МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ІНСТИТУТ ОБЛІКУ І АУДИТУ

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ

В НЕВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

„Облік розрахунків із дебіторами і кредиторами”

Виконав студент гр. ОБУ – 43

Ткачук В.В.

Науковий керівник

Кривий З.І.

Тернопіль — 2002

ЗМІСТ

ВСТУП
………………………………………………………………
…………………………. 3

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ДЕБІТОРАМИ ТА
КРЕДИТОРАМИ ……………………… 4

2. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ДЕБІТОРАМИ ТА КРЕДИТОРАМИ. 8

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З РІЗНИМИ ДЕБІТОРАМИ
………………………………………………………………
……………………. 11

4. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ
ЗАБОРГОВАНІСТЮ………………………………………………….
………………………. 24

ВИСНОВОК
………………………………………………………………
……………… 29

ВСТУП

В умовах ринку надзвичайно важливе значення в забезпеченні ефективності
функціонування підприємств має раціональна організація здійснення
розрахункових операцій. Прискорення оборотності грошових коштів – один з
важливих шляхів поліпшення фінансового становища виробничих
господарюючих суб’єктів.

Введення в дію національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні
зумовило принципово новий підхід до обліку дебіторської заборгованості.
Згідно П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” дебіторська заборгованість
– це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Керуючись вимогами П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” всі
підприємства ( крім бюджетних) в бухгалтерському обліку повинні
відображати інформацію про дебіторську заборгованість окремо по двох
видах :

довготермінова дебіторська заборгованість;

поточна дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість є поточною при наявності наступних ознак: 1)
виникнення її під час нормального операційного циклу; 2) погашення в
межах 12 місяців з дати балансу.

Для віднесення дебіторської заборгованості до поточної не обов’язкова
наявність цих двох при знаків. На відміну від терміну „поточна
дебіторська заборгованість” термін „довготермінова дебіторська
заборгованість” визначає одночасне виконання двох умов: виникнення
заборгованості не протягом нормального операційного процесу і погашення
заборгованості після 12 місяців з дати балансу. Виходячи з цього ,
поточна дебіторська заборгованість враховується в складі оборотних
активів підприємства, довготермінова – в складі необоротних активів
підприємства.

Використання методу класифікації дебіторської заборгованості ґрунтується
на групуванні заборгованостей по термінах її погашення (наприклад, по
наступних групах: терміни неоплати до 1 місяця, 3-6 місяців, 6-12
місяців, 1-2 роки, більше двох років). Для кожної групи підприємств
встановлюється коефіцієнт сумнівності, який росте з збільшенням термінів
непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних
боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської
заборгованості за продукцію, товари, послуги і коефіцієнта сумнівності
відповідної групи. Нараховані суми резерву сумнівних боргів за звітний
період підприємства відображають в складі інших операційних витрат в
звіті про фінансові результати.

В цілому введений Національними стандартами бухгалтерського обліку
України порядок обліку дебіторської заборгованості базується на принципі
обачності – використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які
запобігають завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Наявність ряду проблем, пов’язаних з несвоєчасністю погашення
дебіторської (заодно як і кредиторської) заборгованості, вимагає
здійснення наукових досліджень та розробки системи пропозицій по
вдосконаленню організації обліку розрахунків, оптимізації грошових
потоків тощо.

Виходячи з цього, обрана тема курсової роботи є достатньо актуальною.
Метою її написання є виявлення тенденцій та проблем в організації обліку
розрахунків з дебіторами та кредиторами і розробка на цій основі системи
пропозицій по їх вирішенню.

Виходячи з мети дослідження, в роботі передбачається вирішити наступні
завдання:

— дослідити теоретичні основи організації обліку розрахунків з
дебіторами і кредиторами;

— охарактеризувати облік дебіторської заборгованості за товари, роботи,
послуги;

— визначити якою є організація обліку розрахунків з різними дебіторами;

— намітити шляхи поліпшення організації розрахунків з дебіторами і
кредиторами та визначити можливості удосконалення їх обліку (в т.ч.
враховуючи зарубіжний досвід).

Для виконання зазначених завдань при написанні курсової роботи були
використані наступні методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення,
середні величини тощо.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ДЕБІТОРАМИ ТА
КРЕДИТОРАМИ

У процесі господарської діяльності підприємства (операційної,
інвестиційної та фінансової) неминуче виникають зв’язки з різними
юридичними та фізичними особами:

постачальниками ресурсів;

покупцями продукції(робіт, послуг);

бюджетом щодо податків і платежів;

пенсійним фондом, організаціями страхового профілю;

банком (обслуговування, кредитування);

пов’язаними особами (спільна діяльність, участь у капіталі);

іншими організаціями (науково-дослідними, консалтинговими, юридичними,
з надання послуг — зв’язку, охорони, пошти, інформаційного забезпечення
та ін.);

фізичними особами (щодо оплати праці, розрахунків за підзвітні суми,
відшкодування матеріальних збитків).

В обліку відображаються лише зв’язки, що мають матеріальне вираження у
грошовій оцінці.

Дебіторами називаються юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих
подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх
еквівалентів або інших активів, оцінених у грошовому вимірнику.

Дебіторською вважається заборгованість, яка виникає в ході
взаємовідносин підприємства з економічними агентами (юридичними і
фізичними) і належить даному підприємству на певну дату. Боржники
зобов’язані погасити дебіторську заборгованість на основі укладених між
економічними агентами договорів.

Відповідно до положень стандарту бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська
заборгованість» активом можна вважати лише таку заборгованість, за якою
існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та
може бути достовірно визначена їх сума. Тобто економічні вигоди (гроші)
підприємство отримає, якщо боржник не відмовиться від оплати і погашення
боргу в установлені строки позовної давності (3 роки).

Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги
визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції
та оцінюється за первинною вартістю. Отже, датою виникнення
заборгованості є дата документа, який засвідчує відправку продукції,
коли покупцю передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на
продукцію, підприємство не здійснює управління реалізованою продукцією
та контроль за нею, сума виручки може бути достовірно визначена,
підприємство отримає економічні вигоди від реалізації, які можна
достовірно визначити.

Якщо покупцю надається відстрочка платежу за продукцію, то різниця між
справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою
(вказаною в документі постачальника) визнається також дебіторською
заборгованістю. Різниця визначається за нарахованими доходами
(процентами) у період їх нарахування (нараховуються проценти і
відображаються в документі, яким оформлено реалізацію продукції).

У балансі дебіторська заборгованість показується загальною сумою за
чистою реалізаційною вартістю (сума заборгованості за продукцію (роботи,
послуги) за мінусом резерву сумнівних боргів).

Резерв сумнівних боргів нараховується з метою покриття не повернутих
дебіторами з різних причин сум заборгованості (банкрутство, закриття за
рішенням суду, форс-мажорні обставини – не передбачувані, непереборні
перешкоди (війни, блокади, страйки, стихійні лиха, техногенні
катастрофи)).

Резерв сумнівних боргів можна розрахувати двома методами:

виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Перший метод базується на інформації про платоспроможність дебіторів,
яка оприлюднюється в засобах масової інформації, а підприємство веде
досьє на кожного з них. Вивчення динаміки показників балансу дебіторів
дозволяє, у певному діапазоні ймовірності, визначити рівень неповернення
боргів. Процент неповернення боргів необхідно розрахувати і затвердити
підписом керівника організації.

Другий метод ґрунтується на припущені, що тенденція неповернення боргів,
яка визначається за минулий період, збережеться надалі. Період
спостереження за тенденціями неповернення боргів може становити від
півроку до трьох років. Процент сумнівності боргів, як підтверджує
практика ЗАТ „Івано-Франківськ хліб” визначається так (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Резерв сумнівних боргів за 2001 р. (грн.)

Квартал Сальдо дебіторської заборгованості Фактично списано дебіторської
заборгованості за продукцію

1 група 2 група 3 група 1 група 2 група 3 група

І. 498 315 95 344 95 680 18 332 6 923 10 244

II. 518 310 80 679 95 680 25 671 5 825 11 523

III. 396 837 95 899 98 926 13 217 6 917 13 808

IV. 352 369 123 478 110 021 16 369 8 119 15 287

Разом 1 765 831 395 400 400 307 73 859 27 784 50 862

[ 19, с.123 ]

У табл. 1.1 згруповано заборгованість за строками до 6-ти, до 9-ти до
12-ти місяців. Суми дебіторської заборгованості аналізуються за минулий
рік.

Процент сумнівності боргів за квартал розраховують у наступному порядку:

перша група дебіторів:

[(18 322 / 498 315) х 100] + [(25 617 / 518 310) х 100] + [(13 217 / 396
837) х 100] + [(16 369 / 352 369) х 100] : 4 = 4,196%;

друга група:

[(6 923 / 95 334) х 100] + [(5 825 / 80 679) х 100] + [(6 917 / 95 899)
х 100] +

[(8 119 / 123 478) х 100] : 4 = 7,068%;

третя група:

[(10 244 / 95 680) х 100] + [(11 523 / 95 680) х 100] + [(13 808 / 98
926) х 100] + [(15 287 / 110 021) х 100] : 4 = 12,65%.

Для визначення суми резерву сумнівних боргів за поточний квартал і
відображення в балансі робиться розрахунок (табл. 4.7).

Нарахування резерву сумнівних боргів знаходиться шляхом множення суми
сальдо дебіторської заборгованості на визначений процент боргів:

(534 796 х 4,196) / 100 = 22 440 грн.

На суму резерву сумнівних боргів складається проводка:

Д 944 «Сумнівні та безнадійні боги»;

К 38 «Резерв сумнівних боргів» — 42 172 грн.

Таблиця 1.2

Резерв сумнівних боргів за І квартал 2001 р.

№ п\п Групи дебіторської заборгованості за продукцію Сальдо дебіторів на
01.04.200_ р.

(грн.) %

боргів Резерв сумнівних боргів (грн.)

І. До 6 місяців 534 796 4,196 22 440

II. До 9 місяців 109 831 7,068 7 763

III. До 12 місяців 94 620 12,65 11 969

Разом 739 247 х 42 172

[19, с. 124]

Сума резерву відображається у звіті про фінансові результати у складі
інших операційних витрат. Списання безнадійної дебіторської
заборгованості за продукцію, роботи, послуги проводиться за рахунок
використання резерву сумнівних боргів:

Д 38 «Резерв сумнівних боргів»;

К 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Безнадійною вважається заборгованість, відносно якої існує впевненість
про її неповернення боржником або за якою минув термін позовної
давності.

Якщо резерву виявиться недостатньо для списання безнадійної поточної
дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, то сума
відноситься безпосередньо на інші операційні витрати:

Д 949 «Інші витрати операційної діяльності»;

К 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Сума, що надійшла від дебіторів і була раніше визнана безнадійною,
включається до складу інших операційних доходів з одночасним зменшенням
резерву сумнівних боргів:

Д 38 «Резерв сумнівних боргів»;

К 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Поточна дебіторська заборгованість, яка не пов’язана з реалізацією
продукції (робіт, послуг) і визнана безнадійною, списується з балансу на
інші операційні витрати.

Якщо створення резерву фінансовий стан боржника покращився, то
складається запис методом червоного сторно:

Довгострокова дебіторська заборгованість, яка виникає в ході нормального
операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати
балансу, передбачає нарахування процентів. Вона відображається в балансі
за її теперішньою вартістю, визначення якої залежить від виду та умов
погашення довгострокової дебіторської заборгованості.

Списання дебіторської заборгованості, визнаної безнадійною, оформляється
проводками:

Д 944 «Сумнівні та безнадійні боги»;

К 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»;

К 371 «Розрахунки за виданими авансами»;

К 377 «Розрахунки з різними дебіторами».

Дебіторська заборгованість групується за окремими видами, що викликано
застосуванням різних форм розрахунків між покупцями та продавцями і
характером господарських операцій, форм платежів (готівкові чи
безготівкові). Отже, необхідно розглядати методику обліку за окремими
видами дебіторської заборгованості.

2.ОБЛІК ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ТОВАРИ, РОБОТИ ТА ПОСЛУГИ

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, відвантажені
покупцям, як свідчить практика ЗАТ „Івано-Франківськ хліб”
відображається на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»,
у дебеті якого показується продажна вартість реалізованої
хлібопродукції чи наданих послуг (робіт), в тому числі й виконання
бартерних контрактів. Продажна вартість хлібопродукції (робіт, послуг)
визначається на основі цін та умов договорів на поставку з включенням
податку на додану вартість, акцизного та інших зборів і платежів. У
кредиті показується сума платежів, які надійшли на рахунки в банках, в
касу або на інші рахунки, зокрема при бартерних угодах.

Сальдо (дебетове) показує заборгованість покупців і замовників за
відвантажену продукцію.

Операції на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»
відображаються такими записами:

Реалізація продукції (робіт, послуг) покупцям:

Д 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

Д 362 «Розрахунки з іноземними покупцями»;

К 701 «Доход від реалізації готової продукції»;

або К 702 «Доход від реалізації товарів»;

або К 703 «Доход від реалізації робіт і послуг».

Повернута покупцями продукція, надання покупцям знижок після дати
реалізації продукції, відмова покупців від оплати частини продукції у
зв’язку з виявленими помилками в сумі до оплати та інші випадки, коли
покупці відмовляються від оплати на законних підставах, оформляються
записами:

Д 704 «Вирахування з доходу»;

К 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

К 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

На суму належних платежів із доходу від реалізації продукції (податок на
додану вартість, акцизний та інші збори й обов’язкові платежі) робиться
проводка:

Д 701 «Доход від реалізації готової продукції» або 702, 703;

К 641 «Розрахунки з податків».

Крім реалізації продукції (робіт, послуг), підприємства можуть мати
доходи від іншої операційної діяльності — реалізації інших оборотних
активів (матеріалів, запасних частин, малоцінних предметів тощо).
Відшкодування раніше списаних активів оформляється як сума доходів від
іншої операційної діяльності складанням запису:

Д 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

К 712 «Доход від реалізації інших оборотних активів».

Перерахування покупцям невикористаних коштів:

Д 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

К 31 «Рахунки в банках». 126

Списання кредиторської заборгованості покупця у зв’язку з тим, що минув
строк позовної давності, оформляється так:

Д 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

К 717 «Доход від списання кредиторської заборгованості».

Бартерні операції відображаються записами:

На суму отриманих матеріалів від покупця нашої продукції:

Д 20 «Виробничі запаси»;

Д 28 «Товари»;

Д 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» (на суму придбаних
цінностей без податку на додану вартість).

На податок на додану вартість:

Д 641 «Розрахунки з податками»;

К 631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Відвантажена покупцю продукція замість отриманих від нього матеріальних
цінностей:

Д 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

К 26 «Готова продукція».

На суму реалізації:

Д 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

К 701 «Доход від реалізації готової продукції».

Перезарахування заборгованості покупця і постачальника:

Д 631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»;

К 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Отримання готівки від покупця:

Д 30 «Каса»;

Д 31 «Рахунки в банках»;

К 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Оплата покупцем заборгованості за рахунок передачі цінних паперів:

Д 35 «Поточні фінансові інвестиції»;

К 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Списується безнадійний борг покупця:

Д 38 «Резерв сумнівних боргів»;

К 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Погашення заборгованості векселями:

Д 51 «Довгострокові векселі видані»;

Д 62 «Короткострокові векселі видані»;

К 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Нарахування резерву сумнівних боргів на дебіторську заборгованість
реалізованої продукції, робіт і послуг:

Д 944 «Сумнівні та безнадійні борги»;

К 38 «Резерв сумнівних боргів».

Списання сумнівних боргів покупців за рахунок резерву:

Д 38 «Резерв сумнівних боргів»;

К 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Списання сумнівних боргів, непов’язаних із реалізацією
продукції, робіт, послуг, і при нестачі резерву:

Д 944 «Сумнівні та безнадійні борги»;

К 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Списання боргів покупця внаслідок надзвичайних подій (форс-мажорних
обставин):

Д 99 «Надзвичайні витрати»;

К 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Надходження коштів із заборгованості, яка була раніше списана на
витрати:

Д 31 «Рахунки в банках»;

К 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Одночасно сторнується на цю суму резерв сумнівних боргів:

Синтетичний облік розрахунків з покупцями і замовниками ведеться в
журналі 3 (Додаток 1), записи в якому робляться на основі групувальних
відомостей аналітичного обліку (відомість 3.1 аналітичного обліку
розрахунків із покупцями та замовниками (до рахунка 36) — (Додаток 2).

Як видно із записів, у відомості 3.1 на 1 травня 2001 р. заборгованість
покупців становила 614 918 грн., за місяць було реалізовано продукції на
957 671 грн.; в оплату заборгованості від постачальників надійшло 1 004
284 грн. Сальдо на кінець місяця виводиться за кожним покупцем і
підраховується загальна сума за місяць. Для перевірки сальдо треба
зробити такий розрахунок:

614 918 + 957 671 — 1 004 284 = 568 305 грн.

Дані з відомості аналітичного обліку за кредитом рахунка 36 переносяться
в журнал 3 в дебет рахунків 31 — (914 751 грн.) і 63 — (89 533 грн.).

У цій відомості сальдо на початок місяця переноситься з аналогічної
відомості минулого місяця. В графах «В дебет рахунку 36 з кредиту інших
рахунків» зазначаються суми на основі наказів-накладних на відвантаження
продукції, а в графах «З кредиту рахунку 36 в дебет інших рахунків»
записи робляться на підставі виписок банку, актів перезарахувань
заборгованості тощо.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З РІЗНИМИ ДЕБІТОРАМИ

Розрахунки з різними дебіторами на ЗАТ „Івано-Франківськ хліб”
обліковуються на рахунку 37 в розрізі таких субрахунків:

371 «Розрахунки за виданими авансами»;

372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

373 «Розрахунки за нарахованими доходами»;

374 «Розрахунки за претензіями»;

375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;

376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок»;

377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Потрібно відзначити, що відкриття одного рахунка для різних дебіторів, з
одного боку, є доцільним, оскільки за узагальненою сумою дебітори
відображаються в балансі, а з іншого — треба мати інформацію за видами
дебіторської заборгованості для їх контролю та аналізу, тому на
синтетичному рахунку відкрито сім вищенаведених субрахунків. Облік на
кожному із них має свої особливості.

Субрахунок 371 «Розрахунки за виданими авансами» використовується для
відображення операцій з надання авансів різним організаціям відповідно
до умов договору. Окремі організації не можуть почати виконання робіт до
моменту отримання авансу від замовника. Це стосується будівельних,
науково-дослідних, юридичних, аудиторських організацій та подібних до
них, які вимагають від замовника часткової оплати (авансу), щоби
розпочати виконання роботи на перших етапах, а також розрахунків із
постачальниками в порядку передоплати за виробничі запаси.

Оплата авансом відображається у платника:

Д 371 «Розрахунки за виданими авансами»;

К 31 «Рахунки в банках».

На суму податкового кредиту з податку на додану вартість:

Д 641 «Розрахунки за податками»;

К 644 «Податковий кредит».

Отримання виробничих запасів та малоцінних предметів, за які раніше було
перераховано аванс:

Д 20 «Виробничі запаси»;

Д 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»;

К 371 «Розрахунки за виданими авансами».

На суму податкового кредиту з податку на додану вартість:

Д 644 «Податковий кредит»;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Зарахування передоплати (авансу), раніше виданої постачальнику:

Д 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»;

К 371 «Розрахунки за виданими авансами».

Погашення боргу постачальнику (загальна сума за мінусом авансу):

Д 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»;

К 31 «Рахунки в банках».

При надходженні основних засобів за рахунок попередньої оплати у
випадку, якщо об’єкт не вимагає монтажу і зразу вводиться в
експлуатацію:

Д 10 «Основні засоби»;

К 371 «Розрахунки за виданими авансами».

Отримано оплачене авансом устаткування, що вимагає монтажу, а також
прийняті роботи і послуги, віднесені на капітальні вкладення:

Д 15 «Капітальні інвестиції»;

К 371 «Розрахунки за виданими авансами».

Прийнято вартість послуг сторонніх організацій, отримання яких пов’язано
з виробництвом продукції, виконанням робіт чи послуг, оплачених за
рахунок авансів:

Д 23 «Виробництво»;

К 371 «Розрахунки за виданими авансами».

Дебетовий і кредитовий обороти за субрахунком 371 відображаються у
відомості 3.1 (дебет 371 з кредиту інших рахунків) та в журналі 3
(кредит 371 у дебет рахунків).

Субрахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами» призначений для
відображення операцій, пов’язаних із наданням готівки фізичним особам
даного підприємства для виконання завдань під час відрядження, а також
із видачею грошей на господарські потреби або закупівлю дрібним оптом
матеріальних цінностей (канцелярських, поштових та ін.).

Порядок видачі коштів під звіт і звітування за їх використання ведеться
на ЗАТ „Івано-Франківськ хліб” регламентується Інструкцією про службові
відрядження в межах України і за кордоном, затвердженою наказом
Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, та змінами до неї
від 10.06.1999 р. № 146.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням
керівника підприємства на певний строк в інший населений пункт для
виконання службового доручення не за місцем його постійної роботи.

Направлення працівника у відрядження оформляється наказом керівника
підприємства на строк до 30-ти календарних днів у межах України та 60-ти
— за кордоном.

Особи, що вибувають у відрядження, реєструються в спеціальному журналі,
в якому зазначається дата від’їзду і повернення, прізвище, місце роботи
і посада, номер і дата посвідчення про відрядження, номер наказу, місце
відрядження.

Витрати на відрядження відшкодовуються на основі авансового звіту, який
повинна скласти особа, повернувшись із відрядження, у такі строки:

протягом 3-х робочих днів після повернення з відрядження;

протягом 10-ти робочих днів при видачі грошей на закупівлю
сільгосппродукції та вторинної сировини (крім металобрухту);

на наступний день при видачі грошей на господарські потреби.

До авансового звіту прикладається посвідчення про відрядження з
відмітками про вибуття з місця роботи, прибуття в місце відрядження і
вибуття з нього та про повернення до місця роботи. Такі відмітки
підтверджуються відповідальними особами (підписом і печаткою), без того
посвідчення про відрядження недійсне. До авансового звіту прикладаються
також виправдні документи на витрачені кошти (про наймання житла,
проїзні білети, копії товарних чеків, матеріальні прибуткові ордери на
оприбуткування на склад закуплених цінностей, квитанції поштових
відділень тощо).

Оплата проїзду до місця відрядження і назад працівникам ЗАТ
„Івано-Франківськ хліб” відшкодовується тільки за наявності документів,
а при їх відсутності бухгалтерія може відшкодувати проїзд з дозволу
керівника за рахунок прибутку підприємства. При цьому ця сума
включається до сукупного оподатковуваного доходу, з якого утримується
прибутковий податок і збори на соціальне страхування.

Якщо суми, видані під звіт з каси підприємства, не повністю використані,
то вони повинні вноситись у касу при подачі авансового звіту. Чергові
видачі грошей під звіт не дозволяються до повного погашення попередньої
заборгованості.

Добові за час перебування особи у відрядженні нараховуються за всі дні
(включаючи день від’їзду і день приїзду) перебування у відряджені в
межах України, включаючи вихідні, святкові і неробочі дні, час
перебування у дорозі (разом із вимушеними зупинками).

На відряджену особу поширюється режим робочого часу, тому замість днів
відпочинку, не використаних за час відрядження, інші не надаються, за
винятком випадку, коли вихідним був день вибуття у відрядження.

Добові встановлені в розмірі 18-ти грн. і не потребують спеціального
документального підтвердження, крім відміток про прибуття у місце
відрядження і виїзд з нього. Добові можуть виплачуватися і понад
встановлену норму, розмір й умови таких доплат повинні вказуватися у
колективному договорі. Якщо в ньому не передбачено порядку таких виплат,
то їх можна зафіксувати у вигляді додатка. Розмір виплат добових понад
граничні норми включається до складу місячного сукупного оподаткованого
доходу, з якого береться прибутковий податок і збори на соціальні
заходи.

До авансового звіту прикладаються проїзні білети, рахунки готелів у
розмірі фактичних витрат з урахуванням наданих послуг (прання, чистка,
прасування), бронювання місць у готелях в розмірі 50% вартості місця за
добу, за користування холодильником і телевізором, білизною у вагонах.
Відшкодовуються також витрати на службові телефонні переговори,
телеграми. Якщо відрядження оформлено на один день або відряджений може
щодня вертатися додому, йому також оплачується проїзд та добові, як за
повну добу.

У випадках харчування в готелях і включення його в оплату за проживання
добові оплачуються в пониженому розмірі від норми:

при одноразовому харчуванні — 80% (14 грн. 40 коп.);

при дворазовому — 60% (10 грн. 80 коп.);

при триразовому — 40% (7 грн. 20 коп.).

Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на рахунку 372 в
розрізі фізичних осіб, яким видано гроші під звіт. Дебетове сальдо
показує суму заборгованості, за якою не подано в бухгалтерію авансового
звіту або не внесено невикористаної суми в касу підприємства.

Видача із каси коштів під звіт і відшкодування перевитрат підзвітної
особи оформляється записом:

Д 372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

К З0 «Каса».

Придбання через підзвітних осіб матеріальних цінностей:

Д 201 «Сировина і матеріали»;

Д 203 «Паливо»;

Д 207 «Запасні частини»;

Д 22 «Малоцінні та швидкозношувані матеріали»;

Д 28 «Товари»;

К 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Суми, використані на відрядження, списуються на ті рахунки, з якими було
пов’язано відрядження:

Д 92 «Адміністративні витрати»;

Д 93 «Витрати на збут»;

К 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Видача під звіт експедитору чекових книжок:

Д 372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

К 331 «Грошові документи в національній валюті».

Перераховано гроші підзвітній особі в іншу місцевість:

Д 372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

К 31 «Рахунки в банках».

Внесення в касу невикористаного залишку підзвітних грошей:

Д 30 «Каса»;

К 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Утримання підзвітних сум із заробітної плати працівника:

Д 66 «Розрахунки з оплати праці»;

К 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Суми, виплачені понад установлені норми граничних добових й оплата
проїзду без подання документів із дозволу керівника:

Д 949 «Інші витрати операційної діяльності»;

К 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Придбання через підзвітних осіб необоротних і нематеріальних активів,
які не вимагають монтажу:

Д 10 «Основні засоби»;

Д 11 «Інші необоротні матеріальні активи»;

Д 12 «Нематеріальні активи»;

Д 15 «Капітальні інвестиції» (вимагають монтажу);

К 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами ведеться у
відомості 3.2, з якої загальна сума переноситься як кредитовий оборот
рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами» в журнал 3.

Відомість 3.2 має таку ж будову, як і відомість 3.1, в ній наводяться
такі графи:

1) реєстраційний номер запису;

2) номер і дата документа;

3) найменування дебіторів, рахунків (підзвітна особа, назва організації
тощо);

4) дата виникнення заборгованості;

5) сальдо на початок місяця (дебет);

6) сальдо на початок місяця (кредит);

7-13) у дебет рахунка 37 з кредиту рахунків (10, 11, 14, 15, 16, 19, 20,
22, 23, 24, 25, 26, 28, 30, 31, 33, 36, 39, 50, 64, 68, 69, 70, 71, 73,
74, 75);

14) разом за дебетом;

15-21) з кредиту рахунка 37 у дебет рахунків (10, 11, 12, 14, 15, 16,
20, 22, 23, 25, 26, 28, 30, 31, 33, 34, 35, 48, 50, 51, 60, 61, 62, 64,
65, 66, 67, 68, 80, 84, 85, 91, 92, 93, 94, 99);

22) разом за кредитом;

23) сальдо на кінець місяця (дебет);

24) сальдо на кінець місяця (кредит).

Записи у відомості 3.2 відображаються на підставі звітів касира (дебет
субрахунку 372) та авансових звітів (кредит 372). Сальдо на кінець
місяця виводиться за алгоритмом — сальдо на початок дебетове плюс оборот
дебетовий мінус оборот кредитовий, у випадку, якщо сальдо буде
дебетовим, або сальдо на початок кредитове плюс кредитовий оборот мінус
дебетовий оборот. Сальдо за субрахунком 372 може бути як дебетовим, так
і кредитовим, тому в балансі його треба відображати окремо в активі
(дебетове) і пасиві (кредитове).

У відомості 3.2 розрахунки з підзвітними особами відображаються
лінійно-позиційним способом, коли кожна особа за кожним авансовим звітом
записується у відповідному рядку, де показують сальдо початкове,
дебетовий і кредитовий оборот та сальдо кінцеве.

Субрахунок 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» призначений для
відображення нарахованих дивідендів, процентів, роялті, які належить
отримати підприємству від спільної діяльності, володіння корпоративними
правами в порядку участі в капіталі, в асоційованих і неасоційованих
підприємствах.

Дивіденди — це доходи, які отримуються за корпоративними правами у
вигляді частини прибутку, включаючи доходи, нараховані як проценти на
акції, придбані у юридичних осіб чи на внески до їх статутних капіталів.

Проценти — це доходи, пов’язані з платежами позичальника (дебітора) на
користь кредитора у вигляді плати за використання залучених ним на
певний термін коштів чи майна. До процентів належать платежі за:

використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит
на умовах комерційного кредиту;

використання коштів, залучених на депозит;

придбання населенням товарів у кредит;

використання майна, зданого в оренду (лізинг, рента);

придбані акції, облігації, ощадні сертифікати тощо.

Роялті — це періодичні відрахування продавцеві (ліцензіарові), які
згідно з ліцензійною угодою сплачує ліцензіат за право користуватися
предметом ліцензійної угоди — винаходом, патентом, записами
на різних носіях інформації, товарним знаком, правом на промислові та
наукові зразки, виданням книги, прокатом кінофільму, постановкою
п’єси, виконанням авторської музики тощо.

До роялті відноситься плата за право розробки природних ресурсів (в тому
числі й за договорами концесії), яку перераховує користувач
(концесіонер) власнику землі або надр; частина доходів від ренти,
отриманих за використання авторських і суміжних прав, патентів чи інших
видів інтелектуальної власності, а також авторський гонорар. Щодо ЗАТ
„Івано-Франківськ хліб”, слід зазначити наступне: виплата роялті не
здійснюється, отже і розглядати методику визначення величини такого
доходу недоцільно.

Дивіденди підприємства можуть отримувати у вигляді доходів від
інвестицій:

у спільні підприємства;

в асоційовані підприємства;

в дочірні підприємства.

Дивіденди від спільного підприємства інвестор отримує внаслідок
збільшення його частки в чистих активах об’єкта інвестування, зокрема
внаслідок отримання спільними підприємствами прибутку або збільшення їх
власного капіталу та інших подій (переоцінка необоротних активів,
інвестицій тощо).

Нарахування доходів від спільної діяльності оформляється:

Д 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»;

К 722 «Доход від спільної діяльності».

Дивіденди від асоційованих підприємств (об’єднаних юридичних осіб) та
від дочірніх, що належать інвестору, нараховуються так:

Д 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»;

К 721 «Доход від інвестицій в асоційовані підприємства»;

К 723 «Доход від інвестицій в дочірні підприємства».

На суму належних інвестору доходів складається запис:

Д 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»;

К 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Отримання дивідендів оформляється:

Д 31 «Рахунки в банках»;

К 373 «Розрахунки за нарахованими доходами».

Оскільки ЗАТ „Івано-Франківськ хліб” не є інвестором жодної із
вищевказаних форм, то недоцільно детальніше розглядати питання обліку
доходів від інвестиційної діяльності.

Зазначимо лише, що отримані збитки від діяльності спільних, асоційованих
і дочірніх підприємств, згідно вітчизняного законодавства, списуються на
втрати від участі в капіталі за рахунок зменшення інвестицій:

Д 961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства»;

Д 962 «Втрати від спільної діяльності»;

Д 963 «Втрати від інвестицій в дочірні підприємства»;

К 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Отримані дивіденди та проценти від неасоційованих підприємств
відображаються на рахунку 73 «Інші фінансові витрати» на таких
субрахунках:

731 «Дивіденди отримані» (від різних підприємств);

732 «Проценти отримані» (проценти за облігаціями та плата за оренду
необоротних активів);

733 «Інші доходи від фінансової діяльності» (роялті).

Нараховані дивіденди, проценти, роялті відображаються таким записом:

Д 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»;

К 731 «Дивіденди отримані»;

К 732 «Проценти отримані»;

К 733 «Інші доходи від фінансової діяльності».

Отримання нарахованих доходів відображається:

Д 30 «Каса»;

Д 31 «Рахунки в банках»;

К 373 «Розрахунки за нарахованими доходами».

Витрати, пов’язані з фінансовими витратами, відображаються в дебеті
рахунка 95 «Фінансові витрати», який має два субрахунки:

951 «Проценти за кредит»;

952 «Інші фінансові витрати».

На субрахунку 951 відображаються витрати, пов’язані з нарахуванням
процентів банку за кредит:

Д 951 «Проценти за кредит»;

К 31 «Рахунки в банках»;

К 30 «Каса».

На субрахунку 952 відображаються інші витрати (нарахування процентів за
договорами кредитування (крім банків), фінансового лізингу та ін.):

Д 952 «Інші фінансові витрати»;

К 30 «Каса»;

К 31 «Рахунки в банках»;

К 52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями»;

К 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди»;

К 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Синтетичний облік розрахунків за нарахованими доходами відображається у
журналі 3, аналітичний — у відомості 3.2 в розрізі кожного підприємства
та видів інвестованого капіталу у спільну діяльність та цінні папери й
інші види фінансової діяльності.

Субрахунок 374 «Розрахунки за претензіями» служить для
контролю за договірною дисципліною та відшкодуванням витрат при
доставці вантажів й порушенні умов договорів поставок. На субрахунку
374 обліковуються претензії, які висуває підприємство постачальникам,
підрядникам, транспортним організаціям, що визнані винними юридичними
особами чи господарським судом.

На субрахунку 374 ведеться облік претензій за:

завищення цін на виробничі запаси й інші цінності;

арифметичні помилки при підрахунках сум у документах;

невідповідність якості поставлених цінностей умовам договору;

нестачу вантажів при прийманні на залізниці, на складі;

браковану продукцію;

оплату простоїв з вини постачальника;

помилково списані чи зараховані на поточні рахунки суми з вини

працівників банку;

нестачі вантажів при їх перевезенні;

пені, штрафи, неустойки за порушення умов договору;

інші причини.

Суми претензій, як свідчить практика ЗАТ „Івано-Франківськ хліб” ,
розраховуються на основі актів приймання матеріальних цінностей,
письмової згоди постачальників відшкодувати збитки, рішень господарських
судів, розрахунків бухгалтерії щодо нестач, крадіжок у дорозі тощо.

У претензії обов’язково відображаються такі пункти:

повне найменування заявника та відповідача, їх місцезнаходження (поштові
реквізити);

дата і номер претензії;

обставини пред’явлення претензії, вимоги заявника;

розрахунок суми; платіжні реквізити заявника;

перелік документів, що додаються до претензії;

підпис керівника підприємства чи його заступника.

Претензія розглядається у місячний термін із дня її отримання. Про
результати розгляду заявникові повідомляється письмово. Виставлені до
постачальників претензії оформляються записами: Д 374 «Розрахунки за
претензіями»;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» (нестачі); К 68
«Розрахунки за іншими операціями» (простої, брак, завищення цін);

К 20 «Виробничі запаси» (арифметичні помилки, брак матеріалів);

К 31 «Рахунки в банках» (погашено суми недостач); К 715 «Одержані
штрафи, пені, неустойки» (з вини постачальників).

L j  

?

?

C

C

Z

\

^

`

°

?

oe

o

u

ue

\

?

o

U

?????аписами:

Д 20 «Виробничі запаси» (відшкодовані постачальником нестачі);

Д 30 «Каса» (внесені в касу суми нестач);

Д 31 «Рахунки в банках» (погашено суми недостач);

К 374 «Розрахунки за претензіями».

При відмові у задоволенні позову рішенням суду:

Д 944 «Сумнівні та безнадійні борги»;

К 374 «Розрахунки за претензіями».

Синтетичний облік ведеться у журналі 3, аналітичний — у відомості 3.2 в
розрізі постачальників, транспортних організацій та інших юридичних осіб
і пред’явлених до них претензій.

Субрахунок 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»
призначений для розрахунків за шкоду, заподіяну в результаті нестач і
витрат від псування цінностей, нестач і крадіжок готівки, якщо винна
особа не встановлена.

Факти розкрадань, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей є
досить типовим явищем для українських підприємств. При цьому виникає
питання хто і в якому розмірі повинен відшкодовувати виявлені крадіжки,
нестачі, псування.

Покриття працівниками шкоди у розмірі, що не перевищує середнього
місячного заробітку, відбувається за розпорядженням власника чи
уповноваженої ним особи, а в інших випадках — шляхом подання власником
позову до районного (міського) суду.

Розмір шкоди визначається за фактичними витратами на підставі даних
бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних
цінностей за мінусом зносу за встановленими нормами. При розкраданні,
нестачі, знищенні чи псуванні цінностей розмір шкоди визначається за
цінами даної місцевості на день відшкодування збитків.

Щоби притягти особу до відповідальності треба врахувати:

наявність і розмір шкоди;

неправомірні дії та обставини, за яких заподіяно шкоду;

чи входили до функцій працівника відповідні обов’язки;

чи були створені належні умови для зберігання цінностей;

майновий стан працівника;

ступінь вини працівника;

правомірність застосування повної чи часткової матеріальної
відповідальності.

Розглянувши ці фактори, суд, як правило, може пом’якшити покарання та
знизити розмір відшкодування, якого вимагає керівник підприємства.

Власник підприємства має право вимагати від винних осіб відшкодування
збитків у кратному обчислені, проте ніякий контролюючий орган не має
права змушувати їх це робити.

У податківців немає законних підстав цікавитися тим, чи перерахував
власник до бюджету суму різниці між розміром завданої шкоди та її
відшкодуванням у кратному розмірі, а тому вона може повністю залишатися
на підприємстві, за винятком випадків, коли виявлено нестачу
дорогоцінних металів, іноземної валюти та деяких інших. Якщо податкові
органи застосовують фінансові санкції за перерахування різниці між
цінами до бюджету, то їх рішення треба оскаржити як такі, що суперечать
ЗУ «Про порядок погашення платниками податку перед бюджетами та
державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ПІ.

Втрати матеріальних цінностей виявляються при інвентаризації. Якщо в
момент виявлення нестачі винну особу не встановлено, то витрати списують
проводкою:

Д 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»;

К 20 «Виробничі витрати» (нестача запасів);

К 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (нестача МШП);

К 10, 11, 12 (основні засоби, інші необоротні матеріальні активи,
нематеріальні активи);

К 30 «Каса» (нестача або крадіжка готівки).

Виявлення нестач та віднесення їх на винних осіб:

Д 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;

К 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Погашення заборгованості (крадіжки, нестачі, псування):

Д 30 «Каса» (погашення готівкою через касу);

Д 31 «Рахунки в банках» (погашення внесенням у банк);

Д 20 «Виробничі витрати» (погашення внесенням матеріальних цінностей);

Д 66 «Розрахунки з оплати праці» (утримання із зарплати); К 375
„Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків». Якщо виявлено
нестачу необоротних активів, то вони оформляються записами:

Д 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;

К 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

Перерахування різниці в цінах до бюджету:

Д 716 «Відшкодування раніше списаних активів»;

Д 746 «Інші доходи від звичайної діяльності»;

К 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами».

Наприклад: відшкодовано крадіжку основних засобів. Початкова вартість
30000 грн., знос 18 390 грн., відшкодування збитку за справедливою ціною
— 45 650 грн.

На суму залишкової вартості об’єкта робиться запис:

Д 976 «Списання необоротних активів» — 11 610 грн.;

Д 104 «Основні засоби» — 30000 грн.;

К 131 «Знос основних засобів» — 18 390 грн.

Одночасно сума крадіжки відноситься на забалансовий рахунок:

Д 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей»

— 11 610грн.

Нараховано відшкодування збитку:

Д 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;

К 746 «Інші доходи від звичайної діяльності» — 45 650 грн.

Списано вартість викраденого об’єкта:

К 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей» — 11
610грн.

Внесено на розрахунковий рахунок в погашення крадіжок: Д 31 «Рахунки в
банках» — 11 610 грн.; К 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих
збитків». Нараховано в бюджет різницю (45 650 — 11 610 = 34 040 грн.): Д
746 «Інші доходи від звичайної діяльності» — 34 040 грн.; К 642
«Розрахунки за обов’язковими платежами».

Синтетичний облік субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодування завданих
збитків» загальною сумою відображається в журналі 3 (кредитові обороти).

Аналітичний облік ведеться у відомості 3.2, де наводяться дані за
прізвищами винних осіб та рухом заборгованості за заподіяну шкоду
(сальдо на початок місяця, дебетовий і кредитовий обороти і сальдо на
кінець місяця). Дані з відомості 3.2 (кредитові обороти) переносяться в
журнал 3.

Субрахунок 376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок» ведеться
у кредитних спілках, які відкриваються на підприємствах, за місцем
проживання громадян або за професійною ознакою та ін. Кредитні спілки є
добровільними об’єднаннями громадян, що належать до небанківських
кредитно-фінансових установ і вважаються неприбутковими організаціями.

Засновниками і членами (не менше 50-ти осіб) є громадяни не молодші
18-ти річного віку. Кредитні спілки створюються і діють на підставі
статуту, погодженого з регіональним підрозділом НБУ щодо операцій
кредитування членів кредитних спілок, надання позичок іншим кредитним
спілкам й організаціям.

Субрахунок 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» використовують для
обліку розрахунків із таких операцій, які не можуть бути відображені на
попередніх субрахунках (спільна діяльність без утворення юридичної
особи, розрахунки з персоналом /крім розрахунків з оплати праці
та підзвітними особами/, сплата мита й митних зборів, приватизація
цілісних майнових комплексів, перерахування орендної плати до бюджету, а
також плати за оренду необоротних активів орендодавцям, нарахування
концесіонером дотацій з бюджету тощо).

На субрахунку 377 ведеться облік розрахунків із персоналом підприємства
за надані їм позики на будівництво житла та садових будинків, пошиття
фірмового одягу, створення основних засобів для спільної діяльності
тощо.

Такі операції оформляються записом:

Д 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;

К 30 «Каса» (надання позик);

К 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»;

К 10, 11, 12 (здані для спільної діяльності основні засоби, інші
необоротні малоцінні активи, нематеріальні активи).

Продаж об’єктів основних засобів або майнових комплексів різним
юридичним і фізичним особам (продаж інших необоротних та нематеріальних
активів):

Д 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (за договірною вартістю);

К 742 «Доход від реалізації необоротних активів»;

або

Д 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (за договірною вартістю);

К 743 «Доход від реалізації майнових комплексів».

Оплачено за інформаційні, юридичні, консалтингові послуги та дослідні
роботи сторонніх організацій:

Д 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;

К 31 «Рахунки в банках»;

К 30 «Каса».

Переведено митниці нараховане мито:

Д 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;

К 31 «Рахунки в банках».

Перераховано до бюджету нараховану орендну плату за майновий комплекс:

Д 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;

К 31 «Рахунки в банках».

Погашення дебіторської заборгованості відображається:

Д 31 «Рахунки в банках» (надійшли платежі від дебіторів); Д 10, 11, 12
(повернуті зі спільної діяльності основні засоби, необоротні і
нематеріальні активи);

Д 15 «Капітальні інвестиції» (передані дебіторами капітальні вкладення в
погашення їх заборгованості);

Д 20 «Виробничі запаси» (повернуті дебіторами запаси, віднесені витрати
сторонніх організацій, пов’язані з доставкою запасів);

К 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Нарахування концесіонером дотацій із бюджету, що обумовлено договором:

Д 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;

К 718 «Одержані гранти та субсидії».

При одержанні дотацій:

Д 31 «Рахунки в банках»;

К 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Відображення суми доходу від здачі майна в оренду в орендодавця:

Д 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;

К 713 «Доход від операційної оренди активів».

Облік операцій із фінансової оренди за ціною придбання відображається в
орендодавця так:

1. Д 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»;

К 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (отримано об’єкт від
постачальника).

2. Д 161 «Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду»; К 152
«Придбання (виготовлення) основних засобів» (об’єкт

передано орендарю.

3. Д 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (плата за устаткування);

К 161 «Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду».

Одночасно на суму нарахованих процентів:

Д 373 «Розрахунки нарахованими доходами»;

К 732 «Проценти отримані» (винагорода за розрахунком орендної плати);

4. Д 31 «Рахунки в банках»;

К 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» (за проценти); К 377
«Розрахунки з іншими дебіторами» (за устаткування). Якщо об’єкт
передається орендодавцем за ціною, нижчою від ціни придбання, то
складаються записи:

1. Д 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»;

К 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (отримано об’єкт від
постачальника).

2. Д 161 «Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду»; К 152
«Придбання (виготовлення) основних засобів» (об’єкт

передано орендарю).

3. Д 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (нараховано до оплати); К 161
«Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду».

4. Д 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»;

К 732 «Проценти отримані» (нараховано фінансовий доход).

5. Д 31 «Рахунки в банках» (отримано плату за устаткування); К 377
«Розрахунки з іншими дебіторами».

6. Д 31 «Рахунки в банках» (отримано фінансовий доход); К 373
«Розрахунки за нарахованими доходами».

7. Д 732 «Проценти отримані»;

К 792 «Результат фінансових операцій».

8. Д 977 «Інші витрати звичайної діяльності» (на суму негарантованої
ліквідаційної вартості);

К 161 «Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду».

У випадку, коли об’єкт оренди підлягає викупу після закінчення строку
оренди, на вартість викупу об’єкта оренди складається в орендодавця
запис:

Д 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (на повну суму викупу з податку
на додану вартість);

К 742 «Доход від реалізації необоротних активів».

На собівартість реалізованого об’єкта:

Д 972 «Собівартість реалізації необоротних активів»;

К 161 «Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду».

Операції з різними дебіторами відображаються у відомості аналітичного
обліку 3.2 за окремими юридичними та фізичними особами, а всередині них
за видами розрахунків. Кредитові обороти переносяться загальною сумою
рахунка 37 у журнал 3 з наступним відображенням у Книзі Журнал-головна
(Додаток 3).

Визначений національними стандартами порядок обліку дебіторської та
кредиторської заборгованості в цілому відповідає міжнародним стандартам,
однак

4. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ

Під дебіторською заборгованістю в зарубіжних країнах розуміють
зобов’язання покупців перед компанією. Вона поділяється на поточну
(погашену протягом року) і не поточну.

Управління дебіторською заборгованістю відноситься до компетенції
фінансового менеджера компанії. Дебіторська заборгованість становить 1/3
величини оборотних активів. Великий вплив на її величину має головний
бухгалтер. Можна виділити 5 моментів в управлінні дебіторською
заборгованістю.

1. Визнання умов надання кредиту при продажу товарів (його терміну,
системи скидок).

2. Визначення гарантій, під які надається кредит. Найпростіший
спосіб продажу товарів — це відкриття рахунку, коли за умовами контракту
покупцю виставляють рахунок, який він визнає. У балансі
це відображається у рядку «Рахунки до отримання». Складніший спосіб
продажу товарів — це письмове зобов’язання клієнта заплатити гроші,
тобто розрахунок векселями. Векселі є звичайні, коли
покупець письмово визнає свою заборгованість і зобов’язується заплатити
певну суму у визначений час. Перевідні векселі (комерційні)
застосовуються в міжнародній торгівлі, коли продавець вимагає від
покупця виплатити визначену суму.

3. Визнання надійності покупця чи ймовірності оплати
товарів. Це здійснюється на основі опублікованих рейтингів компаній (на
основі проведеного аналізу фінансової звітності покупця).

4. Визначення суми кредиту проводиться на основі
розрахунків можливості повторних замовлень.

5. Визначення політики «збору» дебіторської заборгованості. За
визначену плату компанія може передати право на отримання
дебіторської заборгованості спеціальній фірмі, яка цим займається. Ця
фірма або забезпечить отримання дебіторської заборгованості, або
надасть допомогу у страхуванні сумнівних боргів.

Розглянута дебіторська заборгованість поділяється на дві
групи: рахунки до отримання і векселі до отримання. Але існує ще
дебіторська заборгованість не пов’язана з реалізацією: аванси службовцям
чи філіалам, дивіденди і проценти до отримання, претензії до державних
організацій щодо повернення податків, депозити як гарантії платежів.

Основними правилами класифікації дебіторської заборгованості в
балансі є:

Розмежування різних видів дебіторської заборгованості.

Відображення дебіторської заборгованості в розділі «Поточні оборотні
активи».

Розкриття суми збитків, що пов’язані з дебіторською заборгованістю.

Визнання суми дебіторської заборгованості право на яку передано іншій
фірмі.

Рахунки та векселі до отримання є однією з важливих частин ліквідних

активів.

Рахунки до отримання — це короткотермінові ліквідні активи, котрі
виникають при продажу товарів в кредит за оптовою чи
роздрібною торгівлею. Їх часто називають комерційним кредитом.
Проведення в обліку даних активів відображають наступним чином:

1. При пред’явленні покупцям рахунків за відвантажену їм продукцію:

Д-т Рахунок до отримання К-т Продаж.

2. При поступленні платежів за реалізовану продукцію:

Д-т Рахунок в банку К-т Рахунок до отримання.

За нормальних умов, гроші на рахунки повинні надійти протягом 30 — 60
днів. Це і є короткотерміновий кредит.

Існує тири проблеми, що пов’язані з рахунками до отримання:

а) визнання дебіторської заборгованості за рахунками;

б)оцінка дебіторської заборгованості та облік сумнівних безнадійних
боргів;

в) політика ліквідації дебіторської заборгованості;

На Заході заборгованість широко застосовувана як результат існування
системи скидок. Скидки поділяються на торгові скидки і скидки за оплату
в зазначений термін.

Торгові скидки — це процентні скидки від базової ціни. Фірми торгують за
каталогами і мають загальний список цін. Щоб не міняти ціни при сезонних
розпродажах, при продажу постійним клієнтам товарів торгові скидки як
процент від основної ціни. При продажу рахунок виставляють на чисту
суму, тобто (базова ціна — скидка). Тоді дебіторську заборгованість
визначають як чисту суму.

Скидки за оплату в зазначений термін залежить від терміну оплати. Ці
скидки пропонуються з метою отримання оплати до встановленого терміну.
Наприклад, продавець дозволяє провести оплату протягом 60 днів, а при
оплаті протягом 10тднів йому надається скидка у 5 %.

Скидки за оплату в зазначений термін створюють проблему визнання
дебіторської заборгованості. Існує два методи відображення цих скидок в
бухгалтерському обліку.

Валовий метод. Це найпоширеніший метод. В бухгалтерському обліку він
відображається в наступним чином:

1. Компанія продає товари на 10 тис. дол. за умови 2/10, п/30.

Д-т Рахунок до отримання
10000дол.

К-т Продаж
10000дол.

2. Покупець оплачує 4 тис. дол. в період дії скидки (4000 х 2 % = 80
дол., які віднімаються із суми 4 тис. дол.) Ця операція буде
відображена:

Д-т Рахунок в банку (Грошові кошти) 3920 дол.

Д-т Скидки
80 дол.

К-т Рахунок, до отримання
4000 дол.

3. Покупець оплачує решту 6 тис дол.. після дії скидки, що
відображається:

Д-т Рахунок в банку (Грошові кошти) 6000 дол.

К-т Рахунок до отримання
6000 дол.

Чистий метод. При використанні цього методу скидки трактуються дещо
по-іншому. Вважають, якщо покупець не скористався скидками, то він несе
покарання у вигляді штрафу за отримання товару в кредит, а не за
готівку. Наприклад, компанія продає товари на суму 10 тис. дол. за умови
2/10, п/30. При цьому скидка розраховується як 10000 х 2% = 200 дол.,
які віднімають від суми 10000 дол., що відображають наступним чином:

1. Компанія продає товари на суму 10 тис. дол. за умови 2/10, п/30.

Д-т Рахунок до отримання
9800 дол.

К-т Продаж
9800 дол..

2. Покупець оплачує товари в сумі 4 тис. дол. в період дії скидки (4000
х 2% = 80 дол., які віднімаються із суми 4 тис. дол.). Ця операція буде
відображена:

Д-т Рахунок у банку (Грошові кошти) 3920 дол.

К-т Рахунок до отримання
3920 дол.

3. Покупець оплачує решту 6 тис. дол. після терміну дії скидки.
Втрачена скидка визначається в розмірі 120 дол. (6000 х 2 % = 120), що
відображається наступним чином:

Д-т Рахунок у банку (Грошові кошти) 6000 дол.

К-т Рахунок до отримання
6000дол.

Величину втраченої скидки відображають:

Д-т Рахунок до отримання
120 дол.

К-т Втрачені скидки
120 дол.

Оцінка дебіторської заборгованості (облік сумнівних (безнадійних) боргів
). Проблема оцінки виникає в момент складання звітності.
У фінансовому обліку США моментом реалізації продукції вважається
її відвантаження, тобто виписка покупцям рахунків.

Рахунки, що не оплачені покупцями в зазначений термін називаються
сумнівними боргами, їх визначення, як правило, проводять, в кінці
звітного періоду, перед складанням Звіту про прибутки та збитки і
відображають наступним бухгалтерським записом:

Д-т Видатки по сумнівних боргах К-т Поправка на сумнівні борги

Рахунок Поправка на сумнівні борги (Резерв на покриття сумнівних боргів)
і його суму визначають із вартості рахунків до отримання.

В обліковій практиці застосовують два методи підрахунку величини за
сумнівні борги.

Перший метод прямого списання рідко застосовується, оскільки
неможливо визначити відразу, коли заборгованість є безнадійною.

Другий метод — метод нарахування резерву. Він поділяється на:

а) метод у процентах від нетто-реалізації;

б) метод, де ведеться облік рахунків за термінами їх сплати.

Метод у процентах від нетто-реалізації полягає в
тому, що визначається середній процент втрат за сумнівними
боргами за три ні роки.

Наприклад, нетто-реалізація за три попередні роки, становила
100 тис. дол., втрати за сумнівними боргами за цей період — 8 тис.
дол.., тоді процент втрат за сумнівні борги складатиме 8000/100000 х 100
= 8 %. Реалізація за звітний період становила 30 тис. дол., повернення
та уцінка 2800 дол., а скидки від продажу 200 дол. Тоді сума сумнівних
за звітний період становитиме (30000 — 2800 — 200) х 8 % = 2160 дол.

Метод, за яким ведеться облік рахунків за термінами їх сплати є більш
аналітичним і зводиться до розбиття сумнівних боргів (табл.. 4.1 і 4.2).

Таблиця 4.1

Картка обліку сплати

Всього до сплати Термін не настав Просрочка від 1 до 30 днів Просрочка
від 31 до 60 днів Просрочка від 61 до 90 днів Просрочка понад 90 днів

А 100 100

Б 200

200

В 300

300

Г 400

400

Д 500

500

Всього 1500 100 200 300 400 500

% сумнів. боргів

1 % 2% 10% 30%

50%

[16., с.57]

Таблиця 4.2

Розрахунок сумнівних боргів

Термін сплати

Сума

% сумнівних боргів

Поправка на сумнівні борги

Термін оплати не настав 100 1 1

Термін оплати від 01 до 30 днів 200 2 4

Термін оплати від 31до 60 днів 300 10 30

Термін оплати від 61 до 90 днів 400 30 120

Термін понад 90 днів 500 50 250

Всього 1500

405

[16, с.58]

Величина сумнівних боргів за звітний період склала 405 дол., що
відображається в обліку наступним чином:

Д-т Видатки за сумнівними боргами 405 дол.

К-т Поправка на сумнівні борги (резерв на покриття сумніві боргів)
405 дол.

Політика ліквідації дебіторської заборгованості. Компанія може мати
потребу в грошах до того як буде оплачено заборгованість за рахунками.
У цьому випадку вона може передати свою дебіторську заборгованість
третій особі і таким чином ліквідувати її за певну плату. Існує два
способи такої передачі:

передача дебіторської заборгованості за рахунками під заставу;

продаж дебіторської заборгованості за рахунками.

При передачі дебіторської заборгованості власник її позичає гроші у
кредиторів, виписавши вексель. При цьому він передає під
заставу дебіторську заборгованість як забезпечення. Якщо він не може
оплатити вексель у зазначений термін, то кредиторам переходить право
власності на дебіторську заборгованість.

На суму отриманих від кредиторів грошей роблять проводки:

Д-т Грошові кошти

К-т Векселі до оплати

При продажу дебіторської заборгованості компанія може продати право на
отримання дебіторської заборгованості факторній фірмі. Ця фірма бере за
послуги один відсоток і більше, від суми придбаної дебіторської
заборгованості. Таким чином можна позбутися і величини сумнівних боргів.

Продаж дебіторської заборгованості може здійснюватися без права
подальшого викупу і з викупом.

При продажі без права викупу (регресу) факторна фірма бере на себе ризик
отримання грошей і можливих збитків. При цьому складають запис:

Д-т Грошові кошти

К-т Рахунок до отримання — на суму дебіторської заборгованості.

Одночасно по дебету відображають збитки від продажу дебіторської
заборгованості які визначаються як різниця між сумою грошових коштів і
рахунком до отримання, тобто оплата послуг факторній компанії.

Для зарубіжних країн характерні також розрахунки з допомогою векселів.

Простий вексель — це беззаперечне зобов’язання заплатити визначену суму
грошей на вимогу, або у встановлений термін. При обліку векселів важливе
значення мають такі показники: а) дата погашення; б) термін векселя; в)
позичковий процент; г) сума погашення; д) облікова дисконтна ставка; е)
виплата за векселем.

Дата погашення векселя — це дата його оплати. Вона безпосередньо
вказується на векселі чи визначається іншим шляхом.

Термін векселя є важливим тому, що процентний дохід визначається на
підставі точної кількості днів його дії.

Позичковий процент — це плата, чи винагорода за користування кредитом.
Його визначають шляхом множення суми займу на процентну ставку і на
термін дії векселя.

Наприклад, вексель видано на термін три ц: (90 днів) сума векселя
становила 1000 дол., а процентна ставка 8 %, то у цьому випадку
позичковий процент становитиме 20 дол. (1000 х 0.08 х 3/12). Правильніше
враховувати дні (1000 х 0.08 х 90 / 360), що також дорівнює 20 дол.

Сума погашення — це загальна сума, що виплачується за векселем в день
його погашення і визначається як сума векселя + позичковий процент (1000
+20 = 1020дол.).

Облікова дисконтна ставка — це сума вирахуваного позичкового проценту.
Дисконт визначається таким чином. Сума векселя 1000 дол., процентна
ставка 8 %, видано на 90 днів, дисконтується банком за ставкою 10 % коли
залишилося 60 днів до закінчення терміну векселя. (1020 х 0,10 х 160 /
360 = 17 дол.). Обліковувати вексель означає отримувати авансом
позичковий процент.

Виплата за векселем визначається як різниця між сумою погашення та
дисконтом (1020 — 17 = 1003 дол.). Отримані векселі відображаються в
обліку таким чином:

Д-т Векселі отримані

К-т Рахунки до отримання

Погашення векселя відображають:

Д-т Рахунок в банку (Грошові кошти)

К-т Векселі отримані

К-т Доходи у вигляді процентів.

ВИСНОВОК

Введення в дію національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні
зумовило принципово новий підхід до обліку дебіторської заборгованості.
Згідно П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” дебіторська заборгованість
– це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Керуючись вимогами П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” всі
підприємства ( крім бюджетних) в бухгалтерському обліку повинні
відображати інформацію про дебіторську заборгованість окремо по двох
видах :

довготермінова дебіторська заборгованість;

поточна дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість є поточною при наявності наступних ознак: 1)
виникнення її під час нормального операційного циклу; 2) погашення в
межах 12 місяців з дати балансу.

Для віднесення дебіторської заборгованості до поточної не обов’язкова
наявність цих двох при знаків. На відміну від терміну „поточна
дебіторська заборгованість” термін „довготермінова дебіторська
заборгованість” визначає одночасне виконання двох умов: виникнення
заборгованості не протягом нормального операційного процесу і погашення
заборгованості після 12 місяців з дати балансу. Виходячи з цього ,
поточна дебіторська заборгованість враховується в складі оборотних
активів підприємства, довготермінова – в складі необоротних активів
підприємства.

Дані про залишки дебіторської заборгованості на кінець останнього дня
звітного періоду відображаються в відповідних розділах Балансу
підприємства згідно вимог пунктів 18, 27, 28, 29, 30, 31, 32, П(С)БО 2
„Баланс”.

Принципово новим є порядок відображення і обліку в підсумку балансу
дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги,
наведений в пункті 27 П(С)БО 2 „Баланс”: в підсумок балансу включається
чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом відрахування з
дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів. Сумнівний борг –
це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи,
послуги, відносно якої існує невпевненість щодо її погашення.

Поняття „сумнівний борг” – нове для бухгалтерів України, а тому його
трактуванню необхідно приділити особливу увага. Для визначення величини
резерву сумнівних боргів пунктом 8 П(С)БО 10 передбачені два можливих
метода: 1) метод оцінки платоспроможності окремих дебіторів (в
міжнародній практиці – метод прямого списання); 2) метод класифікації
дебіторської заборгованості.

Метод прямого списання передбачає списання дебіторської заборгованості
покупців та відображення списаних сум в складі сумнівного боргу.
Підставою для списання є наявність невпевненості в погашенні даної суми
боржників. Рішення про визнання заборгованості сумнівною може прийматися
як по всій сумі боргу, так і по окремих його частинах.

Використання методу класифікації дебіторської заборгованості ґрунтується
на групуванні заборгованостей по термінах її погашення (наприклад, по
наступних групах: терміни неоплати до 1 місяця, 3-6 місяців, 6-12
місяців, 1-2 роки, більше двох років). Для кожної групи підприємств
встановлюється коефіцієнт сумнівності, який росте з збільшенням термінів
непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних
боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської
заборгованості за продукцію, товари, послуги і коефіцієнта сумнівності
відповідної групи. Нараховані суми резерву сумнівних боргів за звітний
період підприємства відображають в складі інших операційних витрат в
звіті про фінансові результати.

Аналізуючи величину сумнівних боргів, підприємство має можливість
коректувати свою маркетингову політику, розробляти додаткові заходи по
погашенню дебіторської заборгованості до моменту визнання її
безнадійною. З моменту визнання дебіторської заборгованості безнадійною,
вона виключається зі складу активів підприємства з одночасним зменшенням
величини резерву сумнівних боргів.

В цілому введений Національними стандартами бухгалтерського обліку
України порядок обліку дебіторської заборгованості базується на принципі
обачності – використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які
запобігають завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Застосування ж міжнародного досвіду з питань управління дебіторською та
кредиторською заборгованістю, а також системи важелів, що застосовуються
в зарубіжних країнах для забезпечення їх погашення, на наш погляд,
матиме значний позитивний вплив і на національну вітчизняну економіку.

Додаток 1

Журнал 3 за травень 2001 р.

І. З кредиту рахунків 16, 34, 36, 37, 38, 51, 62, 63, 68 у дебет
рахунків (грн.)

№ п/п Дебет рахунків 16 34 36 37 38 …. Разом

1. 15 «Капітальні інвестиції» X X X 20754 X 20754

2. 20 «Виробничі запаси» X X X 159745 X 159745

3. 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» X X X 30610 X 30610

4. 23 «Виробництво» X X X 45498 X 45498

5. 28 «Товари» X X X — X —

6. 30 «Каса» — — — — X —

7. 31 «Рахунки в банках» 48980 56300 914751 24000 X 1044031

8. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» X 20000 89533
54732 X 164265

9. 64 «Розрахунки за податками і платежами» X — — — X —

10. 68 «Розрахунки за іншими операціями» X — — — X —

11. 80 «Матеріальні витрати» X X X — X —

12. 84 «Інші операційні витрати» — — — — —

13. 85 «Інші витрати» — — — — X —

14. 91 «Загальновиробничі витрати» X X X — X —

15. 93 «Витрати на збут» X X X — — —

16. 94 «Інші витрати операційної діяльності» X — — — 42172 42172

17. 10, 11, 12, 14, 16 — — — — — —

18. 24, 25, 26 та ін. — — — — — —

19. Разом 48980 76300 1004284 335299 42172 1507075

20. Відмітки

Додаток 2

Фрагмент відомості 3.1 аналітичного обліку до рахунку 36 за
травень

2001 р.
(грн.)

№ пор. № документа Найменування покупця Сальдо на початок місяця В
дебет рахунка 36 з кредиту рахунків 30, 31, 70, 71, 76 3 кредиту рахунку
36 в дебет рахунків З0, 31, 34, 35, 37, 38, 50, 51 та ін. Сальдо на
кінець місяця (дебет)

Дата виникнення заборгованості Дебет Дата відвантаження

№ 70

№_

Разом

за дебетом Дата оплати

№31

№63

Разом

за кредитом

1. 209 м. Київ, швейна фабрика 2.04 39240 10.05 39240
39240 —

2.

210

м. Одеса,

радіозавод

5.05

153200

153200

25.05

153200

153200

_

3.

211

м. Львів,

завод сільмаш 15.02

210000

12.05

86341

86341

28.05

260000

260000

36341

інші … … … … … … … …

Разом: 614918 957671 957671 914751 89533 1004 284 568305

„__” _______________ 200_ р.
Виконавець _______________

(підпис)

Додаток 3

Журнал—Головна за травень 2001 р.

№ п/п Зміст господарських операцій (№ документа, дата) Сума

Опер.

(грн.)

Рахунки

30 «Каса» 31 «Рахунки в банках» 50

«Довгострокові позики» Інші Разом

Дебет Кредит Дебет Кредит Дебет Кредит Дебет Кредит Дебет
Кредит

Сальдо на 01.05 — 500 — 48995 — — 15000 25685 60 180 75 180
75 180

1. Погашено позику 6000 6000 6000 6000 6000

2. Отримано в касу 700 700 700 700 700

3. Видано проценти членам спілки 1 000 1 000 1 000 1
000 1 000

4. Прийнято кошти від нових членів спілки 4200 4200 4200
4200 4200

5. Здано в банк з каси 4000 4000 4000 4000 4000

6. Отримано від покупців 24 900 24900 24900 24900
24900

7. Отримано з банку на заробітну плату 5736 5736 5 736
5736 5736

8. Видано заробітну плату працівникам 5236 5236 і 5236
5236 5236

9. Депоновано заробітну плату 500 500 500 500 500

10. Здано в банк депоновану заробітну плату 500 500 500
500 500

11. Видано під звіт 700 700 700 700 700

Разом — обороти 53 472 11 136 11 436 29400 12436 6000 — 7436
29600 53472 53472

Сальдо на 01 .06 — 200 — 65959 — — 9000 7 221 64380 73380
73380

Примітка. Для скорочення записів у Журнал-Головну операція 3 записана
проводкою Д 952, К 30; операція 6 — проводкою Д31, К36; операція 8 —
проводкою Д 70, К30; операція 9 — проводкою Д 661, К 662; операція 11 —
проводкою Д 372, К 30.

Список використаної літератури

Бирюкова И.К.Бухгалтерский учет в Украине. – К.: Знания, 1998. — 408 с.

Большой бухгалтерский словарь. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 574
с.

Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік:
облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків,
звітність. Навч. посібник /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -3-тє
вид., перероб. і доп.- Житомир: ЖІТІ, ПП «Рута», 2001. — 512 с.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні:
Навчально-практичний посібник /За ред. С.Ф. Голова. —
Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2000. — 768 с.

Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник /За ред. проф. Ф.Ф.
Бутинця. -3-тє вид., перероб. і доп. — Житомир: ЖІТІ, 2001. — 672 с.

Бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський облік в галузях
системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів)
/За ред. проф., д-ра екон. наук В.В. Сопка та О.В. Бойка. -К.: «Фенікс»,
2001. — 468 с.

Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку /Пер. з англ. О.
Мінін, О. Ткач. — К.: Основи, 1997. — 943 с.

Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. — К.. ТОВ
«Автоінтерсервіс», 1996. — 544 с.

Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними
стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. — К.: Лібра,
2001. -840с.

Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с
2000 года. — К.: Бухгалтерия, 2000. — 256 с.

Горицкая Н.Г. Новый бухгалтерский учет. — К.: Техніка, 2000. — 256 с.

Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производствен-ных и
торгових предприятиях, 2000: Учеб. пособие для студентов вузов /Под
ред. Н.В. Кужельного. — К.: А.С.К., 2000. — 624 с.
-(Зкономика. Финансы. Право).

Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине (с использ.
нац. стандартов): Учеб. пособие для студентов вузов. -5-е изд., доп. и
перераб. — К.: А.С.К., 2001. — 848 с. -(Экономика. Финансы. Право).

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в
Україні», затверджений ВРУ 16.07.1999 р. № 996-ХІУ.

Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник.
-К.:КНЕУ, 2001. -334с., іл.

Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах. –
Тернопіль: Сам Студіо, 2001, — 163 с.

Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні: 36. нормативних
актів. — К.: СП «Юрінком Інтер», 2000. — 231 с.

Нидлз Б., Андерсон X., Колдузлл Д. Принципи бухгалтерского учета: Пер. с
англ. /Под ред. Я.В. Соколова. — М.: Финансы и статистика, 1993. — 492
с.

Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт- Бланк, 2002.
– 628 с.

Сопко В.В. Бухгалтерський облік. – К.: Вища школа,1999. — 500 с.

Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. -3-тє вид., перероб. і
доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 578 с.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України:
Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. —6-те вид. — К.: А.С.К.,
2001. — 784с.

Чедвик Л. Основы финансового учета /Пер. с англ., под ред. В.А.
Мик-рюкова. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. — 252 с.

Энтони Р., Рис Дж. Учет: ситуации и примеры: Пер. с англ. /Под ред. и с
предисл. А.М. Петрачкова. — М.: Финансы и статистика, 1993. — 560 с.

Энтони Р. Самоучитель по бухучету: международный стандарт. – М.: Финансы
и статистика, 1998ю – 292 с.

PAGE

PAGE 37

Д 944 «Сумнівні та безнадійні борги»

К 38 «Резерв сумнівних боргів».

Д 944 «Сумнівні та безнадійні борги»;

К 38 «Резерв сумнівних боргів».

Похожие записи