Сучасна реклама в пресі (реферат)

Реферат

на тему:

Сучасна реклама в пресі

План

Вступ

1. Реклама в газетах

2. Реклама в журналах.

3. Реклама в додатках

4. Реклама в спеціалізованому друкованому виданні.

5. Види рекламних блоків і послуг для рекламодавців преси.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Реклама у пресі на цей час є чи не найпопулярнішим засобом рекламування,
але застосування реклами в пресі передбачає подолання численних проблем,
особливо в багатонаціональних суспільствах, або там, де письменність
знаходиться на низькому рівні. Проте преса залишається одним з
найефективніших рекламних засобів. У країнах Півночі першорядним
рекламним засобом є газети з багатомільйонними тиражами.

На Півдні преса розвивається разом зі зростанням письменності,
красномовним прикладом чого є Нігерія. Щоб найкраще зрозуміти природу
реклами в пресі, сл1д запам’ятати, що це — статичний засіб масової
інформації, вадою якого е відсутність звуку, руху, реал1зму кольорів, а
часто — густо і впливу. Але преса має і свою перевагу: споживач може
зберегти номер з рекламою і знову її прочитати.

Яким чином можна вирішувати проблеми застосування реклами в пресі та
чому преса залишається домінуючим засобом розповсюдження реклами? Ну,
по — перше, творчі здібності спеціалістів використовуються для створення
вражаючих рекламних оголошень. По — друге, газети та часописи є відносно
дешевим та ефективним засобом впливу як на масову, так і на специфічну
аудиторію.

Дві вищенаведені причини допомагають правильно зрозуміти суть рекламної
справи і специфічних навиків, яких потребує ця справа.

Характерними ознаками успішної рекламної кампанії є: 1) творчі рішення,
які привертають увагу споживача, збуджують його цікавість і, зрештою,
спонукають його до дії; 2) ефективність витрат, яка досягається завдяки
правильному вибору і застосуванню численних рекламних засобів. Все це
вимагає взаємодії між трьома учасниками рекламної справи: рекламодавцем,
рекламним агентством і власником органу масової інформації.

Ці професійні навики, яких потребує застосування реклами в пресі, також
стають у пригоді, коли йдеться про інші рекламні засоби — радіо,
телебачення, зовнішню рекламу, рекламу поштою, виставки, стенди в місцях
продажу та рекламну літературу.

А для того, щоб краще розібратись у особливостях реклами у пресі слід
розглянути її типи.

Рекламу в пресі можна розділити на три основних категорії: реклама в
газетах, реклама в журналах і реклама в додатках. З погляду
рекламодавців у кожної з цих категорій є свої недоліки і достоїнства.
Виходячи з них, надалі виробляється первинний вибір рекламоносія:
газети, журналу або додатка.

1. Реклама в газетах

Реклама в газетах – найпоширеніший вид реклами в пресі. Пов’язано це, у
першу чергу, з малою кількістю недоліків і великою кількістю достоїнств
цього виду реклами, а також із широким спектром можливостей, що надають
різні типи газет.

З приводу недоліків. Багатьох рекламодавців не задовольняє низький
творчий потенціал газет: у першу чергу — погана якість друку.
Щотижневики й щоденні газети, маючи це на увазі, переходять на більш
прогресивні способи друку, набагатокольоровість, на нові сорти паперу.
Однак їм важко конкурувати з електронними засобами масової інформації не
тільки через якість відтворення. Телебачення або Інтернет можуть не
тільки розповісти, а й показати якісно, у кольорі, зі звуком, у русі, у
визначеній послідовності, часом в інтерактивному режимі. Електронна
реклама ніби дає людині можливість самій, за допомогою своїх очей (і
слуху) оцінити запропоноване йому. У зв’язку з цим покупець може скласти
собі досить широке представлення про продемонстровані на екрані
предмети, товари, послуги або навіть технології. Газетам таке не під
силу.

Інший недолік реклами в газетах — недовговічність. Газети, як правило,
читаються тільки один раз. Відповідно «живуть» і оголошення в них. У
щоденних газетах — день, у щотижневиках — кілька днів.

Газети традиційно не охоплюють молодь. Рекламодавцям для досягнення цієї
групи населення доводиться використовувати інші засоби масової
інформації.

Як негативний фактор рекламодавці відзначають ігнорування оголошень
частиною читачів. Багато хто з них читає тільки новини і редакційні
статті, репортажі, замітки, при цьому старанно обходять очима рекламні
блоки або окремі оголошення.

Не йде на користь справі і конкуренція з іншими оголошеннями, Адже, як
правило, повідомлення йде в рекламному блоці і змушено конкурувати із
сусідніми оголошеннями в залученні уваги читача. Маленькі оголошення
поруч з великими можуть загубитись зовсім.

Часто виникає невизначеність з місцем публікації. Якщо рекламодавець не
заплатив за спеціальне місце, він ніколи не може бути упевнений у тому,
що його оголошення не буде затерте іншими або сусідити з небажаним
редакційним матеріалом.

А тепер про достоїнства. Дуже привабливим фактором практично для всіх
категорій рекламодавців є відносно невелика вартість реклами в газетах.
Багатьом компаніям просто не по кишені реклама на телебаченні. Але,
маючи невеликий рекламний бюджет, вони можуть провести рекламну кампанію
на сторінках преси: підібрати газету, що походить, розмір, кількість
повторів і т.д.

У газетах дешевше не тільки місце для публікації, але й виготовлення
самого рекламного послання. Якщо на телебаченні вартість виготовлення
рекламного ролика може перевершувати вартість одного ефіру, то в газетах
за виготовлення оригінал — макету дуже часто взагалі не беруть грошей.

Важливо для рекламодавців і те, що реклама в газетах допускає широку
варіативність оголошень. Можна розмістити велике і дороге оголошення.
Можна невелике і дешеве. Якщо на телебаченні, як правило, є усього
кілька «розмірів» (15, 30, 60 секунд), то в газетах цей діапазон більш
широкий (від розвороту до 1/128 смуги) [8;23]. До того ж компанії можуть
підібрати розмір, як виходячи зі своїх фінансових можливостей, так і з
творчих переваг. За ті самі гроші можна, наприклад, розмістити модульне
або рубричне оголошення. Оголошення одного розміру можна зробити як
горизонтальним, так і вертикальним.

Також газети можуть запропонувати варіанти географічного розміщення
реклами: у всьому тиражі або в його частинах, розповсюджуваних в окремих
конкретних районах.

Газети, на відміну від радіо і телебачення, дають можливість викладу
подробиць. Навіть у невеликому газетному оголошенні можна привести
достатню кількість необхідної інформації — різні характеристики, ціни,
номери телефонів, адреси, купони і т.д. Звичайно, їхній можна вказати й
у теле- або радіорекламі, але людина погано сприймає на слух або ціни,
що мигнули на екрані, цифри, телефони й адреси. З газетного ж листа
споживач «знімає» і засвоює деталі без особливих зусиль.

Відрізняється реклама в газетах і швидкістю використання. Часом можна
дати рекламу не тільки в один з найближчих номерів, але й у черговий
номер, навіть не маючи готовий оригінал — макет оголошення. І це дуже
важливо, коли мова йде про розпродажі, про якісь термінові повідомлення
або про тестування реклами.

Вже в день виходу газети реклама дасть ефект. А наступного дня можна
судити про її вдалість, відслідковувати зв’язок із продажами.

Рекламодавці, що розміщають свою рекламу в журналах, рідко упевнені в
результаті своїх зусиль у перерахуванні на реальні продажі. А от уже
наступного дня після реклами в газеті багато роздрібних торговців можуть
підрахувати число відвідувачів магазина і скласти точний опис проданих
товарів і т.д.

Для обмежених у часі акцій важливою є концентрованість впливу газетної
реклами. Вона не розтягнута в часі, а впливає могутньо протягом
визначеного часу, поки неї читають. У щоденних газетах — один — два дні,
щотижневиках — до семи днів після публікації.

Незважаючи на те, що газети поступаються телебаченню в наочності, проте
вони надають рекламодавцеві значні можливості для творчих підходів.
Компанії можуть вибирати розмір оголошень, їхню форму, колір. Без
особливих фінансових витрат варіювати зміст оголошення. Вставляти в
газету спеціальні випуски. Розсилати разом з газетами свої проспекти,
зразки. Комбінувати всі засоби, не дратуючи читачів, домагаючись
глибокого «проникнення»,

У газетах можна рекламувати широкий перелік товарів і послуг. Це засіб
масової інформації торкає практично всі сфери життєдіяльності людини і
тому практично будь-яка реклама буде доречною.

Газети уособлюють собою новини й акцентують новизну, сучасність усіх
опублікованих матеріалів. І це дуже важливо для рекламодавців, що у
більшості випадків заявляють про свої товари або послуги, як про новини.
Вони говорять «новий товар», «на нових умовах», «у новому сезоні»,
«новий колір», «на новому місці» і т.д. і т.п. І навіть якщо в рекламі
немає вказівки на новину, всерівно елемент новизни переноситься на нього
з редакційних матеріалів газети, що розповідають про останні суспільні,
економічні, спортивні й інші події.

Газети можна використовувати як додатковий рекламний засіб. У рекламі на
телебаченні або на радіо завжди можна послатися на газету. Наприклад,
«Подробиці ви можете довідатися в такому — то номері такої — те
газети…». У такий спосіб газети компенсують недоліки інших засобів
масової інформації.

Також газета з рекламою може бути використана для розсилання або роздачі
дилерам і клієнтам, тобто як засіб директ — маркетингу.

Газети характеризуються високим охопленням аудиторії. Кожну з них
звичайно читають від декількох тисяч до декількох мільйонів споживачів.
Причому реклама через газети може проникати практично в усі сегменти
суспільства.

Реклама в газетах відрізняється можливістю локального охоплення тому що
газети поширюються на визначених географічних ділянках і містять у собі
інформацію, більшим степенем присвячену саме конкретному районові. У
такий спосіб газети зручно використовувати для покриття визначеного
локального ринку.

Одночасно газети можуть бути і зброєю для вибіркового рекламного впливу.
З одного боку, можна вибрати газету з підходящою аудиторією, з іншого
боку, можна розмістити рекламу на визначеній сторінці або під визначеною
рубрикою для людей з підходящими інтересами.

Однією з важливих переваг газет перед іншими засобами масової інформації
є визначена цінність аудиторії.

Друковані засоби є найбільш складним каналом сприйняття інформації. Їхнє
читання вимагає значних інтелектуальних зусиль і припускає визначений
освітній рівень аудиторії. Чим вище утворення, тим більший інтерес до
преси. Найбільша увага їй приділяють ті, кому за родом діяльності

доводиться приймати рішення і керувати людьми: з погляду віку — дорослі,
з погляду статі — чоловіка.

Вигідно відрізняє пресу і постійність аудиторії. Коли люди дивляться
телевізор, вони звичайно змінюють канали. Слухаючи радіо, переходять з
однієї радіостанції на іншу. Але газети вони читають, як правило, ті
самі. І тому про склад аудиторії газет можна говорити найбільше точно.
Відповідно і націлювати на неї рекламу набагато легше. Хоча частина
читачів ігнорує рекламу в газетах, більшість з них демонструють
готовність до споживання реклами.

Людина може шукати контакту з газетним оголошенням. У визначені дні
тижня ми чекаємо рекламу продовольчих магазинів, у визначений відрізок
року — рекламу розпродажів і т.д. Ми можемо навіть спеціально
розшукувати рекламу визначених магазинів у визначений час у визначених
розділах газети. Отже, читач газети може бути споконвічно більш схильним
до сприйняття рекламного звертання.

Багато людей купують газету взагалі тільки для того, щоб прочитати
рекламні оголошення магазинів, кінотеатрів, спортивних закладів, інших
людей, що продають що — або зі своєї власності і т.д. Людина хоче бути в
курсі ситуації на ринку, тобто знати що, де, почім, хто, на яких умовах
продає і купує. Читачі постійно порівнюють пропозиції ринку зі своїми
купівельними можливостями. Крім того, газета допомагає людині не
почувати себе відірваним від інших людей, від світу, від місцевої
громадськості. Так, наприклад, прикордонники однієї з російських застав,
довгий час будучи відрізаними від великої землі й одержавши потім купу
різних газет, по їхньому власному визнанню, більше всього інформації
почерпнули з газети приватних оголошень — з видання, яке на 100%
складалось з рекламних оголошень[8;27].

Важливу роль у споживанні газетної реклами грає її звичність. Адже вона
існує більш трьох століть. Це в багато разів більше, ніж телебачення або
радіо.

Безумовно, плюсом газетної реклами є її ненав’язливість. Вона не
перебиває інформаційний потік, як це відбувається на радіо або
телебаченні. Люди читають її винятково за власної волі. Самостійно
читають і самостійно вибирають серед інших оголошень, яке саме
прочитати.

Важливо і те, що преса є лідером з погляду недратовності аудиторії. Якщо
до телереклами більшість людей відноситься негативно, до радіореклами —
нейтрально, то до газетного — частково нейтрально, частково зацікавлено.
Причому в більшому ступені позитивно і нейтрально відносяться до реклами
в пресі люди найбільше «коштовного віку» — до 60 років.

Відрізняє газетну рекламу від телевізійної і радіо великий ступінь
довіри аудиторії. Зв’язано це, видимо, із силою друкованого слова і
стереотипом «Що написано пером, то не вирубати сокирою». На відміну від
скороминущого слова по радіо або в телеефірі, друковане слово
зберігається, і можливість апелювати до нього в будь-який час зміцнює
довіру читачів.

Газети цікаві читачам не тільки з погляду змісту оголошень, але і по
зручності їхнього читання. Їх можна переглядати будь-яка кількість разів
і часу. Цим не можуть похвастати радіо і телебачення, де оголошення
неможливе послухати або подивитися ще раз. Тому газетна реклама вимагає
меншої кількості повторів, що обходиться дешевше. Газети і рекламу в них
можна читати в будь-який зручний час. Немає таких обмежень, як у того ж
радіо або телебачення, де ролики виходять у точно призначений час
незалежно від того, чи бачить їх аудиторія і чи хоче бачити їх тепер.

Крім того газети і рекламу в них можна читати в будь-якому місці. Якщо
людина відійшла від телевізора або від радіоприймача, то вона загублена
для рекламодавця. Газету ж читач звичайно бере із собою або повертається
до неї, залишивши де — небудь.

Якщо реклама в газеті зацікавила людину, то він легко може зберегти її,
показати кому-небудь, обговорити, передати, багаторазово підсиливши в
такий спосіб її впливу. Люди часом зберігають їхнє оголошення, що
зацікавило, роками. Адже це нескладно. До того ж, можна зберігати не всю
газету, а тільки вирізане з неї повідомлення.

Газети надають читачам можливість вибірки оголошень. Якщо людина
цікавиться визначеним товаром або послугою, то він може розглядати різні
оголошення того самого тимчасового проміжку. Не складає праці купити
кілька різних газет або номерів і вибрати з них оголошення по визначеній
тематиці.

Різні категорії рекламодавців у залежності від своїх рекламних цілей
використовують різні газети, підбирають них по підходящих
характеристиках: по географії поширення, по читацькій аудиторії, по
інформаційному змісту, по тиражу, що друкується, по періодичності
виходу, за часом виходу, за способом поширення, по форматі і т.д.

. Рекламодавця завжди цікавить географія поширення газети: наскільки
вона відповідає поширенню його товарів або послуг. Було б дивним давати
рекламу в тій газеті, що читають люди тих регіонів, де товар або послуга
не продаються. Тому рекламодавці вибирають ті газети, поширення яких
найбільше збігається з дистриб’юцією їх товарів або послуг.

З погляду географії поширення, газети бувають локальними, регіональними,
національними і транснаціональними.

Локальні газети поширюються в межах одного населеного пункту або його
частини. Це може бути квартальна, районна, окружна або міська газета. З
їхньою допомогою можна охопити досить невелику територію. Вартість
оголошень у них відносно невисока. Велику частину реклами в локальних
газетах складають пропозиції місцевих магазинів, ресторанів, спортивних,
оздоровчих і розважальних установ.

Регіональні газети поширюються в межах визначеного великого населеного
пункту і прилягаючих до нього територій. Це може бути область, край.

Регіональні газети охоплюють значні території. В основному
рекламодавцями в них виступають компанії, що продають свої товари і
послуги на відповідному географічному просторі. Звичайно це фірми —
представники середнього бізнесу.

Національні газети поширюються на території всієї країни. У них
рекламуються, в основному, представники «великого» бізнесу.

Транснаціональні газети поширюються в декількох країнах світу. У
порівнянні з іншими типами, таких газет не так вуж багато.

Для рекламодавця дуже важливо знати хто читає газету. Широке коло людей
або вузьке. Якщо газету читають люди досить різного віку, професій,
соціального стану, то це популярна газета. У ній рекламуються товари і
послуги, що потрібні практично будь-якому членові суспільства: продукти,
одяг, побутова техніка і т.д.

Якщо газету читає визначена група людей, то це спеціалізована газета. У
ній рекламуються товари і послуги спеціально для визначеної групи людей.
Якщо газета ділова, то в ній буде фінансова, комп’ютерна, транспортна
реклама.

Газети відрізняються також за своїм змістом. Якщо газета в основному
містить редакційні матеріали — статті, замітки, репортажі, інтерв’ю і
так далі, — це інформаційна газета. Це традиційний, звичний для читачів
вид газет. Якщо ж акцент ставиться на рекламних повідомленнях, то це
рекламна газета. Як правило, рекламні газети читають «гарячі» покупці,
тобто ті, хто уже чітко настроєний купити або продати що — небудь.

В інформаційних газетах реклама публікується для «холодних» і «теплих»
клієнтів. Тобто для тих, хто потенційно може купити, але ще не думав про
конкретну покупку або поки не зважився на неї.

Газетний тираж — це загальна кількість екземплярів, що друкуються в
друкарні. Газети бувають малотиражними, якщо кількість екземплярів
виміряється в десятках і сотнях. Зазвичай малотиражними бувають
корпоративні газети.

Тиражі багатотиражних газет виміряються тисячами, десятками тисяч,
сотнями тисяч і навіть мільйонами екземплярів.

За тиражем в якійсь степені можна судити про те, скільки людей читає
газету. Однак кількість екземплярів, що друкуються, практично ніколи не
збігається з кількістю реальних читачів. У середньому вважається, що
кожен екземпляр газети читають 3-4 чоловік. Буває більше, буває менше. В
однієї газети може бути тираж більше, ніж в інший, але кількість
реальних читачів меншою.

Видавці прагнуть завищити загальний тираж. Тому в Україні в умовах
відсутності комітету зі спостереження за тиражами, тиражі повідомляються
набагато вище реально друкуємих. Закордонні видання, як правило,
сертифікують в Україні свої тираж.

Важливий покажчик для рекламодавця — це оплачений тираж, тобто та
кількість екземплярів, за яке дійсно заплатили читачі. За кордоном такий
тираж контролюють спеціальні аудиторські фірми. В Україні ж поки така
практика відсутня. У зв’язку з цим нерідкі випадки, коли вітчизняні
видавці, пред’являючи рекламодавцям довідку з друкарні про високий
тираж, половину цього тиражу пускають під ніж, у макулатуру. Природно,
разом із усією рекламою.

Інший корисний показник — розщеплений тираж. Якщо тираж газети
друкується в кілька прийомів для різних зон поширення, то це дає
рекламодавцям можливість розміщати оголошення або вкладати рекламні
матеріали в частину тиражу, призначеного для визначеного району.

Цікаві для рекламодавця і спостереження за динамікою тиражу,

Якщо тираж стабільний — значить у газети постійна аудиторія. Якщо тираж
росте, то газета має високий рівень читацької привабливості. Якщо тираж
падає, значить низький — читати її буде все менша кількість споживачів і
з усе меншою увагою.

Дуже важливий показник — відсоток списання. Рекламодавцеві необхідно
знати, скільки випущених екземплярів повертаються видавцеві непроданими.

При розрахунку інтенсивності реклами, а так само при її приуроченні до
визначених подій і дат, рекламодавцеві приходиться враховувати
періодичність виходу газети.

Щоденні газети виходять, як правило, щодня. В основному вони зосереджені
на подачі новин.

Щотижневі газети виходять звичайно по п’ятницях, суботам або неділях.
Часто є додатками до щоденних. Обдивляються і коментують події тижня. У
порівнянні з щоденними газетами щотижневики приділяють більше уваги
новинам культури, спорту, індустрії розваг.

Газети бувають також ранковими і вечірніми. У ранкових, як правило,
висвітлюються події попереднього дня. У вечірніх — поточного,

На сьогоднішній день практично всі газети України — ранкові.

За способом поширення рекламодавець може судити про стабільність складу
аудиторії, про її доходи.

Чим більше частина тиражу поширюється за підпискою, тим більш визначений
склад і кількість аудиторії і тим більш передбачуваним є результат
реклами.

У розвинутих країнах рекламодавці часто запитують дані по видах оплати
підписки: повна, часткова, пільгова і т.д. Також важливо і те, скільки
читачів підписалося на різні терміни (на рік, на півроку, на три місяці,
на місяць).

При продажі вроздріб ніколи не відомо представник якої аудиторії купив
газету. Чи буде вона взагалі куплена. А при підписці точно відомо
скільки і які люди одержать конкретну газету.

Якщо газета поширюється безкоштовно, то вона потрапить і до тих, хто її
не купував, не замовляв, і, стало бути, читати її буде необов’язково.
Аудиторія такої газети практично непередбачена.

Виключенням бувають випадки безкоштовної «VІР — підписки». У такому
випадку підписують впливових людей, адміністрацію, великі компанії,
суспільних діячів і т.д.

Часто газети поширюються комбіновано. Тобто частина тиражу поширюється
по підписці, частина вроздріб і частина безкоштовно. У такому випадку
рекламодавцеві важливо знати точну кількість розповсюджуваних різними
шляхами тиражів. Тільки тоді він зможе в якійсь степені розраховувати
ефект своєї реклами.

.Звичайно газети бувають повноформатними (А2) і малоформатними (АЗ).
Рідше зустрічається спеціальний малий АЗ (бульварний, «таблоїдний»).

З погляду ефективності реклами формат має другорядне значення. Напряму
на ефективність реклами він не впливає. Але вважається, що повноформатні
газети більш солідні і відповідно більше підходять для реклами дорогих,
«шанованих» товарів і послуг.

Формат важливий для рекламодавця з погляду форми і розміру оголошення.
Так, наприклад, оригінал — макет у 1/4 смуги, опублікований у
повноформатній газеті, може не вписатися в малоформатну газету і його
доведеться переробляти.

2. Реклама в журналах.

Журнали багато в чому походять на їхнього найближчого родича — газети.
Мають більшість тих же достоїнств і недоліків. Однак де в чому істотно
відрізняються.

На відміну від газет журнали не такі швидкі: на підготовку матеріалів до
друку потрібно декілька тижнів. Рекламований товар цілком може
застаріти, ціни на нього можуть упасти або піднятися, можливо, зміняться
інші умови продажу.

Журнали повільно читаються, а значить і ефект реклами також
уповільнений. У щомісячних журналів — від одного до кількох місяців. У
щотижневих у середньому близько 60 % загальної аудиторії знайомляться з
черговим номером протягом тижня з дня його надходження в продаж, більш
90 % аудиторії прочитують його до початку четвертого тижня [8;34].

Відповідно й ефект впливу журнальної реклами не такий концентрований, як
у газет.

У журналів менше охоплення. Як правило, тиражі журналів на порядок менше
газетних. Хоча зустрічаються і виключення.

У журналів аудиторія не настільки локальна, як у газет. Читача журналів,
як правило, не сконцентровані в одному географічному районі.

Журнали не люблять давати рекламу розміром менше 1/4 смуги. Відповідно і
вартість реклами в журналах може бути досить високою.
Мабуть, головним достоїнством журналів можна назвати якість реклами,
особливо в глянцевих журналах, де практично будь — які малюнки і
фотографії відтворюються без перекручувань.

Журнали дозволяють розсилати не тільки рекламні матеріали шляхом
вкладення, але і зразки товарів. Як правило, журнали друкуються на більш
сучасній і складній техніці. Вона дозволяє робити спеціальні рекламні
вставки на клеї, брошуровку, конверти, розкладки, багатосторінкові
вкладки, голографію, звукові сторінки; поміщати зразки: парфуми,
шампуні, жувальну гумку і т.д.

У журналах можна також друкувати рекламу на спеціальному папері, що
відрізняється від паперу всього журналу.

Через журнали можна досягати більш вузьких цільових груп, ніж через
газети. Практично для всіх спільнот людей видаються окремі
спеціалізовані журнали: для жінок, чоловіків, антикварів, зубних лікарів
і т.д.

Більший час життя реклами теж є одним з найбільших достоїнств. Журнали
читають місяцями, часто зберігають роками. Більш 70 % чоловіків і жінок
повторно звертаються до прочитаного раніше номерові журналу, щось
перечитують у ньому [8;34].

Важливий також і більший читацький інтерес. Читачі часто так
зацікавлені у визначених темах, що сприймають грамотно підготовлену
рекламу, як корисний редакційний матюкався.

Рубрики журналів можуть збігатися з категоріями товарів, що дуже рідко
трапляється в газеті. А рекламне оголошення, розміщене поруч з
тематичним матеріалом, звичайно, буде мати більший ефект.

У журнальній рекламі можна публікувати досить довгі і докладні рекламні
матеріали. Люди читають журнали, щоб провести час, а не довідатися
новини, як у газетах. Звідси в споживачів і більш висока якість
сприйняття реклами.

У журналів дуже велика частина вторинної аудиторії, тому що їх читають
не тільки ті, хто виписують або купують вроздріб. Часто журнали дають
почитати друзям і знайомим. Також журнали звичайно проходять через
багато рук, знаходячись у прийомних ділових людей, лікарів, соціальних
закладів і т.д.

Журнальну рекламу можна роздрукувати і використовувати у виді листівок і
плакатів для магазинів, роздавати або розсилати ці матеріали додатково.
Це підсилить ефект від розміщення реклами в журналі.

h

-Сучасні технології дозволяють робити в журналах персональні вставки.
Редакція через визначені місця або розділи може прямо звертатися до
конкретного читача.

Журнали можна класифікувати практично по тим же характеристикам, що і
газети: по географії поширення, по читацькій аудиторії, по
інформаційному змісту, по тиражу, що друкується, по періодичності
виходу, по способу поширення, по формату.

З погляду географії поширення, журнали, в основному, бувають
національними. Рідше — транснаціональними. І дуже рідко локальними
(міськими).

По читацькій аудиторії журнали, як і газети, бувають популярними і
спеціалізованими. Однак на відміну від газет, спеціалізовані журнали
звичайно обслуговують інтереси дуже вузьких груп людей. Якщо, наприклад,
газета може охоплювати сільське господарство цілком («Сільське життя»),
то журнал пише про окремі сфери («Бджільництво», і т.д.).

Видавці деяких журналів так зацікавлені в цілісності своєї читацької
аудиторії, що можуть навіть відмовити в підписці людині, що не має
відносини до тих проблем, що розглядає журнал.

Через журнали можна досягти аудиторії, об’єднаної по всіляких ознаках:
за віком, за професією, за хоббі, за релігією, по перевагах в одязі,
їжі, відпочинку і т.д. Практично на кожну групу людей, що представляє
інтерес для рекламодавця, є свій журнал.

Так само, як і газети, журнали бувають інформаційними і рекламними,
малотиражними і багатотиражними.

Як правило, журнали виходять щотижня або щомісяця. Рідше — один раз на
два тижні, один раз на два місяці або щокварталу.

Схеми поширення журналів ті ж, що й у газет: по підписці, вроздріб,
безкоштовно або комплексно,

Основний використаний при друці формат А4. Часто застосовують
нестандартний формат, близький до А4. Рідше — інші нестандартні розміри.

3. Реклама в додатках

Газети і журнали істотно розширюють свої рекламні можливості за
допомогою різних додатків. Їх також можна класифікувати по різним
характеристикам: по географії поширення, по читацькій аудиторії, по
інформаційному змісті, по тиражу, що друкується, по періодичності
виходу, за часом виходу, по способу поширення, по формату.

На практиці рекламодавці звичайно використовують три типи додатків.
Перші акцентовані на інформаційному змісті — тематичні. Другі — на
географії поширення — регіональні. Треті — на виді інформаційного носія
— електронні.

Тематичні додатки є найбільш розповсюдженим типом. Звичайно випускаються
на базі журналу або газети, періодично (1 раз у тиждень, на місяць, у
квартал і т.д.) або до спеціальних випадків (до свят, до відкриття
сезону і т.д.).

Реклама в тематичному додатку, як правило, більш ефективна, ніж на
смугах журналу або газети. Зв’язано це з тим, що читачі більш уважно
вивчають тематичну пропозицію. Як правило, виймають додаток з основного
видання. Часто довго зберігають і користуються ним. У залежності від
типу додатка і ситуації на ринку тривалість дієвості реклами в ньому
може доходити до року.

Звичайно додатки випускаються на тім же папері і тим же форматом, що й
основне видання. Однак коли використовується папір кращої якості і інший
формат, то додаток більше різниться від газети або журналу, залучає
більше уваги і тому має більший рекламний ефект.

В одних виданнях додатки не випускаються зовсім, в інших — від випадку
до випадку, треті мають річні програми. В останньому випадку
рекламодавці мають можливість враховувати можливості додатків при
плануванні своєї рекламної діяльності на тривалий термін.

Тематика додатків звичайно зв’язана з інформаційним змістом основного
видання. Якщо це популярна газета, то додатки звичайно присвячені
масовим товарам і послугам: «Нерухомість», «Автомобілі», «Відпочинок»,
«Побутова техніка», «Одяг», «Продукти» і т.д. Якщо це спеціалізований
діловий журнал, то темами можуть бути «Комп’ютери», «Офісні меблі»,
«Засоби зв’язку», «Безпека», «Професійне навчання» і т.д.

Тематика додатків також залежить і від подій, до яких вони
пристосовуються: «Різдвяні подарунки», «Усе для 1 — го вересня»,
«Улюбленим до 8 — го березня», «Весна — садовий інвентар»,«Осінь — час
курток і плащів» і т.д.

Регіональні додатки цікаві для рекламодавця тим, що з їхньою допомогою
можна впливати не на всю територію, де поширюється видання, а на її
певну частину. Це важливо, коли товари або послуги рекламодавця
поширюються на певній частині території. Або коли рекламодавець хоче
випробувати рекламу або сам товар на певній невеликій території,
заощаджуючи в такий спосіб значні засоби.

Можливість випуску регіональних додатків залежить від того, яким образом
друкується саме видання. Якщо газета або журнал друкує тираж частинами,
у декількох друкарнях або в одній, але кількома частинами, то можна
контролювати кількість екземплярів і на якій території їх буде поширено.
До цих екземплярів і можна вкладати додаток, що, потрапляючи у певний
район, і буде регіональним.

Якщо тираж друкується цілком в один захід, то випускати регіональні
додатки технічно дуже складно. Потрібно вкладати додатки до уже
надрукуваних, покладених і упакованих екземплярів. У такому випадку
послуга часто стає занадто дорогою і невигідною рекламодавцеві.

Поліграфічне устаткування і система поширення багатьох, навіть
невеликих, закордонних видань дозволяє їм випускати достатнє для
нестатків рекламодавців кількість регіональних вкладок. В Україні
сьогодні більшість видань не може запропонувати своїм рекламодавцям
регіональне поширення додатків. Багато національних газет, що друкують
свій тираж у друкарнях різних міст країни, намагаються використовувати
цю технічну особливість для випуску регіональних додатків. Але
організація друку додатків на місцях або їхня доставка з друкарні іншого
міста часто робить задумку занадто складною і дорогою. До того ж ці
додатки будуть поширюватися на територіях, де виходять місцеві газети,
найчастіше в багато разів перевищуючі національні за тиражем в
конкретному регіоні.

Електронні додатки або електронні версії традиційних газет і журналів
з’явилися завдяки народженню глобальної комп’ютерної мережі Інтернет,
розвиткові «Wог1d.Wide Wеb». Саме «Всесвітня павутина» зробила Інтернет
із системи для професіоналів систему для масових користувачів — читачів
електронних газет і журналів.

У мережі є як власне електронна преса, так і електронні додатки до вже
існуючих друкованих видань. Причому кількість мережних видань постійно
росте. Якщо на початку 95-го в Інтернет нараховувалося близько 100
видань, то в середині 1996-го — уже більш тисячі [8;38].

У 1996 році в США з 1 700 щоденних газет свої додатки в мережі мали
близько 400 [8;38]. Ще 200 додатків були представлені щотижневими
газетами [8;38]. Наприклад, більш 30 % передплатників електронних
додатків «Тhе Wа11 Stгееt Jоuгnаl» одночасно підписувалися і на
друковану версію.

Проникнення українських газет і журналів в Інтернет почалося трохи
пізніше. Проте, у 1999 році нараховувалося вже близько 300 українських
засобів масової інформації, представлених в Інтернет [8;38].

Додатки до «паперовоих» газет і журналів звичайно перевершують по якості
своїх мережних «родичів». Це зв’язано з тим, що традиційні медіа мають
більш професійні кадри і відпрацьовані інформаційні технології (збір,
обробка даних).

Електронні додатки дозволяють «паперовим» виданням, з одного боку,
працювати на нову аудиторію людей — тих, що отримують інформацію з
комп’ютера, з іншого боку — одержувати нові інформаційні можливості.
Так, якщо для публікації матеріалу в звичайній газеті потрібні дні або,
у кращому випадку, години, то для розміщення новини на сайті може бути
досить і кількох хвилин.

Крім того, електронний додаток зручніше для читачів у плані пошуку
потрібної інформації. Її можна легко знайти в архівах за допомогою
пошукової системи.

Важливою, також, є і та обставина, що в додатку не настільки актуальні
обмеження на обсяг, ніж у традиційній пресі. Виходить, тема може бути
розкрита більш глибоко, з більшою кількістю фактів, аргументів, думок і
т.д.

При необхідності можуть бути використані відеозображення і звук. У
такому випадку, наприклад при інтерв’ю, можна почути або побачити
співрозмовника журналіста в дії, що безумовно підсилить сприйняття
надрукованої інформації.

Важливим також є і те, що редакції електронних ЗМІ одержують можливість
прямого спілкування з читачем через «чатрум».

Коло читачів електронних версій постійно розширюється.

Відбувається це в зв’язку з ростом числа користувачів комп’ютерів. Вже в
98 році послугами Інтернет в Україні користувалося близько 600 000
чоловік.[8;39] У світі в цей же час 113 — мільйонів (62 у США, 20 у
Європі, 14 в Азії і на Близькому Схід і т.д.) [8;39]. .

Одночасно міняється якісний склад електронної аудиторії. Якщо спочатку в
мережі працювали в основному люди, професійно зв’язані з комп’ютерним
світом, то поступово в зв’язку зі спрощенням технологій до них стали
додаватися і представники інших професій.

Так, у 98-м році за оцінками провайдерів в українському Інтернеті було
наступне співвідношення користувачів [8;39]. :

20 % — приватні особи, що працюють поза сектором комп’ютерних
технологій;

25 % — керівники різних рангів, включаючи держслужбовців;

10 % — діячі культури, мистецтва;

10 % — студенти і учнівська молодь;

35 % -люди, які переважно

відносяться до світу науки і комп’ютерних технологій

.Незабаром в аудиторії електронного видання можна буде зустріти
представників усіляких професій, соціальних шарів. І в зв’язку з тим, що
загальна кількість людей і окремих категорій, що звертаються до
електронних версій, увесь час росте, реклама в них стає для
рекламодавців усе більш привабливою. Вже в 1995 році на рекламу в мережі
було витрачено більш 40 мільйонів доларів [8;40]. І з кожним наступним
роком ця цифра тільки росла.

Хоча традиційні газети і журнали, що друкуються на паперовому носії,
навряд чи зникнуть з інформаційного обороту зовсім, вони в міру
зростання кількості комп’ютерних користувачів будуть випробувати з боку
електронних версій все більшу конкуренцію. Цілком імовірно, що через
кілька десятків років газетами і журналами будуть називатись саме
електронні версії, а традиційні ж на сьогодні видання стануть
«паперовими додатками».

Наявні в мережі електронні версії можна розділити на:

— повні (весь зміст номера газети або журналу);

— усічені (вибірково публікується частина матеріалів);

— спеціальні (робиться спеціальна добірка матеріалів, відмінна від
публікацій в основному виданні).

Спеціальні електронні версії, що містять інформацію довідкового або
розважального характеру, поширюються не тільки через мережу Інтернет,
але й також на компакт-дисках.

4. Реклама в спеціалізованому друкованому виданні.

Як основу можливої спеціалізації можуть бути обрані:

професійні інтереси (наприклад, видання для бухгалтерів — «Вісник
аудитора України», «Податки і бухгалтерський облік», «Баланс» і ін.);

стать основної аудиторії читачів (наприклад, «Наталі», «Бурда»,
«Ліза», “Officiel” — журнали для жінок;

«Джентльмен», «Ведмідь», «Р1ауbоу» — журнали для

чоловіків;

життєві установки (наприклад, для, що піклуються про своє здоров’я —
газета «Моє здоров’я»);

хоббі і захоплення (наприклад, журнали «Автомотоспорт», «Світ розваг» і
ін.);

вік читачів (журнал для дівчат — тінейджерів «Соо1 Girl») і ін.

Професійні журнали орієнтовані на фахівців якої-небудь конкретної сфери
діяльності (наприклад, журнал «Комп’ютерний огляд» — для програмістів і
користувачів комп’ютерів; видання для фахівців у сфері маркетингу —
журнал «Маркетинг і реклама» і ін.). Цей тип видань характеризується як
найбільш ефективний засіб передачі рекламного звертання, що стосується
товарів і послуг виробничого призначення.

Кількість читачів спеціалізованих видань значно менше, ніж в інших, але
відсоток людей, що можуть зацікавитися опублікованою рекламою, вище.
Реклама в спеціалізованому виданні набагато дешевше, але рекламні
оголошення в ньому містяться тільки за спеціалізацією того чи іншого
видання. Реклама товарів широкого вжитку, розрахована на пересічного
споживача, у них не розміщається. Рекламне оголошення в спеціалізованому
виданні володіє, як правило, більшою інформативністю, тому що читачеві
цікаві в першу чергу визначені показники рекламованого об’єкта. Це
чудовий і дуже ефективний канал для реклами нових продуктів.

Зараз, нажаль, не всі рекламодавці вважають за потрібне адаптувати
рекламу своїх продуктів до аудиторії спеціалізованих видань і усюди
друкують однакові рекламні блоки.

Ось як, наприклад, компанія SUZUKI – вони давали рекламу новоъ Suzuki
Grand Vitara XL.7 у трьох виданнях: чоловічих “Асорті” і “Джентельмен”
та у жіночому “Наталі” (Додаток ). Ці блоки були абсолютно однакові і
вміщували в себе інформацію зрозумілу, але таку, що не може зацікавити
жінок.

А от MERCEDES адаптували рекламні блоки Mercedes – Benz до жіночої
аудиторії (Додаток – ), що, звичайно, не могло не знайти відгуку
серед жінок, так як реклама торкалась того, про що жінки завжди дбали і
будуть дбати – стилю, почуття прекрасного, престижу, індивідуальності.

У чоловічих журналах реклама того ж таки Mercedes – Benz несла
технічну інформацію і давала ті характеристики, які цікавили саме
чоловіків і були їм зрозумілі. Треба відмітити, що рекламу вони давали у
тих самих журналах.

Цілком природно, що обсяг продажу Mercedes – Benz значно перевищив
продаж Suzuki Grand Vitara XL.

5. Види рекламних блоків і послуг для рекламодавців преси.

Зараз у світі існує безліч видів рекламних послуг, зокрема у пресі.
Нажаль не всі види послуг використовуються рекламодавцями на повну силу.
Це викликане тим, що вони не завжди добре розбираються у видах рекламних
послуг. Нижче я розгляну основні з них.

Найбільш популярною на сьогодні послугою газет і журналів – публікація
модульних оголошень. Це традиційна реклама – оголошення, що займає певну
стандартну площу – модуль. Його можна виділяти чи не виділяти рамками,
додавати до нього текстове чи ілюстрацій не доповнення.

Модульні оголошення дозволяють показати товар, одночасно приводячи його
основні характеристики. Вона являється для читача корисним видом
інформації, якість якої гарантується виданням. За допомогою цього виду
реклами читачі не лише купують чи продають, а й слідкують за рівнем цін
на товари та послуги, дізнаються про новинки, орієнтуються в місці
розташування компаній.

Як правило, модульні оголошення публікують виробники товарів та послуг.
До того ж це — реклама роздрібних торговців, суспільних, політичних і
державних організацій. Приватні особи, через дорожнечу модульної
реклами, рідко нею користуються.

Для таких оголошень рекламні служби видань розробили спеціальну сітку
поліс. При цьому зазвичай використовується два підходи: “колонковий”
(Додаток ) і “половинчатий” (Додаток ).

У першому випадку поділ полоси залежить від числа текстових колонок.
Рекламні модулі не повинні порушувати дизайн сторінки, не накривати
текст. Саме тому шурина модуля відповідає ширині колонки (чи кількох).

У другому випадку найбільший модуль – це ціла полоса (або розворот на
дві сторінки). Розміри менших модулів встановлюються шляхом поділу
навпіл.

У кожного з принципів поділу є свої переваги: “простота половинного” і
велика варіативність “колонкового”. Кожне видання обирає модульну сітку
залежно від своїх можливостей.

Модульні оголошення бувають різних типів: традиційне, редакційне,
купонне.

Традиційне (додаток ) оголошення має яскраво виражений текст, реквізити
рекламодавця, іноді – ілюстрацію. Зазвичай має рамку.

Редакційне рекламне оголошення – повідомлення рекламодавця, яке імітує
газетні чи журнальні публікації, часто маскується під статтю, інтерв’ю
(Додаток ).

На відміну від традиційного редакційне оголошення може й не мати явних
рекламних ознак: торгової марки, реквізитів компанії, прямих пропозицій
купівлі.

Таке оголошення помічається меншою кількістю читачів, але читається
значно більшою.

Слід відмітити, що редакційне оголошення приваблює читачів не тоді, коли
воно повністю копіює редакційні статті, а тоді, коли відрізняється від
них.

Однак широкого вжитку цей тип оголошень не набув. Адже сучасним
компаніям дуже важливо бути одразу помітними, запам’ятатись.

Купонне оголошення представляє з себе відривний чи відрізний купон і, як
правило, дає читачеві право на додаткові знижки, отримання подарунка,
участь у розіграші.

Такі оголошення приваблюють набагато більше читачів, ніж звичайне
оголошення. Загальна ефективність рекламного оголошення з купоном в
середньому вища на 20 – 25 % [8;47].

Рядкове оголошення – це реклама в словах, що розміщується в пресі
рядками. Не містить логотипів. Може бути замовлена по телефону чи пошті.
Оплата нараховується за рядки чи слова.

Буває стандартним (написане за заданими виданням параметрам) і вільне
(написане у будь – якій формі).

Рубричні оголошення (реклама, що розміщена під спеціальними рубриками на
певних, спеціально відведених для цього сторінках) можуть бути як
модульними, так і рядковими.

Цінність такої реклами полягає у тому, що е можливість заключення
контракту з великою кількістю людей, які готові до позитивного
сприйняття інформації.

Багато сторінкова реклама (Додатки ) використовується для
досягнення максимальної ефективності. Така реклама значно дорожча, але й
результат набагато відчутніший.

В основному буває чотири типи такої реклами.

Перший, коли у номері видання публікуються однакові рекламні блоки, що
віддалені один від одного певною кількістю сторінок (Додатки ).

Другий, коли у номері два оголошення йдуть одне за одним на різних
сторінках і мають смисловий зв’язок.

Ефект такої реклами вищий, ніж у першому випадку, але ті ж блоки,
розміщені в різних номерах принесли б більше користі.

Третій тип – практично каталог товарів, який вживлюють у видання і який
складає його невід’ємну частину.

Четвертий тип – “розкладанка”, які бувають простими та складними
(Додаток ). Це дорогий тип рекламного блоку, але й дуже ефективний, так
як він здатен насправді зацікавити потенційного користувача.

Ті рекламодавці, які можуть дозволити собі надати значну знижку на свої
товари чи послуги використовують клубну рекламу. Організатором клубу є
видання, яке об’єднує передплатників і видає їм клубні карти.
Рекламодавець надає знижку учасникам клубної програми.

Таким чином видання отримує нових передплатників і рекламодавців, читачі
– можливість зекономити, рекламодавці – безкоштовну рекламу.

Спонсорська реклама орієнтована не на конкретний продаж, а на
зпам’ятовування торгівельної марки. Зазвичай спонсируються спортивні і
кулінарні колонки, рубрики оглядачів споживацьких ринків.

Вкладена реклама – це рекламні листівки, плакати, буклети, проспекти,
моделі і зразки товарів, що вкладаються у журнали чи газети (Додаток
). Вона вкладається з супроводжувальним текстом чи без нього. Це досить
ефективний вид реклами.

Останнім часом, часто практикуються нестандартні форми розміщення
реклами в пресі. До них можна віднести: розміщення реклами на спеціально
створеній для цього додатковій обкладинці журналу. У цьому випадку
журнал «обгорнуть» у вашу рекламу, що не дозволяє залишити неї без
уваги. Так само, у журналі розміщаються окремі вкладиші, найчастіше з
іншого формату папера, для того, щоб при перегортанні видання, він
відкривався саме на вашому вкладиші. Схожим варіантом, є поширення разом
з виданням окремих листівок або інших рекламних носіїв, аж до невеликих
каталогів товарів і CD дисків. Однак такий варіант, крім очевидних
переваг має й один головний мінус — він дозволяє читачеві миттєво
викинути вашу рекламу, а у випадку з вкладишем, це ставати більш важко.
Звичайно ж, використання нестандартних методів реклами залучає набагато
більша увага, але пропорційно з цим росте і вартість таких видів
реклами. Так само, варто звернути увагу на те, що не усі видання мають
достатні друковані потужності, наприклад для того, щоб виготовити
вкладиш з іншого папера.

З усіх нестандартних форм реклами в пресі, особливо часто
використовуються поширення разом з виданням: дисконтної карти, пробника
або CD-дисків. Якщо дисконтну карту або просто купон на знижку може
поширювати практично будь-яка компанія, що торгує товарами народного
споживання і не тільки, то пробник поширюють тільки виробники і продавці
косметики і парфумерії. Крім вкладання в журнал невеликого пакетика з
тим же шампунем, часто використовуються ароматизовані сторінки. Напевно
вже кожен читач особливо жіночих журналів не раз розтирав сторінку з
зображенням флакона парфумів і після цього внюхувався в журнал.

Якщо вкладення пробників найчастіше практикується жіночими виданнями, то
до спеціалізованих тематичних журналів усі частіше прикладаю CD-диск. На
цьому диску ви можете розмістити величезний каталог вашої продукції з
докладним описом, графікою і цінами. Таким чином, ваш потенційний
покупець зможе в будь-який момент одержати всю необхідну інформацію про
вашу компанію, якщо звичайно не викине диск.

Видавництво також використовує і таки типи рекламних послуг, як поштова
розсилка, невізуальна, електронна реклама, виготовлення оригінал –
макетів та маркетингові дослідження

Висновки

З кожним роком витрати на рекламу збільшуються і рекламодавці шукають
нові шляхи донесення до людей інформації. Розміщення реклами в пресі в
більшості випадків — безпрограшний варіант. У цієї реклами безліч
переваг, що були перелічені вище. При вмілому користуванні реклама у
пресі виявиться дуже ефективним засобом просування товарів на ринок і
досягнення рекламодавцем найрізноманітніших цілей. Таким чином, за
допомогою реклами в пресі «раціональний» рекламодавець вирішує всілякі
задачі. Постійно в газетах і журналах рекламується досить значна частина
всіх рекламодавців. У цілому ж, послугами газет, журналів і їхніх
додатків користується порядку 90 % усіх рекламодавців[28]. Навіть ті
рекламодавці, що приорітетно використовують інші види рекламоносіїв —
телебачення, радіо, зовнішню рекламу, директ — маркетинг і так далі,
іноді прибігають до реклами в пресі, щоб вирішити якщо не основні
питання бізнесу (покупка/продаж товарів або послуг), то, принаймні,
непрямі: набір персоналу, пошук партнерів, продаж застарілого
устаткування, повідомлення про акціонерний зібранняи, публікація
балансу, відкритий лист офіційним особам.

Реклама в газетах і журналах одержала широке поширення і по обсязі
витрат поступається лише рекламі на телебаченні. Реклама в газетах
дешевше телевізійної. Разом з тим якість відтворення рекламних
оригіналів у газетах звичайно невисоке. Звідси розміщені в них рекламних
оголошень, як правило, менш привабливе. А кожне видання має одночасно
багато таких оголошень, у зв’язку з чим вплив кожного з них окремо
знижується.

Природно, що в першу чергу вибір видання і виду реклами, яку можна в
ньому розмістити, залежить від товару і бюджету компанії. Якщо вид
товару або послуги прямо впливає на тематику видання, у якому розміщення
реклами буде максимально ефективним, то розмір бюджету природно впливає
на вид рекламного оголошення і загальну кількість його публікацій.
Оскільки ефективність рекламної кампанії прямо залежить від влучення в
цільову аудиторію, то і підійти до вибору видання варто з усією
серйозністю.

Найпоширенішими видами реклами в пресі є рядкові оголошення і графічні
блоки. Якщо рядкове оголошення, як правило, являє собою невеликий текст
із координатами, то графічний рекламний блок дозволяє крім тексту
розмістити графічний об’єкт, це може бути і фотографія самого товару або
спеціально створене тло, на якому розміщається текст вашого оголошення.
У більшості випадків, рядкові оголошення розміщаються в спеціалізованих
виданнях, наприклад «АВІЗО» або на спеціально відведеній для цього
сторінці, у звичайних виданнях. Розмір рядкового оголошення найчастіше
не перевищує 100 друкованих знаків і містить лише назва компанії,
область діяльності або найменування товару і контактну інформацію. Якщо
в основній масі видань, рядкові оголошення розміщаються в спеціальному
розділі, то рекламний графічний блок можна розмістити практично на
будь-якій сторінці й у будь-якому місці. Крім цього, графічна інформація
привертає найбільшу увагу читачів, що знову ж підвищує ефективність
такого формату реклами перед рядковими оголошеннями.

Звичайно і ціни на таку рекламу різні. Це можна побачити у додатку

На мою дуку, реклама у пресі була і буде найкращим засобом рекламування
і у майбутньому буде міцно тримати свої позиції.

Список використаної літератури

А. Джером Джулер, Бонни Л. Дрюниани. Креативные стратеги в рекламе /
Пер. с англ.. под ред. Ю.Н. Каптуревского – СПб.: Питер, 2003. – 384 с.:
ил. –( Серия „Маркетинг для профессионалов” ).

Гасаненко Н.А. Мониторинг рекламы в СМИ Украины- тенденции и динамика//
Маркетинг и реклама. – 1999. — №2(30) – с. 17-21.

Джефкінс Ф. Реклама : Практ. Посіб.: Пер. з 4-го англ.. вид. /
Доповнення і редакція Д. Ядіна. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2001. – 456 с.

Ляпина Т.В. И да поможет Вам реклама! – К.; Ассоциация «Укрреклама»,
1997 – 195с.

Ромат Е.В.: Учебник для студентов специальности „Маркетинг”.-3-е изд.,
перераб. и доп.- Киев; Харьков: НВФ ”Студцентр”, 2000. -480 с.:Табл..
Мл. Библиогр.

Росситер Дж. Р., Перси Л. Реклама и продвижение товаров: пер. с англ../
Под ред. Л. А. Волковой – СПб.: ”Издательство „Питер” „ , 2000. –
656.: ил. – (Серия „Маркетинг для профессионалов”).

Сендидж Ч. Реклама: теория и практика, пер. с англ.:- М.: «Сирин», при
участии « МТ-ПРЕСС», 2001 Г. – 620 С.

Сивулка Дж. Мыло, сакс и сигареты /Пер. с англ..под ред.Л. А.Волковой. –
СПб: Питер, 2002. – 576 с.: ил. – (Серия „Маркетинг для профессионалов”
).

Ученова В.В., Старых Н.В. История рекламы. 2-е изд-е. – СПб.: Питер,
2002. – 304 с.: ил. – ( Серия «Учебники для вузов»).

Международного института рекламы, 2002. -272 с.

PAGE

PAGE 18

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *