.

Українознавчий вимір історії мови: ретроспектива у часі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
406 1525
Скачать документ

Реферат на тему:

Українознавчий вимір історії мови: ретроспектива у часі

Сьогодні знову: “Бути, чи не буть?!” Віки спливли… Нові спливають
роки… Чи й знову зрадите велику честі путь?!

Петро Кононенко

В останні десятиліття зросла наукова, громадська увага до історії
української мови. Це зумовлено підвищенням ролі українознавчих студій у
вихованні національно-мовної свідомості, у формуванні державницького
світогляду громадян України. Поряд із вивченням сучасної мовної ситуації
в умовах державотворення, аналізом стану і статусу державної української
мови на межі XX і XXI ст., про що свідчить проблематика конгресу
“Українська мова вчора, сьогодні, завтра”, присвяченого питанням
функціонування державної мови, велике значення має науковий аналіз
попереднього періоду історії української мови.

Актуальним є й вивчення історії української мови з погляду
національно-культурного розвитку України. Це потребує осмислення таких
проблем, як мова і нація, мова і держава, мова і культура, їх
дослідження передбачає аналіз конкретно-історичних умов, у яких
функціонувала українська мова, визначення її ролі в освіті,
книгодрукуванні, науці, культурі, її правового статусу в державі.

Вивчення історії української літературної мови передбачає аналіз
становлення літературної норми, обґрунтування принципів її системності
та функціональної доцільності. Важливість цього питання для
високорозвинених мов є безсумнівною, адже, за світовими критеріями, саме
унормованість і стильова диференціація національної мови свідчать про її
культурний статус.

Загальновідомо, що мовне питання в нашій країні потребує постійної
уваги. Мова з повною соці-альною парадигмою, як стверджує Тараненко
О.О., не виникає одразу. Протягом тривалого часу в умовах бездержавного
існування відбувалося штучно плановане звуження сфер застосування
української мови, зменшувалася кількість тих, хто вважав українську мову
рідною. Тому тепер, на початку XXI ст, засвідчуємо зовні завуальоване
протистояння двох мов в Україні, що підтверджено системним анкетуванням
різних верств населення, проведеним відділом мови НДІУ МОН України.
Такий сучасний соціолінгвальний стан, безперечно, зумовлений попередньою
історією формування національно-мовної свідомості українців, непростим
шляхом утвердження української мови в освіті, книгодрукуванні, культурі,
науці впродовж XIX – XXст., що засвідчують запропоновані Вашій увазі
архівні матеріали часопису “Рідний Край” за 1907 рік (у публікаціях
збережено правопис оригіналу).

Рідний Край. – 1907. – № 8.

З приводу відмови київським студентам українських кафедр (лист)

?????¤?¤?$?????,?Зійшло на Вкраїні давно ждане сонце… трохи піднялося
і… стало. Густа темрява, що так довго панувала над зневоленим краєм
порідчала… і це вселяє жадану надію, що ось незабаром сонечко
підійметься вище, кине своє ясне й тепле проміння на змучену душу і
обігріє її. Але чорна хмара грізно облягла небо і своєю власною рукою
хоче здолати молоде серце. Не хочеться бачить, не хочеться вірить, що
ворожа сила зупиняє нове життя України, що ті освічені люди, котрим
доручила Україна научати своїх дітей, – на великий жаль, не мають в собі
почуття до потреб народу. Але на ділі – так!..

Сумна звістка про те, як зневажили професори Київського університету, на
чолі з ректором Ціто-вичем, щире прохання студентів Українців про
кафедри українознавства, заставляє вірить, що тяжка рука ще міцно
держить скалічений, облитий сльозами український люд; що не дешево
дістанеться йому тепер колишня його воля, котра 250 років спала в
холодній домовині. Тепер, коли настала година відродження нашого краю,
вона знов прокинулась і силується обнять нас своїми ще невільними руками
і росказать про краще життя…

Багацько праці, і щирої праці, буде коштувать визволення з під тяжкого
ярма неньки України.

Але наша праця покаже урядові і всім тим вищим освітникам на Вкраїні,
котрі так спокійно відмовляють в духовних потребах українцям, що
самосвідомість країни росте і ніщо не зупинить боротьби за культуру
народа!

А.Цюпа

Рідний Край. – 1907. – № 14.

Петиція студентів-українців Казанського університету

Студентська “Українська Громада” в Казані, зібравшись на загальне
зібрання 24 лютого ц. року, постановила послати українським послам таку
петицію:

“Два с половиною віки український народ був у неволі російської
бюрократії і терпів від неї різні утиски, – він не мав навіть права
книжку читати на своїй рідній мові. Тепер прийшов час, коли цей народ
послав Вас у Державну Думу для оборони справедливості і народної волі.
Він тепер дивиться на Вас, як на своїх заступників, котрі повинні
допомогти йому завоювати право на життя. Так будьте ж Ви передніми
борцями за справедливість! Требуйте для України повної автономії, –
тілько автономія дасть Україні все те, що потрібно її народові, щоб він
мав право називаться культурним, тільки вона визволить наш народ з
рабського пониження, з тяжкої неволі.

В першу чергу требуйте заведення в українських університетах українських
кафедр і повної націоналізації середньої і нижчої школи на Вкраїні. Це
домагання випливає з пекучих потреб нашої нації, – тілько національна
школа приведе український народ до повного розвитку продукційних сил.

Требуйте повної амністії всім борцям за народні мрії, всю землю
хліборобам, робітникам справедливого розв’язання робочого питання і –
всю волю для всіх громадян.

Просимо передати наше щире вітання всім тим послам до Державної Думи,
котрі будуть справжніми борцями за народні ідеали”.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020