Система оподаткування доходiв фiзичних осiб (диплом)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ІНСТИТУТ ФІНАНСІВ

Дипломна робота

на тему

“Оподаткування доходів

фізичних осіб”.

Виконав: студент

групи Фз-56

Богуцький О.Б.

Науковий керівник:

Янковський

Допускається до захисту

зав. кафедрою фінансів

________ професор Юрій С.І.

_”_____________2001р.

Тернопіль

2001р. ПЛАН

ВСТУП

Економічна природа податків і становлення податкової системи в Україні.

Суть призначення та історія розвитку податків.

Податкова система України , місце в ній податків з доходів населення.

Аналіз діючої практики оподаткування доходів фізичних осіб ( на
матеріалах практичної діяльності Калуської об’єднаної державної
податкової інспекції Івано-Франківської області).

Прибутковий податок з громадян , об’єкти оподаткування, механізм
обчислення і пільги.

Особливості оподаткування громадян від зайняття підприємницькою
діяльністю.

2.2.1. Фіксований податок.

2.2.2. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької
діяльності.

Єдиний податок ,особливості спрощеної системи оподаткування.

Податок на промисел.

Організація контрольної роботи органів ДПІ за справлянням прибуткового
податку.

111. Напрямки вдосконалення оподаткування доходів фізичних осібі
проблеми вдосконалення.

Розвиток системи оподаткування доходів фізичних осіб і проблеми
вдосконалення.

Можливості використання досвіду ринкових країн по оподаткуванні в
Україні.

IV. Ввисновки і пропрозиції.

Список використаної літератури.

Додатки.

Не слід переобтяжувати платників податків, але і не треба брати з них
менше, ніж потрібно державі.

Кардинал Рішельє.

ВСТУП

Сьогодні Україна має сталу податкову систему , яка забезпечує
надходження коштів до Державного та місцевих бюджетів. Вона має подібні
риси з такими системами, що їх застосовують розвинуті країни Європи.
Основу податкової системи складають прямі прибуткові податки з
підприємств і громадян, непрямі податки на додану вартість, акцизний
збір, мито спеціальні відрахування на соціальне страхування і
забезпечення.

Важливими кроком у формуванні податкової системи в Україні стало
прийняття Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про
систему оподаткування” 18 лютого 1997 року. Цим документом передбачено
багато змін, які мають прогресивний характер. Так, уточнений перелік
податків і зборів, в їх складі 21 загальнодержавних і 14 місцевих.

Встановлено, що зміни в системах оподаткування і пільги можуть вноситись
лише Законами про оподаткування і не пізніше, ніж за шість місяців до
початку нового бюджетного року.

Найближчим часом буде прийнято ще ряд законодавчих актів, які стосуються
стягнення основних податків, таких як податок на доходи фізичних осіб,
податок на нерухоме майно та інші.

Таким чином, процес реформування системи оподаткування в Україні триває.
Вивчається досвід ринкових країн і при цьому враховується, що бюджетно —
податковий механізм досить інертний і не може бути перебудований відразу
і традиційні, що використовувалися протягом багатьох років, джерела
коштів важко перекрити у короткий період чи спрямувати у зовсім іншому
напрямку, для таких змін потрібен час.

Кожне втручання у податковий механізм повинно бути продумане і зважене.
Однак, не менш очевидним є те, що діюча система оподаткування в Україні
потребує удосконалення, і головним напрямом усіх змін повинно бути —
послаблення податкового тягаря, спрощення механізму справляння податків,
стимулювання ділової активності та інвестиційної діяльності.

Серед сукупностей всіх податків чітке місце займають ті з них,
платниками яких є фізичні особи-громадяни. Питома вага прибуткового
оподаткування громадян в економіці України у 1998 році склала 15,1%,
відповідно відчутна роль цього податку у формуванні дохідної бази
місцевих бюджетів.

В дипломній роботі розглянуто питання необхідності і ролі оподаткування
фізичних осіб, відображено процес становлення податкової системи в
Україні, проаналізовано діючий механізм стягнення прибуткового податку з
громадян. Крім того, розглянуто порядок стягнення податку в бюджет,
відповідальність платників, контрольна робота податкових органів за
повним і своєчасним внесенням податку. Аналіз діючої практики
оподаткування був проведений на основі даних ОДПІ у Калуському районі
Івано-Франківської області.

Нормативно — методичною основою дипломної роботи стали Закони України з
питань оподаткування, Декрети Кабінету Міністрів України, Указ
Президента України, інструктивні матеріали Міністерства фінансів
України.

При написанні роботи вивчались праці вітчизняних і зарубіжних
вчених-економістів таких, як В.М.Федосова, А.С.Максимова,
А.М.Соколовської, Т.А.Бовтенка, О.Д.Василика, Н.П.Кучер’явенка,
Л.А.Дробозіної, Андрущенка В.Л. та інші.

Метою проведеного дослідження було:

— вивчення суті і призначення податків;

— вивчення еволюції системи оподаткування в Україні;

— визначення місця і ролі прибуткового податку з громадян в податковій
системі;

— аналіз діючої практики справляння прибуткового податку з громадян на
основі практичних матеріалів роботи ОДПІ у Калуському районі
Івано-Франківської області.

— обгрунтування мотивних шляхів вдосконалення механізму прибуткового
оподаткування населення, результативності контрольної роботи податкових
органів.

Методичну основу роботи склали законодавчі та підзаконні нормативні акти
по темі дослідження і методи дослідження економічних явищ.

Теоретичною основою дипломної роботи є публікації з проблем
оподаткування фізичних осіб.

Об’єктом дослідження: Калуська об’єднана державна податкова інспекція .

Дипломна робота складається з 111 розділів. Основний зміст роботи
викладено на —— сторінках тексту, робота містить—— таблиць, —- діаграм.

1. Економічна природа податків і становлення

податкової системи в Україні.

1. 1 Суть призначення та історія розвитку податків.

Податки є одним з найбільш древніх економічних інструментів. Вони
нерозривно зв’язані з поняттям держави. Саме з її появою і з’явились
податки.

Державна влада спирається на матеріальну основу, якою є перш за все
податки. Якщо перегорнути сторінки тлумачного словника: “Податки — форма
платежу, що стягується з доходів або майна юридичних та фізичних осіб і
характеризується обов’язковістю, регламентацією розмірів і строків
внесення” [12, ст. 3].

Отже, одна з особливостей такого виду платежу — його обов’язковість.
Такої думки дотримувались й наші далекі пращури, коли збирали данину із
власного люду, з підкорених у війнах народів. Збирали її з усього, з
чого тільки можна було: з кожної душі податного стану (подушне), із
землі, з диму, з рола (плуга) тощо. Залюбки брали натуроплатою:
пшеницею, медом, воском, шкурами худоби, хутром дикого звіра та ін.
Варто вдатися до історичних фактів, аби пересвідчитись, що в далекі часи
народ ніс на собі важке ярмо данини.

Звісно в період становлення Київської Русі закони про різного роду
податі не мали такого характеру, як сьогодні, однак певний порядок тоді
існував і його, мабуть, таки дотримувалися якщо не всі, хто був під
владою князів, то в князівських палатах напевно.

Французький філософ і просвітитель Шарль Монтесьє (XVII — XVIII
століття) в “Дусі законів” писав, що державні доходи — це частина
доходів, яка виділяється кожним громадянином зі свого майна для того,
щоб спокійно користуватись рештою. [12, ст. 3].

Історія податків сягає в глибину віків. Перші згадки про них ми
знаходимо і в єгипетських папірусах. За цей час яких тільки податків,
різноманітних за своєю формою і змістом не знало людство. Податки на
землю, вікна, двері та бороду, на собак, автомобілі, цінні папери,
спадщину та дарування, подушний, на нежонатих, заробітну плату, прибуток
і добавлену вартість.

Зачатки прибуткового оподаткування датують ще біблійськими джерелами,
коли мова йшла про оподаткування у Вифлиємі, та батьківщині Ісус Христа.
Біблія від Луки стверджує, що в Римській імперії всі громадяни повинні
були з’явитися зі своєю сім’єю в місто їх народження і сплачувати
податок. Тому Йосип зі своєю вагітною дружиною відправився з Галілеї у
Вифлеєм. [24, ст. 252].

До 1798 року близький до сучасної форми прибутковий податок вводиться
Уільямом Піттом з широкою системою прогресивних ставок, пільг. Однак
він, в основному, характеризувався чисто зовнішніми ознаками
прибутковості (володіння каретою, наявність чоловічої прислуги і т.д.) і
представляв потроєний податок на розкіш. Поступово він поширився і в
Європі. Деякі податкові системи враховували доходи громадян при
формуванні реальних податків. Наприклад, розмір домового податку залежав
від кількості вікон, поверхів і кімнат, від розміру фасаду дому і інших
ознак, які дозволяли судити про громадське положення і доходи платника.

За довгий час розвитку цивілізації, змін економічних формацій податки
пройшли довгу і суттєву еволюцію.

В період рабства існували переважно натуральні збори. При федеральному
устрої широко застосовувались передвісники сучасних податків — данини
(державне мито) і регалії.

Найпростішою, історично більш реальною формою оподаткування були так
звані прямі податки, тобто податки, які утримувались безпосередньо з
доходів або майна платників. Однак, першими видами грошових платежів
були непрямі податки, а мита і збори, тобто плата за послуги, які надає
держава окремим громадянам.

Більш широке розповсюдження отримали менш помітні непрямі податки. Майже
до ХХ століття в більшості країн світу ця форма оподаткування була
основною. І в даний час непрямі податки мають значну силу практично у
всьому світі.

Податки досягають свого найвищого розквіту в умовах розвинутої ринкової
економіки, коли виробляються і розкріплюються цивілізовані, перевірені
часом, практикою форми податкових відносин між державою та юридичними і
фізичними особами. Розвиток держави, ринку привели до формування певної
податкової моделі, що включає техніку оподаткування, види, форми,
елементи податків та управління ними.

Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів
оптимального оподаткування. Чи не вперше науково обгрунтовану
характеристику податків дали представники англійської класичної
політекономії: Адам Сміт і Давид Рікарда . Адама Сміта нерідко називають
фундатором наукової теорії теорії податків .Він один із перших вивів
чотири найбільш загальних принципи оподаткування.

1). Піддані держави повинні приймати участь у її підтримці у
відповідності до своєї політичної спроможності, тобто пропорційно доходу
яким вони користуються під заступництвом держави.

2). Податок який кожен платник платить повинен бути чітко визначеним, а
не довільний . Повинні бути визначені час, місце і розмір платежу.

3). Податки повинні стягуватись у найбільш вигідний час і найбільш
вигідним способом для особи що їх сплачує.

4). Кожен податок повинен бути так побудований , щоб він брав із кишень
населення якомога менше назад то що він приносить скарбниці держави.

Тобто, податкова політика повинна враховувати інтереси кожного
підприємства, кожного члена суспільства, проводитись з урахуванням таких
принципів:

— соціальна справедливість

— рівнонапруженість

— економічна ефективність

— стабільність, гнучкість

Всі ці принципи перебувають як у діалектичній єдності,

так і протилежності і держава має забезпечувати оптимальне
співвідношення між ними.

Саме тому податки в руках одних можуть виступати знаряддям та
інструментом стабілізації та економічного процвітання в державі, в руках
інших засобом нестабільності і економічного саморуйнування. Думаючи про
формування державних грошових фондів за рахунок податків, державницькі
структури повинні проводити таку податкову політику, яка б гармонійно
поєднувала інтереси держави і платників податків.

Податкова система України на стадії розвитку, сформована вона на основі
системи держдоходів, що існувала в колишньому СРСР. Це явище об’єктивне
, разом з тим запозичується досвід країн з розвинутою ринковою
економікою.

В наступному параграфі і розглянемо процес еволюції податкової системи
України і місце в ній податків з доходів громадян.

1. 2. Податкова система України, місце в ній податків з доходів
населення.

Україна — молода держава. Для того, щоб вона існувала, необхідні значні
суми коштів: для утримання закладів охорони здоров’я, культури, освіти,
оборони країни, будівництва, управління державою. Ці кошти акумулюються
за рахунок поступлень різноманітних податків і зборів.Сукупність
податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних
цільових фондів, що справляються у встановленому законами України
порядку, становить систему оподаткування. [2].

Після проголошення суверенітету і незалежності Україна розробила і
прийняла в 1991 році власний Закон “Про систему оподаткування “.
Недоліком його було те, що він фактично продублював попередній союзний
закон. Однак разом з тим це був перший крок у створенні власної
податкової системи української держави.

У 1994 році Закон “Про систему оподаткування” був прийнятий у новій
редакції. До нього були включені як податки так і інші обов’язкові
платежі. Що справляються на території України, з поділом їх на
загальнодержавні і місцеві. Важливим кроком у формуванні податкової
системи в Україні було прийняття Закону України “Про внесення змін до
Закону України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року. Цим
документом передбачено зміни. Які мають прогресивний характер. Так
уточнений перелік податків і зборів. В даний час в їх складі 24
загальнодержавних і 16 місцевих. Представлена побудова системи
оподаткування України базується на таких принципах:

— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної
активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу),
спрямованого на розвиток виробництва;

— обов’язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про
об’єкти оподаткування за звітний період та встановлення відповідності
платників податків за порушення податкового законодавства;

— рівномірність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб
здійснюється у певній частині від отриманого прибутку і забезпечення
сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) та рівні
прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів)
— на більші доходи;

— рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації —
забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і
фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо
сплати податків і зборів;

— соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки
малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно
обгрунтованого неоподаткованого мінімуму доходів громадян та
застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян,
які отримують високі та надвисокі доходи;

— стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів і їх
ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

— економічна обгрунтованість — встановлення податків і зборів на
підставі показників розвитку національної економіки та фінансових
можливостей з урахуванням необхідності витрат бюджету з його доходами;

— рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів,
виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до
бюджету для фінансування витрат;

— компетенція — встановлення і скасування податків і зборів, а також
пільг їх платникам здійснюється відповідно до законодавства про
оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою
Автономної Республіки Крим , обласними, районними, міськими, сільськими
та селищними радами;

— єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових
законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору, об’єкта
оподаткування, джерела сплати податку і збору, строку та порядку сплати
податку і збору, підстав для надання податкових пільг;

— доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства
для платників податків і зборів. [2].

Система оподаткування передбачає платників податків, види податків,
порядок і умови їх сплати, джерела сплати податків, права і
відповідальність платників.

Платником податків і зборів є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з
законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори.

Особливістю системи оподаткування України є наявність великої кількості
податків і обов’язкових платежів. Формування багатьох бюджетних і
позабюджетних фондів цільового призначення . Це ускладнює справляння
податків, контроль та збільшує податкову звітність.

Головною ознакою нині діючої податкової системи України є те, що в ній
як і раніше платежі юридичних осіб переважають над надходженнями від
населення.

Хоч податки відіграють значну роль в економіці всіх зарубіжних країн, в
Україні ми маємо один із найвищих рівнів оподаткування.

Зволікання з ринковими перетвореннями в Україні , яке стало на заваді
скороченню витрат державного бюджету, а отже, і зменшенню рівня
оподаткування.

Помилки у проведенні податкової політики , які породили значні масштаби
ухилення від оподаткування.

Зростання дефіциту Державного бюджету , що сталося через помилки у
політиці державних витрат, яке також супроводжувалось пошуком шляхів
збільшення державних доходів, а єдиним засобом такого збільшення
вважалося підвищення загального рівня оподаткування.

В структурі доходів бюджетів України постійно змінюється співвідношення
прямих і непрямих податків.

Таблиця 1.1.

Структура доходів

Державного бюджету україни [18ст.86]

Найменування податків 1991 1992 1993 1994 1995

Непрямі податки 28,0 45,3 41,8 28,0 23,9

Прямі податки 48,2 35,2 37,0 34,6 34,5

Інші надходження 4,0 10,1 3,0 22,6 25,2

Проаналізувавши дані таблиці 1.1.та дані таблиці 1.2. ми бачимо, що у
1991 році переважали прямі податки майже удвічі над непрямими . У
1992-1993 роках уже переважали непрямі податки , а у 1994-1995 роках
їхнє співвідношення знову змінюється на користь прямих податків. У
структурі доходів Державного бюджету на 1995 рік спостерігається значне
переважання непрямих податків (таблиця 1.2.) .

Таблиця 1.2

Структура доходів Державного бюджету

України на 1999 рік

Доходи Сума

в тис. грн. в %

Всього: 23895260,80 100

В тому числі:

Податкові надходження. Всього:

15989266,90

66,91

З них: ПДВ 8302728,00 34,75

Акцизний збір 2224522,90 9,31

Прибутковий податок з громадян 1168850,00 4,86

Податок на прибуток з підприємств 1317270,00 5,51

Платежі за спеціальне використання природних ресурсів та корисних
копалин

642496,00

2,69

Неподаткові надходження. Всього: 5132852,00 21,46

Державні цільові фонди. Всього: 1978216,00 8,26

З них: Фонд Чорнобиля 400000,00 16,70

Фонд зайнятості 554000,00 2,32

Державний іноваційний фонд 739940,00 3,10

Інші надходження 794825,90 3,33

Структура податкової системи України підтверджує ту закономірність
згідно з якою в умовах низького рівня податкової культури,
недосконалості фінансового законодавства і роботи податкових служб
неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системи прямих
податків.

В Україні чинником , що підсилює цю закономірність , є падіння реальних
доходів підприємств, зростання числа збиткових в умовах однієї з
найглибших криз.

Пряме оподаткування в Україні базується на двох основних видах податків:
податку на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян.

Структура непрямих податків в Україні характеризується переважанням
податку на додану вартість і відрахувань у фонди: Пенсійний соціального
захисту населення на страхування від безробіття.

Таким чином у цілому структура податкової системи України відповідає
загальним закономірностям , властивим розвитку податкових систем. Ці
закономірності становлять об’єктивну мету вдосконалення податкової
системи України на сучасному етапі.

Важливим видом податків з фізичних осіб , характерним для будь якої
податкової системи , являється прибутковий податок з громадян, який
регулюється в Україні Декретом Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1993 року.

В основі оподаткування осіб закладено два основні принципи :

1) принцип рівності у податковій сфері іноземців, осіб без громадянства,
і громадян держави на території якої вони отримують доходи;

2) право держави, громадяни якої одержують доходи за її межами ,
обкладати ці доходи податком, кошти від поступлень якого витрачатись
повинні на розвиток виробництва даних територій.

В багатьох національних законодавствах встановлюється універсальна
скидка – неоподатковуваний мінімум доходів , при я4кому оподаткуванню
підлягають тільки доходи, які перевищують цей мінімум. Суть цієї пільги-
забезпечити задоволення мінімальних життєвих потреб. Поряд з соціальними
мотивами , фінансова практика свідчить в її користь, так як
оподаткування малих доходів забезпечує поступлення, які не покривають
витрат на їх збір.

Можливо має значення встановлення декількох рівнів такого мінімуму,
оскільки мінімальні витрати деяких осіб ( інваліди, сироти, і т.д.)
перевищують витрати звичайних платників. Тому такі особи мають право на
більш високий рівень неоподаткованого мінімуму доходів.

Надходження прибуткового податку з громадян займає значну питому вагу у
загальному надходженню податків і платежів як в цілому в Україні так і у
м. Калуші і Калуському районі ( див. Таблицю 1.3.) Якщо в структурі
доходів Державного бюджету України ( таблиця 1.2.) прибутковий податок
з громадян становить всього 4,8 % всіх поступлень, то у формуванні
доходів м. Калуша і Калуського району він посідає значне місце 24% всіх
поступлень, аналіз даних зроблених в таблиці 1.3. показує, що
спостерігається тенденція до зростання поступлень прибуткового податку з
громадян із 5134 тис.грн. у 1996 році до 9270 тис.грн. у 1999 році.

Таблиця 1.3.

Аналіз динаміки надходження податків і

неподаткових платежів по м.Калуш та

Калуському району за період з 1996-1999 р.р.

(за даними Калуської оДПІ)

(тис. грн.)

Податки і платежі 1996 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р.

Загальна сума Питома вага Загальна сума Питома вага Загальна сума
Питома вага Загальна сума Питома вага

Всього

32097 100,0 40180 100,0 31520 100,0 3866 100,0

ПДВ 14000 43,6 15316 38,1 8277 26,3 314 18,5

Податок на прибуток 3740 11,6 4922 12,2 3396 10,8 336 8,7

Акцизний збір 6 0,01 289 0,7 1082 3,4 34 0,9

Плата за торговий патент 54 0,2 293 0,7 343 1,1 100 2,6

Прибутковий податок з громадян 5134 16,0 8277 20,6 6720 21,3 927 24,0

Плата за землю 1766 5,5 2959 7,4 0275 6,6 85 2,2

Податок на промисел 18 0,05 16 0,03 14 0,04 4 0,1

Податок з власників транспортних засобів 190 0,6 220 0,5 511 1,6 37 0,9

Плата за воду 124 0,4 217 0,5 473 1,5 2 0,05

Держмито 306 1,0 681 1,7 869 2,7 185 4,8

ГРР 141 0,4 144 0,4 325 1,0 2 0,05

Надходження від приватизації майна 505 1,6 168 0,4 92 0,3 0 0

Збір до ФЧАЕС 3372 10,5 3183 7,9 2639 8,4 262 6,8

Іноваційний фонд 786 2,4 236 0,6 564 1,8 118 3,1

Фонд зайнятості 550 1,7 382

1,0 622 2,0 126 3,3

Інші надходження 1405 4,4 2877 7,2 3518 11,2 934 24,0

Прибутковий податок з громадян відіграє важливу роль у формуванні
доходів місцевих бюджетів.

II АНАЛІЗ ДІЮЧОЇ ПРАКТИКИ ОПОДАТКУВАН-НЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ .

За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на три
групи: податки на доходи, споживання і майно. Податки на доходи
стягуються із доходів фізичних і юридичних осіб. Безпосереднім об’єктом
оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або
валові доходи підприємств. Об’єктом нашого дослідження є оподаткування
доходів фізичних осіб в Україні.

Згідно чинного законодавства громадяни України (фізичні особи) сплачують
від доходів такі податки:

1) прибутковий податок з громадян;

2) фіксована плата;

3) єдиний податок;

4) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

5) податок на промисел.

Найбільшу питому вагу серед усіх цих податків займає прибутковий податок
з громадян. Цей податок є найбільш тонким інструментом в податковій
політиці . Як джерело доходів бюджетів цей податок твердо виконує
фіскальну роль.

2.1. Прибутковий податок з громадян, об’єкти оподаткування, механізм
обчислення і пільги.

Прибутковий податок з громадян в Україні справляється у відповідності із
Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян
від 26 грудня 1992 року.

В основі діючого механізму прибуткового пордатку закладено такі
принципи:

дискретність оподаткування

прогресивний характер

значне пільгове спрямування

Суб’єкт прибуткового податку охоплює специфічну групу правовідносин ,
які зачіпають взаємозв’язок між громадянином і державою. А. Сміт писав
«власник землі являється громадянином тієї країни , де знаходиться його
власність. Власник капіталу являється, по суті, громадянином всього
світу і не обов’язково пов’язаний з будь-якою окремою країною»
[24,ст.2.54.]

Платниками прибуткового податку (суб’єктом оподаткування ) є громадяни
України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті , що мають
так і ті , ще не мають , постійного місця проживання в Україні. [7] .

До громадян , що мають постійне мцсце проживання в Україні, належать
громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які
проживають в Україні в цілому не менше 183 днів у календарному році.

Платниками прибуткового податку є фізичні особи незалежно від віку ,
громадянства , статі, раси , національності, соціального, сімейного і
майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних
партій, ставлення до релігії. Доходи неповнолітніх громадян
оподатковуються на загальних підставах.

Об’єктом оподаткування у громадян , які мають постійне місце проживання
в Україні , є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що
складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з
різних джерел як на території України, так і за її межами [7].

Об’єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця
проживання в Україні , є дохід одержаний в Україні. При визначенні
сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи , одержані як у
натуральній формі , так і в грошовій (національній або іноземній
валюті).

Оподаткування доходів громадян прибутковим податком передбачає:

— оподаткування доходів громадян за місцем основної роботи ;

— оподаткування доходів одержаних громадянами не за місцем основної
роботи ;

— оподаткування доходів одержаних громадянами від заняття
підприємницькою діяльністю.

Кожен із цих видів має свої особливості справляння.

У таблиці 2.1 зображено динаміку складу та структури поступлення
прибуткового податку з громадян до бюджету м. Калуша та Калуського
району.

Таблиця 2.1.

Аналіз динаміки

складу та структури поступлення до бюджету прибуткового податку з
громадян по Калуській оДПІ

за період з 1997-1999 р. р.

Назва платежу 1997 р. 1998 р. 1999 р.

Загальна сума Питома вага Загальна сума Питома вага Загальна сума
Питома вага

Прибутковий податок з громадян

Всього ( тис. грн.) 8277 100 6820 100 927 100

в тому числі :

а) за місцем ос-новної роботи 6207 75 4813 71,6 659 71,1

б) за місцем не ос-новної ро-боти 1930 23,3 1750 26 211 22,8

в) від зайняття підприємниць-кою діяльністю 140 1,7 157 2,4 57 6,1

Аналіз вищенаведених даних показує, що найбільшу питому вагу в структурі
прибуткового податку займає податок за місцем основної роботи . Він
становить — 71,1%, а в абсолютних сумах поступлень 6207 тис. грн. у
1997 році , а у 1999 році заплановано поступлення 5230 тис. грн.

2.2. Особливості оподаткування доходів громадян за місцем основної
роботи

Згідно Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян» від
26.12.92 р. оподаткованими прибутковим податком доходами одержаними за
основним місцем роботи (служби , навчання) вважаються доходи від
підприємств , установ , організацій усіх форм власності, фізичних осіб
— суб’єктів підприємницької діяльності з якими громадянин має трудові
відносини за умови обов’язкового ведення в цьому місці трудової книжки
і провадження відрахувань до фонду соціального страхування.

До сукупного місячного оподатковуваного доходу включаються доходи ,
одержані громадянами в будь-якій формі і за будь-яких умов незалежно
від джерела.

У разі виплати заробітної плати в натуральній формі продуцією власного
виробництва її розмір у складі місячного сукупного оподаткованого доходу
працівника обислюється за відпускною ціною зазначеної продукції
стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведено нарахування
заробітної плати .

Якщо у поточному місяці така продукція не реалізувалася, її розмір
обчислюється за відпускною ціною попереднього місяця.

Натуральна продукція інших виробників у складі місячного сукупного
оподатковуваного доходу працівника оцінюються за цінами її придбання.

Доходи, одержані за межами України громадянами з постійним місцем
проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу , що
підлягає оподаткуванню в Укораїні.

До сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період,
за який здійснюється оподаткування, не включаються:

1. Допомога по державному соціальному страхуванню і державному
соціальному забезпеченню, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності
(в тому числі допомога по догляду за хворою дитиною), зокрема :,
допомога по вагітності та пологах, одноразова допомога при народженні
дитини; допомога по догляду за дитиною; грошові виплати матерям
(батькам), зайнятим доглядом 3-х і більше дітей віком до 16 років,
допомога подогляду за дитиною -інвалідом, допомога на дітей віком до
16-ти років (учнів до 18 рокув); допомога на дітей одиноким матерям ,
допомога матерям військовослужбовців строкової служби, допомога на
поховання .

Суми одержуваних аліментів

Державні пенсії, а також додаткові пенсії, що виплачуються за умовами
добровільного страхування пенсій.

Компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм,
передбачених чинним законодавством , за винятком компенсації за
невикористану відпустку при звільненні.

Суми грошового забезпечення , грошових винагород та інших виплат ,
одержуваних військовослужбовцями , особами рядового і начальницького
складу органів внутрішніх справ у зв’язку з виконанням обов’язків
несення служби.

Приклад:

В зв’язку з ліквідацією підприємства звільненому з роботи 25 квітня
працівнику Клим належать до виплати : заробіток за дні роботи у квітні —
140 грн., вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку — 140
грн., компенсація за невикористану відпустку (140+120=260 грн.).

6. Суми, одержані в результаті відчуження майна , що належить громадянам
за правом власності за матеріальне посвідчення якого сплачується
державне мито, крім доходів, одержуваних від реалізації продукції та
іншого майна в результаті здійснення підприємницької та іншої діяльності
з метою одержання доходу.

7. Доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному
господарстві, на присадибній ділянці, дачній і садовій ділянці,
продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як
у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та вигляді
первинної переробки.

8. Суми, одержані в результаті спадкування і дарування, за винятком сум
авторської винагороди,одержаних неодноразово спадкоємцем авторів творів
науки, літератури і мистецтва, а також відкриттів, винаходів та
промислових зразків.

9. Виграші за облігаціями державних позик та лотереями, проценти і
виграші по вкладах в установах банків, по ощадних сертифікатах та
державних казначейських зобов’язаннях.

Суми, одержані громадянами за обов’язковим та добровільним страхуванням
( за винятком випадків, коли страхові внески по накопичувану страхуванню
здійснюються за рахунок коштів підприємств, установ і організацій.

11. Суми матеріальної допомоги як у грошовій, так і в натуральній формі
незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень Уряду України
у зв’язку із стихійними та економічними лихами, аваріями і катастрофами
місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками, фондами
соціального страхування, благодійними фондами та іноземними державами.
Суми матеріальної допомоги, включаючи вартість речових призів та
продуктів, що надаються в інших видах і у межах 12-ти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян на рік.

12. Суми, одержані громадянами в результаті розміщення їх власних
збережень на поточних (депозитних) рахунках банків України, в тому
числі в іноземній валюті.

13. Суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання
акцій, та суми, які інвестовані на реконструкцію і розширення
виробництва суб’єктів підприємницької діяльності.

Суми, що перераховуються за заявами громадян ( у тому числі фізичними
особами — суб’єктами підприємницької діяльності ) у відділення
благодійних та екологічних фондів, а також підприємствам, установам,
організаціям, закладам культури, освіти, науки, охорони здоров’я і
соціального забезпечення, які фінансуються з бюджету, в межах 12-ти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на рік включно.

15. Суми, одержані працівниками на відшкодування шкоди, заподіяної їм
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними
трудових обов’язків, а також у зв’язку із втратою годувальника.

16. Суми, одержувані громадянами за здавання ними крові, від інших
видів донорства, за здавання грудного молока.

17. Вартість путівок на лікування, відпочинок та у дитячі оздоровчі
табори, крім туристських та міжнародних.

18. Суми, одержувані громадянами від органів статистики за ведення
записів сімейних бюджетів.

Приклад:

Робітник Мучко, який щомісяця одержує дохід у розмірі 195 грн. подав до
бухгалтерії підприємства заяву про щомісячне, починаючи з січня,
перерахування по два неоподатковувані мінімуми на користь школи № 1, де
навчаються його діти.

У цьому випадку зменшення оподаткованого доходу може бути проведено лише
протягом шести місяців ( січень-червень) на загальну суму перерахувань,
яка не перевищить 12-ть неоподаткованих мінімумів. Таким чином, щомісяця
з січня по червень з оподаткування буде виключатись 34 грн. , а
оподатковуватися — 161 грн.=195-(2х17).

19. Суми доходів осіб, які виконують сільськогосподарські та будівельні
роботи в сільській місцевості, тимчасово або сезонно, а також членів
студентських будівельних загонів, що споруджують об’єкти в сільській
місцевості.

20. Доходи працівників сільськогосподарських підприємств і рибних
господарств незалежно від форм власності та господарюванні і
риболовецьких колгоспів, одержані ними натурою (сільськогосподарською,
рибною продукцією влісного виробництва зазначених підприємств та
продукцією її переробки). Обчислення зазначених доходів проводяться за
очікуваною собівартістю відповідної продукції.

21. Суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних
закладах, закладах початкової загальної, професійно-технічної освіти, а
також у державних вищих учбових закладах освіти, розташованих на
території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб.

22. Суми девідендів [7].

Кожному громадянину, який працює і одержує заробітну плату, надається
пільга: сукупний оподатковуваний дохід зменшується на суму одного
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Також, сукупний неоподатковуваний дохід зменшується ще на один
неоподатковуваний мінімум одному з батьків на кожну дитину віком до 16
років ( учнів до 18 років). Але ця пільга надається в тому випадку, якщо
заробітна плата не перевищує 10 -ти мінімальних заробітних плат.

Існує ряд категорій громадян, яким надаються пільги у більших сумах:

Отже, суми, на які зменшується сукупний оподатковуваний доход:

1. Сукупний оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує
за кожний повний місяць протягом якого одержано дохід, до 5-ти
неоподатковуваних мінімумів у :

а) інвалідів 1-ї та 2-ої груп, інвалідів з дитинства

б) одного з батьків, які виховують інваліда з дитинства, і батьків, які
виховують двох і більше інвалідів з дитинства, що проживають разом з
ними і потребують постійного догляду;

в) громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені
до 3-ї та 4-ї категорій.

2. Сукупний оподатковуваний дохід зменшується на суму, що не перевищує
за кожний повний місяць, протягом якого одержано дохід, до 10-ти
неоподатковуваних мінімумів у:

а) громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, віднесених
до 1-ї та 2-ї категорій.

3. Сукупний оподатковуваний дохід зменшується на суму, що не перевищує
за кожний повний місяць , протягом якого одержано дохід, до 15-ти
неоподатковуваних мінімумів у:

а) учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни;

б) військовослужбовців і призваних на навчання, перевірочні збори
військовозобов’язаних, які проходили службу в складі обмеженого
контингенту радянських військ у Республіці Афганістан та в інших
країнах, де в цей період велися бойові дії.

Приклад:

Працівник підприємства, який є чорнобильцем 2-ї категорії, отримав за
місцем основної роботи у квітні 200 грн. розмір неоподатковуваного
доходу для цієї категорії громадян становить 10-ть неоподатковуваних
мінімумів, тобто 170 грн.. У цьому випадку місячний сукупний
оподатковуваний дохід буде становити 30 грн = 200-170.

При виникненні права на пільги протягом року вони надаються з місяця ,
в якому було подано документи , що є підставою для одержання пільг.

Кабінет Міністрів України постановами може надавати додаткові пільги
щодо прибуткового податку з громадян.

Органи місцевого самоврядування базового рівня, враховуючи матеріальний
стан, мають право додатково зменшувати сукупний оподатковуваний дохід
окремих громадян або звільняти їх від сплати податку в календарному
році.

Прибутковий податок з сукупного оподатковуваного доходу громадян за
місцем основної роботи обчислюється за відповідними ставками. Пропорція
росту ставки податку від 10 % до 40 % залежить від розміру місячного
сукупного оподатковуваного доходу і неоподатковуваного мінімуму. Тут і
закладена одна з найбільших традиційних пільг — встановлення
неоподатковуваного мінімуму. На даний час неоподатковуваний мінімум
затверджений в розмірі 17 грн.(див. таб.3 та таб.4).

Таблиця 3.

Шкала ставок

прибуткового податку з громадян [ 9 ст.45 ]

Місячний сукупний оподатковуваний дохід (у
неоподатковуваних мінімумах) Ставки та розміри податку

1 2

З доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму не оподатковується

З доходу в розмірі від одного неоподатковуваного мінімуму + 1 коп. до 5
неоподатковуваних мінімумів 10 відсотків від суми доходу, що перевищує
розмір 1-го неоподатковуваного мінімуму

З доходу в розмірі від п’яти неоподатковуваних мінімумів + 1 коп. до 10
неоподатковуваних мінімумів податок з доходу в розмірі 5-ть
неоподатковуваних мінімумів +15 відсотків від суми , що перевищує дохід
у розмірі 5-ть неоподаткову-ваних мінімумів

З доходу в розмірі від десять неоподатковуваних мінімумів + 1 коп. до
60 неоподатковуваних мінімумів податок з доходу в розмірі 10-ть
неоподатковуваних мінімумів +20 відсотків від суми , що перевищує дохід
у розмірі 10-ть неоподаткову-ваних мінімумів

З доходу в розмірі від шістдесять неоподатковуваних мінімумів + 1 коп.
до 100 неоподатковуваних мінімумів податок з доходу в розмірі 60-ть
неоподатковуваних мінімумів +30 відсотків від суми , що перевищує дохід
у розмірі 60-ть неоподаткову-ваних мінімумів

З доходу в розмірі понад сто неоподатковуваних мінімумів податок з
доходу в розмірі 100-ть неоподатковуваних мінімумів +40 відсотків від
суми , що перевищує дохід у розмірі 100 неоподаткову-ваних мінімумів

Із сум доходів одержаних громадянами не за місцем основної роботи та
громадянам , які не мають постійного місця проживання в Україні, податок
нараховується до джерел виплати за ставкою 20 відсотків.

Таблиця 4.

Таблиця для вирахування

прибуткового податку [10 ст.45 ]

Місячний сукупний оподатковуваний дохід Ставки та
розміри податку

1 2

до 17 грн. не оподатковується

18 грн.-85 грн. 10%суми доходу, що перевищує розмір 1-го
неоподатковуваного мінімуму

86 грн.-170 грн. 6 грн. 80 коп.+ 15% суми, що перевищує 85 грн.

171 грн.- 1020 грн. 19 грн. 55 коп. +20 % суми , що перевищує 170 грн.

1021 грн.- 1700 грн. 189 грн. 55 коп. + 30% суми , що перевищує 1020
грн.

1701 грн. і вище 393 грн,55 коп. + 40% суми , що перевищує 1700 грн.

Будуємо графік (малюнок 1) зростання прибуткового податку , якщо
збільшувати заробітну плату.

На малюнку зображена ламана, яка характеризує зростання прибуткового
податку.

Таблиця 2.3.

Методика обчислення прибуткового податку

(грн.)

п.п. Розмір заробітної плати Сума прибуткового податку

1. 17 грн. не оподатковується

2. 85 грн. (85-17 ) х 10% = 6,8 грн.

3. 170 грн. (170-85) х 15% + 6.8 = 19.55 грн.

4. 1020 грн. (1020-170) х 20% + 19,55 = 189,85 грн.

5. 1700 грн. (1700-1020) х 30% + 189,55 = 393,55 грн.

6. 2000 грн. (2000-1700) х 40% + 393,55 = 513,55 грн.

Розглянувши методику обчислення прибуткового податку , бачимо, що чим
більшу працівник отримує заробітну плату , тим більшу утримують
прибуткового податку.

Нарахування , утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку
здійснюється підприємствами , установами , організаціями всіх форм
власності та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності,
які проводять доплати доходів.

Обчислення податку протягом року проводиться з суми місячного сукупного
оподатковуваного доходу за відповідними ставками. При цьому для
громадян , які мають право на одержання пільг, сума місячного сукупного
оподатковуваного доходу зменшується на розмір цих пільг.

2.1.2. Особливості оподатковуваних доходів одержаних громадянами не за
місцем основної роботи.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України « Про при-бутковий податок з
громадян» від 26.12.92р. оподаткуванню підлягають доходи громадян
одержані ними не за місцем основної роботи , в тому числі за
сумісництвом, за виконання разових та інших виплат здійснюваних на
основі договорів підряду. При визначенні оподатковуваного доходу в
джерела виплати не виключається сума встановленого чинним законодавством
неоподатковуваного мінімуму і не надаються пільги передбачені
вищезазначеним Декретом прибутковий податок справляється за ставкою 20
%. Після закінчення календарного року громадяни, крім тих, які
одержували доходи лише за місцем основної роботи зобов’язані до 1
березня наступного року подати до податкового органу за місцем
проживання декларацію про суму сукупного доходу, одержаного як за
основним так і не основним місцем роботи.

Обчислення податку фактичного річного доходу проводиться податковими
органами за місцем постійного проживання платника, а якщо його
діяльність здійснюється у іншому місці з обов’язковим повідомленням
податкового органу за місцем постійного проживання громадянина, про
розміри одержаного і сплаченого податку за минулий рік.

Проаналізуємо донарахування з громадян по СОД за даними таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Аналіз

донарахувань по прибутковому податку

з громадян по СОД по даних Калуської Одпі

(за результатами роботи у 1997-1998 р.р.)

(тис. грн.)

Назва показника 1997 р. 1998 р.

1 2 3

Загальна к-сть платників податку за не основним місцем роботи 3650 1253

Загальна сума прибуткового податку з громадян 8277 6720

Загальна сума поступлень до бюджету податку за не основним місцем роботи
1930 1750

Здано податкових декларацій станом на 01 березня 2942 1235

Донарахована сума по СОД громадян 6,5 2,3

В % до загальної суми прибуткового податку 0,8 0,003

Сума до повернення громадян 43,7 36,5

Сума, яку необхідно додатково сплатити 6,4 11,9

Проаналізувавши вищенаведені дані, бачимо що 1253 громадян району у
1998 році мали доходи не за місцем основної роботи і на яких прийшли
довідки Ф-2. На 01.03.99 року задекларували свої доходи 3210 громадян.
36 громадян не подали декларації. Згідно річного перерахунку 56
громадянам донараховано платежі в сумі 23,2 грн. Разом з тим 1935
громадянам необхідно повернути 49,8 грн. Переплаченого податку , що
становить 0,7% до загальної суми поступлень.

Економічною основою розвитку прибуткового оподаткування є зростання
абсолютного обсягу валового внутрішнього продукту , а також його
душового виробництва на споживання . Економічне зростання , що
відбувається в країнах і з ринковою економікою, створило базу для
розвитку і розширення прибуткового оподаткування доходів. Зростання
заробітної плати в номінальному виразі дало можливість зробити
прибутковий податок масовим. У середньому від 70 до 75 відсот. по
прибутковому податку припадає на групи платників із доходами , що
розглядаються як трудові.

В 90-х роках почало зменшуватись надходження прибуткового податку з
населення в бюджет. (див. мал.4.).

Структура надходження прибуткового

податку в державний бюджет України [17 ст.76]

малюнок 4

Низький рівень заробітної плати і взагалі рівень життя переважної
частини населення зумовлює низьку частку прибуткового податку з громадян
у доходах бюджету.

Суб’єктивною причиною певного заниження частки особистого прибуткового
податку є його утримання переважно біля джерела виплати заробітної
плати, а не за декларацією, внаслідок чого інші доходи громадян «
вислизають» від оподаткування [ 18 ст.80 ] .

Але, як бачимо, вже з 1994 року надходження прибуткового податку в
бюджет почало зростати так, як почали збільшувати розмір заробітної
плати .

Подальший спад виробництва у більшості галузей народного господарства,
погіршення фінансового стану підприємств і організацій зумовили
загострення кризи платежів у бюджет .

У 1997 — 1998 роках згідно із Законом України про Державний бюджет на
1997, 1998 рр. прибутковий податок був закріплений за місцевими
бюджетами у 100 % розмірі.

Згідно із Законом України « Про державний бюджет України на 1999 рік »
передбачено закрити у 100% розмірі поступлення прибуткового податку за
бюджетами 20 областей у тому числі і Івано-Франківською, цим і
пояснюється зменшення частини цього податку в доходах Державного бюджету
України.

Разом з тим в доходах бюджету Калуського району спостерігається
тенденція до зростання його частки ( див. дод.. ).

Додаток

Діаграма аналізу надходження

прибуткового податку з громадян Калуського району за період з 1996-1999
р.

( до загальних сум доходів )

2.2. Особливості оподаткування доходів громадян від зайняття
підприємницькою діяльністю.

Оподаткуванню доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою
діяльністю підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного
року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної
особи.

Підприємництво — це самостійна ініціатива , систематична, на власний
ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню
послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку [3].

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів :

вільний вибір видів діяльності;

залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької
діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

самостійне формування програми діяльності та споживачів вироблюваної
продукції, встановлення цін відповідно до законодавства, вільне наймання
працівників;

залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових,
природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено
або не обмежено законодавством;

вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів,
установлених законодавством;

самостійне здійснення підприємцем-юридичною особою зовнішньоекономічної
діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки
валютної виручки на свій розсуд [3].

Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

— громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності
або дієздатності;

— юридичні особи всіх форм власності .

Підприємці мають право без обмеження приймати рішення і здійснювати
самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій
громадян : військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури,
суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу,
державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які
покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств [3].

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця
між валовим доходом ( виручки у грошовій та натуральній формі) —
документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з
одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені
документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні
остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною
податковою адміністрацією України.

До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів ,
належать витрати , що включаються у собівартість продукції ( робіт,
послуг).

Фізичні особи, які зареєструвалися суб’єктами підприємницької діяльності
без створення юридичної особи, згідно з чинним законодавством
зобов’язані :

своєчасно подавати до податкової адміністрації декларації про доходи і
витрати та інші документи, що підтверджують достовірність вказаних у
декларації даних, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати
податки до бюджету;

зберігати облікові дані про доходи , витрати та сплату податків протягом
трьох років.

Суб’єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які
здійснюють свою діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг за готівку повинніпроводити розрахунки із споживачами через
зареєстровані належним чином електронні контрольно-касові апарати або
використовувати товарно — касові книги згідно з чинним законодавством
[13, ст.39].

З доходів, отриманих від заняття підприємницькою діяльністю, податок
обчислюється :

Підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами —
суб’єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року
доходів громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю , про що
не пізніше як за 30 днів після виплати повідомляється податковим
органом за місцем проживання громадян довідкою ф. N 2 Утримані у
джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при
проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за
оподатковуваний період;

Податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про
очікуваний ( оціночний ) у поточному році дохід або про фактично
одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про
доходи громадян.

Обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими
органами за місцем постійного проживання платника, а якщо його
діяльність здійснюється в іншому місці — за місцем здійснення цієї
діяльності з обов’язковим повідомленням податковому органу за місцем
постійного проживання громадянина про розміри одержаного ним доходу і
сплаченого податку за минулий рік [7].

2.2.1. Фіксований податок.

Декретом КМУ « Про прибутковий податок з громадян » від 26.12.93 р. та
змінами і доповненнями від 13.02.98 р.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування
доходів , одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку
( далі — фіксований податок ) шляхом придбання патенту за умови, якщо:

кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такими
громадянами — платником податку, включаючи членів його сім’ї, які беруть
участь у підприємницькій діяльності , не перевищує п’яти;

валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення
підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні
12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не
перевищує семи тисяч не оподатковуваних мінімумів доходів громадян;

громадянин здійснює підприємницьку діяльність зпродажу товарів і надання
супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору
згідно з законодавством. Доходи такого громадянина, одержані від
здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у
загальному порядку [7].

Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі
лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність, у разі сплати ними
фіксованого податку, пільги не надаються.

Підприємницька діяльність може здійснюватись громадянами у разі
наявності свідоцтва про державну реєстрацію підприємництва і патенту.

Фіксований податок сплачується громадянином — платником податку до
відповідного місцевого бюджету а місцем

його проживання .

Громадянин за своїм бажанням може придбати патент на здійснення
підприємницької діяльності на всій території України

Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для
видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту, в
якому зазначаються : прізвище та ім’я цього громадянина; його
ідентифікаційний номер; строк дії патенту; перелік осіб , які
перебувають у трудових відносинах з платником податку або членів його
сім’ї , які беруть участь у підприємницькій діяльності; місце здійснення
підприємницької діяльності; назва органу, що видав патент.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідно місцевою радою
залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути
менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць
для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.
Рішенням 13 сесії другого демократичного скликання Калуської районної
Ради від 25 березня 1998 р. на території району запроваджено такі
ставки фіксованого податку:

для торгівлі продовольчими товарами та продуктами — 70 грн.;

громадського харчування — 20 грн.;

канцелярськими товарами — 20 грн.;

товарами «секонд-хенд» — 20 грн.;

квітами ( крім вирощених в підсобному господарстві) — 30 грн.;

книгами, журналами, газетами — 20 грн. ;

промисловими товарами — 50 грн.

Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій
території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100
гривень [7].

У разі коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з
використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності
членів його сім’ї , розмір фіксованого податку збільшується на 50
відсотків за кожну особу. У такому разі платник фіксованого податку
має право самостійно доплатити 50 відсотків від суми встановленого
фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити
про це податковий орган , який зобов’язаний внести відповідні зміни до
патенту в строки, передбачені для його видачі.

Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності,
що оподатковуються фіксованим податком , не включаються до склад його
сукупного оподатковуваного доходу за підсумком звітного року, асплачена
сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку
загальних податкових зобов’язань такого платника податку або осіб, які
перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім’ї , які
беруть участь у підприжмницькій діяльності.

У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється
від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат.

Платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових
відносинах, а також члени його сім’ї, які беруть участь у
підприємницькій діяльності, звільняються від сплати нарахувань у Фонд
оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію,
ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України,
податку на промисел, збору до фонду для здійснення заходів щодо
ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту
населення, збору на обов’язкове страхування, збору до Фонду України
соціального захисту інвалідів, а також придбання торгового патенту [7].

2.2.2. Плата за придбання торгового патенту

Якщо громадянин займається підприємницькою діяльністю, не сплачуючи при
цьому фіксованого податку та ринкового збору,

його діяльність підлягає патентуванню .

Згідно з Законом України « Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності» об’єктом правового регулювання є торговельна діяльність за
готівкові кошти , а також з використанням інших форм розрахунків та
кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових
валютних цінностей ( включаючи операції з готівковими платіжними
засобами, вираженими в іноземній валюті , та з кредитними картками), а
також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових
послуг [5].

Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта
підприєницької діяльності чи його структурного (відокремленого)
підрозділу заматися відповідними видами підприємницької діяльності.
Торговий патент не засвідчує право суб’єкта підприємницькоє діяльності
та інтелектуальну власність [5].

Торговий патент видається за плату суб’єктам підприємницької дільності
державними податковими органами за місцем знаходження цих суб’єктів або
місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб’єктами
підприємницької діяльності, що проводять торговельну діяльність або
надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі),-
місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових
послуг, а суб’єктами підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю
через пересувну торговельну мережу,- за місцем реєстрації цих суб’єтів.

Якщо громадянин здійснює підприємницьку діяльність без придбання
торгового патенту та не сплачує фіксований податок, то він зобов’язаний
вести книгу обліку доходів та витрат. Прибутковий податок такими
громадянами сплачується по авансових платежах, які нараховують податкові
органи за місцем проживанням цих громадян.

Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку:

— протягом року платники щокварталу сплачують до бюджету по 25 процентів
річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а
платники , які вперше залучаються до сплати податку — 25 % суми,
обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік.
Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки
протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15
листопада, У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу
платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум
податку за строками сплати податку, що не настали;

— суми плати за патент і суми податку, сплачені протягом року за місцем
виплати доходу та у вигляді авансових платежів, пред’явлених податковими
органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на
підставі документального підтвердження факту сплати податку.

Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку
підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення
податкового органу, а надміру сплачені суми податку підлягають
поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення
остаточного розрахунку або за заяво платника зараховується в рахунок
майбутніх платежів [7].

2.2.3. Єдиний податок

З метою реалізації державної ідримки з питань розвитку та підтримки
малого підприємства, ефективного використання його можливостей у
розвитку національної економіки та відповідно до п.4 розділу ХУ
«Перехідні положення Конституції України » з 01 січня 1999 року
запроваджено спрощену систему опоаткування фізичних осіб,які займаються
підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і кількість
осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою за рік не
перевищу 10 осіб і обсяг виручки яких від реаізації продукції послуг не
перевищує 250 тис. грн.

Ставка єдиного податку для фізичних осіб встанолюється місцевими радами
за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності
залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити
менше 20 грн. та більше 200 грн. за календарний місяць. Рішенням сесії
Калуської районної Ради від 23.12.98р. затверджені такі ставки єдиного
податку.

Таблиця 2.

Ставки єдиного податку по видах підприємницької діяльності

№ пп Вид підприємницької діяльності Розмір ставки грн./місяць

1. Перевезення пасажирів

— легковим автотранспортом 30

— мікроавтобусами 40

— автобусами 50

2. Надання послуг вантажним транспортом 40

3. Надання інших послг,що не зазначені в даному переліку 20

4. Випічка та реалізація хліба та хлібобулочних виробів 50

6. Торгівельна діяльнісь:

— у сфері громадського харчування 30

— кіоски, павільйони, лотки 20

— магазини 30

— оптова торгівля 40

7. Виготовлення та реалізація інших товарів не зазначених в переліку 20

Якщо платник єдиного податку займається підприємницькою діяльністю з
використанням найманої праці або за участю у підприємницькій
діяльності членів його сім’ї, розмір єдиного податку збільшується на 50%
на кожну особу. Сплачена сума податку є остаточною і не включається до
перерахунку загальних податкових зобов’язань такого платника податку.
При цьому доходи, одержані платником єдиного податку не включається до
складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного
року. Проаналізумо надходження податків від заняття підприємницької
діяльності до бюджетів м.Калуша і Калуського району.

Таблиця 2.2.3

Аналіз надходження до бюджетів м. Калуша

І калуського району податків і неподаткоих платежів від громадян —
суб’єктів підприємницької діяльності

За період 1996 — 1998 роки

ПОКАЗНИКИ
1996 рік 1997 рік 1998 рік відхилення 1998 роу у порівнянні з 1996
роком

1. Кількість зареєстрованих підприємств 1430 1521 1862 +432

2. Кількість підприємств залучених до оподаткування 832 946 1058 +226

3. Кількість підприємств що викупили одноразові патенти 426 433 508 + 82

4. Кількість підприємств що сплачують фіксовану плату 632 790 840 +208

5. Кількість підприємств що

перейшли на спрощену систему оподаткування (єдиний податок) — — — —

6. Сплачено прибуткового податку 125,7 130,8 146,4 —

7. Плата за торговий патент 8,3 9,2 10,6 —

Дані таблиці 2.2.3 свідчать про те, що в Калуському районі розвивається
підприємницька діяльність, кількість підприємців збільшилась у 1998 р.
порівняно з 1996 р. на 341 чол. і склала 1862 чол. Зростають і суми
поступлень податків і платежів у місцевий бюджет.

2.2.4. Податок на промисел.

Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства , які не
зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють
несистематичний ( не більше чотирьох разів протягом календарного року)
продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів,
повинні сплачувати податок на промисел згідно з Декретом Кабінету
Міністрів України « Про податок на промисел» [6] .

Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового
патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної
платником у декларації сумарної вартостї товарів.

Ставка податку на промисел встановлена в розмірі 10 відсотків вказаної
у декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох
календарних днів, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи
календарних днів ставка податку подвоюється і становить 20 відсотків
вартості задекларованих товарів, але не менше двох неоподатковуваних
мінімумів. Податок сплачується громадянином в установах Ощадбанку і
зараховується до місцевих бюджетів за місцем придбання одноразового
патенту.

Квитанція про сплату податку пред’являється податковому органу , на її
підставі видається одноразовий патент [6].

Для одержання одноразового патенту громадянин повинен скласти декларацію
і подати її до податкової адміністрації.

У випадку, якщо патент не використано у зазначені терміни, сплачений
податок поверненню не підлягає.

Якщо громадяни протягом року продають товари більше чотирьох разів, така
діяльність вважається систематичною і вони повинні зареєстровуватись як
суб’єкти підприємницької діяльності згідно з Законом України «Про
підприємництво» [13, ст.40].

Розглянемо надходження податку на промисел у бюджет Калуського району (
див. таб.8).

У 1998 році сума сплченого податку на промисел зменшилась на 2 тис. грн.
при тому, що на 75 патентів було викуплено більше, ніж у 1997 році.

Таблиця 2.2.4

Надходження податку на промисел у бюджет

Калуського району Івано-Франківської області

Показники 1997 р 1998 р відхилення (+,-)

Кількість осіб, що викупили одноразові патенти 433 508 + 75

Сума сплаченого податку на промисел 16,0 14,0 — 2

2. 3. Організація контрольної роботи податкових органів за справлянням
прибуткового податку.

Контроль за правильністю та своєчасністю справляння прибуткового
податку з громадян здійснюється державними податковими адміністраціями.

Громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності щоквартально у 15-денний
термін після закінчення кварталу, подають податковій адміністрації
декларації про одержані доходи, а після закінчення року — до 1 лютого
наступного року [4].

Якщо ж громадяни своєчасно не подали декларацій про доходи або включили
у декларації перекручені дані, не ведуть або неналежно ведуть облік
доходів і виплат, для яких встановлена обов’язкова форма обліку, то вони
притягаються податковими адміністраціями до адміністративної
відповідальності у вигляді штрафу. Якщо фізичні особи вчинили порушення
один раз протягом року, то вони сплачують штраф у розмірі від одного до
п’яти неоподаткованих мінімумів, а якщо громадянин здійснив порушення
повторно протягом року, то тоді буде сплачувати штраф у розмірі від
шести до десяти неоподатковуваних мінімумів [4].

Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю та одержують інші
доходи і своєчасно не подають декларації про доходи, податкові
адміністрації надсилають платіжні повідомлення на сплату податку в
розмірі суми сплаченої за попередній звітний період, або у розмірі,
розрахованому за оціночними доходами на підставі відомостей, що їх має
податковий орган. Після пред’явлення декларацій та їх перевірки
проводиться перерахунок податку виходячи з фактично одержаного доходу з
додатковим утриманням 10 % від належної суми податку [4].

Приклад:

Громадянин Онищук був зобов’язаний подати декларацію до 1 лютого 1999
року. У встановлений строк декларацію не подано. 5 лютого підприємцю
Онищуку надіслано платіжне повідомлення на сплату авансових платежів на
1999 рік в сумі 524 гривні, тобто та рівні сплаченого податку минулого
1998 року.

17 лютого громадянин Онищук подав декларацію, в якій зазначено, що
сукупний оподатковуваний дохід за 1998 рік становить 6640 гривень, а
прибутковий податок обчислено у сумі 553,30 гривень.

У зв’язку з тим, що декларація подана з порушенням встановленого строку,
громадянину Онищуку додатково нараховується і пред’являється до сплати
10% суми обчисленого прибуткового податку, тобто 55,33 грн. = 553,30 х
30%.

Таким чином, загальна сума платежу, що підлягає сплаті за 1998рік
становить: 608,63 грн. = 553,30 + 55,33.

У разі приховування (заниження) громадянами доходів до них
застосовуються мірі відповідальності (фінансова санкція) у вигляді
стягнення суми прибуткового податку, обчисленої з фактично одержаного
доходу ( з урахуванням заниженого і прихованого доходу), і штрафу у
двократному розмірі від додатково обчисленої суми прибуткового податку в
наслідок збільшення оподаткованого доходу, а при повторному порушенні —
штрафу в п’ятикратному розмірі від додатково нарахованої суми податку,
що сплачуються в 15-денний строк від дня прийняття податковим органом
відповідного рішення.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без державної
реєстрації або спеціального дозволу (ліцензії) без придбання патенту у
разі сплати фіксованого податку чи діяльністю, щодо якої є спеціальна
заборона, винні у протидіях службовим особам податкових органів, в тому
числі у недопущенні їх в приміщення, що використовуються для здійснення
підприємницької діяльності і одержання доходів, притягаються податковими
органами до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу від
одного до десяти розмірів установленого чинним законодавством
неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а за ті ж дії вчинені
повторно протягом року після покладення адміністративного стягнення, —
від десяти до двадцяти розмірів неоподаткованого мінімуму доходів
громадян [4].

Службові особи підприємств, установ та організацій а також фізичні особи
— суб’єкти підприємницької діяльності, які виплачували доходи, винні в
неутриманні, перерахуванні до бюджету сум податку на доходи фізичних
осіб, перерахуванні податку за рахунок коштів підприємств, установ і
організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено
законодавством), у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні
державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про
доходи громадян, — у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, а за ті самі дії, вчинені особою. Яку протягом року було
піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень,
— у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [4].

Суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торгівельну
діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями,
операції з наданням послуг у сфері грального бізнесу та побутових
послуг, у разі порушення вимог несуть таку відповідальність:

— за порушення термінів сплати або певного внесення чергових платежів
нараховується пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки
Національного банку України, що діяла на день сплати, від суми недоїмки,
розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати;

— за порушення порядку використання торгового патенту сплачують штраф у
розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць;

— за здійснення операцій без одержання відповідних торгових патентів або
з порушенням порядку використання торгового патенту за повний термін
діяльності суб’єктів підприємницької діяльності [5].

Основними законодавчими та інструктивними документами, якими слід
керуватися податковим органам при організації контролю за
підприємницькою діяльністю громадян є Закон України “Про підприємництво”
з відповідними змінами і доповненнями та Декретом кабінету міністрів
України “Про прибутковий податок з громадян” з відповідними змінами і
доповненнями.

Основним завданням податкових інспекторів при проведенні перевірок
підприємницької діяльності є повне виявлення доходів, правильне, на
підставі підтверджуючих документів, виключення витрат, правильне
визначення оподаткованого доходу та обчислення податків [11].

Проаналізуємо контрольну роботу державної податкової інспекції у
Калуському районі Івано-Франківській області щодо проведення перевірок
по прибутковому податку з громадян. Для цього використано дані ДПІ за
період 1997 і 1998 років (див. Додаток 1 і 2).

У ДПІ на 01.01.1998 року було зареєстровано 846 підприємств і
організацій, які є платниками прибуткового податку з громадян, та 523
платники — фізичні особи. З них було перевірено 338 підприємств і
організацій та 351 підприємця. Порушення виявлено на 62 підприємствах,
а фізичних осіб, які допустили порушення податкового законодавства, 93
(див. додаток 1).

На 01.01.1999 року було перевірено 325 підприємств і організацій та 298
фізичних осіб — платників прибуткового податку. Порушили податкове
законодавство 31 підприємство та 298 фізичних осіб (див. додаток 2).

У 1998 році значно збільшилась кількість порушників — підприємців, майже
в три рази.

За рахунок проведених перевірок донараховано значні суми. Зокрема, у
1997 році по підприємствах і організаціях було нараховано 416000 тис.
грн., а по підприємцях — 891 тис. грн. У 1998 році за рахунок проведених
на підприємствах і організаціях перевірок донараховано 57757 тис. грн.,
по підприємцях — 4228 тис. грн.

У зв’язку з тим, що в 1998 році було виявлено більше порушень
податкового законодавства, тому і більше додатково нараховано платежів.
Отже, за рахунок проведених податковими органами перевірок значно
поповнився бюджет Калуша та Калуського району.

III. Напрямки вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб.

3.1. Розвиток системи оподаткування доходів фізичних осіб і проблеми
вдосконалення.

В Україні прибутковий податок з громадян не є досконалим. Він потребує
значних змін і вдосконалення. Можна звернути увагу на досвід зарубіжних
країн, але при цьому потрібно враховувати проблеми, які є в нашій
країні.

По-перше, необхідно підвищити неоподаткований мінімум. Згідно із
зарубіжною практикою і рекомендаціями “Основ світового податкового
кодексу” ступені прогресії між неоподатковуваним мінімумом і першим
ступенем податку можуть становити 4-5%.

По-друге, треба зменшити кількість і розмір ставок. Виходячи з того, що
вилучаючи із доходів громадян, прибутковий податок зменшує ту їхню
частку, яка може бути використана на придбання товарів і надання послуг,
то, як свідчать дослідження, середні доходи ( 200 грн. — 300 грн.)
повністю витрачаються на споживання. Тому зменшення їх на кілька
відсотків призведе до зростання споживчих витрат. Вищі доходи ( 1200
грн. і більше) витрачається не тільки на споживання, а й частково
заощаджується. Зменшення ставок менше впливає на сукупний попит. Тому
тут доцільно було б вводить податок на доходи фізичних осіб від капіталу
(дивіденди, відсотки за облігаціями і банківськими вкладами тощо). Можна
обкладати податками доходи від капіталу за мінімальною ставкою
прибуткового податку з громадян. Такий підхід дасть змогу створити
дійовий і простий механізм залучення до бюджету значних податкових
надходжень, не намагаючись при цьому зацікавленості населення у
збереженні вільних грошей на банківських рахунках і вкладанні їх в
акції підприємств.

По-третє, можна ввести стандартні знижки із сукупного доходу суми, на
яку платник податків може зменшити свої зобов’язання за прибутковим
податком (враховується сімейний стан, наявність дітей та утриманців).
Дохід може зменшуватися на суму витрат на лікування, професійних витрат
тощо.

В Україні передбачається ввести новий Закон “Про податок на доходи
фізичних осіб”. На даний час у Верховній Раді був складений законопроект
“Про податок на доходи фізичних осіб”.

Проект розв’язує, насамперед, завдання щодо розширення податкової бази.
Це завдання запропоновано вирішити одночасно шляхом збільшення кола
суб’єктів оподаткування та скасування пільгових ставок на певні види
доходів, виключення до оподаткування приросту капіталу, так званих
“поливних доходів”, доходів у матеріальній і нематеріальній формі, які
виникають у певних фізичних осіб у вигляді одержання за рахунок коштів
інших суб’єктів права (неоплачених особою) послуг, робіт, майна, прав,
запровадження практики надання пільг лиш на певний бюджетний рік,
зменшення податкових ставок з 40 до 30 відсотків. Ставки оподаткування
не повинні спрямувати мотивацію до праці та призводити до переходу в
пільгову економіку. Ставки мають бути незмінними протягом бюджетного
року.

Згідно законопроекту ставки податку залежно від суми річного
оподаткованого доходу встановлюється за такою податковою шкалою (див.
таблицю 3.1.).

Таблиця 3.1.

Ставки оподаткування податком на доходи

фізичних осіб.

Розміри оподатковуваного доходу за рік ( у податкових шкалах, виражених
в неоподатковуваних мінімумах доходів фізичних осіб). Ставки та розміри
податку ( у неоподатковуваних мінімумах доходів фізичних осіб та
відсотках до бази оподаткування).

До 120 неоподатковуваних мінімумів включно 10 відсотків суми доходу.

Від 120 неоподатковуваних мінімумів до 600 неоподатковуваних мінімумів
включно податок у розмірі, що дорівнює сумі 120 неоподатковуваних
мінімумів + 20% з суми перевищення над 120 неоподатковуваних мінімумах
доходів фізичних осіб.

Понад 600 неоподатковуваних мінімумів податок у розмірі, що дорівнює
сумі 120 неоподатковуваних мінімумів + 30% з суми перевищення над 600
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно нового Закону передбачується зменшення суми податку на:

— 20% одного неоподатковуваного мінімуму доходів будь-якої фізичної
особи — платника податку;

— додатково 20% одного неоподатковуваного мінімуму доходів фізичної
особи, яка є:

— самотньою матір’ю або батьком (опікуном, піклувальником) — у
розрахунку на кожну дитину віком до 16 років;

— матір’ю або батьком (опікуном, піклувальником) у розрахунку на кожну
дитину віком до 16 років у разі, коли один із батьків не має основного
місця отримування доходів.

У випадку, коли обидва члени подружжя мають основне місце отримання
доходів, зазначена пільга застосовується у розмірі 10% одного
неоподатковуваного мінімуму для кожного з батьків на кожну дитину віком
до 16 років.

3. 100% одного неоподатковуваного мінімуму доходів фізичної особи, яка
є:

особою, що має особливі заслуги перед Батьківщиною;

учасникам бойових дій під час другої світової війни;

інвалідам війни або інвалідам І та ІІ груп з інших причин;

особою, яка віднесена до 1 і 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок
Чорнобильської катастрофи;

репресованою особою;

та інші.

Передбачено, що розмір неоподатковуваного мінімуму не повинен
зменшуватися протягом одного податкового року.

Передбачується щомісячна шкала визначення об’єкта оподаткування та сум
податку.

Таблиця 3.2..

Щомісячна шкала ставок оподаткування податком та

доходи фізичних осіб

Розміри оподатковуваного доходу за січень Ставки та розміри податку.

До 10 неоподатковуваних мінімумів включно. Податок у розмірі 10 % з суми
доходу.

Від 10 неоподатковуваних мінімумів до 50 неоподатковуваних мінімумів.
Податок у розмірі, що дорівнює сумі у 1 неоподатковуваний мінімум + 20%
з суми перевищення над 10 неоподатковуваними мінімумами доходів фізичних
осіб.

Понад 50 неоподатковуваних мінімумів. Податок у розмірі 10
неоподатковуваних мінімумів + 30 % з суми перевищення над 50
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Податкова шкала для наступних мінімумів звітного року розраховується
шляхом щомісячного збільшення:

граничних значень кожної шкали оподатковуваного доходу на 1/12 їх річних
значень;

фіксованої частини суми податку для кожної шкали оподаткованого доходу
на 1/12 їх річних значень.

Крім цих вище запропонованих змін в обкладанні фізичних осіб прибутковим
податком , необхідні й суттєві структурні зміни в економіці на
макрорівнях і мікрорівнях, які б забезпечили збільшення частки доходів
громадян у структурі національного доходу.

3. 2. Можливості використання досвіду ринкових країн по оподаткуванню в
Україні.

У більшості економічно розвинутих країн світу оподаткування фізичних
осіб — це основа податкової політики і головне джерело бюджетних
надходжень.

На сучасному етапі в країнах проводиться політика скорочення податків і,
зокрема, прибуткового податку з громадян. Спеціалісти вважають, що
введення низьких ставок — це неефективний спосіб скорочення податку,
тому що вони, як правило, стосуються незначної частини доходів. Високі
ставки неефективні з тієї самої причини.

У період між 1986 і 1995роки кількість особистих податкових ставок
(особливо та високі доходи) була скорочена в усіх розвинутих країнах,
крім Швейцарії. Найбільшу кількість ставок має Іспанія — 16 (у 1986 році
— 34 податкові ставки). Тільки одна країна має єдину ставку 56% —
Швейцарія. Але таке пропорційне оподаткування не вважається низьким.
Україна має 5 податкових ставок [19, ст. 97].

Найвища ставка прибуткового податку в Японії — 65%. Найнижчі з граничних
ставок мають два азіатських тигри — Гонконг і Сінгапур — 20 % і 28 %
відповідно. Їхня стартова ставка — 2 %. Щодо старих промислових країн:
британські податкові служби стягують найменшу частину доходів,
зароблених забезпеченим прошарком британців, — тільки 40 %. Стартова
ставка у Великобританії — 20 %. Україна має ставку найнижчу — 10 %,
найвищу — 40 % [19, ст. 98].

Такі значні відмінності означають, що офіційні податкові ставки не
можуть бути справжнім показником надійного обкладання податками фізичних
осіб із різними рівнями доходів.

Неоподатковуваний мінімум в Люксембурзі становить $ 35800 на рік.
Населення Гонконгу не сплачує податок із доходів до $ 30000. Шведи
починають віддавати державі 56 % з кожної додатково заробленої крони до
$ 23800. Податок у Нідерландах стягують з доходів, починаючи з $ 6200, а
в Британії — з $ 8800. Для порівняння в Україні неоподатковуваний
мінімум становить майже $ 113.

У більшості країн встановлено зменшення ставок податку для сімей з
працюючим чоловіком і жінкою. В США таке явище має назву “стандартна
знижка”. Для сімей (як правило, з двома дітьми), які мають річний дохід
$ 30 000. В Гонконгу вилучається на прибутковий податок із громадян і
соціальне забезпечення 0, 38 %, у Люксембурзі — 10,6 %. Ставки податків
в інших країнах коливаються від 15 % до 30 %, і лише в Швейцарії — 40 %.

Дещо більша частина доходу вилучається у сімей з річним доходом $ 60
000. Гонконг залишається найсприятливішою країною щодо режиму високих
рівнів із податковою ставкою — 9,5 %. Найбільше відсотків стягують
шведські податкові служби — 48 %.

Значні відмінності виникають у встановленні податкових ставок на дуже
високі доходи. У Бельгії сім’я з річним доходом $ 150000 сплачує близько
56,6 %. В Америці, Японії, Швейцарії і Британії виплачується майже 1/3
доходів. У Сінгапурі єдина ставка і для доходу $ 60000, і для доходу в $
150000 — 25%. У Гонконгу ця ставка становить — 15 %. В Україні існує
єдина ставка для доходів, які перевищують $ 11000 — 40 % [19, ст. 98].

Однак важливо пам’ятати. Що країни з низьким прибутковим податком — це
не обов’язково країни з низьким загальним оподаткуванням. Роль
прибуткового податку в них різна. В Австралії він становить 40 %
загальної кількості податків, у Британії — близько 45 %. У більшості
розвинутих країн прибутковий податок із громадян становить 60 % у
загальному обсязі. Найбільше залежить від податку Швейцарія — 70 %.

Деякі країни, такі, як Багами, Бермуди, Монако, Андорра, Оман, Кувейт,
Об’єднані Арабські Емірати, зовсім не потребують введення прибуткового
податку з громадян для поповнення бюджетних ресурсів.

Для прикладу розглянемо систему прибуткового оподаткування в сусідній
Польщі. У країні розроблено систему ПІТ форми звітності за отримані
доходи. ПІТ відображають усі можливі варіанти обкладення податком з
доходу.

Досить поширений випадок, коли у платника податків протягом року не було
іншого доходу, крім заробітної плати за основним місцем роботи. Тоді
можна до 15 січня подати в бухгалтерію форму ПІТ-12 і за працівника
перед податковими органами звітуватиме саме підприємство. Однак
запровадження ПІТ-12 це документальне підтвердження того. Що платник
податку не отримував інших, крім основної заробітної плати, доходів, не
мав витрат, на суму яких має бути зменшено оподаткований дохід; не буде
користуватися можливістю оподаткування своїх доходів разом з чоловіком
чи дружиною; не має пільг, передбачених для неповних сімей, в яких
виховуються діти. Тому поляки не поспішають скористатися механізмом
взаємовідносин з податковими органами. Адже майже кожна сім’я хоче
використати суму податків.

Усіх платників податків тут не “стрижуть” під один гребінець. Поляки
мають можливість особисто звітувати за однією із форм — ПІТ-30, ПІТ-31,
ПІТ-32, ПІТ-33, ПІТ-34 тобто обрати ту систему оподаткування, яка є для
них найвигіднішою. Таким чином можна знизити суму сплачуваних податків
або отримати компенсацію на витрати. [20].

Кожна форма звітності має певний колір і передбачає певні пільги.
Система пільг — це передбачена законом можливість зменшення
оподатковуваного доходу: на величину сум витрачених на благочинні цілі
(сума не більша, ніж 10 % доходу); витрати на оплату підвищення
кваліфікації (не більше 1467,50 злотих на рік); на витрати на навчання
дітей і молоді в приватних школах (не більше, ніж 6549,60 злотих на
кожну дитину на рік); на видатки, пов’язані з реабілітацією інвалідів
(не більше, ніж 4050 злотих на рік); на витрати для поліпшення житлових
умов платника та інші [20].

Система різнокольорових ПІТ набагато спрощує роботу працівників
податкових органів, адже їм відразу зрозуміло. З якою категорією
платників доведеться мати справу. А платника податків змушує зважити всі
“за” і “проти” при виборі відповідного ПІТ. В ситуації, коли держава
повинна повернути кошти, на які зменшено податок. — усе зрозуміло. А от
як сплачувати податок подружжю — разом чи окремо? Тут треба зважити
обидва варіанти і вибрати найкращий.

Наприклад:

У сім’ї спочатку планували, що за дружину, яка крім зарплати, не мала
інших доходів, звітуватиме підприємство. А чоловік, який отримував
протягом року пенсію і зарплату, мав би заповнювати ПІТ-32. Але коли
прорахувати варіант сплати податку за “сімейним” ПІТ-33 (без пільг), але
з’ясувалося, що в цьому випадку можна заощадити майже 15000 злотих —
заробітну плату дружини за один місяць. Це для польської сім’ї не така
вже й мала сума.

Для нас існування у сусідів системи, що дозволяє особисто впливати на
розмір сплачуваних податків. Може видатися неймовірним. Зменшення
оподатковуваного доходу польської сім’ї на витрати, пов’язані з
навчанням дітей, підвищенням кваліфікації, ремонтом або придбанням
квартири, з точки зору малих чиновників — нонсенс, отже держава свідомо
відмовляється від потрібних її коштів.

Для уряду Польщі формування прибуткової частини бюджету також непроста
справа. Але польські законотворці далекоглядніші від своїх українських
колег.

Наприклад :

витрати на навчання учнів приватних шкіл не треба сплачувати з
держбюджету, побудувавши власний будинок. Людина не буде претендувати на
житло з державного фонду, а це знову економія бюджетних коштів. Особа
більш високої кваліфікації отримуватиме вищий дохід і більш вагомий
податок сплатить державі. Тобто в економічній політиці поступово
головним стає принцип: будуть заможними громадяни — стане багатою й
держава.

Що стосується прибуткового податку в Україні, то він потребує перегляду
і вдосконалення. Механічне перенесення досвіту зарубіжних країн може
тільки пошкодити. Але деякі аспекти слід взяти до уваги.

IV. Висновки і пропозиції.

В дипломній роботі ми розглядали тему оподаткування доходів громадян.
Але, перш за все, ознайомились з історією податків, визначили їх суть і
призначення. Дізнались, що без появи держави не було б і податків.
Виконання державою її функцій спричинило формування нового специфічного
типу економічних зв’язків. Із розвитком ринкових відносин частина
вартості сукупного суспільного продукту, що одержується за допомогою
податків, набуває не тільки фіскального, а й економічного значення.
Податки стали фінансовою основою для державного втручання в сферу
господарських зв’язків між суб’єктами економічних відносин, головним
регулятором ринкового господарства. Втручання держави в економічне життя
є однією із причин зростання податків як в абсолютних сумах, так і
відносно сукупної вартості національного продукту. Податки відіграють
найважливішу роль у формуванні дохідної частини бюджету.

Також проаналізували податкову систему України і яке місце займають в
ній податки з доходів фізичних осіб.

Сукупність, структура і роль системи оподаткування визначаються
податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в
країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку.

Були розглянуті основні принципи податкової системи України, за
допомогою яких встановлюються відповідні умови для здійснення
діяльності, проводиться правильне розмежування прибутку, передбачаються
пільги, встановлюються строки сплати податків та інше.

Прибутковий податок з громадян має свої переваги і недоліки. Головною
його позитивною якістю є те, що він ставить рівень оподаткування у пряму
залежність від джерела сплати податків — доходу. Жоден із інших
податків, у тому числі й прямих, не має такої залежності від кінцевих
результатів діяльності громадян, як прибутковий податок.

Недоліки прибуткового оподаткування полягають у труднощах, пов’язаних із
обліком об’єкта оподаткування. Першу проблему становлять приховування
доходів і ухилення від сплати податку. Цей факт постійно спонукає
державу до нових завдань щодо забезпечення ефективного обліку та
контролю доходів громадян, а також до встановлення жорсткого механізму
відповідальності платників за порушення податкового законодавства.

Важливе значення у прибутковому оподаткуванні має встановлення
неоподаткованого мінімуму, який дає можливість на ту суму, що не
оподатковується, задовольнити мінімальні життєві потреби.

Прибутковий податок нараховується дванадцять разів (щомісячно) і
тринадцятий раз — по підсумках року. Схема нарахування прибуткового
податку включає декілька етапів:

щомісячні розрахунки податку;

визначення сукупного доходу;

зменшення сукупного річного доходу на розмір неоподаткованого мінімуму;

зменшення його з врахуванням додаткових пільг (інваліди, чорнобильці і
інші);

розрахунки податку у відповідності з діючими ставками.

Також, ознайомились з особливостями оподаткування доходів фізичних осіб
від зайняття підприємницькою діяльністю, де основним є фіксований
податок.

Крім того, розглянули, які міри відповідальності застосовують податкові
органи при порушенні законодавства щодо прибуткового оподаткування.

Основні законотворчі документи, які використовують у своїй роботі
податкові інспектори при організації контролю за прибутковим податком з
громадян та підприємницькою діяльність, це Декрет Кабінету Міністрів
України “Про прибутковий податок з громадян” та Закон України “Про
підприємництво” з відповідними змінами і доповненнями.

Найближчим часом передбачається прийняти новий Закон “Про податок на
доходи фізичних осіб”. На даний час складений лише законопроект, який
передбачає розв’язання завдань шляхом збільшення кола суб’єктів
оподаткування та скасування пільгових ставок на певні види доходів та
інше.

Розглянуто досвід зарубіжних країн щодо оподаткування фізичних осіб,
зокрема, Польщі. В країні кожному громадянину, що працює, надається
можливість особисто звітувати про свої доходи за формою, яку він сам
обирає, яку вважає для себе найвигіднішою. Кожна із цих форм звітності
має свій колір, що дуже допомагає працівникам податкових органів у
роботі, і передбачає певний вид пільг: витрати на навчання дітей і
молоді в приватних школах, витрати для поліпшення житлових умов
платника, виплати на оплату підвищення кваліфікації та інші.

Всі ці пільги дають можливість зменшити з держбюджету.

В Україні потрібно провести ряд суттєвих змін, щоб прибутковий податок з
громадян хоч трохи наблизився до досконалого. Але при цьому не потрібно
копіювати досвід зарубіжних країн, тому що в Україні є свої переваги і
недоліки, і це може нашкодити. Хоча деякі аспекти можна врахувати і
взяти до уваги.

Прибутковий податок відіграє велику роль у фінансовому регулюванні
економіки. Жоден інший податок не може забезпечити такий вплив на
інтереси суб’єктів розподільчих відноси у суспільстві. Саме з огляду на
це, незважаючи на всі труднощі у стягненні цього податку, він
використовується практично у всіх країнах світу, в тому числі і в
Україні.

Список використаної літератури

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради 28 червня
1996 року — К.: Видавництво Право. 1996 .

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему
оподаткування » / Відомості Верховної Ради України — 1997 — № 16.

Закон України « Про підприємництво» /Діло — 9-16 березня 1998 — № 8.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» /Діло. — 16-23
березня 1998 — № 9.

Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності
» /Діло — 6-13 квітня 1998 — № 12.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» /Відомості
Верховної Ради України. — 1993 — № 13 .

Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» /
Діло. — 13-20 квітня 1998 — № 13.

Інструкція про прибутковий податок з громадян / Галицькі контракти .-
1996 — № 50 — ст.46 — 60.

Указ Президента України « Про внесення змін до Указу Президента від 13
вересня 1994 р.» / Галицькі контракти. — 1990 — № 50. — ст. 45

Лист Міністерства фінансів України та Головної державної податкової
інспекції України « Про зміни у шкалі ставок прибуткового податку з
громадян» / Галицькі контракти — 1996 — № 50- ст. 45.

Методичні рекомендації по організації роботи податкових інспекторів
районних і міських державних податкових адміністрацій по обліку і
оподаткуванню громадян, які займаються підприємницькою діяльністю та
отримують інші доходи/ Заступник голови ДПА України Г.І.Бондаренко —
1998.

План лекції для прочитання в старших класах загальноосвітніх шкіл,
старших групах ПТУ, на останніх курсах навчання в технікумах, ліцеях,
ВУЗах / Начальник ДПІ у Львівській області О.Т.Вишинський — 1994.

Бізнес по-чесному. / Вісник податкової служби України. — 1997 — № 1 —
ст. 37 — 41.

Кухарець А.В. Від даними до податків /Фінанси України — 1997 — № 3 — ст.
105-107.

Мозенков О.В. . Зміст і роль податкової політики у державному
регулюванні. / «Фінанси України — 1997 — № 4 — ст. 92-97.

Маклашов А.С. Удосконалення системи прибуткового оподаткування України.
/ Фінанси України — 1997 — № 5 — ст.86-91.

Огонь Ц.Г.Податкова політика і доходи бюджетів України / Фінанси України
— 1997 — № 5 — ст. 74-85.

Соколовська А.М. Податкова система України в контексті світового досвіду
/ Фінанси України . — 1997 — № 7 — ст. 77-89.

Бовженко Т.А.. Прибутковий податок із громадян Досвід розвинутих країн.
/ Фінанси України — 1997 — № 10 — ст. 97 — 99.

Авдеєв В. Поляки знають, за що платять податки / Діло — 1994 — № 37.

Василик О.Д. Державні фінанси України. К.:Вища школа: 1997,

Гега П,Т, Правовий режим оподаткування в Україні.- К: Юрінком, -1997.

Державна податкова адміністрація у Львівській області.- Волинський О.-
Львів: ПВП «Світло й тінь» — 1998.

24.Кучерявенко Н.П. — Налоговоє право — К.: Либідь — 1994.

Нікбахт е., Гроппелий А. Фінанси : Підручник / Пер. З англ. В.Овсієнка,
В. Мігієнка, — К: МП Глобус, 1992.

Общая теория финансов / Под ред. Л.А.Дробозиной — М. : Банки и биржи
ЮНИТИ, 1995.

Податкова система України : Підручник / В.М. Федотов, В.М.Опарін,
Г.О.П’ятаченко та ін. , за ред. В.М.Федосова. — К.: Либідь , 1994 .

Рибак В. Проблеми формування дохідних джерел місевих бюджетів/
Еколноміка України — 1996 — № 10.

Суторміна В.М. Держава — податки — бізнес. : / Із світового досвіду
фіскального регулювання ринкової економіки / : Монографія /В.М.Суторміна
, в,м, Федосов, В.Л.Андрущенко. -К.: Либідь, 1992.

Токарєва Т.А., Папаіка А.А. Удосконалення податкового механізму —
важлива умова зміцнення доходів місцевих бюджетів / Фінанси України —
1996 . — № 11.

Финанси. Денежніє обращения. Кредит. Учеб. Для вузов / Дробоина Л.А.
Окунева Л.П., Андросова Л.Д. и др. — М.: Финанси ЮНИТИ, 1997 .

Финанси / Родионова В.М., Вавилов Ю.Я., Гончаренко Л.И. и др. — М. :
Финанси и статистика. 1994 .

Додаток 4.

Надходження

податків і зборів по м.Калуш та Калуському району

за період з 1996-1999 р.р.

(тис. грн.)

Податки і платежі 1996 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р.

Загальна сума Питома вага Загальна сума Питома вага Загальна сума
Питома вага Загальна сума Питома вага

Всього

32097 100,0 40180 100,0 31520 100,0 3866 100,0

ПДВ 14000 43,6 15316 38,1 8277 26,3 314 18,5

Податок на прибуток 3740 11,6 4922 12,2 3396 10,8 336 8,7

Акцизний збір 6 0,01 289 0,7 1082 3,4 34 0,9

Плата за торговий патент 54 0,2 293 0,7 343 1,1 100 2,6

Прибутковий податок з громадян 5134 16,0 8277 20,6 6720 21,3 927 24,0

Плата за землю 1766 5,5 2959 7,4 0275 6,6 85 2,2

Податок на промисел 18 0,05 16 0,03 14 0,04 4 0,1

Податок з власників транспортних засобів 190 0,6 220 0,5 511 1,6 37 0,9

Плата за воду 124 0,4 217 0,5 473 1,5 2 0,05

Держмито 306 1,0 681 1,7 869 2,7 185 4,8

ГРР 141 0,4 144 0,4 325 1,0 2 0,05

Надходження від приватизації майна 505 1,6 168 0,4 92 0,3 0 0

Збір до ФЧАЕС 3372 10,5 3183 7,9 2639 8,4 262 6,8

Іноваційний фонд 786 2,4 236 0,6 564 1,8 118 3,1

Фонд зайнятості 550 1,7 382

1,0 622 2,0 126 3,3

Інші надходження 1405 4,4 2877 7,2 3518 11,2 934 24,0

Аналіз структури прибуткового податку за даними

Калуської об’єднаної державної податкової інспекції

1996 рік 1997 рік 1998 рік 1999 рік

1.

Показники Загальна сума Питома вага Загальна сума Питома вага
Загальна сума Питома вага Загальна сума Питома вага

1. Прибутковий податок громадян всього:

5134 100 8277 100 6720 100 927 100

В тому числі

А) За місцем основної роботи 3992 77,8 6207 75 4813 71,6 659 71,1

Б) За місцем не основної роботи 1008 19,6 1930 23,3 1750 26,0 211 22,8

В) Від зайняття підприємницькою діяльністю 134 2,6 140 1,7 157 2,4 57
6,1

Аналіз динаміки питомої ваги податків з доходів громадян

в доходах м.калуша і калуського району за період з 1996-1999 р р.

Податки і надходження 1996 рік 1997 рік 1998 рік 1999 рік

Загальна сума Питома вага Загальна сума Питома вага Загальна сума
Питома вага Загальна сума Питома вага

Всьго доходів бюджету

в тому числі: 32097 100 40180 100 31520 100 3866 100

Прибутковий податок з громадян за місцем основної роботи 5134 16,0 8277
20,6 6720 21,3 927 24,0

Прибутковий податок з громадян — суб’єктів підприємницької діяльності
134 0,4 140 0,3 157 0,5 250 6,5

Плата за патент — — 65 0,14 94,6 0,3 23,2 0,8

Податок на промисел 18 0,06 16 0,03 14 0,04 4,0 0,1

Додаток 3

Аналіз надходження

Додаток 2

Аналіз поступлення податків

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *