.

Ворота (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 957
Скачать документ

Ворота

Щось схоже на мур відділяє світ земний і світ небесний один від одного.
Але в мурі є ворота, через які відбувається сполучення між світами.
Через міфічні небесні ворота на землю приходять весна, дощ, прилітають
птахи. З потойбіччя прибувають душі і йдуть у вирій також через ворота.
Так само, через ворота, наближаються одне до одного наречені.

У грецькій міфології богині пір року Гори (три дочки Зевса й Феміди)
упорядковують і життя людини. У Гомеровій “Іліаді” вони стережуть
захмарні ворота Олімпу. Одна із сестер, божество справедливості Діке,
береже ключі від воріт, через які пролягають шляхи дня і ночі.

У шумерській міфології бог неба Ан сторожем своїх воріт мав божество
родючості і скотарства Думузі. З воротами й водночас із сонцем та з
обрядами, що відзначають початок весняного сонячного циклу, пов’язаний
персонаж південнослов’янської міфології Божич. Серби, хорвати, румуни й
болгари з проханням “відчинити ворота”, аби пішов дощ, зверталися до
жіночого божества Додоли.

За китайськими міфами, на священній горі Куньлунь є нефритова стіна, з
кожного боку якої є по дев’ять криниць і по дев’ять воріт. Одні з тих
дев’ятиворіть — ті, які звернені на схід, — стереже фантастичний
дев’ятиголовий звір Кайміншоу. Через оті ворота на світанку приходить
сонце.

Св. архангел Михаїл — посередник між Богом і людьми, провідник душ до
небесного Єрусалима. Він проводить душі до воріт, допомагає їх відчинити
або ж стоїть на воротях зі своїм військом, пропускаючи тільки
праведників.

В епосі адигів існує чудовисько Ємінеж, яке насилає на землю грім і
постійно намагається проковтнути сонце. Воно живе за сімома гірськими
хребтами й сімома морями, у фортеці, оточеній сімома мурами. Там є
одні-єдині ворота, та й ті — велетенські мечі, які розсікають усякого,
хто спробує через них пройти. Підземна потойбічна країна Кур у
шумерській міфології від цього світу була відділена рікою, через неї
душі похованих небіжчиків переправлялися в човні, а потім іще й
проходили крізь сім воріт. Ворота до країни померлих у віруваннях
осетинів стереже істота жіночої статі Амінон. Володар потойбіччя
Барастир каже їй, коли їх відчиняти. Після заходу сонця ворота вже не
відчиняються, тож осетини, за звичаєм, ховають своїх померлих удень. У
карельській та фінській міфології мертві, перебравшись через потік
Манали, потрапляють у холодний і темний двір зі скрипучими залізними
воротами. Це господарство Похйоли — старої баби-чаклунки, яка краде
сонце й переховує різні культурні блага, що їх, урешті-решт, добувають
для людей герої.

У російській колядці, можливо, спрямованій на те, щоб у господарів
народився син, зображено міфічний двір, на якому троє нових воріт. У
перші ворота пролітав скороходець, у другі ворота скороходець пройшов і
проніс легку грамотку: “Повернись, душе, назад, радість я тобі скажу,
дочку тобі народжу!” Душа не вернулася. Тоді скороходець пройшов у треті
ворота: “Повернись, душе, назад, радість я тобі скажу, тобі сина
народжу!” Душа: “Як народиш синочка — повертаюся назад!”

?????&???????y? В українському фольклорі є чимало згадок про ворота. У
веснянці люди питають у солов’я, чому він так рано з вирію вийшов.
Соловейко каже:

Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав

З правої ручейки, і ключики видав.

З правої ручейки — літо відмикати,

З лівої ручейки — зиму замикати…

Через оті чарівні ворота, про які йдеться у веснянках, щоранку
приходить до нас сонце. Навесні це особлива подія, адже приходить молоде
сонце, дитина. Навесні молодь гралась у гру “Воротар”:двоє ставали,
піднявши руки догори, ніби ворота, а всі інші — перед ними ланцюжком
один за одним. Відбувався діалог, після якого “ланцюжок” пробігав у
ворота. На комусь ворота “зачинялися” — він залишався за ними. І так —
поки всі не опинялися за воротами.

– Воротар, воротарчику, одчини нам ворітечка.

– Ой а хто до ворот кличе?

– Князьове да дитя іде.

– А на чом да воно сидить?

– На золотім кріселечку.

– Ой а що ж нам за дар дасте?

– Червонеє яблучко…

За небесними воротами в колядці — Бог із синами і всіма святими. Вони
правлять службу за людей:

Що у пана, у пана золотії ворота,

А за тими ворітьми стоять новії столи.

А за тими столами сидить батько з синами.

Сидить батько з синами, та й з усіма святими.

Правлять вони службоньку за пана господаря…

Ворота також відкривають шлях в інший соціальний стан, в одруження.
Під час весняної гри “Царівна” учасники стають у коло, в центрі —
“царівна”, поза колом — “царів син”. Співається про те, що царівна
ходила по городу, дзвонила золотим перстенем і тим самим манила до себе
царенка. Врешті, відверто сказала:

Пророби, царенку, ворота,

Виведи царівну з города…

У колядці мовиться про срібні дверцята. Дівчина не всім їх відчиняє, а
тільки милому. Бо приходила до неї матінка, просила відчинити срібненькі
дверцята — панянка відповіла, що не відчинить, бо боїться вітру й сонця:
вітер косоньку розвіє, а сонце як пригріє, то личко зблідне. Те ж саме
панна відповіла батькові. А вже як прийшов милий — нічого не боялася:

Вітру ся не бою, сонця ся не хороню

Як вітрець повіє, коси не розвіє.

Сонінько пригріє, личко зрум’яніє.

Ворота — також поняття, пов’язане з родом. Недарма у весільному обряді
саме у воротях відбувається викуп молодої. У весільній пісні Марусенька
просить свого батька:

-Татунечко мій любий,

-Запирай ворітечка — не пусти Івасенька!

-Як го не пустити, коли він ся просить,

-Коли він ся стелить по подвір’ї хмелем,

-А в сінях — барвіночком,

-А в хаті — василечком, А за столом — соколом.

У колядці змальовано образ казкових воріт, на яких сидить всезнаючий
сокіл:

На небесах ясен місяць

Освітив небо і землю.

Небо і землю, і двор при дорозі.

Двор при дорозі й нові воротечка.

На тих воротечках соколонько.

Коло соколонька золотая корогвонька…

Тудою ішла Іванкова мати, і стала розпитувати сокола, чи не бачив де її
сина. Сокіл відповів, що бачив: Іванко служив при королю, писав листи до
дівчини, а вона йому відписувала, щоб не турбувався, вона сама прибуде:

Я до тебе на двор — дробним дощем,

А в сіни — ясним сонцем,

В хату — панянкою,

А за стол — миленькою.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019