Порівняльні особливості обряду Православної та Католицької церков (реферат)

Реферат на тему:

“Порівняльні особливості обряду Православної

та Католицької церков”

1. Православна обрядовість

Православний культ відрізняється великою кількістю ритуальних дiйств,
яким приділяється важлива роль. Абсолютизація обрядово-культовоi сторони
релігії характерне для православ’я має назву — обрядовiр’я.

Вся культова діяльність православ’я, проникнути символічним значенням,
втіленим в обрядах, таїнствах, святах та iн.

Цілим комплексом церковних обрядів e богослужіння. Головне православне
богослужiння літургія в ході якої здійснюється таїнство євхаристії. В
православ’ї лiтургiя має назву обідня. Під час обiднi здiйснюються пізні
ритуали, молитви, проповідь, духовне пiснепiння (без муз. супроводу —
хорове).

Літургія виконується кожної неділі i в свята. В найбільш значних святах
виконуються служби якi продовжуються всю нiч- всенощне бдiння. Крім
літургії проводиться: вечірня, повечірня (після вечірні), полунощниця,
утреня (в 1-й, 3-й, 6-й, 9-й час (7, 9, 12, 15 годин). Але на практиці
проводяться 3 служби — вечiрня, утреня, лiтургiя, решта приєднуються до
них.

Проповідь e важливою складовою богослужіння i пропаганди та пояснення
віровчення.

Основу православної обрядності складають християнські таїнства. В
православ’ї визнається 7 таїнств: хрещення, причастя, покаяння, шлюб,
єлеосвяття, священство i миропомазання.

Хрещення — прийняття людини в лоно церкви. Після хрещення прощається
первородний гріх. В православ’ї здійснюється шляхом занурення немовля в
купель.

Покаяння (сповiдь вiруючим своїх гріхів перед священиком, щоб одержати
через нього прощення вiд бога) Таємниця сповіді зберігається церквою
(спочатку публічно таємно з VIII ст.)

Причастя (євхаристія) — головне таїнство християнської релігії. З’їдання
хлiба та вина якi сприймають як тiло та кров Христа, через що вiруючi
залучаються до союзу з Христом (в VIIст. прийнято всiма храмами,
затверджено 787 Нiк. соб.) В Православ’ї здійснюється причастя хлiбом i
вином (квасним хлiбом).

Миропомазання — таїнство що передає віруючому «благодать святого духа»
шляхом змазування його ароматичною речовиною — миро. Проводиться після
хрещення i причащання (в православ’ї відразу) щоб зберегти чистоту
«накладають печатку Святого духа».

Шлюб — грунтується на уяві про те, що сам Бог з’єднує людей в родину.
Затвердилось пізніше других (XVI ст.)

єлеосвяття (маслосвяття) — таїнство яке здійснюють над хворим або
помираючим (називається соборовання). Шляхом помазання єлеєм передають
благодать Духа Святого, що зцiлюe вiд хвороби тілесної i духовної.
Читаються сiм послань апостольських i вимовляють 7 єктiнiй (прошенiй).

Священство — це посвячення в духовний стан шляхом рукопокладання
(хiротонiї).

Пiд час ритуалу на рукопокладаємого сходить Святий Дух i той стає
посередником мiж Богом i людьми.

Важливе місце в православній обрядності займає храм.

Православні храми зорієнтовані із сходу на захiд. У схiднiй частинi
храму розташовані вiвтар — центр богослужбової дiяльностi, віддалений
стіною, прикрашеною iконами (iконостасом), в захiднiй — центральний
вхiд.

Культ iкон надзвичайно поширений в православ’ї.

Православнi поклоняються також хресту. В православ’ї хрест — чотирьох,
шести та восьми кінцевий (куль хреста введено в 4ст.)

Важливе місце займав також культ святих.

В православ’ї існує 7 рангів святих: ангели, пророки, праведні,
преподобні, святителі, мученики.

Ангели (agelos — вісники) поділяються на 9 чинів, 3 лика: 1- серафими,
херувiми, престоли; 2- господства сили i властi, 3 — початки (начала),
ангели, архангели. Сили — виконують волю Божу, серафiми — пломенiють
любов’ю до Бога, херувiми — сяють свiтлом богопiзнання.

Ангели зла — дияволи. Голова дияволiв — сатана — протидiючий.

(Воланд, Вельзевул, Люцифер, Мефистофель).

Пророки — ті що наділені даром передбачати.

Праведні (преподобні) тi що прославились подвигами во славу Божу.

Мученики — тi що прийняли мученицьку смерть за віру.

Шануються також останки (мощі) святих.

Сучасна православна церква складається з:

1) первісного осередку церкви — громади віруючих (парафії).

Парафія очолюється верховним органом, який складається з мирян.

Духовенство задовольняє релігійні потреби прихожан але не втручається в
адміністративно-господарську діяльність парафії. Витрати на утримання
храму та обслуговуючого персоналу плануються за рахунок добровільних
пожертвувань віруючих, продажу свічок, предметів культу, доходів від
треб (хрещень, похоронних відправ, вінчань).

2) Парафії об’єднані в округи (благочиння).

3) Благочиння складають єпархiї, що територіально збігаються з
областями.

єпархiї очолюються архиреями якi підпорядковані голові автокефальної
церкви — патріарху.

В православ’ї існує три ступені священства: єпископи, пресвітери,
д’якони.

єпископи — це всi вищi ієрархи (архиреї): патриарх, митрополити,
архиeпископи, єпископи.

Займати вищi посади можуть тiльки представники чорного духовенства
(ченцi).

Пресвiтери — це священники (iєреї).

Д’якони — помiчники священника при богослужiннi та вiдправленнi обрадiв.
(бiле духовенство — жонате).

Православ’я визнає як чоловiчi монастирi так i жiночi. Головнi чоловiчi
монастирi називаються Лаврами.

2. Культові та організаційні

особливості Католицької церкви

Віровчення католицької церкви грунтується на Святому Письмі і Святому
переказі Католицька церква, як відомо, вважає богонатхненною усю Біблію
(Вульгату) а Святий переказ — джерелом віровчення, рівноцінному Святому
Письму.

Право тлумачити Святе Письмо, католицька церква визнає тільки за
ієрархією католицької церкви.

Визнаючи Нікео-Царгородський (Константинопольський) Символ віри
(Symbolum, Credo) і його 12 членів католицький символ віри вже в
ранньому середньовіччі було винесено зміни, які не вказані на Сході. Вже
в IV ст. Символ було перекладено на латинь. При Карлі Великому
(франкському) цей символ був декретовано булою папи Клімента VІ cт.
“Унігенітус” 1349р. і підтверджено І і ІІ Ватиканськими сборами. На
основі “запасу добрих справ” розглянулась практика надання, а з ХІІІ ст.
продажу “індульгенцій”.

Індульгенція (від лат. — indulgentia — милість) — папська грамота, яка
свідчила про відпущення здійснених та це ж здійснення гріхів.

Для католицизму притаманне надзвичайне панування Богородиці — Діви
Марії. (Мадонна) яке набувало рис екзальтації. Її шанують як
“заступницю” перед Богом, як особливо добре знає біди людей, особливо
жінок. Католицизм утворив цілий напрям теології- маріологію.

В 1854р. проголошено догмат про “непорочне зачаття Діви Марії” (легенда
поширюється, ХІІ ст. ). В 1950р. прийнято догмат про тілесне вознесіння
Богородиці після смерті на небо, а в 1964р. Павло VІ ст. проголосив Діву
Марію “матерію церкви”.

Особлива роль католицизмі належить папі Римському. Він вважається не
тільки головою католицької церкви але й вищою інстанцією в справах віри,
вищим авторитетом.

В 1870 р. І Ватіканський собор проголосив догмат про непогрішимість папи
у справах віри, колі він говорить с кафедри (ex cathedra), тобто виконує
обов`язки пастиря всіх християн ( І ст. 20 Вселенський) поширений у всій
Західній Європі.

На Толедському церковному соборі у 589 р. в Символ віри було привнесено
філіокве (лат. filioque й від сина). Добавлення стверджувало, що Дух
святий сходить не тільки від Бога отця, а й від Бога сина. Остаточно цей
догмат був закріплений в католицизмі в ХІ ст. що і стало приводом до
розколу у 1054р.

В 1439р. на Флорентійському соборі було внесено догмат про чистилище.

Згідно з католицьким віровченням чистилище — місце між раєм і пеклом де
душі грішників які не отримали прощення в земному житті, але які не
мають смертних гріхів, перед тим як потрапити до раю горять у вогні
чистилища. Час перебування душі в Чистилищі може бути скорочена “добрими
справами” тих хто залишився на землі (мотиви, жертви, матеріальні внески
тощо). Догмат був підтверджений у 1562 Тридентським собором.

З цим вченням пов`язано також вчення про “запас добрих справ”. Згідно з
яким клір має можливість полегшити долю душі за рахунок “запасу добрих
справ” тобто сукупності заслуг здобутих подвигами Христа, Богоматері,
святих та віруючих.

Це вчення було сформовано схоластами в ХІІІ ст. Разом з визнанням
першості папи на усією християнською церквою католицизму притаманні й
інші канонічні відмінності від православ`я: безшабашність (целібат),
обов`язкова для всього духовенства, нерозривність церковного шлюбу. (від
лат. caelebs — нежонатий) — введено Григорієм VII (1073-1085)
підкріпленої 1967р.

Культ католицизму теж має деякі особливості, хоча використовуються ті ж
предмети і об`єкти культу. Храми, ікони, театралізовані дійства в яких
більш ніж у православ`ї і протестантизму проявляються і використовуються
різні види і жанри мистецтва.

Зберігається культ ангелів і святих мощей, реліквій. Проте католицька
церква надає більшого значення і активніше проводить канонізацію
(зарахування до святих) і беатифікацію (піднесення до рангу блаженних).
Право канонізації і бестифікації (початкова ступінь канонізації)
поступово була зосереджена в руках папи. В католицизмі дуже розвинутий
культ мощей і святих.

Католицизм як і православ`я визнає 7 таїнств. Головним богослужінням є
літургія (месса), під час якої здійснюється обряд причащання
(євхаристії). До недавнього часу мирян причащала тільки хлібом (облатка)
(гостії — від лат. — жертва) з зображенням хреста.

Хрещення в католицизмі відбувається шляхом занурення і обливання.
Миропомазання здійснюється у 7-12 років обов`язково єпископом
(конфірмація).

У католицизмі існує строгий поділ на клір і мирян. Крім історично
усталених трьох ступенів священства (диякони, пресвітери, єпископи), в
католицькій церкві і ієрархії виділяється особлива група — кардинали.

Кардинал (від лат. cardinalis — головний) призначається папою з
погодження консисторії — зібрання кардинальської колегії. Символом
кардинала з ХІІІст. є червона шапка. (У папи — тіара — потрійна корона
яка символізує троїстість прав пари як судді, законодавця і
священнослужителя). Іоан Павло І і ІІ відмовились від коронації). На
папський престол обирається на все життя на спеціальному зібранні
колегії кардиналів (конклав) один з його членів. Папа вважається вищих
ієрархів, вікарієм Ісуса Христа, наступником св. Петра, західним
патріархом, прімасом Італії, архієпископом і митрополитом римської
провінції, сувереном міста — держави Ватикан”.

Вікарій (лат. vicarius — замісник, намісник) Прімас — (лат. — перший)
титул голова церкви.

До вищої ієрархії віносносять тих кого призначає папа (вікарії, легати)
до нижчої тих чия влада виходить від єпископа.

Адмінистративним центром католицизму є Ватікан. (Vatikano — пагорб в
Римі) де розташовані палац, собор Петра (территорія 44га). На основі
Латеранського конкордату з Мусолліні, Ватикан — держава, яка має терит,
юрисдикцію, кордони і уряд — курію. (3 тис. службовців і 1тис.
підданих).

До католицької церковної організації належать також чернечі ордени і
конгреції, серед яких найбільшими є єзуїти — 25 т., Францисканці — 20
т., салціанці — 20 т., християнські брати — 16 т., бенедиктинці — 10 т.,
домініканці — 8 т. Всього католицька церква має 1,5 млн. ченців і
чорниць. У тому числі 400 т. священників.

Висновки

1. Внаслідок поділу Римської імперії на Західну, де домінувала латинська
мова і культурна спадщина та один церковний центр Рим та Східну
(Візантію) де культурної та церковної домінанти не склалось утворилось
дві церкви з специфічними рисами. Схизма 1054 року привела до
остаточного поділу християнства на католицизм та православ’я.

2. Католицизм і православ’я мають досить істотні відмінності на рівні
догматики, культу та церковної організації. Для католицизму притаманна
певна гнучкість, схильність до пристосування до соціального оточення .
Православ’я міцно тримається догматичної закостенілості, що спирається
на визнання тільки Нікео-Константинопольського Символу віри.

Використана література

1. Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство: Підручник. –К.: Наукова
думка, 1995.

2. Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник. –К.: Вілбор, 1997.

3. Релігієзнавство / За ред. Рибачука. –К.: Освіта, 1997.

4. Релігієзнавство / За ред. Бублика. –К.: Юрінком Інтер, 1998.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *