Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку на сьогодні залишається однією з найпоширеніших (курсова)

План TOC \o «1-1″ \n \p » » \h \z

HYPERLINK \l «_Toc34214177» План

HYPERLINK \l «_Toc34214178» Вступ

HYPERLINK \l «_Toc34214179» 1. Історія розвитку форм бухгалтерського
обліку

HYPERLINK \l «_Toc34214180» 2. Суть і застосування журнально-ордерної
форми обліку

HYPERLINK \l «_Toc34214181» 3. Методика ведення журнально-ордерної
форми обліку на підприємстві

HYPERLINK \l «_Toc34214182» Висновки

HYPERLINK \l «_Toc34214183» Список використаної літератури

Зміст TOC \o «1-1» \h \z

HYPERLINK \l «_Toc34214214» Вступ PAGEREF _Toc34214214 \h 4

HYPERLINK \l «_Toc34214215» 1. Історія розвитку форм бухгалтерського
обліку PAGEREF _Toc34214215 \h 5

HYPERLINK \l «_Toc34214216» 2. Суть і застосування журнально-ордерної
форми обліку PAGEREF _Toc34214216 \h 14

HYPERLINK \l «_Toc34214217» 3. Методика ведення журнально-ордерної
форми обліку на підприємстві PAGEREF _Toc34214217 \h 20

HYPERLINK \l «_Toc34214218» Висновки PAGEREF _Toc34214218 \h 34

HYPERLINK \l «_Toc34214219″ Список використаної літератури PAGEREF
_Toc34214219 \h 36

Вступ

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку на сьогодні залишається
однією з найпоширеніших. Проте останніми роками велика кількість змін в
обліку, припинення централізованого забезпечення бланками облікових
регістрів, невідповідність змісту облікових регістрів системі записів
господарських операцій в них, яка швидко змінюється, призвели до того,
що рівень та ефективність застосування журнально-ордерної форми значно
знизились. Цьому сприяло також введення податкового обліку.

Практичне застосування журнально-ордерної форми обліку в зв’язку з
переходом на нову облікову політику не розроблено і корективи не
вносились.

Із впровадженням в облікову практику нового Плану рахунків
бухгалтерського обліку, де докорінно змінено його структуру і зміст,
використання старих облікових регістрів у низці випадків взагалі
неможливе.

Отже, перед нами стоїть нелегке завдання розглянути журнально-ордерну
форму обліку у всіх її різноманітних аспектах.

Наша робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку
використаної літератури.

1. Історія розвитку форм бухгалтерського обліку

В умовах розвитку товарного виробництва виникла гостра потреба в обліку
руху товарів, грошей, розрахунків. З розвитком торгівлі у
Середземномор’ї у 1494 році італійський вчений-математик Лука Пачолі
описав у своїй роботі “Трактат про рахунки і записи” форму
бухгалтерського обліку, яка складалася з взаємопов’язаних облікових
регістрів: пам’ятної книги, журналу і головної книги. У пам’ятну книгу
записувались господарські операції у момент їх здійснення. Ці записи
робились власником підприємства, або довіреною особою. Записи в цій
книзі заміняли ведення первинних документів.

З пам’ятної книги господарські операції записувались в журнал у
хронологічному порядку з відміткою кореспондуючих рахунків. Щоденно з
журналу господарські операції записували в Головну книгу за аналітичними
рахунками. На підставі Головної книги періодично, як правило, один раз
на рік складали баланс. Цю форму називали староіталійською. Отже, в
кінці XIV століття Лукою Пачолі вперше було описано книжкову форму
обліку. Вона задовольняла потреби купців і дрібних товаровиробників.

З розвитком промисловості, торгівлі, збільшенням кількості господарських
операцій з веденням обліку не могла справитися одна людина. Виникає
потреба розподілу праці і удосконалення діючої форми обліку. Більш
досконалу форму обліку описав у 1688 році Ф. Чаратті. В літературі вона
відома під назвою „Нова італійська форма обліку». Відрізняється ця форма
від староіталійської тим. що тут забезпечується відокремлення
синтетичного і аналітичного обліку І вводяться первинні документи.

Кожна господарська операція оформлялась документами, які реєструвались у
хронологічному порядку в журналі з відзначенням кореспондуючих
синтетичних рахунків. Журнал новоіталійської форми відрізняється від
попереднього журналу тим. що записи в ньому проводяться на підставі
документів і відміткою синтетичних, а не аналітичних рахунків.

Після запису в журналі господарські операції заносились у Головну книгу
також по синтетичних рахунках. Одночасно на підставі первинних
документів господарські операції записуються в допоміжні книги за
аналітичними рахунками, які відкриваються до кожного синтетичного
рахунка.

Щомісячно з Головної книги складалась оборотна відомість по рахунках
синтетичного обліку, а за даними допоміжних книг (відомостей) — оборотна
відомість по рахунках аналітичного обліку. Підсумки відомостей
порівнювались для встановлення повноти записів.

Починаючи з XVIII століття ця форма стає основною в більшості розвинених
країн і пізніше її принципи побудови були покладені в основу наступних
форм бухгалтерського обліку, її основним недоліком була наявність одного
журналу, що Із збільшенням облікової роботи не сприяло здійсненню
розподілу праці.

Наступною більш досконалою є німецька форма обліку, її зміст вперше
охарактеризував в 1774 році Фрідріх Гельвиг. Важливою особливістю цієї
форми в порівнянні з попередніми є те. що тут в окремий регістр виділена
касова книга. Крім цього прогресивним є використання записів, а не
дублювання, так як записи в журналі підсумовувались. І підсумки
записувались в Головну книгу.

В економічній літературі виділено ще французьку форму обліку. суть якої
полягає в тому, що реєстрація господарських операцій відбувається в
багатьох журналах (в той час в 5 журналах). Це нововведення сприяло
поділу праці облікових працівників. Цю форму ще називають
багатожурнальною.

Розвиток виробництва, торгівлі в Західній Європі в кінці XVIII століття
сприяв вдосконаленню діючих на той час форм обліку. Відбувся не тільки
розпад єдиного журналу реєстрації господарських операцій, але і
інтеграція журналу. Головної книги, оборотної відомості. Хронологічні І
систематичні записи проводились в журнал-головній. який виконував
функції журналу. Головної книги І оборотної відомості. Так виникла
журнал-головна форма обліку. Автор цієї форми Е.Дегранж (1797р.).

Потрійна (російська) форма обліку в основному базується на тих же
принципах, що і французька, однак має свої особливості. Назва форми
походить від кількості рахунків, їх три: рахунок готівкових грошей,
рахунок цінностей і рахунок власного майна. Кожний рахунок призначений
для відображення окремого етапу руху засобів підприємства Г — Т — Т’:
Характерні особливості цієї форми вперше описав російський бухгалтер
Ф.В. Єзерський у 1870 році.

З розвитком капіталізму, появою монополій, ростом малих підприємств
виникла потреба розширення бухгалтерської інформації. Це привело до
розширена бухгалтерій і поділу облікової праці. Так виникла інтегральна
форма обліку. При цій формі обліку до кожного синтетичного рахунку
відкривається відомість і журнал. У відомості записи робляться по
дебету, а у журналі — по кредиту. Крім цього, у відомостях і журналах
вказується кореспонденція рахунків. Це сприяє посиленню контрольних
функцій обліку. Ця форма є різновидністю багатожурнальної і основою
сучасних форм обліку.

Історія розвитку форм бухгалтерського обліку вказує на те що їх
вдосконалення відбувалось шляхом розчленування хронологічного і
систематичного записів, відокремлення синтетичного обліку від
аналітичного, переходу від щоденних записів в регістри синтетичного
обліку до запису підсумкових даних аналітичного обліку один раз в
місяць.

В перші роки XX століття на території України використовувались форми
обліку, які враховували потреби товаровиробників і історичний рівень
розвитку. Це — картково-ордерна, картково-копіювальна,
контрольно-шахова.

При картково-ордерній формі обліку основним регістром є картки-ордери
(картки-рахунки). які виписувались на кожну господарську операцію під
копірку в трьох примірниках. Перший примірник ордера прикладався до
регістру хронологічного обліку, другий і третій примірники прикладалися
відповідно до картотеки аналітичного обліку по дебету і кредиту
рахунків. Ця форма була дуже громіздка і трудомістка, через що не
знайшла широкого застосування. На П основі було створено
картково-копіювальну форму обліку. Суть П полягає в тому, що записи
господарських операцій в хронологічному регістрі синтетичного обліку і в
систематичному регістрі аналітичного обліку проводились одночасно
копіюванням. Записи робились безпосередньо з документів, на яких
ставився спеціальний штамп, де і вписувались кореспондуючі рахунки. За
Головну книгу щоденно велась контрольна відомість, яка забезпечувала
групування записів всередині кожного рахунка за кореспондуючими з ним
рахунками. Для перевірки синтетичного і аналітичного обліку складались
групувальні відомості (листки), де відображались обороти з однаковою
кореспонденцією рахунків.

Ця форма не знайшла широкого І тривалого застосування через й
громіздкість, трудомісткість. На її зміну прийшла контрольно-шахова
форма обліку. В цій формі обліку поєднуються елементи карткових і
книжкових форм обліку. Ця форма обліку трансформувалась у
меморіально-ордерну форму обліку, яка була узаконена у 1946 році.

На сьогоднішній день на підприємствах і організаціях України
використовуються такі форми обліку: меморіально-ордерна (її
різновидність Журнал-Головна), журнально-ордерна форма обліку,
орієнтована на використання обчислювальної техніки. Остання форма обліку
ще не регламентована державними законодавчими документами.

В 70-тІ роки в обліковому процесі використовувались обчислювальні
машини, які працювали на основі перфокарт І відповідно в цих умовах
існувала таблично-перфокарткова форма обліку, пізніше
таблично-автоматизована, комп’ютерна форми обліку.

Із перерахованих форм обліку видно. що в основі їх класифікації лежать
різні принципи: назва країн, назва регістрів, назва носіїв інформації,
спосіб одержання регістрів, назва виду електронних машин і інші.

Вказаний різнобій принципів становить інтерес тільки для вивчення
історичного шляху розвитку форм обліку, а не для їх практичного
використання.

На нашу думку, виходячи із змісту перерахованих форм обліку, враховуючи
зміст і назву використовуваних зведених регістрів обліку, їх можна
звести до таких видів:

1. меморіально-ордерна (її різновидність журнал-головна);

2. журнально-ордерна:

3. таблично-автоматизована з різновидностями.

Із зміною поколінь обчислювальних машин відповідно і змінювались форми
обліку, які базувались на їх використанні.

Меморіально-ордерна форма обліку сформована в 30-х роках XX століття. В
ній знайшли втілення найбільш прогресивні елементи із раніше
використовуваних форм обліку.

Суть меморіально-ордерної форми обліку полягає у групуванні первинних
документів у групувальних відомостях і заповненням на їх основі
меморіальних ордерів. У меморіальному ордері вказується зміст операції
(оправдуючий документ), бухгалтерська проводка і сума операції.

Завершені меморіальні-ордера в хронологічному порядку реєструються в
журналі, в якому вказується порядковий номер, дата заповнення І сума
меморіального-ордера. Реєстраційний журнал забезпечує схоронність
бухгалтерських документів і сприяє контролю за повнотою охоплення
бухгалтерським обліком господарських операцій і відображення їх на
синтетичних рахунках.

Після реєстрації меморіальних-ордерів проводиться запис бухгалтерських
проводок в Головній книзі по дебету і кредиту відповідних рахунків. Для
кожного синтетичного рахунку в Головній книзі відводиться розгорнутий
лист. В лівій стороні листа проводяться записи по дебету відповідного
рахунку в кореспонденції з кредитом інших рахунків. В правій — по
кредиту рахунку в кореспонденції з дебетом Інших рахунків. Кожна
операція відображається в Головній книзі двічі: один раз по дебету з
відміткою кредитового рахунку, другий — по кредиту з відміткою
дебетового рахунку.

Взамін Головної книги часто використовують контрольно-шахову відомість.
В цих випадках форму називають ще контрольно-шаховою.

Із Головної книги (контрольно-шахової відомості) підсумки дебетових і
кредитових оборотів по окремих рахунках переносять до оборотної
відомості по синтетичних рахунках, яка служить основою для складання
балансу.

Для контролю за повнотою і правильністю зроблених записів підсумок
реєстраційного журналу звіряється з підсумком оборотів у оборотній
відомості.

Аналітичний облік при цій формі обліку ведеться на карточках, або в
книгах по всіх рахунках паралельно синтетичному. На основі даних
аналітичного обліку щомісячно складаються оборотні відомості по
аналітичних рахунках в межах синтетичних. Підсумки оборотів і залишки в
оборотній відомості по аналітичних рахунках звіряють з оборотами і
залишком синтетичного рахунку.

Різновидністю меморіально-ордерної форми обліку є форма Журнал-Головна.
Ця форма використовувалась у сільськогосподарських підприємствах.

Основною перевагою меморіально-ордерної форми обліку є її
універсальність до умов роботи різних галузей економіки. Однак, ця форма
обліку має ряд недоліків: заповнюються допоміжні документи
(меморіальні-ордера). проводиться дублювання записів у відповідних
регістрах (меморіальні-ордера. оборотні відомості. Головна книга),
відставання аналітичного обліку від синтетичного, розрахована на ручну
працю.

Недоліки цієї форми обліку привели до пошуку нових, більш досконалих
форм обліку.

Схема 1. Черговість записів і їх звірки при меморіально-ордерній

формі обліку

Пошук нових форм обліку завершився розробкою в 1939 році
журнально-ордерної форми обліку, а з виходом єдиного плану рахунків
бухгалтерського обліку з 1 січня 1960 року ця форма обліку одержала
назву „єдиної журнально-ордерної форми обліку».

Форми обліку змінювались стосовно типу використовуваної обчислювальної
техніки.

В кінці 50-х років, коли в обліковому процесі почали використовуватись
перфораційні обчислювальні машини, була розроблена
таблично-перфокарткова форма обліку. При цій формі обліку носіями
інформації є перфокарти, а основними обліковими регістрами -табуляграми,
які виконуються на табуляторах. З цього і походить назва цієї форми.

Суть цієї форми обліку полягає в тому, що інформація із первинних
документів кодується і переноситься на перфокарти, які служать основними
її носіями. Після цього перфокарти автоматично групуються на
сортувальних машинах за відповідними наперед заданими ознаками. Далі на
табуляторі автоматично одержують табуляграми (таблиці) синтетичного і
аналітичного обліку. Для одержання якісних табуляграм необхідно
сформувати масив постійних (нормативних) і змінних (фактичних)
перфокарт.

Таблично-перфокарткова форма має ряд переваг в порівнянні з попередніми:

— вищий рівень механізації і автоматизації облікового процесу;

— безперервність машинної обробки інформації і зведення її до трьох
етапів: документи — перфокарти — табуляграми;

— забезпечується відповідність аналітичного і синтетичного обліку;

— поліпшується точність розрахунків, підвищується оперативність зведеної
інформації, скорочуються строки подання звітності;

— покращується взаємозв’язок планової, нормативної і фактичної
інформації;

— підвищується продуктивність праці облікових працівників, вивільняється
час для проведення економічного аналізу.

Схема 2. Черговість записів і їх звірки при, таблично-перфокартковій
формі

2. Суть і застосування журнально-ордерної форми обліку

Ця форма обліку побудована на використанні системи групувальних і
нагромаджувальних облікових регістрів — журналів-ордерів і допоміжних
відомостей до журналів-ордерів.

Записи в журнали-ордери роблять на підставі первинних документів
протягом місяця, а у випадку наявності великої кількості первинних
документів їх групують у відповідних відомостях, місячні підсумки з яких
переносять у журнали-ордери.

В журналах-ордерах поєднується хронологічний облік з систематичним, а по
окремих рахунках — синтетичний з аналітичним. З цього походить і назва
цих регістрів. Журнал-ордери е одночасно журналами в яких здійснюють
записи у хронологічному порядку і ордерами, так як місячні підсумки
журналів-ордерів замінюють меморіальні ордери.

За своїм змістом журнали-ордери є регістри, призначені для кредитових
записів по окремих наперед визначених балансових рахунках.

Форма журналів-ордерів, розміщення граф залежить від особливостей
обліковуваних в ньому операцій, у них завчасно передбачена можлива
кореспонденція рахунків. Кожному журналу-ордеру присвоюють постійний
номер. Журнали-ордери побудовано за кредитовим принципом, тобто всі
господарські операції відображають по кредиту даного синтетичного
рахунку в розрізі рахунків, що кореспондують з ним по дебету. Кредитову
ознаку взято тому, що вона більшою мірою, ніж дебетова, відповідає
характеру здійснюваних операцій і забезпеченню контролю за збереженням і
раціональним використанням господарських засобів. Кредит рахунку показує
початок руху засобів підприємства, а дебет його завершення.

Відображають господарські операції в журналах-ордерах за шаховим
порядком, тобто один запис відображає два кореспондуючі рахунки по
дебету і кредиту. Це забезпечує можливість значного скорочення облікових
записів.

Кредитові обороти по синтетичному рахунку відображаються в одному
журнал-ордері, а дебетові обороти у тих журналах-ордерах, в яких записи
проводять на рахунках, що кореспондують з дебетом цих рахунків. Загальну
суму дебетового обороту за місяць по кожному синтетичному рахунку можна
підрахувати, вибираючи дані з відповідних журналів-ордерів.

З метою посилення контролю за рухом коштів в касі, розрахунковому
рахунку, інших рахунках в банку поряд з веденням журналів-ордерів по
кредиту цих рахунків, на зворотному боці цих журнал-ордерів ведуть
відомості, в яких відображають кореспонденцію по дебету цих рахунків.
Журнали-ордери, які призначені для обліку операцій по кредиту одного
синтетичного рахунку, називають спеціалізованими, а для обліку операцій
по кредиту багатьох синтетичних рахунків-уніфікованими.

Окремі журнали-ордери побудовані так, що вони використовуються як для
синтетичного так і аналітичного обліку і містять усі необхідні дані
обліковуваного об’єкту.

По рахунках, які охоплюють велику кількість обліковуваних об’єктів,
аналітичний облік ведуть, як і при меморіально-ордерній формі обліку, в
картках, книгах. Це стосується пооб’єктного обліку основних засобів,
сортового обліку матеріалів, готової продукції, поособового обліку
розрахунків з працівниками по оплаті праці.

Аналітичний облік касових операцій при всіх формах обліку ведуть у
касовій книзі.

Записи в журнали-ордери проводяться з первинних документів в
хронологічному порядку їх надходження і опрацювання. На документах
проставляють номер журналу-ордера і порядковий номер запису. Опрацьовані
документи зберігають в папках до відповідних журналів-ордерів. Це дає
змогу легкої звірки записів у журналі-ордері із документами і навпаки.

Підсумок по кредиту відповідного рахунку порівнюють з підсумками по
кореспондуючих рахунках. Це забезпечує можливість перевірки облікових
записів у журналах-ордерах, які містять дані синтетичного і аналітичного
обліку, без складання оборотних відомостей. Оборотні відомості складають
по тих, рахунках, по яких ведуть картки аналітичного обліку.

Місячні підсумки журналів-ордерів переносять у Головну книгу. Головна
книга є систематичним регістром синтетичного обліку. Вона призначена для
щомісячного узагальнення даних поточного обліку, взаємної перевірки
правильності записів по рахунках синтетичного обліку і складання
балансу.

Для кожного синтетичного рахунка у Головній книзі відводять окрему
сторінку, а для запису місячних оборотів по кожному рахунку — окремий ‘
рядок. Кредитові обороти журналів-ордерів переносять у Головну книгу
загальним підсумком, дебетові обороти записують окремими сумами з різних
журналів-ордерів. Звідси, журнали-ордери і Головна книга взаємно
доповнюють одне одного і дають розгорнуту кореспонденцію по дебету і
кредиту кожного окремого синтетичного рахунка. По кожному синтетичному
рахунку в кінці місяця у Головній книзі виводять залишок (сальдо), який
записують в окрему графу. На підставі даних Головної книги складають
баланс. Оборотна відомість по синтетичних рахунках при цій формі обліку
не потрібна.

Виходячи з вище сказаного журнально-ордерна форма обліку має ряд переваг
в порівнянні з попередньо розглянутими:

— скорочується обсяг облікової роботи через відсутність дублювання
записів в облікових регістрах;

— суворо регламентується порядок ведення обліку, що зумовлено
заздалегідь надрукованими рахунками і аналітичними позиціями;

— спрощується ведення аналітичного обліку, завдяки об’єднанню його з
синтетичним, що дає можливість уникнути відставання аналітичного обліку,
сприяє скороченню облікового циклу:

— створюються нові можливості для використання обчислювальної техніки;

— створюються умови для раціонального розподілу обов’язків і
рівномірного, протягом місяця, завантаження працівників бухгалтерії.

Схема 3. Черговість записів і їх звірки при журнально – ордерній формі.

Важливим недоліком журнально-ордерної форми обліку є те, що вона
розрахована на застосування клавішних обчислювальних машин. Однак, при
застосуванні в обліку спочатку перфораційних, пізніше електронних і ще
пізніше персональних швидкодіючих комп’ютерів, вона себе не виправдала.

За Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» підприємства самостійно обирають форму бухгалтерського обліку
як певну систему регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу
реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад
бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і
технології обробки облікових даних. Отже, підприємство не зобов’язано
застосовувати затверджені Методичні рекомендації і регістри. Проте чи
варто підприємству витрачатися на розробку власної форми бухгалтерського
обліку, якщо вже є затверджена система і вона може задовольнити потреби
цього підприємства та врахувати попередній варіант узагальнення на ньому
обліково-економічної інформації.

Затверджені регістри розраховані на відображення документообороту
невеликих і середніх підприємств.

Законодавством про бухгалтерський облік передбачено складання журналів,
відомостей, Головної книги, таблиць аналітичних даних,
аркушів-розшифровок, реєстру депонованої заробітної плати,
бухгалтерських довідок (якщо, звичайно, відбулися відповідні операції).

Журнали є основними регістрами синтетичного, а в окремих випадках при
невеликому обсязі облікової інформації і регістрами аналітичного обліку.

Відомості, аркуші-розшифровки призначені для аналітичного обліку
об’єктів, попереднього накопичення, групування та узагальнення облікової
інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах.
Бухгалтерські довідки використовуються для виправлення помилок минулих
звітних періодів.

Головна книга призначена для узагальнення облікових записів у журналах,
взаємної перевірки облікових записів з рахунками бухгалтерського обліку
і складання фінансової звітності.

Записи у журналах здійснюються з кредиту одного (або кількох)
синтетичних рахунків до дебету багатьох рахунків синтетичного обліку, а
в деяких журналах — навіть до дебету субрахунків бухгалтерського обліку
та інших складових аналітичного обліку (статті, елементи). Головна книга
передбачає щомісячне перенесення підсумків облікових записів журналів до
окремого аркуша, який виділяється для одного синтетичного рахунку.

Підсумкові записи з журналів після підписання їх головним бухгалтером
або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку (у випадках,
коли на підприємстві не створено бухгалтерської служби), переносяться до
Головної книги. Перевірка правильності складання журналів і Головної
книги полягає у перевірці порівнянності оборотів. Так, у журналах сума
підсумків у рядку за горизонталлю має дорівнювати сумі підсумків у графі
за вертикаллю. Сума всіх оборотів за дебетом рахунків (графа 24)
Головної книги повинна дорівнювати сумі всіх оборотів за кредитом
рахунку (графа 25) Головної книги.

Первинні документи упорядковуються для зберігання в архіві підприємства
за належністю до журналу, в якому здійснені відповідні облікові записи.

3. Методика ведення журнально-ордерної форми обліку на підприємстві

Форма бухгалтерського обліку як певна система регістрів бухгалтерського
обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них
обирається підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад
бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і
технології обробки облікових даних.

Розглянемо методику ведення журнально-ордерної форми обліку на
підприємстві.

Облік грошових коштів та грошових документів

Узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у
національній та іноземній валюті в касах, на поточних, валютних та інших
рахунках у банках), грошових документів (у національній та іноземній
валюті), які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, сплачених
проїзних документів тощо) та коштів у дорозі здійснюється в Журналі 1 і
відомостях до цього Журналу 1.1, 1.2, 1.3.

Журнал 1 використовується для відображення оборотів за кредитом рахунків
ЗО «Каса», ЗІ «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти». У відомостях до
Журналу 1 відображаються обороти за дебетом рахунків З0, ЗІ, 33.

Записи у Журналі 1 та відомостях здійснюються на підставі первинних та
зведених облікових документів (звітів касира і доданих до них
прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку і доданих до
них документів тощо) у розрізі кореспондуючих рахунків у хронологічному
порядку підсумками за 2-3 дні. Можливо накопичення даних про операції з
грошовими коштами за кожний день попередньо у допоміжній відомості у
потрібному аналітичному розрізі з наступним перенесенням підсумкових
оборотів за місяць до Журналу 1 і відомостей до нього.

Для відображення операцій, здійснених у іноземній валюті,
використовується Журнал 1 і відомості до нього, які заповнюються у
валюті здійснення операцій. Для кожної іноземної валюти, в якій
здійснювалися операції, ведеться Журнал 1 і відомості до нього, які
позначаються назвою валюти, в якій вони заповнюються.

Аналітичні дані про грошові кошти в іноземній валюті наводяться у
гривнях і одночасно в тій валюті, в якій здійснювалась операція в
іноземній валюті.

Залишки на відповідних рахунках у відомостях на кінець місяця
встановлюються як різниця між сумою сальдо на початок місяця і дебетових
оборотів по рахунку за поточний місяць і сумою кредитових оборотів за
місяць.

Сальдо рахунків перевіряється з відповідними документами (звітами
касира, виписками банку тощо).

Облік довгострокових та короткострокових позик

У Журналі 2 відображаються операції з одержання довгострокових і
короткострокових позик та інші операції, облік яких ведеться на рахунках
50 «Довгострокові позики» і 60 «Короткострокові позики».

У цьому Журналі відображаються обороти за кредитом рахунків 50 і 60 у
розрізі кореспондуючих рахунків. Записи здійснюються на підставі виписок
банку і доданих до них документів таї інших документів, що засвідчують
рух залучених | позикових коштів.

V

Oe

U

c ‚

&– ? ? ? ?   c ¤ ¦ Ue TH a a @

B

D

v

x

z

|

~

?

1/4

3/4

A

A

літичні дані до рахунків 50 і 60. У графі З відображаються позикодавці
(банки) кредитів (позик) і строки їх погашення.

У графі 7 таблиці аналітичних даних до рахунку 50 відображаються суми
одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових
(відстрочених) у довгострокові позики, у графі 6 — погашення
заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за
довгостроковими зобов’язаннями. У графі 7 таблиці аналітичних даних до
рахунку 60 відображаються суми одержаних короткострокових кредитів
(позик), у графі 6 — сума їх погашення та переведення до довгострокових
зобов’язань у разі відстрочення кредитів (позик). У графах 9 і 10
наводяться дані про нараховані відсотки (проценти) за користування
довгостроковими позиками і окремо за короткостроковими позиками за
поточний місяць і за період з початку року до кінця місяця, за який
складається Журнал 2.

Облік розрахунків, довгострокових та поточних зобов’язань

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками, покупцями і
замовниками, різними дебіторами і кредиторами, за податками і платежами,
облік виданих та отриманих короткострокових векселів, виданих
довгострокових векселів, довгострокових і поточних зобов’язань (крім
зобов’язань, облік яких ведеться у Журналі 2), відстрочених податкових
активів і зобов’язань здійснюється у Журналі 3 та відомостях
аналітичного обліку 3.1-3.6.

У Журналі 3 відображаються обороти за кредитом рахунків:

у розділі І — 16, 34, 36, 37, 38, 51, 62, 63, 68, у розділі II — 17, 52,
53, 54, 55, 61, 64, 67, 69. Записи в цьому Журналі здійснюються на
підставі підсумкових даних відомостей 3.1-3.6 та первинних документів.

Відомості аналітичного обліку ведуться в цілому за синтетичним рахунком.
Облік векселів ведеться у Відомості 3.4 з підрозділом на одержані і
видані, на короткострокові і довгострокові в національній і іноземній
валюті (рахунки 16, 34, 51, 62). Відомості аналітичного обліку 3.1, 3.2,
3.3, 3.5 підприємства можуть вести (заповнювати) для окремих субрахунків
рахунків 36, 37, 63 і 68 з наступним включенням підсумків таких
відомостей у Журнал 3.

Якщо у поточному місяці операцій за рахунком (субрахунком) не
відбувалося, то відповідна відомість у поточному місяці не ведеться.

Відомість 3.1 призначена для аналітичного обліку розрахунків з покупцями
та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й
послуги, що відображаються на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та
замовниками», крім заборгованості, яка забезпечена векселем.

Підсумки граф 13-20 (рядок «Усього за рахунком 36») цієї відомості
переносяться до графи 5 розділу І Журналу 3.

Відомість 3.2 призначена для аналітичного обліку поточної дебіторської
заборгованості (з підзвітними особами, за авансами виданими, за
претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів
кредитних спілок та за іншими операціями). У Відомості 3.2 для обліку
розрахунків за кожним дебітором відводиться необхідна кількість рядків.
Сальдо визначається за кожним дебітором і також переноситься в графи 5 і
6 Відомості 3.2 на наступний місяць.

Підсумки граф 16-21 (рядок «Усього за рахунком 37») цієї відомості
переносяться до графи 6 розділу І Журналу 3.

Відомість 3.3 призначена для аналітичного обліку розрахунків з
постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні
цінності, виконані роботи і надані послуги, що відображаються на рахунку
63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Протягом місяця
записи у відомості здійснюються в міру визнання зобов’язання за
матеріальні цінності, нематеріальні активи, роботи і послуги та
проведення розрахунків з постачальниками та підрядниками на підставі
первинних облікових документів (товарно-транспортних накладних,
накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, актів приймання
матеріалів, робіт, послуг, прибуткових та видаткових касових ордерів,
виписок банку тощо).

За кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
відображається заборгованість за одержані від постачальників та
підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за
дебетом – її погашення, списання тощо. Сальдо на кінець місяця
наводиться за кожним постачальником та підрядником і переноситься в
графу 6 Відомості 3.3 на наступний місяць.

У графі 20 Відомості 3.3 відображається загальна сума, що належить
сплаті постачальнику, підряднику за одержані товарно-матеріальні
цінності, нематеріальні активи, прийняті роботи і послуги.

Підсумки граф 13-19 (рядок «Усього за рахунком 63») цієї відомості
переносяться до графи 10 розділу І Журналу 3.

Відомість 3.4 призначена для аналітичного обліку заборгованості
покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію
(товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка
забезпечена одержаними векселями, а також для розрахунків за
зобов’язаннями постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за
одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими
операціями, на яку підприємством видані векселі (рахунки 16
«Довгострокова дебіторська заборгованість», 34 «Короткострокові векселі
одержані», 51 «Довгострокові векселі видані», 62 «Короткострокові
векселі видані»). У заголовку над рядками 8-12 і 15-17 Відомості 3.4
підприємством вказується номер синтетичного рахунку, до якого відкрито
аркуш цієї відомості, а у самому заголовку Відомості 3.4 вписується
словами об’єкт обліку (одержаних короткострокових векселів, виданих
короткострокових векселів).

Підсумки граф 15-17 (рядок «Усього») цієї відомості переносяться
відповідно у графи 3, 4 та 8, 9 розділу І Журналу 3.

Відомість 3.5 призначена для аналітичного обліку внутрішніх,
внутрішньогосподарських розрахунків, розрахунків за нарахованими
відсотками, за авансами одержаними та за іншими операціями, що
відображаються на рахунку 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Підсумки граф 15-20 (рядок «Усього») цієї відомості переносяться до
графи 11 розділу І Журналу 3.

З0. У розділі II Журналу 3 відображаються відстрочені податкові активи і
відстрочені податкові зобов’язання, довгострокові зобов’язання,
зобов’язання за податками і платежами, дивідендами (за кредитом рахунків
17, 52, 53, 54, 55, 61, 64, 67, 69).

Відомість 3.6 призначена для узагальнення інформації про розрахунки
підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи прибутковий
податок з працівників підприємства, фінансові санкції, що справляються в
дохід бюджету.

У відомості за кожним видом податків і платежів щомісяця відображаються
нараховані та належні до відшкодування з бюджету суми податків і
платежів, їх сплата, списання тощо. Сальдо на кінець місяця визначається
окремо за кожним видом податків і платежів.

У рядках 1.1-1.9 відображаються сальдо, сплата, списання, суми, належні
до відшкодування з бюджету, тощо та нарахування за кожним видом податків
і платежів. У рядку 1.10 наводиться підсумок рядків 1.1-1.9 за
відповідними графами.

У рядках 2.1-2.8 відображаються сальдо, сплата та нарахування інших
платежів до бюджету, зокрема мита, різниць між сумою відшкодування і
втратами від нестач і псування цінностей. У рядку2.9 наводиться підсумок
рядків 2.1-2.8 за відповідними графами.

У рядках 3.1-3.3 відображаються сальдо, обороти за дебетом і кредитом
субрахунку 643 «Податкові зобов’язання». У рядку 3.4 наводиться підсумок
рядків 3.1-3.3 за відповідними графами.

У рядках 4.1-4.3 відображаються сальдо, обороти за дебетом і кредитом
субрахунку 644 «Податковий кредит». У рядку 4.4 наводиться підсумок
рядків 4.1-4.3 за відповідними графами.

У рядку 5 наводиться підсумок рядків 1.10, 2.9, 3.4, 4.4.

Підсумки граф 13-20 рядка 5 «Усього» за рахунком 64 «Розрахунки за
податками і платежами» переносяться у графу 9 розділу II Журналу 3.

Облік необоротних активів та фінансових інвестицій

Для узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших
необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та зносу
необоротних активів, а також для відображення капітальних і фінансових
інвестицій призначений Журнал 4 (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13,
14, 15, 18, 19. 35).

Аналітичний облік основних засобів, інших необоротних матеріальних
активів (крім інструментів, приладів та інвентарю, малоцінних
необоротних матеріальних активів, інвентарної тари, інших необоротних
матеріальних активів), нематеріальних активів та зносу цих необоротних
активів ведеться за кожним об’єктом окремо з розподілом на власні та
отримані на умовах фінансової оренди, виробничі та невиробничі об’єкти
необоротних активів в картках обліку відповідних необоротних активів.

Записи в Журналі 4 ведуться на підставі первинних та зведених облікових
документів (акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних
засобів, акту списання, розрахунку амортизації тощо).

У графах 3, 4 і 5 розділу І цього Журналу відображаються вибуття
відповідно основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та
нематеріальних активів внаслідок їх продажу, безоплатної передачі,
неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від їх
використання або невідповідності критеріям визнання активом, а також
сума уцінки, яка відображається за кредитом відповідних рахунків
бухгалтерського обліку необоротних активів. У графі 6 розділу І Журналу
відображаються сума нарахованої амортизації та сума збільшення зносу
необоротних активів внаслідок їх дооцінки та зменшення їх корисності.

У графі 7 відображається вартість негативного гудвілу, що виник
внаслідок придбання або об’єднання підприємств.

У розділі II Журналу 4 відображаються капітальні інвестиції (введення в
дію необоротних активів, вибуття внаслідок продажу, уцінка тощо), інші
необоротні активи та фінансові інвестиції (їх погашення, списання тощо)
(за кредитом рахунків 14, 15, 18, 35).

Відомість 4.1 ведеться за дебетом рахунку 15 і призначена для
аналітичного обліку капітальних інвестицій в розрізі витрат капітального
характеру (будівельні, монтажні, проектні роботи, вартість придбаного
устаткування, що потребує і не потребує монтажу, затрати на придбання
(виготовлення, спорудження) інших необоротних матеріальних (спеціальних
інструментів, інвентарної тари, тимчасових нетитульних споруд, предметів
прокату, бібліотечних фондів) і нематеріальних активів, фінансова
оренда), а також з поділом інвестицій у капітальне будівництво, що
виконані підрядним і господарським способом.

У цій відомості також відображаються витрати на проведення модернізації,
модифікації, дообладнання (субрахунок 152), реконструкції, добудови
(субрахунок 151) об’єкта, що приводить до збільшення первісно очікуваних
від його використання майбутніх економічних вигод.

Облік капітального будівництва ведеться за фактичними витратами. Для
визначення фактичної вартості кожного окремого об’єкта капітального
будівництва, реконструкції, добудови, модернізації, модифікації, що
здійснюється у кількох звітних періодах, застосовується вкладний аркуш
формату Відомості 4.1 із зазначенням назви об’єкта.

У Відомості 4.1 відокремлюється сума податкового кредиту, що визнається
законодавством у зв’язку з попередньою оплатою (авансом) вартості
необоротних активів, устаткування і будівельно-монтажних робіт.

Після одержання (прийняття) необоротних активів, устаткування, що
потребує монтажу, і будівельно-монтажних робіт сума податкового кредиту
способом сторно відображається (у цій відомості і Журналі 3) за дебетом
рахунку 15 «Капітальні інвестиції» і кредитом субрахунку 644 «Податковий
кредит» і не включається до первісної вартості побудованих (змонтованих,
уведених в експлуатацію) основних засобів.

У Відомості 4.2 узагальнюються аналітичні дані про фінансові інвестиції
в асоційовані, дочірні підприємства, в спільну діяльність, облік яких
ведеться за методом участі в капіталі, а також еквівалентів грошових
коштів, інших інвестицій. Для довгострокових і короткострокових
фінансових інвестицій ведуться окремі відомості.

Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться у Відомості 4.3, в яку
з регістрів аналітичного обліку за попередній рік переносяться дані на
початок поточного року до граф 1-8. Протягом звітного року помісячне на
підставі первинних облікових документів позиційним способом записуються
до граф 1-8 дані про придбані, отримані, створені нематеріальні активи,
граф 9-11 — про переоцінку, зменшення і відновлення корисності
нематеріальних активів, до граф 12-14 — про вибуття. На кінець кожного
місяця наводиться сальдо вартості нематеріальних активів (графа 5) та їх
зносу (графа 6) як результат підрахунків показників у цих графах на
початок місяця, записів за поточний місяць у цих графах, а також у
графах 9-14 з урахуванням відповідної суми амортизації з графи 8. При
необхідності Відомість 4.3 продовжується додатковими аркушами такого
самого змісту і формату.

Облік витрат

Для обліку витрат діяльності і відображення кредитових оборотів на
рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на
соціальні заходи застосовується Журнал 5 або 5А і Відомість 5.1 обліку
руху запасів. В обох варіантах Журналу є однаковими за змістом і
порядком заповнення розділи І (з кредиту рахунків 90, 92, 93, 94, 95,
96, 97, 98, 99 в дебет рахунків), II «Витрати з податку на прибуток,
витрати фінансової та інвестиційної діяльності, інші витрати» та IV
«Аналітичні дані до рахунку 28 «Товари».

Розділ І Журналу 5 і Журналу 5 А заповнюється після складання розділів
II і III (або ІІІ А) цих журналів, окремі дані до яких переносяться із
складених журналів 1, 2, 3, 4, 6, 7 (з розділу III Б журналу 5 А).

Усі витрати по підприємству в цілому незалежно від того, на яких
синтетичних рахунках вони обліковуються, відображаються (збираються в
розрізі кореспондуючих рахунків) в одному регістрі. В цьому Журналі
забезпечується узагальнення всіх витрат на виробництво за елементами і
статтями витрат. Для цього з графи «Усього» журналів 1,2, З, 4, 6, 7 до
Журналу 5 переносяться дані про витрати підприємства, які за побудовою
журналів відображені у відповідних регістрах.

При опрацюванні первинних облікових документів по заробітній платі і
витрачанню матеріальних ресурсів записи в регістрах обліку витрат
здійснюються безпосередньо з первинних документів. Нарахована заробітна
плата, витрачання матеріалів, відрахування на соціальні заходи, інші
витрати розподіляються за напрямками витрат (по рахунках, субрахунках,
статтях тощо) при відображенні даних у Журналі 5. Для розподілу можуть
застосовуватися аркуші — розшифровки.

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» відображаються
операції, пов’язані з нарахуванням працівникам підприємства основної і
додаткової заробітної плати, премії, допомоги за тимчасовою
непрацездатністю тощо. Операції з виплати заробітної плати та інші
обороти за дебетом рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» відображаються
в журналах і, 3, 6, 7.

Аналітичний облік розрахунків за нестриману в установлений для виплати з
каси підприємства термін суму з оплати праці (розрахунків з депонентами)
ведеться в реєстрі депонованої заробітної плати. Реєстр складається
касиром, який закриває платіжну відомість, за кожний період виплати
заробітної плати окремо і перевіряється головним бухгалтером. Працівник
підприємства, який веде облік депонованої заробітної плати на підставі
видаткових касових ордерів, платіжних доручень та бухгалтерських довідок
про списання заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув,
робить відмітку про сплату (перерахування, списання, перенесення)
депонованої заробітної плати (графи 7-10) і своїм підписом підтверджує
кожну відображену операцію.

На початок року невиплачені суми депонованої заробітної плати із
реєстрів за попередній рік переносяться у реєстр депонованої заробітної
плати поточного року.

Підприємства, які не застосовують рахунки класу 8 «Витрати за
елементами» у складі Журналу 5 ведуть розділ III «Витрати діяльності».

Дані за рядком 9 «Усього за розділом ІІІ» з граф 3-16 Журналу 5
переносяться до Головної книги. Підсумки рядків за графами 3-16 і за
графами 18-23 (із журналів 1, 2, 3, 4, 6, 7) наводяться у відповідному
рядку графи 24 як фактичні витрати за наведеними напрямами (статтями)
витрат операційної і надзвичайної діяльності, а в графі 25 накопичуються
такі дані для складання звітності за період з початку року.

У графі 2 по рядках 1.1-1.6 розділу III підприємства вказують об’єкти
витрат (види, групи продукції, послуг основного виробництва, об’єкти
будівництва, допоміжні (підсобні) виробництва). У графах 3 і 4 цього
розділу і розділів III А і III Б підприємства витрачання виробничих
запасів можуть наводити за сумою їх облікової вартості та сумою
розподілених транспортно-заготівельних витрат.

Підприємства, які застосовують одночасно рахунки класу 8 «Витрати за
елементами» і класу 9 «Витрати діяльності» у складі Журналу 5 А, ведуть
розділи III А «Витрати діяльності» і III Б «Витрати за елементами».

На підставі первинних облікових документів (та/або аркушів-розшифровок)
на витрачання виробничих запасів, нарахування заробітної плати,
відрахувань на соціальні заходи тощо записуються дані у графи 3-12
розділу III Б за складовими відповідних елементів витрат. У графи 14-19
розділу III Б з журналів 1, 2, 3, 4, 6, 7 (з аркушів-розшифровок до них)
записуються дані про складові відповідних елементів витрат.

Підсумкові дані (рядок 6 «Усього за розділом III Б») за графами 3-12 з
розділу III Б «Витрати за елементами» разом з підсумком за відповідними
рахунками у графах 3-15 розділу ІІІ А записуються до підсумкового рядку
10 «Разом за розділами III А і ІІІ Б» розділу ІІІ А Журналу 5 А, а
звідти — до Головної книги.

Підсумкові дані (графа 20) розділу III Б переносяться у розділ III А до
відповідної статті (напряму) витрат за графами 17 (з кредиту рахунку 80
«Матеріальні витрати»), 18 (з кредиту рахунку 81 «Витрати на оплату
праці»), 19 (з кредиту рахунку 82 «Витрати на соціальні заходи»), 20 (з
кредиту рахунку 83 «Амортизація»), 21 (з кредиту рахунку 84 «Інші
операційні витрати»). Дані підсумкового рядку 9 розділу III А за графами
16-21 також заносяться до Головної книги.

У графі 21 розділу III Б накопичуються дані за складовими елементів
витрат за період з початку звітного року, включаючи звітний (поточний)
місяць.

У графі 23 розділу ІІІ А накопичуються дані про складові витрат
діяльності (рахунки, субрахунки, статті) за період з початку звітного
року.

У розділі IV узагальнюються аналітичні дані про операції з товарами і
торговою націнкою.

Облік виробничих запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками)
ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально
відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат
(синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У відомості
визначаються сума і рівень транспортно — заготівельних витрат (відхилень
фактичної собівартості виробничих запасів від їх поточної облікової
оцінки), а також фактична собівартість витрачених (вибулих) запасів,
якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою
собівартістю.

Записи у Відомість 5.1 проводяться на підставі документів (звітів), в
яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб
(складів, цехів, дільниць) виробничих запасів та їх витрачання, вибуття
з відповідних місць зберігання за звітний місяць (або за більш короткий
проміжок часу — декада тощо).

У графі 2 видаток показується групуванням за кореспондуючими рахунками
(субрахунками, статтями). Суми внутрішнього обороту (надходження,
видаток) виробничих запасів (від однієї матеріально відповідальної особи
до іншої, зі складу в цех, з цеху в інший цех, склад тощо) за місяць
виділяються окремими сумами і мають бути між собою рівними.

Облік доходів та результатів діяльності

Журнал 6 призначено для узагальнення інформації про доходи від
операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства та
фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та
надзвичайних подій (за кредитом рахунків 70. 71, 72. 73, 74, 75, 76,
79).

У Відомості 6.1 накопичуються дані про окремі складові доходів
підприємства.

Облік власного капіталу та забезпечення зобов’язань

У Журналі 7 відображаються операції про зміни у складі власного капіталу
підприємства, про нарахування, одержання і витрачання забезпечень,
майбутніх витрат і платежів і коштів цільового призначення (за кредитом
рахунків 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46. 47, 48, 49). Відомості 7.1, 7.2,
7.3 забезпечують накопичення аналітичних даних щодо додаткового
капіталу, використання прибутку, забезпечень майбутніх витрат і платежів
за період з початку поточного року.

Аналітичний облік в розрізі об’єктів позабалансового обліку ведеться у
Відомості 8, в яку з регістрів аналітичного обліку за попередній рік
переносяться дані на початок поточного року (до граф 1-6). За простою
системою позиційним способом заносяться дані до граф 1-6 — про
надходження (одержання, надання тощо), до граф 7-12 — про вибуття
(використання, списання, повернення, сплату тощо) об’єктів
позабалансового обліку (орендовані основні засоби, матеріальні цінності
на відповідальному зберіганні, устаткування, прийняте для монтажу,
матеріали, прийняті для переробки, товари, прийняті на комісію, списана
дебіторська заборгованість, невідшкодовані нестачі і втрати від псування
цінностей та ін.). На кінець кожного місяця наводиться вартість залишку
об’єктів позабалансового обліку (графа 5) як результат підрахунків
показників у цій графі на початок місяця, записів за поточний місяць у
цій графі, а також у графах 8 і 11. При необхідності Відомість 8
продовжується додатковими аркушами такого самого змісту і формату.

Підсумкові записи з журналів після підписання їх головним бухгалтером
або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку,
переносяться до Головної книги за кожним рахунком окремо.

Сума підсумків Журналу за горизонтальним підрахунком (сума рядків)
дорівнює сумі підсумків цього самого Журналу за вертикальним підрахунком
(сума граф).

Регістри бухгалтерського обліку (журнали, відомості, таблиці аналітичних
даних, аркуші-розшифровки) за всіма господарськими операціями
заповнюються в гривнях і копійках, а регістри, що, крім того, ведуться
окремо за операціями в іноземних валютах, — у відповідних вимірниках
іноземної валюти.

Відомості аналітичних даних заповнюються, як правило, після складання
Журналу.

Висновки

Журнально-ордерна форма с найбільш оптимальною паперовою формою обліку.
При належній організації документообігу вона дозволяє швидко одержувати
підсумки та готувати дані для звітності. Але, разом з тим
журнально-ордерній формі обліку властивий ряд недоліків, що робить її
незручною і непридатною для використання в сучасних умовах. Серед них —
ліквідація хронологічного запису (в США, Великобританії та інших країнах
хронологічний Журнал ведеться обов’язково); ліквідація логічно
обґрунтованих проводок за кожним первинним документом та заміна їх
обліковими записами. При журнально-ордерній формі значно ускладнюється
комп’ютеризація обліку, тому що багатографні регістри журналів-ордерів і
відомостей до них не можуть бути належним чином відображені на екранах
комп’ютерів та роздруковані принтерами. Крім того, комп’ютеризації
перешкоджає величезна кількість варіантів журнально-ордерної форми, що
виникли на різних підприємствах. Переваги і недоліки журнально-ордерної
форми обліку наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Переваги і недоліки журнально-ордерної форми обліку

Переваги

1. Скорочення кількості записів та поліпшення техніки обліку

Система облікових записів досить проста. Побудова записів виключає
необхідність в складанні різних проміжних регістрів, що пов’язують три
стадії облікового процесу: документів, регістрів і звітності. Внаслідок
цього прискорюється обліковий процес, зменшується кількість помилок,
допущені помилки легко виявляються і облік стає

аналітичним і наочним

2. Підпорядкування регістрів цілям обліку і аналізу

Полегшується одержання даних, необхідних для складання звітності.
Показники звітності одержуються з даних поточного обліку без додаткових
вибірок. Регістри містять дані для проведення оперативного аналізу

3. Взаємний контроль записів в облікових регістрах

Будова регістрів журнально-ордерної форми передбачає чітку систему
взаємного контролю підсумкових показників, що одержувались в облікових
регістрах. В них передбачається порядок розрахунку підсумків за місяць,
при якому підсумки підраховувались по документах. на підставі яких
здійснювались облікові записи, жорстка регламентація журналів-ордерів і
відомостей

4. Оперативність

Дозволяє в значній мірі полегшити працю облікових працівників, знизити
її трудомісткість, підвищити оперативність і достовірність даних
бухгалтерського обліку

Недоліки

1. Непристосованість до комп’ютерної обробки даних Ця форма обліку була
розрахована на ручну працю. 3 журнально-ордерної форми важко перейти на
комп’ютерну

2. Складна побудова регістрів Мас складну будову окремих регістрів,
різну структуру журнал — ордерів і відомостей

3. Високий рівень кваліфікації обліковців Потребує досить високого
рівня підготовки облікових працівників, відокремлення дебетових оборотів
по рахунках в Головній книзі від кредитових (в журналах-ордерах),
ускладнені форми ряду журналів-ордерів. які раніше пристосовувалися до
раніше діючої складної і громіздкої звітності

Список використаної літератури

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» № 996-XIV від 16 липня 1999 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 (затверджено наказом
Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1998 p. зареєстровано
в Міністерстві юстиції України № 991/3684 від 21 червня 1999 p.
«Загальні вимоги до фінансової звітності».

Бутинець Ф.Ф., Олійник О.В., Шигун М.М., Шулепова С.М. Організація
бухгалтерського обліку. – Житомир; ЖІТІ, 2000.

Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. – Житомир: ЖІТТ, 2000.

Гнилицька Л. Апробація нової (журнальної) форми бухгалтерського обліку
// Бухгалтерський облік і аудит. – 2001. — № 3.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. — Київ,
2001.

Кляцький М. Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку за умов нової
облікової політики // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. — № 9.

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку
(затверджено наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29 грудня
2000 p.

Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку
за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу
//’ Затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 7
березня 2001 р. № 49.

Пархоменко В. Регістри облікових записів // Бухгалтерський облік і
аудит. – 2001. — № 2.

Пушкар М.С. Теоретичні основи бухгалтерського обліку. – Тернопіль, 1998.

Скирпан О.П., Палюх М.С. Бухгалтерський облік : Навчальний посібник. –
Тернопіль: Економічна думка, 2002.

PAGE

PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *