Особливості навчання дорослих
Пам’ятка тренеру: слід пам’ятати, що дорослі навчаються ефективно за
певних умов
1. Коли їм це особисто потрібно. Важливо знати дійсні потреби учасників,
спиратися та посилатися на них, будувати програму так, щоб ці потреби
були в основному задоволені. До того ж варто не забувати, що мотивацію
до навчання зміцнює:
моделювання учасниками майбутньої особистої поведінки;
адекватне оцінювання й відзнака їх досягнень та успіхів.
2. Коли мають досить часу на засвоєння нових знань і вмінь. Тобто треба:
не переобтяжувати програму новим змістом;
намагатися не втомлювати учасників;
використовувати різноманітні методи;
дотримуватися графіку перерв;
забезпечити достатньо часу на засвоєння нового матеріалу.
3. Коли учасники можуть самостійно планувати свій час і процес навчання.
Отже, слід:
створити на тренінгу таку атмосферу, щоб учасники самі окреслили свої
потреби та очікування, сформулювали власні цілі та можливі шляхи їх
реалізації (для цього варто використати попереднє опитування, яке
дозволить оцінити наявні знання та вміння);
запитувати учасників про їх очікування, спиратися й посилатися на це;
наприкінці кожного заняття запитувати учасників про враження від змісту
вивченого та ефективність застосованих методів навчання;
узгоджувати очікування учасників між ними та з очікуваннями тренера,
сприяти реалізації очікувань стосовно як змісту, так і процесу тренінгу.
4. Коли досягають успіхів. Отже, варто:
будувати програму тренінгу з урахуванням якомога більшої ймовірності
досягнення учасниками успіху, мінімізуючи ризики поразки;
пам’ятати, що кожний учасник – унікальний, і його порівняння з іншими,
особливо недостатньо коректне, неприпустиме;
починати навчання із засвоєння легких і простих завдань, поступово
просуваючись до складніших;
визнавати, що кожний учасник має свій індивідуальний стиль;
відповідно відзначати його успіхи, святкувати досягнення, вказувати на
індивідуальні перспективи розвитку.
5. Коли мають можливість випробовувати нові знання та тренуватися в
застосуванні їх на практиці. Отже, слід не забувати, що:
кінцевою метою змін, запроваджених на тренінгу, є втілення їх у життя.
Тому учасникам треба створити можливості практикуватися в тому, що вони
чують або бачать під час тренінгу;
’
”
?
1/4
”
”
&zA
H
1/4
«практика творить майстра», і це особливо стосується таких дій, що
викликають в учасників найбільше труднощів.
6. Коли учасники повністю залучені до процесу навчання. Отже, треба:
пам’ятати, що виконання ролі активної дійової особи більше сприяє
навчанню, ніж виконання ролі спостерігача;
використовувати різноманітні техніки та вправи, які залучають учасників
інтелектуально (розв’язування проблем, «мозковий штурм», випадки з
практики тощо), емоційно (ігри, рольові ігри, обговорення тощо) та
фізично (створення предметів, рухові ігри, вправи тощо).
7. Коли можуть зрозуміти, як використати набуті знання та вміння на
практиці. Відповідно слід:
тематику тренінгу максимально наближати до реальних потреб;
використовувати як матеріал для вправ, дійсні завдання і проблеми, які
стоять перед учасниками;
завершувати вправи обговоренням можливого використання набутого досвіду
в повсякденному житті;
наприкінці тренінгу передбачити обговорення того, в який спосіб учасники
зможуть використати набуті знання та вміння на практиці.
8. Коли створено приємне та сприятливе середовище навчання. Це потребує
спеціальних зусиль для влаштування відповідної атмосфери шляхами:
дружнього заохочення до взаємодії;
пояснення перебігу подій на тренінгу та характеру очікувань так, щоб
забезпечити учасникам почуття безпеки;
застосування інтерактивних вправ, які дають змогу учасникам
познайомитися й сформувати команду;
застосування шкали труднощів, поступово ускладнюючи прості й легкі
завдання;
влаштування позитивного зворотного зв’язку (оцінювання зусиль,
підкреслення досягнень).
9. Коли тренінгові методи відповідають різним індивідуальним
стилям/способам навчання, притаманним різним людям. Тобто необхідно
пам’ятати, що індивідуальні відмінності у способах і стилях навчання між
дорослими людьми поглиблюються з віком і досвідом, і це потребує
застосування різноманітних методів і технік тренінгового навчання, щоб
зросла ймовірність засвоєння матеріалу всіма учасниками, відповідно до
їхніх індивідуальних особливостей сприйняття. Це означає, що тренер має:
говорити для «аудіалів»;
писати, малювати, демонструвати плакати тощо для «візуалів»;
застосовувати ігри, вправи тощо для тих, хто краще сприймає інформацію
через сенсори руху, дотику («кінестетики»);
логічно будувати структуру і зміст висловлювань для «логіків».
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
