Стан, структура та організація фармацевтичного ринку (реферат)

Реферат

на тему:

Стан, структура та організація фармацевтичного ринку

Загальна характеристика світового фармацевтичного ринку. Світовий ринок
фармацевтичної продукції є складним, багаторівневим, поліфункціональним
утворенням зі стабільно високими темпами зростання виробництва, продажу
і, відповідно, показниками рентабельності. Ці причини пов’язані зі
специфікою лікарських препаратів як товарної категорії, попит на які
зростає незалежно від економічних та політичних факторів. Протягом
останніх 15 років зростання виробництва медикаментів у світі перебільшує
промислове виробництво в цілому у 4-5 разів, хімічне, зокрема,— у 3
рази. Динаміка зростання обсягу продажу лікарських засобів за цей же
період свідчить про збільшення цього показника майже в три рази.

Переважна частина медикаментів (близько 75%), що надходять на світовий
фармацевтичний ринок, випускається порівняно невеликою кількістю
високорозвинених країн-виробників: США, Японія, Німеччина, Франція,
Італія, Велика Британія, Швейцарія, Іспанія, Нідерланди та Бельгія.

Вихід компаній на зовнішній ринок диктується прагненням збільшити
прибутки шляхом розширення продажу і впровадження нових патентованих
засобів у найбільшій кількості країн. У провідних західноєвропейських
компаній частка продажу на зарубіжних ринках істотно перевищує 50%.
Головними постачальниками фармацевтичної продукції на зовнішні ринки є
відомі фірми розвинених країн, які здійснюють поставки як шляхом прямого
експорту, так і через свої зарубіжні відділення і дочірні фірми.
Найкрупнішим експортером лікарських засобів є Швейцарія. її провідні
фарм-виробники експортують до 95% продукції. Обсяг експорту США
становить близько 13%.

Незважаючи на досить високий рівень ефективності, у 90-х роках
фармацевтична промисловість зіштовхнулась з певними проблемами.
Внаслідок цього було скорочено кожне шосте робоче місце.

Зростання конкуренції змушує компанії шукати принципово нові моделі
розвитку. Зростають витрати на науково-дослідні та
дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), фармацевтичні фірми вживають
заходів щодо підвищення ефективності виробництва та оптимізації
структури витрат. Одним із найбільш ефективних засобів зміцнення позицій
фармацевтичних компаній є їх укрупнення і укладення угод між фірмами про
спільне створення ліків.

Продовжується прогрес у створенні нових лікарських препаратів. Нові
препарати, які з’явилися за останні роки, мають більш прицільний
механізм дії, і, як наслідок, є більш придатними для лікування. Ці
препарати призначаються для диференційованих груп пацієнтів і є більш
коштовними, ніж препарати широкого спектру дії, які вони покликані
замінити. Широкого розповсюдження у виробництві лікарських засобів
набувають біотехнологія, генна інженерія.

При виборі стратегії виживання та зростання багато фармацевтичних
компаній використовують диверсифікацію своїх інтересів. Наприклад,
американська фірма «Меrck» вклала великі кошти в компанію «Меdіко», яка
займалася, головним чином, продажем фармацевтичних товарів поштою.
Британська компанія «Zenеса» вирішила взяти участь у діяльності
організації під назвою «Salick Health Care», яка пропонує консультації
щодо лікування ракових захворювань. Фірми «SmithKline Beecham» та
«Lilli» внесли крупні інвестиції в компанії, які займаються організацією
охорони здоров’я.

Стан та перспективи розвитку фармацевтичного ринку України. Сучасний
фармацевтичний ринок України формується за рахунок лікарських засобів,
що виробляються вітчизняною промисловістю, централізованої закупівлі від
іноземних компаній та країн СНД, а також внаслідок закупівель, які
здійснюють посередники. Одним із джерел придбання імпортних лікарських
засобів є їх закупівля на консигнаційній основі.

Виробництво ліків в Україні здійснюється майже на 40 підприємствах (у
тому числі фармацевтичні фабрики). У минулі роки матеріально-технічна
база виробничих підприємств не отримувала належного розвитку, у зв’язку
з чим зараз промислові фармацевтичні підприємства та фармацевтичні
фабрики потребують повної реконструкції. Технологічне обладнання, що
використовується, морально і фізично застаріло. Це перешкоджає виробляти
сучасну високоякісну фармацевтичну продукцію, раціонально
використовувати лікарську сировину.

Окремими фармацевтичними підприємствами з залученням іноземних
інвестицій та акціонерного капіталу розпочато будівництво та
устаткування виробничих приміщень сучасним обладнанням відповідно до
міжнародних вимог.

Україна має високий науковий потенціал, необхідний для розвитку
фармацевтичної галузі. Розроблення лікарських засобів здійснюють
Державний науковий центр лікарських засобів (ДНЦЛЗ), Український
науково-дослідний інститут фармакології і токсикології (УНДІФТ),
Харківський науково-дослідний інститут ендокринології та хімії
гормональних препаратів, Інститут органічної хімії АН України, Інститут
мікробіології та вірусології АН України ім. Д.К.Заболотного, Харківський
науково-дослідний інститут мікробіології та імунології ім.
І.І.Мєчникова, Українська фармацевтична академія, медичні навчальні
заклади та інші навчальні і науково-дослідні інститути, центральні
заводські лабораторії.

иваються альтернативні форми господарювання, зокрема, малі, спільні,
акціонерні підприємства.

Розвиток фармацевтичного ринку відбувається під впливом державного
регулювання. Засобами такого регулювання є наявність законодавчої бази,
якою регламентуються питання створення, виробництва, контролю якості,
закупівлі та реалізації лікарських засобів.

Соціально-економічні аспекти фармацевтичного ринку. Дія економічних
законів ринку має специфічні особливості у фармації як соціально
орієнтованій галузі. Причинами цього є такі складові.

По-перше, надання медикаментозної допомоги населенню потребує особистих
контактів лікаря і фармацевта, з одного боку, і споживача (пацієнта) — з
іншого. Лікарська допомога характеризується певною індивідуальністю і
нестандартністю медико-фармацевтичного підходу до пацієнта.

По-друге, у порівнянні з іншими галузями послуг (навіть в охороні
здоров’я) більш суттєвий вплив нерівнозначності інформації стосовно
споживацьких властивостей ліків у їх виробників, а також у провізорів
(фармацевтів) і споживачів (хворих). Споживач ліків знаходиться в
нерівному положенні порівняно з виробником і реалізатором, тому справжню
незалежність споживача на ринку фармацевтичних товарів неможливо
забезпечити внаслідок його недостатньої і непрофесійної інформованості У
ході призначення лікарських препаратів і здійснення лікувальних заходів
пацієнт змушений покладатись на рекомендації лікаря і фармацевта, їх
професійну кваліфікацію і моральність Комерціалізація ж фармацевтичної
діяльності посилює економічну зацікавленість виробника і реалізатора
лікарських препаратів

По-третє, потреба в життєво необхідних лікарських засобах — це потреба,
безпосередньо пов’язана з безцінним благом — здоров’ям і самим життям
людини Висока соціальна пріоритетність ліків визначає особливості
формування пропозиції і попиту на них Ці особливості виявляються в тому,
що на лікарські препарати існує низька еластичність попиту До того ж,
вкрай обмежена вибірковість і селективність попиту на медикаменти

По-четверте, у галузі фармації (як і у всій системі охорони здоров’я)
недостатньо визначено і нечітко простежується зв’язок між затратами
праці фармацевтичних працівників і їх кінцевими результатами Внаслідок
цього праця співробітників аптек має яскраво виражений соціальний
характер, який у той же час не підлягає точній кількісній оцінці

По-п’яте, використання особливого механізму господарювання в аптечній
мережі диктується необхідністю поєднання економічної ефективності і
соціальної справедливості

Важливою є також особливість ліків у порівнянні з товарами інших ринків
Надання медикаментозної допомоги вимагає високої професійної
кваліфікації лікаря і провізора, постійних коректив цієї допомоги, а
також урахування фінансових можливостей споживача (пацієнта) У той же
час має значення неможливість для хворого відстрочити приймання ліків
незалежно від рівня його доходів Виходячи з цього, необхідні певні
державні заходи, за допомогою яких регулюються ціни на лікарські засоби
Принципового значення набуває проблема справедливого розподілу
лікарських засобів, особливо серед малозабезпечених прошарків населення.
Виходячи із соціально-економічних особливостей фармацевтичного ринку,
слід виділити сучасні вимоги щодо оптимального розподілу лікарських
засобів. Це, по-перше, перегляд і постійний контроль за наявністю
життєво необхідних лікарських засобів, нормування споживання лікарських
препаратів в умовах стаціонарного лікування та хворими, котрі належать
до пільгового контингенту (інваліди та учасники Великої Вітчизняної
війни, учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, хворі на
туберкульоз, цукровий діабет та інші хронічні захворювання, визначені
наказом МОЗ України), удосконалення існуючого механізму сплати за ліки
за рахунок бюджетних асигнувань та впровадження страхової медицини.
По-друге, це здійснення контролю за обгрунтованістю використання тих чи
інших лікарських засобів під час лікування.

Соціальна справедливість у розподілі ліків як моральноетична категорія
розглядається під кутом зору умов дії принципів ринкової економіки.
Такий підхід сприяє захисту прав у галузі лікарського забезпечення
населення, слугує життєвим потребам людини, її здоров’ю та благополуччю.

Список використаної літератури

1. Украина. Законы. О лекарственных средствах: Закон // Голос Украины.
-1996. — 7 мая.

2. Азарян Е.М. Международный маркетинг.- Киев: «Студ-центр», 1998.-200с.

3. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и
практика.- М.: Изд-во «Финпрес», 1998.-416с.

4. Громовик Е.П. Особливості, проблеми та перспективи вітчизняного
фармацевтичного підприємництва // Фар-мац. журн.- 1997.-№4.~С.З-П.

5. Дяченко С. ВІФЦ : інформація на вітчизняному фармацевтичному ринку
//Ліки України.-1998.-№ 4.-С.32.

6. Каракай І.О. Зарубіжний досвід маркетингу у фармації // Фармац.
журн.-1993.-М5.-С.25-27.

7. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник.-К.: КНЕУ,
1997.-156с.

8. Криков В.И., Прокопишин В.И. Организация и экономика фармации:
Учебник.-М.: Медицина, 1991.- 624с.

9. Мнушко З.М., Ткаченко О.М., Страшний В.В. Методичні рекомендації по
прогнозуванню збуту фармацевтичної продукції- X.: УкрФА, 1997.-20с.

10. Створення фармацевтичної маркетингової системи / З.М.Мнушко, В.П.
Польщикова, І.А.Шевченко та ін. // Вісник фармації. -1996. -№1-2. — С.
96-101.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *