Податок на прибуток як особливий вид прибуткового оподаткування підприємства (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

“Податок на прибуток як особливий вид прибуткового оподаткування
підприємства”

ПЛАН

Вступ

1. Поняття податку на прибуток підприємств

2. Види платниками податку на прибуток

3. Валові витрати в податках на прибуток підприємств

4. Особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу
валових витрат платника податку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Податки на прибуток підприємств – одна з болючих і ключових тем
сьогоднішнього напрямку оподаткування. Від правильного і продуманого
оподаткування залежить не тільки успішний економічний розвиток окремого
підприємства, але й держави в цілому.

Регулюють податок на прибуток такі нормативно-правові акти як:

Закон України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку
підприємств» станом на 01.07.2002 р. з змінами і доповненнями.

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №
2181-ПІ.

Порядок складання декларації про прибуток підприємства, затверджений
наказом ДПА від 08.07.97р. № 214, у редакції наказу ДПА від 21.01.98 р.
№ 37 з змінами і доповненнями.

1. Податок на прибуток підприємств

Податок на прибуток підприємств — це прямий податок, сплачуваний
підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт,
послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів,
валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних
цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від
позареалізаційних операцій.

Механізм оподаткування підприємств наведений на схемі 1 :

Схема 1

Структурно – логічна схема оподаткування прибутку підприємств

2. Види платників податку на прибуток

Платниками податку на прибуток є:

— із числа резидентів — суб’єкти підприємницької (господарської)
діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та
організації, що здійснюють діяльність, направлену на отримання прибутку
як на території України, так і за її межами;

— з числа нерезидентів — фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій
організаційно-правовій формі, які отримують доходи із джерелом їх,
походження з України;

— філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку з
числа резидентів, Ідо не мають статусу юридичної особи, розташовані на
території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Платник податку, що має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати
консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних
громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної
громади за своїм місцезнаходженням. При цьому податок зменшується на
суму, сплачену до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням
філії;

— управління залізниці та підприємства залізничного транспорту, їх,
структурні підрозділи;

— постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх
походження в Україні або виконують агентські (представницькі) функції
для таких нерезидентів або їх засновників;

— Національний банк України та його установи.

Об’єкти оподаткування

Об’єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу звітного періоду на:

— суму валових витрат платника податку;

— суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України
, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так
і за їх межами.

Валовий дохід включає:

Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі
допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної
особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх
первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення
(ліквідації).

Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання
фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами,
борговими зобов’язаннями та вимогами.

Доходи: від товарообмінних (бартерних) операцій; від страхової
діяльності; від операцій з розрахунками в іноземній валюті; від операцій
з пов’язаними особами; від продажу (обміну, інших видів відчуження)
основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації;
від операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами: інші доходи по
операціям особливого виду — спільній діяльності без створення юридичної
особи, виплаті дивідендів, операціям з борговими вимогами та
зобов’язаннями, виконаних довгострокових договірних зобов’язань.

Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від
нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також
доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).

Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують
звітному та виявлені у звітному періоді.

Доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у
вигляді:

— сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у
звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих
платнику податку у звітному періоді, за винятком випадків, коли така
безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги)
отримуються неприбутковими організаціями, або такі операції здійснюються
між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають
статусу юридичної особи;

— сум невикористаної частини коштів, що повертаються зі страхових
резервів;

— сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів по
відшкодуванню сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового
резерву платника податку, та інші;

— сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

— вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з
договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи
господарському обороті;

— сум штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін
договору або за рішенням відповідних державних органів, суду,
господарського чи третейського суду;

— сум державного мита, попередньо сплачено позивачем, що повертається на
його користь за рішенням суду (господарського суду).

Не включаються до складу валового доходу:

Суми акцизного збору, податку на додану вартість, отриманих
(нарахованих) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт,
послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство — отримувач не є
платником податку на додану вартість.

Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як
компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого
майна платника податку у випадках, передбачених законодавством.

Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням
суду (господарського суду) або внаслідок задоволення претензій у
порядку, установленому законодавством як компенсація прямих витрат або
збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його
прав та інтересів, що охороняються законом, у разі якщо вони не були
віднесені таким платником податку до складу валових витрат або
відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових
платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з
бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат.

Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді
прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким
платником податку, у тому числі грошові або майнові внески, згідно з
договорами про спільну діяльність на території України без створення
юридичної особи.

Суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій),
сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших послуг, обов’язковість
придбання яких передбачено законодавством) у разі зарахування таких
доходів до відповідних бюджетів.

Суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму
додаткового пенсійного забезпечення, а також суми надходжень до інших
неприбуткових організацій;

Кошти спільного інвестування інститутів спільного інвестування (ІСІ)
-кошти, залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з
активами ІСІ та доходи, нараховані за активами.

Суми одержаного платником податку емісійного доходу.

Номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених)
цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних
документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім’я) платника
податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника
перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів,
казначейських зобов’язань, векселів, боргових розписок, акредитивів,
чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних
документів).

Доходи від спільної діяльності на території України без створення
юридичної особи, дивіденди, отримані платником податку від інших
платників податку.

Кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав,
емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої
юридичної особи-емітента або після закінчення договору про спільну
діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).

Кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги,
яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що
набрали чинності у встановленому законодавством порядку.

Вартість основних фондів безоплатно отриманих платником податку з метою
здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством:

— якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної
виконавчої влади;

— у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами
об’єктів енергопостачання, газо — і тепло забезпечення, водопостачання,
каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої
влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;

— у разі отримання підприємствами комунальної власності об’єктів
соціальної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств та
утримувалися за їх рахунок. Отримані таким чином основні фонди
приймаються на баланс за балансовою вартістю. Порядок безоплатної
передачі таких основних фондів установлюється Кабінетом Міністрів
України.

Кошти або майно, що надаються у вигляді безповоротної допомоги
громадським організаціям інвалідів та підприємствам і організаціям, інші
надходження, прямо визначені нормами Закону «Про оподаткування прибутку
підприємств».

3. Валові витрати в податках на прибуток підприємств

Валові витрати виробництва та обігу (далі — валові витрати) — сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів
(робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.

До складу валових витрат включаються:

— суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду зв’язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з
урахуванням обмежень прямо передбачених статтями ЗУ «Про оподаткування
прибутку підприємств»;

— суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) до
Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до
неприбуткових організацій, але не більше ніж чотири відсотки
оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду, за винятком
відрахувань на додаткове пенсійне забезпечення;

— суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об’єднань
осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких
працює за основним місцем роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим
об’єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але не більше 10
відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду;

— суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку відшкодування сум
безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника
податку та покриття безнадійної заборгованості банками та небанківськими
фінансовими установами;

— суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’язкових платежів),
установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком
податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також із
врахуванням особливостей оподаткування дивідендів, доходів грального
бізнесу та доходів нерезидентів; сплату податку на додану вартість,
включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником
податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків
на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких
доходів згідно із законом України «Про оподаткування доходів фізичних
осіб»;

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як
платники податку на додану вартість, до складу валових витрат
виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених
у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належать
до валових витрат такого платника податку;

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник
податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу
товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість
та звільнені від оподаткування, або не є об’єктом оподаткування таким
податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на
придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових
витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають
амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова
вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не
включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із
Законом України «Про податок на додану вартість».

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається
плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському
виробничому обороті.

Крім того, до валових витрат включаються:

— суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних
податкових періодів у зв’язку з втратою, знищенням або зіпсуттям
документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених
такими документами у звітному податковому періоді;

— суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у
зв’язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому
періоді у розрахунку податкового зобов’язання;

— суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до
валових витрат у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів
не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості,
стосовно яких закінчився строк позовної давності. Для банків та інших
небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням
норм викладених у п. 2.1.32; 2.1.33;

— суми витрат по операціях, передбачених п. 2.1.8.14; 2.1.10;

— суми витрат, пов’язаних з поліпшенням основних, у сумі, що не
перевищує п’яти відсотків сукупної балансової вартості груп основних
фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму,
відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової
вартості окремого об’єкта основних фондів групи 1), та підлягають
амортизації за нормами передбаченими для відповідних основних фондів.

— суми витрат, пов’язаних з підтвердженням відповідності продукції,
систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям,
персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про
підтвердження відповідності».

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

Потреби, не пов’язані з веденням основної діяльності, а саме:

— організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та
відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних
внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям та витрат, пов’язаних
з проведенням рекламної діяльності: передпродажних та рекламних заходів
стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими
платниками податку. Обмеження не стосується платників податку, основною
діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за
замовленням та за рахунок інших осіб;

— придбання лотерей, участь в азартних іграх;

— фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат,
передбачених пунктами 5.6 «Особливості визначення складу витрат на
оплату праці» і 5.7 «Особливості віднесення до складу витрат сум внесків
на соціальні заходи», та в інших випадках, передбачених нормами Закону
«Про оподаткування прибутку підприємств».

Сплата вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення
податкових зобов’язань платника податку в порядку, передбаченому
п.2.1.18.3 та сплата неустойки, штрафів чи пені за рішенням сторін
договору або за рішенням відповідних державних органів, суду,
господарського або третейського суду.

Утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи
утримання холдінгових компаній, які є окремими юридичними особами.

Під терміном «холдингові компанії» слід розуміти юридичних осіб, які є
власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими
юридичними особами як пов’язані особи.

Виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав.

Виплату дивідендів.

Виплату винагород або інших видів заохочень пов’язаним з таким платником
податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних
доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за
фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених
документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають
фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за
звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків
платника податку, понесених у зв’язку з продажем товарів (робіт,
послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов’язаним з
таким платником податку особам. І у разі коли сума виплат (заохочень)
або її частина пов’язаним фізичним особам не визнаються валовими
витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків
на соціальні заходи, передбачені п.2.1.8.13 розділу 2.1.8
«Особливості віднесення до складу витрат сум внесків на соціальні
заходи».

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення
податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник
податку має право письмово заявити про це податковому органу та
здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова
заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових
зобов’язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий
строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення
податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними
документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму
недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки
Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. Якщо платник податку
поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати
(з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового
періоду, на який припадає таке поновлення.

4. Особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу
валових витрат платника податку

До валових витрат включаються:

— Витрати платника податку на забезпечення найманих працівників
спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання
професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування за
переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

— Витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов’язані з
науково-технічним забезпеченням основної діяльності, на винахідництво і
раціоналізацію господарських процесів, проведення
дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та
дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника
податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих,
що підлягають амортизації) для їх використання в основній діяльності
платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені
заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів
платника податку.

Витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення
господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань
законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також
на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи
проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.

Витрати платника податку, пов’язані з професійною підготовкою або
перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що
перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в
українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов’язаних з
таким платником податку. Порядок професійної підготовки і перепідготовки
та розміри витрат на такі цілі встановлюються Кабінетом Міністрів
України.

Обов’язки з доведення зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом,
з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника
податку.

Будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні
заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не
компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми,
яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених)
платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких
товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного
обслуговування.

— У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку
зобов’язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих
покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з
ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним
податковим органом.

— Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару
або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення
валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

— Витрати платника податку на проведення рекламних заходів стосовно
товарів (робіт, послуг), що такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій розповсюдження подарунків,
включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання
послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох
відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній
звітний (податковий) квартал.

— Будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю,
транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності,
пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі
основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може
бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку;
кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком
страхування життя, здоров’я або інших ризиків, пов’язаних з діяльністю
фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку,
обов’язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати
зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на
користь платника податку — страхувальника, застраховані збитки, понесені
таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий
період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків
включаються до валових доходів такого платника податку у податковий
період їх отримання.

— Будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів,
виданих державними органами для ведення основної діяльності, включаючи
плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації,
зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім
витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України «Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності». Витрати на
придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за
межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання
транспортних послуг.

— Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових
відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів
платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на
проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад,
так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях
(мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи
побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття
чи білизни), найменших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення
закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкового
страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально
оформлених витрат, пов’язаних з правилами в’їзду та перебування у місці
відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у
зв’язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника
податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують
вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних
рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від
інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної
особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника
податку готівка, витрачена на цілі, визначені п. 2.1.7.1; 2.1.8.4 , а
також на цілі, не пов’язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної
особи, яка перебуває у відрядженні.

Не дозволяється відносити до складу витрат на харчування вартість
алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком
випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із
законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи.

Додатково до витрат, визначених абзацом першим цього підпункту
відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та
фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат),
понесених у зв’язку з її відрядженням, у межах граничних норм,
встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день
відрядження, включаючи день від’їзду та приїзду.

Сума добових визначається;

— у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено
або спрощено прикордонний контроль — згідно з відмітками відряджуючої та
приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого
затверджується центральним податковим органом;

— у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний
митний контроль, — згідно з відмітками органів прикордонного контролю у
паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до
валових витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових
витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо
зв’язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку
— запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю
платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які
встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові
відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена
стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться
за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

За запитом представника податкового органу платник податку має
забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих
документів, виданих іноземною мовою.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших
осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та
організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за
рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума
добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму,
встановлену абзацом другим цього підпункту для інших відряджених осіб.
Власник або уповноважена ним особа може встановлювати додаткові
обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження.

— До валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання та
експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури, що перебували на
балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент
набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають
амортизації).

Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім
витрат на оплату праці) на пально-мастильні матеріали, витрати,
пов’язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів.

У разі сплати процентів за борговими зобов’язаннями до складу валових
витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або
нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за
будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі
виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської
діяльності платника податку.

При визначенні складу витрат на оплату праці з урахуванням норм п. 2.1.7
до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату
праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким
платником податку (далі — працівники), які включають витрати на виплату
основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і
виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень,
відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату
авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з
договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в
грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

— Додатково до виплат, передбачених вище, до складу валових витрат
платника податку включаються обов’язкові виплати, а також компенсація
вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених
законодавством, а також внески платника податку на обов’язкове
страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених
законодавством.

Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Податок на прибуток підприємств в першу чергу опирається на таку
законодавчо-нормативну базу:

Закон України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку
підприємств» станом на 01.07.2002 р. з змінами і доповненнями.

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №
2181-ПІ.

Порядок складання декларації про прибуток підприємства, затверджений
наказом ДПА від 08.07.97р. № 214, у редакції наказу ДПА від 21.01.98 р.
№ 37 з змінами і доповненнями.

Податок на прибуток підприємств — це прямий податок, сплачуваний
підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт,
послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів,
валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних
цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від
позареалізаційних операцій.

Платниками податку на прибуток є:

— із числа резидентів — суб’єкти підприємницької (господарської)
діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та
організації, що здійснюють діяльність, направлену на отримання прибутку
як на території України, так і за її межами;

— з числа нерезидентів — фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій
організаційно-правовій формі, які отримують доходи із джерелом їх,
походження з України;

— філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку з
числа резидентів, Ідо не мають статусу юридичної особи, розташовані на
території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

— управління залізниці та підприємства залізничного транспорту, їх,
структурні підрозділи;

— постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх
походження в Україні або виконують агентські (представницькі) функції
для таких нерезидентів або їх засновників;

— Національний банк України та його установи.

Об’єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу звітного періоду на:

— суму валових витрат платника податку;

— суму амортизаційних відрахувань.

Гадаю, що в даній роботі вдалося розкрити у певній мірі обране питання,
однак і на майбутнє потрібно його вивчати і вдосконалювати.

Список використаної літератури

1. Закон України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку
підприємств» станом на 01.07.2002 р. з змінами і доповненнями.

2. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №
2181-ПІ.

3. Порядок складання декларації про прибуток підприємства, затверджений
наказом ДПА від 08.07.97р. № 214, у редакції наказу ДПА від 21.01.98 р.
№ 37 з змінами і доповненнями.

4. Юрій С. І., Бескид Й. М. Бюджетна система України. Навчальний
посібник,: НІОС 2000.

5. Державний бюджет України. Навчальний посібник / за ред. Юрій С. І.,
Бескида Й. М. – Тернопіль видавництво Карпчака, 1998.

6. Азаров М. Я. Все про податки.: Довідник – Київ: Експерт-Про, 2000
492 с.

7. Крисоватий А. І. Оподаткування і ринок: умови та можливості
поєднання. – Тернопіль: видавництво Карпчака., 2000, — 246с.

8. Податкова система України: Підручник / за ред. Федорова. – К.:
Либідь, 1994.

9. Платники податків і податківці: партнерські стосунки шляхом можливі.
// Україна бізнес – 2001. – 24 квітня. – 1. правий с. 6.

10. Сильницький Ю. Права та обов’язки платників податків як важливі
компоненти податкової культури // вісник податкової служби України. –
2000. — №36. – с. 60.

11. Онищенко В. Шляхи вдосконалення роботи податкової служби з
платниками податків. // Вісник податкової служби України. – 2000. —
№27. – с.

PAGE

PAGE 15

Податок на прибуток

* 30%

Оподатковуваний прибуток

Прибуток (валові доходи – валові витрати – амортизаційні відрахування)

Юридичні особи

Ставка

Об’єкт оподаткування

Платники

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *