.

Вода (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2751
Скачать документ

Вода

Образ води у фольклорі надзвичайно багатогранний. Життя і здоров’я,
очищення й кохання — ось основні грані цього символу. Водою, як і
вогнем, очищаються від бруду — і тілесного, й душевного. Використовують
воду й на благо людині (для ліків, виливання переляку), й на зло (щоб
передати закляття і хвороби). Вода також виступає посередником між
світом живих і потойбіччям, засобом для розкриття майбутнього.

За міфами й легендами різних народів, вода існувала ще до створення
світу — у вигляді первісного “синього моря”. Саме з неї з’явилися за
волею богів земля, сонце і все живе. Тому вода є символом вічності й
заодно плинності часу.

В українській колядці про це співається так:

Як ще не було початку світа,

То ще не було неба, ні землі,

А лишень було широке море,

А на тім морі явір зелененький,

На тім яворі три голубочки,

Три голубочки раду радили:

-Як би ми, браття, світ поставили?..

Вирішили дістати на дні моря дрібненького піску, посіяти його — стане
земля. Там буде й золотий камінь, а з того каменя постане сонце, “місяць
ясний, рум’яна зоря й звізди прекрасні”. В іншій колядці перший голуб
пірнув у море й виніс ізвідти чорну землицю, другий виніс зелену траву,
третій — яру пшеницю. Чорна землиця — хліб ізродиться, зелена трава —
для худобоньки, яра пшениця — для коровайця.

Цікаві уявлення існували про вододіл між цим і тим світами. Вода є
посередником між білим світом і світом померлих. На той світ у казках
можна потрапити через криницю або переправившись через річку чи море.
Вірування, згідно з якими вода була шляхом на той світ, відобразились у
стародавньому обряді поховання, коли мерців клали в човен, а той човен
або пускали на воду, або спалювали. Це повинно було прискорити й
полегшити переправу душі на той світ. На Великдень кидали на воду
шкаралупки із крашанок, таким чином ніби повідомляючи предкам, що їм уже
час святкувати свій Великдень.

У казках часто зустрічаємо згадки про живу й мертву воду. Тала вода,
чиста, джерельна — жива. Нею очищуються, п’ючи її чи купаючись у ній,
набираються здоров’я. Очевидно, до цього ряду можна віднести й цілющу
росу. Стояча вода, у трясовинах, болотах, — мертва. Таку воду населяє
всяка нечиста сила, на неї в замовляннях шептухи посилають хвороби. Вода
в цьому випадку є символічним синонімом хаосу, протилежності білому
світові.

Здатність води до очищення лежить в основі багатьох обрядів, і
календарних, і родинних. До води звернено чимало замовлянь із проханням
очистити людину від лихого. Ось уривок одного з них:

Водице-кринице!

Ти обмиваєш луги-береги,

Коріння, креміння, біле каміння,

Умий рожденного, хрещеного (ім’я)

Від усякої нечисті, від усякого бруду!

На свято Водохреща (19 січня), коли відбувався хресний хід до річки,
сміливі хлопці купалися в ополонці, де священик посвятив воду, а дівчата
вмивалися — щоб гарними бути. На Великдень, принісши свячене додому,
дівчата клали в миску червоні крашанки, наливали води й умивались, щоб
бути ще кращими. Символіка очищення лежить і в основі християнського
обряду хрещення. Сльози — також очищують. До того ж, як і вода, вони є
посередниками між; світами: щиро плачучи, людина ніби підноситься до
небес. Вважається, що не можна дуже побиватись і плакати за померлим, бо
сльози можуть якщо й не оживити, то потривожити його.

Вода ототожнюється зі здоров’ям. Про гарну, здорову дівчину кажуть, що
вона “як з води вийшла”. Коли дитина швидко росте, здорова, кажуть, що
це відбувається “легко, як з роси й води”. Для хворих влаштовували
купання, обливання, вмивання. Їм радили качатися по росі. Росу збирали
до схід сонця в день св. Юрія (6 травня), на Купала (7 липня).
Лікувалися і свяченою водою — стрітенською та богоявленською. Під перший
весняний дощ поспішали, щоб набратися здоров’я на весь рік.

<

b

?

O

?????&??????? ?ся, теж є свій вираз: “Двічі в одну воду не вступиш”. Про
те, що безслідно зникло, кажуть, що воно “як у воду впало”, а про тих,
хто пішов із лиця землі, кажуть, що вони “канули у вічність”.

Вода широко застосовується в обрядах переходу з одного стану в інший
(перша купіль немовляти, хрещення, весілля, ритуальне обмивання перед
похороном).

Вода — це матерія; світло, вогонь   —   це   дух.   Поєднуючись,
вони   творять   видимий світ. Давньоукраїнська легенда каже: “Цар
Вогонь і цариця Водиця світ сотворили”. Шлюбові вогню
(Купало—дух—життя—Іван) і води (Марена—матерія— смерть—Марійка)
присвячене свято Купала. Тут зустрічаємо й вогнища, через які
перестрибують, щоб очиститися, й купання або обливання водою. Вода, як
утілення жіночого життєдайного начала, вважалась і джерелом родючих сил
природи. Загалом вода символізує дівчину, жінку, їхню красу й “жіночі
чари”, що наповнюють осіб прекрасної статі. Свою воду — дівочу вроду —
дівчата пильно охороняли. Бо коли хлопець передчасно нап’ється води чи
розіб’ється посудина, в якій зберігається ота чарівна рідина, буде
дівчині лихо:

Несло дівча воду з броду

На коромисельце.

-Дай ми, дівча, воду пити,

Розвесели серце.

-Не дам тобі води пити:

Будеш розливати,

А як підеш до другої –

Будеш ся сміяти…

Дівчину, її вроду символізує в народних піснях і посуд (який наповнює
вода): відро, барило, а також криниця. Чим глибша криниця, чим легше в
ній потонути, тим краща врода дівчини. Коли посудина з водою протікає,
це означає невірність дівчини, жінки. Напоїти коня в народних піснях —
все одно, що дати напитися хлопцеві: тобто подарувати своє кохання.

Часто у весільних піснях та колядках зустрічається мотив дівчини, яка
потопає. Ні батько, ні мати, ні брати із сестрами не можуть її
врятувати. Це вдається тільки милому. Відомою є лірична пісня, в якій
дівчина тоне, а три козаки хочуть її врятувати. Горда красуня
відмовляється й гине. А якби далася, щоб її врятували, це означало б, що
вона вийшла заміж. У фольклорних символічних текстах для того, щоб
молода пара могла побратися, хлопцеві й дівчині потрібно переправитися
одне до одного через річку. Це уявлення відбилося також в одному з
ворожінь у ніч на св. Андрія (з 12 на 13 грудня). У мисочку наливають
води, кладуть на неї кілька соломин, немов місток, і ставлять на ніч під
ліжко. Суджений уві сні з’явиться, щоб перевести дівчину через міст.

Дунай у багатьох українських весільних та ліричних піснях є знаком
розлуки з родом, межею, що відділяє дівчину від матері.

Думай, Марійко, думай,

Як перебредеш Дунай.

Як перебредеш ріки

До свекрухи навіки.

Велике значення має те, чиста тече вода чи каламутна. Чиста — це
здоров’я, радість, вірність, щастя. Каламутна — смуток, зрада (у снах
брести каламутною водою — віщування хвороби). Якщо нема моста, кладки, а
річка дуже глибока, каламутна чи в ній студена вода, або якщо й молодий,
і молода не засвітять свічки — то переправа (шлюб) не відбудеться.

Досить веселим (особливо для хлопців) є другий день Великодніх свят —
так званий “обливаний понеділок”. Хлопці поливають дівчат із відер водою
і це дійство має яскраво виражену шлюбну символіку, хлопці намагаються
облити саме “свою” дівчину.

Вода — посередниця між живими і мертвими, водночас вона дає змогу
пізнавати майбутнє, бо є причетною до вічності. Розкриття майбутнього
певним чином пов’язане з нечистою силою. На воді ворожать чаклунки,
відьми. До речі, одним із способів виявлення відьом було кидання
зв’язаних жінок на воду — котра не тоне, та й відьма. Є багато способів
ворожіння з водою: з воском, перснем, яйцем, горіховими шкаралупками
тощо. Віра у здатність води розкривати майбутнє відобразилася в
українському вислові “як у воду дивився” — це коли хтось часом
передбачить події, які надалі справді відбуваються.

В уявленнях давніх людей вода поєднувалася з іншими рідинами: молоком,
кров’ю. Казали, що вода — то кров землі. Водночас: “Людська кров — не
водиця, проливати не годиться”. У замовляннях, щоб спинити кров,
намагалися словом змусити стати воду. Щоб у корів додалося молока, також
приходили на поклін до води. Так, треба було набрати з трьох криниць
води в одне цеберко, поставити її опівночі при місяці на зрубі криниці
і, проказавши слова замовляння, дати ту воду випити корові.

Символічні зображення води — це прямі чи хвилясті лінії, або ж так
званий “безконечник”. Часто зустрічаємо символічні позначення води на
посуді. У вишивці зигзагоподібні орнаментальні зображення внизу
рушників, хвилясті візерунки на подолках сорочок також позначають воду.
На писанках найпоширенішим знаком води є безконечник.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019