Ейтор Вілла-Лобос (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

“Ейтор Вілла-Лобос”

ПЛАН

Вступ

1. Формування Е.Вілла-Лобоса як музиканта і композитора

2. Композиторська, концертна та організаційна діяльність Е.Вілла-Лобоса

3. Основні твори Е.Вілла-Лобоса

3. Основні музичні твори Е.Вілла-Лобоса

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Вілла-Лобос Ейтор (португ. Heitor Villa-Lobos; 5 березня 1887,
Ріо-де-Жанейро — 17 листопада 1959) — бразильський композитор,
найвідоміший представник класичної музики з уродженців Латинської
Америки. Автор безлічі творів для оркестру, камерного, інструментального
і вокального виконання. У своїх творах з’єднував традиції бразильської
народної музики з мотивами європейської класики і джазу.

Народився в Ріо-де-Жанейро. Навчався в консерваторії, де весь навчальний
курс цілком ґрунтувався на європейській традиції, однак потім кинув
навчання і знайомився з музикою «безпосередньо», завдяки музичним
зустрічам у будинку батька. Після його смерті заробляв на життя,
виступаючи акомпаніатором у німому кіно, а також граючи у вуличних
оркестрах. Пізніше став скрипалем в оперному театрі.

У 1912 році почав кар’єру композитора. Вперше його твори були
опубліковані в 1913 році. Деякі зі своїх нових творів він уперше
представив на публіці під час своїх оркестрових виступів з 1915 по 1921
роки. У цих творах ще помітна «криза ідентичності», спроба вибору між
європейськими і бразильськими традиціями. Пізніше він все більше
спирався на бразильських традиціях в музиці.

1. Формування Е.Вілла-Лобоса як музиканта і композитора

Початкове знайомство з музикою проходило під керівництвом батька —
широко освіченої людини. Він навчив сина грі на віолончелі і кларнеті.
Якийсь час Ейтор відвідував музичні класи в коледжі св.Петра в
Ріо-де-Жанейро, пізніше — курси в Національному музичному інституті.
Однак систематичної освіти Вілла-Лобос так і не одержав — рідні не мали
достатньо коштів, і юнак повинний був думати про заробіток.

Майбутнє композитора визначила його уроджена музикальність. З юнацьких
років Вілла-Лобос грав у шоро — невеликих вуличних ансамблях,
спілкувався з народними музикантами. З метою збору і вивчення музичного
фольклору, народних обрядів, казок, легенд Вілла-Лобос взяв участь у
фольклорній експедиції 1904-1905 років; наступні поїздки по країні
відбулися в 1910-1912 роки. Під впливом бразильської народної музики
Вілла-Лобос створює свій перший великий цикл для камерного оркестру
«Пісні сертана» (1909).

Знаменним для музиканта стало знайомство з композитором Д.Мійо і
піаністом Артуром Рубінштейном.

У 1923 році Вілла-Лобос одержує урядову стипендію, що дає йому
можливість жити кілька років у Парижі. Там він зустрічається з багатьма
видатними музикантами, у тому числі з М. Равелем, М.ДеФальей, В.Д’енді,
С.Прокоф’євим.

До цього часу Вілла-Лобос цілком сформувався як художник, його твори
широко відомі не тільки в Бразилії, але й у Європі. Вдалині від
батьківщини, особливо гостро відчуваючи свій зв’язок із бразильським
мистецтвом, серед інших творів він завершує величезний цикл «Шоро» -с
воєрідне творче переломлення бразильського фольклору.

2. Композиторська, концертна та організаційна діяльність Е.Вілла-Лобоса

У 1931 році Вілла-Лобос повертається в Бразилію і відразу ж активно
включається в музичне життя країни. Він побував з концертами в
шістдесяти шести містах майже всіх її провінцій. З доручення уряду,
займаючись організацією єдиної системи музичної освіти в країні.

Ейтор Вілла-Лобос створює Національну консерваторію, десятки музичних
шкіл і хорових колективів, уводить музику в шкільні програми, вважаючи,
що хоровий спів — основа музичного утворення.

У ті ж роки з’являється його навчальний посібник «Практичне керівництво
для вивчення фольклору» — антологія невеликих хорових пісень на два-три
голоси a cappella чи в супроводі фортепіано, що вважається справжньою
енциклопедією музично-поетичного фольклору Бразилії. З ініціативи
Вілла-Лобоса в 1945 році в Ріо-де-Жанейро була відкрита Бразильська
академія музики, президентом якої він залишався до кінця життя.

Композитор вів також широку концертну діяльність, пропагуючи
бразильську музику, — виступав як диригент на батьківщині, у країнах
Південної і Північної Америки, у Європі. Визнання прийшло до нього при
житті. У 1943 році Вілла-Лобосу присвоюють звання почесного доктора
Нью-Йоркського університету, у 1944 році обирають членом-кореспондентом
Аргентинської академії образотворчих мистецтв. У 1958 році він одержує
«Гран-прі» за пластинку із сюїтами «Відкриття Бразилії».

Діапазон творчості Вілла-Лобоса дуже широкий — від монументальних
симфонічних полотнин до невеликих вокальних і інструментальних мініатюр.
Його добутку (їх більш тисячі) носять яскраво виражений національний
характер. Вілла-Лобос гаряче вірив у перетворюючі можливості музики;
саме тому так багато сил їм було віддано і своєму музичному утворенню, і
музично-суспільної діяльності, і популяризації досягнень світової
музичної культури. Кращий його утвір — цикл «Бразильські бахиани». Ніде
до того не досяг композитор настільки органічного сполучення
національних джерел і класичних форм, подібних висот натхнення.

З гітарою, на якій Вілла-Лобос прекрасно грав і міг вважатися навіть
віртуозом на цьому інструменті, пов’язані яскраві сторінки його
творчості. Першими роботами для гітари були перекладання п’єс
композиторів — класиків і романтиків. Серед створених згодом
оригінальних творів Вілла-Лобоса — Концерт для гітари з оркестром, цикл
мініатюр «Дванадцять етюдів», «Популярна бразильська сюїта», 5 прелюдій,
транскрипції для двох гітар і ін. Багато хто з цих добутків натхненні
мистецтвом видатного гітариста сучасності А. Сеговії і присвячені йому.

3. Основні музичні твори Е.Вілла-Лобоса

Опери —

Аглая (1909), Елиза (1910), Изат (на матеріалі 2 попередніх опер, 1913,
2-я редакція 1932), Малазарте (1921, виконана 1948, США), Йерма (Yerma,
1955) і ін.;

оперета-

Мадалена (1947, виконана 1948, Лос-Анджелес);

15 балетів —

у тому числі Амазонки (1927, Париж), Зачарована птах (Uirapuru, 1917,
поставлений 1935, Буенос-Айрес), Танець землі (Danca da terra, 1939,
виконаний 1943), танцювальна драма Імператор Джонс (1955, виконана
1956);

для хору —

ораторія Видапура (для хору, соліста, органа, чи оркестру фортепіано,
1919, виконана 1922), Песнь землі (Сапcао da terra, для жіночого хору й
оркестру, 1925), меса Понад Себастьян (для хору a cappella), Відкриття
Бразилії (Descobrimento do Brasil), 4-я сюїта (для хору й оркестру,
1937) і ін.;

для оркестру —

12 симфоній (1916-57), у тому числі № 1, Несподіванка (Про impresito.
1916, виконана 1920), № 2, Піднесення (Ascencao, 1917, виконана 1944), №
3, Війна (A guerra, 1919), № 4, Перемога (A vitoria, 1919, виконана
1921), № 5, Світ (A paz, з хором, 1920), № 6, Гори Бразилії (Montanhas
do Brasil, 1944, виконана 1950), .№ 7, Одиссея світу (Odisseia da Paz,
1945, виконана 1949), 2 симфониетти, 18 симфонічних поем;

для ансамблю інструментів —

Шоро (14 Choros, 1920-29, для різних інструментів, інструментальних
складів), Бразильські бахиани (Bachianas Brasilieras, 1930-44);

концерти (з оркестром) —

5 для фортепіано (1945-54), 2 для віолончелі (1915, 1953), для гітари
(1951), для арфи (1953), для губної гармоніки (1955);

камерно-інструментальні ансамблі —

17 струнних квартетів (1915-57), фортепианний квінтет (1916), квінтет
для флейти, арфи, скрипки, альта і віолончелі (1957), 3 фортепианних
тріо (1911-18), 4 сонати-фантазії для скрипки і фортепіано (1912-23), 3
сонати для віолончелі і фортепіано й ін.;

для фортепіано —

Мир дитини (Prole de bebe, сюїта з 3 циклів: Родина дитини — A familia
do behe, 1918; Звірки — Os bichinhos, 1921; Гри — Esportes, 1926, не
видана), цикл Сиранди (Ciran-denha, 1926) і ін.; хори; добутку для
гітари; пісні; обробки (у тому числі пісні «Ей, ухнемо!», романсу «Ночі
божевільні» Чайковського) і інші.

Висновок

Отже, Вілла-Лобос Ейтор (Heitor Villa-Lobos) (5 березня 1887 — 17
листопада 1959) — видатний бразильський композитор, знавець музичного
фольклору, диригент, педагог. Брав уроки у Ф. Браги.

У 1905-1912 роках подорожував по країні, вивчав народний побут, музичний
фольклор (записав понад 1000 народні мелодії). З 1915 року виступав з
авторськими концертами.

У 1923-30 р. жив переважно в Парижі, спілкувався з французькими
композиторами.

У 30-х роках провів велику роботу по організації в Бразилії єдиної
системи музичної освіти, заснував ряд музичних шкіл і хорових
колективів.

Ейтор Вілла-Лобос є автором спеціальних навчальних посібників
(«Практичне керівництво», «Хоровий спів», «Сольфеджіо» і ін.),
теоретичної праці «Музичне виховання». Він також виступав як диригент,
пропагував на батьківщині й в інших країнах бразильську музику.

Музичну освіту отримав у Парижі, де познайомився з А.Сеговією і який
надалі присвятив усі свої твори для гітари.

Твори Вілла-Лобоса для гітари мають яскраво виражений національний
характер, сучасні ритми і гармонії в них тісно переплітаються із
самобутніми піснями і танцями бразильських індіанців і негрів.

Вілла-Лобос був головою національної композиторської школи. Виступив
ініціатором створення Бразильської академії музики (1945 р. її
президент)

Розробив систему музичного виховання дітей. 9 опер, 15 балетів, 20
симфоній, 18 симфонічних поем, 9 концертів, 17 струнних квартетів; 14
«Шорос» (1920?29), «Бразильські бахиани» (1944) для інструментальних
ансамблів, незлічима безліч хорів, пісень, музика для дітей, обробки
фольклорних зразків і ін. — усього понад тисячу найрізноманітніших
творів.

Творчість Вілла-Лобоса — одна з вершин латино-американської музики. У
1986 р. у Ріо-де-Жанейро відкритий музей Вілла-Лобоса.

Список використаної літератури

Фєдотова В. Творчість Ейтора Вілла Лобоса і бразильська народна музика
// Мистецтво країн Латинської Америки. — М.: Наука, 1986. — С.106-127.

Мариз В. Э.Вила-Лобос. — Л., 1977

PAGE

PAGE 8

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *