Банківські кредитні картки (курсова робота)

Курсова робота

Банківські кредитні картки

З М І С Т

Вступ

Розділ 1. Банківські платіжні картки як інструмент залучення готівкових
коштів.

Історичні передумови виникнення кредитних карток.

Банківські платіжні картки: основні види і технологічні особливості
роботи з ними.

Значення залишків коштів на карткових рахунках для ресурсного
забезпечення комерційних банків.

Розділ 2. Принципи застосування банківських платіжних карток.

2.1. Порядок емісії та еквайрінгу платіжних карток.

2.2. Касове обслуговування співробітників підприємства за рахунок
платіжних карток (зарплатний проект).

2.3. Аналіз доходності зарплатних проектів.

Розділ 3. Перспективи розвитку індустрії БПК в Україні.

3.1. Розширення сфери застосування пластикових карток в системі масових
електронних платежів.

3.2. Перспективи розвитку нових видів платіжних карток.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Створення в Україні ринкового середовища та відповідно різке

збільшення чисельності суб’єктів господарської діяльності, особливо у
сфері

торгівлі та платних послуг, загострення інфляційних процесів 1992 -1995

років і знецінення заощаджень зумовили збільшення готівкових розрахунків

суб’єктів господарювання між собою та з населенням, а від так —
зростання

потреб у готівці. І нині економіку України, як і в інших
постсоціалістичних

країнах, характеризує висока питома вага готівки в загальній грошовій
масі,

яка становить 65%.

З урахуванням цього, функціонування в нових умовах національної грошової
системи вимагає вдосконалення організації готівкового обігу з
приведенням його у відповідність до потреб ринкової економіки. Це
потребує, з одного боку, повної лібералізації операцій з готівкою, а з
другого — суттєвого їх скорочення на користь безготівкових форм
розрахунків.

У наш час, час досягнень сучасної електроніки, у розвинутих країнах усе
частіше ведуть мову й упроваджують безготівкові розрахунки, тобто
електронні гроші, представниками яких є пластикові картки.

Банківська пластикова картка (БПК) — пластиковий ідентифікаційний засіб,
за допомогою якого отримувачу БПК надається змога здійснити операції
сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти .

Які ж вони — сучасні електронні гроші? Найпростіші з них — пластикова
картка, що відповідає специфікаціям Міжнародної організації по
стандартах. Такі магнітні картки широко використовуються як кредитні
картки ( Visa, Eurocard, MasterCard), а також дебетові банківські картки
(Visa Electron, Maestro) в банкоматах. Більш складніший «електронний»
гаманець — це картка пам’яті, у якій замість магнітної смуги вмонтовано
мікросхему, що містить пам’ять і засіб для захисту.

Нині в Україні більше половини провідних українських банків

обслуговує міжнародні платіжні картки. Загальна кількість всіх видів
карток

міжнародних платіжних систем, випущених всіма банками-емітентами

України, перебуває в межах понад 900 000. Провідні комерційні банки
України, — зокрема Приватбанк, Промінвестбанк, Перший український
міжнародний банк, «Аваль», ВАТ «Державний експортно-імпортний банк
України» — побудували власні повно функціональні процесингові центри, за
допомогою яких емітують та обслуговують картки. Інші банки, члени
міжнародних систем, поступово запроваджують рішення, що реалізують
окремі функції процесингу карток.

Інтерес комерційних банків полягає в розширенні безготівкових

розрахунків, а, значить, у залученні «кишенькових» коштів населення у
сфері діяльності банків і поповненні кредитних ресурсів, появі нових
клієнтів, зменшенні витрат, пов’язаних із готівковими розрахунками.

Банківські платіжні картки в системі безготівкових

розрахунків, як інструмент залучення готівкових коштів.

1.1. Історичні передумови виникнення кредитних карток.

Банківська пластикова картка — це персоніфікований платіжний

інструмент безготівкових розрахунків і засіб отримання готівки та
кредиту.

Платіжні картки мають розмір, визначений міжнародним стандартом:

85х54х0,75 мм. На лицьовому боці картки наноситься голограма системи
карток (Visa, Europay, тощо), її номер, може бути ідентифікатор

відділення банку, дані про власника картки, термін чинності та інші

реквізити.

Перша теоретична згадка про використання карт як платіжного засобу

з’явилася в Англії і відноситься до кінця минулого століття. Ідею
кредитних

карт висунув у своїй книзі Джеймс Беллами «Дивлячись назад» (J. Bellaмi.
Looking backwards, 1880р.).

На практиці піонерами в цій області виявилися США. Перша кредитна

карта була випущена в 1914 р. фірмою General Petroleum Corporation (нині
Моbil Оіl). Картки використовувалися для оплати в процесі

торгівлі нафтопродуктами. У цій якості вони швидко завоювали

популярність. Власник карти одержував значні зручності в обслуговуванні
й

знижки при покупці товару. Фірма-емітент одержувала постійних клієнтів і

стабільні доходи.

Зі збільшенням числа користувачів стало питання про облік і

реєстрацію продажів по кожній емітованій карті, це викликало до життя

процес ембосування карт (стискання номера карти, даних клієнта, терміну
дії карти). Практично без змін ембосування збереглося до наших днів і
широко використовується, у тому числі і на смарт-картах. Перші карти з

ембосуванням виготовлялися з металу, але потім вони були витиснуті

пластиковими картами, тому що останні виявилися більш практичними.

Ці карти не були ще платіжним засобом. Це були так звані клубні

карти, що підтверджували приналежність користувача до тієї чи іншої

системи установ сфери обслуговування. Ці карти мали строго обмежене

поширення, як по видах послуг, так і географічне. Використання клубних

карт широко поширено і в даний час. Досить багато систем із клубними

картами працює в Україні та Росії.

Перші карти, що є повноцінним платіжним засобом, були випущені не

банківськими гігантами: Diners Club (1950 р.), American Express і Ніlton

Сredit (1959 р.). У відношенні виготовлення вони мало чим відрізнялися
від

попередніх, але за своїми функціями це були зовсім нові карти. Фактично
ці

роки можна вважати моментом народження нового інструмента організації

безготівкових розрахунків.

Перша банківська карта була випущена в 1951 р. маленьким нью —

йоркським банком Long Island, і з тих пір почався бурхливий розвиток
цього

виду послуг. Перша універсальна карта великого банку Ваnk of America
пройшла іспиту в Fresco, California, у 1956 р. З 1966 р. Ваnk of America
почав продаж ліцензій на використання карткової технології іншим банкам.

У відповідь на це кілька великих банків-конкурентів Ваnk of America

(14 нью-йоркських банків) заснували свою Міжбанківську карткову

асоціацію — МКА (Interbank Card Association), а в 1969 р. ця асоціація
купила

права на карти Master Charge (Мастер Чадж), що випускалися картковою

асоціацією банків західних штатів (4 каліфорнійських банки), а більшість

банків — членів МКА перейшли на випуск Master Charge.

Спочатку випуск карт часто виявлявся нерентабельним для банків, і це

приводило до численних фінансових втрат. Для того щоб карткова
технологія стала рентабельною, банк-емітент повинен був бути визнаним
широким комерційним сектором. Однак для того, щоб це стало можливим,
банк повинний був мати велике число клієнтів, що прийняли нові
банківські

послуги. Для досягнення поставленої мети величезна кількість карток було

розіслано поштою, хоча на практиці це привело до численних зловживань.

Такий масовий запуск нового продукту відбувався в США 1960-1965 р.

Причому, деякі банківські установи пропонували карти своїм клієнтам

безкоштовно, однак після закінчення року чи двох іноді без усякого

попередження накладали на їхні рахунки річне мито.

Положення, при якому Ваnк от Аmeriса мав домінуючі позиції на ринку

банківських карт, швидко перестало влаштовувати ліцензовані їм банки, і
в

1970 р. Ваnк от Аmeriса передав контроль над бізнесом карт нової
організації банків – National BankAmeriCard, Іnс. (NВІ), у якій він був
лише одним із членів.

Таким чином, до початку сімдесятих років у Сполучених Штатах

сформувалися два основних конкуренти на ринку універсальних банківських
карт: НБІ і МКА.

Обидві організації з моменту установи внесли в статут рішення не

приймати у свої ряди банки — члени організації конкурента, і треба було
10

років (з 1966 по 1976 р.) і кілька судових процесів, щоб подвійне
членство

було дозволено.

У 1977 р. найменування МВІ було змінено на Visa USA, Inc. Зміна

імені мало величезне значення, тому що ця подія відкрила дорогу широкому

поширенню карт Visa у США і за кордоном. По наявним даним, у 1996 р.

були в обігу 490 млн. карт VISA, вони приймалися в 13 млн. місць

обслуговування в 247 країнах.

У 1980 р. Міжбанківська карткова асоціація дала своїй карті «більш

міжнародну» назву MasterCard (Мастеркард). Власників цих карт у 1996 р.

було 270 млн., карти приймалися в 12 млн. місць обслуговування.

EuroCard, розширюючи своє співробітництво з MasterCard, у міру

появи нових технологій уклала угоди з компаніями Cirus і Maesto, що

дозволило розширити асортимент пропонованих клієнтам видів послуг за

рахунок карт для одержання готівки в банкоматах. Наприкінці 1992 р.

відбулося злиття EuroCard International із платіжною системою Eurocheck.

Нова організація стала називатися Europay International (Європей

Інтернешнл).

Конкурентна боротьба між платіжними системами розверталася не

тільки в Європі. У Японії, наприклад, незважаючи на активні спроби

завоювання цього ринку VISA і MasterCard програвали картам JСВ
(Джей-Си-Би).

Японська компанія кредитних карт .ІСВ була заснована в 1961 р. Як

уже відзначалося, вона є лідером на ринку кредитних карт Японії й
активно

розвиває свою експансію як транснаціональну компанію. На кінець березня

1993 р. (тобто на кінець фінансового року в Японії) кількість карт у
звертанні склало 27,6 млн., кількість асоційованих підприємств торгівлі
і послуг — 2,9 млн., у тому числі 660 тис. у 139 країнах світу.

JСВ орієнтується головним чином на вищий і вищий середній клас

споживачів з високим рівнем доходу і диференційованим попитом.

З одного боку, JСВ — єдина в Японії компанія, чиї карти є

міжнародними. З іншого боку, .ІСВ відрізняється від інших міжнародних

платіжних систем (VISA, Europay-MasterCard, American Express — усі вони

набагато крупніше .ІСВ) посиленим акцентом на розвиток своїх карт не

тільки і не стільки як засіб платежу, скільки як засіб доступу до послуг
в

області туризму і розваг.

У колишньому СРСР карти міжнародних систем з’явилися ще в 1969 р.

Але це були карти, емітовані закордонними компаніями і банками. У

Радянському Союзі почалася створюватися мережа підприємств, що

приймають ці карти як платіжний засіб. Саме в 1969 р. була підписана
перша угода такого роду з компанією Diners Club.

У 1974 р. на нашому ринку з’явилася American Express, у 1975 р. — VISA

і EuroCard, у 1976 р. — японська JСВ. З радянської сторони всі угоди
підписувалися Всесоюзним акціонерним товариством (ВАО) «Інтурист», що і
організовувало розрахунки по пластикових картах у валютних магазинах
«Берізка» і готелях.

Першим радянським емітентом міжнародних карт був

Внешэкономбанк, що випустив у 1989 р. «золоті» карти EuroCard. Однак

дотепер точно невідомо, скільки їх було випущено і кому саме вони були

видані. Ясно тільки, що їх була дуже обмежена кількість і призначалися
вони для вузького кола осіб. З комерційної точки зору, це можна вважати
не більш ніж відносно вдалим експериментом.

У технологічному відношенні карти пройшли у своєму розвитку кілька

стадій. Як вже відзначалося, перші карти виготовлялися чи з картону,
металу,

а потім стали випускати пластикові карти. Основним аргументом для

впровадження пластикових карт була зручність для користувача.

З появою нових електронних засобів реєстрації і збору інформації

з’явилася можливість заносити і зчитувати інформацію на карту за

допомогою магнітного кодування.

Початок застосування пластикових карт із магнітною смугою датується

1969 р. У комбінації з ембосуванням такі карти широко використовуються

дотепер. Варто пам’ятати, що інформація на перших двох доріжках

призначена тільки для зчитування, вона записується при видачі карти

користувачу й у процесі використання не змінюється.

Наступним етапом у розвитку пластикових карт історія зобов’язана

французькому журналісту Роланові Морено, що у 1974 р. запропонував

використовувати карти з електронною мікросхемою. Він запатентував цю

ідею і заснував компанію Innovarton для виробництва таких карт.

Чотирма роками раніше аналогічну ідею запатентував у Японії

Кунитака Аримура, однак міжнародного патенту він не одержав.

Пластикові карти з вбудованими в них мікросхемами називають ще

«інтелектуальними», чіп (спір)- чи смарт-картами. Поява пластикових

карт з убудованої в них мікросхемою оцінюється західними фахівцями як

революційна. На сьогоднішній день смарт-картки — найбільший що динамічно
розвивається тип пластикових карт.

Існують три шляхи, по яких може піти банк, вибираючи стратегію

використання технологій безготівкових електронних розрахунків:

1.Створення й експлуатація незалежної власної мережі обслуговування;

2. Участь у міжнародних системах;

3.Участь на часткових печатках у спільній системі звертання

банківських карт.

Недолік створення власної мережі полягає в тому, що її маркетинг

вимагає великих витрат, обсяг її операцій обмежений, тому що вона здатна

обслуговувати тільки операції власників карт визначеного виду, що
проходять через дану установу. У результаті період окупності може

виявитися тривалим, а масштаби системи обмеженими. Цей проект під силу

тільки самим великим банкам.

Участь у міжнародних системах (VISA, American Express, EuroCard, та ін.)
має наступні особливості:

• значний вступний внесок;

• необхідність тримати великий обсяг страхових депозитів у

закордонних банках;

• відсутність і неможливість створення єдиного українського

процесингового центра по міжнародних картах, а отже, необхідність

здійснення всіх платежів через закордонні системи, комісія яких може

досягати 2%;

• обмежений ринок як клієнтів, так і крапок обслуговування, що робить

цей захід достатньо складним і практично безприбутковим в українських
умовах.

При створенні спільної системи організаційна структура і специфічні

деталі функціонування мережі визначаються банками-учасниками.

. Банківські платіжні картки: основні види і технологічні

особливості роботи з ними.

Пластикова картка — це узагальнюючий термін, що визначає всі
види

карток, що різняться як за призначення, набором наданих за їх допомогою

послуг, технічним можливостям, так і по організаціям, які їх випускають.

Картка може бути пропуском у будівлю, посвідченням водія, засобом

доступу до комп’ютера, оплати телефонних розмов, придбаних в магазині

товарів і т.д. і т.п. Серед всього різноманіття карток в даній роботі
будуть

розглянуті тільки фінансові, тобто ті, що використовуються для платежів.

Можна сказати, що фінансові картки являють собою замінники готівкових

грошових знаків у всіх їх функціях, а також часто інструмент отримання

грошових знаків з рахунку в банку, і одним з прогресивних засобів

організації безготівкових розрахунків.

Законодавство України передбачає ряд визначень фінансових

пластикових карток. Наприклад «Положення про впровадження пластикових

карток міжнародних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при

видачі готівки» затверджене Постановою Правління НБУ № 37 від 24.02.97р.

Визначає банківську пластикову картку (БПК)
як пластиковий

ідентифікаційний засіб, за допомогою якого отримувачу БПК надається

змога здійснювати операції сплати за товари, послуги та отримувати

готівкові кошти. Ідентифікація отримувача БПК має забезпечуватись
нанесенням на БПК — номера, терміна дії та прізвище, ім’я і зразка

підпису держателя БПК. У «Положенні про порядок емісії платіжних карток
і здійснення операцій з їх застосуванням» затвердженого постановою

Правління НБУ № 367 від 27.08.2001р. платіжна картка визначається як

ідентифікаційний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки що

містить обов’язкові реквізити, визнані платіжною організацією, які

ідентифікують платіжну систему та його емітента.

З розвитком карткових систем з’явилися різні види пластикових

карток, які розрізняються за призначенням, функціональними і технічними

характеристиками.

Для проведення розрахунків за допомогою електронних карток в

міжнародному масштабі потрібні сучасні розвинені платіжні системи, однак

у різних країнах вони істотно відрізняються одна від одної. Але в
платіжних

системах усіх країн — учасниць міжнародних асоціацій пластикових карток

закладені єдині умови: спростити, полегшити і прискорити платежі та

розрахунки між учасниками платіжних систем.

Особливим класом засобів платежу є пластикові картки, які
можуть

мати якості як дебетових, так і кредитових інструментів.

Кредитні картки пов’язані з відкриттям кредитної лінії в банку,
що дає можливість власнику користуватися кредитом, купуючи товари і
отримуючи касові позички. Особливістю цієї картки є відкриття кредитної
лінії, яка використовується кожного разу, коли купується товар або
береться кредит у грошовій формі. Вона діє в межах установленого банком
ліміту

кредитування.

Дебетові картки призначені для отримання готівки в банківських

автоматах або купівлі товарів з розрахунком через електронні термінали.

Гроші при цьому списуються з рахунку власника картки в банку.

Розрізняють індивідуальні та корпоративні картки. Окремим клієнтам
банку видаються приватні картки, які можуть бути стандартними або
золотими, а подекуди платинові. Останні — призначені для осіб з високою
кредитоспроможністю і передбачають багато пільг для користувачів.

Корпоративні картки видаються організаціям (фірмам), які можуть
надаватися персоніфіковано обраним співробітникам. Відповідальність
перед банком за корпоративним рахунком несе організація.

Видача БПК її власнику ‘ здійснюється лише після відкриття картрахунку,
або спеціального карткового рахунку (СКР), на якому обліковуються
операції за платіжними картками (дебетування на суми прийнятих
трансакцій, відсотків за користування кредитною лінією, різних комісій
за обслуговування картки, видачу готівки тощо; кредитування на суми
поповнення коштами, повернення платежу, відсотків на кредитові залишки
карткового рахунку). Залежно від того, в якій валюті буде відкрито
картрахунок, на нього зараховуються кошти.

Згідно з Інструкцією №527 картрахунки належать до поточних

рахунків, тобто на них можуть здійснюватися операції, передбачені цією

інструкцією щодо таких рахунків. Для цього клієнти подають до банку

документи, які відповідно до Інструкції №527 є необхідними для відкриття

поточних рахунків. Відкриття картрахунків, емісія БПК та еквайрінг

здійснюється на підставі договору між уповноваженим банком та фізичною

або юридичною особою.

Платіжна картка видається клієнту або його довіреній особі на підставі

та на умовах договору про відкриття картрахунку. Виняток становить

оплачені пластикові картки, які можуть продаватись банками фізичним

особам без оформлення договору в письмовій формі. Клієнти-резиденти

можуть відкривати картрахунки за межами України й отримувати платіжні

картки, емітовані нерезидентами, з урахуванням обмежень, установленим

законодавством України про валютне регулювання. У договорі про відкриття
карткових рахунків мають бути визначені умови обслуговування
картрахунку та умови їх зміни згідно з умовами банку та платіжної
системи, умови обслуговування в разі виникнення овердрафту, розмір
згідно з тарифами банку та умови оплати за операції з картрахунком,
порядок вирішення спорів та інше залежно від умов банку й правил
платіжної системи. У договорі обов’язково має бути обумовлена згода
клієнта на виконання банком дебетування картрахунку на суму операцій
виконаних клієнтом або його довіреною особою. Перед укладенням договору
емітент повинен ознайомити клієнта з умовами одержання і застосування
платіжної картки. Інформація, що надається в письмовій формі, має
визначати:

1. Термін дії платіжної картки;

2. Види операцій, які може здійснювати клієнт (довірена особа);

3. Тарифи банку з обслуговування операцій із застосування платіжної
картки;

4. Право клієнта на одержання виписок стану його рахунків та

умови їх одержання;

5. Порядок подання та розгляду претензій у разі непогодження

клієнта з виписками за операціями з картрахунку;

6. Умови безпеки при користуванні пластиковою карткою;

7. Потребу обов’язкового термінового повідомлення про втрату

(крадіжку) платіжної картки, номер телефону, адресу установи, в яку слід

звернутися з цього приводу та з приводу інших непередбачених ситуацій;

8. Відповідальність клієнта за втрату картки, яка може
передбачена в договорі про відкриття картрахунку;

9. Обставини, за яких банк може згідно з чинним законодавством

повідомляти про стан карткового рахунку третім сторонам та інше.

Один з примірників договору між банком і клієнтом має бути переданий
клієнту. У разі змін обслуговування картрахунків та тарифів банку
останній зобов’язаний повідомити клієнта не пізніше ніж за 21 день до

введення цих змін.

У договорі мають бути визначені:

1. Умови обслуговування картрахунку.

а. Дебетова схема — розрахунки за операціями з платіжною карткою
здійснюються в межах власних коштів клієнта, які обліковуються на
картрахунку. Тобто, як правило, операція, за якою сума перевищує залишок
на картці, не може бути переведена. Але п. 4.5 Положення №479 передбачає
виникнення овердрафту у разі відсутності коштів на СКР клієнта, якщо це
зафіксовано у договорі при відкритті картки. Для дебетових карток
обов’язковою є авторизація кожної операції.

б. Кредитна схема — виконання розрахунків за операціями з платіжною
карткою в межах виданого банком кредиту. Передбачає нульовий вихідний
залишок на СКР. Клієнт отримує товари, послуги, а оплачує їх банк.
Власник картки повинен погасити свій борг перед банком. Умови погашення
кредиту визначаються договором з банком — емітентом.

2. Розмір та умови оплати за операціями з картрахунком (комісійна

винагорода банка).

3. Порядок вирішення спорів.

4. Умови обслуговування у разі виникнення овердрафту.

5. Згода клієнта на дебатування банком картрахунку на суму операцій,

виконаних клієнтом або його довіреною особою, за платіжним

повідомленням еквайрів.

Перед відкриттям картрахунку підприємство визначає співробітника,

якому видаватиме корпоративну банківську картку, мета видачі,

індивідуальний платіжний ліміт. Більшість банків навіть після відкриття
СКР не видають картку доти, доки від клієнта не надійдуть зазначені у
договорі грошові кошти. Якщо СКР відкривається для видачі
декількох корпоративних карток, то аналітичний облік коштів на них
ведеться в розрізі номерів БПК.

При емісії дебетної пластикової картки банк після підписання договору

відкриває спецкартковий рахунок. В договорі зазначається мінімальна
сума,

яка повинна зберігатися на рахунку клієнта. За доларовими дебетними

катками (Сirus, Maesto) мінімальний залишок має становити 50 доларів

США. Кошти на карткових рахунках у банківській практиці прирівнюються

до коштів до запитання, оскільки вони не є стабільними, їх динаміку

неможливо спрогнозувати. Тому за залишками коштів на даних рахунках

банки нараховують мінімальний відсоток: за гривневими картками у розмірі

5-8%, за доларовими — 2-3%.

За здійснені операції з БПК банки отримують комісійну винагороду,

розмір якої встановлюється ними самостійно, виходячи з правил платіжної

системи та тарифів банку. Уповноважені банки України можуть

встановлювати комісійну винагороду за операціями з використанням карток

для видачі готівки. Для обліку коштів на картрахунках та розрахунків за

допомогою корпоративних карток використовуються рахунки 313 «Інші

рахунки в банку в національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в

іноземній валюті».

Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичної особи може

виконуватись за рахунок внесення готівкових коштів через касу свого або

іншого банку, шляхом переказу коштів з інших поточних, або депозитних

рахунків фізичної особи, а також з рахунків інших осіб за їх дорученням
і

здійснюється з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством.

Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки юридичних осіб

здійснюється з їх поточних рахунків та за рахунок коштів, що вносяться

готівкою як відшкодування за кошти, використаними держателями

корпоративних карток понад встановлені норми витрат. У разі застосування

«електронних гаманців» письмовий договір з клієнтом укладається в
обов’язковому порядку тільки в тому разі, якщо передбачається поповнення

коштів на консолідованому рахунку банку та перепис у картку їх нової
суми.

Для юридичних осіб схема обслуговування «електронних гаманців» не

застосовується.

. Значення залишків коштів на карткових рахунках для ресурсного
забезпечення комерційних банків.

Про необхідність і всі вигоди застосування в платежах пластикових карток
вже сказано і написано досить багато. Закордонна практика переконливо
свідчить про ефективність використання електронних грошей в розрахунках.
Більш широке використання системи розрахунків за допомогою пластикових
карток в інтересах всіх учасників розрахунків. Щонайперше, це благо для
клієнта, який забезпечується швидкістю обслуговування і відсутністю
черг, надійністю зберігання грошей, бо ніхто, наприклад, крім власника
електронного гаманця не знає скільки в ньому грошей. Пластикові картки
дозволяють зберігати і накопичувати заощадження в банках на карткових
рахунках. Вигоду також мають підприємства торгівлі і сфери послуг. Вони
зацікавлені у збільшенні кількості клієнтів, а значить торгівельного
обороту. Із запровадженням електронних грошей зменшуються їхні витрати
на здійснення касових операцій та обороту готівки.

Інтерес комерційних банків полягає в залученні «кишенькових» коштів
населення у сфері діяльності банків і поповнення кредитних ресурсів,
появі нових клієнтів, зменшенні витрат, пов’язаними із готівковими
розрахунками. Зі створенням системи масових електронних платежів
забезпечуватиметься детінізація економіки, залучення в банківській обіг
коштів, які перебувають у тіньовому обігу. Крім того операції банків з
пластиковими картками можна розглядати не тільки як пасивні операції з
залучення коштів, але і як активні: банк отримує доходи від реалізації
карток, обслуговування карткових рахунків.

Динаміка залучень готівкових коштів на карткові рахунки клієнтів,

зображена в нижче приведених таблиці та діаграмі, говорить про те, що

національна валюта з кожним днем все більше виправдовує себе,
збільшуючись у темпах росту, що характеризує також її ступінь довіри у

населення. З практичної точки зору, я вважаю, що передумовами такого

зростання тут постають розвиток розгалуженої системи безготівкових

розрахунків за допомогою карток; також велике значення має запровадження
широкомасштабних зарплатних проектів в Україні. Населення починає
усвідомлювати, що абсолютно зручно й вигідно відкривати карткові рахунки
в національній валюті, вносити туди кошти, а потім безкоштовно
розраховуватися за товари та послуги в тій самій валюті. Якщо картковий
рахунок ведеться в іноземній валюті, доларах США або Євро, то багато
чого втрачається на конвертації. По-перше курси валют встановлюють
платіжні системи, і вони невисокі порівняно з крос-курсами НБУ;
по-друге, при здійсненні операцій за допомогою карток в валюті, що
відрізняється від валюти рахунку, комісія приблизно 1 -го % буде
включена в суму, яка буде списуватися з карт. рахунку . Комісії
сплачуються лише в випадках зняття готівки в «чужих» банкоматах й
пунктах видачі готівки.

Таблиця № 1. Середньозважені залишки по картковим рахункам балансу »
Укрсоцбанку » за 2001-2002 рр.

Період, рік

Рахунок в гривнях

Рахунок — Валюта, сума

в грн.

01.2001

220351,22

2864722,93

02.2001

234757,57

3255286,20

03.2001

231288,26

3335295,98

04.2001

247784,38

3149479,75

05.2001

587379,53

3225406,72

06.2001

537085,85

2920034,17

07.2001

565597,01

3038459,84

08.2001

587971,01

2887261,34

09.2001

518642,33

2921689,26

10.2001

495963,18

2756884,15

11.2001

513744,02

2633036,93

12.2001

851070,12

3361854,96

01.2002

786849,88

3383915,84

02.2002

832917,71

3489087,85

03.2002

882986,82

3143333,71

04.2002

1288246,43

3292780,82

05.2002

1691292,24

3053911,61

06.2002

2000241,64

2878769,87

07.2002

2361985,06

3093290,71

08.2002

1990661,74

3356990,03

09.2002

1806601,80

3162302,27

10.2002

1798124,64

3021922,41

11.2002

1909451,86

2765324,69

12.2002

2396338,25

3130143,89

На сьогодні більшість банкірів усвідомлює, що гроші населення були й
залишаються найдешевшими і найреальнішими кредитними ресурсами.

Не дивлячись на нестабільність цього виду залучених ресурсів у ньому є
свої переваги: використання пластикових карток населенням не тільки
дозволяє мати банком у своєму розпорядженні його кошти, але й
легалізувати кошти суб’єктів господарської діяльності. Цей ресурс є
дешевим. Необхідно зважати також на політику Національного банку
України. І, нарешті, електронні гроші зараз для України — це майбутня
перспектива, а для Західних країн — це сьогоднішній день.

Облік операцій з пластиковими картками на сьогодні в Україні не має
чітко окресленої схеми. Причиною цього є досить часто змінювані

нормативні документи і новизна для банків даного виду операцій.

Але варто зауважити, що операції по емісії дебетних і кредитних

карток дещо схожі за обліком на звичайні депозитні операції. При випуску

дебетних і кредитних карток відкриваються спецкарткові рахунки.

Розділ 2. Принципи застосування банківських

платіжних карток

2.1. Порядок емісії та еквайрінгу платіжних карток.

Основний об’єм емісії карток на Україні на кінець 2001 року був

виконаний трьома банками: Приватбанк, Аваль, ПУМБ, об’єм емісії яких

складав 520 тис. карток. Об’єм емісії інших банків не перевищує 300 тис.

карток і для більшості банків знаходиться у діапазоні 20-30 тис.
карток’.

Аналіз показує, що для досягнення значних об’ємів емісії платіжних

карток необхідно :

1) Наявність розвинутої інфраструктури установ банка,

орієнтованій на роботі з фізичними особами.

2) Можливість значних інвестицій у інфраструктуру емісії і

обслуговування платіжних карток (програмне і технічне забезпечення

процесингу , мережа банкоматів, мережа POS-терміналів, прилади для
виготовлення карток) з початком окупності інвестицій на п’ятий рік (за

зразком розвинених країн).

3) Наявність підрозділу, який організує розвиток послуг за

платіжними картками в банку, який би був укомплектований досвідченими

спеціалістами.

4) Наявність гарних партнерських відносин банка з

корпоративними клієнтами, які представляють інтерес з точки зору
реалізації «зарплатних» проектів.

5) Гарна організація маркетингової та рекламної роботи банку.

Одним з найбільш важливих факторів, які сприяють значним об’ємам емісії,
є наявність великої мережі загальнодоступних банкоматів. Так, якщо
проаналізувати мережі банкоматів провідних банків-емітентів України, то
банк АВАЛЬ на кінець 2001 року мав 135 працюючих банкоматів і на кінець
2002 року планує довести їх чисельність до 260;

Приватбанк на кінець 2001 року мав 156 банкоматів, і до кінця

2002 року планує довести чисельність банкоматів до 300;

ПУМБ на кінець 2001 року експлуатував 66 банкоматів 2002

році розширення мережі банкоматів не планується.

Крім мережі банкоматів провідні банки-емітенти мають значну

кількість пунктів видачі готівки по карткам. Банк АВАЛЬ має більше 1510

пунктів видачі готівки (установи банка та обмінні пункти), Приватбанк
має

3545 пунктів видачі готівки. Укрексімбанк на кінець 2001 року забезпечив

видачу готівки в 437 пун Для збільшення об’єму емісії без розвитку
мережі видачі готівки можна використовувати реалізацію так званих
ко-брендових проектів. Зміст таких проектів у тому, що банк і
організація договорюються про те, що банк випускає картки, на яких крім
логотипа платіжної системи і банка знаходиться логотип (бренд)
організації. Організація бере на себе обов’ язок надавати своїм клієнтам
пільги, якщо вони придбають у неї товари та

послуги і оплачують їх ко-брендовою карткою. Прикладом такого проекту є

ко-брендова картка АВАЛЯ та UМС.

На території України застосовуються платіжні картки, емітовані

банками — членами внутрішніх платіжних систем, та платіжні картки,

емітовані банками (резидентами та нерезидентами України), які є членами

міжнародних платіжних систем.

1996 рік став Для Укрсоцбанку роком початку діяльності по операціях

з кредитними картками.

У березні 1996 року банк прийняли до платіжної системи

VISA — INTERNATIONAL. Це означає, що Укрсоцбанк приєднався до

платіжної системи, яка нараховує більше 20 000 банків-членів на земній
кулі

і обсяг операцій із платіжними картками якої становить 64 % світового

ринку, має право випускати всі продукти VISА, а також обслуговувати всі

види карток VISA, тобто укладати угоди із торговцями на забезпечення

приймання платежів за допомогою карток цієї системи та видавати за ними

готівку.

У серпні 1996 року банк одержав ексклюзивні права на

розповсюдження міжнародної кредитної доларової картки
American-Express-Green,Соmpany,Gold.

У грудні 1996 року Рада Директорів міжнародної платіжної системи

Europay-International прийняла Укрсоцбанк до Europay-International як

принципового члена. З другого кварталу 1997 року банк випускає
міжнародні кредитні і дебетові картки EuroCard-MasterCard, а також почав
видавати готівку та обслуговувати торговців по забезпеченню приймання
платежів за допомогою карток цієї системи.

Операції з кредитними картками міжнародних платіжних систем

відбудовуються на підставі Положення «Про порядок емісії платіжних
карток і здійснення операцій з їх застосуванням», яке затверджене
Постановою Правління НБУ за № 479 від 24.09.99. За цим положенням
емісія платіжних карток — визначається як діяльність банку, яка
пов’язана з відкриттям клієнтам картрахунків, випуском і наданням їм
платіжних карток.

Положення встановлює загальні вимоги Національного
банку України до порядку здійснення банками емісії платіжних карток,
визначає операції, що здійснюються з їх застосуванням, та порядок
розрахунків за цими

операціями, а також установлює загальні вимоги до внутрішніх платіжних

систем, що створюються в Україні.

Сьогодні Укрсоцбанк пропонує своїм клієнтам широкий спектр

пластикових карток міжнародних платіжних систем Eurocard, MasterCard та

Visa, як для юридичних так і фізичних осіб.

Враховуюче те, що світова практика інтенсивно скорочує застосування

масових платежах паперових безготівкових інструментів і запроваджує

електронні платежі за допомогою пластикових карток. Національний банк та
уряд України прийняли рішення запровадити безготівкові розрахунки у

сферу масових платежів із застосуванням пластикових карток, не вдаючись

до використання паперових інструментів. Якщо цей задум буде реалізовано,

то і в організації масових платежів Україна зможе вийти на рівень
світових

досягнень.

На противагу системі електронних платежів (СЕП), яка обслуговує

розрахунки юридичних осіб, забезпечення безготівкових розрахунків з

участю фізичних осіб на електронній основі одержала назву системи
масових електронних платежів (СМЕП).

f

h

O

¤ th

p

r

???

TH
TH”TH–THeTHXssZssdsslsspssrss?ss„ss–ss?ss®ss?ss?ssAssAEssOssUessuuo?e?e?
eaoe?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?eYeoeOe?euoe?e?e?E?A?E?u?u?uE?u?u

B*

CJ aJ

a

B*

a

j t z „ † ? ?

?

Tзначно складнішим, трудо- та капіталомістким

завданням, ніж створення СЕП. Адже учасниками цієї системи потенційно

можуть бути:

— мільйони фізичних осіб;

— величезна кількість торговельних та інших організацій, що надають

послуги населенню;

— банки, які обслуговують власників пластикових карток, торговельні

та інші організації;

— структури, які забезпечують передавання електронної інформації,

здійснюють розрахунки між банками, надають технічну та технологічну

підтримку електронним системам зв’язку.

Водночас в Україні є чимало передумов, що сприятимуть успішному

розв’язанню цього завдання в оптимальні строки і з мінімальними
витратами. Передусім це можливість реалізувати новітній світовий досвід
у цій сфері;

по-друге, СМЕП створюється на державній основі при безпосередній участі
Національного банку України, що дасть можливість широко використати
мережу і досвід функціонування СЕП та фінансову підтримку НБУ;

по-третє, оскільки попит на послуги СМЕП поки ще незначний і
розвиватиметься поступово, в НБУ та комерційних банків є достатньо часу,
щоб розробити комплексний проект системи і розпочати поступову його
реалізацію, уникаючи помилок і витрат на їх виправлення.

Учасниками СМЕП є: Національний банк України, комерційні банки,

фізичні та юридичні особи — клієнти банків, підприємства торгівлі та
сфери

послуг. Вирішальну роль в її функціонуванні відіграють комерційні банки.

Вони реалізують пластикові картки своїм клієнтам, ведуть інформаційне

забезпечення електронних платежів, поточні рахунки продавців і покупців
і

здійснюють остаточне урегулювання їхніх взаємних вимог. Тому через

пластикові картки банки надають цілий комплекс послуг своїм клієнтам.

Крім емісії пластикових карток міжнародних платіжних систем

Укрсоцбанк забезпечує юридичним особам та суб’єктам підприємницької

діяльності, прийом карток до сплати за реалізовані ними товари і надані

послуги, виплачує готівкову вільноконвертовану валюту держателям

карток на підставі принципового членства в міжнародних платіжних

системах Eurocard, Mastercard, Visa International, а також

згідно «Положення про впровадження пластикових карток міжнародних

платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі

готівки», затвердженого постановою Правління НБУ N37 від 24.02.97

Еквайрінг — процес прийняття до сплати торговцем кредитних карток

міжнародних платіжних систем. Банк забезпечує Торговцям прийом
карток до сплати за електронною технологією з використанням
POS-терміналу (електронний прилад для прийняття картки до сплати).
POS-термінал надається у користування на умовах годи оперативного
лізингу ( умови лізингу

визначаються окремою угодою) або торговцю пропонується придбати

Р0S-термінал у власність, або банк забезпечує торговців імпрінтерами для
прийому карток до сплати з використанням паперової технології.

Імпрінтери (механічний прилад для прийняття картки до сплати)

вbдаються у тимчасове користування, безкоштовно, по акту прийому-

передачі. Сліпами Банк забезпечує Торговця безкоштовно.

Сліп — документ, який підтверджує здійснення операцій з

використанням платіжної картки. Згідно наданих сліпів, банк повертає

торговцю суми сплат, які прийняті по картці.

Після укладання угоди з торговцем відповідальний працівник банку

проводить роз’яснювальну бесіду з працівниками фірми про порядок

приймання пластикових карток до сплати, елементи захисту платіжних

карток.

Зворотні платежі — повернення суми операції через проблеми з власником

картки. Найбільш поширеними причинами зворотнього платежу можуть

бути:

• невірне оформлення сліпів та торгових квитанцій;

• нерозбірливій підпис клієнта або його відсутність;

• використання картки строк дії якої минув;

• використання краденої картки;

• проведення операції, не дивлячись на негативну відповідь на

авторизацію.

Якщо держатель картки не погоджується зі списаною сумою з його

карткового рахунку, то він заповню заяву встановленої форми.

Також банк укладає агентські угоди з іншими банками-резидентами

на емісію та еквайринг карток. Тарифи банку за агентськими угодами

визначаються за угодою з конкретним банком агентом.

Самі по собі пластикові картки не є грішми і не здійснюють обігу.

Вони лише є підтвердженням того, що їхні власники мають на своїх
рахунках

певну суму грошей, яку можете привести в рух з допомогою карток і

погасити свої зобов’язання. Тому емісія карток не збільшує загальної
маси

грошей в обігу.

У світовій практиці вже існує багато видів пластикових карток, які

різняться за характером емітента (банки, небанківські структури),
характером власника (приватна особа, корпорація), функціональним
призначенням (кредитна картка, дебетна картка), технологією використання
(картки з магнітною смугою, картка з мікросхемою, смарт-картка), за
ступенем пільг для користувачів (стандартні, золоті, платинові). Для
організації СМЕП в Україні найбільший інтерес викликає класифікація
банківських карток за їх функціональним призначенням та технологією
використання.

Оскільки розбудова СМЕП потребує значних інвестицій, постає

питання, чи окупляться ці затрати. Це залежить від тієї вигоди, яку
одержать

учасники СМЕП — фізичні особи, торговельні організації, окремі банки та

банківська система в цілому, оскільки левову частину цих витрат візьме
на

себе кожний із них.

Фізичні особи — учасники СМЕП одержують такі вигоди від

застосування пластикові карток у масових платежах:

— позбавляються ризиків, пов’язаних з втратою, крадіжкою,

пошкодженням готівки і водночас збережуть майже всі переваги платежів

готівкою (негайність, простота платежу);

— поліпшаться умови для планування і контролю сімейних бюджетів,

для оперативної капіталізації частини доходів, оскільки за залишками
коштів па рахунках, що перевищують суми, призначені для поточних
електронних платежів, нараховуються проценти;

— підвищується престиж власника картки у суспільстві, що має

позитивне значення для працевлаштування, для професійного зростання.

Водночас застосування пластикових карток має для клієнтів і негативні

наслідки:

— зростають витрати, пов’язані зі здійсненням таких платежів (оплата

картки, сплата вступного внеску, сплата процента за кредит, обов’язковий

депозит на рахунку для платежів по картці);

— обмеженість мережі магазинів, підприємств сфери послуг, які готові

приймати платежі на основі електронних платіжних карток, стримує

застосування останніх і зумовлює широке користування готівкою.

Вказані недоліки в умовах хронічної економічної кризи можуть

переважити позитивні наслідки запровадження пластикових карток та

істотно загальмувати весь процес створення СМЕП.

Негативні наслідки застосування карток для продавців полягають у

необхідності істотних початкових витрат на придбання відповідною

відповідного обладнання та навчання кадрів з користування досить
складною системою пристроїв. Для переважної більшості українських
«торговельних точок», які залишаються малопотужними, такі витрати не під
силу профінансувати.

Для окремих банків застосування пластикових карток у масових

платежах має такі вигоди:

— збільшується залучення коштів, зростають кредитні ресурси банків і

можливості збільшувати їх доходи;

— зростають доходи банків, оскільки всі операції з картками вони

стягують плату;

— зростає імідж банків, підвищується конкурентоспроможність тих із

них, які застосовують електронні засоби платежів.

Проте перехід на карткові платежі вимагає від банків також значних

первинних витрат на технічне і програмне забезпечення, підготовку
кадрів,

лінії зв’язку.

Для банківської системи в цілому широке застосування пластикових

карток у сфері масових платежів має такі вигоди:

— зросте залучення грошових коштів у внутрішньобанківський оборот,

посилиться керованість грошового обороту в цілому, підвищиться роль

банківської системи в розвитку економіки;

— знизиться частка готівки в грошовій масі, скоротяться витрати на її

друкування і забезпечення обігу (касові витрати);

— з’явиться додатковий стимул для проведення банківської справи на

сучасні електронні технології, що сприятиме зростанню попиту на новітню

комп’ютерну техніку, програмне забезпечення, системи зв’язку,

висококваліфіковані кадри і дасть тим самим поштовх до розвитку

вітчизняного виробництва та зайнятості.

Проте для отримання вказаних вигод потрібно здійснити значні

капіталовкладення у створення інфраструктури СМЕП. Кризовий стан

бюджету навряд чи дасть можливість державі виділити необхідні для цього

інвестиції. Тим більше, що інвестиції потрібні не тільки для внутрішньо
— та

міжбанківських заходів (процесингові центри, програмне забезпечення,

банкомати), а й на реконструкцію суміжних сфер (торгівлі, сфери послуг,

зв’язку, виробництва комп’ютерної техніки). Тому створення цієї системи
має здійснюватися виважено, комплексно, з урахуванням усіх позитивних і
негативних факторів і наслідків та з залученням коштів усіх суб’єктів
системи з тим, щоб іміджеві інтереси окремих з них не взяли гору на
економічними інтересами всього суспільства.

Застосуванню пластикових карток як засобу платежу перешкоджають

такі фактори: немає домовленості між банками про взаємний прийом карток.

Більш широке використання системи розрахунків за допомогою

пластикових карток в інтересах всіх учасників розрахунків.

Еквайрінг — процес прийняття до сплати торговцем кредитних карток

міжнародних платіжних систем, або діяльність банку, що включає в себе

проведення розрахунків з підприємствами сфер торгівлі і послуг за
операції,

які здійснені держателями платіжних карток, і виконання операцій з
видачі

готівки держателям платіжних карток.

Банк забезпечує Торговцям прийом карток до сплати за

електронною технологією з використанням POS-терміналу (електронний

прилад для прийняття картки до сплати). POS-термінал надається у

користування на умовах годи оперативного лізингу ( умови лізингу

визначаються окремою угодою) або торговцю пропонується придбати

Р0S-термінал у власність, або банк забезпечує торговців імпрінтерами для

прийому карток до сплати з використанням паперової технології.

Імпрінтери (механічний прилад для прийняття картки до сплати)

надаються у тимчасове користування, безкоштовно, по акту прийому-

передачі. Сліпами Банк забезпечує Торговця безкоштовно.

Сліп — документ, який підтверджує здійснення операцій з

використанням платіжної картки. Згідно наданих сліпів, банк повертає

торговцю суми сплат, які прийняті по картці.

Після укладання угоди з торговцем відповідальний працівник банку

проводить роз’яснювальну бесіду з працівниками фірми про порядок

приймання пластикових карток до сплати, елементи захисту платіжних

карток.

Якщо торговець користується імпринтером то перед прийняттям

картки до сплати він повинен провести авторизацію. Авторизація —
отримання торговцем дозволу на прийняття сплати за допомогою картки на
конкретну суму. Якщо держатель картки не погоджується зі списаною сумою
з його

карткового рахунку, то він заповню заяву встановленої форми.

2.2 Касове обслуговування співробітників підприємства за допомогою
платіжних карток (зарплатний проект).

Також АКБ «Укрсоцбанк» пропонує юридичним особам прогресивний

спосіб видачі заробітної плати та інших виплат своїм працівникам за

допомогою пластикових карток міжнародних платіжних систем Visa
International та Eurocard International, що дозволяє заощадити значну
частину

робочого часу і коштів порівняно з традиційним способом розрахунків.

Пластикова картка в цьому випадку використовується як засіб

отримання заробітної плати безготівковим шляхом, збереження грошових

коштів, розрахунків в магазинах і інших пунктах комерційної мережі,

втримання готівки. Перевага такого способу отримання заробітної плати

полягає в тому, що поповнення картрахунку здійснюється шляхом переказу

заробітної плати, премій і інших сум, належних до виплати
співробітникам. Для цього організація робить переказ загальної суми
залежних співробітникам виплат зі свого рахунку в будь-якому банку на
картковий рахунок співробітників. В банк надається відомість заробітної
плати з зазначенням прізвищ співробітників . номерів карт та сум до
зарахування. Зарахування коштів на рахунки співробітників проводиться у
межах однієї доби з моменту отримання банком належної до видачі суми.

Власник картки може самостійно поповняти свій картрахунок шляхом

внесення готівки через касу банку або перерахуванням коштів на

спеціальний картковий рахунок з будь-якого власного рахунку (в тому
числі і

в інших банках). Також можливе поповнення карткового рахунку держателя

іншими юридичними та фізичними особами.

Комісія банку за розрахунково-касове обслуговування становить 1,0 %

від перерахованої організацією суми .

На залишок на рахунках співробітників щомісяця нараховується

відсоток , розмір якого обумовлюється при укладенні договору .

За запропонованою карткою кожен співробітник може отримувати

готівкові кошти в межах залишку на картковому рахунку через банкомати та

Р0S-термінали.

Також за допомогою цієї картки співробітники можуть отримувати

готівкові кошти в будь-якому банку чи банкоматі на території України ,
що

обслуговує пластикові картки. Картка може широко використовуватись як

платіжний інструмент на території України у розрахунках за товари та

послуги у місцях обслуговування, сервісу і торгівлі, де приймаються ці

картки до сплати.

Переваги зарплатного проекту полягають в тому, що:

підприємство позбавляється потреби платити проценти за

отримання готівки, проводити інкасацію;

всі турботи по виплаті зарплати і інших виплат співробітникам переходять
до банку;

робота бухгалтерії по видачі зарплати зводиться до оформлення платіжних
документів на загальну суму зарплати співробітників;

функціонування офісу стає більш безпечним;

швидке отримання зарплати, відсутність дискомфорту від черг покращують
психологічний клімат в колективі;

щомісяця банк надає кожному співробітнику звіт про рух коштів на
картрахунку;

назва підприємства, нанесена на карту, служить рекламою для нього при
кожній операції в магазинах, які приймають участь в обслуговуванні
держателів карт.

Для переходу підприємства на такий спосіб виплати заробітної платні з

дим заключається Договір про співпрацю, який передбачає випуск

зарплатних пластикових карток для співробітників підприємства. А з
кожним

співробітником, окремо укладається Договір про випуск зарплатної картки.

2.3. Аналіз доходності зарплатних проектів

Техніко-економічне обґрунтування встановлення АТМ по видачі готівки

Показники проекту Валюта

Курс 5,3 UAH

Вартість АТМ 11900 USD

Місячні обороти 1500000 USD

Комісія Укрсоцбанку 0,75%

Кількість операцій за місяць 200

Середня сума знять готівки 7500 USD

Курс 5,3 UAH

Вартість АТМ 11900 USD

Місячні обороти 1500000 USD

Комісія Укрсоцбанку 0,75%

Кількість операцій за місяць 200

Середня сума знять готівки 7500 USD

Курс 5,3 UAH

Вартість АТМ 11900 USD

Місячні обороти 1500000 USD

Комісія Укрсоцбанку 0,75%

Кількість операцій за місяць 200

Середня сума знять готівки 7500 USD

Доходи:

щомісячні:

Комісійні 11250 USD

Комісійні від банків-емітентів 900 USD

Всього 64395 UAH

Витрати:

Разові:

Вартість банкомату 63070 UAH

Вартість ліцензії АТМ 5724 UAH

Всього: 68794 UAH

Щомісячні:

Зарплата адміністратора 300 UAH

Витрати на купівлю готівки 10335 UAH

Технічне обслуговування банкомату 870 UAH

Операційні витрати 636 UAH

Абонплата за канал зв’язку 40 UAH

Моніторинг UPC 699,6 UAH

Всього: 12880,6 UAH

Результат роботи АТМ за 6 місяців роботи:

Місяць Доход Щомісячний прибуток Валюта

1 -17279,60 -17279,60 UAH

2 103028,80 85749,20 UAH

3 154543,20 51514,40 UAH

4 206057,60 51514,40 UAH

5 257572,00 51514,40 UAH

6 309086,40 51514,40 UAH

Починаючи з 3 місяця роботи АТМ щомісячних доход становитиме 51514,4
————- UAH

Перспективи розвитку індустрії банківських платіжних карток в Україні

3.1. Розширення сфери застосування пластикових карток в системі пасових
електронних платежів.

Використання міжнародних платіжних карток для внутрішніх платежів

має певні недоліки, зокрема: картки розраховані на громадян з високим

рівнем доходу, у зв’язку чим вони не отримають найближчим часом

широкого розповсюдження. Нині 80% операцій з картками зосереджено у

Києві, решту -20% — в обласних центрах. Розраховуватися за допомогою

картки можна лише у великих магазинах (середній розмір платежу по картці

VISA — 300 грн.). Для того, щоб випускати міжнародні картки, банк
повинен

сплатити вступний внесок, заплатити за ліцензію та розмістити страховий

депозит у розрахунковому банку платіжної системи. Усі ці витрати потім

позначаються на тарифах банку, які досить високі і не доступні для
широкого кола населення; крім того, не кожен банк зможе сплатити сотні
тисяч доларів за членство в міжнародній платіжній системі.

Для вирішення цих питань та поширення карткових розрахунків в

Україні необхідно вже сьогодні створювати національну платіжну систему

до безготівкових розрахунків населення за товари та послуги.

Ми вважаємо, що створення національної системи дозволить

розширити коло банків — учасників карткового бізнесу за рахунок зниження

порога входження до платіжної системи; здешевіти карткові продукти за

рахунок зменшення страхових депозитів та плати за трансакції; розширити

коло власників карток за рахунок здешевлення карткових продуктів.

Водночас в Україні є чимало передумов, що сприятимуть успішному

розв’язанню цього завдання в оптимальні строки і з мінімальними
витратами.

Передусім це можливість реалізувати новітній світовий досвід у цій
сфері; по-друге, СМЕП створюється на державній основі при безпосередній
участі

національного банку України, що дасть можливість широко використати

мережу і досвід функціонування СЕП та фінансову підтримку; по-третє,

(кільки попит на послуги СМЕП поки що незначний і розвиватиметься

поступово, в НБУ та комерційних банків є достатньо часу, щоб розробити

комплексний проект системи і розпочати поступову його реалізацію,

никаючи помилок і витрат на їх виправлення. Тому є підстави сподіватися,

що Україна створить власну СМЕП на такому ж високому рівні, як і СЕП,

хоч і не так швидко як цю останню.

Для впровадження національної платіжної системи з використанням

карток у вересні 1995р. 17 комерційних банків на чолі з НБУ організували

ВАТ «Укркарт»‘. За 2,5 роки своєї діяльності це товариство спромоглося

створити за підтримки VISA міжбанківський процесинговий центр, який

дозволить проводити авторизацію, кліринг та розрахунки в межах України

міжнародними картками VISA, EuroCard/MasterCard, а також внутрішніми

платіжними картками, що створенні за міжнародними стандартами. Тобто всі

локальні трансакції здійснюватимуться у межах України. Міжнародні

трансакції з платіжних карток процесинговий центр спрямовуватиме у

міжнародні системи.

В Україні розроблена Програма впровадження Національної платіжної

системи масових електронних платежів, яка затверджена постановою

Правління НБУ № 18 від 28.01.97 р. НСМЕП — система безготівкових

розрахунків за товари та послуги за допомогою банківських платіжних

карток учасниками СМЕП є Національний банк України, комерційні банки,

фізичні та юридичні особи — клієнти банків, підприємства торгівлі та
сфери

послуг. Вирішальну роль в й» функціонуванні відіграють комерційні банки.

Вони реалізують пластикові картки своїм клієнтам, ведуть інформаційне

забезпечення електронних платежів, поточні рахунки продавців та покупців
і

здійснюють остаточне урегулювання їхніх взаємних вимог. Тому через

пластикові картки банки надають цілий комплекс послуг своїм клієнтам.

Комерційний банк для здійснення таких операцій повинен отримати ліцензію
НБУ.

НБУ фінансував розробку базових складових НСЕМП: систему

безпеки- програмне забезпечення смарт-карток, процесингових центрів.

На даний час в системі працює 16 банків: «Хрещатик»,

«Кредитімпексбанк», «Одеса», «Мегабанк», «Грант» та ін. Пілотними

проектами охоплено Київ, Харків, Одесу; планується охопити Чернігів,

Донецьк. У НСМЕП обслуговуються до 35 тисяч клієнтів, які

використовують картки типу «електронний гаманець» та «електронний чек».

Причому, обидва різновиди фізично розміщені на одній картці на одній, за

договором з власником активізується один, інший чи обидва інструменти.

Кожен з них має обмеження для щоденного використання: гаманець — 1

тис.грн.; чек 50 тис. грн. для фізичних осіб,, 100 тис.грн. ~ для
юридичних.

Для підвищення ефективності системи, НБУ працює над програмою

освоєння технології електронного чека для розрахунків між юридичними

особами. Для цього випускаються корпоративні картки.

Крім того, НБУ розробляється технологія щодо обслуговування

пільгових категорій громадян на транспорті, в аптеках, за комунальні

послуги. Ця робота ведеться у співпраці з місцевими адміністраціями.

Простір для розширення сфери застосування платіжних карток у

НСМЕП відкривають дисконтні системи, функції яких поєднуються у

платіжній системі.

Великі перспективи НБУ вбачає у впровадженні електронної комерції.

Клієнти з картками НСМЕП матимуть змогу користуватися послугами

інтернет-магазинів, отримувати банківські послуги та сплачувати
комунальні

послуги через Інтернет.

Держава зацікавлена у залученні до банківських установ коштів

населення, оскільки це дає змогу:

Збільшити їхні кредитні можливості та спрямувати залучені

кошти на розвиток економіки країни.

Скоротити державні потреби у готівці, а відтак зменшити витрати

ці виготовлення та підтримку готівкового обігу.

Примножити надходження до бюджету, вдосконаливши

оподаткування сфери послуг та торгівлі.

Підвищити довіру населення до банківської системи в цілому.

Інтерес комерційних банків полягає, у:

— Розширенні безготівкових розрахунків.

— Поповненні кредитних ресурсів залученими на карткові рахунки датами.

— Появі нових клієнтів, зацікавлених новими банківськими послугами.

— Зменшення витрат, пов’язаних з готівковими розрахунками.

— Підвищення престижу банківської установи і завоюванні лідерства на
вітчизняному ринку пластикових карток.

Проте для отримання вказаних вигод потрібно здійснити значні

капіталовкладення у створення інфраструктури СМЕП. Кризовий стан

бюджету навряд чи дасть можливість державі виділити необхідні для цього

інвестиції. Тим більше, що інвестиції потрібні не тільки для внутрішньо
— та

міжбанківських заходів (процесингові центри, програмне забезпечення,

банкомати тощо), а й на реконструкцію суміжних сфер (торгівлі, сфери

послуг, зв’язку, виробництва комп’ютерної техніки та ін.). З іншого
боку,

низький рівень життя населення та зумовлений ним недостатній

платоспроможний попит, а також низький рівень довіри до банківської

системи не додають оптимізму щодо достатності попиту на пластикові

картки населення України, щоб затрати на створення СМЕП окупилися в

близькій перспективі. Так розробники СМЕП підрахували, що система

досягне своїх цілей, а отже окупиться, якщо 30-40% готівкового обороту
буде

замінено безготівковим, буде емітовано близько 10 млн. пластикових карт,

установлено близько 100 тис. платіжних терміналів та банкоматів.

Але якщо вести мову про перспективи розвитку ринку платіжних карток в
Україні, то майбутнє, безумовно, — за національною чи національними
платіжними системами. Міжнародні платіжні системи займатимуть свою нішу
на ринку, обслуговуючи туризм та ділові поїздки за кордон.

4.2. Перспективи розвитку нових видів платіжних карток

Тепер тенденція йде убік використання пластикових карт із чіпом

смарт-картки). На відміну від карт із магнітною смугою, смарт-картки

більш «розумні», вмонтований в них чіп має пам’ять і самий елементарний

процесор який виконує деякий обсяг вмонтованих команд платіжної

системи. На основі смарт-карток можуть працювати в режимі оn-linе, так

само системи на основі таких карт більш захищені від шахраїв. У світі

створюються спеціалізовані організації з цілю ввести єдину платіжну

Систему або який-небудь загальний стандарт, більш досконалий, чим нині

існуючі. Керівники цих організацій у головному бачать платіжну картку

майбутнього — чіповою (смарт-карткою). Одна з таких організацій
розробила

універсальну електронну Систему UEPS (Universal Electronic Payment
System). UEPS — розроблена французькою компанією NЕТ1 International і на

протязі декількох років функціонує в ряді країн. Відзначимо що, головним

технологічним принципом UEPS є здійснення трансакцій у торгових точках у
режимі оn-line при безпосередній взаємодії двох карт — карти покупця і
продавця.

Інформаційні можливості смарт карт набагато ширші чим, у

карток із магнітною смугою (8 тис. біт у порівнянні з 1 тис. біт, із

можливістю наступного розширення в 24 рази). Крім того, перевагою її є

можливість оперативного відновлення даних у пам’яті мікропроцесора.

Нарешті, важливою гідністю картки є її більш висока надійність. Чіп має

декілька ступенів захисту і підробити інформацію, записану у ньому,
дуже77

важко або зовсім неможливо. Якщо картка вкрадена і не належний власник

захоче нею скористатися для одержання грошей в автоматі, то при

неправильному введенні ПІН-коду чіп руйнується і картка не може бути

використана.

Але смарт карти мають високу вартість (у 5-7 разів вище в порівнянні з

магнітною карткою). Крім того, їхнє введення в оборот у країнах, що із

початку створення Системи карткових розрахунків орієнтувалися на
магнітні

картки є дуже важким завданням. Там встановлені десятки і сотні тисяч

одиниць устаткування, не пристосованого для зчитування інформації з

мікросхеми, а заміна цього устаткування на пристрої, сумісні з смарт-

картками, зажадала б значних капіталовкладень. Тому експерти не очікують

швидкого впровадження смарт-карток у таких країнах як США, Канада,

Бельгія і т.д., хоча експерименти по розробці міжнародного стандарту на
ці

картки проводяться найбільшими картковими асоціаціями світу.

Зважаючи на очевидні переваги смарт-картки, Україна повинна

орієнтуватися, приступаючи до розбудови власної СМЕП, відразу на широке

впровадження смарт-карток. «Престрибнувши» вже пройдені в західній

практиці етапи розвитку масових електронних платежів, Україна відразу

вийде на рівень найновіших технологій у цій сфері, сприятиме прискоренню

цих платежів, їх здешевленню, посиленню захищеності, підвищенню

авторитетів банків тощо.

На думку авторів немаловажним фактором для звикання власників

карток до їх використання ними являються широта допоміжних послуг, які

вони можуть з її допомогою отримати, а також якість обслуговування,

надійність і безпека використання карт. В цьому плані клієнтам повезло

більше, оскільки багато банків в минулому році виділили даним напрямкам

підвищену увагу.

Так, в 2001р. отримала подальше розширення практика, коли власники

зарплатних карт (як і приватних) зазвичай тут же на другий рік співпраці
з

банком отримують замість дебетних кредитові картки. Більш того, клієнти

деяких банків мають можливість користуватися кредитними послугами

(об’єм кредиту не перевищує половину місячної зарплати) по картці уже в

першому році реалізації зарплатного проекту. Правда під гарантії

підприємства. Найбільш активно кредитні можливості своїх карт в минулому

році проштовхували на ринок банки «Аваль» (картки «ОНІКС», а з цього

року і новий продукт «Аваль-кредит») і «Надра» (продукт «Справжня

кредитна картка»).

Крім того, лідери ринку встановили послуги мобільного — та
Інтернет-банкінга, продаж Інтернет-карт і послуг ІР-телефонії через
сітку банкоматів та терміналів, можливість здійснювати комунальні
платежі і оплату послуг операторів мобільного зв’язку.

Так завдяки технології GSM-banking абоненти компанії «Київстар

GSМ», використовуючи мобільний термінал та SMS-повідомлення, зможуть

здійснювати платежі без особистої присутності за послуги мобільного

зв’язку, за комунальні та інші послуги. Ця новинка впроваджується

Приватбанком за допомогою пластикових карток Starcard. Ними можна

скористатися в Україні, так і за кордоном. Платіжна картка Starcard

емітується КБ «Приватбанк» на основі картки Visa Classic.

І що характерно, в даний час банки вже розглядають платіжні картки не

просто як окремий банківський продукт, а як інструмент комплексного

обслуговування приватних клієнтів. Сьогодні банки володіють найновішими

банківськими технологіями, однак дуже важливо навчитися їх правильно

застосовувати, отримуючи при цьому максимальний прибуток, а клієнту

надавати фінансові послуги найвищої якості з врахуванням його

індивідуальних потреб. Таким чином, карткові технології необхідно

розглядати в тісному взаємозв’язку з дуже широким колом фінансових

інструментів, уміле поєднання яких дозволить надавати необхідні і , ті,
які

мають великий попит на ринку, банківські продукти. Створення даних

продуктів дозволить значно збільшити популярність розрахунків за

допомогою карток і створить передумови для виходу на новий якісний
рівень

фінансової культури населення. В кінцевому результаті від цього виграють

як самі банки, так і клієнти.

Окремого розгляду заслуговує такий сегмент ринку карткових послуг,

ж вищі навчальні заклади, перерахування стипендій, допомоги та інших

виплат на карткові рахунки студентів та аспірантів з успіхом
здійснюються в

багатьох країнах світу. Це дає наступні переваги: можливість

централізованого залучення великої кількості клієнтів; студенти й
аспіранти

і недалекому майбутньому стануть високооплачуваними спеціалістами і

зможуть залишитися власниками карток того банку, який обслуговував їх у

роки навчання; формується культура поведінки клієнта з карткою, тобто

навіть якщо студент у майбутньому і не залишиться клієнтом банку, у
нього

вже буде певний досвід користування карткою. Так в Україні у 2001р. всі

опитані фінансові організації переглянули свої погляди на потенційних

клієнтів і почали активно пропонувати платіжні картки навіть таким
раніше

‘безперспективним»» категоріям, як студенти та пенсіонери. Наприклад,

Приватбанк за минулий рік емітував більш ніж 120 тис. пенсійних карт (на

початок 2001р. таких карт у нього було лише 5,4 тис.) та близько 100
тис.

студентських. Виявляється, по словам банкірів, багато пенсіонерів також

хочуть відповідати духу часу і для них пластикова картка не являється

якоюсь диковинкою. Тому, пропонуючи їм платіжні картки навіть по їх

собівартості, банки все одно рівно отримують віддачу. Зокрема, як

відмічають банкіри, дуже часто пенсіонери використовують карткові
рахунки

в якості накопичувальних.

Висновки

Швидке поширення банківських платіжних карток, їхнє перетворення в
масовий інструмент розрахунків, неухильний ріст їхньої

популярності серед широких груп населення служить наочним свідченням
того, що ця форма розрахунків вигідна головним категоріям учасників
системи.

На мою думку економічний ефект від впровадження і широкого

використання пластикових карток як засобу електронних платежів вигідний
всім, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Якщо
підрахувати, то загальні витрати на щорічну підтримку грошового обігу в
Україні становлять не менше 220 млн. дол. Навіть зниження на 20-25%
потреби в готівці за рахунок введення нових платіжних інструментів —
пластикових карток, може дати щорічну економію коштів для державного
бюджету, яка еквівалентна 60-100 млн. дол. США. Крім того, це дасть
змогу залучити і примусити працювати ті кошти, які знаходяться нині у
населення. Це величезний потенціал для нашої економіки (приблизно 44%
всієї платіжної маси), який навіть може покрити потреби в іноземних
інвестиціях.

Для банків пластикові картки теж вигідні. По-перше, вони отримають
відсотки за користування кредитом (за кредитними картками), плату за
вдачу карток (деякі банки практикують щорічний збір) і, нарешті,
відсотки, які вираховуються підприємствами торгівлі зі сплат, що були
зроблені мастиковими картками (приблизно 3%). У свою чергу торговельні

підприємства, які беруть пластикові картки, виграють на престижності,

швидкості обслуговування клієнтів й зменшені витрат за обслуговування

готівки.

Банківська пластикова картка є найбільш ефективним інструментом
безготівкових розрахунків, засобом одержання кредиту і готівки, спрощує
і прискорює платежі між учасниками економічного обороту.

Аналіз структури залучених коштів під карткові рахунки АКБ «Укрсоцбанк»
показав, що найбільш вагомими в структурі залучених коштів є нестабільні
кошти на поточних рахунках клієнтів банку. Строкові ж кошти, хоч і
займають більшу половину всіх залучених під картки коштів банку, але
половина з них є короткостроковими «зарплатними» коштами, яке при
нарахуванні знімаються клієнтами в найближчу неділю. Більш стабільними
залишаються кошти на рахунках гарантійного покриття під кредитні картки,
але й вони втрачають своє принципове значення з переходом до
незнижуваних залишків.

Реальними пропозиціями щодо розширення клієнтської бази є:

Підвищити кваліфікацію і професіоналізм персоналу, що займається
платіжними картками, шляхом проходження стажування в закордонних банках,
участі у тематичних семінарах, конференціях. І, мабуть, найважливішу
роль у запровадженні нових методів залучення готівкових коштів банками
грає розробка нових, більш чітких і узгоджених законодавчих, нормативних
актів.

Список використаної літератури

Вавилов А.В., Ильин И.И. Пластиковые карты: принципы

построения пластикових систем.- М: Информационно-

издательский центр «Европеум-пресс», 1999.-128с.

Платіжні системи. Навч. посібник для студентів вищ. Закладів освіти. В.А
Ющенко А.С.СавченкоВ.П.Страхарчук. К.:Либідь, 1998.-416с.

В.Кравець, Г.Мумінова-Савіна. Організація контролю за операціями з
банківськими пластиковими картками.// Вісник НБУ №1 2001.

Закон України «Про захист інформації в автоматизованих

системах».

Закон України «Про Національний банк України».

Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх
застосуванням, затверджене постановою №367 від 27.08.2001р.

Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням

платіжних карток у банках України, затверджені постановою Правління НБУ
№524 від 17.12.2001 р.

Програма впровадження Національної платіжної системи масових

електронних платежів, затверджена постановою Правління НБУ № 18 від
28.01.97р.

Банківські інформаційні системи.: Навч. посібник /Єрьоміна Н.В. —

К.:КНЕУ, 2000-220с.

Інструкція Правління НБУ від 29.03.2001р. №135 «Про безготівкові

розрахунки в Україні в національній валюті».

Річні звіти АКБ «Укрсоцбанк» за 1999-2001 рр.

Ціноутворюючі фактори ринку кредитних ресурсів, // Вісник НБУ

№2 1999р.

Цінова структура банківських послуг і кредитних ресурсів в

Україні, Гладких Д., // Вісник НБУ №3, 1999р.

Банківські операції. Під редакцією МорозаА.М., К.:2000р.

Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. Рогач І.Ф., Сензюк
М.А., Антонюк В.А.Київ: 1999р., 208с.

Основы банковского дела, под редакцией Мороза А.Н., К.: 1994г.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *