Реферат на тему:
Заповідник “Кам’яні могили”
та “кам’яна бібліотека”
Наші знання про цивілізації далекого минулого весь час вдосконалюються.
При цьому XX сторіччя дало ряд сміливих гіпотез і відкриттів щодо
найвідоміших древніх культур: шумерської, вавілонської, єгипетської,
індійської, давньослов’янської тощо. Сьогодні ми познайомимо читачів ще
з однією гіпотезою, яка змінює фундаментальні уявлення про влаштування
давнього світу, роль і місце в ньому нашої землі, наших святинь.
В квітні 1927 року на території сучасної Донецької та Запорізької
області був заснований заповідник “Кам’яні могили”.
Якщо розглядати його з історично-археологічної точки зору, то ця
територія знаменита як місце поховання в курганних могильниках та біля
їх підніжжя представників багатьох археологічних культур, починаючи від
сучасників єгипетських пірамід і закінчуючи скіфами та половцями. З
дохристиянських часів Кам’яномогильне урочище використовувалось в
ритуальних церемоніях як культова місцевість впродовж чи не всього часу
існування людини в Азовсько- Чорноморському регіоні. Саме тут, за однією
із версій, відбулася відома битва на річці Калка між русичами і
ченгісханськими ордами у травні 1223 року. Вибір саме цієї місцевості
для доленосної для Київської Русі і для всього слов’янського світу
битви, імовірно, не випадковий. З ним же пов’язані сміливі гіпотези
сучасних дослідників древніх цивілізацій.
… За час від Геродота і Флавія до наших днів історична наука пережила
чимало великих відкриттів. Але найбільш значущі з них перш за все були
зв’язані не стільки з археологічними знахідками пам’ятників матеріальної
культури, скільки із знахідками писемних джерел. З відкриттів останніх
століть справжній переворот у світовій історії зробили дешифрування
давньоєгипетського ієрогліфічного письма французьким ученим Ж.-Ф.
Шампольоном (1822 р.), асіро- вавілонського клинопису німецьким
філологом Г.Ф.Гротефендом та англійським дипломатом Г.К.Роулінсоном
(1857 р.) і крітомікенської писемності англійським дослідником
М.Вентрісом (1951-53 рр.).
Сьогодні історична наука, імовірно, знов стоїть на порозі сенсаційного
відкриття. Відомий історик, фахівець з шумерології Анатолій Георгійович
Кифішин (Кифішин Анатолій Георгійович – визначний мовознавець-шумеролог,
доктор історичних наук, професор Інституту археології РАН), який
займався розшифруванням петрогліфів численних гротів і печер Кам’яної
Могили, дійшов висновку про існування в цих місцях в VII-III
тисячоліттях до н.е. протошумерської цивілізації. Вже тоді, тобто 85
віків тому, ця цивілізація знала основи астрономії, секрети плавки
металів, плуг і колісницю, мала свою писемність. Учений з повною
відповідальністю стверджує, що більш давнього пам’ятника писемності
історії, як Кам’яна Могила, ніде у світі поки що не відкрито.
Все це докорінно ламає існуючі досі уявлення про стародавній світ і
осередки цивілізації, які, згідно з сучасними уявленнями, з’явились у
IV-I тисячоліттях до н.е. в долинах великих річок Північно-Східної
Африки та Південної Азії.
Вважається, що саме тут уперше зародились наукові знання, досягли
відносно високого розвитку землеробство, архітектура, різні види
мистецтва. Знову ж саме Стародавній Схід визнається прабатьківщиною
писемності, яка вже пізніше в трансформованому та видозміненому вигляді
поширилася поміж іншими народами Африки й Євразії. Якщо ж виходити з
останніх досліджень кам’яномогильних ієрогліфів і рисунків, проведених
Кифішиним, то можна припустити, що прабатьківщиною майбутніх великих
цивілізацій були не Месопотамія, не долина Нілу, не Середземномор’я, а
територія, яку займає тепер Південно-Східна Україна, тобто Донецька,
Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Херсонська області та Крим. У
ту сиву давнину Кам’яна Могила була сховищем і поширювачем набутих знань
людей епохи пізнього палеоліту, а потім мезоліту і неоліту. Відкриття й
дешифрування знайденої тут протошумерської писемності (термін Кифішина)
у прямому й переносному значенні змістили в просторі та в часі історію
стародавнього світу. Що стосується віку писемності, то він збільшився
зразу на три з половиною тисячоліття.
Довгорічні дослідження привели до відкриття більш ніж 500 гротів та
печер, на стелях і стінах яких було знайдено декілька тисяч рідкісних
наскельних зображень – своєрідної “кам’яної” бібліотеки. Хронологія цих
зображень, на думку їх дослідників, охоплює великий історичний період –
з XIV-XII тисячоліть до н.е. і до XII століття н.е. Кам’яномогильні
малюнки наносилися на пісковик не фарбами, як, наприклад, у Франції,
Іспанії або Північній Африці, а протирались або продряпувалися шматком
гострого камінця, утворюючи своєрідні заглиблення, які інколи
заповнювались чорною фарбою. Цей матеріал вимагав нетрадиційного
підходу, всебічного аналізу і осмислення. Сумнівів не залишалося: перед
А.Кифішиним було шумерське письмо, тільки більш архаїчне, ніж те, яке
йому доводилось розшифровувати раніше. Перший напис, який він прочитав
практично зразу, сповіщав: “Шара – цар країни і семи племен”. Далі була
складна, непересічна праця над розшифруванням обраних 61 гроту та 4-х
сховищ, де збереглася унікальна бібліотека-архів – 130 написів- панно і
160 кам’яних табличок.
Менш як за рік (з 1994 р.) А.Кифішину вдалося зробити переклад та
ідентифікувати з іншими відомими джерелами понад сорок написів. В
основному вони носили релігійно-ритуальний характер. Було прочитано
літопис, який зафіксував імена першої й другої династій протошумерських
і шумерських царів. Відкривав довгий династичний ряд правитель на ім’я
Думузі. Далі йшли Салькалямдук, Аіндугуд, Месломтаза, Ніндара…
Сьогодні існує тверде переконання, що 65 написів-панно належать до
протошумерської і шумерської писемності VII-III тисячоліть до н.е. Ще
стільки ж панно належать до мезоліту і пізнього палеоліту і датуються
XII-VIII тисячоліттями до н.е. Один з таких написів в сучасній
інтерпретації сповіщав: “На річці Нунбірду (річка Молочна) цариця
Салькалямдук судом води правителя Маршага судила…”. На думку
перекладача, суд над Маршагом відбувався на Кам’яній Могилі в 2493 р. до
н.е., що підтверджують і раніше прочитані ним шумерські документи.
Цариця Салькалямдук – справжня історична особа, бабуся знаменитого
засновника першої династії Ура, царя Месопотамії.
А.Кифішин стверджує: “Мною установлено, що архів Кам’яної Могили охоплює
період з середини VII до середини III тисячоліть до н.е. Нижня дата
чудово “засікається” архівами архаїчного Ура (2580-2504 рр. до н.е.) і
Шурупака (2532-1083 рр. до н.е.) (мова йде про глиняні таблички,
знайдені при розкопках цих давньошумерських міст). І в кам’яномогильних,
і в шумерських написах фігурує цар Аіндугуд, цариця Салькалямдук,
Маргаш, Месалім. Окремі написи з Кам’яної Могили, в тому числі дві –
династії царів, були знайдені в Чатал Хююці (неолітичне поселення в
Південній Туреччині). Вони датуються більш пізнім періодом, тому я
відношу їх до копій, які зробили чаталхююцькі жерці, які побували на
Кам’яній Могилі. Копії деяких кам’яномогильних написів є ще у Вербівці
(розкопки поблизу м. Чигирина, Черкаська область). Є на Кам’яній Могилі
згадки про бога вітру Енліле. Описані його діяння, страждання і смерть.
В шумерській релігії цей бог вітру також є – про нього дійшли до наших
днів дві поеми. На одному з кам’яномогильних панно я виявив палеолітичну
карту річок України. На ній позначені Дніпро, Південний Буг, Дністер,
Молочна. Подібна карта була знайдена в 1971 році при розкопках
архаїчного Ура. Порівнюючи ці карти, я переконався в їх разючій
подібності: збіг стародавніх назв річок і їх богів, тотемні позначення.
В результаті я дійшов висновку, що Кам’яна Могила була головним
святилищем протошумерських племен, а потім і шумерських держав Дворіччя,
збирачем і розповсюджувачем величезної кількості інформації, яка,
безперечно, зіграла роль у розвитку й формуванні багатьох етносів.
Кам’яна Могила була в той час своєрідною Меккою, куди з усіх кінців
світу збиралися жерці, могутні правителі і прості смертні. Жерці
переписували і звіряли тут тексти, здійснювали жертвопринесення, царі
вершили суди або вимолювали багатство і могутність. Що стосується
протошумерської мови, то вона, скоріш за все, була мовою касти жерців,
тому її знали і розуміли тільки посвячені. Пізніше цю архаїчну мову й
письмо привласнили шумери і користувалися нею ще протягом 500 років. До
речі, в ході розшифрування я виявив, що кам’яномогильним мудрецям були
відомі плуг, колісниця, плавка металів. Вся ця інформація протягом
тисячоліть зберігалась у суворій таємниці. Жерці вважали, що цими
винаходами можуть користуватися тільки боги, але аж ніяк не прості
смертні”.
У своїх дослідженнях А.Г.Кифішин і ряд інших учених – В.Д.Даниленко,
Б.Д.Михайлов, Л.І.Акимова – розглядають також питання перехрещення та
взаємопроникнення культур різних народів і епох. Порівнюючи тексти
шумерських епосів, старогрецьких міфів, Рігведи і Авести, Біблії,
староруського (староукраїнського – прим. ред.) народного ритуального
календаря з дешифрованими кам’яномогильними текстами, вона виявили дуже
багато подібних сюжетів і тем. Учені переконані, що культура загадкової
протошумерської цивілізації зробила величезний вплив на всі подальші
культури, в тому числі і на слов’янську.
Очевидно, що набуті найдавнішою цивілізацією знання передавались не
тільки прямим шляхом – із уст в уста або із рук в руки. До слов’янських
народів писемність, релігія, наука прийшли скоріш за все ще й побічним
шляхом – через Стародавню Грецію і Візантію. Проте це припущення
потребує більш глибокого і різнобічного вивчення та осмислення. Однак,
що безперечно, якраз Кам’яні Могили (Шу-Нун шумеро-аратських часів)
стають сьогодні ключем до прочитання стародавніх “кам’яних книг”
людства.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кифішин А. Шумерські та протошумерські написи Кам’яної Могили.
Український світ. – 1995 – #1-3 – с.9-10.
2. Кифішин А. Наддніпрянська Україна. Український світ. – 1996 – #4-6 –
с.8-10.
3. Михайлов Б. Петрогліфи Кам’яної Могили. Пам’ять століть. – 1997 – #3
– с.68-74.
4. Шилов Ю. Таємнича пам’ятка найдавнішої писемності історії України.
Український світ. – 1995. – #1-3. – с.8.
5. Яценко Б. Напис із Кам’яної Могили. Українське слово. – 1997 – 18
вересня.
6. Алехина В. Тайны “Каменных Могил”. Заря Приазовья. – 1993 – 18
декабря.
7. Бадер О.Н. Древнейшие изображения на потолках гротов в Северном
Приазовье. Материалы и исследования по археологии. – М., 1941 –
с.132-148.
8. Даниленко В.М. Кам’яна Могила. К.: Наукова думка, 1986. – 150 с.
9. Даниленко В.Н. Геолит Украины: Главы древней истории Юго-Восточной
Европы. К.: Наукова думка, 1969. – 259 с.
10. Замятнин С.Н. Очерки по палеолиту. М.-Л.: Изд-во АН СССР (Ленингр.
отд-ние), 1961. – 176 с.
11. Кифішин А. Жерці з Чатал-Гуюк на Кам’яній Могилі 6200 р. до н.е.
Український світ. – 1996. – #4-6. – с.6-7.
12. Кифішин А. Шумерські та протошумерські написи Кам’яної Могили.
Український світ. – 1995. – #1-3. – с.9-10.
13. Кифишин А. Г. Геноструктура догреческого и древнегреческого мифа.
Образ – смысл в античной культуре. – М., 1990. – с.9-63.
14. Крамер С.Н. История начинается в Шумере (Пер. с англ.). – М.:
Наука, 1991. – 233 с.
15. Михайлов Б.Д. Исследования Каменной Могилы. Археологические
открытия. – М., 1987. – с.364-376.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
