Реферат на тему:
Вишня в українському фольклорі
ВИШНЯ –одне з найстаріших дерев в Україні. Її знають з дуже давніх
часів, спочатку як дику рослину з цілющими ягодами, пізніше культивують
і виводять цінні сорти. Біологи припускають, що вишня поширилася в
Україні з Малої Азії. Проте назву цього дерева, яка в багатьох мовах має
слов’янський корінь, досі не можуть пояснити. Мовознавці пропонують
пояснення індоєвропейського походження – «омела та інші дерева, що
виділяють клей». Формулювання насамперед неточне вже тому, що омела не є
деревом. Вишня використовувалась в Новорічній обрядовості задовго до
привнесеного Петром І звичаю ставити ялинку. Її викопували восени і
ставили в діжку з землею у хаті, де вона стояла до Нового року. За тим,
як росла вишня, передбачали свою долю:якщо до Нового року вона
зацвітала, це був добрий знак.
Бог в дохристиянській вірі вважався вишнім, таким чином, назву вишня
слід розуміти як «божественне дерево». Хата у вишневому садочку –
одвічне замилування українського народу. Вона оспівана багатьма
письменниками. Тому Шевченківський«садок вишневий коло хати »став
символом України, рідним, близьким.
Світло – і теплолюбна рослина заввишки 3-10м з яйцевидною кроною і
відстовбурченими гілками. Стовбур покритий гладенькою білувато-бурою
корою з коричневими сочевичками. Кора знімається тонкими поперечними
пластинками. Пагони товсті, червоно-бурі, блискучі. Має блискучі листки
і квітконіжки, що мають один або кілька зелених листочків. Чашолистики
тупуваті, відігнуті вниз. Кістянки сплюснуті, не відділяються від
кісточки.
Росте в широколистяних лісах, на узліссях. Звичайно у Правобережному
Лісостепу, Закарпатті і в Карпатах, зрідка – у Лівобережному Лісостепу.
Розводять багато сортів. Цвіте в квітні – травні. Плоди достигають у
липні. Харчова, вітамінозна, медоносна, декоративна рослина. Плоди
споживають сирими і переробленими. Листкорозміщення чергове . Квітки в
зонтико- або китицевидних суцвіттях чи по 1-2. Чашолистиків і пелюсток
по 5. Тичинок багато. Маточка 1 з довгим стовпчиком та головчастою
приймочкою. Плід – соковита м’ясиста гладенька кістянка без поволоки, з
сплюснутою кісточкою.
Деревину використовують у столярній і токарній справі. Широко
культивується як плодове дерево по всій території України.
Використовується також в полезахисних і придорожніх насадженнях.
При згадці про вишню на пам’ять одразу ж приходить така близька і
люба серцю, кожному знайома поезія Тараса Шевченка :
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Прекрасні, барвисті, повнозначні, з багатоманіттям інтонацій,
пейзажів, пов’язаних з вишнею, і творах інших класиків української
літератури.
І в новелі «Давнина» вишня – символ незгасимої пам’яті, безсмертя :
«Вони всі троє вже в могилі, вже давно над їх гробами вишні
цвітуть і родять, і хрести дубові в їх головах похилилися.»
У вірші Богдана Ігоря Антоновича «Вишні» дерево набуває ще
осяжнішого символічного осмислення:
Антонович був хрущем і жив колись на вишнях,
На вишнях тих, їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
Квітчаста Батьківщино вишні й соловейка.
Вишневий сад супроводжує наші оселі хтозна й відколи, немов на нашій
отчій землі і Батьківщина цього чудового дерева. Дуже багато у нас
поселень з «вишневими» назвами: Вишневе (аж 40!), Вишеньки, Вишня,
Вишнювате, Вишняки, Вишняківка, Вишнівчик, Вишнівці, Вишівець, Вишнівка,
Вишівське, Вишенька, Вишневий Сад, Вишневий Яр, Вишневий Діл.
Але насправді дерево поширене в різних місцевостях. Вишневий рід
налічує понад 130 видів. Є серед них велетні й карлики. Розповідають,
наприклад, про вишню, яка розрослася, мов пишний сад, що її крона в
діаметрі сягала 65 метрів. Та зустрічаються й такі породи, висота яких
не перевищує 30-40 сантиметрів. На Україні найбільш розповсюджені вишня
звичайна і степова.
Степова вишня дає багато пагонів, і її використовують для
обліснення балок, ярів, змитих сухих схилів, де коріння цієї рослини
зміцнює грунт.
Цікаво, що примандрувавши, очевидно, з північних країв, вишня росте
і аж на Канарських островах. Тут вона стала вічнозеленою. В свою чергу
на Україні прижилася вишня японська, чагарничок заввишки 2-2,5 метра.
Походить вона з Японії, Гімалаї, Кореї.
Вишня дарує нам смачні соковиті плоди, але її використовують і в
декоративному оформленні парків, скверів, садиб.
Плід вишні усередині містить кісточку. Народна мудрість завважила
це в загадках: «Червона копаночка, а всередині кісточка», «Червоний
колір, а винний смак; кам’яне серце, чому то так?»
Справді, навіщо вишні чи сливі кісточки? – таке питання і
дослідники ставлять. Річ в тому, що тверда кісточкова оболонка потрібна
рослині, щоб захистити свою насінину від пекучого сонячного проміння, а
й від холоду, і щоб голодні птахи не винищили. Проте на утворення
кісточки витрачається багато будівельного матеріалу. А що якби вивести
безкісточкові сорти! Над цим і міркують зараз учені-селекціонери.
У фольклорній творчості нашого народу відбита шана до рослини,
замилування нею. Іноді навіть гумористичні інтонації звучать, як-то у
загадках: «Чого ти став та дивишся? Зірви мене – поживишся!», Сиджу на
дереві кругла, як куля, червона, як кров, добра, як мед».
«Навесні зацвіте білим цвітом, а в жнива – червоним плодом».
Спостереження над життям улюбленого в народі дерева породили
прикмети: «Якщо з вишні листя обпаде до 14 жовтня, до Покрови, зима буде
тепла, якщо ж до цього таки дня вишня зелена, зима буде люта».
Існувало колись таке повір’я. Хворих дітей проймали крізь розколоту
зумисне вишню, яку потім зв’язували, щоб зрослась. Гадали, як вишня
зрослася, так дитина видужає.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
