Реферат
на тему:
Українські весільні та обжинкові пісніВЕСІЛЬНІ ПІСНІ
Весілля на Україні стало барвистим і пишним родинним святом. До
виконання цього обряду запрошувались люди, добре обізнані з
послідовністю його дій, піснями тощо. Це старости, свахи, дружби,
дружки. Роль нареченої, нареченого та їхніх батьків на весіллі пасивна.
Весільне дійство, що триває кілька днів, ділиться на частини. Перша його
половина проходить окремо в домі молодого і молодої. Обряди плетіння
вінка для молодої, розплітання її коси, випікання короваю
супроводжуються співом пісень, у яких відбивається хід самих подій,
настрої молодої, її батьків, подруг. Наведемо кілька пісень (15, 16,
17).
Там Петруньо виряжається, (2)
У матінки та питається:
— Порадь мене, моя матінко,
Порадь мене, моя рідная,
Кого брати та й у бояри?
— Збери, сину, усю родину (2)
І близькую, і далекую,
І близькую, і далекую, (2)
І вбогую, і багатую.
Молоденька Мар’юся всенькі двори обходила,
Всенькі двори обходила, в жодному не плакала.
А як прийшла під батьків двір — там стала, заплакала. (2)
— Ой дворе ж мій, дворе, чим я тобі не вгодила? (2)
Чи ж я рано не вставала, чи тебе не замітала? (2)
Піснею «Благослови, батеньку!» (див. пр. 15) починається обряд плетіння
вінка для молодої. Своєрідність мелодії, невеликої за діапазоном і
пройнятої тридольністю, виникає завдяки неспівпаданню сильних долей
мелодії з наголосами у словах:
Пісня «Ой у саду голубець гуде» (див. пр. 17) передає настрій молодого,
який радиться з матір’ю, кого в бояри запросити. Мелодія має досить
веселий характер. Чітка метроритміка: розмір, мірність ритмічного руху
(восьмі, чверті), швидкий темп, мажорний лад передають бадьорий настрій
нареченого.
Глибоко лірична, задушевна пісня «Ой сивая зозуленька» (пр. 18) втілює
сумні почуття дівчини, яка прощається із своїм домом, батьками, вірним
садом, подвір’ям і йде до свекрухи. Цю пісню можна віднести до кращих
зразків, створених народом.
Друга частина весілля супроводжується піснями іншого характеру. Тут
прославляються молоді, їхні батьки, відбуваються ущипливо-жартівливі
суперечки через пісню між дружками, свахами, сватами, іноді зачіпають і
старостів. Пісні веселі, нерідко з танцями. Пісню «Чи се тії чоботи?»
співають присутні від імені матері молодої (19).
На річку йшли чоботи, скрипали,
А з річки йшли чоботи, хлипали.
Чоботи, чоботи ви мої.
Чом діла не робите ви мені?
ОБЖИНКОВІ ПІСНІ
Цикл обрядових пісень, пов’язаних із землеробським календарем,
завершують обжинкові (жниварські) пісні. Сам обряд обжинків має такі
головні моменти:
а) закінчуючи роботу, женці залишають жмуток збіжжя, яке зв’язують
угорі, обертають колосками вниз і витрушують зерно на ниву, цим бажаючи
врожаю у наступному році;
б) закінчуючи жнива, сплітають вінок із збіжжя, прикрашають його
польовими квітами (іноді галузками калини) й одягають на голову
найкрасивішій дівчині, найкращій робітниці. Йдуть на подвір’я господаря.
Дівчина передає йому обжинковий вінок. Потім господар пригощає женців,
звучать співи, музика 1 (12, 13, 14).
Іди, іди, челядонько, додому,
Вигуляла все літечко по полю,
Вигуляла все літечко, ще й жнива,
Заболіла голівонька, ще й спина.
У першій пісні (див. пр. 12) мелодія має досить вільну будову.
Імпровізаційною є не тільки мелодична лінія, а й ритмічний малюнок.
Цікава її ладова будова — фа мінор з підвищеним IV ступенем, хоч
починається і завершується мелодія на II ступені. У двох інших піснях
(див. пр. 13, 14) стрункіша будова, в них відчувається зв’язок з
хороводом і танцем.
Список використаної літератури
С. Лісецький. Українська музична література для 4-5 класів ДМШ. К.:
«Музична Україна», – 1991.
Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. – 1990.
Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд. – Мюнхен:
Дніпрова хвиля, 1963. – 406 с.
Ольховський А. Нарис історії української музики / Ред. Л.Корній. – К.:
Муз.Україна, 2003. – 512 с. ІІ нот. Музика Західної України (Галичина та
Закарпатська Україна). – С.355-364.
Л. Й. Височанська, В. А. Уманець “Музика і співи”, ст.5;
1 Наведені нижче приклади взято з видання «Народні пісні в записах Лесі
Українки та з її співу», с. 112, 122—124.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
