Показники і методи вимірювання продуктивності праці (реферат)

3.3. ПОКАЗНИКИ І МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Важливою передумовою визначення результативності праці є правільне
обчислення рівня і динаміки продуктивності праці в усіх Сферах
економіки.

Вимірювання продуктивності праці має грунтуватися на розумінні
економічного її змісту, визначенні показників, які можуть характезувати
рівень продуктивності праці у часі і просторі. Методи обліку
продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:

• одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці;

• повністю враховувати фактичний обсяг робіт і затрати робочого часу;

• забезпечувати єдність методів вимірювання продуктивності праці;

• показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними,
порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у
застосуванні.

Розрізняють продуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі,
підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бригади й окремого
працівника.

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції
до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від
прямого або зворотного відношення маємо два показники: виробіток і
трудомісткість.

Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або
кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового
працівника або робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється
відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу,
витраченого на його виробництво:

В = Q / Т,

де В — виробіток;

Т — затрати робочого часу;

б — обсяг виробленої продукції.

Трудомісткість — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю
продукції (тобто зворотна величина виробітку):

Тр = Т / Q,

де Тр — трудомісткість на одиницю продукції.

Чим більший виробіток продукції за одиницю часу, або чим менші затрати
часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Проте
відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження
трудомісткості. Співвідношення між ними виражається так:

% зниження трудомісткості = % підвищення виробітку / (100 + %

підвищення виробітку)- 100;

% підвищення виробітку = % зниження трудомісткості / (100 — %

зниження трудомісткості)- 100.

Найпоширенішим і універсальним показником є виробіток. У масштабі
економіки рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального
виробництва визначається відношенням величини знову створеної вартості —
національного доходу — за певний період до середньооблікової чисельності
персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього
періоду. У сфері послуг продуктивність праці (виробіток) визначається
відношенням вартості послуг без вартості матеріальних витрат на їх
надання за певний період до середньооблікової чисельності персоналу
сфери послуг за цей самий період.

Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого
часу:

• виробіток на одну відпрацьовану людино-годину — годинний;

• виробіток на один відпрацьований людино-день — денний;

• виробіток на одного середньооблікового працівника — річний
(квартальний, місячний).

Годинний виробіток характеризує продуктивність праці за фактично
відпрацьований час. Денний залежить також від тривалості робочого дня і
використання робочого часу всередині зміни. На його рівень впливають
внутрішньозмінні простої та збитки часу.

Річний виробіток ураховує не тільки внутрішньозмінні, а й цілодобові
простої.

Залежність між цими показниками може бути виражена так:

Індекс денного виробітку = Індекс годинного виробітку-Індекс
використання робочого часу протягом зміни;

Індекс річного виробітку = Індекс денного виробітку. Індекс кількості
явочних днів протягом року.

Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) залежать від способу
визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний,
трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробничої
продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях
(штуках, тоннах, метрах тощо).

Цей метод має широке застосування всередині підприємства: на робочих
місцях, у бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють
однорідну продукцію (електроенергетика, видобувні галузі промисловості).

Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра має
одне й те саме призначення, проте відрізняється за якоюсь однією
ознакою, виробіток можна розрахувати за допомогою умовно-натуральних
одиниць. Натуральний метод має обмежене застосування, оскільки
підприємства і галузі випускають здебільшого різнорідну продукцію. Окрім
цього, за даного методу не можна усувати змін обсягу незавершеного
виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязі
продукції (будівництво, суднобудівництво та ін.).

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у
бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг робленої продукції
або виконаних робіт визначається в нормо годинах. За науково
обгрунтованих і на певний період незмінних

норм цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці.

Трудовий метод має обмежене застосування, оскільки він базується на
використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм у
міру здійснення організаційно-технічних заходів. Окрім того, досі на
підприємствах розраховується здебільшого технологічна трудомісткість,
яка виражає затрати часу лише основних робітників. І самі норми трудових
затрат для них часто непорівняльні у зв’язку з різним ступенем їх
обгрунтованості. Відсутні науково обгрунтовані нормативи праці на окремі
види робіт або трудові функції.

У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання продуктивності
праці є вартісний (грошовий), який грунтується на використанні вартісних
показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, валовий оборот,
нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста й умовно-чиста
продукція, валовий дохід).

Перевага вартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної
продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або
в галузі, так і економіки в цілому. У зв’язку з цим вартісний метод
застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так
і на територіальному рівнях.

Показники продуктивності праці, розраховані за валовою і товарною
продукцією, мають схожі переваги і недоліки. Недоліки полягають
передусім у тому, що рівень виробітку більшою мірою обумовлений
затратами минулої (уречевленої) праці, ніж затратами живої праці. На
величину виробітку і його динаміку побічний вплив чинять зміни
асортименту продукції, її матеріаломісткість і трудомісткість, зміни
обсягу кооперованих поставок, обсягу незавершеного виробництва,
відмінності і динаміка цін на продукцію. Під час обчислення валової або
товарної продукції часто має місце повторність розрахунку у зв’язку з
тим, що вартість продукції підприємства, яке постачає цю продукцію,
впливає на величину продуктивності підприємства, яке її використовує.

Спотворення величини виробітку, що виникає у разі зміни асортименту
продукції, трапляються тоді, коли збільшується або зменшується частка
продукції з вищою вартістю сировини, тобто з високою матеріалоємністю і
низькою трудомісткістю. У таких випадках на практиці, щоб усунути цей
недолік, можна розрахувати індекси продуктивності праці змінного,
постійного складу, структурний індекс.

Індекс змінного складу відбиває зміни як у виробітку, так і в складі
продукції.

Індекс постійного складу характеризує показник продуктивності праці,
незалежний від змін у структурі продукції, і розраховується

шляхом зважування часткових індексів зростання виробітку на кількість
працівників у порівняльному (плановому) періоді за кожним виробом.

Структурний індекс розраховують діленням індексу змінного складу на
індекс постійного складу. структурний індекс показує, як впливають зміни
структури продукції на загальний показник продуктивності праці. Якщо
структурний індекс більший за одиницю, то це означає, що показник
продуктивності праці завищується за рахунок збільшення
матеріаломісткості і зниження трудомісткості продукції у разі зміни її
асортименту, і навпаки.

Зауважимо, що між показниками валової і товарної продукції є певні
відмінності. Вони полягають у тому, що перший показник характеризує
загальний обсяг виробничої діяльності підприємства, другий – обсяг, який
надходить у народногосподарський обліг. У деяких галузях промисловості,
таких як швейна, поліграфічна тощо, продуктивність праці визначають,
використовуючи показник обсягу нормативної вартості обробки(НВО). Для
розрахунку нормативної вартості обробки за кожним видом виробів
визначають на певний період єдині й постійні нормативи витрат за такими
статтями: заробітна плата основних виробничих робітників з
відрахуваннями на соціальне страхування( вартість затрат живої праці),
цехові й загальнозаводські витрати. Прямі матеріальні витрати в цьому
нормативі не відображаються, тобто на показник НВО в основному не
впливають затрати минулої праці. Недоліками цього показника є те, що він
не характеризує обсягу всієї виконаної роботи(повної вартості),
собівартості виробленої продукції, новоствореної вартості, враховує не
фактичну вартість обробки, а лише її нормативне значення.

З теоретичного погляду найповніше уявлення щодо вкладу підприємства у
створення продукції дає показник вартості чистої продукції–
новоствореної вартості. Величина чистої продукції розраховується як
різниця між обсягом валової продукції і витратами на сировину,
матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію, амортизаційні
відрахування(елементи уречевленої праці):

ЧП=ОВ-МВ, або ЧП=ЗП+ПР

де ЧП– обсяг чистої продукції;

ОВ– обсяг валової продукції;

МВ– матеріальні витрати;

ЗП– заробітна плата з нарахуваннями на соціальне страхування;

ПР– прибуток підприємства.

Чиста продукція точно характеризує новостворену продукцію, якщо
продукція реалізується за ринковими цінами, проте зараз великий вплив
чинять монопольні ціни, які змінюють реальний вклад підприємства у
створення нової вартості.

У галузях з високим рівнем технічної оснащеності для розрахування
продуктивності праці застосовується показник умовно-чистої продукції,
який містить, окрім заробітної плати з нарахуваннями, прибуток, а також
суму амортизаційних відрахувань(частину минулої праці).

Проте використання цього показника обмежене у зв’язку з тим, що за
значної різниці в рентабельності окремих виробів і великих відмінностей
частки прибутку в оптовій ціні підприємства не можна мати точних і
надійних результатів зіставлення реального вкладу підприємства щодо
випуску продукції і відповідної величини прибутку.

Ширше застосовується на підприємствах показник продуктивності праці,
розрахований на основі показника нормативної чистої продукції.

Сутність нормативного методу визначення чистої продукції полягає в тому,
що на кожний вид продукції, котра випускається підприємством, поряд з
оптовою ціною встановлюється також норматив чистої продукції. Обсяг
нормативно-чистої продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції(НЧП) по
підприємству визначається множенням обсягу випуску кожного виду
продукції в натуральному вимірнику(штук, кг тощо) на норматив і
складанням одержаних результатів. Нормативи чистої продукції мають бути
стабільними, тому обсяги нормативно-чистої продукції порівнюються
протягом певного періоду часу.

Обсяг нормативно-чистої продукції розраховується так:

,

де Пi– план випуску i-x виробів, шт.;

Нчпi– норматив чистої продукції на i-й виріб, грн.;

n– кількість найменувань виробів за планом.

Норматив чистої продукції на виріб визначається:

де Звр– заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями
на соціальне страхування, грн.;

Кз– коефіцієнт, який обчислюється як відношення суми заробітної плати
працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництва до суми
заробітної плати основних виробничих робітників;

Пн– нормативний прибуток, грн.

Недоліки показника нормативно чистої продукції ідентичні недолікам
показника чистої продукції.

Рівень продуктивності праці на підприємстві можна характеризувати
показниками трудомісткості продукції. Трудомісткість відбиває суму
затрат праці промислово-виробничого персоналу(живої праці) на
виробництво одиниці продукції і вимірюється в
людино-годинах(нормо-годинах)

Розрізняють такі види трудомісткості.

Технологічна трудомісткість (Тт), яка включає всі затрати праці основних
робітників – як відрядників, так і почасовиків:

Тт=Тв+Тп

де Тв– затрати праці основних робітників-відрядчиків;

Тп– затрати праці основних робітників-почасовиків.

Трудомісткість обслуговування виробництва (Тоб) включає всі затрати
праці допоміжних робітників.

Виробнича трудомісткість (Твир)– це всі затрати праці основних і
допоміжних робітників.

Твир=Тт+Тоб.

Трудомісткість управління виробництвом (Ту) включає затрати праці
керівників, спеціалістів, службовців.

Повна трудомісткість (Т)– це трудові затрати всіх категорій
промислово-виробничого персоналу:

Т=Тт+Тоб+Ту; або Т=Тв+Тп+Тоб+Ту; або Т=Твир+Ту.

За характером і призначенням розрізняють нормативну, фактичну й планову
трудомісткості.

Нормативна трудомісткість визначає затрати праці на виготовлення одиниці
продукції або виконання певного обсягу робіт, розраховані згідно з
діючими нормами.

Фактична трудомісткість виражає фактичні затрати праці на виготовлення
одиниці продукції або певного обсягу роботи.

Планова трудомісткість – це затрати праці на одиницю продукції або
виконання роботи з урахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості
шляхом здійснення заходів, передбачених комплексним планом підвищення
ефективності виробництва.

 

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке продуктивність праці?

2. У чому сутність моделі «пастки» низької продуктивності?

3. У чому полягає значення підвищення продуктивності?

4. Які показники вимірювання продуктивності праці?

5. Які застосовуються методи вимірювання продуктивності праці?

6. У чому полягає сутність натурального методу вимірювання
продуктивності праці? Які його недоліки?

7. Охарактеризуйте сутність натурального методу вимірювання
продуктивності праці. Які його переваги і недоліки?

8. Охарактеризуйте вартісний метод вимірювання продуктивності праці. Які
його різновиди?

Попередня глава   Зміст   Наступна глава

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *