Реферат на тему:

Організація навчання населення з цивільної оборони. Захист
сільськогосподарських тварин у надзвичайних ситуаціях

План

Організація навчання населення з цивільної оборони.

Захист сільськогосподарських тварин у надзвичайних ситуаціях

1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ НАСЕЛЕННЯ З ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

Одним із основних завдань ЦО, які визначені Законом України «Про
Цивільну оборону України» є підготовка і перепідготовка керівного складу
Цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення
вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту та дій у НС. Для
вирішення цього, завдання існує система підготовки різних категорій
населення.

Навчання з ЦО є загальним для усіх громадян і організовується як за
місцем роботи, так і місцем проживання. Організація навчання робітників
та службовців об’єктів господарської діяльності покладена на керівників
цих об’єктів, які через свої штаби ЦО організовують, забезпечують і
керують проведенням навчальних заходів, здійснюють постійний контроль за
своєчасним та якісним проведенням занять і навчань.

Організація навчання з ЦО. Усе населення, яке підлягає навчанню з ЦО,
умовно поділяється на категорії:

— керівний склад ЦО, до якого входять начальники ЦО, їх заступники,
начальники служб, головні спеціалісти, керівники евакоорганів і
працівники штабів ЦО;

— командно-начальницький і рядовий склад невоєнізованих формувань;

— робітники і службовці, які не входять до складу формувань;

— населення, яке не зайнято у сфері виробництва та обслуговування;

— учні та студенти.

Для кожної категорії розробляються свої програми підготовки. Завдання з
підготовки різних категорій визначаються в «Організаційно-методичних
вказівках» начальника ЦО на новий навчальний рік, щорічно. Кожна
категорія вивчає способи захисту від стихійного лиха, аварій, катастроф,
при цьому дотримуються поетапного принципу нарощування знань і навичок,
враховуючи місцеві умови, соціальне заняття, вік, стан здоров’я і
освіту. Начальникам ЦО всіх ступенів дозволяється частково визначати
тематику навчання і порядок проведення занять. Передбачаються такі форми
підготовки, які дозволяють скоротити відрив від виробництва. Деякі теми
можуть вивчатися слухачами самостійно з проведенням заліків по них.

Навчальний рік у системі ЦО триває з 2 січня по 30 листопада. Грудень
відводиться для підведення підсумків, постановки завдань, проведення
навчально-методичних зборів керівників занять, показових занять та
удосконалення навчально-матеріальної бази ЦО.

Підготовка керівного складу. Метою навчання цієї категорії є підготовка
до управління силами ЦО своїх об’єктів у випадку стихійного лиха, або
аварії. Підготовка проводиться на курсах ЦО, в навчальних закладах
підвищення кваліфікації, а також безпосередньо на об’єктах.

Підготовка і перепідготовка слухачів на курсах здійснюється шляхом
зборів з відривом від виробництва терміном від двох до п’яти діб залежно
від категорії слухачів, з періодичністю 3—5 років.

У навчальних закладах підвищення кваліфікації підготовка по ЦО головних
спеціалістів здійснюється за програмами та в обсязі, який визначається
відповідними міністерствами і відомствами з періодичністю раз в 5—б
років. На об’єктах господарської діяльності підготовка керівного складу
планується і проводиться згідно з тематикою і обсягом в 15 годин.
Відповідальність за організацію і якість навчання несе начальник ЦО
об’єкта. В групу начальника ЦО входять:

— заступники НЦО;

— працівники штабу ЦО;

— начальники служб та головні спеціалісти;

— начальники цехів та інших структурних підрозділів;

— командири формувань загального призначення.

На великих підприємствах може створюватися кілька груп (20—ЗО осіб),
керівники яких призначаються наказом за об’єктом.

Вивчення усіх тем програми здійснюється на зборах, або місячних
заняттях, а окремі теми можуть відпрацьовуватися самостійно. Заняття
проводять НЦО, його заступники, працівники штабу ЦО, начальники служб,
головні спеціалісти.

Підготовка командно-керівного та рядового складу невоєнізованих
формувань. Основною метою навчання формувань є підготовка їх до чітких
дій у районах стихійних лих, аварій і катастроф відповідно до їх
призначення.

Підготовка командно-керівного складу, до яких відносяться командири
формувань та їх заступники, проводиться на курсах ІДО за відповідними
програмами раз у 3 роки, а також на об’єктах у групах керівного складу,
або групах начальників відповідних служб.

Основний склад формувань проходить підготовку на об’єктах за програмою
спеціальної підготовки тривалістю 15 годин щорічно (9 годин загальні
теми та 6 годин — спеціальні теми).

Спеціальна тематика визначається, враховуючи специфіку об’єкта, місцеві
умови та призначення формувань і затверджується для територіальних
формувань начальниками ЦО району, міста, області, а для об’єктових — НЦО
об’єкта.

— Деякі категорії фахівців (хімік-розвідник, дозиметрист-розвідник тощо)
готуються на районних курсах ЦО.

Заняття з формуваннями проводять командири формувань, а з окремих тем —
начальники служб.

Підготовка робітників, службовців, які не входять до складу формувань.
Мета підготовки цієї категорії — вміння використовувати засоби
індивідуального і колективного захисту, надання першої медичної допомоги
і діяти в умовах НС. Навчання здійснюється за 12-ти годинною програмою
під керівництвом начальників структурних підрозділів (цех, ділянка,
відділ).

Керівникам об’єктів господарської діяльності надається право самостійно
визначати тематику на основі запропонованої в «Організаційних
вказівках», а також форми навчання: у складі навчальних груп або
самостійно з обов’язковою участю в тренуваннях, а також здаванням
заліків. Для надання методичної допомоги робітникам та службовцям у
вивченні програми ЦО на об’єктах створюються консультаційні пункти.

Підготовка населення, яке не зайняте у сфері виробництва та
обслуговування. Знання з ЦО населення отримує з навчально-методичних
посібників, пам’яток, прослуховування радіо- та телепередач, матеріалів,
які друкуються у газетах та журналах. Як діяти за сигналами оповіщення
ЦО, в умовах НС, де отримати і як користуватися засобами індивідуального
захисту, місця розташування захисних споруд та інше, .можна отримати у
консультаційних пунктах, що створюються в містах при
житлово-експлуатаційних дільницях, а у сільській місцевості — при
сільських Радах.

Підготовка учнів та студентів. Основною метою навчання учнів
загальноосвітніх шкіл є прищеплення навичок практичного використання
засобів захисту та дії в екстремальних умовах, надання само- і
взаємодопомоги.

Програми підготовки для студентів і учнів розробляє Міністерство освіти
України. Вони включають:

— проведення планових занять і тренувань під керівництвом класних
керівників у 2—8 класах;

— підготовку учнів 8—11 класів, ПТУ та технікумів за програмою ДПЮ
викладачами допризивної підготовки;

— навчання дівчат за програмою медико-санітарної підготовки.

Головне в підготовці студентів вищих навчальних закладів — привити їм
навички практичних дій як майбутніх командирів формувань та начальників
служб Цивільної оборони, при ліквідації наслідків аварій та стихійних
лих. Підготовка студентів здійснюється за окремою програмою, яка
затверджується Міністерством освіти.

Планування та облік підготовки з ЦО на об’єкті господарської діяльності.
Керівними документами, за якими на об’єкті організовується підготовка з
ЦО є:

— наказ начальника ЦО району (міста) за підсумками підготовки за минулий
рік і завдання на новий навчальний рік;

— програми підготовки та навчання з ЦО;

— витяг із плану комплектування курсів ЦО та навчальних закладів
підвищення кваліфікації.

Відповідно до цих документів на об’єкті розробляються:

— наказ начальника ЦО об’єкта за підсумками підготовки з ЦО за минулий і
завдання на новий навчальний рік. До наказу додаються;

— перелік навчальних груп;

— перелік тем навчань і тренувань з ЦО;

— тематика підготовки з ЦО.

— план підготовки керівного складу, невоєнізованих формувань, робітників
та службовців об’єкта;

— розклад занять для кожної навчальної групи. Крім того на об’єкті
можуть розроблятися:

— графік використання об’єктів навчально-матеріальної бази;

Облік підготовки і навчання з ЦО на об’єкті ведеться постійно. До
облікових документів на об’єкті належать:

— журнал обліку занять з ЦО (на кожну групу);

— журнал обліку підготовки керівного і командно-керівного складу на
курсах ЦО та навчальних закладах підвищення кваліфікації.

Після вивчення теоретичної частини, необхідно закріпити отримані знання
у ході різних тренувань та навчань.

Навчання на об’єктах господарської діяльності. Навчання ЦО є вищою,
основною і заключною формою підготовки керівного складу об’єктів,
формувань і населення до виконання завдань ЦО. В ході навчань у
керівного та командно-начальницького складу напрацьовуються необхідні
практичні навички в керівництві підлеглими, а у особового складу
невоєнізованих формувань чіткі дії в ході виконання завдань ЦО:
удосконалюються і відпрацьовуються способи використання техніки,
приладів, різних агрегатів та інструментів, відтпрацьовуються питання
управління, зв’язку, оповіщення.

Навчання ЦО, що проводяться згідно з сучасними вимогами є перевіркою
реальності планів ЦО, дають можливість навчати особовий склад
невоєнізованих формувань, робітників, службовців і населення дій у
надзвичайних ситуаціях.

2. ЗАХИСТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Основним та найнадійнішим способом захисту сільськогосподарських тварин
є укриття їх у герметичних приміщеннях. Для герметизації приміщень
необхідно:

— усі наявні щілини заліпити (замазати) глиняним або цементним
розчином;

— 2/3 вікон закрити щитами чи заложите цеглою;

віконні пройоми без рам заложите цеглою або мішками з піском (землею) і
ззовні закрити плівкою;

6

&

&— вхідні двері щільно підігнати і загерметизувати за допомогою гумових,
поролонових прокладок або ганчірного валика, оббити толем;

— у вентиляційні труби вставити найпростіші фільтри із мішковини, сіна
або моху;

— на вихідні отвори (вентиляції) поставити щільні дерев’яні засуви;

— водонапійні корита та усі ємності для годівлі тварин закрити щільними
кришками або плівкою;

— розрахувати і створити 5—7 добовий запас кормів та води у
тваринницьких приміщеннях;

— обладнати місце відпочинку для перебування обслуговуючого персоналу.
Необхідно потурбуватися про захист запасів кормів, що знаходяться
поблизу тваринницьких приміщень. Соковиті корми слід закопати у
спеціально приготовлені ями; над скиртами роблять навіси або накривають
плівкою, брезентом чи іншими вологостійкими матеріалами. Вода
зберігається в цистернах, бочках та в інших щільно закритих ємностях.

Здійснюються профілактичні протипожежні заходи: приводяться в готовність
протипожежні щити, вогнегасники; створюються запаси води, піску та інше;
приводяться у готовність безпечні у протипожежному відношенні чергові
засоби освітлення; територія очищається від легкозаймистих матеріалів;
навколо ферми виорюється пожежозахисна смуга шириною 6—10 м, щоби вогонь
з поля не перекинувся на територію ферми і інші заходи.

Одночасно із герметизацією та протипожежними заходами на фермах для
захисту елітних (племінних) тварин виготовляють торби-протигази, попони
та панчохи. Тварини переганяються поближче до ферм (тваринницьких
приміщень), літніх таборів (навісів), ярів або лісів.

Приводяться у готовність зоотехнічні та ветеринарні установи, формування
захисту тварин, а також засоби профілактики захворювань тварин,
організовується (при необхідності) ветеринарна розвідка у місцях випасу
і розміщення тварин, готуються матеріали для розгортання площадки
ветеринарної обробки і ведеться постійне спостереження за станом тварин.

3. Закони і положення про Цивільну оборону України.

Технологічне, екологічне та природне становище України рік від року стає
складнішим, зростає його негативний вплив на населення та навколишнє
середовище. Тому з набуттям Україною незалежності враховуючи досвід
економічно розвинутих країн було розпочато законодавче оформлення
цивільної оборони як державної системи органів управління та сил для
організації здійснення заходів щодо захисту населення від впливу
наслідків надзвичайних ситуацій.

При розробці Закону України «Про Цивільну оборону України» та «Положення
про ЦО України» основна увага зверталася на досягнення наступних
напрямків:

— Закон та Положення повинні враховувати світовий досвід побудови і
здійснення заходів Цивільної оборони і повною мірою відповідати
Женевській (1949 р.) Конвенції «Про захист жертв війни»;

— відповідність системи захисту населення від наслідків надзвичайних
ситуацій до умов, потреб і можливостей держави,

— відповідність організаційної структури створюваної системи до
конституційної побудови державної виконавчої влади і прийнятого
законодавства України з питань оборони, державної безпеки та
надзвичайного стану;

— забезпечення високої реальної готовності органів управління, сил
Цивільної оборони до дій за призначенням та високої ефективності цих
дій.

Певною мірою вдалося досягти того, що Цивільна оборона України
відповідає умовам, які витікають з аналізу можливих надзвичайних
ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Прийняття Закону «Про Цивільну оборону України» є наслідком клопіткої
роботи фахівців штабів Цивільної оборони на чолі зі штабом ЦО України та
зацікавлених міністерств і відомств. Протягом року було опрацьовано
декілька варіантів документів і 28 жовтня 1992 року Верховна Рада
України розглянула і схвалила «Концепцію Цивільної оборони України», та
в першому читанні Закон України «Про Цивільну оборону України», який
було прийнято остаточно лише 3 лютого 1993 р. З надрукуванням його в
періодичних виданнях 6 березня 1993 року Закон вступив у дію.

Закон складається з преамбули та п’яти розділів, до складу яких входять
17 статей. За обсягом це невеликий документ, однак за змістом — дуже
об’ємний, так як він коригує діяльність з питань захисту населення і
територій від наслідків надзвичайних ситуацій.

У преамбулі проголошено: «Кожен має право на захист свого життя і
здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на
вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету
Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої
влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого
самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно
від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему Цивільної оборони, яка має
на меті захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф
техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру».

Тобто, держава не тільки проголошує право населення на захист свого
життя і здоров’я в умовах НС, але і гарантує це право, створюючи
загальну систему захисту населення, систему цивільної оборони.

— органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено
функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням,
реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

— органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі
міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих
державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій
незалежно від форми власності і підпорядкування;

— сили і засоби, призначені для виконання завдань ІДО;

— фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів,
передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

— системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

— Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

— курси та навчальні заклади підготовки та перепідготовки фахівців і
населення з питань ЦО;

— служби Цивільної оборони.

У статті 2 Закону підкреслено, що заходи цивільної оборони поширюються
на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і
відповідальністю за їх виконання здійснюється за
територіально-виробничим принципом».

Закон, і особливо, Положення про Цивільну оборону, конкретніше
розкривають сутність завдань ЦО. Основними завданнями цивільної оборони
України є:

— запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і
запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій,
катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха,

— оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у
мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну
обстановку;

— захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж,
стихійного лиха та застосування засобів ураження;

— організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф,
стихійного лиха та у воєнний час;

— організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у
районах лиха і осередках ураження;

— створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення та
зв’язку, спостереження і контролю за р-адіоактивним, хімічним і
бактереологічним зараженнями, підтримання їх готовності для сталого
функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

— підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її
органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати
засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Для виконання кожного з завдань необхідно здійснювати великий обсяг
заходів, які потребують залучення значної кількості сил, засобів,
матеріальних і фізичних витрат, вміння та високої відповідальності на
всіх рівнях.

Наприклад, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного
походження передбачає запровадження і здійснення таких заходів:

— завчасна розробка і проведення інженерно-технічних заходів для
зменшення ризику виникнення НС і захисту населення від впливу їхніх
наслідків;

— готується науково обґрунтований прогноз наслідків можливих НС;

— здійснюється безпосереднє спостереження за станом
потенційно-небезпечних об’єктів і навколишнього природного середовища;

— утримуються в готовності до негайного застосування засоби оповіщення
та інформаційного забезпечення населення, створюються локальні системи
виявлення місць зараження та локальні системи оповіщення;

— створюються спеціалізовані формування і здійснюється їх підготовка до
дій за призначенням;

— проводиться забезпечення працівників об’єктів індивідуальними засобами
захисту, а також ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм
і правил інженерно-технічних заходів Цивільної оборони.

Завжди вагоме значення мало своєчасне оповіщення, яке сприяло уникненню
значних людських жертв. До оповіщення залучаються відповідні фахівці
установ державних і територіальних органів влади, мережі радіо та
телебачення тощо.

Захист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф,
вибухів, пожеж і застосування засобів ураження здійснюється проведенням
комплексу заходів, які повинні забезпечити укриття населення в захисних
спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захисти, а
також захист від впливу біологічних засобів ураження.

Список використаної літератури

Кучма М.М. Цивільна оборона(цивільний захист) Видавництво «Магнолія
плюс» Львів. 2004.

Похожие записи