Створити і зміцнити державу можуть громадяни, які люблять свою країну,
свій народ і готові самовіддано служити їх інтересам. Життя і щастя
кожної людини значною мірою залежить від долі Батьківщини, яка гарантує
їй особисту безпеку, створює умови для праці й відпочинку, захищає її
соціальні інтереси. Патріотизм як ціннісне ставлення до Батьківщини є
справою внутрішньої свободи людського добровільного самовизначення.
В сьогоднішніх умовах розбудови громадянського суспільства становлення
патріотизму, національної самосвідомості юних громадян має стати
центральним нервом усієї діяльності навчального закладу, а недостатня
увага до цього надзвичайно важливого аспекту сприяє поглибленню духовної
кризи молодих поколінь.
Теоретичні передумови патріотичного виховання учнів закладені у працях
В.Сухомлинського, Г.Ващенка, які підкреслювали діяльний характер
патріотизму, необхідність учити дітей шукати своє місце у житті країни,
залучати їх до боротьби з недоліками у житті суспільства.
Поняття патріотизму виражає найвищу і найсильнішу духовну силу, що
зумовлює активну життєву позицію людини. Завдяки почуттю патріотизму
людина стає сильною, здатною творити і розбудовувати свою національну
державу, що виступає гарантом стабільності й могутності народу, його
безсмертя.
Термін «патріотизм» від грецького «патріс» – батьківщина, вітчизна –
означає любов до вітчизни, до свого народу, до національних традицій.
Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота
України, готового самовіддано розбудовувати її як незалежну,
демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну
безпеку, знати свої права і обов’язки, цивілізовано відстоювати їх,
сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в
суспільстві.
Мети патріотичного виховання можна досягти шляхом реалізації таких
виховних завдань:
– утвердження в почуттях особистості патріотичних цінностей, поваги до
культурного та історичного минулого України;
– виховання поваги до Конституції України, законів України, державної
символіки;
– підвищення престижу військової служби як виду державної служби;
– визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої
цінності держави і суспільства;
– усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини
та її відповідальністю;
– формування етнічної та національної самосвідомості, любові до родини,
рідного краю, народу, держави;
– визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності
культурної спадщини та майбутнього;
– формування толерантного ставлення до інших народів, культур і
традицій;
– формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як
духовного коду нації.
Зміст героїко-патріотичного виховання передбачає глибоке розуміння
природи учнів, їх індивідуальних рис і можливостей, повагу до
особистості дитини, турботу про її гармонійний розвиток, встановлення
взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі.
Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за
допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та
завдань виховної роботи, вікових особливостей учнів з урахуванням
основних напрямів діяльності навчальних закладів. Основними формами
патріотичного виховання школярів є:
– інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, круглий стіл,
інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел
рідної культури, історії держави і права, «жива газета», створення
буклетів, газет);
– діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята,
театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);
-інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);
– діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);
– індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота
тощо);
– наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої
творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).
Духовні потреби кожного учня унікальні, тому шлях його духовного
розвитку носить індивідуальний характер. Завдяки такій індивідуальності
важко знайти універсальний метод, яким можна користуватися в кожній
ситуації.
Педагогічний колектив Буринської ЗОШ І – ІІІ ступенів №1 у всіх
напрямках виховного процесу намагається використовувати величезний
потенціал народних звичаїв і традицій.
З метою патріотичного виховання школі проводяться:
зустрічі ПОКОЛІНЬ,
лінійки слави за темами: «Подвиг живий і вічний», «Українські діти –
герої Великої Вітчизняної війни», «Наш населений пункт у роки Великої
Вітчизняної війни: сторінки історії», «Партизанський рух на Україні у
спогадах учасників»,
усні журнали, історико – пізнавальні сторінки,
тематичні вечори: «Їх подвиг навіки збережуть серця»,
конкурси молодіжних трудових загонів, пошукових клубів, об’єднань,
загонів милосердя та волонтерського руху,
конкурси малюнків «Світла пам’ять героям»,
конкурси читців «Мир у солдатській шинелі», конкурси української
фольклорної композиції «Пісня – душа народу», свят «Біографія пісні»
(інсценування пісень), пізнавально-театралізовані композиції, присвячені
святу Перемоги;
• тематичні оглядові екскурсії у краєзнавчі музеї,
тематичні виставки: «Забуті книги про війну»;
учні беруть участь у впорядкуванні братських могил, меморіалів ,
спортивних змаганнях, спартакіадах серед допризовної молоді, грі
„Козацький гарт”.
A
?
?
h
h
L
?
м’ять» (керівники вчителі історії Дяченко Б.М., Кукуруза С.В.). Апогеєм
цих заходів є “Козацькі розваги” – змагання, які дають можливість
кожному юнаку відчути себе причетним до козацького роду (керівник
Козленко О.М.).
Народна мудрість говорить: ” Якщо побажаєш дізнатись ціну людини,
підведи її до чужої біди, Ніколи не помилишся “. Милосердя – це
співчуття, любов на ділі, готовність робити добро кожному. Воно –
нерозмінна монета.
Ще недавно здавалось, що поняття це взагалі пішло з нашого життя . Але ж
милосердя конче необхідне кожен день. І поступово цю істину розуміє
дедалі більше людей.
Наша школа не стоїть осторонь цих проблем. В кожному класі створено
волонтерські загони, члени яких намагаються надати посильну допомогу –
своїм підшефним. На сьогодні в школі налічується 17 волонтерських
загонів. Члени волонтерського загону опікуються такими категоріями
людей, як ветерани Великої Вітчизняної війни, шва літи, діти – сироти,
одинокі престарілі люди, вчителі – пенсіонери. Так в зоні волонтерської
дії школярів знаходяться 33 ветеранів Великої Вітчизняної війки, з них
16 інвалідів та 17 учасників бойових дій. 10 чоловікам надається
практична допомога по господарству. Інших ветеранів учта не забувають
привітати зі святами, планують з ними зустрічі. Але головне, як говорять
люди, – це відчуття того, що їх не забули.
Минуло 66 років після Перемоги … Війна стала лише сторінкою далекої
історії. З вуст в уста, з покоління в покоління народ передає згадки про
подвиги, хоробрість і безстрашність тих, хто кров’ю своєю утверджував
мир, життя на землі.
Так, ми дивимось кінофільми, читаємо книжки, святкуємо перемогу,
відвідуємо там’ятники загиблим… А як передати дітям живу нам “ять
серця, як найкраще впливати на їхні почуття, щоб розкрилися перед
підростаючою людиною в усій красі і силі моральні джерела колективного
подвигу народу у Великій Вітчизняній війні ?
У повсякденному спілкуванні з дітьми знайдеться чимало приводів для
розмови про героїзм, честь, воїнський обов’язок вірну товариськість.
Хіба прочитана книга, переглянутий фільм про війну, зустріч з ветеранами
не покладуть початок такій бесіді? Духовна близкість з дітьми тим і
дорогоцінна, що на кожному кроці дає дорослим можливість виявити в
присутності дитини своє ставлення до життя.
Виховання патріотичних почуттів починається в юній людині з пробудження
здатності пишатися красою громадянського подвигу.
Волонтерські загони нашої школи брали активну участь в акціях
“Милосердя”, “З добрим ранком, ветеране!”, “Пам’ятник”, загальношкільних
лінійках слави “Афганістан живе в моїй душі, випуску стінгазет,
оформленні куточка патріотичної слави.
В зоні волонтерської дій проживає 8 дітей – інвалідів. Для дітей – сиріт
школа створила ряд пільг. 26 вчителів школи знаходиться на заслуженому
відпочинку, але учні їх також не забувають.
Члени волонтерського загону неодноразово брали участь у заходах для
дітей з реабілітаційного центру ( свято Святого Миколая , Нового року,
до дня захисту дітей інвалідів) .
Найкращі волонтерські загони в 9-6 класі, 9-а класі та 8-6 класів.
Кожного тижня члени волонтерського загону 8-6 класу відвідують вдів
учасників ВВВ ; Літвінову Наталію Миколаївну та Місєвріну Лідію
Семеновну. їм надасться допомога по господарству: діти замітають
подвір’я, прибирають в будинку. Навіть тоді, коли не має роботи, бабусі
радо зустрічають волонтерів і діляться з ними своїми спогадами. Ученицею
школи Яременко Мариною були записані спогади Місєвріної Л.С.
У кожної .людини, яку взяли під опіку, є своя історія. Ось одна з них…
21 вересня 1925 року під Курськом народилася Лідія Семенівна. Пережила
голод. Батько працював у колгоспі, а
мама тяжко хворіла. В школі навчалася дуже добре, мала добру пам’ять.
Таблицю множення пам’ятає і зараз. 1943 році, коли їй було 14 років,
пішла працювати в колгосп.
У 22 роки зустріла незвичайного парубка (Володимира Семеновича) та
вийшла за нього заміж. У 23 роки народила свою першу дитину, назвали –
Оленою. 10років свого життя присвятила вихованню двох чудових дітей, а
потім її запросили на роботу до кондитерського цеху Буринського заводу
продовольчих товарів. Після. 20 років сумлінної Праги пішла на
заслужений відпочинок. Вже як 13 років пішов з життя чоловік.
Ще з дитячих років Лідія. Семенівна гарно вишивала. ” Та й зараз
кортить, та вже руки не працюють, та зір поганий – говорить вона.
Лідія Семенівна дуже добра та чуйна людина. Ніколи не зранить лихим
словом. Дуже цінують та поважають її сусіди. Говорять: ” Що б ми робили
без неї, адже Лідія Семенівна завжди може розрадити. Вона, немов,
зіронька ясна випромінює світло . Тому і діти всім серцем тягнуться до
неї, залюбки ідуть провідати її.
І жовтня учні ніколи взяли участь в акції до Дня людей похилого віку:
носили воду, прибирали на подвір’ях. Ветерани висловлюють подяку на
сторінках районної газети «Рідний край» за допомогу по господарству,
чуйність, доброту до людей похилого віку.
Почуття патріотизму починається з намагання своїми талантами, працею
прославити свою країну, край. Тому виховання і розвиток працьовитої,
духовно багатої і талановитої особистості – це основні виховні завдання
нашої школи.
Фотогалерея
Кукуруза світлана Вікторівна.
Невесенко Олена Вікторівна
Буринська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №1
Буринської міської ради
Наша адреса
Вул. Макаренка, 3
М. Буринь
Сумська область,
41700
Буринська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №1
«Досвід патріотичної діяльності школи»
2011 р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
