Банківська система: принципи побудови, цілі, механізм функціонування

Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, які
здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій. Під терміном
«БАНК» розуміють установу, яка створена для залучення грошових коштів і
розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності і
терміновості.

Основне завдання банку — здійснювати посередництво в переміщенні коштів
від кредиторів до позичальників.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА — організаційна сукупність різних видів банків у їх
взаємозв’язку, яка існує в тій чи іншій країні в цілком визначений
історичний період.

Залежно від впорядкованості банків, відповідно до діючого банківського
законодавства розрізняють два основних типи побудови банківської
системи:

• однорівнева банківська система;

• дворівнева банківська система

Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв’язки між
банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у
країні (включаючи й центральні банки), перебувають на одній ієрархічній
сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового
обслуговування клієнтури.

Такий принцип побудови банківської системи характерний для економічно
слаборозвинених країн, а також для країн з тоталітарним,
адміністративно-командним режимом управління.

Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою
економікою, складається з двох рівнів.

Верхній рівень — центральні (емісійні) банки, які є банками в повному
значенні цього слова лише для двох категорій клієнтів: банківських
інститутів та урядових структур.

Нижній рівень — комерційні банки, клієнтами яких є підприємства,
організації, населення.

Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська
система. За такою системою відносини між банками будуються в двох
площинах: по вертикалі і по горизонталі.

По вертикалі — це відносини підпорядкування між центральним банком, як
керівним органом усієї банківської системи, і комерційними банками.

По горизонталі — це відносини рівноправного партнерства та конкуренції
між комерційними банками.

Як відомо, в Україні з 1987 року почалася реформа банківської справи,
яка завершилася ухваленням у березні 1991 року Закону України «Про банки
і банківську діяльність». Згідно з цим Законом, в Україні було закладено
основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає:

Верхній рівень — Національний банк України як центральний банк країни,
головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і
відповідає за управління всією грошово-кредитною системою.

Нижній рівень — мережа комерційних банків, які за умови здорової
конкуренції покликані задовольнити населення країни і народне
господарство щодо банківських послуг і створити для стабілізації та
поступового піднесення національної економіки.

Центральним банкам, або банкам першого рівня, притаманні функції
резервної системи: 1) емісія кредитних грошей

і контроль за грошовим обігом у країні, кредитно-розра-Іхункове
обслуговування інших кредитних інститутів, тобто виконання ролі «банку
банків»; 2) кредитно-розрахункове обслуговування держави; 3) реалізація
грошово-кредитної політики і регулювання на цій основі економічних
процесів.

Комерційні банки є багатофункціональними установами, що займаються
практично всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов’язаних з
обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів

Банківська система в умовах ринку функціонує на основі певних умов.

Функції банківської системи:

1) Трансформаційна — зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи
вільні кошти і передаючи їх різним суб’єктам, банки мають можливість їх
трансформовувати (змінювати) на різні строки, розміри, що зменшує
фінансові ризики.

2) Функція створення грошей і регулювання грошової маси.

3) Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку
(стабілізаційна), яка проявляється:

• у прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, що регламентують
діяльність усіх ланок банківської системи — від центрального банку до
вузькоспеціалізованих комерційних банків;

• у створенні дійового механізму державного контролю і нагляду за
дотриманням цих законів та за діяльністю банків узагалі.

Необхідність існування банківської системи визначається двома групами
причин:

1) потребою здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської
діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків Із
загально-суспільними інтересами — забезпечення сталості грошей і
стабільності роботи всіх банків;

2) забезпечення збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і
в кожному з його секторів. Банки при цьому повинні керуватися не тільки
своїми комерційними інтересами, а й вимогами системи в цілому.

Становлення та розвиток банківської системи України

Після прийняття Декларації про державний суверенітет України в 1991 році
постало питання щодо створення власної фінансово-кредитної системи.

Постановою Верховної Ради України від 20 березня 1991 року «Про порядок
введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність»» було
оголошено власністю України Український республіканський банк Держбанку
СРСР, Український республіканський банк державного комерційного
промислово-будівельного банку «Укрпромбанк», Український
республіканський банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський
банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережами, обчислювальними центрами, з
усіма активами і пасивами. Згідно з цією постановою на базі Українського
республіканського банку Держбанку СРСР було створено Національний банк
України з його регіональними управліннями.

За час свого існування банківська система пройшла два етапи

І етап — (1991-1993 рр.) — етап активного становлення та розвитку
банківської системи;

II етап — (1993-1998 рр.) — етап стагнації та зростання банківської
кризи.

Негативні наслідки 1-го етапу.

• реформування банківської системи випереджало реформування економіки і
як наслідок — тіньові обороти капіталу, відплив капіталу за кордон;

‘ призупинено створення законодавчої бази щодо банківської системи;

• Національний банк України не створив системи страхування депозитів і
кредитів.

Негативні наслідки ІІ-го етапу — етапу стагнації і кризи.

• скорочення кількості банків;

• гальмування зростання банківського капіталу;

‘ погіршення фінансового стану банків.

Причини кризових явищ банківської системи.

• криза реальної економіки;

• грошово-кредитна політика Національного банку України;

• внутрішньобанківські фактори.

Аналіз стану банківської справи в Україні дає можливість виявити
декілька проблем, вирішення яких сприятиме виходу із кризи комерційних
банків і створенню в Україні банківської системи ринкового зразка.

Проблеми банківської системи України.

• нераціональна територіальна структура;

• однорідні структури комерційних банків ринкового зразка;

• недостатня загальна кількість комерційних банків;

• існування збиткових банків, які мають «негативний» кредитний портфель;

• тенденції до звуження клієнтури внаслідок спаду виробництва;

• низький рівень капіталізації банків;

• брак досвіду банківського персоналу;

• відсутність законодавчого забезпечення спектру банківських операцій;

• недосконала конкуренція в банківській справі;

• відсутність диверсифікації банківської структури;

• слабка диверсифікація діапазону продуктів та послуг;

• загальноекономічні проблеми.

У цілому розвиток банківської системи України в умовах кризових явищ,
його цілі й обмеження, а також прийняття адекватних заходів, спрямованих
на стабілізацію банківської системи.

Похожие записи