Нема в світі наймилішого, як матінка люба
Сценарій родинного свята в 1-му класі
Мета: розкрити перед дітьми красу материнської любові, вірності;
виховувати почуття поваги, шани і вдячності матері.
(Батьки сидять за столами, на столах вишиті серветки, торти, чай).
Звучить музика пісні “Зеленеє жито, зелене”.
Вчитель: Дорогі діти! Сьогодні на наше свято прийшли гості: мами,
бабусі. Давайте привітаємо всіх щирим словом.
1-й учень: Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро.
Стрічаємо з хлібом,
Любов’ю і миром.
2-й учень: Для людей відкрита
Хата наша біла,
Тільки б жодна кривда
В неї не забігла.
3-й учень: Хліб ясниться в хаті,
Сяють очі щирі.
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.
(Дівчинка в українському одязі на вишитому рушнику вручає хліб-сіль
мамам).
4-й учень: Квіточок дома багато,
Матінці на любе свято,
З квіточками у долоні
Підійдем сини і доні.
(Діти вручають квіти).
5-й учень: Поцілунками вітаймо,
Щастя, долі побажаймо.
Киньмо квіточки під ноги,
Щастя попросим у Бога.
6-й учень: Хай в житті вам радість буде,
Процвітайте як той світ
Дай же, Боже, нашим мамам
Многих, добрих, щасних літ.
Вчитель: Шановні гості! Дорогі мами! Діти! Вітаємо вас на нашому святі.
Сьогодні ми поговоримо про найдорожчу в світі для кожного з нас людину –
про маму. Просимо вас взяти участь у нашій щирій розмові. Давайте
згадаємо про мамину пісню, рідну оселю.
(Тихо звучить пісня про маму).
Мама – це той світильник добра, що вічно сяє для народу, її пісня, її
ласкаві руки виводили на широкий шлях і захищали саме життя від
збайдужіння, злочину.
Головною берегинею родини була мати. Її називали святинею. Пригадаємо
слова Т.Г. Шевченка про матір.
Учень: У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
R
f
h
oe
¦?1/4b
oe
o
R
†
?
O
oe
8
`
o
ина пізнає світ, знаходить знайомі предмети. Раніше дитину гойдали в
колисках, виготовлених з лози. На Україні існував звичай: коли дитина
виростала, колиску не викидали, її берегли, поки в цій оселі жили люди.
Колиски робили з осики, калини. Для неї вибирали м’яке, легке, співуче
дерево. Під спів маминої пісні росли поети, музиканти, вчені. І велике
горе, коли ми забуваємо мамину пісню, адже її мелодія, мова виховують
доброту, чуйність, ніжність, милосердя.
Учениця: Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало колись над колискою –
Буду слухати, слухати я
І стояти в замрії вербичкою.
(Звучить “Молитва матері”, слова Наталки Позняк, муз. Людмили
Херувимської).
Вчитель: Мати всьому початок. Мати – берегиня роду. Був звичай на
Україні на щастя дарувати рушники. Їх називали оберегами людини. Було
повір’я, що й сорочка, вишита і подарована на добро, буде оберігати.
Сорочку вишивали і дарували не будь-кому, а людині особливо близькій –
дитині, братові, чоловікові (демонструє вишиту сорочку).
Учень: А я пісню про сорочку знаю:
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами, –
Сорочку мама вишила мені…
Вчитель: Давайте разом заспіваємо цю пісню. (Всі разом виконуємо пісню
О. Білаша на слова Д. Павличка “Два кольори”).
Дорогі батьки, давайте на хвилинку повернемося в батьківську хату,
пригадаємо кожний своє дитинство.
(Звучить пісня “Росте черешня в мами на городі”. Цікаві розповіді про
своє дитинство, свою маму).
Вчитель: Хочеться запитати вас, чи доторкнулись ви трішки до святинь
свого роду? Чи віриться вам, що нашому українському роду не буде
переводу? Не даймо всохнути родовому дереву нашого народу, не забуваймо
своїх рідних мам.
(Учні читають вірш “Присяга трьом матерям”).
Хоч маленькі ми ще діти,
Мов весняні дрібні квіти,
Величаємо в цю днину
Нашу матір – Україну.
Присягаєм тобі, Мати
Рідний нарід свій кохати
І служити до загину
Спільній неньці Україні.
Присягаєм рідну віру
Завжди визнавати,
Говорить по-українськи,
Молитись, співати.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
