Реферат на тему:
Проблема професійного самовизначення учнів старших класів
Становлення висококваліфікованого, мобільного, активного і
конкурентоспроможного професіонала можливе лише за умов всебічного
розвитку старшокласників, їх здібностей та творчого потенціалу. Особливо
актуальною стає така робота з учнями старших класів, не тільки у зв’язку
з тим, що сама ситуація вимагає від учня здійснити професійний вибір,
але ще й тому, що в юнацькому віці загострюються потреби особистості у
самопізнанні, самоусвідомленні і саморозумінні, актуалізуються процеси
особистісного і професійного самовизначення. В період навчання у
старших класах відбувається процес формування особистості, її
внутрішнього світу. Зокрема, цей період є початком психофізіологічного
розвитку формування особистості, крім того, відбувається радикальна
перебудова внутрішнього світу особистості, зміна співвідношення
компонентів емоційного і раціонального.
Проблема професійного вибору старшокласників полягає у тому, що вони
мають зробити відповідальний і самостійний вибір стосовно свого
майбутнього. Здійснення зазначеного вибору вимагає цілеспрямованого
процесу метою якого є виявлення свого майбутнього призначення. Оскільки
усвідомлення свого призначення, смислу життя та професіональний вибір
спрямовують процес розвитку учнів старших класів і визначають їх
майбутнє, рівень самовизначення визначається через складний комплекс
їх відчуттів, особливостей сприйняття дійсності, образ “я формований на
даному етапі розвитку, індивідуальне сприйняття світу та ставлення, що
формуються в індивідуальному досвіді старшокласників і мають суттєвий
вплив на їх стосунки, рішення і вчинки.
Проблема професійного самовизначення досліджувалася
Л.І.Божовичом, [3], М.Р.Гінзбургом [5], Є.І.Головахою [6], А.В.Мудриком
[12], які вивчають її у зв’язку з життєвими перспективами особистості і
плануванням майбутнього. Т.М. Афанасьєва [32], Д.І.Фельдштейн [17]
розглядають професійне самовизначення під призмою соціального
самовизначення. К.А.Абульханова-Славська [1, 3], Є.О.Клімов [7],
М.С.Пряжніков [13] наголошують на зв’язку професійного самовизначення із
розвитком особистості.
Л.Столяренко характеризує юнацький вік як той, коли відбувається
формування самосвідомості та власного світосприйняття. Даючи відповідь
на питання “Який я?“, “Чого я прагну?“, старшокласник формує:
самосвідомість (цілісне уявлення, емоційне відношення до самого себе,
самооцінку своєї зовнішності, розумових, моральних та вольових якостей,
усвідомлення своїх переваг та недоліків);
власне світосприйняття ( як цілісну систему поглядів, знань та
сформовану здібність до абстрактно-теоретичного мислення);
прагнення критично осмислити все оточуюче, самозатвердити свою
самостійність та оригінальність (створити власні теорії сенсу життя
тощо).
Крім того, цей віковий період є періодом прийняття відповідальних
рішень, а саме: вибору професії та свого місця в житті, вибору сенсу
життя. [16]
Підготовка особистості до свідомого професійного самовизначення
здійснюється шляхом формування в неї особистісної профорієнтаційної
позиції, що визначається відповідною спрямованістю i розвитком
когнітивної, потребно-мотиваційної та емоційно-вольової сфери
особистості. Згідно І.С. Кону, проблема професійного самовизначення
особистості, представлена у трьох головних аспектах:
Як проблема самореалізації особистості;
Як проблема вибору i прийняття рішень;
Як проблема адаптації.
Поняття самовизначення, як правило, описового характеру i стосується
окремих вузьких аспектів. I.C.Koh зазначає, що суть самовизначення
молодої людини полягає у “чіткому орієнтуванні і визначенні свого
місця у світі дорослих”, а також “у виборі соціально i особистісно
значущих цілей, досягнення яких забезпечується самореалізацією
суб’єкта”. Поняття “самовизначення” I.C.Koh пов’язує з процесами
“пошуків себе”, “відкриття я”, соціального і морального дозрівання, які
мають світоглядний сенс і “виразно соціальний зміст” [9].
За твердженням Д.І.Фельдштейна процес самовизначення знаходиться
у безпосередньому зв’язку із соціалізацією особи. “Особистісне
самовизначення — це феномен суспільного індивіда, пов’язаний з
формуванням розгорнутої соціальної позиції людини відносно iншиx, iз
ступенем бачення себе в інших людях, iз готовністю особистості до
відповідальних дій у світі.”. Д.І.Фельдштейн акцентує увагу на
соціальному аспекті самовизначення у юнацькому віці, оскільки основою
цього процесу є “формування певної соціальної позиції особистістю,
яка поставлена в умови вибору життєвого шляху” [17].
М.С.Пряжніков розрізнює поняття особистісного i життєвого самовизначення
i пропонує класифікацію типiв самовизначення особистостi, залежно від
реалізованого в кожному з них ступеня свободи: професійне, життєве,
особистісне. За С.Пряжніковим, життєве самовизначення це “вибір певного
стилю життя i реалізація його у багатьох соціальних ролях.”. Особистісне
самовизначення характеризується ним як найвищий рівень життєвого
самовизначення, що мінімально обмежений зовнішніми факторами. [ 13 ].
І.С.Кон стверджує, що питання “Хто Я?” означає у юнацькому віці
здебільшого перспективи і можливості: “ким я стану”, “що трапиться зі
мною у майбутньому”. Тобто, думки про майбутнє стають переважаючими, а
плани на майбутнє не вичерпуються питанням “ким бути?”, а також тягнуть
за собою іншу проблему “яким бути?”. [ 8 ].
Проблема самовизначення особистості детально розроблена
В.Ф.Сафіним, досліджує форми самовизначення i його типи:
конвенціонально-рольове, професійне, сімейне i соціальне. На думку
В.Ф.Сафіна, кожна з цих форм пов’язана з певною сферою життя людини, а
вci разом вони створюють життєве самовизначення особистості, певним
чином вступаючи у зв’язки між собою. 3 точки зору В.Ф.Сафіна
самовизначення включає два аспекти.
Визначення себе стосовно цілей i цінностей, враховуючи вимоги групи,
колективу, суспільства, а також свої можливості, здатності, умови
середовища;
Свідома діяльність особистості спрямована на реалізацію обраних
цінностей i самоактуалізацію.
Таким чином, процес самовизначення пов’язується з функціонуванням
самосвідомості i “я-образу” i також, з самореалізацією в діяльності, з
процесами самопізнання i саморегуляції. Отже, самовизначення особистості
— це “цілеспрямована всебічна творча поведінка, мета якої — оволодння
сферами життя як системою на ocнoвi ідей, що повністю охоплює суб’єкт i
є результатом особистісної переробки i особистісного переживания.” [ 15
].
Характерне для старшокласників формування образу “я” у юнацькому віці є
основою подальших процесів самовизначення. Закономірності формування
образу “я” досліджуються І.С.Коном, який наголошує на важливості таких
процесів як відкриття особистістю свого внутрішнього світу,
усвідомлення своєї неповторності і унікальності та
цілеспрямованість процесу самопізнання [ 8 ].
На думку М.Р.Гінзбурга, необхідність самовизначення, як особистісного,
так і професійного, певною мірою детермінована вимогами суспільства, але
доводить, що самовизначення також детермінується внутрішньою логікою
психічного розвитку особистості і пов’язано з потребою у самореалізації,
яка загострюється у юнацтві. Саме тому воно включено в систему уявлень
особистості щодо перспективи у часі і тісно пов’язано з її життєвими
планами. Очевидність зв’язку самовизначення з потребою особистості у
самореалізації пов’язана із певною психологічною основою
особистісного самовизначення на даному етапі розвитку особистості в
усвідомленні та активній реалізації в житті спрямованій у майбутнє. [5].
К.Роджерс у своїх дослідженнях акцентує увагу на такому підході
до особистості, в якому особистість є контролюючим центром для прийняття
рішень. В основі цього підходу, за його баченням, знаходиться людина,
її призначення жити і діяти: сутність природи кожної людини є
реалістичною і конструктивною та заслуговує довіри. Пробудження сутності
сили розвитку особистості, формування особистісної, індивідуальної
суб’єктивності відбувається лише на основі вільного вибору. Згідно цього
підходу, вирішальну роль у розвитку людини відіграють її уявлення про
себе та самооцінка.[ 14 ].
Таким чином, процеси самовизначення в юнацькому віці визначаються
потребою у самореалізації. Крім того, відбувається активізація процесів
самопізнання та формування свого “я“, визначення власної життєвої
позиції та світогляду. Тому, потреба старшокласників у професійному
самовизначенні стає основною умовою їх подальшого розвитку.
Отже, особистісне самовизначення старшокласників розглядається
як: результат самоусвідомлення і самопізнання та формування на цій
основі “я-уявлень”, тобто уявлень про свої індивідуальні риси,
детермінація планів і перспектив в майбутньому. Крім того, зв’язок між
формуванням “я-уявлень” старшокласників і визначенням її професіональних
планів здійснюється шляхом самопізнання і з’ясування ними своїх
можливостей та перспектив подальшого розвитку. Основою цьому служить
характерне старшокласникам спрямування у майбутнє, яке насамперед
пов’язане з усвідомленням потреби самореалізації та усвідомленні себе у
стосунках з оточуючими, у виборі майбутнього соціального оточення і у
визначенні свого місця в системі суспільних відносин.
Професійне самовизначення старшокласників розглядається як невід’ємна
частина цілісного процесу у зв’язку з процесами самовизначення у
світогляді, особистісного і соціального самовизначення. Крім того,
професійне самовизначення старшокласників пов’язане із вибором ними
соціального середовища, “приєднання” до професії як до певної сфери
соціальної активності. Однак, професійне самовизначення розглядається
у поєднанні із самовизначенням учнів старших класів стосовно світогляду,
моральної позиції та життєвого сенсу, які обумовлюють їх зв’язки з
оточуючим середовищем, а, отже, і мету, напрямок та зміст їх
діяльності.
Саме успішне професійне самовизначення старшокласників в певній мірі
залежить від усвідомлення або відчуття ними своєї “реалізаційної
спрямованості”, головного напрямку індивідуальної особистісної і
професійної самореалізації. Реалізаційна спрямованість старшокласників,
як аспект життєвого та особистісного самовизначення, має відображення не
лише в ієрархічній структурі мотиваційної сфери, а також виявляється в
їх цілеспрямованих вчинках і поведінці, переживається на емоційному
рівні у формі інтересу, бажання, захоплення, покликання, відчуття
перспективи тощо. Значення реалізаційної спрямованості особистості учнів
старших класів залежить від усвідомлення своєї потреби в самореалізації,
в нашому випадку професійної діяльності і, як наслідок, професійної
кар’єри.
Обрання сфери професійної діяльності, складання індивідуального
професійного плану та визначення шляхів його реалізації, вимагає від
випускника прийняття певних рішень та здійснення певного вибору. Тому,
вибір є основою самовизначення старшокласників, їх професійного
самовизначення. Проблема вибору і труднощі, які її супроводжують є
основними на вирішальних етапах професійного самовизначення, а саме:
вибір навчального закладу та напрямку професійної спеціалізації.
Література:
Альбуханова – Славская К.А.Деятельность и психология
личности.-М.:Наука, 1980.-335 с.
Афанасьева Т.М. Душа и тело: [ О самовоспитании личности]. – М.:Мол.
Гвардия, 1990.-240с.
Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избр. психол.
труды.-М.:Воронеж,1995-352с.
Вікова психологія/за ред.Г.С.Костюка,-Київ,”Радянська школа”,1976.-187c.
Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема //
Вопросы психологии .-1998.-№2.-с.19-27
Головаха Е.И. Жизненные перспективы и профессиональное самоопределение
молодежи.- К.: Наукова думка, 1988.-с. 142.
Климов Е.А. Человек и профессия.- Л.,1984.-141с.
Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. – М.: Политиздат,
1985. – 244 с.
Кон И.С. Психология старшекласника.-М.,1980.-192с.
Кон И.С. Психология ранней юности. Кн. для учителя.-М.:
Просвещение,1989.-254с.
Коротун О.А. Формирование личных жизненных планов – фактор активного
профессионального самоопределения учащихся общеобразовательной школы:
Дис. канд. пед. наук.-М., 1992.-176с.
Мудрик А.В. Современный старшеклассник: проблемы самоопределения.- М.:
Знание, 1977.-с. 64
Пряжніков М. Особиста професійна перспектива. /Психолог №16, 2004. –
с.6-8.
Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. –
М.: Изд. группа “Прогресс”, “Универс”, 1994. – 480 с.
Сафин В.Ф., Ников Г.П. Психологический аспект самоопределения
//Психологический журнал, 1984.
Л.Д.Столяренко Основы психологии.-Ростов-на-Дону.:Феникс, 2003.-634с.
Фельдштейн Д. И. Психология взросления: структурно-содержательные
характеристики процесса развития личности: Избранные труды /
Д. И. Фельдштейн. – 2-е изд. – М.: Московский психолого-социальный
институт: Флинта, 2004. – С. 94-124.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
