.

Українська мова у школах з угорською мовою навчання у соціолінгвістичному аспекті (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
347 4985
Скачать документ

Реферат на тему:

Українська мова у школах з угорською мовою навчання у
соціолінгвістичному аспекті

За даними першого Всеукраїнського перепису населення 2001 р., на
Закарпатті проживає 151516 угорців, які складають 12,1% населення
області. 74% угорців Закарпаття проживають компактно у населених
пунктах, де складають 75 – 100% від загальної кількості населення. У
2005/2006 навчальному році в області є 107 загальноосвітніх шкіл з
угорською мовою навчання. За радянських часів у школах з угорською мовою
навчання українську мову не викладали зовсім, лише російську. Це
призвело до того, що та частина угорського населення області, яка
проживає компактно, не змогла оволодіти українською мовою у школі,
тільки російською. Від часів настання незалежності України державну мову
вивчають у всіх школах Закарпаття, у тому числі і в школах з угорською
мовою навчання. Але до сьогоднішнього часу немає всіх умов для того, щоб
в угорськомовних школах діти змогли вільно оволодіти державною мовою.
Найперша проблема з навчальними програмами та з підручниками. Шкільний
предмет “Українська мова” вимагає від учителів зовсім іншого підходу у
школах з українською, ніж у школах з угорською мовою навчання. У школах
з українською мовою навчання на уроках “Українська мова” вивчається
рідна мова, якою дитина вже володіє. А у школах з угорською мовою
навчання учень з українською мовою не знайомий, він починає її вивчати у
першому класі. Але діючі навчальні програми для шкіл національних меншин
зобов’язують дітей вже у початкових класах вивчати граматику української
мови, коли вони цієї мови навіть не розуміють. Також велика проблема
щодо вивчення української мови в угорськомовних школах через кадрові
недоліки. Направленням українських філологів до сільських шкіл з
угорською мовою навчання неможливо вирішити проблему відповідних
педагогічних кадрів. Фахівці, які отримали диплом учителя української
мови і літератури підготовлені викладати українську мову як рідну, але
не знають, як це робити у класах, де для дітей рідна інша, якою
більшість учителів не володіє. Проблема умов і рівня викладання
державної мови у школах з угорською мовою навчання не лише мовна або
освітня, а й суспільно-політична. Не володіючи на належному рівні
українською мовою, угорська меншина не зможе рівноправно брати участь у
громадському, економічному, політичному житті країни. Оскільки проблеми,
пов’язані з викладанням української мови в угорськомовних школах є
мовного, освітнього і суспільного характеру, їх можна вирішити лише у
соціолінгвістичному аспекті, тобто враховуючи мовну ситуацію угорської
спільноти Закарпаття. Під час розробки навчальних програм та написання
підручників з української мови, а також під час підготовки педагогічних
кадрів для шкіл із мовою навчання національних меншин обов’язково треба
враховувати специфічні мовні, демографічні й суспільні ситуації окремих
національних груп.

За даними першого Всеукраїнського перепису населення 2001 р., на
території України проживає 156,6 тисяч осіб угорської національності,
які складають 0,3% загальної кількості населення держави [12]. З них
151516 (96,7%) проживає в Закарпатській області, де угорці складають
12,1% населення області [12; 23].За даними перепису населення 2001 р.
переважна більшість (74%) угорців Закарпаття проживає компактно, у
населених пунктах, де угорці складають 75 – 100% від загальної кількості
населення, а 54% – де угорці складають 75 – 100% (Рис. 2).

У 2005/2006 навчальному році в області є 107 загальноосвітніх шкіл з
угорською мовою навчання. У місті Берегові з 1996 р. Закарпатський
угорський інститут ім. Ф.Ракоці II готує педагогічні кадри.

Сучасна територія Закарпаття з давніх часів є багатонаціональною та
багатомовною. Наприклад, за даними перепису населення 1880 р., на
сучасній території області українці (русини) складали 59,8% від
загальної кількості населення, а 25,5% – угорці [30, 24 – 25].

У 1944 р. сучасна територія Закарпаття потрапила до складу СРСР. Зміна
влади й політичних умов вплинули і на характер мовних контактів.
Наприклад, за радянських часів у школах з угорською мовою навчання
зовсім не викладали українську мову, лише російську [21, 30]. Це
призвело до того, що та частина угорського населення області, яка
проживає компактно, не змогла оволодіти українською мовою у школі,
тільки російською. У 2003 р. ми провели соціолінгвістичне анкетування на
репрезентативній вибірці 516 угорців Закарпаття і запитали їх про те, як
вони володіють угорською, українською та російською мовами. Дані
показують, що закарпатські угорці російською мовою володіють на більш
вищому рівні, ніж українською (див. Рис. 3). Це пояснюється тим, що
радянська влада з метою русифікації населення надала російській мові всі
привілеї [1; 7; 14; 22; 29].

Після 1991 р., від часів настання незалежності України, державну мову
вивчають у всіх школах Закарпаття, у тому числі і в школах з угорською
мовою навчання. Але, на жаль, до сьогодні немає всіх умов для того, щоб
в угорськомовних школах діти могли вільно оволодіти державною мовою.

У нашій роботі ми спробуємо показати, які проблеми щодо вивчення
української мови є у школах з угорською мовою навчання.

Перша проблема стосується навчальних програм та підручників, навчальних
посібників. Шкільний предмет “Українська мова” вимагаєnвід учителів
зовсім іншого підходу у школах з українською мовою навчання, ніж у
школах з угорською мовою навчання. У школах з українською мовою навчання
на уроках “Українська мова” вивчається рідна мова учнів, якою вони
володіють уже з дитинства. А у школах з угорською мовою навчання учень з
українською мовою не знайомий і починає її вивчати у першому класі. У
закарпатських угорських сім’ях мова домашнього спілкування угорська
(Рис. 4 і 5). “Жоден інший етнос, окрім росіян (зауважимо, що за
російською мовою в часи існування СРСР був закріплений статус мови
міжнаціонального спілкування), не показав такої стійкої орієнтації на
рідну мову, як угорці”, – дає аналіз даних перепису населення 1989 р.
В.Бедзір [3, 8]. Тобто: оскільки переважна більшість угорців проживає
компактно і вдома користується тільки рідною мовою, то у дошкільний
період не має можливості вивчати українську мову.

Дитина в українськомовній школі вже у 1-му класі володіє українською
мовою, і мета вивчення шкільного предмету “Українська мова” – розвивати
мовлення і мовні навички учнів. У школах з угорською мовою навчання
першокласник лише починає знайомитися з державною мовою, і навчальним
програмам і підручникам це треба враховувати. Але діючі навчальні
програми для шкіл національних меншин зобов’язують дітей уже в
початкових класах вивчати граматику української мови, коли вони цю мову
навіть не розуміють.

Українська й угорська мови не є близькоспорідненими мовами. За
типологічною класифікацією українська мова належить до групи флективних
мов, а угорська – до аглютинативних [ 18, 324 – 329]; за генеалогічною
класифікацією східнослов’янські мови (у тому числі й українська)
належать до індоєвропейської мовної сім’ї, а угорська – до
фінно-угорської групи уральських мов [18, 69 і 84]. Навчальним програмам
це теж треба було б ураховувати: вивчати українську мову росіянам,
білорусам, полякам набагато легше, ніж угорцям та румунам. “Потрібно
пам’ятати, що українська й угорська мови за своїм походженням різні, не
схожі ні за лексичною, ні за фонетичною чи граматичною структурами.
Засвоєння окремих явищ українського граматичного ладу викликає в
учнів-угорців труднощі”, – пише педагог, яка має досвід роботи в
угорськомовній школі [73, 77].

На думку видатного американського мовознавця Джона Баула, викладання
державної (чи іншої) мови для національних меншин методами рідної – це
велика педагогічна і методична помилка, яка приводить до того, що
меншина не оволодіває досконало державною мовою [2]. Такі педагогічні й
методичні помилки можуть призвести до суспільних конфліктів [16, 7 – 8].

Окрім вище згаданих, великою проблемою вивчення української мови в
угорськомовних школах є кадрові недоліки. “Незважаючи на позитивні
зрушення у плані забезпечення освітніх запитів угорців, є питання, які
чекають на своє вирішення в майбутньому. Це, перш за все, кадрове
забезпечення цих шкіл учителями української та іноземної мов. На даний
час ці навчальні заклади тільки частково забезпечені педкадрами. Не
вистачає вчителів української мови й літератури. Тільки 50% учителів є
фахівцями. Інша половина – це вчителі російської мови та літератури, які
пройшли перепідготовку.

Особливо гостро стоїть кадрове питання в сільських школах, де питома
вага спеціалістів даного фаху дуже низька. У цих закладах, особливо у
школах І – ІІ ступеня, українську мову та літературу часто викладають
інші фахові спеціалісти, які володіють державною мовою”, – пише один із
методистів обласного відділу освіти [77, 189]. Наприклад, у 1997/1998
навчальному році в угорськомовних школах 11% учителів викладало
українську мову без педагогічної освіти, 68% – із непрофесійною вищою
освітою, і тільки 21% вчителів мали диплом українського філолога [6,
57].

Проблему відповідних педагогічних кадрів неможливо вирішити, направляючи
українських філологів до сільських шкіл з угорською мовою навчання.
Фахівці, які отримали диплом учителя української мови і літератури,
підготовлені викладати українську мову як рідну, але не знають, як це
робити в класах, де рідна мова дітей інша, якою більшість цих учителів
не володіє [73; 25; 26; 27].

У школах національних меншин викладають державну мову такими ж методами
і ті самі вчителі, що і в школах з українською мовою навчання. Це схоже
нате, якби в українськомовних школах англійську мову викладали педагоги
з Лондону згідно програм для учнів лондонських шкіл.

Проблема з педагогічними кадрами є загальною міжнародною проблемою. У
Гаазьких рекомендаціях щодо прав національних меншин на освіту сказано:
“Викладання мови меншин як предмета має здійснюватися на постійній
основі. Офіційна мова держави також повинна бути предметом постійного
викладання і бажано – вчителями, які володіють двома мовами і добре
знають рівень культурної та мовної підготовки дитини” [8, 6 – 7].

Не дивно, що при вище названих умовах рівень володіння українською мовою
серед учнів-угорців недосконалий. У 2001 р. ми провели анкетування учнів
10 – 12 класів угорськомовних шкіл області. За даними опитування, з 595
учнів 10 – 12 класів шкіл області з угорською мовою навчання 93%
респондентів бажає вивчити українську мову на високому рівні і тільки 1%
не хоче оволодіти державною мовою; але тільки 23% вважає, що оволодіти
українською мовою можна у школі [37, 241 – 242].

?????¤?¤?$?????Y?Проблема умов і рівня викладання державної мови у
школах з угорською мовою навчання – це суспільно-політична проблема.
Угорська меншина, не володіючи на належному рівні українською мовою, не
зможе рівноправно брати участь у громадському, економічному, політичному
і культурному житті країни, тобто сегрегується. А сегрегація так само
шкідлива для національних меншин, як мовна та етнічна асиміляція [77].

Як вирішити проблеми, пов’язані з викладанням української мови в
угорськомовних школах? Може є такі, які вважають, що це питання можна
вирішити, закривши угорськомовні школи? Але, виходячи з міжнародного
досвіду, ми знаємо: для оволодіння державною мовою національними
меншинами у процесі освіти не обов’язково, щоб мовою навчання була
державна мова [10; 28; 30; 31]. Дослідження свідчать, що рідна мова
дитини має бути засобом навчання на дошкільному рівні, а також у школі,
а державна мова має викладатися як навчальний предмет, при тому такими
вчителями, які володіють обома мовами (державною мовою і мовою
національної меншини), добре знають рівень і особливості культурної та
мовної підготовки дитини. Це відмічено і в Гаазьких рекомендаціях щодо
прав національних меншин на освіту [8, 6 – 7].

Завдяки угорськомовній освіті угорське населення Закарпатської області
володіє нормативним (літературним) варіантом угорської мови, береже свою
рідну мову і в той же час хоче оволодіти державною мовою. Роль
угорськомовної освіти в тому, що угорці Закарпаття володіють нормативним
варіантом рідної мови (як показують дані соціолінгвістичних досліджень,
проведені у 2000 р. серед 675 учнів-угорців середніх шкіл області). Як
показали результати досліджень, є велика розбіжність у вживанні
нормативних варіантів окремих мовних явищ між учнями, які навчаються у
школах з угорською мовою навчання, і угорськими учнями україномовних
шкіл. На графіку (Рис. 6) показано, що серед учнів, які ходять до школи,
де навчання ведеться українською мовою, статистичне значна більшість
обрала ненормативні варіанти, порівняно зі школами, де навчання ведеться
рідною угорською мовою [4; 5; 31; 32].

За даними соціолінгвістичних досліджень, проведених серед угорських
учнів у Словаччині та Сербії, результати наших досліджень не випадкові.
Серед угорських учнів у Словаччині та Сербії, які навчаються рідною
мовою, значно більша частина обрала нормативні варіанти, порівняно з
тими, хто навчається у школах, де мова навчання державна, тобто
словацька або сербська [9; 10; 15; 19; 20].

Оскільки проблеми, пов’язані з викладанням української мови в
угорськомовних школах є мовного, освітнього й суспільного характеру, їх
можна вирішити лише у соціолінгвістичному аспекті, тобто враховуючи
мовну ситуацію угорської спільноти Закарпаття. При розробці навчальних
програм та написання підручників з української мови, а також при
підготовці педагогічних кадрів для шкіл із мовою навчання національних
меншин обов’язково треба враховувати специфічні мовні, демографічні й
суспільні ситуації окремих національних груп.

Вирішення цих проблем – завдання держави. Але угорська спільнота
Закарпаття вже сама почала цю роботу. Викладачі Закарпатського
угорського інституту ім. Ф.Ракоці II розробили підручники з української
мови для учнів-угорців початкових класів, де, насамперед, звернено увагу
на розвиток зв’язного мовлення, на збагачення словникового запасу дітей,
а не на граматику. Викладачами того ж Інституту складені
угорсько-український та українсько-угорський словники для школярів, а за
редакцією фахівців Ужгородського національного університету виданий
угорсько-український словник. У 2003/2004 навчальному році в
Ужгородському національному університеті, а в 2004/2005 навчальному році
у Закарпатському угорському інституті ім. Ф.Ракоці II почали підготовку
вчителів української мови і літератури для шкіл з угорською мовою
навчання. У цьому вищому навчальному закладі для студентів зі
спеціальності “Початкове навчання” введено навчальну дисципліну
“Методика викладання української мови як державної у школах з угорською
мовою навчання”. Але ці кроки не зможуть вирішити всіх проблем. Для
цього потрібні державні реформи.

Реформування методів викладання української мови для громадян, для яких
українська не є рідною, вимагає належної уваги до мовної
(соціолінгвістичної) ситуації окремих національних меншин. “Лише за
умови концептуальної перебудови навчання державної мови учні зазначених
вище шкіл зможуть успішно оволодіти українською мовою” [73, 80]. Це
дасть їм змогу реалізувати свої потенціали.

У Гаазьких рекомендаціях щодо прав національних меншин на освіту чітко
сказано: “Міжнародно-правові акти, що стосуються освіти мовою меншин,
проголошують, що меншини не тільки мають право на підтримку своєї
національної самобутності шляхом спілкування рідною мовою, а й мають
право інтегруватися в більш широке суспільство держави і брати участь у
житті цього суспільства, вивчаючи державну мову.

З огляду на викладене вище, досягнення багатомовності національними
меншинами держав ОБСЄ вбачається як найефективніший шлях, що збігається
із цілями міжнародно-правових актів щодо захисту національних меншин та
щодо їх інтеграції” [8, 13].

Закон України про мови (Стаття 2) та Національна доктрина розвитку
освіти [24] (підписаний президентом України 17 квітня 2002 р.)
визначають, що держава гарантує всі необхідні умови для того, щоб
національні меншини змогли оволодіти державною мовою. Якщо Україна цього
справді хоче досягти, тоді викладені вище проблеми обов’язково треба
вирішити.

Література:

Арел Д. (АгеІ D.), 1995. Language Politics in Independent Ukraine:
Towards One or Two State Languages. Nationalities Papers. Volume 23, №3
(September, 1995): 597 – 622.

Бауг Д. (Baugh D.), 1999. Out of the Mouths of Slaves: African American
Language and Educational Malpractice. Austin: University of Texas Press.

Бедзір В., 1998. Особливості функціонування рідної мови угорців
Закарпаття в іноетнічному середовищі (етносоціологічний аспект). Acta
Hungarica VII/VIII: 8 – 15.

Берегсасі А. (Beredsasziі А.), 2004. anyelvoktatasunk hatekonysagarol.
// Берегсасі А. – Черничко С., ред. Tanylmanyok a karpataljai magyar
nyelvhasznбiatryl, 77 – 96. Ungvбr:Poliprint.

5.Берегсасі A. (Beregszaszi A.), 2004. Nyelvjarasi jelensegek
szociolingvisztikai vizsgalata:a nyeivjarasok es a karpataljai magyar
iskola. // Беcercaci A. – Черничко C.: …itt mennyit er a szo?frasok a
karpataljai magyarok nyelvhasznalatarol,140 – 154. Ungvar: PoliPrint.

Берегсасі A. – Черничко C. – Opoc l. 2001. Nyelv, oktatas, politika.
Beregsz?sz: KarpataljaiMagyar Tanarkepzo Foiskola.

Вайнрайх У. (Weinreich, U.), 1953. The Russification of Soviet minority
languages. Problems of communism 1953/2: 46 – 57.

Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту та
пояснювальна записка. Гаага: Фундація міжнаціональних відносин, 1996.

Генц Л. (Goncz L.), 1999. A magyar nyelvJugoszlaviaban (Vajdasagban).
Budapest-Ujvidek:Osiris Kiado-Forum Konyvkiady-MTA Kiseb-bsegkutato
Muhely.

Генц Л. (Goncz L.), 2004. A vajdasagimagyarsag ketnyelvusege. Szabadka:
Magya-rsagkutato Tudomanyos Tarsasag-MTA Kisebbseg-kutatolntezet.

Гульпа Л., 2000. Особливості розвитку шкільництва національних меншин у
Закарпатській області. // Ювілейний збірник на честь70-річчя від дня
народження професора Петра Лизанця, 186 – 192. Ужгород: Ужгородський
державний університет.

Ільтьо І. В., ред. 2003. Національний склад населення та його мовні
ознаки (статистичний бюлетень). Ужгород: Закарпатське обласне управління
статистики.

Коляджин Н., 2003. Про специфіку організації навчання української мови в
угорськомовних школах. Acta Beregsasiensis Vol. Ill: 76 – 81.

Кононенко П., 2003. Мова і майбутнє України. Українознавство 1 (6): 3 –
9.

Контра M. (Kontra M.), 2003. A hataron tulimagyar nyelwaltozatok. //
Kiefer F. ed. A magyarnyelv kezikonyve, 301 – 321. Budapest:
AkademiaiKiado.

Контра M. – Сіладі Ш. (Kontra M. – SzilagyiS.) 2002. A kisebbsegeknek
van anyanyelvuk, de atobbsegnek nines? // Kontra Miklos – Hattyar
Helgaeds. Magyarok es nyelvtorvenyek, 3 – 10. Budapest:Teleki Laszlo
Alapitvany.

Кормочі З., 2003. Стан викладання української мови з угорською мовою
навчання в Закарпатський області. // Молодь, освіта і культурна
самосвідомість, 178 – 180. Київ: Видавництво Європейського університету.

Кочергам М.П., 2001. Вступ до мовознавства. Київ: Видавничий центр
“Академія”.

Ланштяк І, – Сабомігаль Г. (Lanstyak І. – Szabomihaly G.) 1996. Contact
varieties of Hungarian in Slovakia: A contribution to their description.
International Journal of the Sociologyof Language 120,111 – 130.

Ланштяк I. – Сабомігаль Г. (Lanstyak I. – Szabomihaly G.) 1997. Magyar
nyelvhasznalat – iskola – ketnyelvuseg. Pozsony: Kalligram Konyvkiado.

Лизанець П. 1994. Українська мова в угорськомовних школах Закарпаття та
в Угорщині. Acta Hungahca III: 125 – 130.

Міллер Й. (Miller J.) 1994. Commonwealth of Independent States (CIS). //
R.E.Asher et al eds.,The Encyclopedia of Language and Linguistics, 613 –
614. Oxford, New York, Seoul, Tokyo: Pergamon Press.

Молнар Й. – Молнар l. (Moln?r J. – Mol-nar D.I.), 2005. Karpatalja
nepessege s magyarsagaa nepszamlaldsi es nepmozgalmi adatok
tukreben.Beregszasz: Karpataljai Magyar PedagogusszovetsegTankonyv- es
laneszkoztanacsa.

Національна доктрина розвитку освіти. Київ, 2000.

Повхан К., 1999. Державна мова в школах національних меншин. Українська
мова і література в школі 1999/4: 55 – 57.

Повхан К. 2003. Проблеми і перспективи навчання державної мови
учнів-угорців. Українська мова і література в школі 2003/8: 52 – 55.

Райплик-Горват Ж., 2002. Особливості вивчення державної мови у школах з
угорською мовою навчання на Закарпатті. // Молодь, освіта і культурна
самосвідомість, 177 – 179. Київ: Видавництво Європейського університету.

Скутнаб-Кангас T. (Skutnabb-Kangas, T.), 1990. Language, Literacy and
Minorities. A MinorityRights Group Report. London: The Minority Rights
Group.

Солханик P. (Solchanyk, R.), 1985.Language Politics in the Ukraine. //
Krindler, IsabelleT. eds., Sociolinguistic Perspectives on Soviet
National Languages. Their Past, Present and Future,57 – 105. Berlin-New
York-Amsterdam: Mouton deGruyter.

Черничко C. (Csernicsky l.), 1998. A magyarnyelv Ukrajn?ban
(Karpataljan). Budapest: Osiris Kiado-MTA Kisebbsegkutato Muhely.

Черничко C. (Csernicsko І.), ред. 2003. Аmi szavunkjarasa. Bevezetes a
karpataljai magyarnyelvhasznalatba. Beregszasz: Karpataljai
MagyarTanarkepzo Foiskola.

32.Черничко C., 2005, Соціолінгвістичний аспект вивчення
українсько-угорських міжмовних контактів і освіта. // Густі І. –
Коляджин Н.ред. Мова й освіта на початку 21 століття, 153 – 165.
Ужгород: Полі-Прінт.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020