.

Банківські операції

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
2 96429
Скачать документ

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ

Кафедра грошового обігу і кредиту

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

для самостійного вивчення

дисципліни за кредитно-модульною системою організації навчального
процесу для студентів напряму підготовки “Фінанси і кредит” програми
професійної підготовки

6.050105 „Банківська справа”

Полтава – 2008

Автори: Прасолова С.П. – доцент кафедри грошового обігу і кредиту
Полтавського університету споживчої кооперації України, к. е. н.,

Вовченко О.С. – асистент кафедри грошового обігу і кредиту Полтавського
університету споживчої кооперації України.

Рецензенти: Скибенко С.Т. – доцент кафедри фінансів Полтавського
університету споживчої кооперації України, доцент, к. е. н.

Чижевська М.Б. – доцент кафедри грошового обігу і кредиту Полтавського
університету споживчої кооперації України, к. е. н.

Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри грошового
обігу і кредиту

„04” листопада 2008 р., протокол № 4

Зав. кафедрою

________________ доц. Прасолова С.П.

«Узгоджено»

Декан факультету фінансів і обліку

_______________ доц. Коросташов О.М.

«Узгоджено»

Керівник науково-методичного центру

управління якістю освітньої діяльності

_______________ проф. Огуй Н.І.

«Узгоджено»

Директор навчального центру

_______________ доц. Герман Н.В.

Зміст

1. Вступ 8

2. Навчальна програма дисципліни 10

Модуль №1. „Економічні основи функціонування банків та формування їх
ресурсів” 10

Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні 10

Тема 2. Організація діяльності банку 10

Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу 11

Тема 4. Операції банків із залучення коштів 11

Тема 5. Операції банків із запозичення коштів 12

Модуль № 2. „Розрахунково-касові, кредитні операції та операції банків з
цінними паперами” 12

Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту 12

Тема 7. Операції банків з готівкою 13

Тема 8. Операції банків з пластиковими картками 14

Тема 9. Кредитні операції банків 14

Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів
кредитів 15

Тема 11. Операції банків з цінними паперами 15

Модуль № 3. „Операції банків в іноземній валюті” 16

Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками
операцій в іноземній валюті 16

Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті 16

Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку 17

Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті 17

Модуль № 4. „Операції банків з векселями, з надання банківських послуг
та економічні основи забезпечення фінансової стійкості банку” 18

Тема 16. Операції банків з векселями 18

Тема 17. Операції з надання банківських послуг.Загальна характеристика
та види банківських послуг 19

Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку 19

3. Тематичні план дисципліни 21

4. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни семестр УІ 25

Модуль 1. Економічні основи функціонування банків та формування їх
ресурсів 25

Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні 25

Тема 2. Організація діяльності банку 29

Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу 33

Тема 4. Операції банків із залучення коштів 38

Тема 5. Операції банків із запозичення коштів 42

Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту 46

Тема 7. Операції банків з готівкою 52

Тема 8. Операції банків з пластиковими картками 55

Тема 9. Кредитні операції банків 59

Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів
кредитів 71

Тема 11. Операції банків з цінними паперами 77

Модуль 3. Семестр УІІ. Операції банків в іноземній валюті 82

Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками
операцій в іноземній валюті 82

Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті 89

Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку 96

Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті 103

Модуль 4. Операції банків з векселями, з надання банківських послуг та
економічні основи забезпечення фінансової стійкості банку 108

Тема 16. Операції банків з векселями 108

Тема 17. Операції з надання банківських послуг 113

Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку 117

5. Практичні заняття – тренінги в навчально-тренувальному банку (І-а
частина) 124

Практичне заняття-тренінг 1 124

Практичне заняття-тренінг 2 125

Практичне заняття-тренінг 3 126

Практичне заняття-тренінг 4 126

Практичне заняття-тренінг 5 127

Практичне заняття-тренінг 6 127

Практичне заняття-тренінг 7 128

Практичне заняття-тренінг 8 128

6. Термінологічний словник 130

До теми 1 130

До теми 2 132

До теми 3 135

До теми 4 138

До теми 5 141

До теми 6 144

До теми 7 149

До теми 8 152

До теми 9 152

До теми 10 157

До теми 12 167

До теми 13 170

До теми 14 175

До теми 15 176

До теми 16 178

До теми 17 182

До теми 18 187

7. Індивідуальні завдання (навчально-дослідні проекти) для самостійної
роботи студента та методичні рекомендації до їх виконання 201

8. Карта самостійної роботи студента 203

8.1. Карта самостійної роботи студента з дисципліни „Банківські
операції” для студентів, що навчаються за ППП 6.050105 „Банківська
справа” на 6 семестр 203

8.2. Карта самостійної роботи студента з дисципліни „Банківські
операції” для студентів, що навчаються за ППП 6.050105 „Банківська
справа” на 7 семестр 204

9. Порядок і критерії оцінювання знань студентів 206

9.1. Поточне оцінювання знань 206

Модуль 1. Економічні основи функціонування банків та формування їх
ресурсів 206

Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні 206

Тема 2. Організація діяльності банку 207

Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу 207

Тема 4. Операції банків із залучення коштів 207

Тема 5. Операції банків із запозичення коштів 208

Модуль 2. Розрахунково-касові, кредитні операції та операції банків з
цінними паперами 208

Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту 208

Тема 7. Операції банків з готівкою 209

Тема 8. Операції банків з пластиковими картками 209

Тема 9. Кредитні операції банків 209

Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів
кредитів 210

Тема 11. Операції банків з цінними паперами 210

Модуль 3. Операції банків в іноземній валюті 211

Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками
операцій в іноземній валюті 211

Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті 211

Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку 211

Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті 212

Модуль 3. Операції банків з векселями, з надання банківських послуг та
економічні основи забезпечення фінансової стійкості банку 212

Тема 16. Операції банків з векселями 212

Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку 213

9.2. Підсумкове оцінювання знань студентів 3

Порядок проведення екзамену 10

9.3. Загальна підсумкова оцінки з дисципліни 11

1. Вступ

Курс „Банківські операції” є базовою спеціальною дисципліною для
підготовки студентів за програмою професійної підготовки (ППП) 6.050105
„Банківська справа”.

Мета вивчення дисципліни – формування у студентів системи теоретичних
знань у сфері організації і технології здійснення комерційними банками
пасивних і активних операцій і надання банківських послуг, а також
практичних навичок у виконанні банківських операцій, пов’язаних з
кредитуванням, розрахунками, фінансуванням інвестицій та наданням своїм
клієнтам інших послуг, а також при застосуванні механізму регулювання
діяльності комерційних банків з боку центрального банку.

Завдання дисципліни “Банківські операції” полягає в тому, щоб довести до
студентів зміст завдань і функцій комерційного банку, методів проведення
банківських операцій та надання банківських послуг; навчити студентів,
користуючись отриманими знаннями, самостійно вирішувати питання
організації роботи з основних напрямків банківської діяльності,
виконувати конкретні банківські операції, аналізувати стан
кредитоспроможності позичальника, рівень фінансової стійкості банку
тощо.

Предмет курсу – це діяльність комерційних банків, пов’язана із
здійсненням операцій та наданням послуг юридичним і фізичним особам.

Курс “Банківські операції” спирається на власну логіку і зміст та має
зв’язок з попередніми дисциплінами, що є базовими для його вивчення, а
саме: „Статистика”, „Гроші та кредит”, „Фінанси”, „Економічний аналіз”
тощо.

Основні знання, які одержує студент – це опанування загальних питань
організації діяльності та функціонування комерційних банків, їх
економічної сутності, порядку створення та організацію діяльності,
структури активних і пасивних банківських операцій; порядку формування
ресурсів комерційних банків; механізму здійснення банківських операцій,
пов’язаних з кредитуванням, розрахунками, фінансуванням інвестицій та
наданням різноманітних послуг, а також економічних основ забезпечення
фінансової стійкості банку.

Основні уміння – оцінювати діяльність комерційного банку за різними
напрямками, забезпечувати раціональне використання його ресурсів,
враховувати фактори впливу на ефективність проведення комерційними
банками обслуговування клієнтів; вишукувати резерви зміцнення фінансової
стійкості банку.

Основні навички – проведення фінансових розрахунків; визначення оцінки
ефективності діяльності комерційного банку в цілому з огляду на
виконання вимог з додержання економічних нормативів, визначених
центральним банком;

При викладанні дисципліни використовується чинне законодавство України,
діючі нормативні акти НБУ, навчальні посібники і підручники,
монографічні джерела, матеріали періодичних видань, відомчі документи
тощо.

Основними формами вивчення дисципліни є аудиторна робота студентів під
керівництвом викладачів та засвоєння програмного матеріалу в процесі
самостійної роботи над законодавчими та нормативними актами,
навчально-методичною і науковою літературою, періодичними фаховими
виданнями.

Для набуття практичних навичок з питань організації діяльності
комерційних банків і здійснення ними різноманітних операцій навчальним
планом передбачаються практичні заняття з виконанням завдань, у тому
числі ситуаційних, із здійсненням фінансових розрахунків по активних і
пасивних банківських операціях

Робоча програма складена на основі нормативної навчальної програми з
курсу “Банківські операції”. Послідовність викладання матеріалу
відповідає Галузевому стандарту вищої освіти освітньо-професійної
програми за напрямом 6.030508 „Фінанси і кредит”, навчальному плану
спеціальності.

2. Навчальна програма дисципліни

Модуль №1. „Економічні основи функціонування банків та формування їх
ресурсів”

Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні

Походження, розвиток та функції комерційних банків. Банківська
діяльність: поняття, процес становлення, функції. Етапи формування
сучасної банківської системи України. Становлення, розвиток банківської
системи України та основні зовнішні чинники, які на нього впливають.

Банк як головна складова фінансово-кредитної системи. Види та
класифікація банків. Банківські об’єднання.

Створення та державна реєстрація банківських установ. Документи, які
подаються до територіального управління НБУ для його державної
реєстрації. Відокремлені структурні підрозділи банку. Порядок реєстрації
представництв іноземного банку. Форми і порядок реорганізації
банківських установ.

Тема 2. Організація діяльності банку

Організаційна структура та управління банком. Функціональна,
дивізіональна та матрична структура банку. Функції та компетенція
загальних зборів учасників банку, наглядової ради, правління (ради
директорів), ревізійної комісії, служби внутрішнього аудиту та постійно
діючих комітетів.

Сутність, основні принципи організації банківських операцій, їх
класифікація. Взаємодія структурних підрозділів банку при виробництві і
продажу банківських послуг.

Концепції управління діяльністю банку. Організація планування і контролю
роботи банку. Оптимізація внутрішньобанківського управління.

Ліцензування банківської діяльності. Передумови отримання банківської
ліцензії та умови її відкликання.

Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу

Економічна характеристика та джерела формування банківських ресурсів, їх
класифікація. Балансові та за балансові джерела формування ресурсів
банку. Поняття ресурсного потенціалу банку.

Власний капітал банку, його структура, джерела формування, функції та
значення. Структура балансового та регулятивного капіталу банку, його
вплив на формування власного капіталу банку. Характеристика фондів, що
формують його капітал. Резервні і спеціальні фонди. Роль прибутку у
формуванні власного капіталу.

Достатність капіталу банку. Фактори, що визначають достатність капіталу
банку. Основні критерії і стандарти оцінки власного капіталу банку
згідно вимог Базельської угоди. Показники нормативів капіталу для банків
України.

Тема 4. Операції банків із залучення коштів

Економічний зміст депозитних операцій, їх класифікація та загальна
характеристика. Особливості депозитних рахунків до запитання, строкових
та ощадних вкладів; їх переваги і недоліки. Особливості укладання
депозитного договору та встановлення депозитної процентної ставки.
Фактори, які впливають на рівень депозитного процента.

Механізм здійснення строкових депозитних операцій з юридичними особами.
Система страхування (гарантування) вкладів населення в банках.

Класифікація депозитів фізичних осіб, їх загальна характеристика. Права
вкладників. Правовий режим вкладників. Вклади (депозити) до запитання
фізичних осіб у банківських установах. Строкові вклади фізичних осіб до
банківської установи. Довіреність на розпорядження вкладами. Порядок
складання і використання заповітів. Порядок видачі вкладу після смерті
вкладника. Порядок розпорядження рахунками неповнолітніх та інших
клієнтів, визнаних недієздатними.

Тема 5. Операції банків із запозичення коштів

Економічний зміст операцій з недепозитного запозичення коштів, їх
загальна характеристика.

Міжбанківська торгівля ресурсами. Роль міжбанківського кредитування,
функції та структура ринку міжбанківських кредитів. Практика здійснення
операцій з міжбанківського кредитування. Особливості одержання
централізованих кредитів від НБУ. Механізми рефінансування комерційних
банків. Операції, пов’язані з отриманням (наданням) кредитів від інших
банків. Відмінність міжбанківських кредитів та депозитів.

Випуск незабезпечених боргових зобов’язань банку як засіб запозичення
ресурсів. Поняття субординованого боргу. Випуск банківських облігацій та
депозитних сертифікатів.

Модуль № 2. „Розрахунково-касові, кредитні операції та операції банків з
цінними паперами”

Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту

Характеристика платіжного обороту. Суть і принципи організації
безготівкових розрахунків. Системи і законодавча база розрахунків в
Україні. Відкриття і ведення банківських рахунків. Характеристика різних
видів рахунків.

Форми та способи безготівкових розрахунків, сфера використання і порядок
проведення розрахункових операцій. Особливості оформлення розрахункових
документів та порядок їх приймання і виконання банками: розрахунки із
застосуванням платіжних доручень та платіжних вимог-доручень; порядок
здійснення розрахунків чеками та акредитивами; примусове та договірне
стягнення (списання) коштів. Особливості розрахунків за допомогою систем
дистанційного обслуговування.

Міжбанківські розрахунки в Україні. Необхідність і види міжбанківських
розрахунків. Здійснення міжбанківських розрахунків через систему
електронних платежів (СЕП). Основні завдання, функції та принципи
організації роботи СЕП. Програмно-технологічна структура СЕП.
Особливості застосування внутрішньобанківських платіжних систем.
Здійснення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські
відносини.

Тема 7. Операції банків з готівкою

Організація готівкових грошових розрахунків. Суть і принципи організації
готівкових грошових розрахунків.

Загальна характеристика касових операцій банку. Загальні положення та
вимоги щодо касових операцій банку.

Касові операції банків з клієнтами. Види та порядок оформлення касових
операцій. Приймання та видача готівки з каси банку. Здійснення касових
операцій через банкомати. Загальні вимоги до організації діяльності
банків з перевезення готівки та інших цінностей. Особливості зберігання
грошових коштів у банку. Порядок вилучення з обігу та передавання для
дослідження сумнівних банкнот та монет.

Забезпечення касової роботи банку. Забезпечення банків зразками банкнот
та їх зберігання. Передавання готівки банками своїм філіям
(відділенням), а також між банками. Особливості формування та пакування
банкнот та монет національної валюти.

Регулювання обігу готівки банківськими установами та контроль за
веденням касових операцій. Визначення касових оборотів банків та
емісійного результату. Здавання та отримання банками підкріплень
готівкою національної валюти через територіальні управління НБУ.

Тема 8. Операції банків з пластиковими картками

Поняття, види та характеристика банківських платіжних карток. Переваги
та недоліки застосування пластикових карток у масових платежах.
Особливості впровадження Національної платіжної системи масових
електронних платежів.

Основні учасники системи карткових розрахунків, їх права та обов’язки.

Порядок видачі та обслуговування платіжних карток.

Здійснення касових операцій із застосуванням платіжних карток.
Здійснення касових операцій через банкомати. Особливості виплати
заробітної плати з використанням платіжних карток.

Технологія безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток.
Механізм здійснення розрахунків при купівлі товару з використанням
платіжних карток. Порядок операцій еквайрінгу при розрахунках платіжними
картками за товари (послуги). Порядок розрахунків платіжними картками за
кліринговою схемою міжбанківських розрахунків.

Тема 9. Кредитні операції банків

Сутність, принципи та функції кредиту, його роль в економіці. Форми та
види банківського кредиту. Організація кредитної діяльності банку.
Особливості укладення кредитних договорів. Поняття кредитного портфеля
банку та його якісна характеристика.

Організація банківського кредитування. Поняття і складові кредитної
політики банку. Методи надання та способи погашення кредиту. Етапи
процесу банківського кредитування. Плата за кредит та фактори, що на неї
впливають. Методи ціноутворення на банківські позики.

Кредитний ризик та методи управління ним. Методи розрахунку величини
кредитного ризику. Система оцінки кредитоспроможності позичальника
банку. Основні засади проведення оцінки кредитоспроможності
позичальників зарубіжними банками. Форми забезпечення повернення
банківських кредитів, їх поняття та загальна характеристика. Застава як
вид забезпечення. Порука та гарантія. Страхування. Особливості
нарахування неустойки, пені та штрафів. Особливості формування резервів
на покриття можливих втрат за кредитними операціями банку.

Методи управління проблемними кредитами.

Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів
кредитів

Особливості механізму надання та погашення споживчого банківського
кредиту. Консорціальний кредит. Особливості кредитування у формі
овердрафту.

Особливості кредитування малого та середнього бізнесу. Особливості
кредитування підприємств АПК. Система пільгового кредитування
підприємств АПК.

Інвестиційне кредитування. Методи оцінки доцільності та ефективності
інвестиційного проекту. Іпотечне кредитування та перспективи його
розвитку в Україні. Особливості операцій з надання і погашення інших
видів кредитів.

Тема 11. Операції банків з цінними паперами

Поняття інвестиційних операцій банків. Характеристика цінних паперів та
видів банківської діяльності на фондовому ринку. Класифікація та види
банківських операцій з цінними паперами. Операції з цінними паперами, що
підлягають ліцензуванню.

Емісійні операції банків. Поняття емісії цінних паперів та емісійної
діяльності банків. Розміщення акцій та їх обіг. Операції банків з
облігаціями власної емісії. Депозитні (ощадні) сертифікати банків як
інструмент емісійних операцій.

Інвестиційні операції банків з цінними паперами. Економічна
характеристика інвестиційних портфелів цінних паперів. Загальні принципи
оцінки цінних паперів у портфелях банку.

Посередницькі (комісійні, клієнтські) операції банків з цінними
паперами, їх загальна характеристика. Депозитарні операції комерційних
банків. Заставні операції банків з цінними паперами. Механізм проведення
брокерських операцій. Операції у ролі інфраструктурних (професійних)
учасників ринку цінних паперів.

Ризики, пов’язані з діяльністю банків на ринку цінних паперів та засоби
захисту від них.

Модуль № 3. „Операції банків в іноземній валюті”

Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками
операцій в іноземній валюті

Економічні та організаційні основи здійснення валютних операцій. Валютні
цінності та валютний ринок. Види та учасники валютного ринку.
Класифікація валютних операцій.

Порядок відкриття та ведення валютних рахунків юридичних осіб-резидентів
та представництв юридичних осіб-нерезидентів в уповноважених банках.
Відкриття та обслуговування рахунків в іноземній валюті фізичних осіб.

Способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті.
Сутність кореспондентських відносин. Основний зміст та мета встановлення
кореспондентських відносин. Критерії вибору банку-кореспондента. Порядок
відкриття та режим функціонування кореспондентських рахунків. Електронні
системи міжнародних міжбанківських платежів.

Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті

Сутність торговельних валютних операцій та їх класифікація.

Економічні основи міжнародних розрахунків. Форми міжнародних
розрахунків: суть, види, загальна характеристика. Банківський переказ.
Інкасова форма розрахунків. Документарний акредитив. Оплата товарів
(робіт, послуг) з використанням пластикових карток, чеків та векселів.

Банківське кредитування експортно-імпортних операцій. Загальна
характеристика та класифікація міжнародних кредитів. Типи і виплати
відсотків за міжнародним кредитом. Особливості банківського кредитування
міжнародної діяльності.

Контроль уповноважених банків за міжнародними розрахунковими операціями
своїх клієнтів.

Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку

Сутність, функції та учасники міжбанківського валютного ринку. Права та
обов’язки суб’єктів ринку. Поняття та види валютної позиції банку.

Касові торговельні валютні операції. Угоди типу тод, том та
спот.д.окументи, що є підставою для купівлі іноземної валюти на
міжбанківському валютному ринку. Особливості купівлі, обміну іноземної
валюти за торговельними, неторговельними та за операціями, пов’язаними з
рухом капіталу.

Строкові торговельні валютні операції. Форвардні угоди. Валютні
ф’ючерси. Валютні опціони. Валютні угоди „своп”. Валютний арбітраж: види
і техніка здійснення.

Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті

Загальна характеристика неторговельних операцій комерційних банків.
Нормативні правила здійснення неторговельних валютних операцій.

Загальні умови здійснення та класифікація операцій уповноважених банків
з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти. Етапи проведення обмінних
операцій. Особливості конвертації готівкової іноземної валюти різних
іноземних держав. Крос-курс.

Операції фізичних осіб з дорожніми чеками, що номіновані в іноземній
валюті. Операції з кредитними картками. Операції з приймання на інкасо
банкнот іноземних держав та іменних чеків. Перекази готівкової та
безготівкової іноземної валюти фізичними особами. Відправлення переказів
в іноземній валюті.

Модуль № 4. „Операції банків з векселями, з надання банківських послуг
та економічні основи забезпечення фінансової стійкості банку”

Тема 16. Операції банків з векселями

Характеристика сутності векселя та організації вексельного обігу в
Україні. Класифікація операцій банку у сфері вексельного обігу.

Кредитні операції банків з векселями. Урахування векселів. Вексельне
переврахування та вексельна перезастава. Рефінансування НБУ банківських
установ за допомогою векселів. Особливості кредитування під заставу
векселів. Онкольний кредит.

Торговельні операції з векселями.

Гарантійні операції з векселями. Авалювання векселів. Видача гарантій
під забезпечення оплати векселів.

Розрахункові операції банків з векселями. Оформлення заборгованості
векселями. Розрахунки з використанням векселів.

Комісійні та довірчі операції з векселями. Інкасування векселів. Оплата
векселів, у яких банк виступає особливим платником (доміциліантом).
Зберігання векселів. Купівля, продаж і обмін векселів за дорученням.

Організація роботи з векселями в банку. Особливості проведення
експертизи векселів.

Тема 17. Операції з надання банківських послуг.Загальна характеристика
та види банківських послуг

Лізингові операції. Сутність та економічне значення лізингу.
Класифікація видів лізингу та принципи розвитку лізингового бізнесу.
Види лізингових платежів та методика їх розрахунку. Ризики лізингових
операцій.

Факторингові операції. Основні поняття та елементи факторингу.
Класифікаційна характеристика видів та форм факторингу. Механізм
здійснення факторингової операції. Факторинг у зовнішньоекономічній
діяльності. Вартість факторингової послуги. Ризики, що виникають при
здійсненні факторингової операції.

Форфейтинг. Основні поняття та елементи форфейтингу. Механізм здійснення
та вартість форфейтингової операції. Ризики, пов’язані зі здійсненням
форфейтингової операції.

Гарантійні послуги банків. Посередницькі, консультаційні та інформаційні
послуги.

Довірчі (трастові) послуги.

Організація послуг щодо зберігання цінностей у банку.

Операції банку з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Банки
як суб’єкти ринку дорогоцінних металів. Загальна характеристика
банківських операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням.

Фінансовий інжиніринг.

Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку

Сутність фінансової стійкості комерційного банку та способи її
забезпечення.

Економічні нормативи регулювання діяльності банків та нагляд за їх
дотриманням.

Ліквідність та платоспроможність банку. Оцінка ресурсної бази банку з
позицій ліквідності та забезпеченості потреб банку в ліквідних засобах.

Основні підходи щодо управління банківськими ризиками. Поняття та мета
процесу управління банківськими ризиками. Етапи процесу управління
банківськими ризиками. Організаційна структура ризик-менеджменту банку.

Порядок формування і використання резервів для покриття можливих втрат
банку від активних операцій. Резервний фонд комерційного банку. Резерв
для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку. Порядок
формування і використання резервів для відшкодування можливих втрат від
дебіторської заборгованості і від операцій з цінними паперами.

Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності.

Прибутковість банку: поняття та оцінка. Засоби підвищення продуктивності
діяльності банку.

3. Тематичні план дисципліни

„БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ” для студентів спеціальності 6.050105 „Банківська
справа”

НАЗВА ТЕМИКІЛЬКІСТЬ ГОДИН ЗА ВИДАМИ ЗАНЯТЬ
УсьогоАудиторніПозааудиторнілекціїпрак-

тичніІндивіду-ально-консультативна роботасамостійна робота
студентів123456Модуль 1. Економічні основи функціонування банків та
формування їх ресурсів (теми 1 – 5) Тема 1. Види банків і порядок їх
створення в Україні152229Тема 2. Організація діяльності банку152229Тема
3. Операції банків з формування власного капіталу1722310Тема 4. Операції
банків із залучення коштів2144310Тема 5. Операції банків із запозичення
коштів1622210Модульна контрольна робота8—8 Разом по модулю
19212121256Модуль 2. Розрахунково-касові, кредитні операції та операції
банків з цінними паперами (теми 6 – 11) Тема 6. Операції банків з
обслуговування платіжного обороту2364310Тема 7. Операції банків з
готівкою1722310Тема 8. Операції банків з пластиковими картками152229Тема
9. Кредитні операції банків2144310Тема 10. Особливості операцій з
надання і погашення окремих видів кредитів152229Тема 11. Операції банків
з цінними паперами2364310Модульна контрольна робота10—10 Разом по
модулю 212422181668Разом за УІ семестр216343028124Модуль 3. Операції
банків в іноземній валюті (теми 12 – 15) Тема 12. Економіко-правові та
організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті

12

2

2

3

5

Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті142435Тема 14.
Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку142435Тема
15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті132425Модульна
контрольна робота8—8 Разом по модулю 3618141128Модуль 4. Операції
банків з векселями, з надання банківських послуг та економічні основи
забезпечення фінансової стійкості банку (теми 16 – 18) Тема 16. Операції
банків з векселями142435Тема 17. Операції з надання банківських послуг.
184635Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості
банку184635Модульна контрольна робота та підготовка до екзамену8—8
Разом по модулю 4581016923Практичні заняття – тренінги в
навчально-тренувальному банку25-16-9Разом за УІІ семестр14418462060Разом
по дисципліні360527648184

4. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни семестр УІ

Модуль 1. Економічні основи функціонування банків та формування їх
ресурсів

Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні

1.1. Методичні поради до вивчення теми

Розглядаючи дану тему, спочатку варто розглянути походження, розвиток та
функції комерційних банків, зокрема процес становлення банківської
системи України.

Необхідно зазначити, що побудова банківської системи України за
дворівневим принципом передбачає функціонування банків другого рівня,
які обслуговують юридичних і фізичних осіб і діють на основі наступних
принципів:

комерційний розрахунок;

діяльність у межах реально наявних ресурсів;

повна економічна самостійність;

економічна відповідальність за результати діяльності;

побудова взаємовідносин з клієнтурою на партнерських засадах;

підбір висококваліфікованих кадрів;

державний контроль за банківською діяльністю.

Діяльність банків другого рівня регулюється Законом України «Про банки і
банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ, згідно з яким
«банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії
Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції:
залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та
розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на
власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та
юридичних осіб».

При вивченні даної теми студент має ознайомитися з видами банків, що
функціонують в Україні і класифікуються залежно від наступних критеріїв:
форми власності, організаційно-правової форми, величини активів, розміру
статутного капіталу, частки іноземного капіталу, обсягу зобов’язань,
секторів ринку, наявності і кількості банківських установ, діапазону
операцій та ін.

Також слід приділити достатньо уваги видам банківських об’єднань, до
яких відносяться банківські корпорації, банківські холдингові групи,
фінансові холдингові групи та з якою метою вони створюються. Крім цього,
процес капіталізації веде до структурної реорганізації банків. В Україні
реорганізація здійснюється через злиття, приєднання, поділ, виділення та
перетворення.

У процесі вивчення даної теми студент повинен ознайомитися із процедурою
реєстрації банку чи банківського об’єднання в нашій державі.

Державна реєстрація банку – це надання банку статусу юридичної особи. В
Україні банки створюються з дозволу Національного банку України
внесенням відповідного запису до Державного реєстру банків. Процедура
реєстрації банку регламентується положенням НБУ «Про порядок створення,
державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв,
відділень», затвердженим постановою Правління НБУ від 31 серпня 2001 р.
№ 375. Варто також приділити увагу пакету документів, який необхідно
подавати до територіального управління НБУ за місцем створення банку для
його реєстрації.

Остаточне рішення про можливість створення банку приймає Правління НБУ.
Причому з моменту отримання Національним банком України повного пакета
документів до моменту прийняття такого рішення має пройти не більше
трьох місяців. У разі відмови у державній реєстрації банку Національний
банк надає уповноваженій особі своє мотивоване рішення з обґрунтуванням
причин відмови.

Необхідно засвоїти особливості реєстрації банків з іноземним капіталом,
філій та представництв діючих вітчизняних банків в Україні та за її
межами, а також ознайомитися з особливостями реєстрації установ
іноземних банків в Україні.

До особливостей створення банків з іноземним капіталом слід віднести:
отримання попереднього дозволу на створення такого банку; ширший пакет
документів, на основі якого приймається рішення про реєстрацію банку;
розгляд документів, що подаються для реєстрації, крім Департаменту
реєстрації та ліцензування Юридичним департаментом та Департаментом
валютного контролю та ліцензування; внески до статутного капіталу
нерезиденти можуть здійснювати як у національній, так і в іноземній
валюті.

Варто звернути увагу на те, що усі вітчизняні банківські установи, у
тому числі філії і представництва, зобов’язані повідомляти Національному
банку України про внесення змін і доповнень в установчі документи,
положення про філію, представництво та інші документи, що підтверджують
їх реєстрацію.

1.2. План практичного заняття

Практичне заняття 1

Питання для обговорення

1. Походження, розвиток та функції комерційних банків.

2. Види та класифікація банків. Банківські об’єднання.

3. Створення та державна реєстрація банківських установ:

– розгляд документів, які подаються до територіального управління НБУ
для його реєстрації.

4. Поняття і завдання реструктуризації та реорганізації банківських
установ.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Види банківських об’єднань та мета їх створення.

Способи, що використовуються для реорганізації банків.

Процедура реєстрації банку чи банківського об’єднання.

Особливості реєстрації банків з іноземним капіталом та представництв
вітчизняних банків за межами України.

5. Особливості реєстрації установ іноземних банків в Україні.

1.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення з Законом України „Про банки і банківську діяльність”.

2. Ознайомлення з положенням про порядок створення і державної
реєстрації банків, відкриття філій, представництв, відділень, а також
банківських об’єднань.

3. Розгляд документів, які подаються до територіального управління НБУ
для реєстрації банку та його структурних підрозділів згідно положення
про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття філій,
представництв, відділень. .

1.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р.
№2121-111.

Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття
філій, представництв, відділень: Затв. постановою Правління НБУ від
31.08. 2001 р. № 375.

Положення про порядок створення і державної реєстрації банківських
об’єднань: Затв. постановою Правління НБУ від 31.08. 2001 р. № 377.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М.
Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. –
К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків:
Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції:
Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. –
208с.

Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку: Навч.
посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 608с.

Тема 2. Організація діяльності банку

2.1. Методичні поради до вивчення теми

При вивченні даної теми в першу чергу слід засвоїти організаційну
структуру банку. Вона визначається двома основними моментами: структурою
управління банком та структурою його функціональних підрозділів та служб
і може бути функціональної, дивізіональною чи матричною.

Студент має з’ясувати основні функції та повноваження окремих органів
управління банком з різною формою власності та організаційно-правовою
формою діяльності, а також зрозуміти специфіку вищого органу управління
банків з державною і недержавною формою власності.

Згідно з положеннями Законів України «Про господарські товариства» та
«Про банки і банківську діяльність» структура управління банків з
недержавною формою власності включає в себе вищий орган управління
(загальні збори акціонерів (учасників)), виконавчий орган (правління),
контрольний орган (ревізійна комісія) та спостережний орган (спостережна
рада). Структура управління державним банком складається з вищого органу
управління (наглядова рада), виконавчого органу (правління) та
контрольного органу (ревізійна комісія).

Слід приділити достатньо уваги структурі функціональних підрозділів та
служб банку. Незалежно від виду банку, його масштабності, спеціалізації
та обсягу виконуваних операцій всі вони обов’язково створюють
функціональні підрозділи, які виконують базові банківські операції. Так,
виконання депозитних операцій та операцій з кредитного і
розрахунково-касового обслуговування вимагає створення усіма банками
депозитних та кредитних підрозділів, підрозділів з питань аналізу та
управління ризиками і підрозділів, що здійснюють розрахунково-касове
обслуговування клієнтів.

При розгляді структури функціональних підрозділів та служб банку,
необхідно відмітити існування постійно діючих комітетів, таких як:
кредитний, тарифний та комітет з управління активами та пасивами. Вони
створюються для забезпечення додаткових заходів щодо управління ризиками
і захисту інтересів вкладників, інших кредиторів та інвесторів.

Поряд з підрозділами, що виконують базові банківські операції та
забезпечують управління ризиками, в банківських установах створюється
цілий ряд інших підрозділів: валютних операцій, операцій з цінними
паперами, з управління філіями, з аналізу та прогнозування діяльності
банку й маркетингових досліджень.

Також банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, які не
виконують суто банківських операцій, але їх функціонування забезпечує
нормальну діяльність банківської установи. Це бухгалтерія., підрозділи
роботи з персоналом, фінансовий, юридичний,
адміністративно-господарський підрозділи, підрозділи експлуатації та
програмної підтримки комп’ютерної техніки.

У процесі вивчення даної теми необхідно зрозуміти економічний зміст
окремих банківських операцій, засвоїти порядок їх відображення у балансі
банку і визначити види активних та пасивних операцій банку.

Пасивні операції – це дії банку з мобілізації ресурсів для проведення
активних операцій. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні
операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених
(недепозитних) ресурсів. Пасивні операції банку із мобілізації власних
ресурсів формують власний або балансовий капітал банку. Операції з
мобілізації залучених та запозичених ресурсів формують зобов’язання
банків перед його вкладниками, кредиторами та інвесторами. Оскільки за
вартістю активи балансу збігаються з пасивами, балансовий капітал банку
визначається як залишкова вартість активів за вирахуванням зобов’язань.

Активні операції – це дії банку з розміщення мобілізованих ресурсів у
депозити, кредити, цінні папери, інвестиції, основні засоби і
товарно-матеріальні цінності з метою отримання доходу.

Крім цього, у діяльності банків є позабалансові операції, які не
належать до активних чи пасивних, оскільки їх проведення не пов’язане із
залученням чи розміщенням ресурсів. Їх виділяють в окрему групу
банківських операцій – банківські послуги. Банки, які мають спеціальний
дозвіл, можуть проводити операції в іноземній валюті. Незалежно від
того, активні, пасивні це операції чи комісійно-посередницькі, їх
називають валютними операціями банку.

Розглядаючи дану тему, необхідно ознайомитися з процедурою ліцензування
банківської діяльності в Україні. Ліцензування має на меті обмежити
здійснення банківських операцій тільки тими юридичними особами, які
мають дозвіл на їх проведення від уповноваженого органу. Питання про
можливість видачі банківської ліцензії розглядається спочатку
територіальним управлінням НБУ за місцем реєстрації банку на підставі
клопотання банку за умови наявності документів, які підтверджують
дотримання встановлених Законом «Про банки і банківську діяльність»
вимог. У разі дотримання визначених вимог банку надається ліцензія на
право виконання певних операцій. Але для здійснення окремих операцій
банк має отримати письмовий дозвіл на виконання окремих операцій.

Банки в межах отриманої ліцензії на здійснення банківських операцій
можуть видавати своїм філіям дозвіл на право здійснення визначених
головним банком операцій у межах дозволених Національним банком України.

Необхідно враховувати, що існують такі операції, які за чинним
законодавством банкам забороняється виконувати, а саме: діяльність у
сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації
пам’ятних, ювілейних та інвестиційних монет), та страхування (крім
виконання функцій страхового посередника).

2.2. План практичного заняття

Практичне заняття 2

Питання для обговорення

1. Організаційна структура та управління банком. Функції та компетенція
загальних зборів учасників банку, наглядової ради, правління (ради
директорів) та ін. .

2. Банківські операцій, їх класифікація. Взаємодія структурних
підрозділів банку при виробництві і продажу банківських послуг.

3. Передумови отримання банківської ліцензії та умови її відкликання.

4. Концепції управління діяльністю банку.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Структура управління банком.

Функції та повноваження окремих органів управління банків з різною
формою власності.

Структура функціональних підрозділів та служб банку.

Економічний зміст основних активних та пасивних банківських операцій.

Особливості комісійно-посередницьких операцій банку.

6. Відмінність між банківською ліцензією і письмовим дозволом, сфера їх
застосування.

2.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Побудова та аналіз схематичного балансу комерційного банку.

2. Ознайомлення з положенням про порядок видачі банкам банківських
ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.

3. Ознайомлення з інструкцією про порядок виконання контролю та
отримання ліцензії по експортних, імпортних та лізингових операціях.

2.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р.
№2121-111.

Інструкція про порядок виконання контролю та отримання ліцензії по
експортних, імпортних та лізингових операціях: Затв. постановою
Правління НБУ від 24.03. 1999 р. № 136.

Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових
дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій: Затв. постановою
Правління НБУ від 17.07. 2001 р. № 275.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М.
Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. –
К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків:
Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції:
Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. –
208с.

Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку: Навч.
посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 608с.

Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу

3.1. Методичні поради до вивчення теми

Засвоєння даної теми вимагає від студентів вивчення економічної
характеристики та джерел формування банківських ресурсів, адже основою
діяльності банків слугують сформовані ними ресурси. За своїм економічним
змістом банківські ресурси не однорідні, їх можна класифікувати за
різними ознаками. Найпоширенішою є класифікація банківських ресурсів на
залучені, позичені та власні ресурси банку.

Необхідно розуміти, що власні ресурси відіграють визначальну роль у
процесі створення та майбутньої діяльності банку. Тож власний капітал –
грошові кошти та виражена у грошовій формі частина майна, які належать
його власникам, забезпечують економічну самостійність та фінансову
стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та
надання послуг з метою одержання прибутку.

Виходячи з цього, можна визначити функції власного капіталу – захисну,
регулюючу та забезпечення оперативної діяльності банку. Варто відмітити,
що багатофункціональне призначення власного капіталу робить його
неоднорідним за своїм складом.

Краще зрозуміти сутність власного капіталу дає змогу класифікація його
за різними ознаками, такими як: організаційно-правова форма діяльності
банку, форма інвестування, форма власності, резидентність, характер
використання власниками, характер використання в банківській діяльності,
спосіб розрахунку, порядок та джерела формування.

Необхідно враховувати, що залежно від способу розрахунку виокремлюють
балансовий та регулятивний власний капітал.

Балансовий власний капітал розраховується як різниця між балансовою
вартістю активів та зобов’язань банку.

Регулятивний власний капітал використовується для обчислення економічних
нормативів діяльності банків та деяких інших потреб. При його розрахунку
за основу береться балансовий власний капітал, який потім коригується на
різноманітні статті балансу, що характеризують банківські ризики.
Алгоритм розрахунку розміру регулятивного власного капіталу має такий
вигляд:

РВК = ОК + ДК – В,

де РВК – регулятивний власний капітал банку;

ОК – основний капітал, зменшений на суму недосформованих резервів за
активними операціями банку;

ДК – додатковий капітал банку;

В – відвернення.

Виходячи з порядку і джерела формування слід розрізняти: статутний
капітал, резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви,
нерозподілений прибуток, субординований капітал.

Найважливішою складовою власного капіталу банку є його статутний
капітал, який являє собою вартість вкладів засновників (учасників)
банку, що передаються йому власниками вкладів у повне господарське
відання з метою формування активів банку для початку чи подальшої його
діяльності, а також гарантування інтересів вкладників і кредиторів
банку.

Актуальним є питання мінімального розміру статутного капіталу банку,
який установлюється законодавчо. В Україні вимоги щодо мінімального
розміру статутного капіталу встановлюються на момент реєстрації банку,
тобто для новостворюваних банків. Починаючи з жовтня 2006 року
мінімальний розмір статутного капіталу не може бути меншим 10 млн. євро.

До складу власного капіталу входять резервний капітал та інші спеціальні
фонди та резерви. Резервний капітал формується в процесі подальшої
діяльності банку. Він призначений для покриття непередбачених збитків за
всіма статтями активів та позабалансових зобов’язань. Наявність
резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість банку, що, у свою
чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності та зменшує
вірогідність банкрутства банку.

Резервний капітал формується в порядку, установленому загальними зборами
акціонерів (засновників, учасників). Однак розмір резервного капіталу та
щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими ніж це встановлено
законодавчо, а саме: мінімальний розмір резервного капіталу має бути не
меншим 25% регулятивного капіталу, а розмір відрахувань – меншим 5%
чистого прибутку.

Компонентом власного капіталу є загальні резерви, які створюються для
відшкодування можливих непередбачених ризиків. Крім цього, до складу
власного капіталу банку входять спеціальні фонди та резерви. Згідно з
чинним законодавством банки мають право створювати спеціальні фонди,
призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її
матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального
стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку.

Для більш повної уяви про власний капітал банку, варто відмітити, що
власний балансовий капітал банку включає такий компонент, як результат
переоцінки окремих активів, зокрема основних засобів, нематеріальних
активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж, інвестицій у
асоційовані та дочірні компанії.

Важливим джерелом формування власного капіталу є прибуток банку за
минулі та за поточний рік. Нерозподілений прибуток – це частина чистого
прибутку, яка не розподіляється, а утримується банком, як правило, з
метою реінвестування в його діяльність. Зазначений прибуток є джерелом
власного капіталу внутрішнього походження. Він створюється як залишок
чистого прибутку після нарахування дивідендів, відрахувань у загальні
резерви, резервний капітал та інші фонди, створені відповідно до рішень
загальних зборів учасників банку згідно з чинним законодавством.

Розглядаючи нерозподілений прибуток як джерело власного капіталу банку,
слід враховувати обмеження, встановлені чинним законодавством на виплату
дивідендів:

банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у
будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення
нормативу адекватності капіталу;

якщо за попередній рік діяльність банку була неприбутковою, банку
дозволяється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій
формі на суму, що не перевищує 50% від різниці між капіталом банку і
рівнем регулятивного капіталу.

Також суттєво впливає на розмір і структуру власного капіталу порядок
оподаткування дивідендів.

3.2. План практичного заняття

Практичне заняття 3

Питання для обговорення

1. Економічна характеристика та джерела формування банківських ресурсів,
їх класифікація. Поняття ресурсного потенціалу банку.

2. Власний капітал банку, його структура, джерела формування, функції.

3. Резервні, спеціальні фонди та прибуток у формуванні власного
капіталу.

4. Достатність капіталу банку. Оцінка власного капіталу банку згідно
вимог Базельської угоди.

5. Показники нормативів капіталу для банків України.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Класифікація та зміст основних видів власного капіталу банку.

Призначення і функції власного капіталу.

Порядок формування, збільшення та зменшення розміру статутного капіталу
банку.

Особливості формування резервного фонду банку.

Сутність спеціальних фондів, резервів та нерозподіленого прибутку як
складові власного капіталу банку.

6. Сутність та призначення регулятивного капіталу.

3.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі структурою власного капіталу та особливостями
формування статутного капіталу банку згідно Закону України „Про банки і
банківську діяльність”.

2. Ознайомлення з положенням про порядок формування та використання
банками резервного фонду.

3. Оцінка власного капіталу банку згідно вимог Базельської угоди.

4. Ознайомлення з показниками нормативів капіталу для банків України
згідно вимог інструкції про порядок регулювання діяльності банків
України.

3.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р.
№2121-111.

Положення про порядок формування та використання банками резервного
фонду: Затв. постановою Правління НБУ від 08.08. 2001р. № 334.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв.
постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М.
Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. –
К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків:
Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції:
Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. – К.: КНЕУ,
2003. – 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. –
208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. – К.:
Алеута, 2005. – 158 с.

Тема 4. Операції банків із залучення коштів

4.1. Методичні поради до вивчення теми

Засвоєння даної теми вимагає від студентів розуміння економічного
змісту, класифікації та загальної характеристики депозитних операцій,
здійснюючи які банки залучають вільні грошові кошти юридичних і фізичних
осіб.

Депозит (вклад) – це грошові кошти в національній та іноземній валютах,
передані їх власником або іншою особою за його дорученням у готівковій
або безготівковій формі за рахунок власника для зберігання на певних
умовах. Операції, пов’язані з залученням грошових коштів на вклади,
називаються депозитними. За формою використання рахунків вони
поділяються на: депозити до запитання, термінові (строкові) депозити;
умовні депозити.

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на розрахунковому
або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення
поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. На вимогу
клієнта кошти з поточного рахунку в будь-який час можуть вилучатися
через видачу готівки, виконання платіжного доручення, сплату чеків або
векселів.

Строкові вклади – це кошти, що розміщені у банку на певний строк і
можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після
попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше одного
місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається переказуванням грошей
на поточний рахунок або готівкою з каси банку.

Однією з форм строкових вкладів є сертифікати. Вони можуть бути
депозитними та ощадними. Депозитний сертифікат – це цінний папір, що
може використовуватися його власником як платіжний засіб і обертатися на
фондовому ринку і надається юридичним особам, тоді як ощадний –
фізичним.

Ощадні вклади слугують власникам для накопичення грошових заощаджень.
Власникові ощадного вкладу видається іменне посвідчення про внесок у
формі ощадної книжки, в якій відбиваються всі операції на рахунку.
Зняття коштів з ощадного рахунку здійснюється за попереднім
повідомленням власника вкладу.

Для більш повної уяви про операції банків із залучення коштів, необхідно
розглянути процентну політику банків, адже вона відіграє важливу роль у
роботі банків щодо залучення вкладів (депозитів), і одержання прибутків
від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом з активізації
вкладів. Розмір депозитного процента банк установлює самостійно,
виходячи з облікової ставки НБУ, стану грошового ринку і власної
депозитної політики.

Необхідно відмітити, що рівень прибутків за різноманітними видами
депозитних рахунків різний. Найнижчі проценти комерційні банки сплачують
за рахунками до запитання, оскільки вони характеризуються нестабільністю
залишків. При встановленні розміру процентної ставки за строковими
депозитами визначальним чинником є термін, на який розміщені кошти. Чим
триваліший термін, тим вищі процентні ставки. Процентна ставка за
строковими депозитами може залежати і від частоти виплати прибутку: чим
рідше здійснюються виплати, тим вищий рівень процентної ставки.

Особливу увагу слід звернути на можливість нарахування банками процентів
зі сплатою простих і складних процентів. Одним із способів стимулювання
вкладів є застосування процентної ставки, що прогресивно зростає залежно
від часу фактичного перебування коштів на рахунку. Для компенсації
інфляційних витрат банки можуть пропонувати вкладникові виплату
процентів наперед. Якщо депозитна угода буде розірвана достроково,
виплачені проценти банк утримає із суми вкладу.

Велике значення для стимулювання вкладів має гарантування банком цілості
переданих йому коштів. Цього можна досягти страхуванням депозитів. В
Україні за рахунок вкладів банків створено фонд гарантування вкладів
фізичних осіб.

Завершити вивчення даної теми варто вивченням можливості оформлення
довіреності на розпорядження вкладами, порядку складання і використання
заповітів, порядку видачі вкладу після смерті вкладника та порядку
розпорядження рахунками неповнолітніх та інших клієнтів, визнаних
недієздатними.

4.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 4

Питання для обговорення

1. Економічний зміст депозитних операцій, їх класифікація.

2. Особливості депозитних рахунків до запитання, строкових та ощадних
вкладів; їх переваги і недоліки.

3. Особливості укладання депозитного договору.

4. Встановлення депозитної процентної ставки та фактори, що впливають на
її рівень.

5. Особливості здійснення строкових депозитних операцій з юридичними
особами.

Практичне заняття 5

Питання для обговорення

1. Система страхування (гарантування) вкладів населення в банках. .

2. Класифікація депозитів фізичних осіб, їх загальна характеристика.

3. Правовий режим вкладників:

– довіреність на розпорядження вкладами,

– порядок видачі вкладу після смерті вкладника;

– порядок розпорядження рахунками клієнтів, визнаних недієздатними.

4. Особливості нарахування процентів за вкладами (депозитами) фізичних
осіб у банківських установах. .

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Відмінність понять „депозит” та „депозитні операції банків”.

Методика здійснення строкових вкладних операцій банків і вкладних
операцій до запитання.

Сутність депозитних і ощадних сертифікатів.

4. Сутність ощадних вкладів населення.

4.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом угоди депозитного вкладу юридичних та
фізичних осіб.

2. Ознайомлення зі змістом положення про порядок здійснення банками
України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами.

3. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про фонд гарантування вкладів
фізичних осіб”.

4. Ознайомлення з показниками, на основі яких оцінюють ефективність
депозитних операцій банку.

4.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р.
№2121-111.

Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 20.09.
2001 р. №2740-11.

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних)
операцій з юридичними і фізичними особами: Затв. постановою Правління
НБУ від 03.12. 2003 р. № 516.

Положення про порядок формування обов’язкових резервів: Затв. постановою
Правління НБУ від 16.03. 2006 р. № 91.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М.
Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. –
К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків:
Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції:
Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. – К.: КНЕУ,
2003. – 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. –
208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. – К.:
Алеута, 2005. – 158 с.

Тема 5. Операції банків із запозичення коштів

5.1. Методичні поради до вивчення теми

Вивчаючи дану тему, студенти повинні засвоїти механізм позичання банками
тимчасово вільних грошових коштів. Зокрема до позиченого капіталу банку
належать кошти, отримані від емісії та продажу облігацій та кредити,
одержані від інших банків, у тому числі в Національному банку України.

Студентам необхідно скласти уявлення щодо методики позичання коштів за
допомогою емісії облігацій. Так, на відміну від звичайних акцій,
облігації не дають їх власникам права на участь у керуванні банком. Якщо
акції випускаються без установлення терміну погашення, то для облігацій
установлюється певний термін. Тому кошти, отримані банком за допомогою
випуску облігацій, не можуть вважатися власним капіталом. Вони свідчать
про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження
емітента у формі довгострокової позики.

Варто також пізнати інше джерело поповнення ресурсів банку –
міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі
банки, у яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання
прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім
фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення
ділових партнерських стосунків. Банки-позичальники залучають
міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з
клієнтами, а також у зв’язку з необхідністю регулювання банківської
ліквідності.

При розгляді даної теми треба звернути увагу на механізми рефінансування
комерційних банків. Дійсно, для ефективного регулювання
грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи,
виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує такі
механізми рефінансування комерційних банків:

проведення операцій на відкритому ринку;

надання стабілізаційного кредиту;

здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу
державних цінних паперів на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку НБУ проводить, здійснюючи середньострокове
та короткострокове рефінансування банків через кількісний або процентний
тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит
«овернайт»).

Стабілізаційний кредит може надаватися банку, який приведений у режим
фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває
у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та
висновків відповідного територіального управління НБУ. Важливо, що
стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його
забезпечення заставою: високоліквідними активами банку-позичальника або
гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової
установи.

Крім цього, з метою регулювання грошово-кредитного ринку, активізації
проведення міжбанківських операцій з державними цінними паперами,
казначейськими зобов’язаннями та іншими борговими зобов’язаннями,
визначеними Правлінням НБУ, а також для сприяння встановленню
котирувальних цін на ці цінні папери НБУ проводить операції з ними на
біржовому та позабіржовому ринках.

Необхідно відмітити, що НБУ може кредитувати банки через відповідні
механізми рефінансування, якщо вони дотримуються таких вимог:

термін діяльності банку не може бути меншим ніж один рік;

банк має ліцензію НБУ на здійснення відповідних банківських операцій;

банк має власні високоліквідні активи, які можуть бути прийняті під
заставу;

банк виконує вимоги щодо дотримання нормативів капіталу;

виконуються нормативи загальної ліквідності та відношення
високоліквідних активів до робочих активів банку;

банком сформовано резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними
операціями відносно до встановлених обсягів;

банком здійснюється своєчасне погашення встановлених від НБУ кредитів;

прострочені та сумнівні кредити не перевищують в портфелі банку 10% від
суми кредитного портфеля;

кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському ринку, не перевищують
5% кредитного портфеля банку.

5.2. План практичного заняття

Практичне заняття 6

Питання для обговорення

1. Економічний зміст та загальна характеристика операцій з недепозитного
запозичення коштів.

2. Практика здійснення операцій з міжбанківського кредитування.

3. Особливості одержання централізованих кредитів від НБУ.

4. Операції, пов’язані з отриманням (наданням) кредитів від інших
банків.

5. Особливості випуску незабезпечених боргових зобов’язань банку як
засіб запозичення ресурсів.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Методика запозичення коштів за допомогою емісії облігацій.

Порядок отримання міжбанківського кредиту.

Порядок проведення операцій щодо позичення банками коштів на відкритому
ринку.

Порядок отримання банками кредитів НБУ через механізм рефінансування.

Порядок підтримки НБУ банків через надання стабілізаційного кредиту.

6. Сутність операцій „прямого” і „зворотнього” РЕПО.

5.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення з механізмом рефінансування комерційних банків в Україні
за змістом положення про регулювання НБУ ліквідності банків шляхом
рефінансування, депозитних та інших операцій.

2. Ознайомлення з механізмом врахування випущених банком незабезпечених
боргових зобов’язань як субординованого боргу згідно інструкції про
порядок регулювання діяльності банків України.

5.4. Інформаційні джерела

Про Національний банк України: Закон України від 20.05. 1999р. №
679-ХІУ.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв.
постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.

Положення про регулювання НБУ ліквідності банків шляхом рефінансування,
депозитних та інших операцій: Затв. постановою Правління НБУ від 24.12.
2003 р. № 584.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М.
Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. –
К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків:
Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції:
Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. – К.: КНЕУ,
2003. – 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. –
208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. – К.:
Алеута, 2005. – 158 с.

Модуль 2

Розрахунково-касові, кредитні операції та операції банків з цінними
паперами

Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту

6.1. Методичні поради до вивчення теми

При вивченні даної теми студенти повинні, перш за все, з’ясувати
призначення та принципи організації платіжної системи країни.

Платіжна система – сукупність визначених законом платіжних інструментів,
норм, правил, а також механізмів та процедур їх застосування всіма
суб’єктами грошового обороту.

Необхідно розуміти, що важливе місце в розрахунковому обслуговуванні
клієнтів мають платіжні інструменти, під якими розуміють певних носіїв
інформації, що слугують банкам правовою підставою для здійснення
грошових переказів на рахунки чи виконання касових операцій (чек,
вексель, платіжне доручення, різні види платіжних карток тощо). Такі
інструменти, що виготовлені з паперу за строго стандартизованою формою,
називаються розрахунковими документами. Інструменти, що застосовуються
для здійснення платежів на електронній основі, називають платіжними
картками.

Особливе значення для організації банками розрахункового обслуговування
клієнтів мають певні принципи, на яких ґрунтується організація платіжних
систем. До них відносяться:

власники грошових коштів мають право вибору форми платежу (готівкою чи
безготівково) та право вибору банку, в якому вони хочуть зберігати кошти
і через який здійснюватимуть свої розрахунки у безготівковій формі;

зберігання коштів у банках та переказування їх здійснюється на
банківські рахунки, які відкриваються клієнтам на їх прохання за згоди
банків;

переказ коштів чи видача готівки на рахунку здійснюється банком за
розпорядженням власника в порядку визначеної ним черговості та в межах
залишку коштів на рахунку;

форма переказування банком коштів по рахунку клієнта визначається самим
клієнтом відповідно до форми безготівкових розрахунків, передбаченої в
його господарському договорі з контрагентом, при невтручанні банком в
договірні відносини між ними;

строк переказування банком коштів з рахунку визначається клієнтом
відповідно до порядку його розрахунків з контрагентом, передбаченого в
їх договорі;

відносини між банком і клієнтом у процесі розрахункового обслуговування
будуються на засадах партнерства і взаємної вигоди і здійснюються на
підставі договору про розрахункове обслуговування.

Студенти повинні розуміти, що ведення банками рахунків є необхідною
передумовою та важливою складовою їх діяльності з розрахункового та
касового обслуговування клієнтів.

Банківський рахунок – це бухгалтерський документ, що ведеться в банку на
ім’я певного клієнта для обліку руху його грошових коштів: надходження,
витрачання, залишку. Весь процес ведення рахунків умовно можна поділити
на три стадії: відкриття, обслуговування, закриття рахунків, кожній із
яких студенти повинні приділити значну увагу.

Вивчення даної теми має за мету ознайомлення студентів з порядком
документообороту при всіх видах безготівкових розрахунків, що
застосовуються в Україні. Згідно з класифікацією Банку міжнародних
розрахунків усі платіжні інструменти можна розділити на такі групи:

1) ті, що базуються на кредитовому переказуванні коштів:

доручення про кредитовий переказ у системі «жиро»;

доручення про кредитовий переказ у системі автоматизованих розрахункових
палат;

постійні доручення;

доручення про кредитовий переказ у системі SWIFT;

2) ті, що базуються на дебетових переказах коштів:

векселі;

чеки;

прямі дебетові списання;

банківські;

3) пластикові картки, що мають ознаки як дебетових, так і кредитових
інструментів.

В Україні платіжні інструменти, що застосовуються при безготівкових
розрахунках, називаються розрахунковими документами. До них відносяться:
платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитивні заяви,
платіжні вимоги, інкасові доручення, векселі.

Важливим етапом вивчення платіжної системи є розгляд міжбанківських
розрахунків, які є обов’язковою передумовою міжгосподарських
розрахунків, що здійснюються між економічними суб’єктами – клієнтами
різних банків або різних філій одного банку.

Для забезпечення міжбанківських розрахунків створюються спеціальні
платіжні системи. Україна створила досить надійну, оперативну та
ефективну систему міжбанківських розрахунків – Систему електронних
платежів (СЕП). Це державна платіжна система, що забезпечує здійснення
розрахунків між банківськими установами на всій території України в
електронній формі.

Варто звернути увагу на принципи, на основі яких функціонує СЕП:

усі операції здійснюються виключно у безпаперовій (електронній) формі;

система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не можуть вийти з
фінансового простору СЕП на жодній з її ділянок;

оборот коштів у системі здійснюється за принципом «брутто», коли кожен
платіж відображається на коррахунку учасника СЕП;

ініціатива проведення платежу належить банку-платнику, який дебетує свій
рахунок;

виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в
черговості їх календарного надходження в СЕП і в межах наявних на
рахунку коштів;

платежі здійснюються в режимі реального часу;

зарахування коштів одержувачу здійснюється тільки після списання їх з
коррахунку банку, що обслуговує платника, і надходження на коррахунок
обслуговуючого його банку.

Тож дотримання цих принципів позбавляють СЕП кредитного ризику і
забезпечують їх високу ліквідність.

6.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 7

Питання для обговорення

1. Суть і принципи організації безготівкових розрахунків.

2. Системи і законодавча база розрахунків в Україні.

3. Порядок відкриття і ведення банківських рахунків.

4. Форми та способи безготівкових розрахунків, сфера використання і
порядок проведення розрахункових операцій.

Практичне заняття 8

Питання для обговорення

1. Особливості оформлення розрахункових документів та порядок їх
приймання і виконання банками.

2 Особливості розрахунків за допомогою систем дистанційного
обслуговування.

3. Порядок здійснення міжбанківських розрахунків через систему
електронних платежів (СЕП).

4. Особливості здійснення міжбанківських розрахунків через інші системи:

– внутрішньобанківську платіжну систему;

– міжнародні системи електронних розрахунків;

– двосторонні прямі кореспондентські відносини.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Призначення та принципи організації платіжної системи країни.

Порядок відкриття, обслуговування та закриття всіх видів рахунків у
банках.

Порядок документообігу при всіх формах безготівкових розрахунків, що
застосовуються в Україні.

Сутність і призначення Системи електронних платежів НБУ.

6.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом інструкції про порядок відкриття,
використання та закриття рахунків у національній та іноземній валюті.

2. Ознайомлення та конспектування матеріалів інструкції про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті.

3. Ознайомлення зі змістом договору на розрахунково-касове
обслуговування та тарифною політикою комерційних банків України.

4. Ознайомлення зі змістом інструкції про міжбанківський переказ грошей
в Україні в національній валюті.

6.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р.
№2121-111.

Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у
національній та іноземній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від
12.11. 2003 р. №492.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті:
Затв. постановою Правління НБУ від 21.01. 2004 р. №22.

Інструкція про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній
валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 17.03. 2004 р. № 110.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М.
Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. –
К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків:
Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції:
Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. – К.: КНЕУ,
2003. – 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. –
208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. – К.:
Алеута, 2005. – 158 с.

Тема 7. Операції банків з готівкою

7.1. Методичні поради до вивчення теми

Готівка як одна з форм грошей має істотні відмінності порівняно з
безготівковими грошима, що спричинює значну специфіку їх обороту.
Готівкові гроші здійснюють свій оборот поза банками, безпосередньо
обслуговуючи відносини між економічними суб’єктами.

Студенти повинні засвоїти сутність і роль касових операцій. Касові
операції банків полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні
її на рахунки, збереженні виданих коштів та видачі готівки на вимогу
клієнтів. Важлива роль касових операцій у діяльності банківської системи
зумовлює необхідність їх централізованого регулювання. З метою його
здійснення НБУ визначив основні вимоги до організації банками касового
обслуговування клієнтів:

дотримання норм чинного законодавства та вимог нормативних актів НБУ
щодо організації готівкового обороту;

прогнозування установами НБУ готівкового обігу відповідно до вимог
основних засад грошово-кредитної політики та контроль за дотриманням
прогнозних показників;

повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;

своєчасна видача установами банків готівки в межах наявних на рахунках
цілі, попередньо визначені клієнтами в їх грошових чеках;

створення умов для залучення готівки до кас банків та сприяння
скороченню готівкових платежів у розрахунках за товари і послуги.

Необхідно також скласти уявлення про організацію роботи касового
підрозділу банку, зокрема про порядок приймання банками готівки та
порядок її видачі.

Варто відмітити, що операції з приймання та видачі готівки можуть
здійснюватись також за допомогою банківських ідентифікаційних карток та
банківських автоматів.

Банкомат – це пристрій для автоматизованого касового самообслуговування
клієнтів. Банкомати включаються в систему автоматизації банків і
застосовуються з метою:

скорочення поточних витрат банку на ведення касових операцій;

розширення спектра банківських послуг клієнтів;

розширення частки банку на ринку роздрібних послуг.

Цікаво, що сучасні банкомати можуть виконувати такі операції:

інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків;

видавати готівку з рахунків;

приймати готівку для розміщення на рахунок клієнта;

приймати готівку для погашення позичок;

приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на
інший тощо.

При вивченні даної теми варто також звернути увагу на забезпечення
касової роботи банку, забезпечення банків зразками банкнот та їх
зберігання, механізм передавання готівки банками своїм філіям
(відділенням), а також між банками. Крім цього, треба розглянути
особливості формування та пакування банкнот та монет національної
валюти.

На завершення вивчення теми, необхідно наголосити на тому, що касове
обслуговування клієнтів здійснюється банками через спеціальний підрозділ
– операційну касу, у складі якої можуть створюватися кілька окремих кас:
прибуткова, видаткова, вечірня, обмінні каси, каса перерахунку, а також
обов’язково створюється сховище, яке обладнується згідно з установленими
НБУ вимогами.

7.2. План практичного заняття

Практичне заняття 9

Питання для обговорення

1. Суть і принципи організації готівкових грошових розрахунків.

2. Види та порядок оформлення касових операцій.

3. Приймання та видача готівки з каси банку.

4. Забезпечення касової діяльності банку.

5. Визначення касових оборотів банків та емісійного результату.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

1. Специфіка обороту готівки та місце банків у його забезпеченні.

2. Сутність і роль касових операцій банку.

3. Порядок організації роботи касового підрозділу банку.

4. Правила приймання та видачі готівки банками.

5. Порядок здійснення інкасації готівки клієнтами банків.

6. Порядок визначення емісійного результату.

7.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення з видами та порядком оформлення касових операцій згідно
з вимогами інструкцій про касові операції в банках України та про
порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

2. Ознайомлення зі змістом інструкції з організації перевезення валютних
цінностей та інкасації коштів в установах банків України.

3. Ознайомлення зі змістом інструкції №4 про організацію роботи з
готівкового обігу установами банків України.

7.4. Інформаційні джерела

Інструкція про касові операції в банках України: Затв. постановою
Правління НБУ від 14.08. 2003 р. № 337.

Інструкція з організації перевезення валютних цінностей та інкасації
коштів в установах банків України: Затв. постановою Правління НБУ від
03.12. 2003 р. № 520.

Інструкція про порядок ведення касових операцій у національній валюті в
Україні: Затв. постановою Правління НБУ від 15.12. 2004 р. № 637.

Інструкція № 4 про організацію роботи з готівкового обігу установ банків
України: Затв. постановою Правління НБУ 20.06. 2005 р. № 149.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М.
Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. –
К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків:
Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції:
Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. – К.: КНЕУ,
2003. – 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. –
208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. – К.:
Алеута, 2005. – 158 с.

Тема 8. Операції банків з пластиковими картками

8.1. Методичні поради до вивчення теми

Платіжна картка – це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої у
встановленому порядку пластикової чи іншого виду картки, що
використовується для ініціювання переказування коштів з рахунку платника
або іншого відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів та
послуг, переказування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб,
отримання готівки в касах банків, у торговців і в банкоматах, а також
здійснення інших операцій між банком та клієнтом.

Глибшому усвідомленню самого поняття «платіжна картка» та механізму її
функціонування сприяє класифікація платіжних карток за різними ознаками,
а саме: типом платіжної системи, характером власника, типом носія,
методом нанесення ідентифікаційних даних на картку, ступенем пільг
користувачів, умов, за якими здійснюються розрахунки за операціями з
використанням платіжних карток та ін.

За різними ознаками можна класифікувати також операції банків з
платіжними картками: залежно від суб’єктів-одержувачів послуг, від
обліку операцій, від виду валюти, від того, хто оплачує операції, від
типу платіжної системи, від технологічної схеми проведення операцій,
виходячи з економічної суті операцій та ін.

Необхідно відмітити, що держателі платіжних карток можуть оперативно
отримувати інформацію про стан картрахунку. Це можна зробити одним із
кількох наступних способів: роздрукувавши через банкомат чек про стан
картрахунку або міні виписку про останні операції за ним;
зателефонувавши до банку та назвавши номер картки, пароль; у вигляді
повідомлень, які надходять на мобільний телефон або на адресу
електронної пошти власнику платіжної картки.

Тут студентам варто також розглянути технологію безготівкових
розрахунків з використанням платіжних карток, механізм здійснення
розрахунків при купівлі товару з використанням платіжних карток, порядок
операцій еквайрінгу та розрахунків платіжними картками за кліринговою
схемою міжбанківських розрахунків.

Вивчаючи дану тему, студенти повинні отримати знання про сутність
національної системи масових електронних платежів (НСМЕП). В Україні
нині функціонує НСМЕП, яка є внутрішньодержавною банківською
багатоемітентною платіжною системою масових електронних платежів. Вона
використовує інформаційні технології, що забезпечують формування,
обробку, передавання та зберігання документів за операціями із
застосуванням платіжних карток і формування відповідних документів на
переказування коштів в електронній формі.

Основним нормативним актом, що регламентує діяльність НСМЕП, є Правила
Національної системи масових електронних платежів, затверджені
постановою Правління НБУ від 10 грудня 2004 р. №620. Відповідно до цього
документа визначаються загальні принципи побудови, організаційна
структура НСМЕП, умови членства, взаємовідносини між її членами та
учасниками, порядок використання платіжних карток, загальна технологія
роботи НСМЕП тощо.

Студентам варто звернути увагу, що до складу НСМЕП входять:

платіжна організація, тобто юридична особа, яка є власником або одержала
право на використання знака для товарів і послуг НСМЕП;

члени МСНЕП, якими є емітенти та еквайри;

учасники НСМЕП.

Платіжні картки у НСМЕП призначені для застосування їх держателями як
технічного засобу для:

безготівкової оплати товарів та послуг;

одержання готівки в касах банків та інших фінансових установ, торговців
та через банкомати;

переказування коштів зі своїх картрахунків на рахунки інших осіб.

Крім цього, держателі платіжних карток НСМЕП за допомогою платіжних
додатків можуть виконувати такі не фінансові операції:

перегляд стану рахунку завантаження;

перегляд залишків коштів платіжних додатків на картці;

перегляд журналу платежів та журналу завантажень;

зміну ПІН залишку коштів та ПІН рахунку гаманця і чека.

8.2. План практичного заняття

Практичне заняття 10

Питання для обговорення

1. Поняття, види та характеристика банківських платіжних карток.

2. Порядок видачі та обслуговування платіжних карток.

3. Здійснення касових та інших операцій банку із застосуванням платіжних
карток.

4. Механізм здійснення розрахунків при купівлі товару з використанням
платіжних карток та порядок операцій еквайрінгу при розрахунках
платіжними картками.

5. Особливості впровадження Національної платіжної системи масових
електронних платежів.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

1. Особливості використання певних видів банківських платіжних карток.

2. Порядок зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичних та
юридичних осіб.

3. Перелік операцій, що здійснюють за допомогою корпоративних карток їх
держателі.

4. Види операцій, які виконуються за допомогою платіжних карток НСМЕП.

8.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом положення про порядок емісії платіжних карток
і здійснення операцій з їх застосуванням.

2. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про платіжні системи та
переказ грошей в Україні”.

8.4. Інформаційні джерела

Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від
05.04 2001 р. № 2346/Ш.

Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх
застосуванням: Затв. постановою Правління НБУ від 19.04. 2005 р. № 137.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М.
Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. –
К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків:
Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції:
Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. – К.: КНЕУ,
2003. – 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. –
208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. – К.:
Алеута, 2005. – 158 с.

Тема 9. Кредитні операції банків

9.1. Методичні поради до вивчення теми

При вивченні даної теми слід комплексно охоплювати всі особливості
організації банківського кредитування юридичних і фізичних осіб. З цією
метою необхідно засвоїти зміст операцій, що супроводжують кожний етап
кредитного процесу, а також основні прийоми застосування фінансових
розрахунків. Розглядаються сутність, принципи та функції кредиту, його
роль в економіці. Студент повинен, перш за все, чітко розрізняти форми
та види кредиту.

Вивчення даної теми починають з розгляду критеріїв класифікації
кредитних операцій та кредитів комерційних банків. Особлива увага
приділяється визначенню характеру використання позичкових коштів,
наявності і характеру забезпечення, терміну використання позичок,
методам надання i способам повернення кредиту, характеру i способу
сплати процентів, кількості кредиторів та кредитам, що мають характер
послуг.

Однією з основних умов кредитування є встановлення оптимального рівня
позичкового процента з урахуванням впливу різноманітних факторів. Тому
студент має з’ясувати як впливають на рівень позичкового процента
облікова ставка центрального банку, рівень інфляції, термін позички,
витрати на оформлення позички, депозитний процент, ступінь ризику,
розмip позички, попит на позичковий капітал, характер i якість
забезпечення позички, зміст заходу, що кредитується, процентні ставки
інших банків i фінансово-кредитних установ, характер відносин маж банком
i позичальником, норма прибутку вад інших активних операцій банку,
необхідність отримання прибутку від позичкових банківських операцій. При
врахуванні означених факторів треба не забувати про підсумковий
результат, який полягає в тому, що визначена в кредитній угоді процентна
ставка має бути джерелом отримання прибутку від позичкових операцій.

Вивчаючи процес банківського кредитування, необхідно звернути увагу на
те, що під таким процесом розуміють сукупність певних дій банку,
пов’язаних із наданням і поверненням кредиту. Цей процес складається з
певних етапів, кожний з яких, окремо, забезпечує розв’язання локальної
задачі і разом досягається головна ціль позичкових операцій – їх
надійність і прибутковість для банку.

Для опрацювання даної теми необхідно керуватися наведеним порядком
організації кредитного процесу в банку:

1 етап – формування портфеля кредитних заявок;

ІІ етап – проведення переговорів із потенційним клієнтом;

ІІІ етап – прийняття рішення про доцільність надання кредиту та форму
його надання;

ІУ етап – оформлення кредитної справи;

У етап – робота з клієнтом після отримання ним позики;

УІ етап – повернення кредиту з процентами і закриття кредитної справи.

Процес вивчення етапів кредитування має завершитися самостійним
розглядом методів надання і способів погашення кредитів.

Найбільш складним і відповідальним етапом кредитування є прийняття
рішення про можливість надання позики з огляду на достатній рівень
кредитоспроможності майбутнього позичальника і способи захисту від
кредитного ризику, в першу чергу, – за рахунок забезпечення кредиту
відповідними цінностями (товарними запасами, рухомим і нерухомим майном,
цінними паперами, дорогоцінними металами), а також гарантією або
поручительством третьої сторони.

Вивчаючи дану тему, студенти повинні знати, що визначення
кредитоспроможності клієнта банку регламентується відповідним
положенням. Оцінка кредитоспроможності позичальника може здійснюватися
двома методами:

методом коефіцієнтів;

методом рейтингової оцінки.

Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки
фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з
метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.

Питання оптимального набору показників, які найоб’єктивніше відбивали б
фінансовий стан підприємства-позичальника, кожен конкретний банк вирішує
самостійно. Зокрема, банки самостійно встановлюють нормативні значення
та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості
(значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу
ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов’язань за
кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи
позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку,
особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва,
обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.

Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його
фінансового стану визначається на підставі основних показників та
коригується з урахуванням додаткових (суб’єктивних) показників.

У банківській практиці всі показники, звичайно, поділяють на окремі
групи, залежно від того, який бік діяльності позичальника вони
характеризують.

1. Показники платоспроможності визначають достатність ліквідних активів
для покриття позичальником його зобов’язань і вимірюються
співвідношенням між різними групами ліквідних активів і
короткостроковими зобов’язаннями позичальника перед банком та іншими
кредиторами.

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

– коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко
короткострокові зобов’язання можуть бути погашені високоліквідними
активами:

КЛ1 = Ав / Зп,

де Ав – високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх
еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,

Зп – поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з
короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 – не менше ніж 0,2;

– коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість
погашення короткострокових зобов’язань у встановлені строки:

КЛ2 = Ал / Зп,

де Ал – ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів,
дебіторської заборгованості, векселів одержаних,

Зп – поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з
короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 – не менше ніж 0,5;

– коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки
обсяг короткострокових зобов’язань і розрахунків можна погасити за
рахунок усіх ліквідних активів:

КП = Ао / Зп,

де Ао – оборотні активи,

Зп – поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з
короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КП – не менше ніж 2,0.

2. Показники фінансової стабільності характеризують забезпеченість
підприємства власними джерелами формування основних та обігових коштів.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

– коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь
мобільності використання власних коштів:

КМ = (Вк – Ан) / Вк,

де Вк – власний капітал підприємства,

Ан – необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КМ – не менше ніж 0,5;

– коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового
ризику:

КН = Зк / Вк

де Зк – залучені кошти (довгострокові та поточні зобов’язання),

Вк – власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН – не більше ніж 1,0.

3. Показники рентабельності позичальника засвідчують частку чистого
прибутку на одиницю активів чи пасивів і визначаються співвідношенням
між чистим прибутком і окремими статтями активів чи пасивів, вираженим у
процентах.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:

– рентабельність активів:

Р = Пч / А,

де Пч – чистий прибуток,

А – активи;

– рентабельність продажу:

Р = Пч / Ор,

де Пч – чистий прибуток,

Ор – обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

4. Показники сплати боргу характеризують достатність надходження
позичальнику грошових коштів для сплати боргу перед банком і
обчислюються на основі аналізу грошових потоків позичальника, який має
здійснюватися з урахуванням такого показника:

– співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому
числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною
операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди
(для короткострокових кредитів):

К = 

picscalex100010009000003f401000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e003800d1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffff400d0000960300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002400005000000
13020002340d1c000000fb0280fe0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e000d55f5771655f5770100000000003000040000002d0101000800
0000320a8b03d60502000000d1ea08000000320a7001ee0b02000000c7b31c000000fb02
80fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e000d55
f5771655f5770100000000003000040000002d01020004000000f001010008000000320a
70017809010000006eb31c000000fb0280fe0000000000009001010000cc040200105469
6d6573204e657720526f6d616e000d55f5771655f5770100000000003000040000002d01
010004000000f001020008000000320a70012c0702000000c7ec1c000000fb0280fe0000
000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e000d55f5771655
f5770100000000003000040000002d01020004000000f001010008000000320a70013204
010000006eec1c000000fb0280fe0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e000d55f5771655f5770100000000003000040000002d0101000400
0000f001020009000000320a7001ea0003000000cdf1ec651c000000fb0280fe00000000
00009001000000020002001053796d626f6c0077400000000c020aff0d55f5771655f577
0100000000003000040000002d01020004000000f001010008000000320a7001e90a0100
00002df108000000320a7001fd0801000000d7f108000000320a7001a305010000002df1
08000000320a7001b70301000000d7f11c000000fb0280fe000000000000900100000000
0402001054696d6573204e657720526f6d616e000d55f5771655f5770100000000003000
040000002d01010004000000f001020008000000320a70013e0a0100000029f108000000
320a70019c060100000028f108000000320a7001f8040100000029f108000000320a7001
54000100000028f10a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000
070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a000000040000000000
020000000100000000003000040000002d01020004000000f0010100030000000000

,

де Нсм – середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом
трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів),

Ск – сума кредиту та відсотки за ним (за кредитами в іноземній валюті ця
сума приймається до розрахунку з урахуванням зміни валютного курсу
порівняно з датою укладання угоди),

n – кількість місяців дії кредитної угоди,

Зм – щомісячні умовно-постійні зобов’язання позичальника
(адміністративно-господарські витрати тощо),

Зі – податкові платежі та сума інших зобов’язань перед кредиторами, що
мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов’язань, строк
погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього
балансу).

Для суб’єктів господарської діяльності, діяльність яких пов’язана з
сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень
визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К – не менше ніж 1,5.

Також можуть бути враховані суб’єктивні чинники, що характеризуються
такими показниками:

– ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і
структурних змін в економіці та галузі промисловості;

– наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

– ефективність управління позичальника;

– професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

– інша інформація.

При здійсненні оцінки кредитоспроможності позичальника-фізичної особи
мають бути враховані такі показники:

– загальний матеріальний стан клієнта (наявність майна та копій
відповідних підтвердних документів на його право власності, які
засвідчуються в установленому порядку);

– соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи,
ділова репутація, сімейний стан тощо);

– вік клієнта;

– кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами
(гарантіями) в минулому та своєчасність їх погашення й сплати відсотків
(комісій) за ними).

– інша інформація.

Класифікація позичальників-юридичних осіб за результатами оцінки їх
фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за
кредитними операціями:

Клас “А” – фінансова діяльність дуже добра, що свідчить про можливість
своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокрема
погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов
кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень
(відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника,
затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво
позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія
позичальника – бездоганна. Одночасно можна зробити висновок, що
фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні.

Клас “Б” – фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за
характеристиками до класу “А”, але ймовірність підтримування її на цьому
рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти
банку), які належать до цього класу, потребують більшої уваги через
потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень
коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного
фінансового результату їх діяльності. Аналіз коефіцієнтів фінансового
стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності
позичальника.

Клас “В” – фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального
контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать
про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в
повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть
усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і
покращання фінансового стану позичальника.

Клас “Г” – фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не
відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність
протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного
погашення кредитної заборгованості та відсотків (комісій) за нею є
низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом,
потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність
(схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної
класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного
місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за
кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас
“Д”).

Клас “Д” – фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не
відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена
ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання
зобов’язань позичальником (контрагентом) банку практично немає. До цього
класу належить позичальник (контрагент банку), що визнаний банкрутом в
установленому чинним законодавством порядку.

За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до
відповідного класу. З методикою віднесення позичальників до відповідного
класу студенти ознайомились у курсі „Банківські операції”. При цьому,
якщо рівень забезпечення за окремою кредитною операцією не відповідає
умовам визначеного класу, позичальника слід віднести на клас нижче, а
якщо забезпечення є першокласним, то клас позичальника можна підвищити.

Болючим питанням у банківській практиці є невпорядкованість кредитних
портфелів українських комерційних банків, переобтяжених значними
залишками сумнівних до повернення або навіть безнадійних позик. Тому
управління кредитним ризиком за такими напрямками, як диверсифікація
кредитного портфеля, контроль за поточним станом кредитоспроможності
позичальника та якістю застави, процесом використання кредитів та
оперативним погашенням заборгованості з урахуванням процентів за
позиками, а також лімітування, резервування та страхування ризиків
кредитних операцій є невід’ємною умовою підвищення ефективності
кредитної діяльності банку.

Як уже зазначалося, особлива увага приділяється нарахуванню процентів за
кредит та факторам, що на неї впливають. У процесі кредитування значна
увага приділяється вибору методу ціноутворення за кредитом. У світовій
банківській практиці застосовується кілька основних методів установлення
ставки за кредитом:

метод «вартість плюс»;

метод «базова ставка плюс»;

метод максимальних процентних ставок (кеп);

метод «надбавки»;

метод «аналізу дохідності клієнта».

У кредитному договорі обов’язково фіксується обрана система нарахування
процентів і правила встановлення ставок (фіксована чи плаваюча), які
необхідно розглянути у самостійній роботі студентів.

У самостійній роботі студентів необхідно розглянути чинні і нетрадиційні
схеми, механізми і види забезпечення повернення банківських кредитів,
зокрема, таких як:

– страхування;

– банківська гарантія;

– схема погашення кредиту з використанням механізму доміціляції
векселів;

– факторинг;

– уступка права вимоги;

– переказ боргу;

– механізм видачі кредиту під виставлений валютний акредитив;

– погашення боржниками кредитів за допомогою охоронно-юридичних
агентств;

– використання урядових гарантій та проведення заліків із державним
бюджетом за наявності зустрічних вимог.

Особливу увагу слід звернути на те, що в процесі роботи з проблемними
кредитами, банк може застосувати два основні методи управління:
реабілітацію чи ліквідацію. Метод реабілітації полягає в розробці
спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту. Метод
ліквідації означає повернення кредиту через проведення процедури
банкрутства та продажу активів позичальника.

Рішення про те, який метод краще використати, приймається керівництвом
банку залежно від конкретних обставин і результатів попереднього аналізу
проблеми. Найприйнятнішим варіантом завжди вважається такий перегляд
умов кредитної угоди, який дає і банку, і його клієнтові шанс на
поновлення нормальної діяльності.

9.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 11

Питання для обговорення

1. Економічна характеристика та класифікація банківських кредитів.

2. Організація кредитної діяльності банку.

3. Порядок укладення кредитних договорів та організації банківського
кредитування.

4. Особливості визначення ціни банківського кредиту.

Практичне заняття 12

Питання для обговорення

1. Методи розрахунку величини кредитного ризику.

2. Система оцінки кредитоспроможності позичальника банку.

3. Особливості нарахування неустойки, пені та штрафів.

4. Особливості формування резервів на покриття можливих втрат за
кредитними операціями банку.

5. Методи управління проблемними кредитами.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

1. Умови і принципи банківського кредитування.

2. Перелік показників, які покладено в основу оцінки кредитоспроможності
позичальника.

3. Поняття індивідуального та портфельного кредитних ризиків та методи
їх зниження.

4. Фактори, що впливають на ціну банківського кредиту.

5. Поняття проблемних кредитів.

9.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення з організацією правовідносин між кредитором та
позичальником згідно вимог Цивільного та Господарського кодексів
України.

2. Ознайомлення зі змістом кредитної справи та функціями кредитного
комітету у процесі надання кредитів.

3. Ознайомлення зі змістом Законів України „Про заставу”, „Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та
„Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

4. Ознайомлення зі змістом положення про порядок формування та
використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними
операціями банків.

9.4. Інформаційні джерела

Про власність // Закон України. Т.2. – С.173-188.

Господарський кодекс України // www. Rada. com. ua.

Цивільний кодекс України. – К.: Кондор, 2003. – 400 с.

Про заставу. Закон України від 02.10. 1992 р. № 2654-ХІІ.

Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом:
Закон України від 30.06. 1999 р. № 784-ХІУ.

Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в
Україні: Закон України від 12.07. 2001 р. № 2658-Ш.

Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень: Закон України
від 18.11. 2003 р. № 1255-ІУ.

Положення про порядок формування та використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Затв.
постановою Правління НБУ від 06.07. 2000 р. № 279.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М.
Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. –
К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків:
Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції:
Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. – К.: КНЕУ,
2003. – 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. –
208с.

Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник / Лагутін В.Д. – К.:
ЦНЛ, 2004. – 215 с.

Основи банківської справи та управління кредитними ризиками: Навч.
посіб. / О.В. Геєць, В.М. Домрачев, С.Л. Лондор. – К.: Видавництво
Європ. Університету, 2004. – 237 с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. – К.:
Алеута, 2005. – 158 с.

Прасолова С.П. Кредитування і контроль: Навч. посібник. В-во „Ліра-К”,
2008. – 202с.

Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів
кредитів

10.1. Методичні поради до вивчення теми

Вивчення даної теми слід почати з розгляду особливості механізму надання
та погашення споживчого банківського кредиту, який надається в
національній та іноземній валюті фізичним особам – резидентам України.
Банки надають споживчі кредити у сумі, що залежить від вартості товарів
і послуг, які є об’єктом кредитування. Строк повернення такого кредиту
залежить від цілей кредитування, розміру кредиту та платоспроможності
позичальника. Відповідно, під час самостійної роботи студенти повинні
розглянути склад пакету документів, які має надати банку фізична особа
для отримання споживчого кредиту, а також порядок погашення кредитів.
Слід звернути увагу на необхідність створення кредитних бюро (бюро
кредитних історій), в яких можна отримати необхідну інформацію про
позичальника.

Розглядаючи особливості кредитування у формі овердрафту, під яким
розуміється специфічна форма короткострокового кредиту, що надається з
активно-пасивного рахунку, дебетове сальдо за яким означає надання
такого кредиту. Тобто мова йде про кредитування шляхом оплати
розрахункових документів клієнта з його поточного рахунку понад
фактичний залишок на ньому, в межах встановленого банком ліміту.
Необхідно звернути увагу на вимоги до клієнтів – юридичних осіб, що
встановлюються банками для відкриття овердрафту.

Особливості кредитування малого та середнього бізнесу розглядаються у
рамках виконання Національної програми сприяння розвитку малого
підприємництва в Україні, відповідно до якого банки розробляють
спеціальні програми мікрокредитування. Слід звернути увагу на критерії
відбору позичальників для мікрокредитування; перелік документів,
необхідних для отримання такого кредиту, його основні етапи та
характеристику параметрів.

Розглядаючи особливості пільгового кредитування підприємств АПК, слід
звернути увагу, що досягнення пріоритетів розвитку аграрного виробництва
в Україні визначається ефективністю державного регулювання сільського
господарства, яке полягає у здійсненні державної підтримки
сільськогосподарських товаровиробників, у тому числі за рахунок
часткової компенсації процентних ставок за користування кредитами
комерційних банків. У процесі вивчення теми студенту необхідно не тільки
ознайомитися із особливостями кредитування комплексу
сільськогосподарських робіт, але й з’ясувати основні напрямки здійснення
фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через
механізм здешевлення коротко – і довгострокових кредитів.

При вивченні кредитних відносин банків з агропромисловим комплексом
України слід звернути увагу на структуру кредитів, а також на фактори,
що гальмують розвиток кредитних відносин комерційних банків з
підприємствами агропромислового комплексу України. Найвагомішими серед
них є кредитні ризики, що мають системний та індивідуальний характер.
Студентам необхідно не тільки розглянути ці ризики, але й з’ясувати
основні джерела їх виникнення та, відповідно, напрямки мінімізації їх
дії. Зокрема, до таких напрямків відносяться питання заставних
закупівель зерна, для яких залучаються кредити банків; запровадження
механізму ф’ючерсної торгівлі зерном, цукром та іншою сільгосппродукцією
та продуктами її переробки; кредитування багатогалузевих підприємств, що
проводять диверсифіковану діяльність і тому мають незалежні джерела
надходження коштів; кредитування агропромислових холдингів, що
займаються не тільки виробництвом і переробкою, а й реалізацією
сільгосппродукції.

Вивчаючи зміст та завдання системи кредитування сільськогосподарського
виробництва в Україні, слід звернути увагу на підвищення її ефективності
за рахунок впровадження заставного кредитування, мікрокредитування та
розширення лізингу в аграрному виробництві.

Одним із специфічних видів кредитів є інвестиційне кредитування,
пов’язане з фінансуванням інвестиційних проектів.

На практиці інвестиційний проект як об’єкт реального інвестування
включає такі напрями:

інвестиції у підвищення ефективності виробництва;

інвестиції у розширення виробництва;

інвестиції у створення нових підприємств;

інвестиції для задоволення вимог державних органів управління
(наприклад, забезпечення вимог екологічних стандартів).

Основними об’єктами інвестиційного кредитування є капітальні витрати на
відтворення основних та обігових фондів підприємства.

Розглядаючи порядок надання інвестиційних кредитів, студенти повинні
звернути увагу на інвестиційний цикл проекту, що кредитується, який
включає три фази: передінвестиційну, інвестиційну та виробничу
(експлуатаційну).

Особливе місце у вивченні теми займає аналіз діяльності і ефективності
інвестування, який проводиться на основі моделі щодо прийняття рішень
про вкладення коштів. До основних з цих моделей відносять:

1) модель оцінювання терміну окупності, яка полягає у складанні
грошового потоку за роками та визначенні періоду окупності;

2) модель оцінювання доходності використаного капіталу на основі
визначення відношення доходу, одержаного від реалізації проекту після
податкових і амортизаційних відрахувань до витрат, що мають бути
здійснені (початкова вартість проекту та робочий капітал);

3) модель оцінювання інвестиційних проектів на основі теперішньої
вартості потоку платежів (NPV). При цьому теперішня вартість потоку
платежів визначається додаванням усіх теперішніх вартостей платежів
протягом усього періоду. Якщо А – певний платіж, що очікується через n
років, то його теперішня вартість (PV) дорівнює:

A

PV = – ———,

(1 + r) n

де r – норма прибутку, що розглядається як доходність беззбиткового
активу (наприклад, державних облігацій)

Якщо розглядається проміжок часу n років і певний інвестиційний проект,
то теперішня вартість його потоку платежів (NVP) дорівнює:

n

NPV = ? (Ai (1 + r) n

t = 0

Керуються правилом:

Якщо NPV ? 0, проект може виконуватись;

Якщо NPV

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019