Реферат на тему:
Наукові контакти К. Квітки та Ф. Колесси в 1920-х – на початку 1930-х
рр.
Значний внесок у розвиток української музичної фольклористики зробили
Ф. Колесса та К. Квітка, збагативши її численними збірниками народних
пісень та науково-дослідницькими працями. Упродовж багатьох років цих
видатних учених єднала міцна дружба, наукові інтереси, про що свідчить
їхнє листування 1922-1931 рр. Воно було перерване тією політичною
ситуацією, що склалася в 1930-х рр. в УРСР, коли тих, хто контактував із
представниками інших держав, вважали ворогами народу, зрадниками,
буржуазними націоналістами.
До нас дійшло 50 листів К. Квітки до Ф. Колесси, які були опубліковані в
1992 р. Разом із листами К. Квітки подаються вцілілі чернетки листів Ф.
Колесси.
У листі до Ф. Колесси від 11 червня 1923 р. К. Квітка пише: “Мені
кожного разу було великим щастям побачити Вашу нову працю, і особливо
втішно, що Ви далі заглиблюєте студії над думами, хоч і відтяті від
країни, де ще від часу до часу можна їх почути. Проте є відомості, що
думу про Коновченка (Вдовиченка) співають лірники й на Волині і
особливо, на Поділлі. Чи не привели б пильніші розшукування до того, що
сю власне думу знає хто з лірників і галицького Поділля? Це було б
незвичайно важливе відкриття”.
К. Квітка та Ф. Колесса впродовж 1920-х рр. обмінювалися своїми
науковими працями, що сприяло ознайомленню фольклористів УРСР та
Західної України з досягненнями в дослідженні народної музичної
творчості. Так, у листі від 9 грудня 1923 р. К. Квітка дякує Ф. Колессі
за надіслані йому праці. З цього приводу він пише: “Складаю Вам глибоку
подяку за Ваші дві праці – про генезу українських народних дум і про
вагу студіювання народної словесності, що я одержав в скорім часі по
висланні, дарма, що вони були послані поштою нерекомендованою
бандероллю. Дуже втішно, що вже можливий обмін науковими працями. Я дуже
прошу прислати також відбитки “Варіантів мелодій дум” і
“Наверствовання”, бо такі речі при роботі треба завжди мати під рукою, а
той том “Записок”, де було надруковане “Наверствованє і характеристичні
признаки українських народних мелодій” навіть зовсім не видається додому
з Академії”.
К. Квітка вважав Ф. Колессу найвидатнішим українським етномузикологом і
йому було боляче, що в Радянській Україні мало хто знає про життя та
наукову діяльність ученого. Тому К. Квітка вирішив написати нарис про
життєвий шлях та наукову роботу дослідника. У листі від 12 листопада
1925 р. він просить Ф. Колессу надіслати необхідну інформацію про його
етнографічну діяльність, а також біографічні дані. Звертаючись до Ф.
Колесси з цим проханням, К. Квітка пише: “Сьогодні я взявся за чергове
писання – до статті про Ваше життя і діяльність (має бути надрукована в
“Музиці”). Мені досадно, що тут за Вас майже ніхто не знає, особливо
молодше покоління, а в старшім поколінні звичайно змішують Вас з Вашим
братом Олександром. Я знову прошу Вас не відмовити дозволити надрукувати
біографічні дані, що Ви прислали, і не можу з Вами згодитися, що це
передчасне”.
У нарисі “Філярет Колесса” (1925) К. Квітка з великою симпатією описує
життєвий шлях і творчі досягнення Ф. Колесси, називаючи його
найвизначнішим дослідником української народної музики. Зокрема, вчений
підкреслює, що, дякуючи Ф. Колессі, українці мають зразкове розроблення
своєї народної ритміки, якого досі ще не досягла наукова література
жодного іншого слов’янського народу. У статті К. Квітка наголошує, що Ф.
Колесса “також дав імпульс до дослідчих праць, першорядної ваги над
думами”.
Давши в нарисі докладну характеристику науковій діяльності Ф. Колесси,
К. Квітка робить висновок: “Щасливе сполучення історико-філологічної та
музичної освіти при високій одарованості та сприятливих персональних
впливах витворило з Ф. Колесси такого всестороннє узброєного дослідника
народньої пісні, що мало який нарід появив йому рівного”.
Ф. Колесса, у свою чергу, високо оцінював фольклористичну діяльність К.
Квітки. У праці “З царини української музичної етнографії” (1925) він
називає збірник К. Квітки “Українські народні мелодії” найбільшим
досягненням української музичної фольклористики 20-х рр. ХХ ст.
Ставлячи працю К. Квітки за приклад, західноукраїнський учений закликав
фольклористів-музикознавців систематично проводити етнографічні
експедиції, вивчати народні мелодії на всій українській території. У
цьому контексті Ф. Колесса писав: “Багатство мелодичного матеріалу, яке
довелося зібрати Квітці, показує, що й тепер ще не запізно братися за
збирання українських народних мелодій, одначе таку роботу не можна
залишити на відкуп охочих одиниць, а слід би її повести дорогою
плянових, добре субвенціонованих екскурсій, що систематично
просліджували б різні, досі ще не використані для музичної етнографії
сторони української території”. У цій же праці Ф. Колесса схвалив
заснування Кабінету музичної етнографії ВУАН (1922 р.) і закликав до
створення подібної установи у Львові при Науковому товаристві імені Т.
Шевченка.
К. Квітка вважав, що у всіх музичних школах необхідно ввести музичну
етнографію як особливий предмет. Він радить Ф. Колессі написати
підручник з української народної музики для музичних шкіл. У листі від 3
січня 1926 р. К.Квітка пише Ф. Колессі: “З приводу того, що Ви працюєте
над підручником з народної словесності, я дозволю собі висловити
міркування, що такий підручник можуть зложити, хоч, розуміється, не так
добре, і професор Білецький і інші, а от підручник української народної
музики з уведенням до загальної музичної етнографії тільки Ви самі могли
б скласти. Якби такий підручник був, тут би музична етнографія була
введена як особливий предмет по всіх музичних школах…”
К. Квітка високо оцінював талант і наукову діяльність Ф. Колесси в
галузі музичної етнографії. У своїх листах до галицького вченого він
ділиться планами щодо підготовки дослідників народної музики. Йому
прикро, що в УРСР немає спеціалістів з етномузикології, тому немає з ким
навіть порадитися. В особі Ф. Колесси К. Квітка вбачав людину, яка б
могла утворити школу етнографів. З цього приводу К. Квітка писав Ф.
Колессі: “В Києві досить поважно стоїть справа досліду матеріальної
культури і народного пластичного мистецтва, але щодо пісенності –
спеціаліста немає. М. Грушевський – надто універсальний дослідник, і,
головне, не робив постережень чисто етнографічних, не був на “польовій”
роботі і не знає річі в натурі; при всій повазі до його на диво
всесторонньої діяльності щодо досліду української старини, я не можу
вважати, щоб він міг утворити школу етнографів, хоча, без сумніву, з
теоретичної сторони робота його в його комісії пісенності, стоїть
поважніше, ніж в інших київських етнографічних установах (їх аж 4). Ви з
В. Гнатюком і Й. Роздольським становите таку трійцю, що могла б утворити
таку школу, – та я знаю, що у галицької молоді нема охоти до етнографії.
Тут є трохи такої молоді, бракує тільки до музичної етнографії; якби
хтось був, можна було б навіть матеріально так-сяк забезпечити одній
людині ще крім мене можливість працювати виключно над музичною
етнографією, утворивши нову посаду аспіранта при “дослідчій катедрі
мистецтвознавства”.
К. Квітка вважав Ф. Колессу єдиною людиною, з якою він може обговорити
всі питання, що стосуються дослідження народнопісенної творчості. У
листі від 3 квітня 1926 р. К. Квітка з великим хвилюванням писав: “Мене
жах бере, коли думаю, що можемо ніколи не побачитися. Ні Вам, ні мені не
вдасться виложити на письмі, а особливо в друкованій формі, малої
частини того, що передумано й постережено в обсягу дорогої нам парости
знання, і невже ми ніколи не будемо мати змоги обговорити питання, що
нас нарізно хвилюють, і поділитися тими здогадками, які, може, ніколи не
будуть опубліковані?”
У своїх листах К. Квітка інформував Ф. Колессу про результати експедицій
співробітників Кабінету музичної етнографії ВУАН. Так, у листі від 11
липня 1926 р. К. Квітка повідомляв Ф. Колессу, що разом з М. Гайдаєм
здійснив експедицію на Поділля. В околицях Могилева-Подільського К.
Квітка слухав гаївки. М. Гайдай записав на фонограф правобережну думу
про Коновченка, але, на жаль, цей запис не зберігся, оскільки хтось
украв фонограф з 20 валками. Далі К. Квітка писав: “Після того мені
вдалося випадково купити старого фонографа, а відновити запис думи
(з-під Вінниці) не вдалося; натомість записано зразок з м. Зінькова на
Поділлі (Проскурівської округи)”.
У листі-відповіді на цей лист Ф. Колесса радив К. Квітці зробити новий
запис думи про Коновченка на Поділлі, а також сфонографувати мелодії дум
з Чернігівщини. З цього приводу Ф. Колесса зауважував: “Коли загубився
валик фонографічний з думою про Коновченка, якої ще не списано, то се
дійсно велика шкода; треба би конечно зробити нову знімку. Дуже пильною
справою уважав би я списання мелодій дум з Чернігівщини – бо їх досі
майже зовсім не знаємо, а по оповіданням Сластьона – вони виявляють
якийсь окремий тип”.
К. Квітка повідомляв Ф. Колессу про свої плани, пов’язані з написанням
нових наукових праць, просив допомогти дістати необхідну наукову
літературу з-за кордону. У листі від 15 червня 1927 р. К. Квітка писав:
“Тепер у мене на черзі розвідка про писані пам’ятники української
світської музики 16-18 віків. Для неї мені треба ґрунтовніше пізнати
історію польської музики. Тепер дуже важко стало спроваджувати
закордонні наукові видання, потрібні для наукової праці, а тут потрібно
зразу з десяток книжок. Академік К. Студинський ласкаво згодився
допомагати мені в цій справі, чим може; прошу о поміч також Вас: не
відмовте віддати гроші тій книгарні, яка може мені вислати книжки по
приложеному до цього списку, але самий список дуже прошу Вас попереду
переглянути і доповнити, коли я через незнання пропустив якісь важливі
праці, або викреслити зайві (напр., покриті пізнішими працями), а також
в разі на все не стане моїх грошей, викреслити те, що на Вашу думку
менше потрібно”.
К. Квітка і Ф. Колесса регулярно обмінювалися своїми опублікованими
працями. Так, у вищезгаданому листі К. Квітка писав Ф. Колессі: “Я
одержав останню посилку з Вашими друкованими працями і дуже дякую.
Дозволю собі нагадати за мою давню прозьбу про Вашу брошуру “Кілька слів
про збирання українських народних мелодій з доданням листів М. Лисенка”.
Я її не маю; Ви колись мені її прислали для В. Верховинця, і я передав
йому той примірник. Також Ви мені були ласкаві обіцяти відбитку з Вашої
статті про потреби в справі розвою народної музики, давно надрукованої в
збірнику “І просвітньо-економічний конгрес у Львові”.
К. Квітка сприяв виданню праць Ф. Колесси в журналах та книгах ВУАН.
Свідченням цього є уривок листа К. Квітки до Ф. Колесси від 15 червня
1927 р., в якому йдеться про публікацію збірника “Народні пісні з
галицької Лемківщини”. З цього приводу К. Квітка писав: “Академік К.
Студинський казав, що 1928 року Наукове Товариство ім. Шевченка буде
друкувати Вашу збірку 1000 галицьких пісень. Чи це та сама, що Ви її
мали передати київській Академії до друку, чи, може, це – нові записи з
фонограм Й. Роздольського? На всякий випадок я вставив Вашу збірку в
спис видань, про здійснення яких клопочуся перед Академією”.
Перш, ніж друкувати збірник пісень з Лемківщини, Ф. Колесса вислав
рукопис К. Квітці. Ознайомившись із рукописом збірника, К. Квітка
зауважив: “Щодо способу систематизації і формул, можна тільки дивуватися
незвичайній старанності Вашій, – цей Ваш збірник під цим поглядом
переважає все, що мені досі відоме у всесвітній музичній літературі”.
Пізніше, у рецензії на збірник Ф. Колесси “Народні пісні з Галицької
Лемківщини”, К. Квітка високо оцінив цю працю. Він зазначав: “Пріоритет
і достоїнство її в тому, що упорядник вперше використав на слов’янській
основі принципи класифікації мелодій, які ввів Ільмарі Крон (Фінляндія)
і модифікував Бела Барток (Угорщина). Одночасно К. Квітка вважав, що
варто використовувати такі принципи впорядкування матеріалів у наукових
дослідженнях.
7 жовтня 1927 р. в Києві відбулося урочисте засідання Історичної секції
Української Академії наук з Академічною комісією Західної України з
нагоди сторіччя виходу у світ першого збірника українських пісень М.
Максимовича. Ф. Колесса був запрошений на це свято. Напередодні цієї
події Ф. Колесса повідомляв К. Квітку, що “вибирається на Свято народної
пісні з приводу 100-літньої річниці народ[них] пісень з 1827 року і буде
в Києві від 7 до 12 жовтня”. І з радістю додав: “Тішуся вже наперед
надією побачитися з Вами й обняти Вас”.
К. Квітка в цей період працював у бібліотеках Ленінграда й Москви.
Одержавши повідомлення про приїзд Ф. Колесси на ювілей збірника
українських пісень М. Максимовича, К. Квітка перервав свою наукову
роботу в Москві і повернувся до Києва, щоб зустрітися з другом. 11
жовтня 1927 р. два видатні етномузикознавці вперше зустрілися і мали
можливість поділитися своїми планами щодо дальшого дослідження
українських народних пісень.
Високо оцінюючи музично-етнографічну роботу Ф. Колесси, К. Квітка
запропонував М. Грушевському запросити Ф. Колессу до участі в новому
Інституті Примітивної Культури, який мав бути створений при Кафедрі
Історії України. К. Квітка вважав, що тільки Ф. Колесса зможе керувати
музичною частиною цього Інституту як слід. Окрім того, К. Квітка радив
М. Грушевському доручити Ф. Колессі підготовку музичного тому до корпусу
дум. У листі від 22 липня 1928 р. К. Квітка пише Ф. Колессі: “Скоро
приїхав сюди М. Грушевський і запропонував мені взятися підготовляти
музичний том корпусу дум, я зразу відповів, що не можу взятися за це, і
що це тільки Ви могли б довершити, як слід […] В разі, коли Ви будете
укладати цей том, я Вам передам всі мої матеріали”.
Вважаючи Ф. Колессу найкращим дослідником української народної музики,
К. Квітка відмовився від балотування на обрання його дійсним членом
Академії, а запропонував висунути кандидатуру Ф. Колесси. Але
Етнографічне Товариство (громадська організація, яка мала право висувати
кандидатури), а також академіки М. Грушевський і О. Новицький не
погодилися з відмовою К. Квітки. З цього приводу К. Квітка писав Ф.
Колессі: “Розуміється, і названі особи, і Етнографічне Т-во зараз же
погодилися зо мною щодо Вашої кандидатури, але не погодилися щодо моєї
відмови. Етнографічне Т-во постановило вже офіційно виставити
кандидатури нас обох, але це проти моєї волі, і як тільки про цю
постанову буде опубліковано в газетах або переслано до Академії, я зараз
офіціально повідомлю газети і Академію про відмовлення […] А якщо Ви не
відмовитеся, це був би великий подарунок для Української Академії”.
29 червня 1929 року в Конференц-залі Академії наук відбулися вибори
нових академіків. Серед новообраних дійсних членів Академії був Ф.
Колесса.
У праці “Кабінет Музичної Етнографії Всеукраїнської Академії наук. Його
здобутки і завдання” (1930) К. Квітка зауважив: “За важливу дату для
музичної етнографії в Українській Академії наук треба вважати день 29.
VI. 1929 року, коли на дійсного члена Академії обрано найбільшого
дослідника української народної музики д-ра Філарета Колессу”.
У листі від 26 липня 1929 р. К. Квітка щиро привітав Ф. Колессу з нагоди
обрання його дійсним членом ВУАН. Він також помістив замітку про
музично-фольклористичну діяльність західноукраїнського вченого в газеті
“Пролетарська Правда” у рубриці “До вибору нових академіків ВУАН”.
Ф. Колесса щиро дякував К. Квітці за статтю про його наукову роботу в
газеті “Пролетарська Правда”, радів успіхам К. Квітки в дослідженні
народної музики. У зв’язку з цим Ф. Колесса писав: “Дякую Вам, Дорогий
Друже, за Ваші щирі желання з приводу моєї номінації і за Вашу повну
прихильності до мене статтю в “Пролетарській Правді”: ледве чи я
заслужив на такі похвали; покладу усі мої зусилля на те, щоби бодай у
части оправдати Ваше признання, таке для мене дороге. Щиро радію Вашими
успіхами в наукових працях (за прислані 4 відбитки сердечно дякую) й
етнографічних екскурсіях: усе те вказує на Ваші невичерпні
інтелектуальні сили й енергію, якої не один молодший і здоровий міг би
Вам позавидувати: оттак і треба. Тішуся надією, що в співпраці з Вами і
я, може, відзискаю давнішу свіжість та наберу розмаху”.
Після обрання дійсним членом Академії Ф. Колесса запитував К. Квітку,
яку роботу йому доручать виконувати в Академії. К. Квітка радив Ф.
Колессі самому підготувати план своєї майбутньої праці. Він писав: “Отож
на Ваше питання, яку працю приділять Вам в Академії, можу відповісти
тільки порадою, щоб Ви самі обміркували й підготували коротенький план
Вашої прийдучої роботи, а Відділ без сумніву ухвалить його… Мені б
здавалося, що найкраще, якби Ви поставили у цей план 1) продовження
досліду мелодій народних дум, 2) видання 1000 галицьких мелодій, що Ви
записали, 3) підготування нового видання Вашої “Ритміки”.
У листі-відповіді Ф. Колесса подякував К. Квітці за цінні поради щодо
плану наукової роботи, який він повинен запропонувати ВУАН. Окрім того,
Ф.Колесса поінформував К. Квітку, що саме тепер він одержав
повідомлення, підписане неодмінним секретарем Новицьким і вченим
секретарем Президії Іваницьким, щоб найскоріше подати план своєї праці у
ВУАН на 1929/30 рр. Ф.Колесса повідомляв К. Квітку, що до плану своєї
наукової роботи у ВУАН він включив такі питання:
1) Дальші студії над музичною формою дум у зв’язку із запропонованим
йому виготовленням музичної частини корпусу дум.
2) Студії над ритмічною будовою українських народних пісень та
приготування поширеного нового видання його “Ритміки українських
народних пісень” з приділенням особливої уваги історичному розвитку
ритмічних форм в народній поезії і погляду на паралельний розвиток
віршування в літературі.
3) Західнослов’янські впливи в текстах і мелодіях українських народних
пісень.
К. Квітка мріяв про перетворення Кабінету музичної етнографії в Комісію
або Інститут. В одному із листів до Ф. Колесси К. Квітка писав: “Тепер
постає питання про перетворення Кабінету в Комісію або Інститут з Вами,
як директором, на чолі (предвидячи Ваші звичайні заперечення, наперед
поясню, що це ніяк не зменшило б мого становища, а навпаки, поліпшить
його, бо в Вашій особі всі справи, зв’язані з моєю діяльністю, будуть
мати заступника і оборонця в Історично-Філологічному Відділі; подібно в
інших комісіях є й керовничий, є й директор-академік).
Ф. Колесса схвалив проект К. Квітки щодо перетворення Кабінету в Комісію
або Інститут, але водночас його гнітила думка, що, ставши директором,
він погіршить становище К. Квітки, який своїми працями заслуговує на
високе визнання.
Важливе значення мали наукові контакти К. Квітки та Ф. Колесси для
поповнення бібліотек Кабінету музичної етнографії та НТШ новими працями
в галузі музичної фольклористики, ознайомлення з ними молодих
етнографів. У листі від 30 серпня 1929 р. К. Квітка дякував Ф. Колессі
за прислані до Кабінету праці і водночас просив вислати Кабінетові
екземпляри тих видань НТШ, де були праці, що стосувалися народної
музики, і обіцяв переслати на заміну видання, потрібні Науковому
Товариству ім. Шевченка. К. Квітка зауважував, що останнім часом все
більше до Кабінету звертаються молоді музиканти, що цікавляться народною
музикою, отже, все, що є в Кабінеті, не лежить марно.
К. Квітка також просив Ф. Колессу допомогти придбати Кабінетові музичної
етнографії необхідну слов’янську наукову літературу. У цьому контексті
він писав: “Щодо літератури – найбільші труднощі я маю тут з
слов’янськими виданнями; німецькі добувати легше. В Києві, наприклад,
зовсім нема “Narodopisny Vestnik Иeskoslovansky” за роки війни і ближчі
післявоєнні роки, а там були важливі статті про музику. Так само нема ні
одного з словацьких збірників, на які ви покладаєтеся в “Лемківських
піснях”, нема нових югослов’янських видань (крім зб. Джорджевіча). Тут
справа не тільки в тім, щоб були асигновані гроші: звідсіль дуже важко,
майже неможливо зноситися з інституціями і видавництвами цих країн,
отже, найкраще було б, якби гроші на закупівлю були просто прислані
авансом Вам”.
У своїх листах К. Квітка постійно інформував Ф. Колессу про роботу
Кабінету музичної етнографії, радився з ним щодо подолання перешкод.
Так, у вищезгаданому листі К. Квітка повідомляв Ф. Колессу, що Кабінет
укладає карту дослідження української народної музики, але при
виготовленні її виникають труднощі у зв’язку з тим, що в Кабінеті немає
доброї карти Галичини, просив допомогти розписати по пунктах і родах
пісні, вміщені в ще неопублікованому збірнику з Галичини. У цьому
контексті К. Квітка писав: “Кабінет Музичної Етнографії укладає карту
музично-етнографічної дослідженості української етнічної облади – буде
зазначено, з якого пункту скільки мелодій якого роду досі записано. Вже
розмічено матеріали з збірника Роздольського-Людкевича і буде розмічено
з Ваших “Гаївок” та “Лемківських пісень”; якби не трудність пересилати
гроші за кордон, я просив би Вас доручити комусь розписати по пунктах і
родах также пісні Вашого недрукованого збірника з Галичини, а так – не
знаю, яким способом винагородити цю працю. Ще нам бракує доброї карти
Галичини, і в цій справі дуже прошу Вашої поради. Чи тепер змінені
границі повітів і чи треба відповідно переробляти ті географ[ічні]
вказівки, що в зб[ірнику] Людкевича і в Ваших “Гаївках?”
Наукові зв’язки Ф. Колесси і К. Квітки стали ще тіснішими, коли в
Академії було створено Кафедру української етнографії, очолювану
Ф.Колессою. Оскільки вчений залишався жити у Львові, при кафедрі було
утворено посаду наукового співробітника. Обов’язки наукового
співробітника з 1. 01. 1930 р. виконував В. Харків. Згідно з планом
роботи Кафедри української етнографії В. Харків їздив в експедиції на
Харківщину та Полтавщину записувати думи. Як зазначав К. Квітка,
“фонографічним приладдям і іншими науковими засобами Катедру обслуговує
Кабінет Музичної Етнографії і взагалі робота коло української народної
музики провадиться фактично обома установами значною мірою сумісно”.
К. Квітка допомагав Ф. Колессі видавати його праці, оскільки у
Видавничому Відділі Академії не було музикознавців.
У листі від 26 липня 1929 р. К. Квітка писав: “Очевидно, коли Ви не
будете жити в Києві, то клопіт коло видання Ваших праць ляже на Кабінет
Музичної Етнографії, – бо в Видавничому Відділі Академії нема
музично-письменних людей. Я давніше писав Вам, що не можу гарантувати
досконалості і акуратності своєї і В. Харкова в такого роду роботі, але
тепер справа стоїть інакше: на нову посаду штатного співробітника
Кабінету подав заяву М. Грінченко, а він, судячи по дотеперешній його
діяльності, не є збирач етнографічних матеріалів, зате досвідчений в
видавничій справі і має до неї охоту. Тож вповні натурально, коли догляд
за друкуванням Ваших праць буде доручено йому. Я не міг іще з ним про це
поговорити, бо він виїхав з Києва на відпочинок, але (?..) він з цим
погодиться”.
Ф. Колесса відіграв велику роль у справі репрезентації досягнень
української музичної фольклористики на міжнародних конференціях, у яких
він брав участь. Співпрацюючи з Академією наук, Ф. Колесса подав
ґрунтовні інформації про роботу Другого з’їзду слов’янських географів та
етнографів у Кракові 1927 р. К. Квітка не брав безпосередньої участі в
з’їзді, але вислав французькою мовою реферат про пентатоніку у слов’ян,
який був уміщений у 2-му томі звіту з’їзду.
Наукові контакти К. Квітки та Ф. Колесси сприяли розвитку української
музичної фольклористики. Їхні праці збагатили вітчизняну науку новими
дослідженнями народної музики. Крім того, Ф. Колесса та К. Квітка
відіграли велику роль у справі ознайомлення молодих музикознавців з
досягненнями західноєвропейських вчених у галузі музичної
фольклористики.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
