.

Українська діаспора в Чеській Республіці: досягнення та проблеми сьогодення (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4457
Скачать документ

Реферат на тему:

Українська діаспора в Чеській Республіці: досягнення та проблеми
сьогодення

Президент СКУ (Нью-Йорк) Аскольд Лозинський в одній зі своїх статей
зазначив, що найбільш важливим недоліком України є очевидна відсутність
зацікавленості діаспорою, де, зокрема, західна діаспора представляє
рівень фінансової та політичної підтримки уряду України, а уряд при
нагоді користується цією підтримкою. Він відмітив, що навіть спроби
спільного зацікавлення і співробітництва західної діаспори та України
сповнені недовіри сторін одна до  одної [1].

Як відомо, сучасна українська діаспора виникла в результаті дії ряду
соціально-економічних, політичних і демографічних чинників,
найголовнішими з яких були: міграція населення за межі українських
земель, захоплення частини цих земель сусідніми державами, а також
процеси демографічного відтворення в середовищі самої діаспори.

Міграція українського населення до Чеської Республіки відбувалася за
часів Австро-Угорської імперії у межах політичних кордонів держави, до
якої входила частина сучасної території України, та й пізніше, за
імперії Радянського Союзу, вже за межі держави. Залежно від причин або
мотивів, які спонукали українців до переселення за межі території свого
основного розселення, їхня еміграція мала заробітчанський
(соціально-економічні причини) і політичний (опозиція до режиму)
характер [5, 23].

В історії формування української діаспори в Чехії чітко простежуються
такі хвилі масового переселенського руху з України:

– еміграція кінця ХІХ – початку  ХХ ст. (за часів Австро-Угорської
імперії), коли західна частина України була частиною імперії;

– еміграція у 20-х роках ХХ ст., коли Прага та вся Чехословацька
республіка стали притулком для значної хвилі українських політичних
емігрантів із Східної України;

– еміграція переселенців-українців із Закарпаття, яке належало до
Чеської Республіки, а після Другої світової війни сюди почали мігрувати
українці-русини зі Східної Словаччини;

– еміграція «заробітчан» у 1990-ті роки, зумовлена
соціально-економічними чинниками.

Всі емігранти, які опинилися на території сучасної Чеської Республіки,
принесли із собою відмінну історичну та соціальну пам’ять, що дуже
ускладнювало роботу урядових організацій з українською громадою.

За даними перепису населення 2001 р., в країні проживало 22189 громадян
українського походження (0,2% від загальної кількості населення).
Враховуючи той чинник, що виїздили до Чехії українці переважно через 
політичні мотиви (дискримінація української культури, традицій, мови,
утиски й переслідування, а нерідко й загроза неминучої розправи за
найменші прояви національної самосвідомості), на території другої
батьківщини мігранти намагалися відстоювати право українського народу
самому визначати свою долю, зберегтися як частина українського етносу.
Цьому сприяла діяльність створених емігрантами в густонаселених
українцями місцях численних громадських і культурно-освітніх установ.
Свого часу С.Петлюра наголошував на виконанні еміграцією «одповідальної
частини загальнонаціональної і загальнодержавної програми української
нації», націленої на справу будівництва Української Держави [3].

Сьогодні в Чехії діють 4 організації української діаспори:  “Українська
ініціатива в Чеській Республіці”, “Об’єднання українців та прихильників
України в Чеській Республіці”, “Форум українців ЧР” та “Союз українок
Чеської Республіки”.

Уряд Чеської Республіки надає фінансову підтримку зазначеним
організаціям, а також виданню україномовного журналу «Пороги». Це один з
позитивних прикладів, тому що уряди країн переважно не досить охоче
підтримують громадські організації нацменшин і сприяють їхньому
розвитку. Можливо, стосовно українських емігрантів у Чеській Республіці
вже склалася «добра традиція». Як свідчать джерела, у міжвоєнний період
заклалися основи освітньо-інтелектуального увзаємнення українців із
спільнотами країн проживання. Зокрема, чехословацький уряд сприяв
розвитку освітніх закладів. У період з 1921 по 1931 рр. Міністерством
закордонних справ Чехословаччини було розроблено і запроваджено
спеціальну програму фінансової допомоги для втікачів з Росії, України та
Білорусії. Також дозволено функціонування Українського Вільного
університету, що у 1921 р. переїхав з Відня до Праги, Українського
Високого педагогічного інституту ім. М.Драгоманова (1923-1933) та
Української студії пластичного мистецтва (1923-1945) в Празі. І це ще не
весь перелік [4]. Українські емігранти зробили неоціненний вклад в
історію нашого народу,  зібравши українські архівні матеріали, вивезені
за межі держави. Частину з них було масово повернуто у 1945-1946 рр. За
підрахунками М.Мушинки,  за вказаний період «з Чехословаччини до СРСР
було вивезено понад сто тонн українських архівних, музейно-історичних та
бібліотечних матеріалів» [2].  На сьогодні організація підключилася до
опрацювання та каталогізації скарбів української діаспорної культури –
унікальних робіт українських митців та інших безцінних архівних
матеріалів Музею визвольного змагання, які були випадково знайдені у
підвальних приміщеннях Національної бібліотеки Чеської Республіки.  В
листопаді 2006 р. українськими осередками діаспори планується проведення
Міжнародної конференції на цю тему, а також видання каталогу, який стане
першим кроком на шляху популяризації знайдених матеріалів.

Різні національні та міжнародні, урядові й неурядові організації Чехії
вживають заходи для полегшення становища емігрантів, які переживають так
званий «культурний шок». Всебічну інформаційну допомогу надає часопис
«Пороги», де вміщується інформація про упорядкування документів, адреси
та телефони довідкових консультацій, що обслуговують діаспору, контактні
телефони культурно-освітніх організацій, перелік запланованих ними
заходів та програм тощо. Організації української діаспори надають
посильну допомогу в облаштуванні новоприбулих, зокрема в оформленні
необхідних документів, вивченні чеської мови, навчанні дітей у школі.

Українська діаспора в Чеській Республіці, спільно з Посольством,
організовує та проводить різного роду культурологічні заходи,
конференції, симпозіуми, виставки, вечори пам’яті видатних українських
діячів тощо.

При організації «Українська ініціатива в Чеській Республіці” з 5 квітня
2004 р. щопонеділка діє українська програма у чеському ефірі на радіо
Regina FM 92,6. П’ятихвилинний блок інформує слухачів про актуальні
політичні, економічні та спортивні події в Україні, акцентує увагу на
діяльності українців у Чехії.

Загалом для новітніх емігрантів питання «національного самовизначення»
має ситуативний, значною мірою випадковий характер і залежить від місця
роботи, місця проживання, кола людей, з якими вони спілкуються, рівня
знання місцевої мови тощо. Проте виникнення освітньо-культурних
організацій зумовлено потребами емігрантів. Так, «Українська ініціатива
в ЧР» (УІЧР) виникла у 1994 р. з потреб саме четвертої “хвилі”
емігрантів у Празі. Під час свого існування вона  дбала про збереження
культурної ідентичності українського й  україно-русинського населення та
розвиток чесько-українських відносин і, разом з тим, допомагала новій
українській еміграційній хвилі в її інтеграції. У цьому напрямку
організація тісно співпрацює з Посольством України, Міжнародною
організацією з питань міграції та низкою чеських організацій, які
займаються мультикультурною проблематикою. УІЧР має голос радника при
розробці законів та державних проектів, що стосуються національних
меншин,  її представники є у всіх важливих державних комісіях та радах з
питань національних меншин (наприклад, у Раді з питань народних меншин
при уряді ЧР, у Раді мерії Праги та у всіх комісіях міністерств ЧР, які
певною мірою  працюють з національними меншинами в країні). УІЧР є
складовою організацією Світового Конгресу Українців та Європейського
Конгресу Українців.

Останнім часом УІЧР зосередила свою діяльність на сприянні інтеграції
представників т.зв. четвертої еміграційної хвилі, зокрема, на їхніх
дітях, які народилися чи дуже маленькими приїхали в Чехію. Для них УІЧР
розпочала кілька проектів, які були фінансово підтримані Міністерством
культури та Міністерством шкільництва ЧР, а також мерією Праги.

Найважливішими у цьому напрямку є проекти “Пізнавай свою другу
батьківщину” та “Діти – дітям”. Перший проект передбачає  ознайомчі 
подорожі для українських дітей, батьки яких з економічних причин або
через погану орієнтацію в культурній та історичній спадщині Чехії не
мають змоги забезпечити своїм дітям ефективну та безболісну інтеграцію
до нового середовища. Діти мають нагоду не лише поспілкуватися та гарно
провести час  зі своїми ровесниками, але й дізнатися багато цікавого про
історію, реалії та традиції Чехії. Програма “Діти – дітям” (розпочалася
восени 2003 р.) має на меті налагодити комунікацію між українськими
дітьми та їхніми чеськими однолітками. Цей проект надає українським
дітям можливість не тільки вивчити рідну літературу, пісенний фольклор
та українські національні традиції, але й презентувати перед чеськими
дітьми  те, чому вони навчилися в чеських школах, і, таким чином,
посприяти покращанню іміджу українців у чеському суспільстві.

Окрім цього, УІЧР уже кілька років проводить вечірні заняття у Рідній
школі, де діти мають змогу спілкуватися, вивчати українську мову,
літературу, культуру нашої Батьківщини, а також чеську мову –
безкоштовно. Сприяючи поширенню та пізнанню української культури у
світі, “Українська Ініціатива в Чеській Республіці” щороку виступає
співорганізатором таких мультикультурних акцій, як фольклорний фестиваль
„Прага – серце народів” та „Зустріч культур”.

Попри те, що діяльність УІЧР базується, в основному, на ентузіазмі та
альтруїзмі її представників, і не всі зовнішні та внутрішні перешкоди
долаються дуже легко, протягом останніх років вдалося поповнити та
збагатити громаду, організацію та виконавчий провід молодою генерацією
емігрантів четвертої “хвилі”, які не тільки кількісно, але і якісно
змінили склад українців у Чеській Республіці.

Незважаючи на відсутність достатньої допомоги  з «материка», діаспора
шукає сенс свого існування в собі  самій.  Коли вона   втрачає підтримку
від етнічної батьківщини,  то поглинається країною перебування.
Позитивним результатом є наявність української діаспори як етнічного та
національного самоусвідомлення, як чинника природності розвитку України
як держави. Існування діаспори урізноманітнює і збагачує українську
присутність у світі, що надає і буде надавати, виходячи зі своєї
духовної потреби, своїх почуттів і сентиментів до «старого краю»,
посильну допомогу (передусім, моральну і політичну) Україні. Зважаючи на
історичний розвиток українців як бездержавного народу, феномен
державності став однією з найвищих соціокультурних цінностей, метою на
реалізацію якої були націлені зусилля політично активної частини етносу,
в тому числі й діаспорної [5, 19-22].

Вивчення української діаспори в системі українознавчих наук переслідує
не лише політичні, соціально-економічні та освітні аспекти
функціонування емігрантських осередків, а й національно-культурні
чинники їх об’єднання. Виникаючи за професійними інтересами, члени
осередків пробуджують у собі прагнення до етнічної єдності, що
виявляється у бажанні говорити рідною мовою, дотримуватися звичаїв та
обрядів своїх батьків, сповідувати їх віру. Все це дозволяє усвідомити
роль української діаспори для України та змінити психологічне ставлення
до неї.

Література:

Лозинський А. Українська діаспора – аналіз сучасного //
Українознавство.–2003.– Ч. 2-3(7-8).– С.271.

Мушинка М. Українські архіви, вивезені з Чехословаччини в Україну //
Четвертий Міжнародний конгрес україністів. Одеса. 26-20 серпня 1999 р.
Доповіді та повідомлення. Історія. Ч.ІІ. ХХ століття. – Одеса; Київ;
Львів, 1999. – С.146.

Петлюра С. Сучасна українська еміграція та її завдання //Симон Петлюра.
Статті. – К.: Дніпро, 1993. – С. 235.

Піскун В.М. Українська політична еміграція й діаспора у ХХ столітті:
форми культурного й інтелектуального увзаємнення в країнах проживання //
Піскун В.М., Ціпко А.В., Щербатюк О.В. та ін. Українство у світі:
традиційність культури та спільнотні взаємини. Монографія – К.: ЗАТ
«Нічлава», 2004.– С.190.

Теоретико-методологічні засади аналізу української діаспори. Українська
діаспора як суспільне явище // Євтух В.Б., Трощинський В.П., Попок А.А.,
Швачка О.В. Українська діаспора: соціологічні та історичні студії. – К.:
Фенікс, 2000. – С.19-22.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019