РЕФЕРАТ

на тему:

Хімічна зброя

Хімічна зброя – боєприпаси і бойові прилади, вражаючі дії яких
засновані на використанні токсичних властивостей отруйних речовин
(токсичний – від грець. toxikon – отрута).

Характеристика отруйних речовин, засоби і способи захисту від них.

Основу хімічної зброї складають отруйні речовини (ОР) – токсичні хімічні
сполуки, що володіють певними фізичними і хімічними властивостями, що
уможливлюють їхнє бойове застосування з метою поразки людей, тварин і
зараження місцевості на тривалий період. Знаходячись у бойовому стані,
вони вражають організм людини, проникаючи через органи дихання, шкірні
покриви і рани. Крім того, людина може одержати поразки в результаті
вживання заражених продуктів харчування і води, а також при впливі ОР на
слизуваті оболонки очей і носоглотки.

Бойовий стан ОР – такий стан речовини, у якому він застосовується для
досягнення максимального ефекту в поразці людей. Види бойового стану ОР:
пара, аерозоль, краплі.

ОР у стані пари чи тонкодисперсного аерозолю заражають повітря й
вражають людей через органи дихання (інгаляційна поразка).

За тактичним призначенням і за характером вражаючої дії ОР поділяються
на групи: смертельні (для смертельної поразки чи виводу з ладу людей на
тривалий термін), що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову систему
і викликають психічні розлади), дратівні і навчальні.

За фізіологічною дією на організм ОР підрозділяються на
нервово-паралітичної дії, шкірнонаривної, загальноотруйної, задушливої,
психохімічної і дратівної дії.

У залежності від тривалості збереження вражаючої здатності ОР
підрозділяються на дві групи: стійкі, які зберігають свою вражаючу дію
від декількох годин і доби до декількох тижнів; нестійкі, вражаюча дія
яких зберігається кілька десятків хвилин після їхнього застосування.

До хімічної зброї відносять також спеціальні хімічні речовини, що
призначені для знищення рослин (гербіциди, дефоліанти й ін.).

ОР у виді грубодисперсного аерозолю чи крапель заражають місцевість,
устаткування, техніку, одяг, засоби захисту, водойми і здатні вражати
незахищених людей як у момент осідання хмари зараженого повітря, так і
після осідання часток ОР унаслідок їхнього випару із заражених
поверхонь, а також при контакті людей з цими поверхнями і при вживанні
заражених продуктів харчування і води.

Кількісною характеристикою ступеня зараження різних поверхонь є
щільність зараження QM – кількість ОР, що знаходиться на одиниці площі
зараженої поверхні (г/м2).

Кількісною характеристикою зараження повітря і джерел води є
концентрація ОР – кількість ОР, що міститься в одиниці об’єму (г/м3).

ОР нервово-паралітичної дії.

VX (Ві-Ікс), зарин (GB), зоман (GD), табун (GA) вражають нервову систему
при дії на організм через органи дихання, при проникненні в
пароподібному і краплинно-рідинному стані через шкіру, а також при
потрапленні в шлунково-кишковий тракт разом з їжею і водою. Стійкість
їх влітку більше доби, взимку — кілька тижнів і навіть місяців. Ці ОР
найнебезпечніші. Для поразки людини досить дуже малої їхньої кількості.

Ознаками поразки є: слинотеча, звуження зіниць (міоз), утруднення
дихання, нудота, блювота, судоми, параліч.

Як засоби індивідуального захисту використовуються протигаз і захисний
одяг. Для надання ураженому першої допомоги на нього надягають протигаз
і вводять йому за допомогою шприц-тюбика чи шляхом прийому таблетки
протиотруту. При влученні ОР нервово-паралітичної дії на шкіру чи одяг
уражені місця обробляються рідиною з індивідуального протихімічного
пакета (ІПП).

ОР шкірнонаривної дії

Іприт (перегнаний (AD), азотистий (HN), технічний (Н)) має багатобічну
дію. У краплинно-рідинному і пароподібному стані він вражає шкіру й
очі, при вдиханні пари – дихальні шляхи і легені, при потраплянні з
їжею і водою – органи травлення. Характерна риса іприту – наявність
періоду схованої дії (поразка виявляється не відразу, а через якийсь час
– 2 год і більше). Ознаками поразки є почервоніння шкіри, утворення
дрібних бульбашок, які потім зливаються у великі і через дві-три доби
лопаються, переходячи у виразки, що важко гояться. При будь-якій
місцевій поразці ОР викликають загальне отруєння організму, що
проявляється в підвищенні температури, нездужанні.

В умовах застосування ОР шкірнонаривної дії необхідно знаходитися в
протигазі і захисному одязі. При потраплянні крапель ОР на шкіру чи
одяг уражені місця негайно обробляються рідиною з ІПП.

ОР задушливої дії

Фосген (CG) впливає на організм через органи дихання. Ознаками поразки
є солодкуватий, неприємний смак у роті, кашель, запаморочення, загальна
слабкість. Ці явища після виходу з вогнища зараження проходять, і
потерпілий протягом 4-6 год почуває себе нормально, не підозрюючи про
отриману поразку. У цей період (схованої дії) розвивається набряк
легенів. Потім може різко погіршитися дихання, з’явитися кашель з
рясним мокротинням, головний біль, підвищення температури, задишка,
серцебиття.

При поразці на потерпілого надягають протигаз, виводять його з
зараженого району, тепло вкривають і забезпечують йому спокій.

Ні в якому разі не можна робити потерпілому штучне дихання!

ОР загальноотруйної дії

Синильна кислота (АС) і хлорциан (СК) вражають тільки при вдиханні
повітря, зараженого їхніми парами (через шкіру вони не діють). Ознаками
поразки є присмак металу в роті, роздратування горла, запаморочення,
слабість, нудота, різкі судоми, параліч. Для захисту від цих ОР досить
використовувати протигаз.

Для надання допомоги потерпілому треба роздавити ампулу з антидотом,
увести її під шолом-маску протигаза. У важких випадках потерпілому
роблять штучне дихання, зігрівають його і відправляють у медичний пункт.

ОР дратівної дії

CS (Сі-Ес), адамсит (DM), хлорацетофенон (СN), CR (Сі-Ар) викликають
гостре печіння і біль у роті, горлі й очах, сильну сльозотечу, кашель,
утруднення дихання.

ОР психохімічної дії

BZ (Бі-Зет) специфічно діють на центральну нервову систему і викликають
психічні (галюцинації, страх, пригніченість) чи фізичні (сліпота,
глухота) розлади.

При поразці ОР дратівного чи психохімічної дії необхідно заражені
ділянки тіла обробити мильною водою, а обмундирування витрусити і
вичистити щіткою. Потерпілих варто вивести з зараженої ділянки і надати
медичну допомогу.

Бінарні хімічні боєприпаси

На відміну від інших боєприпасів споряджаються двома нетоксичними чи
малотоксичними компонентами (ОР), які під час польоту боєприпасів до
цілі змішуються і вступають між собою в хімічну реакцію з утворенням
високотоксичних ОР, наприклад VX чи зарину.

Вогнище хімічної поразки

Територія, у межах якої в результаті впливу хімічної зброї відбулися
масові поразки людей і сільськогосподарських тварин, називається
вогнищем поразки. Розміри його залежать від масштабу і способу
застосування ОР, типу ОР, метеорологічних умов, рельєфу місцевості й
інших факторів.

Особливо небезпечні стійкі ОР нервово-паралітичної дії, пара яких
поширюються в напрямку вітру на досить велику відстань (15-25 км і
більше).

Тривалість вражаючої дії ОР тим менше, чим сильніше вітер і висхідні
потоки повітря. У лісах, парках, ярах, на вузьких вулицях ОР
зберігаються довше, ніж на відкритій місцевості.

Територія, яка була піддана безпосередньому впливу хімічної зброї, і
територія, над якою поширилася хмара зараженого повітря у вражаючих
концентраціях, називається зоною хімічного зараження. Розрізняють
первинну і вторинну зони зараження.

Первинна зона зараження утворюється в результаті впливу первинної хмари
зараженого повітря, джерелом якого є пара й аерозолі ОР, що з’явилися
безпосередньо при розриві хімічних боєприпасів. Вторинна зона зараження
утворюється в результаті впливу хмари, що утворюється при випарі крапель
ОР, осілих після розриву хімічних боєприпасів.

Література

Багать А.М. Цивільна оборона. — М.: Освіта, 1991. – 64 с.: іл.

Демиденко Г.П., Кузьменко Є.П., Орлов П.П., Пролигін В.О., Сидоренко
М.О. Захист об’єктів народного господарства від зброї масового знищення:
Довідник. К.: Вища шк. Головне вид-во, 1989. – 287 с.: іл.

Похожие записи