Аналіз та використання даних державного земельного кадастру по Підліснянській сільській раді Монастириського району Тернопільської області (дипломна р

ДИПЛОМНА РОБОТА

зі спеціальності:

«ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ ТА КАДАСТР»

НА ТЕМУ:

Аналіз та використання даних державного земельного кадастру по
Підліснянській сільській раді Монастириського району Тернопільської
області

ЗМІСТ

Вступ

1 Огляд
літератури……………………………………………………..
…………………………………….

2 Характеристика об’єкту

2.1 Загальні відомості про Підліснянську сільську
раду…………………………………….

2.2 Характеристика природніх умов сільської ради.
Клімат……………………………….

2.3 Геоморфологія і
породи…………………………………………………………
……………………

2.4 Природна
рослинність…………………………………………………….
…………………………..

3 Аналіз існуючого стану ведення державного земельного кадастру

3.1 Кадастрові
зйомки…………………………………………………………
……………………………

3.2 Кадастрове
зонування………………………………………………………
…………………………

3.2.1 Встановлення місця розташування обмежень щодо використання
земель…

3.2.2 Визначення меж кадастрових зон та
кварталів………………………………………….

3.2.3 Встановлення кадастрових номерів (території адміністративно —
територіальної
одиниці)……………………………………………………….
……………………

3.3 Державна реєстрація земельних
ділянок……………………………………………………..

3.4 Облік кількості та якості
земель…………………………………………………………
……….

3.4.1 Облік земель на території Підліснянської сільської
ради…………………………..

3.4.2 Облік земель в межах населеного
пункту………………………………………………….

3.4.3 Облік земель за формами
власності………………………………………………………
…..

3.4.3.1 Облік земель державної
власності………………………………………………………
….

3.4.3.2 Облік земель приватної
власності………………………………………………………
….

3.4.4 Облік земель за
категоріями…………………………………………………….
……………….

3.5 Бонітування
гунтів…………………………………………………………
…………………………..

3.6 Економічна оцінка
земель…………………………………………………………
……………….

3.7 Нормативна грошова оцінка
земель…………………………………………………………
….

3.7.1 Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських
угідь………………………

3.7.2 Нормативна грошова оцінка земель населеного
пункту…………………………….

4 Використання даних державного земельного кадастру

4.1 При купівлі- продажу земельних
ділянок…………………………………………………….

4.2 При обґрунтуванні розміру земельного податку і орендної
плати………………..

4.3 Консервація малопродуктивних
угідь………………………………………………………….

4.3.1 Стисла характеристика геоморфологічних та ґрунтових
умов……………………

4.3.2 Моніторинг сільськогосподарських
угідь………………………………………………….

4.3.3 Компенсація
витрат…………………………………………………………
……………………….

4.3.4 Обмеження прав власності на землю використання земельних
ділянок……..

5 Економіка, організація і планування робіт

5.1 Загальні питання організації робіт………………………………………………

5.2 Розробка технологічної схеми виконання робіт………………………………..

5.3 Складання кошторису…………………………………………………………….

6 Охорона навколишнього
середовища……………………………………………………..
……

7 Охорона
праці………………………………………………………….
…………………………………..

Висновок……………………………………………………….
………………………………………………..

Список використаних
джерел…………………………………………………………
……………….

Додатки………………………………………………………..
…………………………………………………

ВСТУП

У період реформування земельних відносин однією з найважливіших проблем
є проблема економічного використання і відтворення природних ресурсів.
Зміни економічного механізму господарювання, перехід до економіки
ринкового типу і докорінна перебудова соціально-економічної структури
суспільства торкаються земельних відносин, управління земельними
ресурсами й організації раціонального їх використання,
землевпорядкування і земельного кадастру. Сьогодні значно зростає роль
державного земельного кадастру, оскільки він є інформаційною базою для
ефективного управління земельними ресурсами, ведення земельної
статистики, землеустрою, регулювання земельних відносин, підтримки
податкової та інвестиційної політики держави, розвитку ринку землі і
обґрунтування розмірів плати за землю. Це, у свою чергу, вимагає
реформування існуючої системи землевпорядкування, створення нового її
типу, який відповідав би сучасним умовам розвитку суспільства і
земельних відносин. Виконання ролі державного земельного кадастру у
суспільстві залежить від достовірності і повноти його даних,
оперативності їх одержання і надання споживачу, а відповідно, й від
рівня підготовки фахівців.

Турбота про збереження і примноження природних багатств зумовлює потребу
в заходах з охорони і науково обґрунтованого, раціонального використання
землі та її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу для
збереження у чистоті повітря і води, забезпечення відтворення природних
багатств і поліпшення навколишнього середовища. Вирішення цих питань
вимагає всебічного вивчення надр, земельних, водних і лісових ресурсів.

Серед природних багатств особливе значення має земля. З часу прийняття
Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року «Про земельну
реформу » в Україні створено умови рівності і розвитку всіх форм
власності на землю. Понад 50% земель державної власності передано у
приватну, 71% сільськогосподарських угідь є у приватній власності.
Розпайовано 27 млн. га сільськогосподарських угідь. Майже 6,9 млн.
громадян набули права на земельний пай, 98% з них це право реалізували.
Триває заміна сертифікатів на державні акти (вже видано 3,2 млн. актів —
47,2%), 11,4 млн. громадян набули у приватну власність земельні ділянки
для житлового будівництва, ведення особистого селянського господарства,
садівництва, дачного і гаражного будівництва (приватизовано понад 86%
таких ділянок загальною площею близько 3 млн. га). Працівникам
соціальної сфери села передано у власність та користування майже 843
тис. земельних ділянок загальною площею понад 580 тис. га. Для
соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток
(паїв) запроваджено орендну плату не менше 1,5-3% грошової оцінки
земель, яка в середньому за 1 га становить 136 грн. У результаті
реформування створено понад 19 тис. нових агроформувань ринкового типу.

Згідно із Земельним кодексом України, прийнятим у 2001 році, для
забезпечення раціонального використання земельних ресурсів введено
державний земельний кадастр. Отже, державний земельний кадастр необхідно
розглядати як одну із функцій загальної системи управління земельними
ресурсами. Державний земельний кадастр призначений для забезпечення
необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також
громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального
використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і
цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за їх
використанням. Основними завданнями ведення державного земельного
кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;
застосування єдиної системи просторових координат та системи
ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи
земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Сучасний державний земельний кадастр, як і будь-яка сфера діяльності,
розглядається у двох аспектах пізнання: як державний захід (практичний)
і як навчальна дисципліна (теоретичний). Як державний захід земельний
кадастр являє собою єдину державну систему земельно-кадастрових робіт,
яка встановлює процедуру визначення факту виникнення або припинення
права власності на земельні ділянки і права користування ними та містить
сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий
режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну
характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Як
навчальна дисципліна державний земельний кадастр не обмежується
вивченням змісту системи земельно-кадастрових робіт, а розглядається за
чітко визначеними вимогами і принципами. Такий підхід до вивчення
державного земельного кадастру дає змогу майбутнім фахівцям не лише
накопичувати суму необхідних знань, але й висвітлює їх різні аспекти,
трансформацію і взаємозв’язок, значно поліпшуючи можливості і сферу їх
практичного застосування з урахуванням нових реалій, що виникли в умовах
переходу країни до ринкової економіки. А реаліями сьогодення є те, що
здійснення земельної реформи, розвиток багатоукладної економіки,
формування різних підприємницьких структур, передача землі у власність
громадян пов’язані з процесом утворення великої кількості земельних
ділянок через їх парцеляцію. В цих умовах зростає значення державного
управління земельними ресурсами, ефективність якого багато в чому
залежить від земельно-кадастрових даних, зокрема від створення системи
реєстрації земельних ділянок. Поступово трансформується і ставлення до
землі. Вона визначається товаром майбутнього земельного ринку, а тому
все більшої ваги набуває питання вартісної оцінки земель, яка з
теоретичного простору переходить до площини практичного навантаження,
стаючи життєво необхідною для економіки держави.

Новим імпульсом у запровадженні в Україні ринку землі повинна стати
експертна грошова оцінка земельних ділянок. Однією з передумов
запровадження ефективної системи земельно-кадастрових робіт є широке
застосування сучасних і інформаційних технологій, в основному у рамках
програми створення автоматизованої системи ведення державного земельного
кадастру.

Необхідність даних державного земельного кадастру для потреб управління
міським господарством є дуже актуальною у зв’язку з купівлею-продажем,
даруванням, передачею у спадщину, обміном землі разом із нерухомістю,
проведенням аукціонів, конкурсів міських земель. Об’єктивні дані
державного земельного кадастру стануть базою функціонування не лише
землевпорядних органів, але у таких структур, як земельний банк,
земельна біржа, земельна поліція.

Метою дипломної роботи є розкриття змісту усіх складових частин
державного земельного кадастру в межах території Підліснянскої сільської
ради Монастирського району Тернопільської області. Робота складається з
двох частин: текстової і графічних матеріалів.

Текстова частина включає такі основні розділи як вступ, огляд
літератури, спеціальну частину та висновки.

В огляді літератури дано теоретичне обґрунтування питань, які
розглядаються в дипломній робготі. В спеціальній частині розкривається
існуючий стан ведення державного земельного кадастру та використання
земельно-кадастрових даних. Крім того, виділяються розділи по охороні
природи, охороні праці.

Графічна частина роботи включає в себе:

1. План існуючого використання земель.

2. План крутизни схилів.

3. План агровиробничих груп ґрунтів.

4.Індексна кадастрова карта Підліснянської сільської ради Монастирського
району Тернопільської області.

1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Проведення земельної реформи вимагало необхідної інформації про землю.
Тому постанова зобов’язувала місцеві ради до 15 березня 1991 р. провести
інвентаризацію земель усіх категорій, визначити ділянки, що
використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально або
способами, які призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і
радіоактивного забруднення, погіршення екологічного стану. По суті, така
інформація давала відомості про землекористувачів, кількість і якість
земель. Звичайно, що у визначені жорсткі строки неможливо було провести
детальну інвентаризацію земель усіх категорій. Тому основна увага
зосереджувалася на одержанні відомостей про землі сільськогосподарських
підприємств. Це задовольняло потреби реформування земельних відносин,
насамперед у сільському господарстві.

У ході проведення таких важливих етапів земельної реформи, як
роздержавлення і приватизація землі, виникла необхідність у
законодавчому регулюванні нових земельних відносин в країні. Цій меті
відповідав Земельний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України
25 жовтня 2001 року. Будучи основним законом про землю, він поряд з
необхідними правовими нормами регулювання земельних відносин в Україні
закріпив законодавчі норми щодо ведення державного земельного кадастру.

Зміст і науково-методичні основи одержання земельно-кадастрової
інформації були вироблені і випробувані в Україні ще до проголошення її
незалежності. З метою переходу на постійно діючу систему даних
земельного кадастру Кабінет Міністрів України постановою від 12 січня
1993 року № 15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру»
затвердив »Положення про порядок ведення державного земельного
кадастру». У Положенні дещо конкретизується призначення державного
земельного кадастру: він призначений для забезпечення споживачів
необхідними відомостями не просто про землю (як у Земельному кодексі), а
про господарський, природний стан та правовий режим земель.

У Положенні дещо розширено зміст державного земельного кадастру,
насамперед — даними зонування територій населених пунктів. Це пов’язано
із введенням містобудівного кадастру відповідно до Закону України від 16
листопада 1992 року «Про основи містобудування», що базується на даних
державного земельного кадастру.

Поряд з цим у «Положенні про порядок ведення державного земельного
кадастру» перша його складова частина визначається не як реєстрація
землеволодінь, землекористувань, а як реєстрація права власності на
землю, права користування землею. Проте сьогодні реєстрація землі
перебуває на стадії формування і становлення, набуває нового змісту. У
складі державного земельного кадастру здійснюється реєстрація земельних
ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі.
Порядок її проведення регулюється Державним комітетом по земельних
ресурсах.

Державний земельний кадастр — це єдина державна система
земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту
виникнення або припинення права власності і права
користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і
документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх
оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну
характеристику, розподіл серед власників землі та
землекористувачів.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

б) застосування єдиної системи просторових координат та системи
ідентифікації земельних ділянок;

в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації
та її достовірності.

Складовими частинами державного земельного кадастру є:

а) кадастрове зонування;

б) кадастрові зйомки;

в) бонітування ґрунтів;

г) економічна оцінка земель;

ґ) грошова оцінка земельних ділянок;

д) державна реєстрація земельних ділянок;

е) облік кількості та якості земель.

Кадастрове зонування включає встановлення:

а) місця розташування обмежень щодо використання земель;

б) меж кадастрових зон та кварталів;

в) меж оціночних районів та зон;

г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної
одиниці).

Кадастрові зйомки — це комплекс робіт, виконуваних для визначення та
відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та
землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження
та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

Бонітування ґрунтів — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх
основними природними властивостями, які мають сталий характер та
суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур,
вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом
оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу
природну продуктивність.

Економічна оцінка земель — це оцінка землі, як природного ресурсу і
засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як
просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що
характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та
дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для
порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані
економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної
ділянки різного цільового призначення.

Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.
Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка
земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок
використовується для визначення розміру земельного податку, втрат
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,
економічного стимулювання раціонального використання та охорони
земель тощо.

Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні
цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі
державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох
частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності
на землю та на право постійного користування землею, договорів
оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних
ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Облік кількості земель відображає відомості, які
характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

Облік якості земель відображає відомості, які
характеризують земельні угіддя за природними властивостями та
набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за
ступенем забруднення ґрунтів.

2 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ‘ЄКТУ

2.1 Загальні відомості про Підліснянську сільську раду

Підліснянська сільська рада розташована в північно-західній частині
Монастириського району на відстані 24 км, від районного центру
м.Монастириська. Загальна площа сільської ради становить 1371 га, в тому
числі сільськогосподарських угідь 1103,65га, з них ріллі – 873,67 га.
Склад земельних угідь по Підліснянській сільській раді наведено в
додатку А.

Село Підлісне – центр Підліснянської сільської ради. Площа населеного
пункту 311 га, чисельність 506 осіб станом на 1.01.1999р. За
функціональним призначенням територія населеного пункту поділяється на
сельбищну та виробничу. На сельбищній території розміщений громадський
центр села. Село електрифіковане, не газифіковане, частина доріг з
твердим покриттям. Водопостачанням село забезпечене частково.

Підліснянська сільська рада межує із землями Івано-Франківської області
та землями Горожанської сільської ради.

Територія Підліснянської сільської ради становить 1371га, з них:

сільськогосподарські підприємства – 734,5 га;

громадяни, яким надані земельні ділянки – 381,26 га;

заклади, установи, організації – 5,98 га;

підприємства та організації транспорту, зв’язку – 26,02 га;

лісогосподарські підприємства – 81 га;

землі запасу та землі не надані у власність та користування – 142,24 га.

Розподіл серед власників землі та землекористувачів Підліснянської
сільської ради наведено в додатку Б.

2.2 Характеристика природних умов сільської ради. Клімат

Весна розпочинається як правило в другій декаді березня і триває
приблизно 2,5 місяці. З переходом середньодобових температур вище 00 С
починається теплий період, який в свою чергу закінчується в третій
декаді листопада. Тривалість теплого періоду біля 240-250 днів. При
переході середньодобових температур повітря весною вище +50С починається
вегетаційний період. Тривалість цього періоду 195-205 днів.

Літо починається в кінці третьої декади травня і закінчується на початку
першої декади вересня. Тривалість літа близько 96-98 днів. Найбільш
теплими місяцями цього періоду являються червень, липень, серпень.
Середня температура в липні 18,40C, червні 15,9-16,80C і серпні
17-17,40C.

При переході середньодобової температури повітря через 100C до нижчих
починається осінь, а закінчується вона в третій декаді листопада ( при
переході середньодобової температури повітря через 00С ).

В третій декаді листопада починається холодний період, який в свою чергу
закінчується в другій декаді березня. Тривалість холодного періоду
становить близько 113 днів.

Середня температура січня 5,3-5,40C, грудня 2,7-3,20C, лютого 4,4-4,80C.
внаслідок розтавання снігу під час відлиг, а часто і випадання в цей
період дощів, поверхневий шар ґрунту відтає, перезволожується, а тому
при дальшому зниженні температури утворюється льодова корка, й тому
умови перезимівлі озимих культур і багаторічних трав іноді бувають
несприятливі.

Протягом року випадає, в середньому, 557-592 мм опадів. У літній період
року близько 60% випадає у вигляді злив, інколи випадає град. Весняні і
літні зливи, які супроводжуються грозами, завдають великої шкоди
посівам. Землі схилів піддаються змиву.

За сумою активних температур, кількістю опадів, періодом вегетації
територія господарства відноситься до мікрокліматичної зони “Холодного
Поділля”, яка характеризується м’яким , достатньо зволоженим помірно –
континентальним кліматом.

Дані наведені в таблиці 2.2.1.

Середньорічні метеорологічні дані.
Таблиця 2.2.1.

Місяці

Показники 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Середньо за рік

Темпера-тура -4,9 -3,7 0,7 7,2 13,3 16,4 18,1 17,2 12,9 7,7 2,2 -2,3 7,2

Опади в мм 31 31 30 46 67 94 97 81 50 51 42 33 65

В загальному кліматичні умови сприятливі для вирощування
сільськогосподарських культур.

2.3 Геоморфологія і породи

Територія господарства в геоморфологічному відношенні розміщена в районі
Подільського плато, що входить в область Волино – Подільської височини.
Основними ґрунтоутворюючими породами на території господарства є
четвертинні відклади-лесовидні суглинки, оглеєні лесовидні суглинки,
алювіально-делювіальні відклади і елювій твердих карбонатних порід. На
лесовидних суглинках сформувались сірі опідзолені та темно-сірі
опідзолені глейові ґрунти та їх змиті відміни.

Територія сільської ради представлена агровиробничими групами грунтів,
які детально представлені в таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1.

Експлікація агровиробничих груп ґрунтів

Шифри

агрогруп Назва агровиробничих груп

грунтів

36д Сірі опідзолені середньосуглинкові грунти

37д Сірі опідзолені, сірі опідзолені глеюваті та сірі опідзолені глейові
слабозмиті середньо-суглинкові грунти.

38д Сірі опідзолені середньозмиті середньосуглинкові грунти на
лесовидних суглинках.

39д Сірі опідзолені сильнозмиті середньосуглинкові грунти.

46д Темно-сірі опідзолені глейові середньосуглинкові грунти на оглеєних
лесовидних суглинках.

49д

Темно-сірі опідзолені слабозмиті середньосуглинкові грунти на лесовидних
суглинках.

50д Темно-сірі опідзолені середньозмиті середньосуглинкові грунти на
лесовидних суглинках.

95е Чорноземи неглибокі карбонатні слабошебенюваті.

104д Дернові слаборозвинені середньосуглинкові грунти.

121д Лучно-чорноземні середньосуглинкові грунти.

141д Лучно-болотні неосушені середньосуглинкові грунти.

142д Лучно-болотні осушені середньосуглинкові грунти.

208д Сірі опідзолені намиті та темно-сірі опідзолені глейові намиті
середньосуглинкові грунти.

2.4 Природна рослинність

Рослинність сільської ради належить до Степового, лучного і болотного
типів. В даний час із природної трав’янистої рослинності на території
ради розповсюджені такі рослини:

на сухих місцях, плато та схилах : вівсяниця лучна, тонконіг бульбистий,
тонконіг вузький, тимофіївка степова, осока рання люцерна жовта,
конюшина гібридна, деревій, щавель гороб’ячий, чебрець;

на широких зниженнях, у верхів’ях балок: вівсяниця лучна, тимофіївка
лучна, тонконіг лучний, конюшина лучна, конюшина біла, щавель кінський,
осока заяча;

в долинах балок : осока жовта, тонконіг болотний, очерет, чика болотна,
хвощ болотний.

3 АНАЛІЗ ІСНУЮЧОГО СТАНУ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

3.1 Кадастрові зйомки

Кадастрові зйомки — це складова частина державного земельного кадастру.
Вони є комплексом робіт, який виконують для визначення та відновлення
меж земельних ділянок. Без відображення меж земельних ділянок в натурі
незабезпечується гарантія права на них.

Кадастрова зйомка передбачає:

— геодезичне встановлення меж земельних ділянок;

— погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та
землеко-ристувачами;

— відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

— встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обмеження та
обтяження щодо використання землі;

— виготовлення кадастрового плану .

Кадастрові зйомки виконуються особами, які мають ліцензію на проведення
робіт з кадастрових зйомок, видану органом Держкомзему у встановленому
законодавством порядку. Порядок проведення кадастрової зйомки, склад і
форми документів, які подаються за результатами її виконання, вимоги до
точності робіт визначаються нормативними актами Держкомзему України та
головного управління по геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті
Міністрів України.

Одним із таких нормативних документів є Положення про кадастрові зйомки.
Роботи з кадастрових зйомок проводяться у два етапи, перший —
підготовчий; другий — виробничий.

Підготовчий етап полягає у:

— розробці технічного завдання на виконання робіт;

— підготовці робочого кадастрового плану (схеми) виконання робіт;

— збиранні, вивченні ,забезпеченні правовими земельно-кадастровими та
планово-картографічними матеріалами.

Вивченню й аналізу підлягають графічні, текстові і правові документи на
земельні ділянки. На основі зібраних і проаналізованих матеріалів
складається технічне завдання на виконання робіт, в якому вказують:

— черговість виконання обстежень та кадастрових зйомок земельних
ділянок;

— способи виконання зйомок;

— необхідність встановлення обмежень (обтяжень) щодо використання
земельних ділянок;

— вимоги до оформлення документації.

На основі наявних планово-картографічних матеріалів створюються робочі
кадастрові плани (схеми) та готується договір на проведення робіт.

За наявності необхідних матеріалів роботи проводяться в такому порядку:

— на планово-картографічний матеріал наносяться межі земельних ділянок і
кадастрових зон та їх номери (у населених пунктах);

— наносяться межі кварталів та їх номери;

— наносяться межі зон обмежень і обтяжень щодо використання земельних
ділянок.

Виробничий етап виконується підрядчиками і передбачає:

— складання списку власників земельних ділянок та землекористувачів;

— польове обстеження земельних ділянок з уточненням їх меж;

— геодезичне встановлення (відновлення) меж земельних ділянок;

— погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та
землекористувачами;

— встановлення меж зон обмежень і обтяжень щодо використання земельних
ділянок.

Виробничий етап починається зі складання списків всіх власників землі та
землекористувачів. Від кожного власника (землекористувача) отримуються
копії правовстановлюючих документів (держактів або рішень органів
державної влади про надання, передачу земельних ділянок у власність).
Відомості про власників землі і землекористувачів групуються в переліки,
окремо щодо юридичних та фізичних осіб.

Польове обстеження включає пошук та уточнення розташування поворотних
точок меж земельних ділянок. У процесі польового обстеження виконується
зйомка способом промірів і засічок мірною стрічкою. Ведеться абрис
встановлення і відновлення меж, обмежень і обтяжень.

Встановлення меж — це процес закріплення в натурі межовими знаками меж
власності з узгодженою і зареєстрованою точною лінією.

Межі земельних ділянок, що надаються або передаються у власність чи у
користування, встановлюються або відновлюються в натурі за наявними
планово-картографічними матеріалами і закріплюються довгостроковими
межовими знаками установленого зразка.

Встановлення в натурі або відновлення усіх поворотних точок меж
земельних ділянок здійснюється геодезичними методами з прив’язкою їх до
пунктів державної геодезичної мережі і закріпленням довгостроковими
межовими знаками. Здійснюється зйомка з наступним вирахуванням координат
поворотних точок меж і площі ділянки.

Встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості
супроводжується погодженням меж земельної ділянки з власниками землі та
землекористувачами суміжних із нею земельних ділянок. Результат
погодження меж оформляються протоколом, до якого додається кадастровий
план земельної ділянки з нанесеними погодженими межами. Закріплення на
місцевості меж здійснюється за наявності протоколу погодження меж.

Спори відносно меж земельної ділянки регулюються місцевими органами
Держкомзему України.

Камеральні роботи передбачають обробку результатів польових робіт та
складання кадастрового плану, який є складовою частиною технічної
документації.

Кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який
забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план
наносяться:

— межі земельної ділянки з описом суміжних власників і
землекористувачів;

— поворотні точки меж земельних ділянок;

— лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки;

— всі лінії, які є суходільними межами;

— річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи рельєфу, що
збігаються з межами земельної ділянки;

— межі вкраплених земельних ділянок сторонніх власників і
землекористувачів;

— межі зон обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки.

Межі викреслюються суцільною або пунктирною лінією чорною тушшю
відповідно до умовних позначень.

На початку 90-х років XX ст. нову сторінку у проведенні
земельно-кадастрових зйомок започатковано здійснення глобальних
позиційних систем (ГПС), за допомогою яких одержується набагато точніша
земельно-кадастрова інформація, ніж традиційними способами. Система
включає два приймачі: один — пересувний, а другий виступає як базова
станція на певну територію, після зйомок якої пересувається на іншу
базову територію.

Порядок зйомки території полягає в тому, що фахівець обходить межі з
пересувним приймачем і збирає необхідні дані за допомогою вмонтованого
до приладу комп’ютера. Приймач вимірює відстань, яку проходять
радіосигнали, що передаються від одного або двох орбітальних супутників,
а також сигнали від приймача базової станції. Прилад робить
«диференціальну корекцію» та модифіковані тріангуляційні розрахунки, а
комп’ютерний процесор приймача визначає місце розташування точки
визначення координат з точністю до міліметра.

Система для потреб кадастрової зйомки земель має переваги в тому, що дає
значно більші можливості щодо швидкого та ефективного проведення зйомок
на великих територіях. При цьому система визначає положення точок в
системі географічних координат і тому немає потреби «прив’язуватися» до
існуючих поворотних точок, на що затрачається багато часу.

За допомогою двох приймачів система дозволяє встановити місцеву
геодезичну мережу і при цьому досить характерним є те, що не потрібна
лінія бачення між точками зйомки і виконання робіт не залежить від
погодних умов, що є суттєвим при проведенні зйомки місцевості
традиційним способом за допомогою теодоліта.

Застосування системи відзначається високою ефективністю праці
знімальників. Так, за допомогою інструментів можна зняти дані на тисячі
точок, в той час як максимальна кількість точок із застосуванням
традиційної технології обмежується лише кількома сотнями. За даними
зйомок точок не виникає проблем з визначенням меж земельних ділянок,
оскільки при цьому використовується спеціальне програмне забезпечення
для розрахунку площ, відстаней та напрямків ліній.

Слід зазначити, що на даний час застосування системи є ще достатньо
проблематичним, оскільки вартість кожного із двох її приймачів становить
близько 25 тис. доларів США, а обладнання для обробки та використання
даних — ще 10-20 тис. доларів. Проблематичним може бути застосування
цієї системи ще й тому, що використання космічних супутників під час
надзвичайних політичних ситуацій між державами може бути неможливим.

3.2 Кадастрове зонування

3.2.1 Встановлення місця розташування обмежень щодо використання земель

З прийняттям Земельного кодексу України однією із складових частин
державного земельного кадастру є кадастрове зонування. Кадастрове
зонування включає встановлення:

· місця розташування обмежень щодо використання земель;

· меж кадастрових зон та кварталів;

· меж оціночних районів та зон;

· кадастрових номерів.

У наш час відбувається інтенсивний процес створення, вдосконалення і
освоєння норм і правил земельних відносин нового типу, які базуються на
державній, комунальній та приватній власності на землю, чіткому обліку
земельних ділянок і прав на них, а також захисті прав власників і
користувачів земельних ділянок. Земельну ділянку можна купити, продати,
подарувати, заставити, внести в статутний капітал, здати в оренду. Такі
операції з земельними ділянками набувають масового характеру, що вимагає
забезпечення юридичної повноти прав на них, повноти опису самої ділянки,
її правового статусу, в тому числі обмежень, пов’язаних з їх
використанням.

Обмеження прав власників землі і землекористувачів щодо використання
земельних ділянок у господарській діяльності і обтяження їх правами
інших осіб виникають, як правило, у зв’язку з тим, що ці землі
знаходяться в середині або примикають до територій і об’єктів, які
особливо охороняються, або розміщені поблизу шкідливих виробництв чи в
зонах перспективної забудови, розвіданих корисних копалин, торфу і
підземних вод, або на них прокладено різні комунікації.

Відповідно до ст. 91 і ст. 96 Земельного кодексу України власники
земельних ділянок і землекористувачі зобов’язані забезпечувати
використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог
законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників
суміжних земельних ділянок та землекористувачів і дотримуватися правил
добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних
сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні
споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Наявність обмеження земельної ділянки щодо її використання в
господарській діяльності спричиняє обмеження прав власника землі або
землекористувача щодо розпорядження нею. Можливе також надання права
обмеженого використання земельної ділянки або її частини іншим
громадянам і юридичним особам для визначення дозволених цілей у порядку
встановлення земельного сервітуту. В умовах функціонування різних форм
власності на землю, різкого збільшення кількості власників земельних
ділянок, складної економічної системи, права обмеження щодо користування
земельною ділянкою, необхідно будувати на правовій основі, яку потрібно
розвивати і вдосконалювати.

Державна реєстрація земельних ділянок і прав на них у складі державного
земельного кадастру сьогодні є єдиним доказом існування зареєстрованого
права, яке може бути оскаржене тільки в судовому порядку.

Обмеження прав на земельну ділянку — це встановлення обмеження на
використання власності земельної ділянки або її частини в порядку
передбаченому законом або договором.

Право власності на земельну ділянку не припиняється при встановленні
обмеження (обтяження).

Земельним Кодексом України ст. 90, 91, 95, 96 встановлено права і
обов’язки власників земельних ділянок і землекористувачів. Статті 162,
163, 164 визначають норми охорони земель.

Обмеження прав на земельну ділянку. Право на земельну ділянку може бути
обмежено законом або договором шляхом встановлення:

а) заборони на продажу в оренду (суборенду);

б) умови прийняття спадщини тільки визначених спадкоємцем;

в) заборони на провадження окремих видів діяльності;

г) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту
та зовнішнього вигляду нерухомого майна;

д) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених
робіт; умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих
рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому
порядку;

є) інших зобов’язань, обмежень або умов.

Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації
і діють протягом терміну, встановленого законом або договором.

Охоронні зони створюються:

а) навколо особливо цінних природних об’єктів, культурної спадщини,
гідрометеорологічних станцій з метою охорони і захисту їх від
несприятливих антропогенних впливів;

б) уздовж ліній зв’язку, електропередач, земель транспорту, навколо
промислових об’єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації,
запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей
та довкілля, суміжні землі. Правовий режим земель охоронних зон
визначається законодавством України.

Зони санітарної охорони створюються навколо об’єктів, де є підземні та
відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди,
водопроводи, об’єкти оздоровчого призначення та інші, для їх
санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони
забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним
та відкритим джерелам водопостачання, водоочисним спорудам, об’єктам
оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

Санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів, які є джерелами
виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації і
ультразвукових і електромагнітних хвиль, іонізуючих випромінювань тощо,
з метою відокремлення таких об’єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових
об’єктів, об’єктів соціальної інфраструктури та інших об’єктів,
пов’язаних з постійним пересуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством
України.

Зони особливого режиму використання земель створюються навколо
військових об’єктів збройних сил України та інших військових формувань,
утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення
функціонування цих об’єктів, збереження озброєння, військової техніки та
іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також
захисту населення, господарських об’єктів, довкілля від впливу аварійних
ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об’єктах.

Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у
межах якої діє особливий режим використання земель.

У сучасній соціально-орієнтованій ринковій економіці мають місце
обмеження прав власності на землю з двох причин. По-перше, держава має
великий обсяг завдань створити такий економічний і соціальний лад, щоб
забезпечити гідне людини життя та процвітаючу економіку.

Другою причиною обмеження прав власності це принцип соціальної держави.
Ідея соціальної держави як вимога основного закону здобула визнання в
Німеччині.

До сфери впливу соціальних факторів держави передусім належать:

· економічне життя;

· трудова діяльність;

· довкілля.

Для цих трьох сфер повинні бути розроблені правила, згідно з якими
власність на землю (особливо приватна) підпорядковується соціальній
державі.

3.2.2 Визначення меж кадастрових зон та кварталів

Створення умов для ефективної обробки матеріалів та управління
інформацією, для підтримки зв’язку з земельними та іншими галузевими
кадастрами, інформаційними системи вимагає створення єдиної системи
ділянок.

Кадастровий номер надається земельній ділянці в процесі її кадастрового
обліку і зберігається на весь час існування земельної ділянки.

Кадастрова зона — це сукупність (об’єднання) земельних ділянок, які
розташовані за межами населених пунктів на території сільської ради або
об’єднання кадастрових кварталів у населених пунктах. Номер кадастрової
зони складається з двох чисел.

Процес рентоутворення в межах населеного пункту відбувається, як
правило, на достатньо великій та внутрішньо неоднорідній території.

Головним в земельно-оціночній структуризації є встановлення відносної
однорідності території за рентоутворюючими факторами, які впливають на
потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від
використання земель населеного пункту. Дотримання цього принципу
гарантує врахування рентоутворюючої природи окремих елементів території
на різних ієрархічних рівнях (від населеного пункту в цілому до окремої
земельної ділянки).

Процедура економіко-планувального зонування передбачає:

· аналіз природно-планувальних особливостей території населеного пункту
як просторової бази;

· виділення земельно-оціночних одиниць, що характеризуються відносно
однорідними споживчими властивостями;

· по факторну та інтегральну оцінку ступеня цінності території
населеного пункту в розрізі земельно-оціночних одиниць;

· об’єднання земельно-оціночних одиниць в економіко-планувальні зони за
ступенем цінності території та її функціональним призначенням.

Грошова оцінка села Підлісне передбачає визначення ступеня
територіальної неоднорідності функціонально-планувальних,
соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших
умов функціонування сільської території, що в кінцевому результаті,
визначає якість території.

Після аналізу існуючої ситуації в селі на основі вивчення картографічних
і ґрунтових матеріалів, а також натурального обстеження території
населеного пункту було виділено 21 оціночний район.

Територія населеного пункту, яка використовується для ведення особистих
селянських фермерських господарств, сінокосіння та випасання худоби
оцінюється окремо, як сільськогосподарські угіддя.

Як правило, кожна загально-оціночна одиниця характеризується за такими
факторами:

· Доступність. Ця характеристика включає аналіз і оцінку доступності до
центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльності,
центрів громадського обслуговування, місць масового відпочинку.

· Рівень інженерно-транспортного забезпечення та благоустрою території.
Ця характеристика включає аналіз і оцінку мереж інженерних і
транспортних комунікацій, їх довжину та щільність, а також аналіз їх
головних споруд, які оцінюються з позиції місткості та зон впливу,
оцінку зелених насаджень загального користування та спеціального
призначення.

· Рівень розвитку сфери обслуговування населення. Ця характеристика
включає аналіз та оцінку забезпеченості населення підприємствами
громадського обслуговування, комплексності та різноманітності її
функцій.

· Екологічна якість території. Ця характеристика описується схемами
поширення різних видів забруднення повітря, води, ґрунтів, рівнем цього
забруднення, а також витратами, пов’язаними з їх усуненням.

· Привабливість середовища. Основними складовими цієї характеристики є
різноманітність місць прикладання праці, наявність історико-культурних,
архітектурних та природних пам’яток, завершеність
архітектурно-просторової забудови, її цінність та ступінь розвинутості
планувальної структури.

· Зручність організації діяльності. Ця характеристика визначається
наявністю чи можливістю організації під’їзних залізничних колій,
можливість використання акваторій у виробничих цілях, наявність
особливих вимог до режиму і характеру використання території (охоронні
зони, зони регулювання забудови, планувальні обмеження та інше).

Показники бальної оцінки споживчих властивостей забудованих земель
характеризуються як дуже добрі, добрі, задовільні, погані та дуже
погані.

3.2.3 Встановлення кадастрових номерів (території
адміністративно-територіальної одиниці)

Земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами,
певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки — встановлення її технічних, економічних
характеристик та юридичного статусу в процесі кадастрових зйомок та
землеустрою.

Кадастровий номер — унікальний (не повторюється на всій території
України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і
зберігається за нею на весь час її існування.

Кадастровий квартал (для земель сільськогосподарського призначення
кадастровий масив) — компактне об’єднання земельних ділянок, яке
обмежене вулицями, інженерними спорудами або природними межами.

Кадастрова зона — сукупність (об’єднання) кадастрових кварталів.

Кадастрова облікова одиниця — земельна ділянка, будівля і споруда та їх
частини, кадастровий квартал, кадастрова зона,
адміністративно-територіальна одиниця.

Індексний кадастровий план — спеціальний план розміщення кадастрових
облікових одиниць, який містить межі облікових одиниць та їх нумерацію.

Кадастрові номери земельних ділянок запроваджуються з метою їх
однозначної ідентифікації в базах даних та на кадастрових планах для
забезпечення створення і функціонування автоматизованої системи ведення
державного земельного кадастру, системи реєстрації земельних ділянок,
об’єктів нерухомості та прав на них, забезпечення можливостей ефективної
обробки і управління інформацією, підтримки інформаційного зв’язку з
іншими галузевими кадастрами та інформаційними системами.

Головним критерієм формування структури кадастрового номеру є
забезпечення його унікальності в межах України протягом всього періоду
існування земельної ділянки.

Кадастровий номер земельної ділянки — це унікальний на території України
код, який присвоюється кожній земельній ділянці з метою її ідентифікації
і залишається незмінним на протязі всього часу фізичного та юридичного
існування земельної ділянки як єдиного цілого.

Сформований кадастровий номер використовується тільки для кодування
земельних ділянок, несе в собі інформацію щодо місцеположення земельної
ділянки в межах адміністративно-територіального устрою і не обов’язково
повинен слугувати об’єктом синтаксичного чи семантичного аналізу з метою
отримання будь яких інших даних похідного характеру.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій
території України. Кадастрові номери присвоюються земельним ділянкам
всіх форм власності. При переході прав на земельну ділянку від одного
власника до іншого та при зміні самого виду прав кадастровий номер
земельної ділянки залишається без змін.

Новим земельним ділянкам, сформованим в результаті виділення або поділу
чи об’єднання їх, присвоюються нові кадастрові номери. При цьому
попередні кадастрові номери отримують статус архівних і в подальшому не
використовуються для ідентифікації земельних ділянок.

Кадастрові номери земельним ділянкам присвоюються місцевими органами
виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Структура кадастрового номера земельної ділянки є однорідною на всій
території України і має наступну ієрархічну структуру:

| КОАТУУ |:| НКЗ |:| НКК |:| НЗД |

|КОАТУУ| — код одиниці адміністративно-територіального устрою України;

| НКЗ | — номер кадастрової зони;

| НКК | — номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони;

| НЗД | — номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу;

Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки має вид:

<хххххххххх>: <хх>: <ххх>: <хххх>

Номер земельної ділянки (чотирьохзначний)

Номер кадастрового кварталу (трьохзначний)

Номер кадастрової зони (двохзначний)

Код об’єктів адміністративно-територіального устрою України
(десятизначний)

Складові кадастрового номера відокремлюються одна від однієї знаком
“двокрапка” |:|.

Перша складова частина кадастрового номера відповідає кодовому значенню
об’єктів класифікації КОАТУУ введеному в дію Наказом Держкомстандарту
України від 31 жовтня 1997 року №659 і складається з десяти знаків. Для
забезпечення повного покриття території України об’єктами
адміністративно-територіального устрою використовуються коди наступних
об’єктів: сільських (селищних) рад; міст районного значення та міст
обласного значення. Інші об’єкти адміністративно-територіального устрою,
що знаходяться в межах цих земель, розглядаються як кадастрові зони
(одна чи декілька). Так, наприклад, якщо в межах сільської ради
знаходяться один і більше населених пунктів, то їх землі розглядаються
як зони. Друга складова частина кадастрового номера відповідає номеру
кадастрової зони (НКЗ) в межах території, визначеної кодом
адміністративно-територіального устрою. Номер кадастрової зони
складається з двох чисел. Таким чином, максимальна кількість кадастрових
зон в межах одного об’єкта адміністративно-територіального устрою
становить 99.

Третя складова частина кадастрового номера відповідає номеру
кадастрового кварталу (НКК) в межах кадастрової зони. Номер кадастрового
кварталу складається з трьох чисел. Таким чином, максимальна кількість
кадастрових кварталів в межах кадастрової зони становить 999.

Четверта складова частина кадастрового номера відповідає номеру
земельної ділянки в межах кадастрового кварталу. Номер земельної ділянки
складається з чотирьох чисел. Максимальна кількість земельних ділянок в
межах кадастрового кварталу може становити 9999.

Кадастровий номер вперше присвоюється земельній ділянці на стадії
кадастрових зйомок. При цьому використовується індексний кадастровий
план об’єкта адміністративно-територіального устрою з поділом на
кадастрові зони і кадастрові квартали та їх нумерацією.

Структура кадастрового номера земельної ділянки на території
Підліснянської сільської ради має наступний вигляд :

6124287500:01:001:0001, де

61 – номер Тернопільської області,

242 – номер Монастирського району,

875 – номер Підліснянської сільської ради,

00 – номер села,

01 – номер кадастрової зони,

001 – номер кадастрового кварталу,

0001 – номер земельної ділянки.

На території Підліснянської сільської ради створено дві кадастрових
зони:

до першої (001) — відносяться всі земельні ділянки, які розташовані за
межами населеного пункту;

до другої (002) — відносяться всі земельні ділянки, які розташовані в
межах населеного пункту.

Індексний кадастровий план наведений в додатку В.

3.3 Державна реєстрація земельних ділянок

Реєстрація земельних ділянок — це правова сторона земельного кадастру.
Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду
країни й охорону прав власників та землекористувачів на надані їм в
установленому порядку землі.

Держава, проводячи реєструвальні роботи, з одного боку виступає гарантом
права власності на землю, з другого боку, здійснює контроль за
використанням свого стратегічного потенціалу. Фактично сучасна цілісна
система введення, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і видачі
даних про земельні ділянки відсутня.

Реєстрація — це внесення в реєстри (списки, описи, переліки, відомості,
спеціальні книги) записів про особи, предмети, певні факти тощо з метою
обліку, надання їм законної сили. Державна реєстрація — це процес,
необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і припинення прав
власності або інших прав.

Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок — це система
юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та
землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до
чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права.

Об’єктами реєстрації є:

— об’єкти землі та нерухомості;

— суб’єкти прав на земельні ділянки та нерухомість;

— права на земельні ділянки (разом з обтяженнями на ці права);

— документи.

Суб’єктами реєстрації земельних ділянок є уповноважені державою
реєстраційні органи (установи). Згідно з «Положенням про реєстрацію
землеволодінь та землекористувань», затвердженим Державним комітетом по
земельних ресурсах за №144 від 23.08.2001 р., державну реєстрацію
покладено на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі
України (Центр ДЗК).

Знаряддям реєстрації землі та нерухомості є реєстраційна система, яка
включає персонал, інформаційну техніку, технологію тощо. До складу
системи входять фахівці, які офіційно здійснюють реєстрацію, права і
обов’язки яких регламентуються спеціальним положенням. Методом
реєстрації є внесення записів у державний реєстр землі та нерухомості на
підставі заяв і відповідних документів, отриманих від власників та
користувачів і з інших джерел.

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація
земельних ділянок здійснюється у складі Державного реєстру земель.
Державний реєстр складається з двох частин:

1 — Книги записів реєстрації державних актів на право власності та на
право постійного користування землею, договорів оренди землі із
зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

2 — Поземельної книги, яка містить відомості про кадастровий номер,
місцезнаходження, площу, цільове призначення, правовий режим, у тому
числі обмеження і обтяження щодо використання землі, вартість земельної
ділянки, кадастровий план.

Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та
на право постійного користування землею, договорів оренди землі — це
документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру
земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право
власності на земельну ділянку, на право постійного користування
земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням
кадастрових номерів земельних ділянок.

Поземельна книга — це документ, який є складовою частиною державного
реєстру земель, і містить відомості про земельну ділянку, в т.ч.
кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на
землю, державний акт на право постійного користування землею, договір
оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) і
формується за допомогою автоматизованої системи державного земельного
кадастру (АС ДЗК).

Реєстраційно-обліковою одиницею при державній реєстрації є
землеволодіння і землекористування. Право власності на землю
посвідчується державним актом на право власності на землю, право
постійного користування землею — державним актом на право постійного
користування землею. Форми державних актів на право власності на землю
та право постійного користування землею затверджується Верховною Радою
України. Право тимчасового користування землею (на умовах оренди)
оформлюється договором за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів
України.

Підставою для державної реєстрації землеволодінь і землекористувань є
рішення компетентного державного органу про передачу або надання
земельної ділянки власникам землі і землекористувачам для певних цілей.
Реєстраційна картка заповнюється згідно вимог Тимчасового порядку
ведення державного реєстру земель.

Якщо рішення про надання земельної ділянки не кінцеве (наприклад —
проект відводу) реєстраційна картка не заповнюється.

Реєстратор приймає від територіального органу земельних ресурсів
правовстановлюючі документи, реєстраційні картки та технічну
документацію. У разі виявлення розбіжностей в технічній документації,
правовстановлюючому документі та реєстраційній картці, вони за актом
приймання-передавання повертаються до територіального органу земельних
ресурсів для доопрацювання.

У разі оформлення договору оренди (суборенди) землі територіальний орган
земельних ресурсів надає за актом приймання-передавання оператору
реєстраційну справу для створення реєстраційної картки.

Оператор у 10-денний термін заповнює реєстраційну картку. Оператор при
допомозі ПК “Гектар” по зчитаній з обмінного файлу інформації друкує
заявку і рахунок на оплату послуг по реєстрації по чотирьох пунктах
(наказ Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті
України по земельних ресурсах № 69 від 15.12. 2003р. „Про встановлення
єдиних вимог до порядку оформлення фінансових документів) :

1) перевірка та обробка інформації на магнітних носіях;

2) реєстрація державних актів, договорів оренди в державному реєстрі
земель;

3) внесення відомостей до бази даних автоматизованої системи ведення
державного земельного кадастру;

4) внесення записів до Поземельної книги.

Реєстратор здійснює державну реєстрацію державних актів та договорів
оренди лише після пред’явлення документів, що посвідчують особу та
підтверджують повноваження діяти від імені юридичної особи, надання
копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера власнику, копії
свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності —
юридичної особи або копії довідки про включення до Єдиного державного
реєстру (дане положення стосується як орендарів так і орендодавців), а
також копії документа про сплату послуг за внесення записів до
державного реєстру земель.

Реєстратор здійснює реєстрацію та видачу державних актів, договорів
оренди (суборенди) землі, яка супроводжується внесенням запису про
державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому
реєстратор відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках
державних актів та договорів оренди (суборенди) землі.

До реєстраційної картки реєстратором вносяться відомості про державну
реєстрацію згідно Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель.

Після внесення відомостей про державну реєстрацію до реєстраційної
картки вона засвідчується підписом керівника реєстратора з зазначенням
прізвища, ініціалів та печаткою і передається оператору районного
(міського) відділу .

Другий примірник державного акта, примірники договору оренди (суборенди)
землі реєстратор передає до територіальних органів земельних ресурсів за
актом приймання-передачі.

Внесення відомостей про земельні ділянки в державний реєстр земель
проводиться після:

— формування кадастрової справи;

— нанесення земельної ділянки на черговий кадастровий план;

— присвоєння земельній ділянці кадастрового номера.

Формування кадастрової справи — процес опису конкретної земельної
ділянки і міцно пов’язаного з нею нерухомого майна та складання
безпосередньої справи, що містить необхідні документи і матеріали.

Кадастрова справа ідентифікується тим же номером, що й земельна ділянка.
Нерухомість, яка тісно пов’язана із земельною ділянкою, одержують
інвентарний номер майнового об’єкта, наданий внаслідок підготовки
відповідної технічної документації спеціалізованими організаціями або
установами із зазначенням номерів правовстановлювальних документів на
конкретні об’єкти нерухомості Відповідно до «Інструкції про порядок
складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право
приватної власності на землю і право постійного користування землею (в
тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої
наказом Держкомзему України від 29.02.2000 р. №27, для того, щоб
відбувся факт реєстрації, виконують комплекс забезпечувальних робіт,
внаслідок яких бланки документів наповнюються конкретним змістом і
перетворюються на повноцінні документи, які реєструються у відповідних
Книгах записів реєстрації.

Виходячи з матеріалів цієї інструкції, в опрацюванні державних
реєстраційних документів доцільно виділити чотири основні етапи:

1) підготовчі роботи;

2) визначення меж земельної ділянки на місцевості;

3) заповнення бланків державних актів і договорів;

4) реєстрація і видача документів.

Виконавши комплекс робіт, здійснюється запис документів у відповідній
Книзі записів реєстрації.

Відповідно до вказівки Держкомзему України від 1.08.2002р. №24
запроваджено форми Книги у складі:

Книга 1 — Книга записів реєстрації державних актів на право власності на
землю громадян;

Книга 2 — Книга записів реєстрації державних актів на право власності на
землю юридичних осіб;

Книга 3 — Книга записів реєстрації державних актів на право постійного
користування землею;

Книга 4 — Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Внесення відомостей до Поземельної книги здійснюється після внесення
запису про земельну ділянку до відповідних Книг записів реєстрації
державних актів на право приватної власності на землю та право
постійного користування нею, договорів оренди землі.

Поземельна книга, відповідно до вказівки Держкомзему України №11 від
20.03.2002 р. «Про запровадження форми Поземельної книги та порядку її
ведення», містить всі необхідні правові, територіальні, кількісні та
якісні дані і є єдиним джерелом офіційної земельно-кадастрової
інформації, що гарантується державою фізичним та юридичним особам.

До складу Поземельної книги входять:

— опис земельної ділянки (об’єкта реєстрації);

— опис будівель і споруд на земельній ділянці;

— кадастровий план земельної ділянки;

— опис правових документів земельної ділянки та об’єктів нерухомості;

— інформація щодо власника (користувача) земельної ділянки;

— опис правового режиму на земельній ділянці та об’єкта нерухомості.

Номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної
ділянки.

3.4 Облік кількості і якості земель

3.4.1 Облік земель на території Підліснянської сільської ради

Однією з його складових частин державного земельного кадастру є облік
кількості та якості земель. Інформація про площі земельних ділянок,
склад земельних ґрунтів та їх якісний стан є найбільш вживаною
споживачами.

Облік земель слід розглядати, як державний захід щодо накопичення,
систематизації й аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення,
господарське використання земельних ресурсів та їх природний стан .

Земля є загальною умовою процесу будь-якого виробництва, забезпечує
умови проживання людей і виступає територіальним базисом розміщення
природних ресурсів, тому обліку підлягають усі землі в межах території
України. Облік ведеться з необхідною повнотою і детальністю залежно від
певних груп ознак земель.

Порядок ведення обліку земель визначається Положенням про порядок
ведення державного земельного кадастру, затвердженим Урядом України.

Облік земель ведеться за окремими земельними ділянками, власниками землі
і землекористувачами, у тому числі орендарями.

Дані обліку кількості земель відображають фактичний стан їх використання
і щорічно доводяться до відома всіх загальногосподарських і державних
органів управління земельними ресурсами.

З обліку кількості земель проводиться статистична звітність в рамках
програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики,
затвердженої в 1993 р. Вона включає форми №№:

6-зем-звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі,
землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності;

6а-зем-звіт про наявність зрошуваних земель та розподіл їх за власниками
землі, землекористувачами, угіддями;

6б-зем-звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками
землі, землекористувачами, угіддями.

Площа земель Підліснянської сільської ради становить 1371 га, розробка
по формі 6-зем наведена в додатку Г.

3.4.2 Облік земель в межах населеного пункту

При обліку земель виділяють землі населених пунктів, які є просторовим
операційним базисом для житлового, адміністративного,
культурно-побутового та виробничого будівництва в містах, селищах
міського типу і сільських населених пунктах з густою забудовою дрібними
ділянками, та землі поза ними. Це переважно землі сільськогосподарського
призначення, лісового фонду, які виступають головним засобом виробництва
відповідно в сільському й лісовому господарстві та інші.

Облік земель у другому розділі форми № 6-зем включає землі населених
пунктів і суттєво не відрізняється від наведеного вище, крім додаткового
урахування земель міст, селищ і сільських населених пунктів.

Облік кількості земель, як і державний земельний кадастр в цілому,
ведеться за системою, яка складається з трьох рівнів:

базовий,

регіональний,

національний.

На базовому рівні, який є вихідним, розробляється і впроваджується
текстова земельно-кадастрова документація. Одержані тут
земельно-облікові дані узагальнюються на наступних рівнях і ведуться в
автоматизованому режимі. Значним кроком у процесі автоматизації обліку
кількості земель стала розробка програмного комплексу «Земля».

Площа земель в межах населеного пункту с.Підлісне Підліснянської
сільської ради становить 311 га.

Форма 6 –зем (ІІ розділ) наведено в додатку Д.

3.4.3 Облік земель за формами власності

Право власності на землю — це право володіти, користуватися і
розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі
Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів,
що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній
власності (форма № 2-зем). Дані наведені в додатку Ж.

3.4.3.1 Облік земель державної власності

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну
власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі оборони, крім земельних ділянок під об’єктами
соціально-культурного, виробничого та житлового призначення;

в) землі під об’єктами природно-заповідного фонду та
історико-культурними об’єктами, що мають національне та загальнодержавне
значення;

г) землі під водними об’єктами загальнодержавного значення;

ґ) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності.
Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України,
інших органів державної влади, Національної академії наук України,
державних галузевих академій наук;

д) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов’язкового)
відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи;

е) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними
навчальними закладами.

На території Підліснянської сільської ради обліковується 317,52 га
земель державної власності.

3.4.3.2 Облік земель приватної власності

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на
підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими
цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у
користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки
(паю).

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права
власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в
межах населених пунктів, а також на земельні ділянки
несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на
яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві
приватної власності.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права
власності на земельні ділянки в таких випадках:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими
цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого
майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними
громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають
відчуженню.

На території Підліснянської сільської ради обліковується 270,27 га
земель приватної власності.

3.4.4 Облік земель за категоріями

Згідно ст 19 Земельного кодексу України землі України за основним
цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

H

H

E ?

`„Ae

??

zkd6

zkdO

ukd–

??????????

ae

e

e

///e////eeeeee//aaaaaaa///

&

/iaaaaa////aaa//aaaaaaaaaa

dha$

& ( H

N

?

b

¬ D

z

? Дані наведено в таблиці 3.4.4.1.

Таблиця 3.4.4.1

Діаграма 3.4.4.1

3.5 Бонітування ґрунтів

Бонітування ґрунтів — це характеристика ґрунтів, що проводиться на
основі даних про їх природні властивості, що мають сталий характер та
істотно впливають на урожай сільськогосподарських культур.

Бонітування ґрунтів сільськогосподарських угідь, сільськогосподарських
підприємств та організацій проведено в 1993 році. Отримані показники
використано при грошовій оцінці земель сільськогосподарського
призначення. Значно ширше використання даних бонітування забезпечувало б
проведення внутрішньогосподарського бонітування ґрунтів що дало б
можливість оцінити кожну окремо земельну ділянку за об’єктивними сталими
природними властивостями.

Бонітування ґрунтів є продовженням комплексних обстежень земель і
передує їх економічній оцінці. Основна мета бонітування ґрунтів полягає
у визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто
встановлення в скільки разів один ґрунт кращий від іншого за своїми
природніми і стихійно-побутовими властивостями. Об’єкт бонітування —
ґрунт, виражений суворо визначеними таксономічними одиницями,
встановленими за матеріалами детального ґрунтового обстеження.

У зв’язку з цим бонітування ґрунтів проводять за ґрунтовими
різновидностями або групами ґрунтів, рівноцінними за господарською
достойністю, які залягають на одних і тих же елементах рельєфу,
подібними за умовами зволоження і внаслідок цього, близькими за
агрофізичними і агрохімічними та іншими природними властивостями, які
впливають на урожайність сільськогосподарських культур.

При бонітуванні ґрунтів необхідно брати до уваги урожайність на різних
виробничих групах ґрунтів у межах земельно оціночного району при
порівняльному рівні агротехніки і інтенсивності землеробства.

Однакові групи ґрунтів при бонітуванні повинні одержати однакові
показники бонітету. Щоб визначити ці показники складається шкала
бонітування ґрунту, яка являє собою систему цифрових даних, що
відповідають певним значенням природних показників на різних групах
ґрунтів.

Бонітування ґрунтів і економічна оцінка земель тісно пов’язані між собою
спільністю мети, опираються на єдині дані реєстрації землеволодінь,
облік кількості та якості земель, матеріали обстеження і джерела
статистичної інформації про виробничі показники використання оцінюваних
земель. Економічна оцінка дає кількісну характеристику ґрунтової
родючості, яка об’єктивно склалася за економічними показниками. Під
економічною оцінкою розуміється оцінка якості землі як природного
ресурсу і головного засобу виробництва у сільському господарстві.
Основна відмінність економічної оцінки землі від бонітування ґрунтів
полягає в тому, що бонітування вивчає ґрунт як природне тіло, без
врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва.
Вона встановлює відносну їх придатність за основними факторами природної
родючості для вирощування сільськогосподарських культур, забезпечує
виділення груп ґрунтів, які підлягають економічній оцінці. При
економічній оцінці земля розглядається як головний засіб виробництва у
сільському господарстві. Економічна оцінка землі має велике призначення
для розвитку народного господарства країни. Дані оцінки використовуються
як нормативні і нормативно-утворювальні фактори при вирішенні таких
завдань, як науково обґрунтований розподіл земельного фонду для
планомірного і пропорційного розвитку всіх галузей народного
господарства, економічне обґрунтування об’ємів виробництва.

3.6 Економічна оцінка земель

Бонітування ґрунтів є основою для проведення економічної оцінки землі,
яка пропонує механізм розпізнавання різних за якістю ґрунтів через
визначення їх придатності для тих чи інших потреб людини за допомогою
економічних показників. Це досягається врахуванням різниці у
продуктивності праці працівників сільськогосподарських підприємств при
досягнутому рівні інтенсивності землеробства.

Як уже зазначалося вище, бонітування та економічна оцінка тісно
пов’язані між собою спільністю мети, спираються на єдині
земельно-кадастрові дані обліку кількості та якості земель, матеріали
обстеження і джерела статистичної інформації про виробничі показники
використання оцінюваних земель. Основне їх завдання — це визначення
виробничої придатності земель, але у першому випадку до мети
наближаються, досліджуючи властивості верхнього прошарку земель, а у
другому — через урахування технологічних умов виробництва на цих землях.
Особливість оцінки сільськогосподарських земель виходить з того факту,
що земля у сільському господарстві, на відміну від інших галузей, є не
лише умовою, але водночас і головним засобом виробництва. Стаття 200
Земельного кодексу України (2001 р.) наголошує, що економічна оцінка
землі — це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в
сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в
суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність
земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Основна відмінність економічної оцінки землі від бонітування ґрунтів
полягає в тому, що бонітування вивчає ґрунт як природне тіло, без
врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва.
Воно встановлює відносну придатність ґрунтів за основними чинниками
природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур,
забезпечує виділення груп ґрунтів, які підлягають економічній оцінці.
Економічна ж оцінка відображає відмінності в якості земель з точки зору
економічної родючості при досягнутому рівні інтенсивності землеробства.
Вона проводиться з урахуванням природних та економічних умов
виробництва, затрат праці на одержання сільськогосподарської продукції,
місця розташування ділянок, пунктів реалізації продукції, промислових
центрів, шляхів сполучення.

У процесі економічної оцінки визначають економічний ефект від
використання різних за якістю земель з урахування різного рівня
продуктивності праці, а це закладає основу для виваженого аналізу
існуючих результатів господарської діяльності і обґрунтованих прогнозів
на майбутнє.

Економічна оцінка землі відіграє важливу роль у регулюванні земельних
відносин, має багатоцільове призначення. Вона є основою:

— для науково обґрунтованого прогнозування та планування розподілу
земельного фонду між окремими галузями господарства на державному рівні,
забезпечення збалансованого й оптимального розвитку всього господарства
країни;

— для обґрунтування втрат сільськогосподарського виробництва і вибору
оптимальних рішень при відчуженні земель для громадських та державних
потреб, визначення техніко-економічних показників проектів
внутрішньогосподарського землевпорядкування;

— для визначення нормативної грошової оцінки земель
сільськогосподарського призначення, яка використовується для визначення
земельного податку та орендної плати, штрафів і компенсацій при
порушенні природно-екологічного стану середовища.

Залежно від цілей і завдань економічну оцінку земель поділяють на
загальну і часткову.

Загальна оцінка земель передбачає визначення об’єктивних показників
родючості та показників, які характеризують ефективність використання
землі при досягнутому рівні інтенсивності землеробства.

Часткова економічна оцінка земель передбачає визначення ступеня
ефективності вирощування конкретних сільськогосподарських культур на
різних ґрунтах.

Загальна економічна оцінка має такі показники: вартість валової
продукції, окупність затрат, диференціальний дохід; часткова —
урожайність, окупність затрат, диференціальний дохід.

Для одержання зазначених економічних показників використовують два
основних показники — урожайність сільськогосподарських культур, витрати
на їх вирощування. Всі інші показники є похідними від них. Отже,
визначення урожайності культур і розмірів затрат на їх вирощування за
оцінюваними групами ґрунтів — найбільш відповідальний етап
земельно-оціночних робіт, адже від достовірності одержаних даних
залежить достовірність решти показників економічної оцінки земель.

При збиранні та обробці вихідних даних застосовується суцільний або
вибірковий метод визначення показників на оцінюваних групах ґрунтів.

Суть суцільного методу полягає в тому, що в основу побудови шкали оцінки
землі кладеться інформація про всі сільськогосподарські підприємства
земельно-оціночного району.

Якщо метод вибірковий, для побудови шкали економічної оцінки
відбирається частина сільськогосподарських підприємств, близьких за
економічними умовами ведення сільського господарства.

Основним джерелом інформації для економічної оцінки земель служить чинна
система обліку і звітності у господарствах і в першу чергу річні звіти,
які містять середні дані про господарство в цілому. Статистичні дані про
урожайність сільськогосподарських культур збирають, як правило, за
семирічний період, що відповідає періоду ротації сівозміни. В окремих
випадках для виявлення загальних тенденцій зміни урожайності та затрат
на виробництво продукції вихідні дані аналізуються за більш тривалий
період.

Найбільш точно одержати такі показники можна організацією у
господарствах безпосереднього обліку урожайності і затрат на ділянках
оцінюваних земель. Простий за своєю суттю метод безпосереднього обліку
полягає у визначенні потрібних показників досліджуваних груп ґрунтів на
певних за розмірами контрольних майданчиках (0,01 — 0,005 га), з яких
збирають продукцію, зважують її і розраховують урожайність на 1 га
площі. Але через те що цей метод вимагає тривалого часу для накопичення
даних, необхідних для розрахунку середніх значень показників, він
застосовується дуже обмежено, в основному на ділянках науково-дослідних
і сортовипробувальних закладів.

Більше значення мають математико-статистичні методи обробки вихідних
даних, необхідність застосування яких зумовлена масовістю вихідної
інформації, складністю взаємозв’язків факторіальних і результативних
ознак.

Визначення середньої урожайності культур і затрат за групами ґрунтів —
складний процес, оскільки існуюча система оперативно-технічного і
бухгалтерського обліку та звітності у сільськогосподарських
підприємствах містить ці відомості не за групами ґрунтів, а в цілому
щодо господарств, ґрунтовий покрив яких далеко не однорідний. Тому
оцінні показники розраховуються на основі середніх даних господарства
загалом або госпрозрахункових підрозділів.

У межах сільської ради земельно-оціночні роботи полягають в узагальненні
матеріалів оцінки земель, проведеної в конкретному господарстві і
визначенні середньозважених показників оцінки по сільській раді в
цілому.

Отож, оцінка земель за природними властивостями ґрунтів проводиться за
даними суцільних обстежень ґрунтів. При цьому за показниками природних
властивостей ґрунту складається 100-бальна шкала, за якою оцінюється
відповідний тип ґрунту на території кожної земельної ділянки власників
землі і землекористувачів.

Грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь на території базового
сільськогосподарського підприємства (1997 р.) становить: ріллі — 2615,25
грн., багаторічних насаджень – 2330,62 грн., пасовища – 1980,0 грн.
Середній бал бонітету угідь по базовому господарству становить: рілля —
28,09; багаторічні насадження – 20,0; пасовища – 16,0. Грошова оцінка
сільськогосподарських угідь вирахована із урахуванням коефіцієнту
індексації 2,07.

3.7 Нормативна грошова оцінка земель

3.7.1 Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь

У період демократичних перетворень в суспільних відносинах, переходу до
ринкової економіки та приватизації землі, виникає потреба у грошовій
оцінці земель.

Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення та населених пунктів розроблено у відповідності з
постановами Кабінету Міністрів України від 23 березня1995 року № 213
„Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення
та населених пунктів». Вона здійснюється з метою регулювання відносин
при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні,
купівлі-продажу, визначенні ставок земельного податку тощо.

Грошова оцінка 1 гектара земель певної агровиробничої групи в межах
населеного пункту (Гагр) розрахована за формулою (3.7.1.1):

Гагр= Г * Багр : Б
(3.7.1.1), де

Гагр – грошова оцінка гектара агровиробничих груп грунтів (у гривнях);

Г – грошова оцінка гектара відповідних сільськогосподарських угідь на
території базового сільськогосподарського підприємства;

Багр – бал бонітету агровиробничих груп грунтів;

Б – середній бал бонітету гектара відповідних угідь по
сільськогосподарському підприємству.

Розрахунок нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь
с.Підлісне по агровиробничих групах грунтів подано в таблиці 3.7.1.1

Таблиця 3.7.1.1

Розрахунок нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь
с.Підлісне по агровиробничих групах грунтів

Сільськогосподарські угіддя Агро виробничі групи грунтів Грошова оцінка
1га, грн. Загальна оцінка грн.

Шифр Бал бонітету Площа, га

Рілля 37д 18 46 3469,0 159574,01

38д 13 5 2505,39 12526,95

46д 37 5 7130,72 35653,61

49д 33 11 6359,83 69958,17

50д 24 24 4625,33 111008,01

208д

28 17 5396,22 91735,78

210д 34 2 6552,56 13105,11

Разом: 110

493561,64

Багаторічні насадження 49д 38 5 9166,33 45831,64

Разом: 5

45831,64

Пасовища 36д 21 5 5379,41 26897,06

37д 17 34 4354,76 148061,93

38д 13 8 3330,11 26640,90

95е 19 3 4867,09 14601,26

96е 9 9 2305,46 20749,16

104д 8 9 2049,30 18443,70

142 11 7 2817,79 19724,51

208д 27 20 6916,39 138327,75

153 7 29 1793,14 52000,99

141 8 6,9 2049,30 14140,17

Разом: 130,9

479587,43

3.7.2 Нормативна грошова оцінка земель населеного пункту

В основі грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація
рентного доходу, що виникає завдяки місце розташуванню населеного пункту
у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та
розселення, облаштуванню його території та якості земель з урахуванням
природокліматичних та інженерно-геологічних умов,
архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного
стану, функціонального використання земель.

Грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки земель
населених пунктів визначається за формулою (3.7.2.1):

Цн = В*НП * Кф * Км;
(3.7.2.1)

Нк

де Цн – грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки (у
гривнях);

В – витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на
квадратний метр ( у гривнях);

Нп – норма прибутку, 6%;

Нк – норма капіталізації, 3%;

Кф – коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної
ділянки;

Км – коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Вартість одного квадратного метра земель населеного пункту по економіко-
планувальних зонах (Цнз) розраханана за формулою (3.7.2.2):

Ценз = Цнм * Км2
(3.7.2.2)

де Км2 – коефіцієнт, який враховує будівну цінність території в межах
насаленого пункту (економіко – планувальної зони).

Числові значення по факторних оцінок прийняті в межах граничних значень
коефіцієнтів Км2:

для першої зони – Км2 = 1,11

для другої зони – Км2 = 0,85

Отже, вартість одного квадратного метра земель населеного пункту в
першій зоні становить 7,25 грн, а в другій зоні – 5,55 грн.

Розрахунок для визначення вартості одного квадратного метра земельних
ділянок у межах кварталів наведені в таблиці 3.7.2.1.

Таблиця 3.7.2.1.

Розрахунок грошової оцінки 1 м забудованих земель с.Підлісне
( з врахуванням коефіцієнту індексації 2.04)

Номер

району

Категорії земель за функцією

Базова

грн

(Цнм) Зональ-ний

коефіці-єнт Середня

вартість 1

кв м в

зоні,

грн. Коефі-цієнти,

які х-ть

функці-

ональне

викори-стання ЦНЗх

Кф

Вартість 1 м. кв, грн

Перша економіко-планувальна зона

1 1 Землі громадського призначення 6,53 1,11 7,25 0,7 5,07 6,00

2 Землі житлової забудови 6,53 1,11 7,25 1 7,25 8,57

3 Землі транспорту і зв’язку 6,53 1,11 7,25 0,8 5,8 6,26

2 1 Землі громадського призначення 6,53 1,11 7,25 0,7 5,07 5,76

2 Землі житлової забудови 6,53 1,11 7,25 1 7,25 8,23

3 Землі комерційного використання 6,53 1,11 7,25 2,5 18,1 20,58

4 Землі рекреаційного призначення 6,53 1,11 7,25 0,5 3,62 4,12

5 Землі транспорту і зв’язку 6,53 1,11 7,25 0,8 5,8 6,26

3 1 Землі громадського призначення 6,53 1,11 7,25 0,7 5,07 5,70

2 Землі житлової забудови 6,53 1,11 7,25 1 7,25 8,14

3 Землі рекреаційного призначення 6,53 1,11 7,25 0,5 3,62 4,07

4 Землі транспорту і зв’язку 6,53 1,11 7,25 0,8 5,8 6,26

4 1 Землі житлової забудови 6,53 1,11 7,25 1 7,25 8,57

2 Землі транспорту і зв’язку 6,53 1,11 7,25 0,8 5,8 6,26

5 1 Землі громадського призначення 6,53 1,11 7,25 0,7 5,07 5,70

2 Землі житлової забудови 6,53 1,11 7,25 1 7,25 8,57

3 Землі транспорту і зв’язку 6,53 1,11 7,25 0,8 5,8 6,26

7 1 Землі рекреаційного призначення 6,53 1,11 7,25 0,5 3,62 3,03

11 1 Землі рекреаційного призначення 6,53 1,11 7,25 0,5 3,62 4,07

Друга
економіко-планувальна зона

6 1 Землі житлової забудови 6,53 0,85 5,55 1 5,55 4,89

8 1 Землі рекреаційного призначення 6,53 0,85 5,55 0,5 2,77 2,32

9 1 Землі житлової забудови 6,53 0,85 5,55 1 5,55 4,89

10 1 Землі житлової забудови 6,53 0,85 5,55 1 5,55 4,89

12 1 Землі рекреаційного призначення 6,53 0,85 5,55 0,5 2,77 3,12

4 ВИКОРИСТАННЯ ДАНИХ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

4.1 При купівлі — продажу земельних ділянок

Відповідно до указу Президента України „Про заходи щодо розвитку та
регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель
сільськогосподарського призначення” від 4 лютого 2000 р., розроблено
положення про порядок продажу земельних ділянок. Відповідно до цього
предметом продажу є земельна ділянка, або право її оренди з
установленими межами і правовим режимом використання.

Об’єктом купівлі-продажу є:

· земельні ділянки, або право їх оренди на яких знаходяться об’єкти
незавершеного будівництва, законсервовані об’єкти, що підлягають
приватизації згідно законодавства України;

· земельні ділянки, які вільні відзабудови та розміщені у межах
населених пунктів, а також земельні ділянки сільськогосподарського
призначення поза їх межами.

Продавцями земельних ділянок, або права їх оренди, є місцеві ради,
державні адміністрації, які здійснюють продаж через місцеві державні
органи земельних ресурсів. Продаж земельних ділянок, що є у комунальній
власності здійснюється за рішенням сільських, селищних, міських рад.

Продажу земельної ділянки, її визначення до переліку ділянок, які
готуються на продаж, здійснюється після погодження місця розташування
об’єкту, розміру ділянки та правового режиму її використання. Матеріали
погодження місце розташування земельної ділянки включають:

· акт вибору земельної ділянки;

· викопіювання із топографічного плану масштабу не дрібніше 1:2000 в
межах населених пунктів, 1:10000 поза їх межами з нанесеними розмірами,
формою та площею земельної ділянки, наявними комунікаціями;

· план земельної ділянки;

· письмові висновки управління земельних ресурсів, районного
відділу містобудування та архітектури, інспекції державного управління
екологічної безпеки, головного державного санітарного лікаря району,
землекористувача, із земель якого вилучається земельна ділянка у
випадках вилучення земель державної власності. У разі наявності
землевпорядної та містобудівної документаціїпо зонуванню земель
населених пунктів, акт вибору земельної ділянки не складається і
погодження проводиться тільки із землекористувачами і місцевими
державними органами земельних ресурсів.

При підготовці купівлі-продажу земельних ділянок проводиться визначення
ціни земельної ділянки та встановлюється технічний паспорт земельної
ділянки. Визначення оцінки земельної ділянки проводиться за експертною
грошовою оцінкою. Нормативними та інструктивними (методами) документами,
що регламентують порядок проведення експертної оцінки, у якості основних
визначені такі методи оцінки:

1.Метод зіставлення цін продажу подібних ділянок.

2.Метод, що враховує витрати на спорудження об’єктів нерухомого
майна.

3.Метод капіталізації чистого доходу, який ґрунтується на
капіталізації грошових коштів одержаних власником земельної ділянки.

4.Метод грошової оцінки земельної ділянки.

5.Узгодженнята інтенсифікація результатів визначення розміру
(діагнозу) вартості ділянки на основі співставлення різноманітних
результатів, утворених у процесі виконання процедур оцінювання
різноманітними методами.

Розробка технічного паспорта на земельні ділянки, які підлягають
продажу, проводиться за указом Президента України від 19 січня 1999 р. №
32 „Про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення”.
Технічний паспорт розробляється місцевими органами земельних ресурсів на
основі земельно кадастрових даних.

Технічний паспорт земельної ділянки включає:

· дані про місце розташування ділянки;

· кадастровий план земельної ділянки з описом суміжних землеволодінь та
землекористувань;

· правовий режим земельної ділянки;

· розмір земельної ділянки, склад земельних угідь, якісну характеристику
ґрунтів, інженерну інфраструктуру, шляхи сполучення;

· цільове призначення земельної ділянки і можливі зміни;

· обмеження на використання земельної ділянки;

· документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно,
що знаходиться на ділянці.

· експертну грошову оцінку земельної ділянки та передбачуваний
розмір земельного податку;

· технічну документацію із складання і видачу державних актів.

Для складання технічного паспорта, крім технічної інформації, з даних
державного земельного кадастру додатково можуть використовуватись
матеріали землевпорядної та містобудівної документації,
санітарно-гігієнічних, геоботанічних та інших обстежень.

Усі матеріали та інформація, які були використані при складанні
технічного паспорта (експертні висновки та розрахунки, план земельної
ділянки, з матеріалами узгодження меж, копії держакта, відомості
обмеження площ, каталоги координат товарних точок зовнішньої межі тощо)
формуються вокрему справу, яка зберігається в місцевому органі земельних
ресурсів.

4.2 При обґрунтуванні розміру земельного податку і орендної плати

Згідно із статтею 206 Земельного Кодексу України „Про плату за землю”
використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у
вигляді земельного податку або орендної плати.

Земельний податок — це обов’язковий платіж передбачений Законом України
„Про систему оподаткування”, який сплачується до бюджету власниками
землі та землекористувачами (крім орендарів, які сплачують орендну
плату), у терміни, встановлені законодавством.

Основна форма, яка поширена в Україні — це встановлення об’єктом
оподаткування ставок залежно від родючості ґрунтів та місця знаходження
ділянки. Ці показники інтегровано враховує величина земельної ділянки.

Базою для оподаткування є грошова оцінка земель. Основою запровадження
земельного податку для усіх землекористувачів України є нормативна
оцінка землі.

Ставка земельного податку для 1га земель сільськогосподарського
призначення встановлюється у відсотках від грошової оцінки відповідних
сільськогосподарських угідь і їхній розмір не залежить від розташування
у межах населених пунктів чи за їх межами.

У межах населених пунктів ставки земельного податку для 1м
встановлюється у відсотках від грошової оцінки земельних ділянок.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного
земельного кадастру, який включає дані реєстрації прав власності, права
користування землею і договір на оренду землі, обліку кількості та
якості земель, бонітування ґрунтів, зонування території населених
пунктів, економічної і грошової оцінки земель.

До земельно-кадастрової документації, яку використовують при нарахуванні
земельного податку чи орендної плати відносяться кадастрові плани і
карти; матеріали, які містять дані про межі
адміністративно-територіальних одиниць, земельних ділянок; правовий
режим земель, їхню кількість, якість, народногосподарську цінність і
продуктивність по власниках землі та землекористувачах.

Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або
комунальній власності централізується на спеціальних бюджетних рахунках,
розподіляється і використовується відповідно до Закону України „Про
плату за землю” і не може бути меншою за розмір земельного податку, що
встановлюється законом.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і
комунальній власності, справляється виключно в грошовій формі.

Орендатор земельної ділянки має право приступати до використання
земельної ділянки після державної реєстрації договорів оренди.

Ставки земельного податку визначаються виходячи із середніх ставок,
установлених у Законі України „Про плату за землю”.

Для визначення ставки земельного податку за вихідний показник береться
диференціальний (рентний дохід), який створюється в сільському
господарстві при використанні земель середньої та кращої якості з
урахуванням їх місцезнаходження, а в межах населених пунктів і інших
галузях народного господарства — при використанні земель різного
історико-культурного значення з урахуванням їх місцезнаходження. На
землі сільськогосподарського призначення ставки земельного податку за
групами ґрунтів визначаються по видах сільськогосподарських культур
(угідь).

Ставки земельного податку за землі у межах населених пунктів
визначаються у розрізі зон економічної оцінки території. У межах кожної
зони ставки податку встановлюються з урахуванням функціонального
призначення цих зон, історико-культурного значення території,
місцезнаходження земельних ділянок відносно громадських центрів
обслуговування, зупинок транспорту, інженерних мереж тощо. Для
обчислення суми податку на ділянки сільськогосподарських угідь,
застосовуються ставки визначені за групами ґрунтів, а за відсутності
матеріалів ґрунтового обстеження середні ставки податку за
сільськогосподарські угіддя, які до них прилягають. За землі під
виробничими спорудами сільськогосподарських підприємств загальний
податок справляється за середньою ставкою податку за групами ґрунтів
сільськогосподарських угідь цього підприємства. Ставка податку з одного
гектара ріллі сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках від
їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей, пасовищ —
0,1; для багаторічних насаджень — 0,03.

При платі за землі населених пунктів: ставки земельного податку з
земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного
відсотка від їх грошової оцінки. Якщо грошову оцінку земельних ділянок
не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюють в таких
розмірах: в населених пунктах з чисельністю населення до 0,2 тисячі
чоловік середня ставка податку становить 1,5 копійок за 1 м2; від 0,2 до
1 — 2,1; від 1 до 3 — 2,7; від 3 до 10 — 3,0; від 10 до 20 — 4,8; від 20
до 50 — 7,5; від 50 до 100 — 9,0; від 100 до 250 — 10,5; від 250 до
500-12,0; від 500 до 1000 -15,0; від 1000 і більше — 21,0.

Ставки земельного податку по земельних ділянках (за винятком с/г угідь)
диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради,
виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та
місцезнаходження земельної ділянки.

Податок за земельні ділянки надані для потреб підприємств промисловості,
транспорту, зв’язку чи іншого призначення справляється в розрахунку 5%
від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок за земельні
ділянки, надані для залізничного транспорту, збройних сил України та
інших військових формувань створених відповідно до законодавства України
справляється у розмірі 0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі
області, крім земель військових підприємств.

Податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях
природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного
призначення справляється у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки
одиниці площі ріллі по області.

Податок за земельні ділянки, наданих на землях лісового фонду, за
винятком земель справляється як складова плата за використання лісових
ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду
і зайняті виробничими, культурно-побутовими жилими будинками та
господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3
відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду справляється
у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по
області.

4.3 Консервація малопродуктивних угідь

Технічна документація щодо вилучення з активного сільськогосподарського
використання і консервації сільськогосподарських угідь з деградованими і
малородючими грунтами ( далі — Документація ) розроблена відповідно до
Земельного , Водного та Лісового кодексів України , Закону України » Про
охорону навколишнього природного середовища » , постанови Верховної Ради
України «Про основні напрямки державної політики України у галузі
охорони довкілля , використання природних ресурсів та збереження
екологічної безпеки » від 5 березня 1998 року № 188/98 — ВР, Указу
Президента України «Про основні напрямки розвитку агропромислового
комплексу України » від 29 квітня 1998 року № 389/98 та » Положення про
моніторинг земель «, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 20 серпня 1993 року № 661.

Інформаційною базою для проведення робіт є технічний звіт по коректуваню
матеріалів крупномасштабного обстеження грунтів колгоспу Перше Травня
1985 р., топокарти масштабу 1:10000, технічна документація
характеристики земельних угідь по схилах місцевості колгоспу Перше
Травня 1988 р., проект роздержавлення земель селянської спілки
«Підліснянська» 1995 р., матеріали грошової оцінки селянської спілки
«Підліснянська» 1997 р. та земельно-облікова звітність.

Матеріали щодо консервації земель розробляються з метою визначення
напрямків найбільш ефективного і екологічно безпечного використання
деградованих і малородючих грунтів, подальша експлуатація яких
економічно не доцільна і економічно шкідлива і складовою частиною
технічної документації поділу території земельних ділянок (полів) на
земельні частки (паї) та видачі державних актів на право приватної
власності на землю.

4.3.1 Стисла характеристика геоморфологічних та ґрунтових умов

Підліснянська сільська рада знаходиться в природному районі
Придністровського Опілля, яке входить до складу Ростоцько-Опільської
природно-географічної області. В цілому рельєф складний і відзначається
значною розчленованістю.

В геологічному відношенні названа природно-географічна область
відповідає зоні Галицько-Волинської западини, смузі її переходу в
Передкарпатський прогин.

Складна геологічна будова території обумовила виникнення різноманітних
форм рельєфу ерозійно-тектонічного походження.

На описуваній території поширений крупногорбистий рельєф. Горби околиць
с.Підлісне належить до довгого пасма горбів, що простягаються з
північного заходу на південний схід, утворюючи дуже виразну височину на
півдні.

В загальному рельєф території господарства являє собою підвищену
широкохвилясту місцевість з вузькими вододілами, балками та ярами.

Вся територія господарства розчленована притоками р. Горожанка в
результаті чого вона і дістала свій крупногорбистий характер. Схили
горбів переважно покаті, спадисті, а інколи і стрімкі, а тому грунти тут
в різній мірі еродовані. Гребені горбів вузькі-ерозійно небезпечні.

Одним із важливих факторів ґрунтоутворення є породи, на яких
сформувались грунти механічний та хімічний склад цих порід зумовлює
фізичні та фізико-хімічні властивості грунтів.

Найбільш поширеними породами на території сільської ради є четвертинні
відклади -оглеєні лесовидні суглинки, алювіально-делювіальні відклади.

Переважна більшість грунтів сформувалась на оглеєних лесовидних
суглинках. Оглеєння їх повязане з близьким заляганням ґрунтових вод та
надмірним сезонним перезволоженням. В звязку з чим в грунтах оглеєні
грунтоутвірна порода і нижній перехідний горизонт. На процес оглеєння
вказує наявність залізо-марганцевих бобовин, іржавих плям та сизуватий
відтінок.

4.3.2 Моніторинг сільськогосподарських угідь

В камеральних умовах проведено аналіз ґрунтових та
планово-картографічних матеріалів території сільської ради. Про
аналізовано грунтові карти, на яких показані межі агровиробничих груп
грунтів та їх шифри. На топографічних картах визначена крутизна схилів
земельних ділянок.

Базуючись на цих даних виділені ділянки сільськогосподарських угідь з
деградованими і малородючими грунтами.

Після аналізу існуючої ситуації на основі вивчення
ґрунтових і картографічних матеріалів, проведено польове обстеження
території земель Підліснянської сільської ради. На місцевості уточнено
ступінь змитості грунтів, який під впливом використання підвищується на
середньо змитих та сильно змитих грунтах на 30% . Уточнено і перенесено
на грунтові карти ареали їх розміщення.

Польове обстеження проводилось районною комісією, створеною
райдержадміністрацією.

Згідно камеральних вирахувань площі сільськогосподарських угідь з
деградованими і малородючими грунтами займають 110,18 га, в тому числі
еродовані -85,24 га , заболоченні -3,66 га, фізична деградація -14,46
га, перезволоження — 6,82га.

Площі деградованих і малородючих грунтів сільськогосподарських угідь по
агровиробничих групах грунтів показані в таблиці 4.3.2.1.

Таблиця 4.3.2.1.

Площі деградованих і малородючих грунтів сільськогосподарських угідь

Види деградації

Агровиробничі групи грунтів Пло-

ща, га

Шифр Назва

Змитість 37д Сірі опідзолені глейові
слабозмиті середньосуглинкові грунти 64,89

38д Сірі опідзолені глейові опідзолені середньозмиті середньосуглинкові
грунти 1,59

49д Темно-сірі опідзолені глейові слабозмиті
середньосуглинкові грунти 16,6

50д Темно-сірі опідзолені глейові середньозмиті
середньосуглинкові грунти 2,16

Перезволо-ження 46д Темно-сірі опідзолені глейові
середньосуглинкові грунти 6,82

Фізична деградація 208д Сірі опідзолені та темно-сірі опідзолені
глейові намиті середньосуглинкові грунти 14,46

Заболочення 141 Лучно-болотні неосушені середньосуглинкові грунти 3,66

Всього

110,1 8

В залежності від виду деградації Документацією передбачено перевести з
ріллі 74,43 га земель в пасовища, що паюються; ріллю площею — 11,03 га
перевести в пасовища загального користування; ріллю площею — 2,53 га
перевести в присадибні землі; ріллю площею — 1,0 га перевести в
чагарники;пасовища загального користування площею — 4,25 га перевести в
ріллю, що паюється; пасовища площею — 4,19 га перевести в пасовища
загального користування; покращені пасовища площею -1,74 га перевести в
ріллю, що паюється, сінокоси площею — 2,7 га перевести в сінокоси
загального користування; пасовища площею — 3,93 га перевести в
чагарники, пасовища загального користування площею — 4,38 га перевести в
пасовища, що паюються.

Землі із слабо середньо та сильно змитими грунтами площею 85,24 га
вилучити із орних земель слід залужити і використовувати як пасовища.

Землі, які поверхнево замулюються і підтоплюються, розміщені в понижених
елементах рельєфу площею 21,28 га ренатуралізувати в пасовища та землі
загального користування. Заболочені землі площею 3,66 га, які
залягають на понижених елементах рельєфу трансформувати в
пасовища для відновлення природним шляхом властивих їм екосистем.

Таблиця 4.3.2.2.

Зведена таблиця по видах деградації.

Види деградаціїї Загаль-

на площа

га Напрямки консервації та трансформації

3 ріллі в пасови- ща що

паюють- ся 3 ріллі

та пасов.

в пас.заг корист. 3 ріллі

та пасов. в чагарни

ки 3

пасов.

в ріллю 3

ріллі

в приса- дибні землі 3

пасо.заг корист. в ріллю

та пасови

ща 3

сінокосів в

сінокоси заг

корист.

1. Змитість 85,24 61,66 9,94 3,73 1,74

8,17

2. Фізична деградація 14,46 8,48 3,62 1,2

0,46 0,7

З.Перезво-ложення 6,82 4,29

2,53

1

4. Заболоне ння 3,66

1,66

2,0

Всього 110,18 74,43 15,22 4,93 1,74 2,53 8,63 2,7

План-схема малопродуктивних і деградованих земель Підліснянської
сільської ради нведені в додатку К.

4.3.3 Компенсація витрат

При проведенні консервації сільськогосподарських угідь з деградованмми і
малородючими грунтами ці землі не вилучаються із власності і
користування сільськогосподарського підприємства. Втрати
сільськогосподарського виробництва спричинені вилученням з активного
використання сільськогосподарських угідь з деградованими і малородючими
грунтами не визначаються. Можлива компенсація витрат понесених
сільськогосподарським підприємством на проведення залуження ріллі з
деградованими та малопродуктивними грунтами за рахунок місцевого бюджету
з коштів, які надійшли в рахунок плати за землю на підставі
представлених в установленому порядку підтверджуючих документів.

4.3.4 Обмеження прав власності на землю використання земельних
ділянок

На земельних ділянках внаслідок проведення консервації
сільськогосподарських угідь з деградованими і малородючими грунтами,
застосовуються правові, агротехнічені та спеціальні обмеження.

Правові — на земельних ділянках, які вилучаються з ріллі і залужені,
тимчасово забороняється надання у приватну власність земельних часток
(паїв) до утворення природного травостою пасовищ (закінчення
технологічного сільськогосподарського циклу).

Агротехнічні — на земельних ділянках, які вилучені з ріллі і залужені
проводити тільки поліпшення травостою:

на схилових змитих землях випасання худоби повинно бути нормоване, в
зв’язку, з тим, що слаба на цих грунтах дернина не витримує
навантаження, руйнується, що призводить до деградації грунту всієї
екосистеми,

перезволожені мінеральні грунти не слід використовувати навесні для
випасання худоби (коли грунт насичений вологою) бо це призводить
до виникнення»скотобійних» купин.

Спеціальні — на заплавах сільськогосподарських угіддь в межах
водоохоронних зон прибережних смугах діють обмеження, передбачені
ст-ст.7,89 Водного кодексу України.

5 ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ РОБІТ

5.1 Загальні питання організації робіт

Для написання цього розділу мною використовувався кошторис на виконання
робіт по грошовій оцінці земель населеного пункту с.Підлісне, виконаний
Тернопільським філіалом інституту землеустрою.

Роботи по грошовій оцінці с.Підлісне Монастириського району виконувались
Тернопільським філіалом інституту землеустрою на замовлення обласного
управління земельних ресурсів 22 березня 2000 року.

Найменування організації — виконавця: Тернопільський філіал інституту
землеустрою.

Найменування організації — замовника: Обласне управління земельних
ресурсів.

Технік інституту землеустрою, який прибув на територію Підліснянської
сільської ради на час виконання робіт був забезпечений спецодягом,
проживанням в гуртожитку та харчуванням в їдальні.

Для обстеження території сільської ради технік був забезпечений
транспортом агрофірми, використовував матеріали інвентаризації
населеного пункту, проект формування території і встановлення меж
Підліснянської сільської ради та населеного пункту с.Підлісне, матеріали
ґрунтових обстежень земель, матеріали економічної оцінки земель та
бонітування ґрунтів, земельно-облікові матеріали, генеральний план
забудови с.Підлісне, статистичні та нормативні дані про витрати та
облаштування території населеного пункту.

Вимогою Замовника щодо виконання поставлених перед Виконавцем завдань
було виготовлення технічної документації з грошової оцінки земель
населеного пункту с. Підлісне Монастириського району .

5.2 Розробка технологічної схеми для виконання робіт

При розробці даної роботи було дотримано наступну технологічну схему
робіт:

— кадастрове зонування;

— кадастрові зйомки;

— бонітування ґрунтів;

— економічна оцінка земель;

— грошова оцінка земельних ділянок;

— державна реєстрація земельних ділянок;

— облік кількості та якості земель.

5.3 Складання кошторису

Перед початком виконання даного виду робіт між Замовником та Виконавцем
було укладено договір та кошторис на проектні (пошукові) роботи, що
нижче наведений.

В зв’язку із відсутністю розцінок на даний вид робіт кошторис на
виконання робіт по грошовій оцінці с.Підлісне Монастириського району
виконано по усередненій структурі витрат організації (таблиця 5.3.1).

Вартість робіт визначена за формою „З-П” відповідно до „Правил
визначення вартості проектно — вишукувальних робіт”, (ДБН Д 1.1.-7-2000
і доповнення №1) в слідуючому порядку.

Таблиця 5.3.1.

Визначення усередненої структуру витрат організації

№п.п. Елементи витрат Усереднена структура коштористої вартості робіт,
в %

1 Основна та додаткова заробітня плата 41.0

2 Відрахування на соціальні заходи 15.85

3 Матеріали на виконання робіт 4.34

4 Інші прямі витрати 5.84

5 Загально виробничі витрати 8.96

6 Всього собівартість 75.99

7 Прибуток 6.19

8 Відрядження виробничого персоналу 1.24

9 Адміністративні витрати 16.58

10 Всього 100

11 ПДВ 20

12 Вартість роботи 120

З даної таблиці видно, що основна та додаткова заробітня плата складає
41% від кошторисної вартості виконаних робіт організацією.

Оскільки, весь комплекс робіт по грошовій оцінці земель населеного
пункту с.Підлісне виконувався два місяці в період з 22 березня по 22
травня 2000 року, тому кошторисна вартість виконаних робіт становить:

(3000*100)/41 = 7317,07 грн.

В тому числі по елементах витрат:

1 Основна та додаткова заробітня плата 3000 ,00

2 Відрахування на соціальні заходи 1159,75

3 Матеріали на виконання робіт 317,56

4 Інші прямі витрати 427,32

5 Загально виробничі витрати 655,61

6 Всього собівартість 5560,24

7 Прибуток 452,93

8 Відрядження виробничого персоналу 90,73

9 Адміністративні витрати 1213,17

10 Всього 7317,07

11 ПДВ 1463,41

12 Вартість роботи 8780,48

З даної таблиці випливає, що загальна вартість робіт по грошовій оцінці
земель населеного пункту с.Підлісне становить 8780,48 грн.

6 ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Серед найважливіших проблем сьогодення особливе місце посідає проблема
економного використання, збереження і відтворення природних ресурсів.
Для сільського господарства важливе значення має охорона земель, як
головного засобу виробництва. Охорона земель включає систему правових,
організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх
раціональне використання, запобігання необґрунтованому вилученню земель
з сільськогосподарського обігу, захист від шкідників, антропогенних
впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів,
продуктивності земель лісового фонду, забезпечення рекреаційного та
історико-культурного значення. Згідно Земельного кодексу України охорона
земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь, як до
складних природних утворень (екосистем) з урахуванням цілей і характеру
їх використання, зональних і регіональних особливостей.

Система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний,
ресурсозберігаючий, відтворювальний характер і передбачати збереження
ґрунтів, обмеження негативного впливу на них, а також на рослинний і
тваринний світ, геологічні породи, водні джерела та інші компоненти
навколишнього середовища.

Власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, повинні
здійснюють раціональну організацію території, зберігати і підвищувати
родючість ґрунтів, а також поліпшувати корисних властивостей землі,
захищати земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення,
заболочення, вторинного засолення, висушування, ущільнення; забруднення
відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та інших
видів руйнування; захищати від заростання сільськогосподарських угідь
дерново-чагарниковими насадженнями і дрібноліссями, інших процесів від
погіршення культуртехнічного стану земель, рекультивацію порушених
земель, заходи щодо підвищення їх родючості та поліпшення інших корисних
властивостей землі; знімання, складування, збереження родючого шару
ґрунту при проведенні робіт, пов’язаних з порушенням земель, тимчасова
консервація деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими
засобами неможливо відродити родючість ґрунтів.

Щоб одержати високі врожаї сільськогосподарських культур, потрібно
досягати високих рівнів інтенсифікації — взаємодії засобів виробництва з
природним середовищем. Взаємодія пов’язана з злочинними змінами у
суспільстві. Окремі з них мають різкі негативні наслідки. Зокрема,
відбувається забруднення води, повітря і ґрунту. Отже, село, поле, котрі
вважались базисом чистоти і здоров’я стали джерелом забруднення.

Небезпечним фактором порушення екологічної рівноваги є агрохімічна
деградація ґрунту. Надмірна наявність отрутохімікатів та гербіцидів
пригнічує його біологічну активність, діяльність дощових черв’яків, що
визначають ґрунто та структуроутворення. При значній кількості нітратів
проходить надлишкова мінералізація гумусу, руйнується структура ґрунту і
його властивості. Фактором ризику є застосування сучасної важкої
техніки, яка переущільнює не тільки ґрунти, а й підґрунтя. Для стійкого
функціонування агроекосистеми синтез і розклад органічної речовини
повинні бути в рівновазі або з переважанням нагромаджувальних процесів.
Важкогумусні ґрунти краще протидіють хімічній інтенсифікації,
агрофізичній деградації. Тому потрібно вносити органічні добрива,
розширювати посіви багаторічних трав, поукісних та сидеральних трав,
культур, землювання змитих ґрунтів.

Фактори такого ризику усуваються при переході на біологічне
землеробство. Але при цьому врожайність зменшується на третину, затрати
робочої сили на одиницю продукції збільшується у 2-3 рази, що приводить
до подорожчання продуктів харчування.

При обробітку схилових орних земель потрібно використовувати
ґрунтозахисне землеробство, що включає в себе агротехнічні,
меліоративні, гідротехнічні заходи по ефективному використанню земель,
підвищенню їх родючості та охороні природного ландшафту в цілому.

Так, агротехнічними заходами рекомендується просапні культури (овочеві,
картопля, кукурудза, тощо) висаджувати на землях першої технологічної
групи з крутизною схилів до 3о із незмитими та слабозмитими ґрунтами. На
схилових землях крутизною більше 3о переважно із середньозмитими
ґрунтами пропонується вирощування культур суцільного посіву.

На полях, розміщених на схилах більше 2о обробіток ґрунту добре
здійснювати впоперек схилу з грунтопоглибленням, щілюванням. Поглиблення
орного шару ґрунту проводиться під час оранки на зяб за допомогою
спеціальних пристроїв до плуга. Щілювання проводиться впоперек схилу
строго в напрямку горизонталей.

При використанні багаторічних трав на схилових землях щілювання
необхідно проводити один раз у два роки.

Підвищення родючості ґрунтів значною мірою зумовлюється внесенням
добрив, пестицидів, застосування отрутохімікатів, в результаті чого
забруднюються річки, ставки, тощо.

Все це вимагає перш за все застосування в господарстві органічного
землеробства, нормативного внесення міндобрив, освоєння ґрунтозахисних
систем обробітку земель.

В межах прибережних смуг забороняється регулярна оранка земель,
застосування отрутохімікатів, випасання худоби і будівництво літніх
таборів для худоби, стоянок і миття автотранспортних засобів,
влаштування сміттєзвалищ. Для перезалуження, оранку і обробіток ґрунту
проводити не ближче 3-х метрів від бровки русла.

На території водоохоронних зон і прибережних смуг поліпшувати захисні і
водоохоронні функції трав’яної і дерново-чагарникової рослинності,
широко застосовувати біологічні методи боротьби із шкідниками і
хворобами рослин. Не допускати проникнення стічних забруднених вод з
виробничих центрів і господарських дворів в русла канав і водоймища.

7 ОХОРОНА ПРАЦІ

Охорона праці – це система законодавчих актів, соціально —
економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувальньно-
профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і
працездатності людини в процесі праці.

Під охороною праці розуміють правовий інститут права про працю,
об’єднуючий норми, безпосередньо напрямлені на забезпечення умов праці,
безпечних для життя і здоров’я працівників. Він вклучає наступні групи
норм

правила по техніці безпеки та виробничій санітарії;

спеціальні норми охорони праці осіб, які працюють в тяжких, шкідливих та
небезпечних виробничих умовах;

норми по охороні праці жінок, неповнолітніх та осіб з пониженою
працездатністю;

норми, які регулюють діяльність органів державного нагляду та
суспільного контролю, а також тих, які встановлюють відповідальність за
порушення законодавства про охорону праці;

норми, які регулюють планування та організацію роботи по охороні праці.

Під час роботи на працюючих впливають різні шкідливі фактори
виробничого середовища. Шкідливі фактори за її характером свого впливу
поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних факторів належать пераметри повітря в приміщенні
(температура, вологість, швидкість руху повітря), вібрація, шум,
нетоксичний пил, пара, різні види випромінювань, освітленість.

До хімічних факторів відносяться токсичні пил, пари і газ.

До біологічних факторів відносяться вплив мікроорганізмів та бактерій
рослин та тварин (під час переробки натуральних волокон, шкіри, хутра).

До психофізіологічних факторів відносяться фізичні та нервово- психічні
перевантаження, які пов’язані з тяжкою, монотонною працею.

Кожен з цих факторів впливає на організм людини, викликає у ньому
функціональні зміни, професійні захворювання або отруєння.

Висока продуктивність праці топографо-геодезичних робіт повинна бути
забезпечена комплексною безпечною діяльністю, наявністю механізованого
транспорту, безперебійним постачанням матеріалів, спецодягом,
харчуванням. На початку безпечна техніка і технологи передбачаються у
технічних проектах, які уточняються при обговоренні і захисті.

Пізніше на основі технічних проектів перед початком польових робіт
складаються робочі проекти безпечної організації польових робіт в
конкретних умовах місцевості з урахування фізико-географічних і
економічних особливостей району робіт. Враховуючи дані повідомлення,
начальники партії при участі бригадирів складають робочий проект
геологічних ходів і загальну схему маршрутів руху бригад.

При проектуванні безпечних маршрутів в першу чергу забезпечують
можливість якісного виконання геодезичних вимірювальних робіт,
намагаються зменшити протяжність ходу і замінити небезпечні ділянки
шляху (труднопрохідні) більш безпечними. З цією метою межі ділянок
окремих бригад намічають по берегах рік, а не по рамках трапеції. В
місцях підходу до бази розміщених по одну сторону ріки, для частих
переходів на другу сторону, проектують будівництво мостів або обладнання
постійних човникових переправ.

Групові схеми безпечних маршрутів руху бригад складають на район дії
трьох або чотирьох бригад і на район дії однієї або двох партій. Після
цього, об’єднують ці схеми укладають карти маршрутів на зону дії всієї
експедиції. Така карта використовується керівництвом експедиції для
служб безпеки і організації робіт партій і бригад. Вона уточнюється і
змінюється в залежності від зміни видів робіт, засобів транспорту і
інше. На схемах маршрутів, крім мінімальної географічної основи, більш
наочно наносять: шляхи руху бригад, місця і дати стоянок бригад, місце
радіозв’язку і місце зустрічі бригад з начальником партії розміщенням
продовольчих точок, без партії і штабу експедиції. Робочі проекти
організації робіт і схеми руху бригад затверджуються начальником або
головним інженером експедиції, і після цього вони стають засобом
оперативного планування диспетчеризацією і управління експедиції і
партії.

Трудове законодавство зобов’язує підприємства забезпечувати безпечні
умови праці всім працівникам, тому в період підготовки до польових робіт
керівникові експедиції і партії проводять заходи, що забезпечують
профілактику захворювання і травматизму.

Перш за все виникає проблема підбору кадрів, яким не протипоказано
виконання робіт, передбачених планом у даних географічних умовах. З цією
метою проводяться обов’язкові медичні обстеження усіх працюючих. При
цьому в направленні, на медогляд указується прохання дати закінчення про
можливість даного працівники в експедиційних умовах, з пішими
переходами, з нічлігом у палатках, в певних географічних умовах на
роботі зв’язаній з підніманням на високі споруди, дерева і інше.

Велику допомогу в роботі експедиції і партії при нещасних випадках
надають місцеві мешканці і місцеві органи влади. Тому керівники
експедиції і партії при першому знайомстві з районом робіт повинні
ознайомити про роботу і районну адміністрацію, міліцію господарства, на
території яких будуть проводитись топографо-геодезичні роботи.

Перед виїздом на роботу проводиться обов’язкове навчання і інструктаж
польових робітників. Вступний інструктаж обов’язковий для нових
робітників і студентів-практикантів. Після призначення їх на конкретну
роботу здійснюється інструктаж на робочому місці, з практичним навчанням
безпечних умов і методів праці. Крім роботи, кожний навчається
організації безпечних переходів, переїздів, переправ, орієнтації на
місцевості, наданню першої долікарської допомоги потерпілим. Працівники,
прийняті на роботу на механізмах, або на роботи підвищеної небезпеки,
яка вимагає технічної підготовки спочатку проходять спеціальне навчання,
потім практична робота на місцевості, в полі, морі і в горах. Після
перевірених випробувань вони одержують посвідчення на право виконання
робіт. Для навчання і інструктажу на базі повинен бути кабінет по
техніці безпеки, забезпечений літературою, плакатами, наочними
посібниками і засобами техніки безпеки.

При проведенні робіт в районах, що мають вогнища інфекційних
захворювань, проводиться інструктаж по мірах захисту від цих
захворювань, вивченням норм і форми застосування репелентів. У всіх
експедиціях до початку робіт необхідно повторити вивчення засобів і
методів надання першої долікарської медичної допомоги потерпілим.

Значення транспорту на всіх видах геодезичних робіт важко переоцінити.
Виконання всіх польових геодезичних робіт по тріангуляції,
полігонометрії, нівелюванню і зйомках зв’язані з постійними переїздами з
пункту в пункт. Більш того різні транспортні засоби: автомобілі, літаки,
пароплави — приймають участь в процесі геодезичних робіт, як знаряддя
праці. Переїзди і переходи при геодезичних роботах складають особливу
категорію норми часу і в різних видах робіт, в різних географічних
умовах вони складають від 30 до 40 % норми часу. Тому видно і травматизм
при переїздах на топографо-геодезичних роботах складає від 20 до 30% від
усіх нещасних випадків. Ця обставина заставляє звернути увагу на
організацію і упорядкування переїздів, дисципліну і режим переїздів,
надійну механізацію засобів пересування, підвищення відповідальності і
якості транспортних робіт, скорочення водних переправ і виховання
дисципліни у водіїв.

Вимоги безпеки:

1. Відповідність наявних транспортних засобів процесу робіт, якості
доріг, мостів, умовам перехідності.

2. Відповідність погодних умов для польоту, плавання, переходу,
переправи.

3. Технічна справність і придатність транспортних засобів.

4. Наявність кваліфікованих і дисциплінованих водіїв і контроль за
станом їх здоров’я.

5. Наявність комплекту слюсарних інструментів, запасних частин і
матеріалів для дорожнього руху.

6. Забезпечення продуктами харчування, пальними і змащувальними
матеріалами.

7. Наявність протиаварійних і рятувальних засобів.

8. Наявність засобів зв’язку (радіозв’язку) з базою партії (експедиції)
в будь-якій точці пункту.

9. Правильна укладка і розміщення вантажу, без перевищення маси і
габаритів.

10. Зручне рівномірне розміщення сидячих місць для пасажирів.

11. Дотримання правил руху, плавання, польотів.

12. Наявність точних повідомлень про шляхи переміщення і уміння
орієнтуватись на шляху руху.

Крім загальних правил безпеки потрібно знати безпечні умови, що
відносяться тільки до автомобільного транспорту. Кожна автомашина має
пройти технічний огляд (ТО-І) (ТО-2) на основі якого видасться довідка
про технічну справність автомашини.

Кожна автомашина закріплюється за певним водієм, який відповідає за
техніку безпеки при переїздах на автомобілях людей і при транспортуванні
вантажів. До управління автомобілями, що виїжджають у важкі рейси
польових геодезичних робіт, призначаються водії 1 або 2 класу, або
досвідчені водії 3 класу із стажем роботи не менше трьох років, які
пройшли спеціальну підготовку і перевірку стану здоров’я .

Перед виїздом у рейс керівник геодезичних робіт видає водію технічний
опис з зазначенням завдання і путівку, а водій виконує попередню
перевірку автомобіля: роботу двигуна, заправку пальним, стан гальм,
запалювання, рульове керування, освітлення, сигналізацію, відсутність
витікання бензини і масла.

Вантажні автомобілі, призначені для перевезення людей, повинні бути
обладнані надійно закріпленими лавками, драбинками для посадки і висадки
пасажирів, твердим металічним каркасом, надійно закритим тентом. Лавки
вздовж бортів розміщені на ЗО см нижче верхнього краю борта. Па такому
автомобілі вантажопідіймальністю 1.5-2.0 т, дозволяється перевозити не
більше 16 чоловік, на автомобілях вантажопідіймальністю 2.5-3.0 т.,не
більше 20 чоловік, на автомобілі 3.5 — 4.0т., не більше 24 чоловік, на
автомобілі вантажопідіймальністю 5 тон, не більше 30 чоловік. При
переїзді бригад експедиції з геодезичними приладами в кузові автомашини
не повинно бути більше 10 чоловік, які забезпечені сидячими місцями. В
нічний час перевезення людей заборонено. Швидкість руху на дорогах з
твердим покриттям не більше 50 км/год., по ґрунтових дорогах не більше
30 км/год., в степу без доріг не більше 10 км/год.

Під час руху водій повинен слідкувати за дотримання правил техніки
безпеки усіма пасажирами. Разом з людьми в тій же автомашині не можна
перевозити пальне і змащувальні матеріали, важкі бочки, бетонні
моноліти, труби, троси. При переїзді мостів необхідно скрупульозно
оглянути необхідність мостів у справності і вантажу піднімання.

При обробці матеріалів в камеральних умовах потрібно дотримуватися
правил безпеки при роботі з ПЕОМ. Основним обладнанням ПЕОМ є дисплей,
клавіатура, принтер, робочий стіл, стілець.

При розташуванні елементів робочого місця слід приймати до уваги:

робочу позу оператор ПЕОМ;

простір для розміщення оператора;

можливість огляду елементів робочого місця;

можливість огляду простору за межами робочого місця;

можливість здійснення записів, розміщення документації та інших
матеріалів, що використовуються оператором.

Взаємне розміщення елементів робочого місця не повинно перешкоджати
здійсненню всіх необхідних рухів і пересувань для експлуатації ПЕОМ;
сприяти оптимальному режиму праці та відпочинку, зменшеню стомлення
оператора.

ВИСНОВОК

При розробці даної дипломної роботи проведено аналіз існуючого
використання земель на території Підліснянської сільської ради
Монастириського району Тернопільської області за даними земельного
кадастру про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і
землекористувачів, за категоріями земель, про якісну характеристику,
народногосподарську цінність земель. Робота складається із семи
розділів.

В перший розділ включено загальні відомості з використаних джерел
необхідної для складання дипломної роботи літератури.

В другому розділі подано фізико-географічний опис Підліснянської
сільської ради та аналіз земель, які закріплені за цією територією. З
даного розділу бачимо, що земельний фонд по сільській раді становить
1371 га, в тому числі сільськогосподарських угідь 1103,65 га, з них
ріллі – 873,67 га.

На землях сільськогосподарського призначення переважають сірі
опідзолені слабозмиті середньосуглинкові ґрунти та темно-сірі опідзолені
слабозмиті середньосуглинкові ґрунти на лесовидних суглинках (37д та
49д).

Державний земельний кадастр (третій розділ роботи) включає такі складові
частини:

1) кадастрове зонування;

2) кадастрові зйомки ;

3) бонітування ґрунтів;

4) економічну оцінку земель;

5) грошову оцінку земель;

6) державну реєстрацію земельних ділянок;

7) облік кількості та якості земель.

Кадастрове зонування включає встановлення: місця розташування обмежень
щодо використання земель; меж кадастрових зон та кварталів; меж
оціночних районів та зон; кадастрових номерів.

Кадастрова зйомка — це комплекс робіт, виконуваних для визначення та
відновлення меж земельних ділянок.

Важливе значення мають дані бонітування ґрунтів — порівняльної оцінки
якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають
сталий характер та суттєво впливають на урожайність
сільськогосподарських культур. Бонітування ґрунтів проводиться за
100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюється ґрунт з кращими
властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність.

Економічна оцінка земель — це оцінка землі як природного ресурсу і
засобу виробництва за показниками, що характеризують продуктивність
земель, ефективність їх використання та прибутковість з одиниці площі
Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для
порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної
оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки
сільськогосподарського цільового призначення.

Одночасно з посиленням ролі даних державного земельного кадастру значно
зросла роль грошової оцінки земельних ділянок. Залежно від призначення
та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути
нормативною та експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок
використовується для визначення розміру земельного податку, втрат
сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, економічного
стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні
цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка
земель сільськогосподарського призначення с. Підлісне становить: ріллі —
2615,25 грн., багаторічних насаджень – 2330,62 грн., пасовища – 1980,0
грн.

Значення даних державної реєстрації земельних ділянок особливо зростає
тепер, із здійсненням земельно-правових угод. Це дуже важливо для
забудованих земель, коли разом з купівлею-продажем об’єктів нерухомості
продається-купується право власності на земельні ділянки. Державна
реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру
земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

— Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю
та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із
зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок ;

— Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну
земельну ділянку за площею та складом угідь.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні
угіддя за природними та набутими властивостями, що впливають на їх
родючість, за ступенем забруднення ґрунтів.

Використання даних державного земельного кадастру при купівлі — продажу
земельних ділянок, при обґрунтуванні розміру земельного податку і
орендної плати та консервація малопродуктивних угідь подані у четвертому
розділі дипломної роботи .

Кошторис по нарахуванню заробітної плати на виконання робіт по
складанню технічної документації з грошової оцінки земель населеного
пункту с. Підлісне Монастириського району подано в п’ятому розділі
дипломної роботи.

У дипломній роботі приділяється увага охороні навколишнього середовища
(розділ 6) та охороні праці (розділ 7). Приведено сучасний екологічний
стан основних природних ресурсів: земельних, водних, атмосферного
повітря та заходи по підвищенню родючості ґрунтів.

Використавши знання, отримані в процесі вивчення основ наукової
організації праці, описано організацію безпечних умов праці у польових
роботах, загальні вимоги безпечного пересування на всіх видах
транспорту.

Отже, в даній дипломній роботі охоплено весь комплекс робіт, необхідних
для ведення державного земельного кадастру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович М.Ф. Картографічне забезпечення земельної реформи. / Зб.
наук. праць ЛДАУ, Львів.- 1996.- С.114-115.

2. Гнаткович Д.І., Возняк Р.П., Гулько Р.Й., Ступень М.Г.
Науково-методичні положення оцінки земель України у світових цінах.
Львів.-1995.-68с.

3.Гнаткович Д.И. Методические рекомендації по применению данных
земельного кадастра при организации системи севооборотов
сельскохозяйственньїх предприятий, — Львов, 1986.

4. Гнаткович Д.І. Земельна реформа в Україні. (Сучасний стан і
перспективи). — Львів. 1993. — С.36.

5. Гнаткович Д.І., Ступень М.Г., Гулько Р.И. Проблемні аспекти
приватизації земель в умовах різних форм господарювання. /Вісник ЛДАУ.
Економіка АПК № 4.- 1998.- С.412-416.

6. Земельна реформа на Україні: Збірник законодавчих і урядових актів. —
Київ: Україна,1991.- 96 с.

7. Земельний кодекс України. — Львів.-2001.- 80 с.

8. Казьмір П.Г., Мицай М.А. Землеустрій — основа реалізації земельної
реформи//3емлевпорядкування в умовах нових форм використанняземель.- 36.
наук. праць. ЛСГІ.- Львів. — 1992.- С.4-12.

9. Кисіль В.Г. Проблема організації використання і впорядкування земель
в умовах реформ / Проблеми реформування земельнихвідносин в умовах
західного регіону України. — Вісник ЛДАУ. — № I.-1997.-С.173.

10. Конституція України, — К,- 1996.

11. Лихогруд М.Г. та ін. Науково- технічні аспекти створення в Україні
єдиної кадастрово-реєстраційної системи // Землевпорядний вісник.-2004.
— № 1.- С.11-14.

12. Магазинщиков Т.П. Земельний кадастр. — Львів. -Світ.-1991.

13. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення
та населених пунктів. — 1995.

14. Про земельну реформу. Постанова Верховної Ради України від 18 грудня
1990 р.

15. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного
сектора економіки. Указ Президента України від 3 грудня 1999р.

16. Про порядок ведення державного земельного кадастру. Постанова
Кабінету Міністрів № 15.- Київ.-1993,

17. Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного
земельного кадастру. Постанова Кабінету Міністрів від 2 грудня 1997р.

18. Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення
Державного реєстру земель: Вказівка Державного комітету України по
земельних ресурсах № 12 від 20.03.2002р.– К.:Держкомзем України,
2002.-5с.

19. Проблеми земельного кадастру та застосування його даних в умовах
ринкової економіки. Монографія / Під ред. Д.І.Гнатковича. -Львів, ЛДАУ,-
1996.- 104с.

20. Ступень М.Г., Гулько Р.Й., Микула О.Я., Ковалишин О.Ф., Кисіль Л.Ф.,
Шпік Н.Р., Музика Н.М., Радомський С.С Нестеренко Г.Б Теоретичні основи
державного земельного кадастру. — Львів. — 2003, ст.166-288.

21. Третяк В.М. Основи державного регулювання використання і охорони
земель. — Чернівці, — 1994.- 55с,

22. Шворак А.М., Сохнич А.Я., Кисіль Л.Ф. Моніторинг земель в системі
управління земельними ресурсами / Використання та впорядкування земель.
— Зб. наук праць. — Львів, — 1995.- С.41-47.

ДОТАТКИ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *