Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю
Варіант № 1 першого уроку для 1-4 класів
Тема: Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю.
Мета: Розширити знання дітей про Україну — Рідну Батьківщину. Формувати
громадянські якості учнів: патріотизм, людяність, працьовитість.
Виховувати любов до рідного краю, його традицій, історії.
Обладнання: Клас прикрашений квітами, на дошці написана тема уроку,
перед дітьми — велика карта Європи, на якій добре видно Україну. Також
вивішені державні символи України (плакати). На столі на вишитому
рушникові коровай хліба. На партах кольоровий папір і ножиці. Плакат, на
якому посередині намальована або приклеєна карта України, а навколо неї
діти будуть клеїти квіти.
Хід уроку
Вчитель. Дорогі діти! Вітаю вас із Днем Знань — чудовим і радісним
святом! У цей самий час усі учні України сіли за шкільні парти, щоб
почати новий навчальний рік і штурмувати нові вершини знань, які стануть
потрібними кожному у житті. А тема першого уроку в усіх школах України
така: «Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю».
Україна — це наш рідний край, наша дорога і мила Вітчизна, земля, де ми
народились, уперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню,
рідну мову, відчули любов і ласку — це наша найдорожча у світі
Батьківщина. Вона для кожного з нас одна, як і мама, бо
«Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Так писав у своїх віршах відданий син України В. Симоненко, патріот і
справжній мужній громадянин. Як і рідну матір ми не вибираємо, так і
Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї всім серцем, як і до
рідної неньки, проймається великою і світлою любов’ю на все своє життя.
От і ми почнемо нашу дорогу до знань з любові до рідного краю, з тих
найвищих на землі почуттів — любові та відданості, без яких немислиме
життя.
Любов — найвище в світі почуття,
Вона не має меж — безкрая.
З любові починається життя,
Вона усе найкраще починає.
Кожна людина любить свою Батьківщину, вона робить усе для процвітання
рідної держави, для її слави, свободи, незалежності. А ми живемо в
Україні, волелюбній і мирній державі, і теж усім серцем любимо нашу
милу, дорогу країну, хочемо, щоб вона скоріше стала процвітаючою,
сильною і завжди була вільною і незалежною, бо всі ми громадяни нашої
Вітчизни, патріоти своєї Батьківщини, люблячі сини і дочки України.
Ось погляньте на карту Європи. Тут багато є різних країн. (Вчитель
називає їх і показує на карті). Кожна з них має свою територію — землю,
свою мову, культуру, історію і свої символи. Земля кожної держави — її
недоторкана власність, яку вона готова обороняти від посягань ворогів. А
ось у центрі Європи і наша рідна Україна, наша Батьківщина, яка теж має
свою землю, свою мову, культуру, історію, власні звичаї і традиції та
неповторні державні символи. А які державні символи України? (Діти дають
відповіді). Кожна країна має свою столицю, а як називається наша
столиця? (Відповідь учнів). Ось столиця України — чарівний і квітучий
Київ (показує на карті та в малюнках). Через землю України на південь
несе свої води величавий сивий Дніпро, одна з великий рік Європи, і
впадає у Чорне море. З півдня нашу Вітчизну омиває ще одне море —
Азовське. На заході піднімають у небо свої вершини гори Карпати. На
півночі ростуть густі ліси — це Полісся, а далі на південь поступово
змінюються природні пейзажі, переходячи у степи. Ось така природа
України. А ми з вами — її патріоти і громадяни, які покликані захищати
свій край від ворогів, трудитись так наполегливо і добре, щоб жилося
усім прекрасно, найкраще у світі, бо кожна людина має право на хороше і
радісне життя. А яке завдання стоїть перед учнями?
Відповіді дітей: добре вчитись, наполегливо оволодівати знаннями,
розвивати свої творчі здібності, оберігати довкілля, садити сади і квіти
і т. д.
Правильно, діти, ви повинні наполегливо оволодівати знаннями, щоб у
майбутньому добре працювати і не тільки самому прекрасно жити, а й
приносити велику користь Україні, яка вам дає сьогодні безплатно
обов’язкову середню освіту, щоб потім ви могли продовжити своє навчання
у різних вузах і досягти великих успіхів у науці та виробництві.
Сьогодні держава дбає про вас, як рідна мати про свою дитину, а ви
повинні дбати про неї, щоб вона була красива і багата, від того всі
виграють. Ви вже зараз можете виконувати посильну працю на благо
Вітчизни: добре вчитись; садити дерева і квіти, сади, парки та ліси;
слідкувати за чистотою свого села та міста; розчищати джерельця та
струмочки, щоб річки були повноводні, щоб повітря було свіже і усім
дихалось вільно у рідному краю.
1 учень.
Бо рідний край — це наша Україна,
Найкраща в світі, дорога земля.
Для нас вона, як матінка — єдина,
Її ліси, озера і поля,
Степи і гори, ріки і долини
Відчути прагнуть теплоту долонь…
Я все віддам для блага України —
Тепло душі і серденька вогонь!
2 учень.
Я буду вчитись, щоб знання здобути,
Нові зробити в світі відкриття.
Щоб корисним своїй державі бути,
І щоб прекрасним в нас було життя.
3 учень.
Тепло долонь і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю.
Люблю твої поля, річки й джерельця,
Люблю Вітчизну дорогу мою!
Вчитель. А зараз кожен з вас подумає, прислухається до свого серця і
скаже заповітні та щирі слова про Україну. Яка наша Батьківщина?
Діти думають і говорять слово, наприклад: мила, дорога, славна, рідна,
свята, чарівна, чудова і т. д.
Вчитель. Слова, що йдуть від серця — найщиріші та найтепліші. Тому
настав час скласти колективного вірша про Україну зі щирих і теплих
слів. Я почну, а ви будете добирати останнє слово другого рядка в риму.
Ось небо блакитне і сонце в зеніті!
AE
U
Моя Україна — найкраща у світі!
Моя Україно — це ліс і озерця,
Безмежні степи і чарівні джерельця.
Красиві пейзажі і гори високі,
Маленькі струмочки і ріки глибокі.
Міста старовинні і замки прекрасні,
Великі будови і дуже сучасні.
Сади чарівні, мальовничії села,
Моя Україна — це пісня весела.
Це щира, багата, як світ, її мова,
Крилата, така мелодійна, чудова!
Її обереги — верба і калина,
Найкраща у світі — моя Україна.
Бо нам найрідніша, Вітчизна і мати.
То як же нам, дітям, її не кохати!
Моя Україна — козацькая слава!
Така волелюбна і мирна держава.
Вона дорога нам, і рідна, і мила,
Бо світ перед нами, як мати, відкрила.
Вітчизна свята, дорога Україна,
Для кожного з нас ти у світі — єдина.
Вчитель. Кожна людина, громадянин і патріот України, може сказати такі ж
слова, бо щодня віддає тепло своїх долонь і розуму, і серця дорогій і
милій Україні, щоб вона процвітала, була вільною і незалежною нині і
повсякчас, і навіки віків. А це означає, що в кожну роботу людина
вкладає свою любов і тепло своїх долонь, розум і знання.
Ось на вишитому рушникові лежить духмяний хліб — основа людського життя,
символ достатку і процвітання народу. Давайте поміркуємо, скільки праці
вкладено в нього. Скільки тепла від людських долонь у цьому короваї,
скільки розуму, серця, мудрості, щирості та щедрості людської душі.
Уявіть безмежне поле, яке треба підготувати для посіву, засіяти,
доглянути, підживити, зібрати… Своєї праці та сил не шкодували
хлібороби. А потім із малесеньких золотих зерняток зробили борошно, а з
нього спекли смачний і пахучий хліб, який прийшов до нашого столу, щоб
ми були ситі та здорові, щасливі та веселі. А над машинами, які
допомагали людям у цьому, працювали вчені, інженери, робітники різних
професій, і кожен віддав частинку свого тепла, своєї душі. І ось лежить
хлібина на вишитому рушникові, а рушник вишивали руки людини і теж
вкладали тепло своїх долонь і розуму, і серця, бо в Україні такий звичай
— вишивати рушники і на них подавати хліб, як проводжають в далеку
дорогу, коли зустрічають дорогих гостей, як символ любові та достатку,
щедрості та щирості української душі, щоб було у нас більше добрих
друзів у світі, щоб жоден народ не знав страшного голоду, такого, який
зазнали наші люди в часи голодомору.
1 учень.
Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм,
Хай буде в світі більше в нас братів!
Хай в кожній хаті будуть короваї,
Щоб люд ніколи хліба не просив!
(Олександр Будаш)
2 учень.
Їж, сину, хліб та пам’ятай, що в ньому
Саме життя закладено людей.
І сонце українське, й звуки грому,
Мозольний труд і посмішка очей.
(Олександр Будаш)
Вчитель. А сьогодні я подарую вам, діти, цей хліб на вишитому рушникові,
щоб була легкою ваша дорога у світлу Країну Знань, щоб ви були здорові,
в синьому небі України був мир, а поміж людьми любов та злагода. І щоб
ви завжди пам’ятали: ви діти своєї рідної і милої України, зі своїми
звичаями, традиціями, легендами та казками, зі своєю чистою, як роса, і
багатою, як земля, українською мовою. Погляньте ще на карту Європи.
Бачите, скільки різних держав у ній? І всі країни мають свою мову, і
кожен розмовляє і мислить своєю, рідною. А мову нашого народу довго
переслідували, забороняли, щоб знищити її назавжди. Тому що як втрачена
мова, то зникає і сам народ. Але ми на своїй землі живемо і мова наша з
землі і з роси, із чистих джерел і краси, з ніжних світанків і чистої
душі мого народу, тому вона вижила і стала державою сьогодні!
1 учень.
Мово моя, ти пречиста і славна,
Трепетна, наче ранкова роса.
Ти називаєшся нині — державна!
Все в тобі є: і багатство, й краса!
2 учень.
Мовою рідною я розмовляю,
Вільно живу я у ріднім краю.
І Україну мою прославляю,
Вірність і серце я їй віддаю.
Вчитель. А зараз ми сплетемо віночок з квітів любові для милої й рідної
України. Перед вами, діти, лежить кольоровий папір, олівець, ножиці.
Кожен з вас на зворотній стороні листочка намалює дуже гарну улюблену
квіточку і виріже ножицями. Вдихніть у цю роботу свою любов. А з квітів
любові ми сплетемо віночок навколо карти України, щоб наша рідна
Батьківщина процвітала, була ще кращою, красивішою і жила у любові своїх
синів і доньок, які сьогодні ще сидять за партами і старатимуться добре
вчитись, щоб стати гідними громадянами своєї держави у майбутньому.
Діти вирізають квіточки і навколо карти України на плакаті наліплюють
свої квіти під керівництвом вчителя, щоб вийшов віночок.
3 учень.
Всім серцем любіть Україну свою, —
І вічні ми будемо з нею!
писав український поет В. Сосюра. І кожен громадянин України серцем
прихиляється до цих слів, тому що живе велика любов у душі народу до
його рідної і милої України.
4 учень. І сьогодні ми хочемо запевнити, що весь жар душі, свою любов і
найкращі почуття ми віддаємо тобі, рідний краю.
Люблю твої поля, ліси, озерця,
Усе-усе, що є в моїм краю.
Тепло своїх долонь і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю.
5 учень.
Бо ти найкраща в світі і єдина.
Ти народила кожного із нас.
Моя квітуча, мила Україна!
Іди до щастя, рідна, в добрий час!
Звучить пісня про Україну у виконанні учнів класу або у записі. На
розсуд вчителя.
Вчитель. А зараз кожен з вас скуштує шматочок цього короваю, щоб дорога
ваша до знань, до щастя була освітлена сонцем любові до рідного краю, до
нашої милої України. І щоб усі ви, діти, були завжди здорові та ситі,
жили у злагоді та мирі. В добрий час!
Вчитель несе до дітей хліб, діти беруть по кусочку і їдять.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
