Реферат на тему:
Вертеп хору “Вiрую”
Персонажi (15 чол.):
Звiздар, три Царi, три Пастушки, Ангел, Чорт, Смерть, Iрод, два Воїни,
Жид, Жидiвка, хор.
Звіздар і пастухи заходять до хати
Звiздар:
(стукає тричi палицею із звiздою):
(версія 1)
Слава Богу! Добрi люди,
з Вифлеєму ми iдемо.
I ступаємо усюди, звiстку радiсну несемо.
Звістку цю дивну зоря провіщає.
(версія 2)
Люди, уклін Вам,
і звістку прийняти я прошу.
Бо чи зустрінемось ще
на життєвім розпутті безкраїм,
що розкидає людей мов сніжинки – врізнобіч.
Звістку цю дивну зоря провіщає.
Пастушок 1:
Що крізь темряву ночі засіяла
Пастушок 2:
За собою нас позвала!
Пастушок 3:
Ми почули спiв анґелiв,
спiв величний, спiв веселий
що в вертепi у яскинi
Разом: Божий син родився нинi!
(Вискакує Чорт)
Чорт:
Ха! Ха! Ха!
Дурна забава!
Немає Бога – тілько зваба,
тілько мастацький каламбур.
Сюди, хутчіш, – я кращий кредитор.
Беру в заставу (і то, хіба я хочу? – Мушу.)
Маленьку дзюньку (показує яку)
жалюгідну душу.
За неї Вам і пиво, і ковбаси,
і голу дівку,
і грошей – хоч в бочку квасить.
Тілько сюди її малесеньку, сюди.
Процент Вам буде, (ха-ха) – хоч куди!
Анґел:
(відганяє Чорта, б’ючи невидимим мечем)
Ось тобі! Пуста потворо.
Зникни, згинь,
у синім морі розчинися,
у болото сплинь,
в полі попелом розвійся- полети.
Не засмуть сердець юнацьких – пропади!
Бо предивная новина- Діва Сина породила.
Звіздар:
Наче небо отверзло уста і тисячі анґелів
хором добірним звістили
Всі:
Коляда 1: “Во вифлеємi нинi новина” (до “За світлом зірки …” включно)
(Заходять царі)
Царі:
Мир Вам, люди!
Цар 1:
Ми з далеких доріг,
Чужеземних сторін.
Цар 2:
Залишили свій почет увесь і палати
Цар 3:
І з дарами оцими йдемо
нового царя привітати
(Входить Жид, Царі відходять на другий план)
Жид:
Ґут морґен. Я прийшов до вас
в самий добрий час.
Ай-вай-вай! Ту сколькi люду,
будут торґi, много цуду.
Може куплю, може уторгую,
А що треба, – я продам,
Бо я маю файний крам.
Пастух:
Ми не міняємо і не торгуємо
І тебе тут, жиде не потребуємо.
Ми нині Месію вітаємо,
Що прийшов до нас з неба!
Жидiвка:
Мошку, хлопи (ґої) подуріли:
Вже не сіют і не косят,
А спасення в Бога просят.
Жид:
Ой панов’є, дармо ждати –
Прийде Ірод: всіх за ґрати,
Демократов, демаґоґов,
Ібо так уґодно Богу.
Пастух:
О ні, того вже не буде!
Не такі сьогодні люди,
Щоб з тобою ґендель мати
І про Бога забувати.
Жид:
Чого ви всі так розкричались?
Слова всі ваші є пусті.
Краще б до рабіна подались,
А він є мудрий, страх на тім!
Він вам сказав би, точно знаю,
Бо в нього конф, як Соломон,
Що ще Месії тут немає,
А всьо то мрія лише й сон.
Месія скоро ще не прийде,
А як появиться – мой, мой
Сам рабін проти нього вийде,
А не якийсь там пастух – ґой.
Жидiвка:
Чи не ліпше в корчму пити,
Закусить і одпочити.
Політика – не для хлопа,
Нащо Бога, нащо попа?
Жид:
Нащо ті співи, танці, дзвони
До корчми краще б вам піти.
А в мене цімес – горілонька,
що аж закрутяться світи.
Звіздар:
Ні, козацькі вольні діти
Більш не хочуть в корчмі пити,
Вже допилась Україна –
Вкрита соромом руїна.
Цар 1:
Де народ про край не дбає,
А краде і пропиває-
Там зростають хворі діти,
Що не знають, де подітись.
(Жид і жидівка змовницьки перешіптуються, далі жидівка виходить)
Жид:
А як хлоп не буде пити,
то з чого бідний жид має жити?
Вбігає Жидівка:
Цар Ірод з воїнами йдуть-
хай до землі усі падуть!
Воїн:
Чого тут шум, чого всiм треба?!
Чорт (до Ірода):
Володарю землі і неба,
тут всі, хто чесний, – проти тебе!
Ірод:
Що за диво нині з вами? Я царем є над царями.
Чи так, Мошку ?
Жид:
Так. Так, яснійший царю…
Саро ком цу гер. Страшно Саро все сказати, треба,
мабуть нам тiкати.
Жидiвка:
Тихо дурню!
Хочеш злото – лiзь до самого болота.
(До Ірода):
Маєм царю новину, …
всип нам злото, ну-ну-ну.
Iрод:
Ви спочатку новину, а тодi я вам – сипну.
Жид:
(зі страхом, затинаючись)
Є в нас Царю такi вiстi, такi вiстi,
що цар свiту народився…
У Вифлеємi мiстi!
Жидiвка:
Чом нам злото не даєш?
Iрод (до воїна):
Який там цар?! Що вiн плете?
Воїн:
Мiй царю, кажуть що новина –
зродила Дiва Сина.
(Здивовано): Месiю начебто –
Царя усього Свiту! Обiцяного в Заповiтi.
Iрод:
Ха – ха ! Зумiли розсмiшити!
Чорт:
(прослизає тiнню, задоволено потираючи руки):
Тепер комусь не жити.
Воїн:
Царю мій, зі Сходу
три мудреці прийшли
котрим відомо, що родився новий Цар,
новий земний володар.
Iрод:
Хто? Що? Месiя? Цар?
Чи ти може помилився?
Тож зараз же, мершій
Поклич зі Сходу мудреців.
Царі:
Ми царі зі Сходу
У твій край приходим,
Поклонитись тій Дитині
Що родилась в Палестині.
Цар 1:
Я – цар Єгипетського роду,
де мiй народ з давнiх давен
Пророкував i проповiдував,
що має народитись
Божий Син – спаситель свiту.
Побачив я зорю i дари з собою взяв
щоб Iсуса привiтав.
Цар 2:
Я – цар iндiйського народу,
Де мiй народ по горах i лiсах блукає,
Рiзних богiв собi шукає.
А сьогоднi Анґел менi сповiстив,
Що Христос ся народив.
I я дари з собою взяв, щоб Iсуса привiтав.
Цар 3:
Я – цар грецького народу,
я не боюсь нiчого зроду,
Де мiй народ по морю гуляє
i Бога – Зевса величає.
А на Сходi зоря засiяла
і дорогу менi показала.
I я дари з собою взяв, щоб Iсуса привiтав.
Iрод:
Що ж, ідіть, ідіть у Вифлиєм
І царю вклоніться,
А назад вертатемите-
сюди поверніться.
Вкажете мені путь
Куди йти треба
Бо вклонитись йому
У мене велика потреба.
(Царі виходять)
Iрод:
Один я цар тут,
Володар всього краю.
Царя дитяти я не знаю i знати не бажаю!
Перебийте всю дiтвору без пощади,
Без розбору. Кожен хлопчик до двох лiт,
Хай загине – так зробiть!
Воїн:
Твiй наказ святий для нас,
ми виконуєм в цей час.
Iрод:
І мале дитя в яскині
мусите знайти ще нині!
Бо інакше – всім вам смерть!
Смерть:
О! Хтось закликує за мною,
готова я усiх стесать косою!
Iрод:
Смерте люба, Смерте мила,
ти завжди мені слудила,
всіх косила ворогів,
всіх кого я повелів.
А тепер скоси Того,
що в вертепі народився,
З Пречистої воплотився
Всі:
Коляда 3: “Не плач Рахиле”
Iрод:
Гей солдати мої вірні!
Воїн:
Ми тут, царю!
Iрод: (до воїна):
Ну то що? Всi дiти вбитi?
Воїн:
Так, мiй царю!
Анґел:
Не тішся, Iроде лукавий,
нажився ти лихої слави.
Ніщо безкарно не пройде,
і ніщо не зникає,
і над катом кожним
меч долі звисає.
Хоч діток ти вбив,
Свою душу – загубив.
Тож знай, що Месія не вмер – Він живий!
Ось тобi – новина:
Межи дiтьми, не вбито Божого Сина!
Iрод:
(з розпачем)
Що?!! Бунт, зрада!!!
(і, оговтавшись,)
О Смерте, Смерте моя мила,
ти всякий бунт у зародку душила!
Прилинь, махни косою раз i вдруге,
Нехай не будуть в свiтi добрi люди!
Смерть:
(немов відлуння)
О-го-го-го!
Нi синку, їх нам не здолати.
Ходім зі мною
в темряви і вічності палати.
Бо мале дитя в яскині
Має владу в світі нині,
Мушу я йому служити,
А тебе я маю вбити.
Чорт: (захекано):
Пройшов я тисячі доріг,
стоптав я тисячі чобіт,
аж поки долетів сюди.
(Нюх, нюх) Ха-ха
О, тут вже чую грішну душу!
Її з собою взяти в пекло мушу!
(приступає до Ірода)
Iрод:
Гей, сторожа!
Смерть:
(відганяє косою солдатів)
– Вона вже не поможе.
Iрод:
О Смерте, Смерте моя мила!
Зостав мене, я жити хочу –
Усю тебе я озолочу!
Смерть:
Вiд мене не вiдкупишся ти злотом,
вражий сину, – пiшли зi мною в домовину!
Чорт:
Ходім, ходім, мiй любий царю,
тебе в смолi я покупаю!
або Чорт:
Пішли зі мною в пекло,
там нам буде тепло!
(Смерть косою за шию забирає Ірода, Чорт підштовхує його ззаду рогачем).
Анґел:
Поборено зло,
лютий цар вiдступив
Звалив його спiльний до волi порив
Хай згода й любов помiж вами панує
Хай справами вашими серце керує
Хай злоби i заздростi згине отрута,
Щоб Iрод нiколи не змiг повернутись!
А нинi ми разом Iсуса вiтаймо
I славу во вiки Йому заспiваймо.
Всі:
Коляда 4
Жид:
Я вiншую вас як жид:
Хай ся грiш у вас держит,
Най від вас уся біда біжить.
Най сі доє молоко
Від корови й від бико,
Хай ся кури вам несут, хай яйце знесе когут.
А за тую віншину – дайте щось,
бо я вже йду.
Жидiвка:
Я вiншую як жидiвка:
хай буде у вас горiлка.
Як горiлки в вас нема, то купiть собi вина !
Пастух:
Достить, жиде, брехати, лахмани пускати,
Мусиш на наше свято хоч раз заколядувати
Жид: Капітулювати? А хто буде за ті інтереси
доляри давати?
(Жида довго вмовляють, врешті пропонують гроші і він починає колядувати)
Пішов я та й колядувати
Ступив я до чужої хати-
А там їли-попивали,
А мені ніц не давали:
Бідний я, бідний я.
У п’єцу пироги варили
Під п’єцом голубці студили-
Я ся ближче присував,
По одному витягав,
В торбу клав, в торбу клав.
Та мені того було мало –
Пішов я в комору по сало,
Та ще сала не дістав,
Як мя господар злапав-
Так мя справ!!! Так мя справ!!!
Анґел:
Прощавайте, мир в цій хаті
Щасливі будьте і багаті,
Майте волю добру, гожу
Тільки вірте в ласку Божу
Ласка Божа вас спасе
Край і нарід піднесе!
Пастух:
Ми на тому добрі люди коляду кінчаєм,
Щастя-долі цьому дому
Щиро всі бажаєм!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
