхідної праці, тобто витрати, що забезпечують процес відтворення всіх
факторів виробництва (предметів і засобів праці, робочої сили і
природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що
відшкодовуються за рахунок прибутку [11, 266-267].

Склад витрат, які відносять до собівартості продукції, визначається
відповідно до П(С)БО 16 «Витрати».

До собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства включають
витрати, пов’язані з використанням у процесі виробництва сировини,
матеріалів, природних ресурсів, палива, енергії, основних засобів,
трудових ресурсів та інших витрат на її виробництво і реалізацію. В
теперішній час виробнича собівартість продукції включає тільки витрати,
безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, обумовлені технологією
та організацією виробництва, а в частині витрат на управління — тільки
загальновиробничі витрати. Адміністративні витрати, витрати на збут,
інші витрати операційної діяльності не входять до виробничої
собівартості продукції, а визнаються витратами звітного періоду.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з
виробничої собівартості продукції, реалізованої протягом звітного
періоду, нерозподілених постійних зага-льновиробничих витрат і
наднормативних виробничих витрат [15, 93-95].

До складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) відносять:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

Виробничу собівартість продукції можна записати формулою:

До складу прямих матеріальних витрат входять вартість сировини та
основних матеріалів, які утворюють основу вироблюваної продукції,
покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших
матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного
об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці входять заробітна плата та інші
виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт
чи наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до
конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат входять всі інші виробничі витрати, які
можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного виду продукції,
зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і
майнових паїв, амортизація виробничого обладнання, витрати на поточний
ремонт обладнання і т.п. До складу загальновиробничих витрат
включаються:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління
цехами, дільницями тощо, відрахування на їх медичне страхування і
соціальні заходи, витрати на відрядження цього персоналу);

• амортизація основних засобів і нематеріальних активів
загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

• витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну
оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого
призначення;

• витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;

• витрати на комунальні послуги з утримання виробничих приміщень;

• витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці
загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне
страхування рабітників та апарату управління виробництвом, витрати на
здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю
продукції, робіт, послуг);

• витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього
природного середовища;

• втрати від браку, оплата простоїв тощо.

Як бачимо, виробнича собівартість включає витрати, безпосередньо
пов’язані з виробництвом продукції, а витрати на управління — тільки
загальновиробничі витрати, причому до складу виробничої собівартості
включається не вся сума загальновиробничих витрат. Для правильного
формування виробничої собівартості загальновиробничі витрати
розподіляються на постійні і змінні.

До складу змінних загальновиробничих витрат входять витрати, сума яких
прямо залежить від обсягу діяльності (виробництва), а до складу
постійних загальновиробничих витрат — витрати, сума яких залишається
постійною (чи майже постійною) і не залежить від обсягів виробництва
(діяльності) підприємства. Суму змінних загальновиробничих витрат у
повному обсязі відносять до складу виробничої собівартості. Постійні
загальновиробничі витрати підлягають розподілу на кожний об’єкт витрат з
використанням бази розподілу — обсягу виробництва, фонду оплати праці,
прямих витрат і т.д. Порядок розподілу постійних загальновиробничих
витрат наведено у П(С)БО 16 «Витрати». Сума нерозподілених постійних
загальновиробничих витрат до складу виробничої собівартості не входить,
а списується до складу собівартості реалізованої продукції (субрахунок
901 «Собівартість реалізованої готової продукції»).

Варто звернути увагу на те, що загальногосподарські (адміністративні)
витрати і витрати на збут до собівартості продукції не включаються, а
зараховуються до складу витрат підприємства в період їх виникнення і
обліковуються на рахунках 92 «Адміністративні витрати» та 93 «Витрати на
збут».

Таким чином, витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками.

1. За видами витрат:

• витрати за економічними елементами;

• витрати за статтями калькуляції.

Собівартість одиниці продукції відображається в калькуляціях.

Витрати за статтями калькуляції — це витрати за окремими видами виробів.
Метою калькулювання продукції є одержання інформації щодо собівартості
одиниці продукції для ціноутворення, контролю витрат, обліку
матеріальних цінностей та складання Звіту про прибутки і збитки. Кінцеві
сальдо рахунків «Собівартість реалізованих товарів», «Виробництво» і
«Готова продукція» визначаються з застосуванням даних про собівартість
одиниці готової продукції [16, 311].

2. За способами перенесення вартості на продукцію:

• витрати прямі;

• витрати непрямі.

До прямих витрат відносять прямі матеріальні витрати^прямі витрати на
оплату праці, інші прямі витрати.

До непрямих витрат належать витрати, що пов’язані з виробництвом
декількох видів продукції, тобто загальновиробничі витрати, які
відносять до собівартості продукції за допомогою спеціальних методів.

3. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат:

• постійні;

• змінні.

До складу постійних входять витрати, сума яких залишається постійною і
не залежить від обсягів виробництва підприємства.

Змінні витрати —- це ті витрати, сума яких прямо залежить від обсягу
діяльності.

4. За календарними періодами:

• витрати поточні;

• витрати одноразові.

5. За місцем виникнення: витрати цеху, дільниці, служби.

6. За видами продукції, робіт, послуг: витрати на вироби, групи
однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну реалізовану
продукцію.

Розділ 2. Облік витрат за елементами

Елемент витрат — сукупність економічно однорідних операцій.

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати
підприємства ТОВ “Вінпро” об’єднуються в однорідні групи за різними
ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями
виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства ТОВ
“Вінпро” (див.: Додаток 1).

Розрізняють такі види діяльності ТОВ “Вінпро”:

Операційна діяльність підприємства — це основна діяльність, яка
пов’язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої
продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства
та забезпечує основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність підприємства пов’язана з придбанням та
реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які не є
складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність підприємства — це діяльність, яка призводить до
змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.

Надзвичйна діяльність підприємства — операції або події, які
відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно.
Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо
(землетрус, повінь, тощо).

Витрати, які пов’язані з основною операційною діяльністю, розрізняють за
функціями — виробництво, управління, збут та інше.

Види витрат визначаються виходячи з економічного змісту , що міститься в
кожному елементі витрат. Види витрат є базою для формування
калькуляційних статей витрат.

Усі витрати підприємства ТОВ “Вінпро” згідно з П(с)БО № 16 «Витрати»,
поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

Відображення в бухгалтерському обліку затрат за елементами пов’язано з
заповненням у Звіті про фінансові результати елементів операційних
витрат (розділ II «Елементи операційних витрат»), здійснених
підприємством у про цесі діяльності протягом звітного періоду.

Суб’єкти малого підприємництва, які не займаються комерційною
діяльністю, для обліку затрат можуть використовувати тільки рахунки
класу 8 «Витрати за елементами» з наступним списанням відображених
витрат на дебет рахунка 23 «Виробництво» (в частині прямих і виробничих
накладних витрат) та на дебет рахунка 79 «Фінансові результати» (в
частині адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних
витрат).

Для обліку затрат за елементами Планом рахунків передбачено рахунки:

Рахунок 80 «Матеріальні витрати» призначено для узагальнення
інформації про матеріальні витрати підприємства за звітний період.
Ведеться за субрахунками:

801 «Витрати сировини й матеріалів»,

802 «Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів»,

803 «Витрати палива й енергії»,

804 «Витрати тари і тарних матеріалів»,

805 «Витрати будівельних матеріалів»,

806 «Витрати запасних частин»,

807 «Витрати матеріалів сільськогосподарського значення»,

808 «Витрати товарів»,

809 «Інші матеріальні витрати».

Рахунок 81 «Витрати на оплату праці» призначено для узагальнення
інформації про витрати на оплату праці за звітний період. Ведеться за
субрахунками:

811 «Виплати за окладами і тарифами»,

812 «Премії та заохочення»,

813 «Компенсаційні виплати»,

814 «Оплата відпусток»,

815 «Оплата іншого невідпрацьованого часу»,

816 «Інші витрати на оплату праці».

Рахунок 82 «Відрахування на соціальні заходи» призначено для
узагальнення інформації про відрахування на соціальні заходи за звітний
період. Ведеться за субрахунками:

821 «Відрахування на пенсійне забезпечення»,

822 «Відрахування на соціальне страхування»,

823 «Страхування на випадок безробіття»,

824 «Відрахування на індивідуальне страхування».

Рахунок 83 «Амортизація» призначено для узагальнення інформації про суму
амортизації, нараховану за звітний період по основних засобах, інших
необоротних матеріальних активах, нематеріальних активах. Ведеться за
субрахунками:

831 «Амортизація основних засобів»,

832 «Амортизація інших необоротних активів»,

833 «Амортизація нематеріальних активів».

Рахунок 84 «Інші операційні витрати» призначено для обліку
операційних витрат, що не відображаються на інших рахунках класу 8,
зокрема: вартість робіт, послуг сторонніх підприємств; сума податків,
зборів (обов’язкових платежів), крім податків на прибуток; втрати від
курсових різниць, знецінення запасів; псування цінностей, списання
уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо.

Таким чином на дебеті рахунків 80 «Матеріальні витрати»; 81 «Витрати на
оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація»,
84 «Інші операційні витрати» ведуть облік затрат за елементами, які в
кінці звітного періоду разом з доходами, відображеними на рахунках класу
7 «Доходи і результати діяльності», списують безпосередньо на рахунок
79 «Фінансові результати».

У цьому разі облік витрат і доходів можна відобразити такою схемою:

Усі інші підприємства ТОВ “Вінпро” для обліку витрат використовують
рахунки класу 9 «Витрати діяльності» і рахунок 23 «Виробництво». У
цьому випадку систематизацію інформації про елементи витрат можна
виконати так. Спочатку витрати відносять на рахунки класу 8, а потім
списують на рахунки класу 9 для обліку витрат за функціональними
ознаками. Інформацію для заповнення другого розділу Звіту про
фінансові результати дають дані оборотів рахунків класу 8 «Витрати за
елементами».

У торговельних підприємствах схема буде аналогічною за винятком рахунків
23 «Виробництво» і 91 «Загальновиробничі витрати» та застосування
рахунка 28 “Товари” замість рахунка 26 «Готова продукція».

Крім того, будова Плану рахунків забезпечує можливість використовувати
одночасно рахунки класу 8 «Витрати за елементами» і класу 9 «Витрати
діяльності». Це дає змогу системним шляхом одержати інформацію про
витрати за елементами, а потім перегрупувати ці витрати за центрами
відповідальності і за видами діяльності.

Розділ 3. Облік витрат за видами діяльності

3.1. Облік загальновиробничих

Собівартість незавершеного виробництва (рахунок 23 «Виробництво»),
готової продукції (рахунок 26 «Готова продукція») і реалізованої
продукції (рахунок 90 «Собівартість реалізації»), як було показано вище,
на ТОВ “Вінпро” визначається за виробничою собівартістю відповідно до
стандарту 16 «Витрати».

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати (ЗВВ), які для підприємства є накладними
витратами.

Загальновиробничі витрати на ТОВ “Вінпро” належать до непрямих витрат.
Непрямі витрати — такі, що не можуть бути віднесені безпосередньо до
конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом, у зв’язку з чим
піддягають розподілу.

У випадку, коли прямі витрати не можна віднести до певного виду
продукції, вони розподіляються з застосуванням бази розподілу,
установленої на підприємстві (базою розподілу може бути загальна сума
прямих витрат, обсяг виробництва, ін.). Усі прямі витрати на виробництво
продукції обліковуються на рахунку 23 «Виробництво» [9, 264].

У свою чергу загальновиробничі витрати на ТОВ “Вінпро” підлягають
розподілу, оскільки вони не можуть бути віднесені до конкретного виду
продукції. Розподіл загальновиробничих витрат має деякі особливості.
Основна частина ЗВВ після їх розподілу включається до собівартості
конкретного виду продукції, а нерозподілена частина збільшує
собівартість реалізованої продукції в тому періоді, у якому такі витрати
виникли (тобто списується на витрати в періоді їх виникнення).

Облік загальновиробничих витрат здійснюється на рахунку 91
«Загальновиробничі витрати».

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

До змінних ЗВВ відносять витрати на обслуговування і управління
виробництвом, які змінюються прямо пропорційно до зміни обсягів
діяльності.

Змінні Загальновиробничі витрати включаються до собівартості готової
продукції повністю і на одиницю продукції розподіляються виходячи з
бази, яка прийнята на підприємстві.

До постійних ЗВВ належать витрати на обслуговування та управління
виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) навіть із
зміною обсягу діяльності.

Відповідно до Національних стандартів розподіл постійних накладних
виробничих витрат проводиться виходячи з поняття «нормальна виробнича
потужність».

Нормальна виробнича потужність — це очікуваний середній рівень
виробництва на ТОВ “Вінпро”, що може бути досягнутий в звичайних умовах
роботи підприємства протягом декількох років або операційних циклів з
урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Ті витрати, що були понесені підприємством у межах планової величини
постійних ЗВВ при нормальній виробничій потужності, відносять до
собівартості готової продукції, а нерозподілені постійні
Загальновиробничі витрати включають до складу реалізованої продукції
(робіт, послуг) за період їх виникнення. Іншими словами,
Загальновиробничі витрати щомісяця мають розподілятися між рахунками 23
«Виробництво» і 90 «Собівартість реалізації».

Стандарт 16 підкреслює, що перелік і склад постійних та змінних витрат
установлюється підприємством самостійно. Рис 10.1 ілюструє складові
собівартості готової продукції.

Для обліку виробничого браку на ТОВ “Вінпро” призначений рахунок 24
«Брак у виробництві». Внутрішній виробничий брак оцінюється за фактичною
собівартістю витрат на виробництво. Собівартість і витрати на
виправлення браку збираються на рахунку 24, з якого списуються на
рахунки виробничих запасів (якщо брак може бути використаним), на
відшкодування винними особами або на витрати підприємства.

Рис. 1. Схема обліку витрат звітного періоду і собівартості продукції

Наприкінці звітного періоду на ТОВ “Вінпро” проводять розподіл
загальногосподарських витрат (рис. 1), після чого змінні та постійні
розподілені витрати списують на збільшення виробничих витрат для
наступного визначення собівартості виробленої продукції, а постійні
нерозподілені витрати відносять на збільшення собівартості реалізованої
продукції [15, 95-97].

У нижченаведених табл. 1 — 4 показані основні бухгалтерські проведення з
обліку виробничих витрат.

Таблиця 1

Відображення в обліку прямих виробничих витрат

№ п/п Зміст бухгалтерського запису Дебет Кредит

1 Списано сировину і матеріали на виробництво продукції 23 «Виробництво»
201 «Сировина і матеріали»

2 Нараховано заробітну плату виробничим робітникам 23 «Виробництво» 661
«Розрахунки за заробітною платою»

3 Зроблено нарахування на заробітну плату виробничих робітників 23
«Виробництво» 65 «Розрахунки за страхуванням»

4 Нараховано амортизацію виробничого устаткування 23 «Виробництво» 131
«Знос основних засобів»

Таблиця 2

Відображення в обліку загальновиробничих витрат

№ п/п Зміст бухгалтерського запису Дебет Кредит

Змінні загальновиробничі витрати

1 Нараховано витрати, пов’язані з енергопостачанням технологічного
процесу 91 «Загальновиробничі витрати» 685 «Розрахунки з іншими
кредиторами»

2 Нараховано послуги з водопостачання технологічного циклу 91
«Загальновиробничі витрати» 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»

3 Відображено суму ПДВ, яка включена до вартості послуг з водопостачання
641 «Розрахунки за податками» 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»

4 Нараховано амортизацію основних засобів загальновиробничого
призначення 91 «Загальновиробничі витрати» 131 «Знос основних засобів»

Постійні загальновиробничі витрати

5 Нараховано заробіту плату апарату управління цехами 91
«Загальновиробничі витрати» 661 «Розрахунки за заробітною платою»

6 Проведені нарахування на заробітну плату апарату управління цехами 91
«Загальновиробничі витрати» 65 «Розрахунки за страхуванням»

7 Нараховано послуги з опалення, освітлення, водопостачання виробничих
приміщень 91 «Загальновиробничі витрати» 685 «Розрахунки з іншими
кредиторами»

8 Відображено суму ПДВ, включену до вартості послуг 641 «Розрахунки за
податками» 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»

9 Нараховано операційну оренду основних засобів загальновиробничого
призначення 91 «Загальновиробничі витрати» 685 «Розрахунки з іншими
кредиторами»

10 Відображено суму ПДВ, включену до вартості послуг з оренди 641
«Розрахунки за податками» 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»

11 Проведено ремонт цехового устаткування господарським способом
(списані матеріали на ремонт, запчастини, нараховано заробітну плату
тощо) 91 «Загальновиробничі витрати» 20 «Виробничі запаси», 661
«Розрахунки за заробітною платою», 65 «Розрахунки за страхуванням» та
ін.

Таблиця 3

Списання загальновиробничих витрат

№ п/п Зміст бухгалтерського запису Дебет Кредит

1 Віднесено до собівартості виробничої продукції суму загальновиробничих
змінних та постійних розподілених витрат 23 «Виробництво» 91
«Загальновиробничі витрати»

2 Списано нерозподілені прямі загально-виробничі витрати на собівартість
реалізованої готової продукції 901 «Собівартість реалізованої продукції»
91 «Загальновиробничі витрати»

З табл. 3. виходить, що розподілені витрати збільшують витрати на
виробництво, внаслідок чого на рахунку 23 «Виробництво» після списання
розподілених загальновиробничих витрат збираються витрати, які будуть
включатися до собівартості виробленої продукції (обліковуються на
рахунку 26 «Готова продукція»), а сальдо рахунка 23 буде відображати
суму незавершеного виробництва.

.

0

2

¦

?

?

?

E

0

2

D

F

?

?

?

?

 

c

¤

¦

?

?

¬

®

°

?

?

?

?

AE

E

E

gd|l§

lflrm¶m„nEnoaeUIA±¤??‡}s‡j`YO‡}s‡H‡H‡H‡H

gd|l§

????$??§

$a$

&застосовується в торгівлі. Рахунок 28 «Товари» показує за дебетом
надходження цінностей, за кредитом — списання (реалізацію). Сальдо —
вартість товарів, що залишилися в запасі. У виробництві за такою самою
схемою активного рахунка застосовується рахунок 20 «Виробничі запаси».
Рахунок 23 «Виробництво» за дебетом відображає витрати використаних
матеріалів, заробітну плату і суму змінних і розподілених постійних
накладних витрат за даний звітний період, за кредитом — списання витрат
на рахунок 26 «Готова продукція». Сальдо — вартість незавершеної
продукції. Рахунок «Готова продукція» ведеться майже в такий самий
спосіб, як і рахунок «Товари» у торгівлі. Нерозподілені постійні витрати
відносять до дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації» [16, 315-319].

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» до складу загальновиробничих витрат на ТОВ
“Вінпро” включаються:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарата управління
цехами, ділянками і т.д.; відрахування на соціальні заходи та медичне
страхування апарата управління цехами, дільницями; витрати на оплату
службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового,
дільничого, лінійного) призначення.

3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового,
дільничого, лінійного) призначення.

4. Витрати на ремонт і утримання, страхування, операційну оренду
основних засобів, інших матеріальних активів загальновиробничого
призначення.

5. Витрати на удосконалення технології та організації виробництва
(оплата праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих
удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості
продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших
експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів,
покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів; оплата послуг
сторонніх організацій і т.д.).

6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід та інше
утримання виробничих приміщень.

7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці
загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне
страхування працівників і апарата управління виробництвом; витрати на
здійснення технологічного контролю за виробничими процесами і якістю
продукції, робіт, послуг).

8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього
природного середовища.

9. Інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Змінні загальновиробничі витрати, які змінюються прямо пропорційно до
змін обсягу виробництва, розподіляються на кожний об’єкт калькулювання
непрямим шляхом пропорційно до бази розподілу. Базу розподілу
підприємство вибирає самостійно і фіксує в наказі про облікову політику
підприємства. Такою базою може бути заробітна плата, обсяг виробництва,
прямі витрати та ін. Змінні загальновиробничі витрати акумулюються в
дебеті рахунка 91 і наприкінці місяця, відповідно до бази розподілу,
списуються до дебету рахунка 23 за видами виробництв.

Постійні загальновиробничі витрати, які не змінюються із зміною обсягу
виробництва, розподіляються на кожний об’єкт із застосуванням бази
розподілу в умовах нормальної потужності підприємства. Базою розподілу
можуть бути ті самі показники, що і при розподілі змінних
загальновиробничих витрат. Нерозподілені постійні загальновиробничі
витрати виникають тільки в тому випадку, коли фактичний випуск продукції
менший від запланованого [15, 101-108].

Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих
витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Особливістю формування собівартості згідно з П(С)БО є те, що до складу
виробничої собівартості не включаються управлінські
(загальногосподарські) витрати. Тепер їх відносять до витрат звітного
періоду і відображають на рахунку 92 «Адміністративні витрати». Окремо
обліковують і відносять також до витрат звітного періоду витрати на збут
та інші витрати операційної діяльності, які відображають відповідно на
рахунках 93 і 94.

3.2. Облік адміністративних витрат

У процесі операційної діяльності підприємства ТОВ “Вінпро” виникають
витрати, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг),
і їх не можна віднести до певного доходу звітного періоду. Такі витрати
підлягають відображенню у складі того звітного періоду, у якому вони
відбулися (п. 7 Положення 16). До таких операційних витрат належать:

адміністративні витрати;

витрати на збут; .

інші витрати операційної діяльності.

Для обліку операційних витрат використовують рахунки 92 «Адміністративні
витрати», 93 «Витрати на збут», 97 «Інші витрати операційної
діяльності».

Рахунок 92 «Адміністративні витрати» призначено для обліку
загальногосподарських витрат, пов’язаних з управлінням та
обслуговуванням підприємства в цілому, зокрема:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на
проведення річних зборів, представницькі витрати та ін.);

витрати на службові відрядження й утримання апарату управління
підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних
активів загальногосподарського використання (операційна оренда,
страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення,
водопостачання, охорона;

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, по оцінці майна
тощо);

витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на урегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі
(крім податків, зборів і обов’язкових платежів, які включаються до
виробничої вартості продукції (робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

інші витрати загальногосподарського значення.

Адміністративні витрати, відображені протягом звітного періоду на
дебеті рахунка 92 «Адміністративні витрати», в кінці звітного періоду
списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові
результати».

3.3. Облік витрат збуту

Рахунок 93 «Витрати на збут» призначено для обліку витрат, пов’язаних з
реалізацією (збутом) готової продукції (товарів, робіт, послуг):

витрати пакувальних матеріалів для затарення готової продукції на
складах готової продукції;

витрати на ремонт тари;

оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і
працівникам підрозділів, які забезпечують збут;

витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, які зайняті збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних
матеріальних активів, пов’язаних із збутом продукції, товарів) робіт,
послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення,
освітлення, охорона

тощо);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції
(товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з
транспортуванням продукції (товарів) згідно з умовами договору (базису)
поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

інші витрати, пов’язані із збутом продукції (товарів. робіт, послуг).

Витрати, пов’язані із збутом продукції (товарів), відображені протягом
звітного періоду на дебеті рахунка 93 «Витрати на збут», наприкінці
звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79
«Фінансові результати».

3.4. Облік інших операційних витрат

Рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» призначено для обліку
інших операційних витрат, у тому числі:

витрат на дослідницьку роботу та розробки;

собівартість реалізованої Іноземної валюти;

собівартість реалізованих виробничих запасів;

сума безнадійної дебіторської заборгованості;

створення резерву сумнівних боргів;

втрати від знецінення запасів;

недостачі і втрати від псування цінностей;

визнані штрафи, пеня, неустойки;

інші витрати операційної діяльності (витрати на виплату матеріальної
допомоги, на утримання об’єктів соціально-культурного призначення та
ін.).

Зазначені операційні витрати, відображені протягом звітного періоду на
дебеті рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності», в кінці
звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79
«Фінансові результати».

3.5. Облік фінансових витрат

До витрат, які не пов’язані з операційною діяльністю підприємства ТОВ
“Вінпро”, але які також не підлягають включенню до собівартості
продукції (робіт, послуг), належать:

фінансові витрати

втрати від участі в капіталі

інші витрати.

Облік зазначених витрат ведеться на рахунках: 95 «Фінансові витрати»,
96 «Втрати від участі в капіталі», 97 «Інші витрати».

Суб’єкти малого підприємництва облік затрат на інвестиційну і
фінансову діяльність відображають на рахунку 85 «Інші затрати».

Рахунок 95 «Фінансові витрати» призначено для обліку витрат
фінансової діяльності підприємства.

Фінансова діяльність — діяльність, яка приводить до зміни розміру і
складу власного та позикового капіталу підприємства.

Рахунок 95 «Фінансові витрати» ведеться за субрахунками:

951 «Відсотки за кредит», 952 «Інші фінансові витрати».

На дебеті рахунка 95 «Фінансові витрати» та його субрахунків
відображається сума визнаних витрат; по кредиту — списання відображених
витрат на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 951 «Відсотки за кредит» ведеться облік витрат,
пов’язаних з нарахуванням та сплатою відсотків за користування
кредитами.

На субрахунку 952 «Інші фінансові витрати» ведеться облік
витрат, пов’язаних із залученням позикового капіталу, зокрема
витрат, пов’язаних з випуском, утриманням та обігом власних цінних
паперів; нарахуванням

відсотків за договорами кредитування (крім банківських кредитів),
фінансового лізингу та Ін.

3.6. Облік витрат від участі в капіталі

Рахунок 96 «Втрати від участі в капіталі» призначено для обліку втрат
від зменшення вартості інвестицій, облік яких ведеться за методом участі
в капіталі, що виникають в процесі інвестиційної діяльності підприємства
ТОВ “Вінпро”.

Інвестиційна діяльність — це сукупність операцій з придбання та
продажу довгострокових (необоротних) активів, а також
короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є
еквівалентами грошових коштів (наприклад, платежі з придбанням основних
засобів, надходження коштів від продажу необоротних активів, надання
позик іншим підприємствам, надходження коштів від фінансових інвестицій
(дивіденди, відсотки тощо).

Метод участі в капіталі — метод обліку інвестицій, згідно з
яким балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується на суму
відповідно збільшення або зменшенні частки інвестора у власному капіталі
об’єкта інвестування.

Відповідно до п. 28 Положення (стандарту) 16 втратами від участі в
капіталі є збитки від інвестицій і асоційовані, дочірні та сумісні
підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі:

Асоційоване підприємство — підприємство, у якому інвестору належить
блокуючий (більше 25%) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім чи
сумісним підприємством інвестора.

Рахунок 96 «Втрати від участі в капіталі» ведеться за субрахунками:

961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства».

962 «Втрати від спільної діяльності»,

963 «Втрати від інвестицій в дочірні підприємства».

По дебету рахунка 96 «Втрати від участі в капіталі» та його
субрахунків відображається сума визнаних втрат, по кредиту — списання
втрат на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства»
ведеться облік втрат, пов’язаних і: зменшенням частки інвестора в
чистих доходах об’єкти інвестування (зокрема, внаслідок одержання
асоційованими підприємствами збитків), або зменшенням власного
капіталу асоційованих підприємств внаслідок інших події (переоцінка
необоротних активів та інвестицій тощо).

На субрахунку 962 «Втрати від спільної діяльності» ведеться облік втрат,
пов’язаних із зменшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта
інвестування (зокрема, внаслідок одержання спільними підприємствами
збитків) або зменшенням їх власного капіталу внаслідок інших подій
(переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо).

На субрахунку 963 «Втрати від інвестицій в дочірні підприємства»
ведеться облік втрат, пов’язаних із зменшенням частки інвестора в
чистих активах об’єкта інвестування (зокрема, внаслідок одержання
дочірніми підприємствами збитків) або зменшенням їх власного
капіталу внаслідок інших подій (переоцінка необоротних активів та
інвестицій тощо).

3.7. Облік інших витрат звичайної діяльності

Рахунок 97 «Інші витрати» призначено для обліку витрат, які виникають
в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не
пов’язані безпосередньо з виробництвом або реалізацією продукції
(товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість і
витрати, пов’язані з реалізацією фінансових інвестицій);

собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість і
витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

собівартість реалізованих майнових комплексів (залишкова вартість і
витрати, пов’язані з реалізацією майнових комплексів);

втрати від неопераційних курсових різниць (втрати за активами і
зобов’язаннями неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу
гривні до іноземної валюти.

Сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій

Списання необоротних активів (залишкова вартість списаних необоротних
активів та втрати, пов’язані з їх ліквідацією, — демонтаж, розбирання
тощо)

Інші витрати звичайної діяльності

По дебету рахунка 97 “ Інші витрати” відображається, як зазначалося
раніше, сума визнаниз витрат, по кредиту — списання на рахунок 79
“Фінансові результати”.

3.8. Облік надзвичайних витрат

Не відносяться до звичайної діяльності підприємства ТОВ “Вінпро”, а є
окремими об’єктами обліку витрати і доходи від надзвичайних подій.

Надзвичайна подія — подія або операція, яка відрізняється від
звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона
повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

До витрат від надзвичайних подій належать:

— витрати від стихійного лиха;

втрати від техногенних катастроф і аварій;

інші надзвичайні витрати.

Зазначені витрати можуть бути частково відшкодовані страховою
організацією (якщо майно було застраховано), з бюджету та іншими
сторонніми організаціями.

Для обліку витрат і доходів, які виникають внаслідок надзвичайних
подій, Планом рахунків передбачені рахунки 99 «Надзвичайні витрати» та
75 «Надзвичайні доходи».

По дебету рахунка 99 «Надзвичайні витрати» відображається сума визнаних
витрат, по кредиту — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

До витрат, пов’язаних з надзвичайними подіями, належать як
прямі втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення
заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків
(вартість використаних матеріалів, заробітна плата, нарахована
працівникам, послуги сторонніх організацій тощо).

Рахунок 99 «Надзвичайні витрати» ведеться за субрахунками:

991 «Втрати від стихійного лиха»,

992 «Втрати від техногенних катастроф і аварій»,

993 «Інші надзвичайні витрати».

Рахунок 75 «Надзвичайні доходи» призначено для обліку доходів, які
виникли внаслідок надзвичайних подій. Ведеться за субрахунками:

751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій», 752 «Інші
надзвичайні доходи».

По кредиту рахунка 75 «Надзвичайні доходи» та його субрахунків
відображається визнана сума доходів, зокрема сума належного
відшкодування страховими організаціями втрат від надзвичайних подій
(якщо майно підприємства було застраховано), по дебету — списання в
порядку за криття на рахунок 79 «Фінансові результати».

При цьому відповідно до п. ЗІ Положення (стандарту) бухгалтерського
обліку 16 надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за
вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від
діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.
Методика розрахунків для включення до фінансової звітності витрат від
надзвичайних подій наведено в додатку 3 до Положення (стандарту) 16.

Під час складання Звіту про фінансові результати в статтях «Надзвичайні
доходи» і «Надзвичайні витрати» відображають відповідно: неоплачені
збитки від надзвичайних подій, включаючи витрати на запобігання
виникнення втрат від стихійного лиха і техногенних аварій, визначених за
вирахуванням страхового відшкодування і покриття втрат від надзвичайних
ситуацій за рахунок інших джерел; доходи або збитки від інших подій і
операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій згідно з
положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові
результати».

Зміст і вартісна оцінка доходів і витрат від кожної надзвичайної події
окремо розкривається в примітках до фінансової звітності.

Висновки

На основі вивчених літературних джерел у відповідності до мети курсової
роботи можна зробити деякі висновки-узагальнення.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно
характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і
рівень техніки, технології та організації виробництва.

Важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як
відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних
джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які
включаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними
джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу полягає в
тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати
підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів
виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних
ресурсів. Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати
на: дослідження ринку та виявлення потреби в продукції; підготовку й
освоєння нової продукції; виробництво, включаючи витрати на сировину,
матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних
активів, оплату праці персоналу; обслуговування виробничого процесу та
управління ним; збут продукції (пакування, транспортування, реклама,
комісійні витрати і т.п.); розвідку, використання й охорону природних
ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду,
деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного
басейнів); набір і підготовку кадрів; поточну раціоналізацію виробництва
(удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення
якості продукції), крім капітальних витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі
матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати;
загальновиробничі витрати (ЗВВ), які для підприємства є накладними
витратами. Загальновиробничі витрати належать до непрямих витрат.
Непрямі витрати — такі, що не можуть бути віднесені безпосередньо до
конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом, у зв’язку з чим
піддягають розподілу. У випадку, коли прямі витрати не можна віднести до
певного виду продукції, вони розподіляються з застосуванням бази
розподілу, установленої на підприємстві (базою розподілу може бути
загальна сума прямих витрат, обсяг виробництва, ін.). Усі прямі витрати
на виробництво продукції обліковуються на рахунку 23 «Виробництво». У
свою чергу загальновиробничі витрати підлягають розподілу, оскільки вони
не можуть бути віднесені до конкретного виду продукції. Розподіл
загальновиробничих витрат має деякі особливості. Основна частина ЗВВ
після їх розподілу включається до собівартості конкретного виду
продукції, а нерозподілена частина збільшує собівартість реалізованої
продукції в тому періоді, у якому такі витрати виникли (тобто списується
на витрати в періоді їх виникнення).

Елементами витрат вважають економічно однорідні види витрат. Витрати за
економічними елементами включають матеріальні витрати (за винятком
поворотних відходів), витрати на оплату праці, відрахування до фондів
соціального страхування, амортизацію основних фондів та інші витрати.
Дані про витрати за кожним з цих елементів групуються на відповідних
рахунках. Наприклад, за кредитом субрахунка 201 «Сировина і матеріали» —
витрата матеріалів з зазначенням рахунків за дебетом, які кореспондують
з ним, що дозволяє розподілити витрати матеріалів між господарськими
процесами; сума витрат на оплату праці показується за кредитом
субрахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою», сума відрахувань до
фондів обов’язкового соціального страхування—на рахунку 65 «Розрахунки
за страхуванням», за кредитом субрахунка 131 «Знос основних засобів»
сума амортизації розподіляється між господарськими процесами та ін.

Таким чином, система рахунків бухгалтерського обліку забезпечує облік
усіх витрат за економічними елементами та їх розподіл між господарськими
процесами.

Загальновиробничі витрати на ТОВ “Вінпро” належать до непрямих витрат.
Непрямі витрати — такі, що не можуть бути віднесені безпосередньо до
конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом, у зв’язку з чим
піддягають розподілу.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. До змінних
ЗВВ відносять витрати на обслуговування і управління виробництвом, які
змінюються прямо пропорційно до зміни обсягів діяльності. Змінні
загальновиробничі витрати включаються до собівартості готової продукції
повністю і на одиницю продукції розподіляються виходячи з бази, яка
прийнята на підприємстві. До постійних ЗВВ належать витрати на
обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними
(чи майже незмінними) навіть із зміною обсягу діяльності.

У процесі операційної діяльності підприємства ТОВ “Вінпро” виникають
витрати, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг),
і їх не можна віднести до певного доходу звітного періоду. Такі витрати
підлягають відображенню у складі того звітного періоду, у якому вони
відбулися (п. 7 Положення 16). До таких операційних витрат належать:
адміністративні витрати; витрати на збут; інші витрати операційної
діяльності.

До витрат, які не пов’язані з операційною діяльністю підприємства ТОВ
“Вінпро”, але які також не підлягають включенню до собівартості
продукції (робіт, послуг), належать: фінансові витрати; втрати від
участі в капіталі; інші витрати.

Не відносяться до звичайної діяльності підприємства ТОВ “Вінпро”, а є
окремими об’єктами обліку витрати і доходи від надзвичайних подій.

Надзвичайна подія — подія або операція, яка відрізняється від
звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона
повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

До витрат від надзвичайних подій належать: витрати від стихійного лиха;
втрати від техногенних катастроф і аварій; інші надзвичайні витрати.

Список використаної літератури

Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХР/ «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність».

Указ Президента України «Про перехід України до загальноприйнятої у
міжнародній практиці системи обліку й статистики» № 303 від 23.05.92 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».
Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000 р.
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 рг. за №
288/4509).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи».
Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18.10.99 р.
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №
750/4043).

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р.

Інструкція із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та
організацій № 291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції
України № 893/4186 від 21.12.99 р.).

Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. –
Житомир: ПП “Рута”, 2002.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного.
– К.: А.С.К., 2001.

Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і
торговельних підприємствах. – К.: А.С.К., 2002.

Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в
бухгалтерських проводках. – К.: А.С.К., 2002.

Економіка підприємства / А. В. Шегда, Т. М. Литвиненко, М. П. Нахаба та
ін.; За ред. А. В. Шегди. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання-Прес, 2002.

Економіка підприємства / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге,
перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001.

Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. – К.: А.С.К., 2002.

Литвиненко Т.М. Проблеми визначення собівартості окремих промислових //
Бухгалтерія. — №52/1-2(519). – 23 грудня 2002 року. – С. 133.

Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. —
Харків: Торсінг, 2002.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
— К.: АСК, 2002.

Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування
бухгалтерського обліку. – К.: А.С.К., 2001.

Додаток 1

Витрати на ТОВ „Вінпро” за елементами

PAGE

PAGE 5

Інші

Оплата праці

Матеріали

Інші витрати

Надзвичайні витрати

Фінансові витрати

Фінансові витарти від участі в капіталі

Витрати на збут

постійні

змінні

Інші операційні витрати

Адміністративні (загальногосподарські витрати зв. пер.)

Загально- виробничі (накладні) витрати

Прямі витрати

Інші витрати діяльності

Операційні витрати

Виробничі витрати (виробнича сб/в прод., тов., пос.) собівартість
продукції (робіт, послуг))

ВИТРАТИ

Похожие записи