Реферат на тему:
Василь Дроник – поет нашого краю
ПРО АВТОРА
Народився 22 листопада 1957 р. у с. Винограді Городенківського р-ну
Івано-Франківської області в селянській родинні. Проживає в Коломиї. По
закінченні Коломийського педагогічного училища (музичне відділення)
учителював у школах Сарненського і Рокитнівського районів Рівненської
області. Навчається заочно у Коломийському педагогічному інституті
Прикарпатського національного університету їм. Василя Стефаника на
музичному факультеті. Вірші поета вміщено в колективних збірках «Лірична
Коломия», «Коломийська хвиля». Автор багатьох публікацій в районних,
обласних та республіканських газетах, поетичних збірок «Монолог долі»
(2000р.), «Ми не спимо на трояндах» (2001 p.), гумор «Номенклатурна
одиниця» (2001 р,). Пише вірші і музику на власні тексти, а також на
тексти інших поетів. Автор музики пісень «Наймиліша в світі українка»
сл. Василя Лящовського», «Подаруй мені сонце весняне», «Летять лелеки у
вирій» слова Володимира Паранюка та інших «Чом заплакала хмаринка» нова
поетична збірочка для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Член
спілки літераторів Коломийщини «Суцвіття». Літературно-мистецького
об’єднання «Коломийка». Двічі дипломант поетичного конкурси «Виявляємо
духовність нашу» (1996.1998рр.). Нагороджений грамотою Коломийського
міськрайонного товариства «Просвіта», за активну участь у відзначені
120-річчя з дня народження покутського письменника Леся Гринюка.
Кожен із нас колись відкривав для себе світ. Це було в дитинстві, тоді,
коли на Небі взагалі не буває жодної хмаринки. А якщо вона і є, то
усміхається, як у вірші “Чом заплакала хмаринка?” однойменної збірочки
Василя Дроника.
Як народилася ця збірка?
Може, із бажання відкрити дітям ще одне віконечко у світ прекрасного, в
котрому усі друзі: зайчик і лисичка, квочка з курчатами і гусенята,
жабка і дівчинка — помічниця.
Темою дружби об’єднані майже всі поезії збірки.
Як приємно читати вірш “Новорічне свято”, в котрому у дружньому колі
ведмежата, зайченята, вовчики і козенята.
Цікаво, що герої книжечки щасливо уникають небезпек. Але ж допомагає їм
у цьому не лише власна спритність. А хто ж?
Того Помічника можна назвати Сонечком (є у добірці вірш із такою
назвою). Воно хоч і ховається увечері, ніколи не зникає зовсім, а ніби
спостерігає за нами з-під щільного покривала ночі. Тому і не журиться
маленька дівчинка, чекаючи пробудження Сонця.
Може, це Сонце пробуджується не лише на Небі? Може, автор прагнув, щоб
Сонце пробудилося в серці кожної дитини і стало для неї справжнім
Другом.
А хіба не можна дружити і з Сонечком, і з Добром, і з Любов’ю? Можна!
СОНЕЧКО
Каже мамі донечка:
Де поділось сонечко?
В морі сонечко скупалось,
За хмарини заховалось,
Не журися, донечко,
Завтра вийде сонечко.
ДРУЖИЛОЧКА
Дружить місяць із зірками,
Дружить річка з берегами,
Дружить хмарка із вітрами,
Дружить музика з словами.
Дружить ластівка із літом,
Із весною дружать квіти,
Дружать – рибки із водою,
А ми дружимо з тобою.
Василь Дроник
Хай щедрим колоссям шумлять Вам літа
В роздолі пшеничного поля,
І квітне весною душа золота,
Завжди усміхається доля.
Хай Бог береже Вас усіх від біди,
Горе в житті обминає,
І цвітом буяють вишневі сади.
А щастя зоря не згасає.
В.Дроник
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
