Поняття, мета, значення, принципи, види плануваня (Пошукова робота)

Пошукова робота на тему:

Поняття, мета, значення, принципи, види плануваня ПЛАН

1. Поняття криміналістичної версії. Види, класифікація версій, їхня
побудова і перевірка в процесі розслідування злочинів.

2. Поняття, мета, значення, принципи і види планування.

3. Елементи планування. Особливості планування при порушенні
кримінальної справи по офіційних матеріалах і по оперативно-розшуковим
даним.

4. Техніка планування.

Самостійна робота

1. Техніка планування.

2. Планування та організація розслідування злочинів.

3. Планування на завертаючій стадії розслідування.

4. Особливості планування бригадним методом розслідування.

5. Скласти простий план розслідування кримінальної справи.

1. Поняття криміналістичної версії. Види, класифікація версій, їхня
побудова і перевірка в процесі розслідування злочинів.

Криміналістична версія — це засноване на фактичних даних припущення про
суть або окремі обставини події, що має ознаки злочину, прийняте до
перевірки слідчим, або іншою уповноваженою па це особою при вирішенні
питання про порушення кримінальної справи і його розслідування.

З позиції логіки, версія — це різновид гіпотези, що представляє собою
форму мислення, за допомогою якої здійснюється перехід від ймовірного
знання до достовірного.

Робоча гіпотеза:

— використовується в карному судочинстві;

— пояснює факти які мають значення для розкриття,
розслідування злочинів;

— повинна бути перевірена в обмежений строк, встановлений законом;

— перевіряється компетентними посадовими особами, встановленими
законом методами і засобами при можливій протидії розслідуванню;

Криміналістична версія повинна бути:

— реально можливою, що принципово перевіряється;

— обгрунтованою встановленими фактами;

— відносно простою, що має чітку, однозначну формулу;

застосовною до більш широкого кола явищ, які встановлюються в ході
розслідування.

Розрізняють наступні види версій:

— загальні і приватні версії;

— версії щодо суб’єкта висування;

— версії щодо ступеня визначеності висунутих припущень;

— по обсягу фактів, що пояснюються;

— по ступеню ймовірності;

— за часом побудови;

— стосовно предмету доказування.

Отже, розглянемо кожну з версій окремо і проведемо їхню класифікацію.

1.Загальна версія — це приблизне пояснення події, що має ознаки злочину,
в цілому (наприклад відбулося: вбивство, самогубство, нещасний випадок).

Приватна версія — це приблизне пояснення окремих сторін, елементів цієї
події (наприклад: мотив, спосіб учинення, час, місце, особистість
злочинця і т.д.)-

2. Версій щодо суб’єкта висування, що ділиться на слідчі версії,
оперативно-пошукові, експертні і судові.

Слідчі версії висуває і перевіряє слідчий з метою з’ясування суті події
і всіх її обставин, тобто вони можуть бути, як загальними так і
приватними.

Різні припущення можуть висловлюватися підозрюваними, обвинувачуваними,
підсудними, адвокатами, потерпілими, цивільними позивачами,
відповідачами і їхніми представниками.

Однак ці припущення значення набувають версій лише тоді, коли
приймаються в такій якості названими суб’єктами.

Незважаючи на єдність логічної природи й основних функцій, вищезгадані
чотири різновиди версій, мають визначену специфіку, що розрізняється,
насамперед, по утримуванню фактичних баз.

Оперативно-розшукові версії висуває оперативний працівник, що проводить,
за дорученням слідчого, перевірку по тим або іншим обставинам у справі.
Ці версії перевіряються непроцесуальним шляхом, і тому отримана з їхньою
допомогою орієнтуюча інформація , далеко не завжди трансформується в
доказувальну. Оперативно-розшукові версії можуть бути тільки приватними.

Експертна версія — це припущення експерта прийняте ним для перевірки при
виробництві експертного дослідження.

Необхідно відзначити, що ці версії висунуті для вирішення неюридичних
питань, незважаючи на їхню виняткову значимість, часто відіграють, в
основному, проміжну (допоміжну) роль в ході процесуального встановлення
елементів предмету доведення. Така версія може бути тільки приватною.

Судові версії — це припущення суду прийняті ним до перевірки при
розгляді справи. Суд одержує кримінальну справу в якій сформульована
тільки одна версія, так звана «версія обвинувачення». Суд зобов’язаний
ретельно перевірити цю версію. Вона змінюється лише у випадках
спростування або сумнівності висновків обвинувального заключення.

Основні функції версій: пояснювальна, встановлювана, перевірочна
найбільше властиві слідчим версіям.

Потрібно також зауважити, що оперативно-пошукова версія може
трансформуватися в слідчу версію і бути прийнята до перевірки
оперативним працівником; ймовірний висновок експерта, що представляє
собою різновид експертної версії, може бути використано слідчим як
орієнтуюча інформація і перевіряється ним при внроошіцгізь слідчих дій;
суд, висуваючи судові версії, вправі зобов’язати слідчого проводити їхню
перевірку.

3. Версії по ступеню визначеності висунутих припущень:

Ці криміналістичні версії підрозділяються на типічні (типові; і
конкретні (специфічні).

Тнпічні версії висуваються не тільки на основі наявної інформації, коли
такої інформації ще занадто мало і вона суперечлива і не цілком
достовірна, але і на основі досвіду слідчого, криміналістичних
рекомендацій, загальної слідчої практики, простого життєвого досвіду і
т,д. Ця версія має дуже велике практичне значення, оскільки допомагає
організувати роботу з справою в найперший, найбільш відповідальний
момент розслідування.

Усе сказане вище відноситься і до конкретних (специфічних) версій, що
висуваються на основі вивчення матеріалів розслідуваної справи, або
матеріалів перевірки до порушення кримінальної справи.

У процесі такої перевірки слідчим або працівником дізнання висуваються
конкретні версії, які проробляються, перевіряються і тільки при
наявності складу злочину вирішується питання про порушення кримінальної
справи.

Не виключено, що в ході подальшої, більш ретельної перевірки,
встановлюються і помилкові варіанти, що відкидаються, а типова версія ,
що підтверджує, деталізується та конкретизується і на її базі будуються
конкретні (специфічні) версії.

Головну роль в побудові типових версій відіграє теоретична база, тоді,
як для конкретних версій — фактична база. Типовій слідчій ситуації
відповідають типові криміналістичні версії, що перевіряються при
типових слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.

4. По обсягу фактів версії , що пояснюються , діляться на загальні і
приватні, характеристику яких розглянуто на самому початку лекції.

При розслідуванні конкретного злочину криміналістичні версії утворюють
систему.

Системність версій полягає в тому, що для розкриття злочину висувається
не одна, а декілька загальних версій, усередині яких, у свою чергу,
висувається система приватних версій, що охоплює всі елементи предмета
доведення, причому жодна з приватних версій не повинна суперечити
загальній версії.

5. По ступеню ймовірності — є малоймовірні версії і найбільш ймовірні.

Незалежно від ступеня ймовірності тієї або іншої версії їх необхідно
перевіряти паралельно. Часом саме відпрацьовування малоймовірних версій
і приводять до розкритті злочинів.

6. За часом побудови — є початкові І наступні, але ні перші, ні другі не
є приорітетними. Нерідко в процесі розслідування доводиться звертатись
до «старих», тобто до початкових версій.

7. Стосовно предмета доведення — ці версії підрозділяються на
обвинувачувальні і виправдовувальні. Обвинувачувальна версія — лише одне
з ймовірних пояснення здійсненого злочинного діяння, альтернативою якої
є виправдовувальна версія, що припускає безвинність даної особи. Обидві
ці версії вимагають рівнозначної об’єктивної перевірки.

При побудові версій широко використовуються прийоми логічного мислення —
такі як аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія.

Аналіз — це дослідження окремих сторін, властивостей, складових частин
предмета, факта явища.

Синтез — це дослідження виділених за допомогою аналізу ознак у їхній
єдності і взаємному зв’язку. Приведемо конкретний приклад використання
цих прийомів.

Оперативна група е складі слідчого, оперативного працівника, дільничного
інспектора й експерта-криміналіста виїхала на місце пригоди в
продовольчий магазин.

У результаті огляду з’ясувалося, що в торговий зал злочинці проникнули
через стелю, попередньо її проломивши. Розмір пролому невеликий —
доросла людина не могла б через нього проникнути в приміщення. Викрадені
були цукерки, цигарки і банки з компотом. Проаналізувавши ситуацію
(розміри пролому, характер викраденого), була висунута версія, що
крадіжку зробила група підлітків, що і підтвердилося в кінці розгляду
справи.

Індукція — це приблизний висновок від часткового до загального.

Дедукція — висновок від загального до часткового.

При використанні прийому індукції для побудови версій, спочатку
встановлюються і досліджуються ознаки одиничних фактів, вивчається їхнє
походження. Потім факти індуктивне узагальнюють. Приблизний висновок
робиться від часткового до загального, від одиничних
суджень щодо встановлених фактів до пояснення їхнього походження.

Аналогія — прийом логічного мислення який заключається на основі
зіставлення фактів, їхніх окремих ознак. У результаті такого зіставлення
робиться висновок — якщо ознаки подібні, то і факти подібні або
пояснюються одною причиною. Наприклад, знаючи спосіб учинення крадіжки і
те що саме таким способом робить крадіжки неодноразово засуджений Н.,
слідчий висуває версію: «крадіжку зробив, можливо, «Н.».

Перевірка версій перебуває у виявленні фактичних даних що підтверджують
або спростовують версію. Необхідні дані утворюються процесуальним
шляхом, тобто в результаті проведення слідчих дій. Версії перевіряються
також, по можливості одночасно і паралельно, а не в порядку черговості.
Деякі слідчі допускаючи відступи від даного правила, звичайно мотивують
це тим, що та версія яка перевіряється в першу чергу є більш ймовірною,
ніж Інші. Однак нерідко версія, що здається більш очевидною, не
підтверджується, а після її перевірки можливості для перевірки інших
версій виявляються втраченими.

Забезпечити цілеспрямовану перевірку усіх версій, повноту, об’єктивність
і всебічність розслідування неможливо, якщо слідчий не буде планувати
свою роботу.

2. Поняття, мета, значення, принципи і види планування.

Розкриття і розслідування злочинів являє собою складний процес пізнання
події минулого. Робота з кожною, навіть порівняно нескладною
кримінальною справою вимагає проведення цілого ряду слідчих дій,
пошукових заходів; усі вони повинні бути ретельно підготовлені і
проведені у визначеній послідовності з дотриманням встановлених
кримінально-процесуальним законом строків.

Оперативність і повнота збирання доказів багато в чому залежить від
чіткої організації дій слідчого.

Ми знаємо, що на розгляді слідчого знаходиться не одна, а декілька
кримінальних справ.

Тому одна з умов успішного розслідування злочинів є планування.

Планування розслідування визначається як розумовий процес який полягає у
визначенні змісту і порядку роботи, щодо встановлення всіх обставин
скоєного злочину і викриття винних у суворій відповідності вимогами
закону і з найменшою витратою часу і сил.

Цілі планування полягають у визначенні шляху й утримуванні діяльності
слідчого на всіх її стадіях, забезпеченні її цілеспрямованості, повноти,
об’єктивності, всебічності і швидкості, економії часу, сил і засобів
ефективного застосування засобів та прийомів роботи з доказами і при
суворому дотриманні законності.

Цілі планування підпорядковані вимогам принципів попереднього
розслідування.

Діяльність по плануванню розслідування містить у собі наступну роботу:

— вибір напрямку розслідування за допомогою висування слідчих версій;

— визначення завдань розслідування і їхньої конкретизації шляхом
встановлення предмета і меж доведення, а також обставин, що
супроводжують предмет доведення, з’ясування яких необхідне для
встановлення істини;

— визначення кола слідчих і інших дій і заходів оперативно-розшукового й
організаційно-технічного характеру, необхідних для вирішення поставлених
завдань, перевірки висунутих версій;

— визначення тактики намічених слідчих дій;

— установлення строків і послідовності проведення намічених дій;

— визначення виконавців запланованих дій;

— оформлення наміченої програми у вигляді письмових планів
розслідування, схем, графіків, карток;

Планування розслідування кримінальних справ варто відрізняти від
планування роботи слідчого, оперативного працівника.

Планування розслідування здійснюється по кожній кримінальній справі в
цілому, розрізняють також, планування окремих слідчих дій, наприклад,
проведення очної ставки, обшуку.

Планування дозволяє всебічно досліджувати всі обставини справи, які
підлягають доведенню, вена сприяє розкриттю складних і заплутаних справ.

Без планування неможливо працювати групі слідчих по
багатоепізодним справам.

Принципи планування розслідування

Виділяються три головних принципи планування:

1. Динамічність означає що процес планування це не разовий акт, а
здійснюється постійно протягом усього процесу розслідування по справі, а
складений план не являється остаточним, він постійно доповнюється та
змінюється, в ньому враховуються заново виниклі слідчі версії,
потребуючі додаткової перевірки. Необхідність постійної корекції є
однією з принципових відмінностей планів розслідування від більшості
інших планів. Окрім загального плану розслідування по справі,
складаються плани проведення найбільш складних та відповідальних слідчих
дій.

2. Індивідуальність планування обумовлюється неповторністю кожного з
розслідуваних злочинів і особливостями особистості слідчого, що здійснює
планування. План повинен будуватись тільки на даних, отриманих у ході
конкретного слідства.

Принцип індивідуальності означає неприпустимість шаблону, обов’язковість
укладання плану саме для конкретної справи, з врахуванням усіх його
особливостей. Неможливо розробити єдиний зразок плану, що був би
придатний для розслідування по всіх кримінальних справах у якості
типового.

3. Конкретність планування полягає у відсутності в розроблювальних
планах загальних формулювань. Програма , що міститься в них , покликана
гранично чітко визначати ціль запланованих дій, хто в які строки, де і
коли буде здійснювати ці дії й інші основні питання.

У плані перераховуються питання які підлягають з’ясуванню по тій або
іншій версії; пошукові й інші заходи які потрібно провести; позначені
терміни їхнього проведення і виконавці, кого зі свідків передбачається
опитати, у кого зробити обшуки, коли і хто буде здійснювати ці слідчі
дії.

Види планування:

1) планування початкового етапу розслідування визначається специфікою
розв’язуваних завдань:

— орієнтування в обставинах скоєного злочину;

— пошук доказів і джерела їхнього надходження;

— встановлення і розшук злочинців по гарячих слідах;

— з’ясування причин і умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину.
На цьому етапі розслідування широке використання знаходять типові
плани, до яких відносяться:

— плани проведення комплексних операцій при учиненні визначеного виду
особливо небезпечних злочинів;

— переліки невідкладних слідчих дій і оперативно-пошукових заходів,
здійснюваних при надходженні повідомлень або заяв про вчинення злочинів;

— програми дій учасників слідчо-оперативної групи, що виїжджають на
огляд місця події.

При вирішенні питання про послідовність здійснення слідчих або інших дій
враховується невідкладність слідчих дій зв’язаних із забезпеченням
оперативного одержання інформації , що втрачається, фіксації слідів що,
швидко зникають, змінюючи—зрєдєм, обстановки місця події чи допит
помираючого потерпілого і т.д.

Враховуються також терміни проведення процесуальних дій, що
регламентуються законом, затримки пред’явлення обвинувачення, допиту
обвинувачуваного й інше; тривалість періоду здійснення окремих дій
(експертиза, ревізії), можливість перевірки шляхом ВІФСІЄЛЄ-Ш4Я- тієї
або іншої дії відразу декількох слідчих версій.

При розслідуванні кримінальної справи групою слідчих, це називається
груповим методом. Груповий метод розслідування частіше всього
застосовується щодо великих справ про розкрадання. Такі справи, як
правило, багатоепізодні, злочини що тривають, виконуються злочинною
групою і заподіюють значний збиток.

Для розслідування таких справ створюється група слідчих, призначається
керівник групи, який складає загальний план розслідування, що
передбачає:

— загальні версії, і шляхи їхньої перевірки;

— індивідуальний план для кожного слідчого, який входить до складу
групи по окремих, виділених йому напрямках роботи;

— обов’язки керівника групи і перелік слідчих дій, що він проводить
особисто;

— координацію дій між слідчими;

— порядок узагальнення даних, одержуваних слідчими.

На основі загального плану, кожний слідчий складає особистий план
розслідування. Такий план може стосуватися діяльності особи, конкретного
епізоду і т.п.

Старший групи складає план, щодо мережі розслідування, в якому
координується діяльність слідчих, намічається послідовність найбільш
важливих слідчих дій, визначаються терміни розслідування.

По окремих справах можна складати, плани-схеми, що показують які слідчі
дії й у якій послідовності проводити. Це дозволяє прискорити
розслідування, ефективніше контролювати роботу слідчого, надавати йому
необхідну допомогу.

2) Планування наступного етапу розслідування

Здійснюється відповідно до загальних завдань даного етапу, що полягають
в одержанні нових доказів, дослідженні, перевірці й оцінці вже зібраних
фактичних даних з метою викриття обвинувачуваного, встановлення всіх
учасників вчиненого злочину. Істотний вплив на весь процес планування
розслідування робить позиція, зайнята обвинувачуваним, визнає він або
заперечить пред’явлене обвинувачення.

3) Заключний етап розслідування

У плані відбиваються такі обов’язкові дії, як ознайомлення з усіма
матеріалами справи обвинувачуваного і його захисника, потерпілого,
цивільного позивача, відповідача або їхніх представників.

Потрібно також враховувати можливість різних заяв, повідомлень,
клопотань з боку зазначених осіб, а також виділити час для укладання
обвинувачувального висновку.

3. Елементи планування. Особливості планування при порушенні
кримінальної справи по офіційних матеріалах і по оперативно-розшуковим
даним.

Якщо спробувати розчленувати діяльність слідчого по плануванню
розслідування, то в ній чітко проглядається ряд елементів. До числа
таких елементів відноситься:

— вивчення наявних фактичних даних;

— висування версій;

— визначення кола слідчих дій і організаційних заходів, які потрібно
провести, термінів і послідовності їхного проведення, а також
виконавців;

— коректування плану в ході розслідування.

Фактичну основу планування складають матеріали справи, зібрані до
моменту планування. Це відомості про подію злочину, отримані в ході
початкових невідкладних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. На
основі цього висуваються версії, визначаються слідчі дії й організаційні
заходи які потрібно провести, тактика їхного проведення, терміни і т.д.
— іншими словами, реалізуються всі інші елементи планування.

Основним документом планування є план розслідування по кримінальній
справі, що у процесі проведення слідства й одержання інформації
уточнюється, доповнюється, коректується.

План розслідування до кримінальної справи не прилучається: звичайно він
зберігається в наглядовому провадженні або окремо. Робоча програма на
різних етапах розслідування змінюється. Так, у початковій стадії, при
відсутності достатніх даних про злочинця, може бути застосоване суцільне
прочісування місцевості, використання радіо, телебачення, допомоги
громадськості. Іноді застосовується вибірковий пошук.

Після того, як комплекс невідкладних дій проведений, слідчий осмислює
зібраний матеріал і складає розгорнутий план розслідування.

Така схема планування розслідування при порушенні кримінальних справ по
офіційних матеріалах — коли про події, що мають ознаки злочину, стає
відомо із заяв і повідомлень громадян.

Інша картина спостерігається при порушенні справ по оперативно-пошуковим
даним.

На основі наявних даних, слідчий може побудувати як загальні, так і
часткові конкретні версії і розробити розгорнутий план розслідування.

Тому, якщо справа порушується на підставі наявних оперативно-розшукових
матеріалів, слідчий звичайно планує роботу щодо цієї справи ще до її
порушення, як тільки прийняте остаточне рішення, що справа буде
порушена.

Наявність необхідної інформації дає можливість заздалегідь скласти план
реалізації наявних оперативно-розшукових матеріалів, що одночасно буде і
планом початкових слідчих дій. При цьому слідчий може вибрати тактично
найбільш зручний момент для порушення кримінальної справи.

При укладанні плану, якщо справа порушується на підставі
оперативно-розшукових матеріалів, найактивнішу участь приймає
оперативний працівник.

4. Техніка планування.

Плани розслідування по кримінальних справах можуть складатися в різних
формах. Найбільш розповсюджена форма — по версіях.

При цьому в плані відображаються: слідчі версії, слідчі дії й інші
заходи щодо перевірки кожної з намічених версій; терміни виконання
кожної слідчої дії або іншого заходу; виконавці.

Іноді вводиться також спеціальна графа для оцінок про виконання або
інших приміток. Графічно план виглядає так:

План розслідування по кримінальній справі №____за обвинуваченням_

по ст. КК України

Слідчої версії

Терміни проведення

Виконавці

Позначка про виконання

Слідчі дії й інші заходи що підлягають проведенню (по кожній версії)

На початку плану (відразу під заголовком) доцільно також вказувати
календарні терміни найважливіших процесуальних вирішень у справі (дати
порушення справи, взяття під варту підозрюваних, обвинувачуваних,
пред’явлення обвинувачення, закінчення розслідування).

Форма плану за основу побудови якого беруться версії, може бути й інша.
Нерідко план, після позначення заголовка і календарних термінів
розслідування виглядає наступним шляхом:

Перша слідча версія______________________________

Питання які підлягають з’ясуванню:

1._____________________________________

2._________________________________ Слідчі дії й інші заходи, які
підлягають проведенню:

Час проведення _________________
виконавець ___________________

Друга слідча версія:

1.____________________________________

час проведення __________
виконавець __________________

2. _________________________________________________

І т.д.

При розслідуванні багатоепізодних справ форма плану трохи ускладнюється.
У таких випадках в плані спочатку вказуються загальні версії, а надалі
він будується по окремих епізодах розслідуваного злочину.

У цій частині план може бути приблизно таким:

Короткий зміст епізоду

Питання, які

підлягають з’ясуванню

Слідчі дії й інші заходи

Терміни проведення

Виконавці

Позначка про виконання

Ще один різновид плану — по особистостях або особах (підозрюваних або
обвинувачуваних). Структурно такий план аналогічний попередньому, але в
першій графі замість зміст епізодів указуються прізвища обвинувачуваних
або підозрюваних.

У плані окремої слідчої дії відображаються:

-мета слідчої дії; питання підлягаючі з’ясуванню;

-точний час проведення;

-коло осіб, що будуть допомагати слідчому в проведенні слідчої дії,
розподіл обов’язків між ними;

-технічні засоби, що будуть застосовуватись при проведенні слідчої дії
для фіксації його ходу і результатів (слідча валіза, магнітофон,
відеокамера);

-тактика проведення слідчої дії;

-тактика його фіксації;

-несекретні оперативно-розшукові засоби, необхідні для успішного
проведення даної слідчої дії.

При розслідуванні складних, багатоепізодних злочинів, крім планів,
застосовується допоміжна документація; схеми злочинних зв’язків
обвинувачуваних, «особові рахунки» на кожного обвинувачуваного (картки).

В особових рахунках вказується:

— формулювання обвинувачення;

— докази, що підтверджують обвинувачення;

— доводи обвинуваченого на свій захист;

— результати перевірки тверджень обвинувачуваного;

— дані які характеризують особистість обвинувачуваного;

— питання які потрібно з’ясувати;

— оцінки про дати обрання запобіжного заходу. Пред’явлення
обвинувачення у відношенні до даної особи.

Ці дані, зібрані в одному місці та в легко доступному для огляду
вигляді, допомагають правильно організувати розслідування, вирішити
питання про повноту розслідування, полегшують складання
обвинувачувального висновку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *