Реферат на тему:
Педагогічна майстерність і творчість вчителя.
План.
1. Поняття: “педагогічна майстерність”, “педагогічна творчість”.
2. Структура педагогічної майстерності.
3. Риси творчого вчителя.
4. Методи педагогічного прогнозування та рівні педагогічного
передбачення.
5. Педагогічна техніка вчителя.
6. З історії розвитку педагогічної майстерності і творчості вчителя.
7. Шляхи формування педагога-майстра.
1. Основні поняття.
Концепція національного виховання про сутність виховання на Україні, про
особистість вчителя і завдання його творчості (розділ п’ятий “Критерії
ефективності виховної діяльності педагога”). Педагогічна майстерність —
комплекс властивостей особистості вчителя, що забезпечує самоорганізацію
високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі [2,30]
Властивості педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість
діяльності вчителя, професійні знання, вміння та навички, педагогічні
здібності (забезпечують швидкість самовдосконалення), педагогічна
техніка (гармонізує структуру педагогічної діяльності). Педагогічна
діяльність — творчий процес.
Творчість – це процес створення чогось нового на основі
перетворення пізнаного : нового результату або оригінальних шляхів і
мета дій його одержання .
Характеристики творчості: новизна і перетворення. Педагогічна
творчість – процес створення і перетворення особистості вихованця.
Педагогічна творчість виявляється в науковій діяльності педагога і в
творчій педагогічній роботі ( оригінальне вирішення педагогічних
завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування
педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з
учнями, імпровізація в педагогічному процесі). Під час роботи з учнями
вчитель передбачає педагогічні ефекти, впливає на уяву, увагу,
пізнавальну діяльність учнів, а також звертається до педагогічного
перевтілення, що робить його діяльність творчим процесом.
У праці „Розмова з молодим директором школи” В.О.Сухомлинський
зазначив: „ Досвід багатьох років переконує, що суттю педагогічної
творчості є думка, ідея, яка пов’язана з тисячами повсякденних явищ.
Педагогічна ідея – це, образно говорячи, повітря, на якому пливуть крила
педагогічної майстерності”[6.426].
Рівні педагогічної творчості ( за І.П. Раченко ) : рівень
професійного становлення, рівень стихійного самовдосконалення, рівень
планової раціоналізації, рівень оптимізації процесів та результатів
праці.
Форми виявлення творчих сил вчителя: творче самопочуття, творче
натхнення, творчий пошук чи експеримент, творча педагогічна діяльність,
науково – дослідна діяльність.
Особливості педагогічної творчості: обмеженість часу ;
необхідність завжди давати позитивні результати; публічність обставин
творчості; співтворчість усіх учасників процесу тощо. Приклади творчої
діяльності
Ф.Прокоповича, Г.Сковороди, О.Духновича, М.Корфа, С.Русової,
А.Макаренка, В.Сухомлинського.
2. Структура педагогічної майстерності.
1) Гуманістична спрямованість (ідеали, інтереси, ціннісні
орієнтації) – спрямованість на іншу людину (дитина – центр уваги
педагога), утвердження найвищих духовних цінностей, моральних норм
поведінки та взаємовідносин . Це виявлення професійної ідеології
вчителя, його ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, її
змісту, мети, засобів, суб’єктів. Ціннісні орієнтації педагога :
а) на себе – самоутвердження (“Я” – справжній вчитель ); б) на вихованця
(дитина — найбільша цінність , допомогти їй бути щасливою); в) на засоби
впливу ( програма, способи впливу, заходи); г) на мету педагогічної
діяльності (гуманізм – сприяння всебічному розвитку кожної дитини).
Відповідальність педагога перед майбутнім, любов до дітей; усвідомлення
мети.
2) Професійна компетентність: знання , вміння , навички , критичні
погляди і оцінки, постійне самовдосконалення, високий рівень загальної
культури . “Головне в житті – не самі знання, а та гармонія, яка
виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка
визначає людину, її світогляд” (А.С.Макаренко. – Твори в 8 т. -Москва,
1986. -Т. 8. -Письмо Л.Конисевичу).
3) Педагогічні здібності: комунікативність, перцептивність
(розуміння інших), динамізм особистості (активність, гнучкість впливу),
емоційна стабільність (саморегуляція) , оптимістичне прогнозування (
віра в позитивне в кожній людині, у перспективу її розвитку),
креактивність (творчість) тощо.
4) Педагогічна техніка ( форма організації поведінки вчителя) :
а) вміння використовувати свій психофізичний потенціал як інструмент
виховного впливу ( володіти своїм фізичним, психічним, емоційним станом;
голосом, мімікою, пантомімікою);
б) вміння впливати на інших (вербальні, невербальні засоби спілкування).
Внутрішня і зовнішня техніка.
3. Критерії майстерності педагога: доцільність (за спрямованостю),
продуктивність (за результатами), діалогічність (характер взаємовідносин
з усіма учасниками виховного процесу), оптимальність (у виборі засобів),
творчість (за змістом діяльності).
Рівні майстерності: елементарний, базовий, досконалий, творчий.
4. З історії розвитку теорії про педагогічну майстерність.
Першим ввів поняття ” майстерність вихователя” і “педагогічна
техніка” А.С.Макаренко у своїй статті ” Деякі висновки з мого
педагогічного досвіду”: ” Майстерність вихователя не є якимось особливим
мистецтвом… але це спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити
лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта”.
В.О.Сухомлинський продовжив розвиток теорії про педагогічну
майстерність. У працях В.О.Сухомлинського “Сто порад вчителю”,
“Павлиська середня школа”, “Як виховати справжню людину”, “Розмова з
молодим директором школи” та багатьох інших велика увага приділяється
творчості вчителя в становленні справжньої людини, громадянина, патріота
Батьківщини. “Ми маємо справу з найскладнішим, неоцінним, найдорожчим,
що в житті, – з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності,
мистецтва, мудрості залежить її громадянське й інтелектуальне обличчя,
її місце і роль у житті, її щастя” (Сухомлинський В.О. Вибрані твори. —
Т.2. — С.420).
В 80-ті роки ХХ століття творчі педагоги-новатори об’єдналися у
творчий рух “Педагогіка співробітництва” (Див. “Учительская газета”._ 18
октября 1986 года ). Основні ідеї педагогів-новаторів:
1) співробітництво з усіма учасниками навчально-виховного
про- цесу; 2) навчання без примусу, з оптимізмом,
без конфліктів;
3) використання опори в навчанні; 4) система випередження у
навчанні;
5) гуманістична система оцінювання; 6) демократизація виховання
особистості;
7) самоаналіз, саморозвиток, самовдосконалення особистості тощо. Деякі
представники педагогів – новаторів: Ш.О.Амоношвілі (“В школу – с 6 лет”
, “Здравствуйте, дети!”, “Как живёте, дети?”, “Единство цели”);
С.М.Лисенкова (“Когда легко учиться”); І.Б.Волков (“Учим творчеству”,
“Цель одна – дорог много”); І.П.Іванов (“Воспитывать коллективистов”);
Є.М.Ільїн (“Шаги навстречу”, “Искусство общения”, “Рождение урока”,
“Путь к ученику”); О.А.Захарченко (Чубар “Письмо в будущее”):
В.Ф.Шаталов (“Куда и как исчезли тройки”, “Педагогическая проза”,
“Эксперимент продолжается”, “Опорные конспекты по физике – 8 класс”);
Л. і Б. Нікітіни (“Мы, наши дети и внуки”). Передові вчителі Херсонщині.
5. Шляхи формування педагогічної майстерності:
– самовиховання загальної та педагогічної культури (потреба,
самопізнання, планування, реалізація, контроль, корекція);
– засвоєння професійних знань, вмінь, навичок;
– громадська активність;
– педагогічна практика;
– вивчення передового педагогічного досвіду;
Приклади програм самовиховання К.Ушинського, Л.Толстого. План
роботи на кожний день В.Сухомлинського. Система самовиховання [2.46.]
Література.
1. Актуальні проблеми підготовки педагогічних кадрів до творчої
професійної діяльності: Зб. наук. праць. –К., 1993. – 240 с.
2. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХ1 ст.).-
К.,1994.-61с.
3. Концепція національного виховання // Рідна школа.-1996.- №5.
4.Концепція безперервної системи національного виховання. – К.: Освіта,
1994.
5. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн та інші. – К.: Вища
школа, 1997.- Розділи 1-3.
6. Основы педагогического мастерства / И.А.Зязюн и др. – Москва:
Просвещение, 1989.- Гл. 1-3.- С.126-134.
7. Макаренко А.С.Сочинения в семи томах. – Москва, 1957.
8. Сухомлинський В.О. Вибр. твори в 5 т.- К., 1976-1977.
9. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи. Бесіда 1.
Основні проблеми творчої праці вчителя .// Вибр. твори в 5 т.- К.,1976.
– Т.4. – С.414-446.
10. Сухомлинський В.О. Людина неповторна. .// Вибр. твори в 5 т-
К.,1976. – Т.5. – С. 85-102.
11. Балл Г.О. Про психологічні засади формування готовності до
професійної праці // Психолого – педагогічні проблеми професійної
освіти. – К., 1994. – С. 98- 100
12. Барбина Е.С. Формирование педагогического мастерства учителя в
системе непрерывного педагогического образования.- К., 1997. – 153 с.
13. Барбина Е.С. Педагогическое мастерство – искусство и наука быть
человеком. – К., 1995. – 105 с.
14. Барбіна Є.С. Гуманізація освіти. Навчально-методичний посібник. –
Херсон, 2001. – 60 с.
15. Барбина Е.С. Теоретико – методологические основы профессиональной
подготовки будущих учителей. Научно-методическое пособие. – Херсон,
2001. – 70 с.
16. Біленко Л.В., Сисоєва С.О. Вивчаємо творчу діяльність педагога //
Рідна школа.-1993.- №11-12.
17. Бутенко В.Г. Способи самореалізації особистості // Особистість
педагога : Розкриття можливостей. – К.,1995. – С.28.
18. Бутенко В.Г. Естетичні орієнтири педагогічної праці //
Етноестетика праці вчителя. – К., 1995. – С.7-12.
19. Бутенко В.Г.Формирование педагогического мастерства учителя. – К.,
1991. – 72 с.
20. Волинець А.Г. Сучасні педагогічні новації і школа майбутнього //
Рідна школа.-1994.- №8.
21. Гончарова Т.И., Гончаров И.Ф. Когда учитель – властитель дум.
Книга для учителя. – Москва: Просвещение, 1991.- 174 с.
22. Загвязинский В.И. Учитель как исследователь. – Москва: Знание,
1980.
23. Загвязинский В.И.Педагогическое творчество учителя. – Москва, 1987.
24. Кан-Калик В.А., Никандров А. С. Педагогическое творчество.- Москва:
Педагогика, 1993.
25. Кухарев Н.В. На пути к профессиональному совершенству. – Москва,
1990.- С.63-104.
26. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. – Москва,1992. –С.83-92
27. Майборода В.К. Творча особистість учителя у педагогічній спадщині
В.О.Сухомлинського // Рідна школа. – 1993.- №9.- С.33-34.
28. Оконь В. Введение в общую дидактику. – Москва, 1990.
29. Проблема особистості вчителя та його фахової підготовки: Зб. наук.
праць / За ред. М.Б. Євтуха. – К., 1994. – 116 с.
30. Руденко Ю. Д. Національне виховання: відродження і перспективи //
Педагогіка і психологія.-1994.-№1.
31. Симонов В. Диагностика личности и профессионального мастерства
преподавателя. – Москва, 1995.
32. Сисоєва В.М. Пріоритет – науково – педагогічна творчість // Рідна
школа. – №5.-1994.
33. Стельмахович М.Г. Педагогіка життя. – К.: Знання, 1980. – 48 с.
34. Федяєва В.Л. Принципи організації неперервної педагогічної освіти//
Матеріали міжвузівської науково- прктичної конференції з проблеми
удосконалення підготовки вчителя. – Херсон , 1995. – С.141-142.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter