Реферат на тему:

Галузеві аспекти фінансового аналізу в податковому аудиті

Проблема використання фінансового аналізу в податковому аудиті досить
складна: з одного боку, існує цілий ряд вказівок і рекомендацій щодо
його використання [1], з іншого – на практиці ці рекомендації звичайно
нехтуються, і практичні робітники найчастіше не вбачають у них особливої
користі. Окрема проблема пов’язана з тим, чи можна вважати фінансовим
аналізом аналіз штучних показників податкового навантаження, методика
розрахунку яких до того ж чітко не визначена і має значні особливості
залежно від того, хто проводить аналіз.

У науковій літературі проблеми використання фінансового аналізу в
податковому аудиті, а тим більше його галузеві аспекти, практично не
розглядаються, тому ця тема розробляється переважно в нормативних
документах ДПА України. Досить цікаві та корисні роботи вітчизняних і
закордонних фахівців у галузі класичного фінансового аналізу.

На нашу думку, недостатня поширеність фінансового аналізу в практиці
діяльності податкової адміністрації пов’язана з кількома основними
причинами.

По-перше, до цього часу ще не розроблено методику фінансового аналізу
саме для податкових цілей. У більшості випадків застосовується методика
класичного фінансового аналізу і без особливих коментарів. По-друге,
існують проблеми з інформаційною базою такого аналізу. Йдеться, в першу
чергу, про те, що сам по собі фінансовий аналіз окремого підприємства,
хоча і корисний для податківця, але головним чином допомагає розширенню
його світогляду. Аналіз, що може допомогти в процесі перевірки, повинен
спиратися на широку базу даних для порівняння, перш за все галузевих,
(але саме їх і немає). По-третє, відсутня організація проведення
фінансового аналізу для податкових цілей. Не визначене його місце в
системі податкового аудиту і податкового контролю. На даний момент
функції збирання інформації для фінансового аналізу, розрахунку
відповідних показників покладено головним чином на працівників відділів
податкового аудиту, які часто вважають, що це їм не потрібно, оскільки
рівень їх взаємодії з підприємством набагато конкретніший. Після приходу
на підприємство їм не вистачає часу займатися дослідженнями фінансового
стану, бо документальна перевірка є дуже трудомісткою і, на відміну від
фінансового аналізу, тісно пов’язаною з кінцевою метою перевірки.

Мета даної статті полягає у визначенні основних напрямів фінансового
аналізу, що можуть бути корисними на тому чи іншому етапі податкового
аудиту, та дослідженні впливу галузевих особливостей на фінансовий стан
підприємства для податкових цілей.

Безумовно, фінансовий аналіз виконується головним чином на
доперевірочному етапі податкового аудиту. Головна мета його застосування
полягає не в доведенні окремих податкових порушень, а в розширенні знань
податківця про підприємство чи галузь і отриманні матеріалу для
верифікації тих чи інших тверджень керівництва підприємства.

Для реалізації цієї мети необхідно, на нашу думку, виконати такі
аналітичні завдання:

1. Визначити загальні особливості фінансового стану галузі платника
податків на фоні інших галузей і підприємства-платника податків на фоні
галузі. Зробити висновки щодо основних фінансових проблем і їх впливу на
бухгалтерський і податковий облік підприємства.

2. Проаналізувати особливості структури і динаміки грошових потоків
підприємства на фоні галузі. Оцінити вплив цих факторів на
податкоспроможність підприємства.

Проілюструємо виконання першого аналітичного завдання на прикладі
чотирьох галузей – житлово-будівельної, автотранспортної, виробництва
електроенергії, пивоварної.

Як бачимо, ситуація досить цікава. За платоспроможністю жодна галузь не
виходить хоча б приблизно на нормативні показники, але причини цього
різні. У короткостроковому аспекті підприємства жодної галузі не є
платоспроможними, але якщо у перших трьох галузях це пов’язано з
негативними причинами, то пивоварна галузь не має грошей, оскільки
кілька найпотужніших підприємств, що входять до складу чотирьох
холдингів-лідерів ринку, досить швидко нарощують обсяги виробництва і
витрачають усі вільні кошти на капітальне будівництво. Ця обставина
вплинула і на її середньострокову платоспроможність, оскільки фактично
гроші кредиторів вони використовують на фінансування свого розвитку, і
спостерігається різке зростання кредиторської заборгованості, перш за
все за товари, роботи і послуги. Традиційно низька платоспроможність
електроенергетики пов’язана з кризою неплатежів – у всіх електростанцій
спостерігаються величезні суми дебіторської заборгованості із великими
строками виникнення. Але якщо пивоварні підприємства затримують оплату в
основному постачальникам, вчасно розраховуючись з працівниками і
бюджетом, то електростанції вимушені затримувати виплати всім, у тому
числі і бюджету. Коефіцієнт покриття незначно відрізняється від
коефіцієнта середньострокової заборгованості в усіх галузях, але якщо
для автотранспорту і електроенергетики це можна вважати нормальним з
огляду на особливості операційного циклу і структуру активів, то в
житлово-будівельній галузі це викликає великі запитання. Можливо,
причина полягає в тому, що будівельники виконують певну частку робіт з
матеріалу замовника. З податкового погляду, такі замовлення набагато
легше приховати від оподаткування, списавши частину витрат на „офіційні”
замовлення, а оплату за роботу отримавши готівкою.

Таблиця 1

Особливості фінансового стану підприємств окремих галузей економіки в
2002 році

Примітка: дані таблиці отримані на підставі фінансової звітності вибірки
підприємств кожної галузі (будівництво – 18 підприємств, автотранспортна
галузь – 23, електростанції – 7, пивоварна промисловість – 19). До
вибірки включені відкриті акціонерні товариства, звітність яких є у
відкритому доступі. Таким чином, вибірка не є репрезентативною для всієї
галузі, оскільки в ній переважають найбільші підприємства. Крім того,
дозволяють відстежити особливості фінансового стану підприємств в
окремих галузях і проілюструвати методику аналізу.

Серед показників ділової активності привертає увагу, по-перше, загальна
нестача оборотних коштів. Власний капітал в усіх чотирьох галузях
від’ємний. У пивоварній галузі це можна списати на швидкі темпи
нарощування виробничих потужностей (що підтверджується незначним, але
позитивним значенням чистого оборотного капіталу), в будівництві – це
наслідок високої питомої ваги незавершеного виробництва у зв’язку з
тривалим операційним циклом, а також дебіторської заборгованості
внаслідок неплатоспроможності значної частини замовників. Але в
електроенергетиці це знову ж таки наслідок кризи неплатежів. Усі галузі,
крім пивоварної, мають низьку рентабельність продажу, аж до від’ємного
значення на автотранспорті. Причини цього потребують окремого аналізу,
але треба взяти до уваги великий тіньовий оборот автопослуг. Як правило,
за наявності великого обсягу необліковуваної продукції або послуг
підприємство стає збитковим за даними фінансової звітності.

Крім того, автопідприємства, порівняно з іншими, відрізняються
невеликими розмірами (середній дохід на одне підприємство по вибірці
складає всього 2,8 млн грн на рік, у той час як наступна за значенням
цього показника житлово-будівельна промисловість отримує 34,7 млн грн) і
дуже низькою заробітною платою. Усе це також може свідчити про
невідображення в обліку частини послуг і виплату зарплати в конвертах.

Показники оборотності окремих видів активів відображають особливості
операційного циклу і грошових потоків галузей. Найнижчий показник
оборотності запасів у пивоварній галузі свідчить, головним чином про
сезонний характер закупівлі основної сировини. В Україні хмелю і
якісного ячменю не вистачає, тому підприємства вимушені закуповувати їх
на кілька місяців вперед. Це призводить до іммобілізації оборотних
коштів і низької оборотності запасів. Досить показовим є показник
оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості. У пивоварній
галузі проблем з дебіторами немає, бо продукція просто не відпускається
тим, хто за неї не платить. Зате кредиторська заборгованість обертається
вкрай повільно. Можливо, це пов’язано з тим, що її частина виникла в
результаті спорудження об’єктів основних засобів, але, мабуть, найшвидше
головна причина – у використанні коштів кредиторів для фінансування
розвитку. У решті галузей оборотність дебіторської і кредиторської
заборгованості дуже низька, що дуже негативно впливає на їх фінансовий
стан. Ще один промовистий показник – коефіцієнт покриття відсотків. Лише
в пивоварній галузі він знаходиться на пристойному рівні, що свідчить
про те, що завдяки високій рентабельності і нарощуванню обсягів
виробництва її підприємства мають доступ і зацікавленість до
кредитування. У інших галузях відсотки за кредит поглинають від третини
до всього прибутку – це за умови, що підприємства будівництва і
електроенергетики, що потрапили до вибірки, скоротили обсяг реалізації
порівняно з попереднім роком. А в автотранспортній галузі обсяг
реалізації зріс незначно.

Але якщо подивитися на фінансові результати окремих підприємств у кожній
галузі, то вони досить різні. Практично в кожній галузі (крім
електроенергетики) сформувалася група лідерів, що відзначаються
позитивними темпами зростання, навіть якщо галузь у цілому демонструє
зворотну тенденцію. Є також і аутсайдери. У пивоварній галузі,
незважаючи на цілком благополучну загальну картину, є підприємства на
межі банкрутства. Це дрібні регіональні виробники, які не змогли знайти
інвестора і модернізувати виробництво. Вони програють цінову
конкуренцію, оскільки мають більш високі витрати. Але серед них
трапляються і такі, що з року в рік показують великі збитки у звітності
і при цьому не банкрутують. Податковий аудит повинен особливо
зацікавитися такими підприємствами і джерелами їх незвичайної фінансової
„життєздатності”.

Групування підприємств галузі за обсягом виробництва, фінансовими
результатами, продуктивністю праці з наступним порівнянням їх фінансових
показників є дуже корисним, оскільки його головна мета – виявити
підприємства, які потрапили „не туди” за своїми фінансовими
результатами, виявити суперечності в динаміці або значеннях окремих
фінансових показників. Аналіз також дає уявлення про загальні проблеми
галузі.

Другий напрям фінансового аналізу, що може дати корисну інформацію для
податкового інспектора, – це аналіз грошових потоків галузі і
підприємства.

Грошові потоки галузі мають велике значення для проведення податкового
аудиту, оскільки податки в бюджет сплачуються винятково в грошовій
формі. Нестача грошових коштів для підприємства є фактором фінансового
ризику. З кожним роком банкрутують усе більше підприємств, причому
головна причина банкрутства полягає у відсутності ліквідних коштів.

Особливістю вивчення грошових потоків підприємства є те, що це неможливо
зробити лише на основі фінансової звітності. З внутрішніх даних ДПС
необхідно взяти дані про минулу динаміку податкових платежів платника і
динаміку податкових платежів у цілому по галузі. Але в податковій
звітності окремого підприємства немає інформації для аналізу його
грошових потоків. Це висуває на передній план проблему достовірності не
тільки податкової, але і фінансової звітності.

Як відомо, в Україні прийнятий непрямий метод складання Звіту про рух
грошових коштів. Важко сказати, чому саме він був обраний, але
безумовно, порівняно з прямим методом він дає мінімум аналітичних
можливостей. Тому податковий інспектор вимушений складати касовий план
підприємства самостійно, але це можливо тільки після початку
документальної перевірки, коли інспектор перевантажений іншими
проблемами і завданнями.

Тепер спробуємо визначити галузеві особливості в грошових потоках.
Зрозуміло, що навіть за однакових розмірів чистого прибутку
підприємства, які належать до різних галузей, матимуть різну структуру
грошових потоків як по видах діяльності, так і всередині них. Це
зумовлено розбіжностями в характері їх господарського циклу. Наприклад,
господарський цикл промислових підприємств включає такі етапи:

– закупівля сировини, для чого часто використовуються короткострокові
кредити, особливо за умови розширення виробництва. У деяких галузях
розмір кредиторської заборгованості дуже високий, оскільки підприємства
фактично фінансують свої запаси за рахунок постачальників
(електроенергетика, вугільна промисловість). Але в масштабах
національної економіки кризу неплатежів, що мала винятково негативний
вплив, можна вважати подоланою. Тому посилання керівників підприємств на
несплату за готову продукцію, треба співставити з загальною картиною в
галузі;

– переробка сировини в готову продукцію зі сплатою за виробничі послуги
контрагентів, отриманням грошей на виплату зарплати і зборів. На
промислових підприємствах, особливо в базових галузях, витрати грошових
коштів на виплату зарплати і зборів відносно незначні порівняно з сумами
сплат постачальникам. Але саме на промислових підприємствах на сьогодні
ще залишилася велика заборгованість по заробітній платі (досить згадати
вугільну промисловість);

– відвантаження готової продукції споживачам, внаслідок чого виникає
дебіторська заборгованість. Її розмір і групування по строках виникнення
залежить від прийнятих умов оплати і масштабів діяльності підприємства.
Строки погашення дебіторської заборгованості залежать від характеру
господарської діяльності. Наприклад, енергорозподілювальні мережі
теоретично повинні отримувати плату за використану електроенергію
щомісячно і регулярно, в той час як у галузях важкого машинобудування,
суднобудування надходження грошей регламентується угодами на виконання
окремих замовлень і може бути нерегулярним. Підприємства, що виробляють
товари широкого попиту, як правило, не мають проблем зі сплатою за свою
продукцію, бо не відпускають її в борг. Базові галузі економіки такої
можливості не мають і ситуація там значно важча;

– після погашення дебіторської заборгованості підприємство
розраховується за кредит і закуповує нову партію матеріалів. Періодично
підприємство отримує довгострокові кредити для оновлення основних
засобів. Але оскільки в українських умовах отримання довгострокового
кредиту практично неможливе, то для українських підприємств це
виливається у більш активну фінансову діяльність (випуск нових акцій,
пошук інвесторів тощо). Промислові підприємства мають найбільшу питому
вагу основних засобів у структурі балансу, тому рух коштів від
інвестиційної діяльності у них особливо активний. Щодо операцій,
пов’язаних з придбанням фінансових інвестицій, то вони проводяться
відносно рідко.

Ознайомлення з характером господарського циклу і його впливом на
динаміку і структуру грошових потоків буде дуже корисним.

Для податкового інспектора значний інтерес складають показники, що
характеризують питому вагу грошових коштів, витрачених на сплату
податків. Якщо порівняно з попереднім періодом суттєво змінюється
структура надходжень і витрат грошових коштів, то необхідно з’ясувати
причини цього явища. Не виключено, що підприємство задіяло певні схеми
ухиляння від сплати податків. Для виробничих галузей (машинобудування,
металургія, вугільна промисловість) характерна така ситуація, коли
підприємство, маючи податкову заборгованість, відкриває кредитну лінію в
банку під заставу майнових прав на кошти за відвантажену продукцію своїх
споживачів (тобто, простіше, під дебіторську заборгованість). Кредит не
оподатковується і не спрямовується на погашення податкових зобов’язань,
а кошти за відвантажену продукцію податкова служба не має права списати,
бо вони є об’єктом застави і банк має на них першочергове право.

Проілюструємо аналіз грошових потоків одного з підприємств пивоварної
галузі (табл. 2).

Як бачимо, для обох промислових підприємств характерна висока питома
вага витрат на сировину і матеріали. Хлібзавод вирізняється в цьому
аспекті, оскільки галузь дуже малорентабельна. Звертає на себе увагу
неоднакове податкове навантаження підприємств окремих галузей. Якщо
пивзавод відраховує в бюджет близько 12 % всіх грошових надходжень, то
торговельне підприємство – лише 5 %. Зате у нього дуже велика питома
вага так званих інших витрат, які потребують особливої уваги при
перевірці.

Велике значення для платоспроможності підприємства і регулярного
надходження податкових платежів до бюджету має повне погашення
дебіторської заборгованості. Тому податковий аудитор повинен оцінити
стан погашення дебіторської заборгованості. Розглянемо методику оцінки
на прикладі двох підприємств з різних галузей – уже знайомого
пивоварного заводу і нафтотранспортної компанії.

Таблиця 2

Рух грошових коштів на підприємствах різних галузей

Таблиця 3

Структура оплати за реалізовану продукцію пивоварного

підприємства в І півріччі 2001 року (тис. грн)

Таблиця 4

Структура оплати за реалізовану продукцію нафтотранспортної

компанії за 9 місяців 2002 року (тис. грн)

Як бачимо, картина в двох галузях протилежна. У пивоварній галузі
проблем зі сплатою немає, оскільки підприємства просто не відвантажують
товар тим, хто не сплачує за нього, і значна частина товару
відпускається за готівку. У нафтотранспортній галузі сплачена лише
половина відвантаженого товару, і до того ж тільки трохи половини
платежів підприємство отримало готівкою. Велике значення тут має те, що
нафтотранспортна компанія має технічні труднощі з припиненням поставок
злісним неплатникам. Відповідно можна зробити висновок, що під час
податкової перевірки нафтотранспортної галузі необхідно приділити
набагато більше часу і уваги перевірці дебіторської заборгованості.
Оскільки бюджет отримує більше третини платежів компанії не від неї, а
від її дебіторів, необхідно докласти додаткових організаційних зусиль.
Така схема ускладнює ведення бухгалтерського обліку, не кажучи вже про
те, що в функції податкової служби в жодній країні світу не входить
вибивання платежів з дебіторів.

Література:

1. Методичні рекомендації з організації кабінетного аудиту (для
юридичних осіб): Наказ ДПА України від 25.11.2002 № 567.

2. Методичні рекомендації щодо складання Національного плану проведення
документальних пере-вірок суб’єктів підприємницької діяльності на 2001
рік.: Затв. наказом ДПА України від 07.11.2000 № 580.

3. Карлин Т., Макмин А. Анализ финансовых отчетов на основе GAAP.– М.:
Инфра-М, 2001.

4. Ковалев В.В. Финансовый анализ. – М., 2003.

Похожие записи