ПЛАН

1. Основи фінансового аналізу, його роль в аудиторській діяльності

2. Аналіз фінансових ресурсів діяльності підприємства (балансового
прибутку, прибутку від реалізації продукції, рентабельності).

3. Аналіз фінансового стану підприємства. Ліквідність балансу

Висновки

1. ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ, ЙОГО РОЛЬ В АУДИТОРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ.

Фінансовий аналіз, як один з видів економічного аналізу,
використовується в аудиті в двох аспектах.

По-перше, як метод пізнання фінансового механізму підприємства, процесів
формування і використання фінансових ресурсів для його оперативної та
Інвестиційної діяльності.

Результатом являється оцінка фінансового благополуччя підприємства,
стан його майна, активів та пасивів балансу, швидкість обороту всього
капіталу та окремих його частин.

Знайомством з балансом підприємства є обов’язковим етапом в роботі
аудитора. Фінансові оцінки бухгалтерських звітів в концентрованому
вигляді виконують роль підказки для вибору правильного рішення в процесі
аудитування.

Аналітичні процедури аудитора в ході попереднього ознайомлення
діяльністю клієнта приводить до таких дій:

— порівняння поточних даних з даними попередніх періодів;

— порівняння поточних даних з даними плану та прогнозу;

— порівняння поточних даних з нормативними;

— порівняння фінансових коефіцієнтів з не фінансовими показниками;

— порівняння поточних даних підприємства з середніми
загальноекономічними та галузевими даними.

По-друге, фінансовий аналіз розглядається як вид послуг аудитора або
аудиторської фірми. Повна інформація про фінансовий стан підприємства
може бути одержана в результаті проведення комплексного аналізу
фінансових звітів.

Клієнтів, що звернулися до аудиторської фірми, цікавить не тільки
поточний фінансовий стан підприємства, але й перспективи росту,
наслідки, очікувані від прийнятих рішень, сканування можливостей
досягнення стратегічних цілей.

Основна ціль фінансового аналізу — одержання деяких плюсових параметрів,
що дасть об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його
прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, в розрахунках з
дебіторами і кредиторами. Цілі фінансового стану залежать також від
цілей суб’єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів
фінансової інформації.

Цілі аналізу досягаються в результаті рішення визначення взаємозв’язаних
аналітичних задач, які являють собою конкретизацію цілей аналізу з
врахуванням організаційних, інформаційних, технічних і методичних
можливостей проведення аналізу. Основний фактор при рішенні аналітичної
задачі — об’єм та якість початкової інформації. Основний принцип
аналітичного читання фінансових звітностей — це дедуктивний метод, тобто
від загального до конкретного, який повинен застосовуватись
багаторазово.

На практиці виробленні основні правила читання фінансових звітів:

— горизонтальний аналіз — порівняння кожної позиції звітності з
попередньою;

— вертикальний (структурний) — визначення структури кінцевих фінансових
показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в
цілому,

— трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з цілим рядом
попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції
динаміки показника, очищеного від випадкових впливів та індивідуальних
особливостей окремих періодів;

— аналіз відносних показників — розрахунок відношень між окремими
позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення
взаємозв’язку показників;

— порівнювальний аналіз — це і внутрігосподарський аналіз загальних
показників по окремих показниках фірми, дочірних фірм, підрозділів,
цехів і міжгосподарський аналіз показників денної форми в порівнянні з
показниками конкурентів, з середньо-галузевими і середніми
загальноекономічними даними;

— факторний — (аналіз впливу) аналіз впливу окремих факторів на
результативний з допомогою детермінованих або стохастичних прийомів
дослідництва.

Аналіз господарської діяльності складається з двох тісно взаємозв’язаних
розділів: фінансового аналізу і виробничого аналізу (схема 1)

Особливостями фінансового аналізу є чисельність суб’єктів аналізу,
користувачів інформант про діяльність підприємства;

різноманітність цілей та інтересів суб’єктів аналізу, наявність минових
методах аналізу;

орієнтація аналізу на зовнішню звітність, максимальна відкритість
результатів аналізу.

Основним змістом фінансового аналізу є: аналіз абсолютних показників
прибутку, відносних показників рентабельності, фінансового стану,
ринкової стабільності, ліквідності балансу, платоспроможності
підприємства.

Внутрігосподарський фінансовий аналіз може бути доповнений іншими
аспектами: аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз
взаємозв’язку обороту і прибутку.

Особливостями управлінського аналізу є:

• орієнтація результатів аналізу для свого керівництва;

• використання всіх джерел інформації для аналізу;

• відсутність регламентації аналізу зі сторони, компетентність аналізу,
вивчення всіх сторін діяльності підприємства;

• інтеграція обліку, аналізу, планування і прийняття рішень;

• максимальна закритість результатів аналізу в цілях збереження

комерційних таємниць.

Взаємозв’язок фінансового і виробничого аналізів можна простежити по
схемі 2:

Умовні позначення:

Різні сторони виробничої, збутової та постачальницької і фінансової
діяльності підприємства одержують закінчену грошову оцінку в системі
показників фінансових результатів.

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, балансовий
прибуток, або збиток являють собою амебральну суму результату від
реалізації товарної продукції, доходів і витрат від позареалізаційних
операцій.

Прибуток по реалізації може бути розрахований по формулі:

Прибуток — найважливіший показник, що характеризує фінансові результати
діяльності підприємства. За рахунок прибутку здійснюється перечислення в
бюджет, банки та інші організації.

І тому аналіз прибутку повинен охоплювати як фактори його формування так
і розподілу. Аналіз фінансових результатів включає в себе:

по-перше, дослідження змін кожного показника за поточний аналізований
період;

по-друге, дослідження структури відповідних показників і їх зміни;

по-третє, вивчення хоча б в узагальненому вигляді динаміки зміни
показників фінансових результатів за ряд звітних періодів.

Задачами аналізу являються: оцінка динаміки показників прибутку,
обоснованість фактичних даних про утворення та розподіл прибутку,
виявлення та вияв дії різних факторів на прибуток; оцінка можливих
резервів дальшого росту прибутку на основі оптимізацй об’єктів
виробництва.

Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів
діяльності підприємства складена таблиця, в якій використанні дані
звітності умовного підприємства:

Показник За минулий період За звітний період % до базисного значення

Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану
вартість та акцизів. 158017

24853

154,3

Затрати на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг) 125312

171434

136,8

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг)

32750

72419

221,4

Результат від іншої реалізації 410 432 105,4

Сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій +148

-324

Балансовий прибуток 33263 72527 218,0

Чистий прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства 22813

49001

214,8

Дані таблиці показують, що в звітному періоді підприємство досягнуло
високих результатів діяльності . Балансовий прибуток виріс на 218%. І на
таку ж величину підвищився показник чистого прибутку, який залишається в
розпорядженні підприємства. Добрий фактор росту балансового прибутку —
збільшення прибутку від реалізації і відносного зниження затрат на
виробництво продукції.

Балансовий прибуток — відображає загальний фінансовий результат
фінансово-господарської діяльності підприємства.

Приведемо методику формалізованого розрахунку факторного впливу на
прибуток від реалізації продукції.

від реалізації продукції:

де Р1- прибуток звітного року;

Р0- прибуток базисного року;

Ступінь впливу на прибуток факторів визначається:

а) зміни відпускних цін на продукцію: різниця від реалізації товарної
продукції в діючих цінах і реалізації в звітному році в цінах базисного
року;

б) зміни цін на матеріали, тарифи на електроенергію і перевозок,
тарифних ставок оплати праці;

в) порушення господарської дисципліни, за допомогою аналізу економії, що
виникла внаслідок порушення стандартів технічних умов, не виконання
плану міроприємств;

г) збільшення об’єму продукції в оцінці по базовій повній собівартості;

д) збільшення об’єму продукції за рахунок структурних зрушень в стані
продукції;

е) зменшення затрат на 1 грн. продукції;

ж) зміни собівартості за рахунок структурних зрушень в складі продукції.

При аналізі прибутку важливо розділити зовнішні і внутрішні фактори.

Показники рентабельності являються відносними характеристиками
фінансових результатів підприємства. Вони вимірюють дохідність
підприємства з різних позицій і групуються у відносні з інтересами
учасників економічного процесу. При аналізі виробництва показники
рентабельності використовуються як Інструмент Інвестиційної політики та
ціноутворення. Основні показники рентабельності можна визначити в такі
групи:

показники розраховані на основі прибутку;

показники розраховані на основі виробничих активів;

показники розраховані на основі потоків наявних грошових засобів.

Факторна модель аналізу рентабельності фондів може бути такою:

Рентабельність фондів тим більша, чим більша фондовіддача основних
фондів і швидкість обороту оборотних засобів, чим нижче затрати на 1
грн. продукції і питомі затрати на економічних експериментах.

Необхідною умовою одержання прибутку являється відповідна степінь
розвитку виробництва, яка забезпечує перевищення виручки від реалізації
продукції над затратами по її виробництву і збуту.

Затрати ——> об’єм виробництва——> прибуток.

Складові цієї схеми повинні знаходитися під постійною увагою і
контролем.

Ця задача вирішується на основі організації обліку затрат по системі
директкостинг.

Особливістю цієї системи являється розподіл затрат на постійні і
перемінні, а другою особливістю є об’єднання виробничого та фінансового
обліку.

Маржинальний дохід — це різниця між виручкою від реалізації і
перемінними затратами.

Четвертою особливістю системи директкостинг — розробка методики
економіко-математичного і графічного уявлення та аналізу звітів для
прогнозування чистих доходів.

В прямокутній системі координат будується графік залежності собівартості
(затрат) і прибутку від кількості одиниць випущеної продукції.

В точці критичного виробництва (п) не має ні прибутку ні збитку.

Справа від неї заштрихована область чистих доходів. Для кожного значення
чистий прибуток визначається як різниця між величиною маржинального
прибутку і постійних витрат. Зліва заштрихована область чистих збитків.
Користуючись графіком можна провести розрахунки для аналізу залежності
«затрати — об’єм — прибуток».

В точці критичного об’єму виробництва маємо:

0*Р-0*У-С=0, де О — об’єм виробництва продукції в критичній точці;

Р — ціна одиниці продукції;

V — питомі перемінні затрати на одиницю продукції;

С — постійні витрати.

Точка критичного об’єму виробництва буде розміщена вище, якщо приріст
постійних витрат буде інтенсивним ніж степінь приросту маржинального
доходу.

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і
використанням засобів (активів) і джерелами Їх формування. Ці дані ми
знаходимо в балансі підприємства.

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства треба
згрупувати статті балансу і окремі специфічні групи по ознаці
ліквідності І терміновості зобов’язань.

Читання балансу такими систематизованими групами ведеться з
використанням методів горизонтального і вертикального аналізу.

Для деталізацій картини зміни фінансового стану підприємства складаються
таблиці для кожного розділу активу і пасиву балансу. Такі ж таблиці
призначені для аналізу структури і динаміки основних засобів і вкладень,
дебіторської заборгованості і інших активів, джерел власних засобів,
кредитів та Інших позикових засобів, кредиторської заборгованості а
інших пасивів,

Крім визначення загальної характеристики фінансового стану є ще одна
важлива задача аналізу фінансового стану — дослідження абсолютних
показників фінансової стабільності підприємства:

Враховуючи, що довгострокові кредити направляються переважно на закупку
основних засобів і капітальні вкладення.

Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних засобів і
величини власних і призначених джерел їх формування визначає
стабільність фінансового стану підприємства.

Для характеристики джерел формування засобів і затрат використовуються
декілька показників:

Наявність власних оборотних засобів:

Кожна з названих характеристик повинна бути зменшена на величину
іммобілізації оборотних засобів, при умові, якщо в розділі III актива
присутні некульові витрати не перекритті засобами фондів і цільового
фінансування, а також, якщо розрахунки з робітниками по отриманні ними
позик перевищують позики для робочих і службовців.

Для глибокого дослідження підприємства по фінансовій стабільності,
будують баланс неплатоспроможності, який включає в себе взаємозв’язані
показники:

1) загальна величина неплатежів;

2) причини неплатежів;

3) джерела, що послаблюють фінансову напругу.

При повному рахунку загальної величини неплатників і джерел, що
послаблюють фінансову напругу, сума по групі 2 повинна зрівнятись із
сумою 1 і 3 групи. Для аналізу фінансового стану, платіжної дисципліни І
кредитних відношень рекомендується розглядати далі показники в динаміці
(наприклад поквартальне).

Сформулюємо основні пункти методики аналізу не використаних
товарно-матеріальних цінностей:

1) на основі нормативів по видах матеріалів, виділяються зверхнормативні
запаси по видах товарно-матеріальних цінностей ранжируються по аболютній
величині;

2) в відділі обліку матеріальних цінностей, по тих складах, де знайдено
значні зверхнормативні залишки, вибираються карточки складського обліку;

3) шляхом порівняння залишків на кінець минулого року з річними втратами
запасу виявляються лишні матеріальні ресурси робиться оцінка залишкового
запасу даного виду;

4) об’єднуються дані про залишки та рух запасів по тих матеріалах, де
мають місце значні відхилення від норми;

5) об’єднуються дані по всіх складах;

6) розрахункова обробка даних і пред’явлення результатів у вигляді
аналітичної таблиці;

7) визначається експерти для оцінки стану залежаних товарних цінностей;

8) проводиться експертна оцінка і висовується пропозиції що до їх
залучення в господарський оборот або реалізацію.

Потреба в аналізі ліквідності балансу виникає в умовах ринку в зв’язку з
посиленням фінансових обмежень і необхідністю оцінки кредитоспроможності
підприємства. Ліквідність балансу визначається як степінь покриття
зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких в
грошову форму відповідає терміну погашення зобов’язань. Ліквідність
активів — обернена ліквідності балансу по часу перетворення активів в
грошові засоби. Чим менше йде на це часу, тим більша його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу оформляється таблицею, в якій дані результати
груп активу і пасиву, що враховані на початок і кінець звітного періоду.

Співвідношення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізованих активів
з найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами,
дозволяє вияснити поточну ліквідність.

А порівняння вільно реалізованих активів з довгостроковими і
середньостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому використовують
формулу:

Загальний показник ліквідності балансу показує відношення суми всіх
ліквідних засобів підприємства до суми всіх платіжних зобов’язань, при
умові, що різні групи ліквідних засобів і платіжних зобов’язань входять
в вказані суми з ваговими коефіцієнтами.

Фінансові коефіцієнти являють собою відносні показники фінансового стану
підприємства. Згідно класифікації Н. А. Блатова відносні показники
фінансового стану поділяють на коефіцієнти розприділення і коефіцієнти
координації.

Аналіз фінансових коефіцієнтів заключається в порівнянні їх значень з
базовими величинами, а також в вивченні їх динаміки за звітний період і
за декілька років.

Система відносних фінансових коефіцієнтів може бути поділена на ряд
характерних груп:

1. Оцінка рентабельності підприємства;

1.1 Загальна рентабельність=(валовий (балансовий) дохід/середня вартість
майна)* 100%;

1.2 Чиста рентабельність (власного капіталу підприємства)=(чистий
прибуток підприємства/середня вартість майна)* 100%;

1.3 Чиста рентабельність власного капіталу=(чистий прибуток
підприємства/середня веичина власного капіталу)* 100%;

1.4 Загальна рентабельність виробничих фондів=(власний прибуток/середня
вартість основних виробничих і матеріальних активів)* 100%. 2. Оцінка
ефективності управління або прибутковості продукції

2.1 Чистий прибуток на 1 грн. обороту=(чистий прибуток
підприємства/продукція (оборот))* 100%;

2.2 Прибуток від реалізації продукції на 1 грн. реалізації==(прибуток
від реалізації продукції/продукцію (оборот))* 100%;

2.3 Пприбуток від всієї реалізації = (прибуток від всієї
реалізації/продукція (оборот))* 100%;

2.4 Загальний прибуток на 1 грн. обороту=(валовий
прибуток/продукція (оборот))* 100%;

3. Оцінка ділової активності або капіталовіддачі:

Загальна капіталовіддача=продукція/середня вартість майна.

4. Оцінка ринкової стабільності;

4.1 Коефіцієнт автономії рівний долі джерел власних засобів і загальній
сумі балансу. Нормальне мінімальне значення цього

4.2 Коефіцієнт відношення позичених і власних засобів (К з/с) =
відношення величини зобов’язання підприємства до величини його власних
засобів К 1/с=1/11-1.

5. Оцінка ліквідності балансу як основа платоспроможності. 5.1
Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

5.2 коефіцієнт поточної ліквідності:

З врахуванням платежів, а також порушень внутрішньої фінансової
дисципліни і внутрішніх неплатежів фінансовий стан підприємства може
бути охарактеризовано:

1) абсолютна і нормальна стабільність фінансового стану;

2) нестабільний фінансовий стан;

3) кризовий фінансовий стан підприємства.

Одним із категорій ринкового господарства являється банкрутство або
неспроможність господарюючих суб’єктів.

Під банкрутством розуміють його не спроможність фінансувати поточну
операційну діяльність.

Показниками для оцінки задовільної структури балансу підприємства є:

1) коефіцієнт поточної ліквідності:

2) коефіцієнт забезпеченості власними засобами:

3) коефіцієнт відновлення (витрати) платоспроможності.

Де К — значення коефіцієнтів поточної ліквідності в кінці звітного
періоду;

Кн — значення коефіцієнтів поточної ліквідності в початку звітного
періоду;

Т — звітний період в місяцях;

У — періодів відновлення (витрати) платоспроможності.

При витрат, коефіцієнті = 3 місяці.

В системі комплексного фінансового аналізу по даних звітності важливе
місце займає комплексна оцінка економічної ефективності підприємства,
його фінансового стану.

Оцінка діяльності підприємства проводиться в два етапи:

1) визначення основних напрямків аналізу;

2) підведення підсумків аналізу,

В умовах ринкової економіки підприємницької діяльності в об’єктивній та
достовірній інформації про платоспроможність, конкурентноздатність і
надійність своїх партнерів.

Широко відомий метод бальної оцінки в такий метод, як рейтингова оцінка
входить чотири групи показників:

1) показники рентабельності;

2) ефективність управління;

3) показники оцінки ділової активності;

4) показники оцінки ліквідності підприємства.

Рейтингова оцінка являється порівняльною, вона враховує реальні
досягнення всіх суб’єктів, вона робить кількісною виміркою оцінку
надійності ділового партнера, яка проводиться по результатах його точної
та попередньої діяльності.

Фінансовий аналіз являється пластичним інструментом в руках керівників
підприємств. Разом з тим, аналіз фінансового стану не може виявити
причини зміни стану, а його висновки носять короткостроковий характер в
силу постійних змін фінансового стану, що особливо характерно для малих
підприємств чи фірм.

В теперішній час повний аналіз фінансового стану підприємства
використовуються в основному в організаціях, які об’єднують велику
кількість незалежних власників (акціонерні товариства, інвестиційні
фонди, бюджетні організації і т. д.).

АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК

За результатами проведення аудиту приватної фірми «Зевс»

(назва суб’єкта, що перевіряється)

згідно з договором №43 від 19 лютого 2000 року аудитором Кіношевським О.
В .

(призвіще, ім’я по-батькові)

сертифікат аудитора №145, виданий рішенням аудиторської палати України
№14548 від 25 січня 1997 року.

фірми Аудиторська допомога

(назва аудиторської фірми)

яка здійснює аудиторську діяльність на підставі ліцензії №4432, видана
Аудиторською палатою України 25 лютого 1997 року, проведено аудиторську
перевірку приватної фірми «Зевс»

(назва підприємства, що перевіряється)

фінансового обліку і звітності за період з і січня 1999 року по І січня
2000 року.

Аудитором перевірено таку документацію: «Річний баланс підприємства та
карточки складського обліку».

Аудитор керувався законодавством України у галузі господарської
діяльності та оподаткування, встановленим порядком ведення
бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності національними
нормами аудиту з урахуванням міжнародних норм і стандартів.

У результаті проведення аудиту встановлено таке:

Подана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад активів
І пасивів підприємства, що перевіряється.

Господарсько-фінансова діяльність здійснюється з чинним
законодавством, прийнята система бухгалтерського обліку відповідає
законодавчим і нормативним вимогам.

Фінансова звітність складається на основі дійсних даних бухгалтерського
обліку і достовірно відображає фактичне становище на 1 січня 1999 року
по 1 січня 2000 року.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аудит — А. Д. Шерешет, Москва. 1995 рік.

2. Аудит та аудиторська діяльність — за редакцію Л. С. Шатковська, Київ
-1996 р.

3. Аудит «Практическое пособие» А. Н. Кузьминского, Київ — 1996 рік.

4. Білуха М. Т. «Аудит у бізнесі» (1995 рік).

5. Журнал «Бухгалтерський облік і аудитах10, 1995 рік.

6. Курс аудиту М. Т. Білуха. Вища школа, київ — 1998 рік.

7. Станіток П. С. «Основи аудиту». 1996 рік.

Похожие записи