Реферат на тему:
З когорти визначних діячів української музичної культури
(До 100-річчя від дня народження Миколи Колесси)
Музична громадськість Львова з піднесенням відзначає 100-річчя від дня
народження славетного митця, корифея українського музичного мистецтва
Миколи Колесси, видатного і найповажнішого сучасного композитора
України, диригента і педагога, день уродин якого припадає на 6-те грудня
цього року (2003).
Він народився у грудні 1903 року в Самборі, одначе майже все його життя
(крім років навчання) пов’язане зі Львовом. Недарма за свою плідну
творчу і громадську діяльність М. Колесса удостоєний звання “Почесного
громадянина Львова”.
Нині ювіляр оцінює свої здобутки, підсумовує пережите, зроблене і
створене ним упродовж подиву гідного відрізку життя у сто літ.
Доля ласкаво подарувала йому можливість втілити в життя надане йому
Богом призначення, блискуче виконати задумане, різнобічно розкрити свій
талант. Адже він протягом багатьох років ніс людям радість від
спілкування з його самобутнім мистецтвом, успішно навчав обдаровану
молодь майстерності диригування, зробив вагомий внесок у розкиток
культури рідного краю. Тож, напевно, він зустрічає таку знаменну дату у
житті з усвідомленням виповнення своєї місії на землі.
Микола Колесса – представник знаменитої династії Колессів, син
всесвітньовідомого вченого-фольклориста Філарета Колесси, з однаковим
успіхом демонстрував протягом свого життя небуденний талант і високу
професійну майстерність як на ниві диригування, так і композиції. Він
здобув блискучу освіту у Празі – на філософському факультеті Карлового
університету та у Празькій консерваторії і Школі вищої майстерності, де
композиції навчався у відомого музиканта Вітезслава Новака, продовжувача
традиції основоположників чеської національної композиторської школи Б.
Сметани і А. Дворжака. Він слухав лекції прославленого чеського
історика, музикознавця і критика З. Неєдли. Теоретичні та практичні
засади техніки диригування вивчав у професорів О. Острчила та П.
Дедечика. Йому пощастило познайомитися у Празі з блискучим мистецтвом
Артуро Тосканіні, який виступав там з філадельфійським симфонічним
оркестром, слухати концерти композиторів-виконавців – С. Рахманінова, Б.
Бартока, О. Респіги, спів славетного Ф. Шаляпіна, гру віолончеліста П.
Казальса… [2]
Повернувшись до Львова, М. Колесса розгорнув широку діяльність як
педагог, диригент і композитор. У 30-х роках був викладачем Вищого
музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові. У різні роки він очолював
Львівський філармонічний симфонічний оркестр, студентський симфонічний
оркестр Львівської консерваторії, оркестр Львівського оперного театру,
хорову капелу “Трембіта”, з якою здійснив багато тріумфальних
гастрольних подорожей по різних містах колишнього Радянського Союзу.
Протягом багатьох років і навіть ще донедавна він викладав у Львівській
консерваторії диригентуру, створивши знамениту школу диригентів. М.
Колесса написав підручник з диригентури (у 1938 р. “Порадник”), згодом
навчальний посібник для учнів диригентсько-хорових відділень музучилищ
та студентів консерваторій України “Основи техніки диригування”, який
перевидавався тричі. Серед його учнів керівники найпрестижніших
філармонічних симфонічних оркестрів нашої держави та оперних театрів
України – незабутній С. Турчак, І. Гамкало, Ю. Луців, Т. Микитка, Я.
Скибинський, Р. Дорожівський, Р. Филипчук, І. Юзюк, видатні хорові
диригенти Є. Вахняк, Б. Антків та ін.
У 50-х (1953–1965 рр.) він став директором Львівської державної
косерваторії ім. М. Лисенка, згодом її ректором. Я тоді навчалася і
добре пам’ятаю, що він користувався великим авторитетом серед викладачів
і студентів. М. Колесса був тоді вже широко визнаним митцем, чільним
членом Спілки композиторів не тільки Львівського організації, але й
України та Спілки композиторів СРСР. У різних концертах (хорових,
камерних, симфонічних) постійно звучала його музика (зрештою, вона
звучить і досі), часто під його керуванням або у виконанні досвідчених,
прославлених артистів, а також учнів та студентів спеціальних навчальних
закладів. Він відзначався особливо вишуканою манерою спілкування зі
своїми співбесідниками. Просто вражало його шанобливе ставлення до
студентів, майбутніх колег за фахом, його готовність і бажання, в разі
потреби, допомогти розв’язати ті чи інші життєві проблеми. Свого часу
він і мені подав руку допомоги. Ще коли я навчалася в музичній
десятирічці у класі фортепіано його сестри Дарії Філаретівни, саме на
його прохання батько композитора Філарет Колесса дозволив мені
користуватися вечорами інструментом, очолюваного ним Львівського філіалу
інституту фольклору АН УРСР. Я тоді мешкала в тому ж будинку НТШ, що і
Філарет Колесса, і де розмістився названий вище інститут. Незабутнім для
мене стало також виконання мого фортепіанного концерту з симфонічним
оркестром під керівництвом цього великого майстра на державному іспиті
(по закінченні композиторського факультету по класу С. Людкевича), а
також на пленумах Спілки композиторів України.
А ще згадую його знамениті виступи за пультом симфонічного оркестру
Львівської філармонії, темпераментне і водночас дуже виважене, з
філігранним відшліфуванням найдрібніших деталей виконання багатьох
масштабних творів світової класики, які збагатили наше знання і емоційне
сприйняття високохудожньої і прекрасної, вічно живої музики, сповненої
глибини і різноманітних нюансів людських почуттів. Він виконував також
багато творів українських композиторів – М. Лисенка, В. Косенка, Р.
Сімовича, М. Скорика, В. Гомеляка та ін. А передусім С. Людкевича –
глибоко шанованого всіма мукантами корифея українського музичного
мистецтва і свого славного земляка.
У числі яскравих музичних вражень назву неодноразове виконання Миколою
Колессою прекрасного масштабного вокально-симфонічного твору С.
Людкевича “Кавказ” на вірші Т. Шевченка. Особливо запам’яталося звучання
цього твору під керуванням М. Колесси у дні святкування 100-літнього
ювілею С. Людкевича. Востаннє “Кавказ” виконувався зовсім недавно, а
саме – 7 вересня 2003 року на відкритті сезону Львівської філармонії, на
якому мені пощастило побувати. Диригував учень Миколи Колесси І. Юзюк, а
в залі сидів і зі зворушенням слухав цю величну музику майже столітній
маестро Микола Філаретович. Приємно було побачити його в ложі оперного
театру Львова на урочистому концерті, присвяченому святкуванню 150-річчя
Львівської музичної академії ім. М. Лисенка, який відбувся 24 жовтня
2003 року. Микола Колесса уважно стежив за всім, що відбувалося на
сцені. Тоді в концерті виступала його донька – професор Львівської
музичної академії, відома віолончелістка Харитина Колесса (учениця С.
Ростроповича) та його внук і учень диригент Ярема Колесса.
Не можна оминути також його величезних здобутків у галузі музичної
творчості. Він є автором цілого ряду оркестрових творів: двох симфоній,
варіацій та сюїт для симфонічного, а також струнного оркестрів, великої
кількості камерно-інструментальних, фортепіанних, вокальних опусів,
серед них пісні, романси, вокальні дуети, терцети, хорової музики, в
тому числі багатьох хорових і сольних обробок народних пісень з різних
регіонів України, а також зразків чеського та білоруського пісенного
фольклору. Свіжість і новаторський пошук у поєднанні з великою
винахідливістю у творчому переосмисленні інтонаційного складу пісень,
оригінальність гармонічної мови та багатство і розмаїття ладових
структур – ось основа творчого підходу композитора до обробки народної
пісні. Саме за обробки народних пісень для голосу з фортепіано він був
удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка [2]. Детальніше
різні аспекти обробки народних пісень М. Колессою висвітлювалися в
спеціальній монографії автора статті “Хорові обробки українських
народних пісень” [4], а також на сторінках даного журналу у статті
“Видатний майстер художньої обробки фольклору (до 85-річчя дня
народження з дня народження М. Ф. Колесси)” [3]. Характеристика обробок
М. Колесси під кутом зору розкриття вокальної специфіки пісень подається
у статті І. Зіньків і О. Шевчук [5], опублікованої в 1993 році. Вона
написана на основі обробок, створених митцем у 20–30-ті роки ХХ
століття.
Його музика високого фахового рівня, сповнена самобутньої неповторності
і краси. Вона увібрала в себе глибину і багатство інтонаційної
своєрідності, фольклору багатьох етнічних груп і особливо поезію і
барвистість колоритних гуцульських та лемківських пісень і танців,
народних звичаїв і легенд. Любов композитора до Карпат проступає в
багатьох назвах його творів різних жанрів. Наприклад: “В горах” для
стунного оркестру, “Картинки з Гуцульщини” – фортепіанна сюїта, “Три
коломийки” та “Гуцулький прелюд” для фортепіано, “Лемківське весілля” –
низка весільних пісень для мішаного чоловічого, жіночого хорів у
супроводі смичкового квартету або фортепіано з кількома
інструментальними номерами гудаків (сільських музик).
Микола Колесса є також автором музики до декількох сценічних творів
(вистав лялькового театру і театру юного глядача), а також музики до
кінофільмів. Зокрема, спільно з Б. Лятошинським він написав музику до
художнього фільму “Іван Франко”.
Визнання до М. Колесси прийшло ще у Празі, де 1928 року відбулася
прем’єра його “Української сюїти” в концерті випускників консерваторії.
Виконував її симфонічний оркестр Празької філармонії під керівництвом
Фр. Ступки. Вона привернула до себе увагу яскравим національним
колоритом, де юний композитор з великим мистецьким хистом використав
інтонації бойківських і гуцульських мелодій, також оригінальні ладові і
ритмічні особливості народних наспівів і награвань. Його успіхи широко
коментувались у чеській пресі, згодом твір успішно був виконаний у
рідному Львові. Власне, і досі він залишився репертуарним і є окрасою
багатьох симфонічних концертів, що проходять в Україні і за рубежем на
престижних міжнародних мистецьких форумах.
Музична творчість і багатогранна діяльність Миколи Колесси була високо
оцінена і колишньою державою Радянського Союзу і нинішньою незалежною
державою Україна. Він відзначений, мабуть, усіма існуючими нагородами –
народного артиста України і СРСР, орденом Леніна, багатьма почесними
медалями. Серед нагород, слід гадати, найдорожчими для нього є
національна премія України ім. Тараса Шеченка, звання Героя України,
отримане вже за часів нашої незалежності, крім того, орден князя
Ярослава Мудруго V ступеня та орден Президента України за заслуги ІІІ
ступеня. Він є також професором Львівської музичної академії ім.
Лисенка, а також академіком Академії мистецтв України.
Але найважливіше, що його оточує любов шанувальників його мистецтва,
любов близьких йому людей, рідних, приятелів і колег.
З нагоди ювілею славного митця України щиро вітаємо його і зичимо
міцного здоров’я, творчих радостей, ще багато років так активно
сприймати події в житті та мистецтві.
Великий інтерес викликають хорові обробки Миколи Філаретовича Колесси,
які розкривають багатство і локальні особливості музичного фольклору
різних етнографічних територій західних областей України. В загальному
доробку композитора понад вісімдесят творів. Серед них є цікаві цикли
лемківських, волинських, поліських, гуцульських пісень, опрацьованих для
різних за своїм складом хорів, а також ряд інших обробок українських
народних пісень, зокрема козацьких, рекрутських, бурлацьких, старовинних
обрядових тощо. Цінною рисою їх є те, що тут підкреслені найбільш
характерні особливості ладо-гармонічної основи цих пісень, тонко
відтворений своєрідний локальний колорит.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
