Природа Карпат (реферат)

Реферат на тему:

“Природа Карпат”

Велика гірська система Карпат починається недалеко від Братіслави
(Словаччина) і закінчується на південному сході поблизу Залізних воріт
(Румунія). Довжина Карпат приблизно 1500 км. Дугою із трьох сторін
оточують вони Середньоєвропейську низовину. У північно-західній частині
їхня ширина становить 240 км, у південно-західній — 340, а в
північно-східній, де розташовані українські Карпати, вона звужується до
100-120 км.

Залежно від розташування, біогеографічного районування та особливостей
Карпати поділяються на Західні, Східні і Південні. Західні —
розташовані на території Словаччини, Чехії, Польщі і, частково,
Угорщини, де й є найвища точка Карпат — гора Герлах (2655 м). Південні
— меридіально розкинулися на території Румунії. Східні (за винятком
Східних Бескидів, що у Словаччині та Польщі, а також Семиградських гір,
що у Румунії) — на території України.

Середня висота українських Карпат — 1000 м. На них припадає 10,3% площі
усіх Карпат і 3,5% території України.Простягаються вони з північного
заходу на південний схід майже на 280 км при середній ширині — 100 км.
Найвища вершина — гора Говерла (2061 м). В межах України Карпати
діляться на: зовнішні (Скибові), куди входять Бескиди, Горгани і
Покутсько-Буковинські Карпати; центральні або Верховинські; внутрішні
або Полонинсько-Чорногірські.

Карпати належать до відносно молодих гірських систем. Вони з’явились в
альпійській геологічній зоні в мезозойський період і переважно у
кайнозойську єру (приблизно 50 міліонів років тому). Молода крейда і
палеогенні відкладення, що містять деякі піщаники та глину, домінують в
регіоні. В результаті їх ерозій була сформована скеляста область, яка
називається “греготи”. Нова ера принесла з собою активізацію тектонічніх
процесів в регіоні, що призвело до формування “скибових” Карпат.

Україньські Карпати є центральною й найбільшою частиною західних Карпат.
Вониі починаються від перешійка на Лупківській горі на сході і
закінчуються Бучецьким масивом в Румунії. Загальна довжина гірської
системи є 240 км, 110 км з Півночі на Південь в своїй найширшій частині.
Українські Карпати зростають за висотою з Північного заходу на Південний
схід: г. Гусля (1405), г. Негровець (1712), г. Петрос (2020), г. Говерла
(2061). Відповідно стають менш густими букові та смерекові ліси, і на
найвищих гірських вершинах західних Карпат формують альпійські луги.
Відносно вологості та опадів клімат трьох регіонів може бути
охарактеризований так: напіввологій і теплий (прикарпатські рівнини —
від 200 до 500 мм дощу і 9С середньорічна температура); вологий і
прохолодний (Кобилецька поляна:400 – 600 м над рівнем моря, 1000 мм
опадів та 6С — середньорічні показники); дуже вологий і прохолодний (
висота більш ніж 800 м, 1400 мм опадів та 3С — сереьорічні показники).

Хоч гори обжиті Гуцулами, Бойками та Лемками вже декілька століть, там
все одно зберігається багато незайманих куточків природи. Найбільшими
територіями, які знаходяться під охороною держави, є Карпатський
національний заповідник, Синевірський національний заповідник та
Стужицький національний парк. Гуцульский народ традиційно проживає в
західній частні українських Карпат,тоді як лемки оселилися на
територіях, які зараз належать Польщі.

Частина карпатських гір називається Бескідами. Це досить маленький
регіон західной України і східної Польші, поділений між лемками та
бойками. Після другої світової війни в 1947 році місцеві жителі (в
більшості лемки та бойки) були вимушені мігрувати в інші регіони Польші
і Бескід став пустельною зелею, повною покинутих сіл, зруйнованих церков
та забутих цвинтарів. Тепер ситуація змінюється на краще, хоча й досі
Бескіди залишаються одним із найменш розвинутих регіонів Польщі.

Маючи унікальні і різноманітні рекреаційні ресурси, українські Карпати
оцінюються спеціалістами як найперспективніший район для організації
масового відпочинку та лікування населення. Для розвитку
санаторно-курортного господарства сприятливі усі райони лісистих Карпат.
За переконаннями фахівців Львівського держуніверситету імені Івана
Франка, найперспективнішою є північно-східна частина, яка має всі
можливості стати центром туризму і відпочинку світового рівня.

Вперше назва Карпати згадана ще у другому столітті нашої ери римським
письменником Клавдієм Птоломеєм.

Походження назви Карпати

Одні дослідники вважають, що назва Карпати виникла із назви фракійського
племені карпи, що проживало на території Передкарпаття у третьому —
четвертому столітті нашої ери. Інші — що це слово має корені з
доіндоєвропейського слова kar — камінь (кам’яні гори), і порівнюють його
з такими топонімами, як Каринтія (південна область Австрії), острів
Карпатос у Критському морі та Крас (вапнякове море у Словенії).

Є ще й інша думка вчених, за якою назва цих гір випливає із слов’янських
термінів «хрб», «харабат» — хребет. У літературі цей термін
зустрічається ще у батька історії та географії Геродота у назві однієї з
лівих приток Дунаю — Karpis. Вважається, що ця притока отримала свою
назву від гір, в яких брала початок. Однак людська пам’ять зберегла
багато легенд, переказів, казок та оповідок про виникнення назви Карпат.
Ось одна із них.

Легенда про Силуна і Карпа

У старі прадавні часи, коли на нашій землі жили люди-велети, що головою
сягали до хмар, на цьому місці була велика рівнина, пишно встелена
квітами і помережана чистими синіми потічками. Її володарем був Силун,
який мав безліч різної худоби та добра, жив у величезному палаці із
білого мармуру і спав у золотій колисці, засланій дорогими килимами. З
ранку і до ночі важко працювали на нього слуги. Однак ніхто не
наважувався покинути володіння газди та йти на пошуки нової роботи.

Відслужив у нього тринадцять років і один хлопець на ім’я
Карпо-Дніпровський, бо прийшов сюди у пошуках шматка хліба з берегів
Дніпра. Усі слуги його дуже любили за працьовитість, чесність і
справедливість. Коли ж Карпові виповнилося двадцять років, вирішив він
повернутися додому. Вважаючи, що за роки важкої праці він дещо заробив у
володаря і той належно оцінить його службу, хлопець почав шукати нагоди
порозмовляти про це із Силуном. І ось, однієї ночі, коли той обходив
своє газдівство, Карпо й наважився на розмову:

— Довго у вас я прослужив чесно і віддано. Тепер же маю намір
повернутися до рідної домівки і хотів би просити платню за свою службу.

Силун подумав, що слуга жартує, адже ніхто ще із ним так раніше не
говорив. Але Карпо повторив свої слова. І це не на жарт розлютило
Силуна, і він сказав:

— Я знаю, куди мої слуги повинні ходити і що робити. І ти від мене
нікуди не підеш.

Коли ж хлопець і втретє повторив свою вимогу, що було, на думку
господаря, надзвичайною зневагою, якої пробачити ніяк не можна, Силун
вигукнув:

— Тільки під землю тебе відпущу!

І, схопивши Карпа дужими руками, вдарив ним об землю, аж утворилась
велика яма. Підвівся парубок на ноги, ніби нічого й не сталось, відчувши
лише приплив небувалої сили, схопив Силуна і так вдарив ним об землю, що
та розкололась та поглинула грізного газду. І як не намагався той
вибратися на поверхню (бився головою й кулаками об земну кору, тиснув
плечима та руками, копав ногами), земля не відчинялася. Зате від цих
старань колишнього володаря на ще недавній рівнині почали утворюватися
горби. І чим більше ударів робив під землею Силун, тим вищими виростали
гори. Кажуть, що й донині він ще живий під землею, але дуже постарів і
не має колишньої сили, щоб дуже битись, однак не втратив надії вирватись
на поверхню. А люди на честь Карпа назвали гори, що постали, Карпатами.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *